Купить Индапамид/Периндоприл-Тева таблетки покрыт.плен.об. 0,625 мг+2,5 мг 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
армакодинамика. Периндоприл/Индапамид-Тева — комбинация ингибитора АПФ периндоприла тозилата и сульфонамидного диуретика индапамида. Фармакологическое действие препарата обусловлено свойствами каждого компонента (периндоприла и индапамида) и их аддитивным синергизмом.
Фармакологический механизм действия препарата заключается в аддитивном синергическом эффекте двух антигипертензивных компонентов.
Периндоприл/Индапамид-Тева снижает систолическое и диастолическое давление у пациентов с АГ любого возраста, которые находятся как в положении лежа, так и в положении стоя. Антигипертензивное действие препарата зависит от дозы и продолжается 24 ч. Снижение АД достигается менее чем за 1 мес без возникновения тахифилаксии; прекращение лечения не вызывает синдром отмены. Доказано, что одновременное назначение периндоприла и индапамида оказывает гипотензивное действие синергического происхождения, которое является результатом отдельных эффектов составляющих препарата.
Периндоприл — ингибитор АПФ, превращающий ангиотензин I в ангиотензин II (сосудосуживающая субстанция), стимулирует секрецию альдостерона корой надпочечников и распад брадикинина (вазодилатирующая субстанция) до неактивных гептапептидов.
Ингибирование АПФ приводит к:
Периндоприл снижает уровень АД также у пациентов с нормальным и низким уровнем ренина в плазме крови.
Периндоприл действует через свой активный метаболит периндоприлат. Другие метаболиты неактивны.
Периндоприл уменьшает нагрузку на сердце через:
В многочисленных исследованиях, проведенных с участием пациентов с сердечной недостаточностью, доказано, что применение периндоприла приводит к:
снижению давления наполнения левого и правого желудочков; снижению ОПСС; повышению минутного сердечного выброса и оптимизации показателя сердечного индекса; увеличению кровотока в миокарде.Значительно улучшаются показатели тестов с физической нагрузкой.
Характеристика антигипертензивного действия периндоприла
Периндоприл эффективно снижает АД при всех степенях АГ: мягкой, умеренной и тяжелой; снижение систолического и диастолического АД наблюдается как в положении лежа, так и в положении стоя.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4–6 ч после приема однократной дозы и сохраняется более суток.
Периндоприл имеет высокий уровень окончательного блокирования ингибитора АПФ — примерно 80% через 24 ч после приема.
У пациентов, ответивших на лечение, нормализация АД происходит в течение месяца и сохраняется без возникновения тахифилаксии.
Периндоприл обладает сосудорасширяющими свойствами, восстанавливает эластичность крупных артерий, корректирует гистоморфометрические изменения в резистентности артерий и уменьшает гипертрофию левого желудочка. Добавление в случае необходимости тиазидного диуретика приводит к дополнительному синергизму.
Комбинация ингибитора АПФ и тиазидного диуретика снижает риск развития гипокалиемии, которая может возникнуть при назначении диуретика в качестве монотерапии.
Индапамид — сульфонамидный диуретик с индоловым кольцом, который фармакологически родственный тиазидным диуретиками. Индапамид ингибирует реабсорбцию натрия в кортикальном сегменте почек. Это повышает выведение натрия и хлоридов с мочой и в меньшей степени — выведение калия и магния, увеличивая таким образом диурез. Этот механизм обеспечивает гипотензивное действие при незначительном диуретическом эффекте.
Характеристика антигипертензивного действия индапамида
Антигипертензивное действие индапамида при монотерапии длится 24 ч и связано с улучшением эластичности артерий и снижением резистентности артериол и ОПСС. Индапамид уменьшает гипертрофию левого желудочка.
При превышении рекомендуемой дозы терапевтический эффект тиазидов и тиазидоподобных диуретиков не увеличивается, тогда как количество побочных эффектов возрастает. Если лечение недостаточно эффективно, повышать дозу не рекомендуется.
