Купить Аторвастатин таблетки покрыт.об. 10 мг 90 шт.

Фармакологическое действие - гиполипидемическое.

Конкурентно селективно ингибирует ГМГ-КоА-редуктазу, превращающую 3- гидрокси −3-метилглутарил-КоА в мевалоновую кислоту (предшественник стеролов, включая холестерин). Триглицериды и холестерин в печени включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму и транспортируются в периферические ткани. Из ЛПОНП образуются ЛПНП, которые катаболизируются при взаимодействии с высокоаффинными рецепторами ЛПНП. Повышение плазменных уровней общего холестерина, холестерина ЛПНП, аполипопротеина В способствует развитию атеросклероза и является фактором риска развития сердечно-сосудистых заболеваний, тогда как повышение уровня ЛПВП ассоциировано со снижением риска сердечно-сосудистых осложнений.

Аторвастатин снижает уровни холестерина и липопротеинов в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу, а также тормозит синтез холестерина в печени, увеличивая число ЛПНП- рецепторов на поверхности клеток, способствует усилению захвата и катаболизмаЛПНП. Подавляет образование ЛПНП и число частиц ЛПНП. Уменьшает уровень холестерина-ЛПНП у больных гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно устойчива к терапии гиполипидемическими средствами.

У большинства пациентов действие проявляется через 2 нед после начала терапии, максимальный эффект развивается к 4-й неделе и сохраняется в течение всего периода лечения.

Токсическое влияние на ЦНС. Кровоизлияние в мозг наблюдалось у собак при применении аторвастатина в течение 3 мес в дозе 120 мг/кг/сут, кровоизлияние в мозг и образование вакуолей зрительного нерва — у самок собак после 11 мес применения аторвастатина в дозах до 280 мг/кг/сут. Доза 120 мг/кг/сут создавала системную экспозицию примерно в 16 раз превышающую таковую при назначении максимальной терапевтической дозы для человека (80 мг/сут) в пересчете на AUC (0–24 ч). В двухгодичном исследовании были зафиксированы одиночные тонические судороги у двух собак (у одной — при дозе 10 мг/сут, у другой — при дозе 120 мг/сут). Не отмечалось признаков повреждения ЦНС у мышей при хроническом введении аторвастатина в период вплоть до 2 лет при дозах до 400 мг/сут и у крыс при дозах до 100 мг/сут. Эти дозы создавали экспозицию, в 6 раз (мыши) и в 11 раз (крысы) превышающую экспозицию у человека при рекомендуемой терапевтической дозе 80 мг в пересчете на AUC(0–24 ч).

Сосудистые повреждения в ЦНС, характеризующиеся периваскулярными кровоизлияниями, отеком и мононуклеарно-клеточной инфильтрацией периваскулярных пространств, отмечались у собак, которым давали другие препараты этого класса. Химически сходные вещества того же класса, что и аторвастатин, вызывали дозозависимую дегенерацию зрительного нерва при дозе, создающей плазменную концентрацию, в 30 раз превышающую таковую у человека при приеме максимально рекомендуемой дозы.

Канцерогенность, мутагенность, влияние на фертильность

В двухгодичных исследованиях канцерогенности у крыс с использованием доз аторвастатина 10, 30 и 100 мг/кг/сут две редкие опухоли в мышцах были обнаружены у самок при максимальной дозе: в одном случае это была рабдомиосаркома, в другом — фибросаркома. Эта доза соответствовала значениям системной экспозиции (плазменная AUC0–24 ч), в 16 раз превышающим величины экспозиции у человека при пероральной дозе 80 мг. В двухгодичных исследованиях канцерогенности у мышей при дозах аторвастатина 100, 200 и 400 мг/кг/сут было отмечено значимое повышение частоты развития аденомы печени при максимальной дозе у самцов и карциномы печени при максимальной дозе у самок. Эти случаи наблюдались при значении плазменной AUC0 –24 ч, примерно в 6 раз превышающем величину экспозиции у человека при пероральной дозе 80 мг.

In vitro аторвастатин не проявлял мутагенных или кластогенных свойств в следующих тестах (с/без метаболической активации): тест Эймса с Salmonella typhimurium и Escherichia coli, тест с гипоксантин-гуанинфосфорибозилтрансферазой и тест на хромосомные аберрации на клетках яичника китайского хомячка. Не выявлено мутагенности in vivo в микроядерном тесте у мышей.