Показано, что индапамид не влияет на метаболизм липидов (ТГ, ХС ЛПНП и ХС ЛПВП) и углеводов, даже у больных АГ и сахарным диабетом.
Фармакокинетика. Фармакокинетические параметры периндоприла и индапамида в составе препарата Периндоприл/Индапамид-Тева не отличаются от таковых периндоприла и индапамида как монопрепаратов.
Периндоприл. После приема периндоприл быстро всасывается и Cmaxдостигается через 1 ч. Т½ периндоприла из плазмы крови составляет 1 ч.
Периндоприл представляет собой пролекарство. 27% принятой дозы периндоприла попадает в кровоток в виде активного метаболита периндоприлата. Кроме активного периндоприлата, периндоприл образует еще 5 неактивных метаболитов. Cmax периндоприлата в плазме крови достигается через 3–4 ч. Поскольку прием пищи снижает интенсивность преобразования периндоприла в периндоприлат и, следовательно, уменьшается и его биодоступность, то периндоприл рекомендуется принимать перорально в однократной дозе утром перед едой. Существует линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.
Объем распределения несвязанного периндоприлата составляет примерно 0,2 л/кг. Связывание периндоприлата с белками плазмы — 20%, в основном из АПФ, однако является дозозависимым. Периндоприлат выводится с мочой, и Т½ несвязанного периндоприлата составляет примерно 17 ч. Состояние равновесия достигается через 4 сут.
Экскреция периндоприлата снижается у пациентов пожилого возраста и с сердечной или почечной недостаточностью. Для пациентов с почечной недостаточностью следует адаптировать дозу в зависимости от степени нарушения функции почек (клиренса креатинина). Диализный клиренс периндоприлата составляет 70 мл/мин.
Кинетика периндоприла изменяется у пациентов с циррозом печени: печеночный клиренс основной молекулы снижается вдвое. Однако количество образующегося периндоприлата не уменьшается. Следовательно, таким больным не нужно подбирать дозу (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Индапамид. Индапамид быстро и полностью всасывается в ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается через 1 ч после перорального приема. Связывание с белками плазмы — 79%. Т½ составляет 14–24 ч (в среднем 18 ч). При регулярном применении кумуляции не возникает.
Индапамид выводится с мочой (70% дозы) и калом (22%) в виде неактивных метаболитов.
У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не изменяются.
| Форма выпуска | Фармакологическое действие |
| Показания | Противопоказания |
| Особые указания | Состав |
| Способ применения и дозы | Побочные действия |
| Передозировка | Условия хранения |
| Действующее вещество | Похожее видео |
Форма випуску
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Фармакологічна дія армакодінаміка. Периндоприл / Индапамид-Тева - комбінація інгібітору АПФ периндоприлу тозилата і сульфонамідний диуретика индапамида. Фармакологічна дія препарату зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.
Фармакологічний механізм дії препарату полягає в аддитивном синергическом ефекті двох антигіпертензивних компонентів.
Периндоприл / Индапамид-Тева знижує систолічний та діастолічний тиск у пацієнтів з АГ будь-якого віку, які перебувають як в положенні лежачи, так і в положенні стоячи. Антигіпертензивна дія препарату залежить від дози і триває 24 год. Зниження артеріального тиску досягається менш ніж за 1 міс без виникнення тахіфілаксії; припинення лікування не викликає синдром відміни. Доведено, що одночасне призначення периндоприлу та індапаміду має гіпотензивну дію синергічного походження, яке є результатом окремих ефектів складових препарату.
Периндоприл - інгібітор АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (судинозвужувальна субстанція), стимулює секрецію альдостерону корою наднирників і розпад брадикініну (вазодилатуючими субстанція) до неактивних гептапептид.
Інгібування АПФ призводить до:
Периндоприл знижує артеріальний тиск також у пацієнтів з нормальним і низьким рівнем реніну в плазмі крові.
Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти неактивні.
Периндоприл зменшує навантаження на серце через:
У численних дослідженнях, проведених за участю пацієнтів з серцевою недостатністю, доведено, що застосування периндоприлу приводить до:
зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; зниження ОПСС; підвищення хвилинного серцевого викиду та оптимізації показника серцевого індексу; збільшення кровотоку в міокарді. Значно поліпшуються показники тестів з фізичним навантаженням.
Характеристика антигіпертензивної дії периндоприлу
Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях АГ: м'якою, помірною та важкою; зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску спостерігається як в положенні лежачи, так і в положенні стоячи.
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 години після прийому одноразової дози і зберігається більше доби.
Периндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ - приблизно 80% через 24 год після прийому.
У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.
Периндоприл має судинорозширювальні властивості, відновлює еластичність великих артерій, коригує гістоморфометріческіе зміни в резистентності артерій і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додавання в разі необхідності гідрохлортіазиду призводить до додаткового синергізму.
Комбінація інгібітора АПФ і гідрохлортіазиду знижує ризик розвитку гіпокаліємії, яка може виникнути при призначенні діуретика в якості монотерапії.
Індапамід - сульфонамідний діуретик з індоловой кільцем, який фармакологічно споріднений тіазидовим діуретиками. Індапамід пригнічує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує виведення натрію і хлоридів з сечею і в меншій мірі - виведення калію і магнію, збільшуючи таким чином діурез. Цей механізм забезпечує гіпотензивну дію при незначному Диуретическийефект.
Характеристика антигіпертензивної дії індапаміду
Антигіпертензивна дія індапаміду в монотерапії триває 24 год і пов'язане з поліпшенням еластичності артерій і зниженням резистентності артеріол і ОПСС. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів і тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість побічних ефектів зростає. Якщо лікування недостатньо ефективно, підвищувати дозу не рекомендується.
Показано, що індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (ТГ, ХС ЛПНЩ і ХС ЛПВЩ) і вуглеводів, навіть у хворих АГ і цукровим діабетом.
Фармакокінетика. Фармакокінетичніпараметри периндоприлу та індапаміду в складі препарату Периндоприл / Индапамид-Тева не відрізняються від таких периндоприлу та індапаміду як монопрепаратів.
Периндоприл. Після прийому периндоприл швидко всмоктується і C max досягається через 1 год. Т ½ периндоприлу з плазми крові становить 1 ч.
Периндоприл є проліками. 27% прийнятої дози периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. C max периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 ч. Оскільки прийом їжі знижує інтенсивність перетворення периндоприлу в периндоприлат і, отже, зменшується і його біодоступність, то периндоприл рекомендується приймати перорально в одноразової дозі вранці перед їжею. Існує лінійна взаємозв'язок між дозою периндоприлу та його концентрацією в плазмі крові.
Обсяг розподілу незв'язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л / кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми - 20%, в основному з АПФ, однак залежить від його дози. Периндоприлат виводиться з сечею, і Т ½ незв'язаного периндоприлату становить приблизно 17 год. Стан рівноваги досягається через 4 доби.
Екскреція периндоприлату знижується у пацієнтів похилого віку та із серцевою або нирковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід адаптувати дозу залежно від ступеня порушення функції нирок (кліренс креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл / хв.
Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом печінки: печінковий кліренс основної молекули знижується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно підбирати дозу (див. Спосіб застосування та Особливості застосування).
Індапамід. Індапамід швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. C max в плазмі крові досягається через 1 год після перорального прийому. Зв'язування з білками плазми - 79%. Т ½ становить 14-24 год (в середньому 18 год). При регулярному застосуванні кумуляція не виникає.
Індапамід виводиться з сечею (70% дози) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів.
У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.
ссенціальная гіпертензія.
Протипоказання ля периндоприла: підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-яких інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, вроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, вагітність або її планування.
Для индапамида: гіперчутливість до індапаміду або будь-яким іншим препаратам сульфонамидов, важка ниркова недостатність (кліренс креатиніну Для препарату Периндоприл / Индапамид-Тева: підвищена чутливість до компонентів препарату.