В исследованиях у крыс при дозах аторвастатина до 175 мг/кг (экспозиция в 15 раз выше экспозиции у человека) негативного влияния фертильность не выявлено. При введении крысам аторвастатина в дозе 100 мг/кг/сут (в 16 раз выше AUC у человека при дозе 80 мг) в течение 3 мес зафиксированы аплазия и аспермия в придатках яичка у 2 из 10 крыс; масса яичек была значительно снижена при дозах 30 и 100 мг/кг и масса придатков была ниже при дозе 100 мг/кг. У самцов крыс, которые получали аторвастатин в дозе 100 мг/кг/сут в течение 11 нед до спаривания, была снижена подвижность спермы и ее концентрация, а количество аномальных сперматозоидов повышено. Аторвастатин не оказывал неблагоприятного влияния на параметры спермы и репродуктивные органы у собак, получавших его в дозах 10, 40 и 120 мг/кг в течение 2 лет.

Аторвастатин быстро всасывается после приема внутрь, степень абсорбции увеличивается пропорционально повышению дозы, Cmaxдостигается в течение 1–2 ч.   Абсолютная биодоступность — примерно 14%, системная доступность в отношении ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы — примерно 30%. Низкая системная доступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой оболочкеЖКТ и/или при «первом прохождении» через печень. Средний объем распределения аторвастатина — примерно 381 л. Связывание с белками плазмы составляет ≥98%. Соотношение уровней кровь/плазма равно примерно 0,25, что свидетельствует о слабом проникновении аторвастатина в эритроциты. В печени аторвастатин экстенсивно метаболизируется при участии изоферментаCYP3А4 цитохрома P450 с образованием орто- и парагидроксилированных производных и различных продуктов бета-окисления. In vitro орто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие в отношении ГМГ-КоА-редуктазы, сопоставимое с таковым аторвастатина. Ингибирующий эффект в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно на 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов. Аторвастатин и его метаболиты выводятся главным образом с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма (не подвергается выраженной кишечно- печеночной рециркуляции). Т1/2аторвастатина — 14 ч. Благодаря наличию активных метаболитов ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы сохраняется около 20 –30 ч. Менее 2% принятой внутрь дозы аторвастатина определяется в моче. Не выводится в ходе гемодиализа.

Особенности фармакокинетики у отдельных групп пациентов

У пожилых людей плазменные концентрации аторвастатина выше (примерно 40% для Cmax и 30% для AUC), чем у взрослых пациентов молодого возраста. Значения Cmax у женщин выше на 20%, AUC — ниже на 10% (клинического значения не имеет). Заболевания почек не влияют на плазменные концентрации аторвастатина или его эффект на показатели липидного обмена. У больных алкогольным циррозом печени концентрации аторвастатина значительно повышены: при нарушении функции печени легкой степени выраженности (Child Pugh Class A) — в 4 раза (и C max, и AUC), при нарушении функции средней степени выраженности (Child Pugh Class B)  — Cmax в 16 раз, AUC — в 11 раз выше нормы.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

В упаковці 90 шт.

Фармакологічна дія - гиполипидемическое.

Конкурентно селективно інгібує ГМГ КоА редуктази, що перетворює 3 гідрокси-3-метілглутаріл- КоА в мевалоновую кислоту (попередник стеролів, включаючи холестерин). Тригліцериди і холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять в плазму і транспортуються в периферичні тканини. Із ЛПДНЩ утворюються ЛПНЩ, які катаболізуються при взаємодії з високоаффіннимі рецепторами ЛПНЩ. Підвищення плазмових рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В сприяє розвитку атеросклерозу і є фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань, тоді як підвищення рівня ЛПВЩ асоційоване зі зниженням ризику серцево-судинних ускладнень.

Аторвастатин знижує рівні холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові, пригнічуючи ГМГ КоА редуктази, а також гальмує синтез холестерину в печінці, збільшуючи число ЛПНЩ - рецепторів на поверхні клітин, сприяє посиленню захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Пригнічує утворення ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ. Зменшує рівень холестеріна- ЛПНЩ у хворих гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай стійка до терапії гіполіпідемічними засобами.

У більшості пацієнтів дія проявляється через 2 тижні після початку терапії, максимальний ефект розвивається до 4-му тижні і зберігається протягом усього періоду лікування.

Токсичний вплив на ЦНС. Крововилив в мозок спостерігалося у собак при застосуванні аторвастатину протягом 3 міс у дозі 120 мг / кг / сут, крововилив в мозок і освіту вакуолей зорового нерва - у самок собак після 11 міс застосування аторвастатину в дозах до 280 мг / кг / сут. Доза 120 мг / кг / сут створювала системну експозицію приблизно в 16 разів перевищує таку при призначенні максимальної терапевтичної дози для людини (80 мг / добу) в перерахунку на AUC (0-24 год). У дворічному дослідженні були зафіксовані поодинокі тонічні судоми у двох собак (у одній - при дозі 10 мг / сут, в іншої - при дозі 120 мг / добу). Не відзначалося ознак пошкодження ЦНС у мишей при хронічному введенні аторвастатину в період аж до 2 років при дозах до 400 мг / сут і у щурів при дозах до 100 мг / сут. Ці дози створювали експозицію, в 6 разів (миші) і в 11 разів (щури) перевищує експозицію у людини при рекомендованій терапевтичній дозі 80 мг в перерахунку на AUC (0-24 год).

Судинні ушкодження в ЦНС, що характеризуються периваскулярними крововиливами, набряком і мононуклеарно-клітинної інфільтрацією периваскулярних просторів, відзначалися у собак, яким давали інші препарати цього класу. Хімічно подібні речовини того ж класу, що і аторвастатин, викликали дозозалежну дегенерацію зорового нерва при дозі, що створює плазмову концентрацію, в 30 разів перевищує таку у людини при прийомі максимально рекомендованої дози.

Канцерогенність, мутагенність, вплив на фертильність

У дворічних дослідженнях канцерогенності у щурів з використанням доз аторвастатину 10, 30 і 100 мг / кг / сут дві рідкісні пухлини в м'язах були виявлені у самок при максимальній дозі: в одному випадку це була рабдоміосаркома, в іншому - фібросаркома. Ця доза відповідала значенням системної експозиції (плазмова AUC 0-24 год), в 16 разів перевищує величини експозиції у людини при пероральної дозі 80 мг. У дворічних дослідженнях канцерогенності у мишей при дозах аторвастатину 100, 200 і 400 мг / кг / сут було відзначено істотне збільшення частоти розвитку аденоми печінки при максимальній дозі у самців і карциноми печінки при максимальній дозі у самок. Ці випадки спостерігалися при значенні плазмової AUC 0 -24 год, приблизно в 6 разів перевищує величину експозиції у людини при пероральної дозі 80 мг.

In vitro аторвастатин не виявляв мутагенних або кластогенних властивостей в наступних тестах (с / без метаболічної активації): тест Еймса з Salmonella typhimurium і Escherichia coli, тест з гипоксантин-гуанінфосфорібозілтрансферазой і тест на хромосомніаберації на клітинах яєчника китайського хом'ячка. Не виявлено мутагенності in vivo в мікроядерний тесті у мишей.

У дослідженнях у щурів при дозах аторвастатину до 175 мг / кг (експозиція в 15 разів вище експозиції у людини) негативного впливу фертильність не виявлено. При введенні щурам аторвастатину в дозі 100 мг / кг / добу (в 16 разів вище AUC у людини при дозі 80 мг) протягом 3 міс зафіксовані аплазія і аспермия в придатках яєчка у 2 з 10 щурів; маса яєчок була значно знижена при дозах 30 і 100 мг / кг і маса придатків була нижче при дозі 100 мг / кг. У самців щурів, які отримували аторвастатин у дозі 100 мг / кг / добу протягом 11 тижнів до спарювання, була знижена рухливість сперми і її концентрація, а кількість аномальних сперматозоїдів підвищено. Аторвастатин не чинив несприятливого впливу на параметри сперми і репродуктивні органи у собак, які отримували його в дозах 10, 40 і 120 мг / кг протягом 2 років.