Через відсутність достатнього клінічного досвіду Периндоприл / Индапамид-Тева не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, і хворих з нелеченной декомпенсованою серцевою недостатньо
пеціально застереження, загальні для периндоприлу та індапаміду
При застосуванні низькодозового комбінації (препарат Периндоприл / Индапамид-Тева, таблетки 2,5 мг / 0,625 мг) не виявляються значного зниження частоти побічних реакцій у порівнянні з застосуванням кожного з компонентів препарату в мінімальних затверджених дозах, крім гіпокаліємії. Підвищена частота ідіосинкратичний реакцій не може бути виключена, якщо пацієнт приймає одночасно 2 нових для нього антигіпертензивних препаратів. Для мінімізації ризику необхідно уважно спостерігати за станом хворого.
Літій. Одночасне застосування літію і комбінації периндоприлу / індапаміду зазвичай не рекомендуетс.
Спеціальні застереження, що стосуються периндоприлу
Нейтропенія / агранулоцитоз. Серед пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, зареєстровані випадки розвитку нейтропенії / агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з коллагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо при наявності порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів відзначали розвиток серйозних інфекційних захворювань, в декількох випадках - резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким хворим рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, також пацієнти повинні знати, що про будь-якому прояві інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури тіла) необхідно повідомляти лікаря.
Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і / або гортані у пацієнтів при застосуванні інгібіторів АПФ, в тому числі периндоприлу. Це може статися в будь-який час в період лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату і встановити необхідний контроль за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У випадках, коли набряк розповсюджується лише в зоні особи і губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування, хоча антигістамінні препарати зменшують вираженість симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані, може призвести до летального результату. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати п / к введення розчину адреналіну 1: 1000 (0,3-0,5 мл) і / або забезпечення прохідності дихальних шляхів.
Повідомлялося, що у пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з представниками інших рас.
Пацієнти з набряком в анамнезі, який не був пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ.
Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які проходили лікування інгібіторами АПФ. У таких хворих відзначали біль в животі (з нудотою і блювотою або без них); деякі випадки интестинального ангіоневротичногонабряку не супроводжувалися проявом попереднього ангіоневротичного набряку обличчя, а рівень С 1 - естерази був у нормі. Діагноз «інтестінальний ангіоневротичнийнабряк» встановлювали за допомогою комп'ютерної томографії, при УЗД, або під час хірургічного втручання. Після скасування інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. У разі виникнення абдомінальної болю у пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, слід провести диференціальну діагностику і виключити інтестінальний ангіоневротичнийнабряк.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожують життю, у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення десенсибілізації і уникати їх призначення під час проведення імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту. Однак у пацієнтів, які потребують призначення як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізації, таких реакцій можна уникнути завдяки тимчасовому припиненню застосування інгібітору АПФ не менше ніж за 24 год перед проведенням десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ЛПНЩ. Рідко у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрансульфатом повідомлялося про виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій, розвитку яких можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі. Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран (наприклад AN 69 ®). Таким хворим слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних препаратів.
Пацієнти після трансплантації нирки. Досвід призначення периндоприлу тозилата пацієнтам після недавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Калійзберігаючі діуретики, солі калію. Комбінація периндоприлу з калійзберігаючимидіуретиками, солями калію зазвичай не рекомендується.
Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостаточн остю і супутньої ниркової недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш ймовірно у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають високі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку проведення терапії і на етапі підбору доз пацієнтам необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Такі ж застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.
ІХС. У разі, якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом стався епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення користь / ризик, перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.