Аторвастатин швидко всмоктується після прийому всередину, ступінь абсорбції збільшується пропорційно підвищенню дози, C max досягається протягом 1-2 год. Абсолютна біодоступність - приблизно 14%, системна доступність щодо інгібування ГМГ КоА редуктази - приблизно 30%. Низька системна доступність обумовлена пресистемним метаболізмом в слизистій оболонці ЖКТ і / або при «першому проходженні» через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину - приблизно 381 л. Зв'язування з білками плазми становить ≥98%. Співвідношення рівнів кров / плазма дорівнює приблизно 0,25, що свідчить про слабке проникнення аторвастатину в еритроцити. У печінки аторвастатин екстенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3А4 цитохрому P450 з утворенням орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. In vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію відносно ГМГ КоА редуктази, що подібна з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект щодо ГМГ КоА редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та / або внепеченочного метаболізму (не береться вираженою кишечно- печінкової рециркуляції). Т 1/2 аторвастатину - 14 ч. Завдяки наявності активних метаболітів ингибирующая активність щодо ГМГ КоА редуктази зберігається близько 20 -30 год. Менше 2% прийнятої внутрішньо дози аторвастатину визначається в сечі. Чи не виводиться в ході гемодіалізу.

Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів

У літніх людей плазмові концентрації аторвастатину вище (приблизно 40% для C max і 30% для AUC), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Значення C max у жінок вище на 20%, AUC - нижче на 10% (клінічного значення не має). Захворювання нирок не впливають на плазмові концентрації аторвастатину або його ефект на показники ліпідного обміну. У хворих на алкогольний цироз печінки концентрації аторвастатину значно підвищені: при порушенні функції печінки легкого ступеня вираженості (Child Pugh Class A) - в 4 рази (і C max, і AUC), при порушенні функції середнього ступеня вираженості (Child Pugh Class B) - C max в 16 разів, AUC - в 11 разів вище норми.

Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна і несімейна гіперхолестеринемія, за Фредриксоном тип IIa), комбінована (змішана) гіперліпідемія (за Фредриксоном типи IIb і III), дисбеталіпопротеїнемія (по Фредриксоном тип III) (в якості доповнення до дієти), сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (за Фредриксоном тип IV), резистентна до дієтичних методів лікування. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛПНЩ крові). Захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. у пацієнтів без клінічних проявів ІХС, але мають підвищені чинники ризику її виникнення - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, генетична схильність), в т.ч. на тлі дисліпідемії - вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності в реваскуляризації.

Гіперчутливість, захворювання печінки в активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит), підвищення активності печінкових трансаміназ (більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми) неясного генезу, печінкова недостатність, цироз печінки будь-якої етіології, вагітність і період лактації.

Аторвастатин проходить через плаценту і досягає в печінці плода рівня, еквівалентного рівню в плазмі матері. Аторвастатин не виявляв тератогенності у щурів при використанні в дозах до 300 мг / кг / сут і у кроликів при дозах до 100 мг / кг / сут. Ці дози створювали експозицію, в 30 (щури) і 20 (кролики) разів перевищує експозицію у людини (в перерахунку на площу поверхні тіла, в мг / м 2).

У дослідженнях у щурів, які отримували аторвастатин в дозах 20, 100 і 225 мг / кг / сут з 7-го дня вагітності до 21 дня лактації, відзначалося зниження виживаності дитинчат при народженні, новонароджених, і дозрівання дитинчат самок, які отримували дози аторвастатину 225 мг / кг / сут. Працівниками Державтоінспекції зафіксовано зниження маси тіла на 4 і 21 день у дитинчат самок, які отримували аторвастатин у дозі 100 мг / кг / добу; зниження маси тіла при народженні, на 4, 21 і 91 день - при дозі 225 мг / кг / сут. Затримка розвитку відзначалася при дозі 100 мг / кг / добу (роторна активність) і 225 мг / кг / добу (переляк при звуках, порушення формування вушної раковини, час відкриття очей). Ці дози відповідають величинам AUC, в 6 (100 мг / кг) і 22 рази (225 мг / кг) перевищує AUC у людини при дозі 80 мг / сут. Рідкісні випадки вроджених аномалій спостерігалися після внутрішньоутробної експозиції інгібіторів ГМГ КоА редуктази.

Холестерин і інші речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода (включаючи синтез стероїдів і клітинних мембран). Оскільки інгібітори ГМГ КоА редуктази знижують синтез холестерину і, можливо, синтез інших біологічно активних речовин - похідних холестерину, ці ЛЗ можуть мати шкідливий ембріональний вплив при прийомі вагітними жінками. У зв'язку з цим інгібітори ГМГ КоА редуктази протипоказані в період вагітності і грудного вигодовування.

Є одне повідомлення про тяжкою уродженою кісткової деформації, трахео-езофагеальном свище і анальної атрезії (VATER-асоціація) у дитини, яка народилася у матері, яка приймала ловастатин з декстроамфетамін сульфатом в I триместрі вагітності.