Спеціальні застереження, що стосуються індапаміду
У пацієнтів з порушенням функції печінки п рименение тіазидних і тіазидоподібних діуретиків може спричинити печінкову енцефалопатію. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фотосенсибілізація. Повідомлялося про випадки реакцій фотосенсибілізації у пацієнтів, які отримували тіазидні і споріднені діуретики. При виникненні таких реакцій рекомендується припинити лікування діуретиками. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
Запобіжні заходи, загальні для периндоприлу та індапаміду
Порушення функції нирок. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Якщо під час застосування препарату у хворих АГ без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування більш низькою дозою або одним зі складових препарату.
Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну в плазмі крові через 2 тижні від початку лікування і кожні 2 місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігали переважно у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок, включаючи хворих на стеноз ниркової артерії.
Цей препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій й чи стенозом артерії єдиної нирки.
Гіпотензія та дефіцит води і електролітів. Існує ризик різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з дефіцитом натрію (особливо у хворих на стеноз ниркової артерії). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при блювоті або діареї. У таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень електролітів в плазмі до рови.
При значній гіпотензії у пацієнта може виникнути необхідність у введенні 0,9% розчину хлориду натрію. Временная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего приема препарата. После восстановления ОЦК и нормализации АД лечение можно начать с препарата в низкой дозе или одним из компонентов препарата.
Уровень калия в плазме крови. Комбинация периндоприла и индапамида не исключает возможности возникновения гипокалиемии, особенно у пациентов с сахарным диабетом или с почечной недостаточностью. Как и при применении любого другого препарата, содержащего диуретик, следует проводить регулярный мониторинг уровня калия.
Меры предосторожности при применении периндоприла
Кашель . Как и при применении других ингибиторов АПФ, возможно возникновение сухого кашля, который исчезает после отмены препарата. В случае необходимости лечение можно продолжить. Если терапия ингибитором АПФ нужна пациенту, то может рассматриваться вопрос о ее продолжении.
Риск артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности (при наличии сердечной недостаточности, дефицита воды и электролитов). Значительная стимуляция ренин-ангиотензин-альдостероновой системы наблюдалась во время значительного дефицита воды и электролитов (строгая бессолевая диета или длительное лечение диуретиками) у пациентов с низким уровнем АД, в случаях стеноза почечных артерий, застойной сердечной недостаточности или у больных циррозом печени с отеками и асцитом. Блокирование этой системы ингибитором АПФ может вызвать, особенно во время первого приема и в течение первых 2 нед лечения, резкое снижение АД и/или повышение уровня креатинина в плазме крови, что подтверждает функциональную почечную недостаточность. Иногда, хотя и редко, это может иметь острое начало и возникнуть в любое время. В таких случаях лечение следует начинать с более низкой дозы с постепенным ее повышением.
Пациенты пожилого возраста . Перед началом лечения следует проверить функцию почек и уровень калия. Для снижения риска возникновения внезапной гипотензии, особенно при наличии дефицита воды или электролитов, начальную дозу корректируют в зависимости от изменения уровня АД при лечении.
Пациенты с атеросклерозом. Риск возникновения гипотензии существует у всех пациентов, но с особой осторожностью следует назначать больным с ИБС или с недостаточностью мозгового кровообращения. У таких пациентов лечение следует начинать с препарата в низкой дозе.
Реноваскулярная гипертензия. Лечением при реноваскулярной гипертензии является реваскуляризация. Однако ингибиторы АПФ могут быть полезными для пациентов с реноваскулярной гипертензией, ожидающих операции, или если проведение такой операция невозможно.
Если препарат был назначен пациентам с известным или подозреваемым стенозом почечной артерии, лечение необходимо начинать в условиях стационара с препарата в низких дозах и под контролем уровня калия, поскольку у некоторых больных развивалась функциональная почечная недостаточность, которая была обратимой после отмены лечения.
Другие группы риска. Лечение пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IV степени) или с инсулинозависимым сахарным диабетом (из-за тенденции к спонтанному повышению уровня калия) следует начинать под контролем с более низкой начальной дозы. Лечение блокаторами бета-адренорецепторов пациентов с АГ с коронарной недостаточностью не следует прекращать: ингибитор АПФ добавляют к терапии блокаторами бета-адренорецепторов.
Пациенты с сахарным диабетом. У больных сахарным диабетом, принимающих пероральные сахароснижающие средства или получающих инсулин, следует тщательно контролировать уровень глюкозы в плазме крови, особенно в течение первого месяца терапии ингибитором АПФ.
Расовые особенности. Как и другие ингибиторы АПФ, периндоприл менее эффективно снижает АД у пациентов негроидной расы с АГ, чем у пациентов других рас, что, возможно, объясняется низким уровнем ренина в плазме крови этих пациентов.
Хирургическое вмешательство/анестезия. Ингибиторы АПФ могут вызвать гипотензивное действие при проведении анестезии, особенно при применении анестетика, который приводит к снижению АД. Поэтому при лечении ингибиторами АПФ длительного действия, такими как периндоприл, препарат рекомендуется по возможности отменить за сутки до хирургического вмешательства.
Стеноз аортального или митрального клапанов/гипертрофическая кардиомиопатия. Необходимо с осторожностью назначать ингибиторы АПФ пациентам с обструкцией выхода из левого желудочка.
Печеночная недостаточность. Редко применение ингибиторов АПФ было ассоциировано с возникновением синдрома, который начинается с холестатической желтухи и прогрессирует до быстрого некроза печени, иногда с летальным исходом. Механизм этого синдрома неясен. Пациентам, у которых во время приема ингибиторов АПФ развилась желтуха с повышением уровня печеночных ферментов, следует прекратить применение ингибитора АПФ и обеспечить соответствующее медицинское наблюдение.
Гиперкалиемия . У некоторых пациентов на фоне приема ингибиторов АПФ, в том числе периндоприла, отмечалось повышение концентрации калия в плазме крови. К факторам риска возникновения гиперкалиемии относятся почечная недостаточность или снижение функции почек, возраст (старше 70 лет), сахарный диабет, интеркуррентные состояния, такие как дегидратация, острая сердечная декомпенсация, метаболический ацидоз и одновременное применение с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид), с пищевыми добавками, содержащими калий, или заменителями соли с калием; или прием других препаратов, вызывающих повышение концентрации калия в плазме крови (гепарин). Применение диетических добавок к пище, содержащих калий, калийсберегающих диуретиков или заменителей соли с калием, особенно у пациентов с нарушением функции почек, может привести к значительному повышению уровня калия в плазме крови. Гиперкалиемия может вызвать серьезную, иногда летальную аритмию. Если одновременное применение периндоприла и любого из вышеупомянутых веществ считается уместным, их следует применять с осторожностью и часто контролировать уровень калия в плазме крови.
Меры предосторожности при применении индапамида
Баланс воды и электролитов
Натрий плазмы крови. Уровень натрия в плазме крови необходимо проверить до начала лечения и регулярно — во время лечения. Любой диуретик может вызвать гипонатриемию, которая иногда имеет серьезные последствия. Снижение уровня натрия в плазме крови может сначала быть бессимптомным, поэтому необходим регулярный мониторинг. Его следует проводить чаще у пациентов пожилого возраста и больных циррозом печени.
Калий плазмы крови. Снижение уровня калия в плазме крови с развитием гипокалиемии является основным риском при применении тиазидных и тиазидоподобных диуретиков. Риск развития гипокалиемии (В таких случаях гипокалиемия повышает кардиотоксичность сердечных гликозидов и риск возникновения аритмии.
Пациенты, которые имеют удлиненный интервал Q–T врожденного или ятрогенного генеза, также относятся к группе риска. У таких больных гипокалиемия, как и брадикардия, могут способствовать развитию тяжелых нарушений сердечного ритма, в том числе пароксизмальной желудочковой тахикардии по типу пируэт, которая может быть летальной.
Во всех этих случаях необходим частый контроль уровня калия. Первое определение уровня калия в плазме крови следует выполнить в течение первой недели лечения. При сниженном уровне калия нужно откорректировать его.
Кальций плазмы крови . Тиазидные и тиазидоподобные диуретики могут уменьшать выведение кальция с мочой и приводить к незначительному и временному повышению уровня кальция в плазме крови. Значительное повышение уровня кальция может быть связано с диагностированным гиперпаратиреоидизмом. В таких случаях лечение следует прекратить до обследования функции паращитовидных желез.
Глюкоза в плазме крови . Контроль глюкозы в плазме крови очень важен для пациентов с сахарным диабетом, особенно при пониженном уровне калия.
Мочевая кислота. У пациентов с повышенным уровнем мочевой кислоты может возникнуть тенденция к увеличению количества приступов подагры.
Функция почек и диуретики. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики наиболее эффективны, если функция почек не нарушена или если нарушения функции незначительны (креатинин плазмы ниже уровня 25 мг/л, то есть 220 ммоль/л у взрослых).
У пациентов пожилого возраста уровень креатинина плазмы нужно определять с учетом возраста, массы тела и пола, используя формулу Кокрофта:
Клиренс креатинина (Сlcr) = (140 – возраст) · масса тела/0,814 · уровень креатинина в плазме крови,
где возраст выражен в годах; масса тела — в кг; уровень креатинина в плазме крови — в ммоль/л.
Эта формула используется для мужчин пожилого возраста, ее следует адаптировать для женщин, умножив результат на 0,85.
Гиповолемия, вызванная потерей воды и натрия вследствие приема диуретиков, в начале лечения приводит к снижению клубочковой фильтрации. Это может привести к повышению уровня мочевины в крови и креатинина в плазме крови. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не имеет последствий у лиц с нормальной функцией почек, но может ухудшить существующую почечную недостаточность.
Спортсмены. Этот препарат содержит активное вещество, которое может вызвать положительную реакцию при проведении допинг-контроля у спортсменов.
Вспомогательные веществ а . Препарат не следует применять у больных с редкими наследственными проблемами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые; на одной из сторон - разделительная риска.
1 таб. периндоприла тозилат 2.5 мг индапамид 0.625 мгВспомогательные вещества : лактозы моногидрат - 74.056 мг, крахмал кукурузный - 2.7 мг, натрия гидрокарбонат - 0.793 мг, крахмал кукурузный прежелатинизированный - 7.2 мг, повидон К30 - 1.8 мг, магния стеарат - 0.9 мг.
Состав оболочки: опадрай II белый 85F18422 (поливиниловый спирт частично гидролизованный 1.8 мг, титана диоксид (Е171) - 1.125 мг, макрогол-3350 - 0.909 мг, тальк - 0.666 мг).
Спосіб застосування та дози репарат предназначен для перорального применения. Таблетки можно разделить на две одинаковые дозы. Линия разлома на таблетках предназначена для разламывания таблетки для облегчения глотания.
Периндоприл/Индапамид-Тева, таблетки 2,5 мг/0,625 мг
Взрослым применять по 1 таблетке 1 раз в сутки, желательно утром перед едой. Если АД не нормализовалось в течение месяца, дозу можно удвоить.
Пациенты пожилого возраста . Лечение необходимо начинать с обычной дозы — 1 таблетки препарата Периндоприл/Индапамид-Тева, таблетки 2,5 мг/0,625 мг/сут.
Пациенты с нарушением функции почек.
Лечение противопоказано больным с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина Пациенты с нарушением функции печени . Л ечение противопоказано при тяжелых нарушениях функции печени. Пациентам с умеренным нарушением функции печени коррекции дозы не требуется.
Дети . Этот препарат не рекомендуется применять для лечения детей и подростков из-за недостатка данных относительно безопасности и эффективности для этой группы пациентов.
применение периндоприла ингибирует ренин-ангиотензин-альдостероновую систему и способствует уменьшению потери калия, вызываемой индапамидом.
Со стороны крови и лимфатической системы : тромбоцитопения, лейкопения/нейтропения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия. Анемию наблюдали при применении ингибиторов АПФ у определенной категории пациентов (после трансплантации почки, находящиеся на гемодиализе).
Со стороны нервной системы : парестезии, головная боль, астения, головокружение, спутанность сознания, обморок.
Со стороны психики : изменения настроения или нарушение сна.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения.
Со стороны органа слуха: звон в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия (в том числе ортостатическая), инсульт может возникать вследствие чрезмерного снижения АД у пациентов высокого риска; васкуліт; аритмія; включая брадикардию, желудочковую тахикардию, мерцание предсердий, стенокардию и инфаркт миокарда, который может возникать вследствие чрезмерной гипотонии у пациентов групп высокого риска, тахикардия по типу пируэт (с возможным летальным исходом).
Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: диспноэ, бронхоспазм, эозинофильная пневмония, ринит, сухой кашель у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ. Такой кашель имел длительный характер и исчезал после прекращения лечения.
Со стороны пищеварительной системы: запор, сухость во рту, тошнота, боль в эпигастральной области, анорексия, рвота, боль в животе, нарушение вкуса, диспепсия, диарея, панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы: цитолитический или холестатический гепатит, при печеночной недостаточности возможно развитие печеночной энцефалопатии.
Со стороны кожи и подкожных тканей: сыпь, зуд, макулопапулезная сыпь, ангионевротический отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка, голосовой щели и/или гортани, крапивница, реакции повышенной чувствительности, в основном дерматологического характера, могут возникать у лиц со склонностью к аллергическим или астматическим реакциям, пурпура, обострение существующей системной красной волчанки, мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона, светочувствительность.
Со стороны скелетно-мышечной системы : судороги.
Со стороны почек и мочевыделительной системы : ХПН, ОПН.
Со стороны репродуктивной системы : импотенция.
Общие расстройства : астения, повышенная потливость.
Лабораторные показатели: увеличение интервала Q–T на ЭКГ, повышение уровня глюкозы и мочевой кислоты в плазме крови на протяжении лечения, незначительное повышение уровня креатинина в плазме крови и мочи, исчезающее после прекращения приема препарата. Такое повышение чаще возникает в случаях стеноза почечной артерии, АГ, которая лечится диуретиками, и почечной недостаточности; повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны обмена веществ : гиперкальциемия, гипокалиемия, повышение уровня калия, которое обычно носит временный характер, гипонатриемия с гиповолемией, которая является причиной обезвоживания и ортостатической гипотензии; гипогликемия.
аиболее вероятной побочной реакцией, которая возникает в результате передозировки, является артериальная гипотензия, иногда ассоциированная с тошнотой, рвотой, судорогами, головокружением, сонливостью, спутанностью сознания, олигурией, которая может переходить в анурию (из-за гиповолемии), циркуляторный шок. Могут возникнуть нарушения водно-электролитного баланса (снижение уровня калия и натрия в плазме крови), почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, учащенное сердцебиение (пальпитация), брадикардия, тревога, кашель и т.п.
Меры первой помощи включают быстрое выведение препарата путем промывания желудка (только в течение 1 ч после применения и в случае потенциальной тяжелой интоксикации) и/или прием активированного угля, после чего необходимо восстановление водно-электролитного баланса в условиях стационара .
В случае возникновения значительной гипотензии пациенту необходимо придать горизонтальное положение с низким изголовьем. При необходимости провести в/в введение изотонического р-ра или применить любой другой способ восстановления объема крови.
Периндоприлат (активная форма периндоприла) может быть удален из организма с помощью гемодиализа
ранить в плотно закрытом контейнере для защиты от влаги. Препарат не требует специальных температурных условий хранения.
Діюча речовинаИндапамид, Периндоприл
Похожее видеоДополнительная информацияИндапамид/Периндоприл-Тева таблетки покрыт.плен.об. 0,625 мг+2,5 мг 30 шт. производит Тева, страна производства Израиль. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Индапамид/Периндоприл-Тева таблетки покрыт.плен.об. 0,625 мг+2,5 мг 30 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!