Безпека застосування аторвастатину у вагітних жінок не встановлена.

Категорія дії на плід по FDA - Х.

Жінкам дітородного віку аторвастатин можна приймати тільки в разі використання ними надійних заходів контрацепції. Якщо хвора планує вагітність, вона повинна припинити прийом препарату принаймні за 1 міс до запланованої вагітності. У разі настання вагітності під час лікування прийом аторвастатину слід негайно припинити. Пацієнтка повинна бути проінформована про можливий ризик для плоду.

В експериментах на тваринах встановлено, що аторвастатин проникає в грудне молоко щурів. Рівні ЛЗ в плазмі і печінки дитинчат годуючих тварин становлять від таких в материнському молоці 50 і 40% відповідно.

Невідомо, секретується чи аторвастатин в грудне молоко у людини. Оскільки можливо серйозний негативний вплив на немовля, при прийомі аторвастатину необхідно припинити грудне вигодовування.

Перед початком терапії аторвастатином хворому необхідно призначити стандартну гіпохолестестеріновую дієту, яку він повинен дотримуватися під час всього періоду лікування.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки слід контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому аторвастатину і після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад, кожні 6 місяців. Підвищення активності «печінкових» ферментів в сироватці крові може спостерігатися протягом терапії аторвастатином. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівня ферментів, повинні перебувати під контролем до повернення рівня ферментів в норму. У тому випадку, якщо значення аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспарагінамінотрансферази (АСТ) більше ніж в 3 рази перевищують рівень верхнього допустимого рівня, рекомендується знизити дозу аторвастатину або припинити лікування.
Аторвастатин слід застосовувати з обережністю у хворих, що зловживають алкоголем і / або мають захворювання печінки. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності амінотрансфераз неясного генезу служать протипоказаннями до призначення аторвастатину.
Лікування аторвастатином може викликати міопатію. Діагноз міопатії (біль і слабкість в м'язах в поєднанні з підвищенням активності креатинфосфокінази (КФК) більш ніж в 10 разів порівняно з верхньою межею норми) слід обговорювати у хворих з поширеними міалгія, болючістю або слабкістю м'язів і / або вираженим підвищенням активності КФК. Хворих необхідно попередити про те, що їм слід негайно повідомити лікаря про появу незрозумілих болів або слабкості в м'язах, якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. Терапію аторвастатином слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових засобів. Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований цитохромом Р450 3А4, і / або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією CYP 3A4. Призначаючи Аторвастатин в комбінації з фібратами, еритроміцином, імуносупресивними засобами, азольними протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в гіполіпідемічних дозах, слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування та регулярно спостерігати за хворими з метою виявлення болю або слабкості в м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в періоди підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.
При застосуванні аторвастатину, як і інших засобів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Терапію аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю скасувати при появі ознак можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозна операція, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та електролітні порушення і неконтрольовані судоми).
Перед початком терапії аторвастатином необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищеної фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням і лікування інших станів.
Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі непояснених болів або слабкості в м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

Одна таблетка містить:

активна речовина: аторвастатин кальцію тригідрат (в перерахунку на аторвастатин) - 10,00 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая – 49,68 мг, лактозы моногидрат – 40,00 мг, кальция карбонат – 33,00 мг, кросповидон – 7,50 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (натрия крахмала гликолят) – 4,50 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) – 3,00 мг, магния стеарат – 1,50 мг;
пленочная оболочка: [гипромеллоза – 2,250 мг, тальк – 0,882 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) – 0,873 мг, титана диоксид – 0,495 мг] или [сухая смесь для пленочного покрытия, содержащая гипромеллозу (50,0%), тальк (19,6%), гипролозу (гидроксипропилцеллюлозу) (19,4%), титана диоксид (11,0%)] – 4,500 мг.

Всередину.

Перед назначением Аторвастатина больному необходимо рекомендовать стандартную гиполипидемическую диету, которую он должен продолжать соблюдать в течение всего периода терапии.

Начальная доза составляет в среднем 10 мг/сут. Доза варьирует от 10 до 80 мг/сут.

Препарат можно принимать в любое время дня с пищей или независимо от времени приема пищи. Дозу подбирают с учетом исходных уровней холестерина/ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта. В начале лечения и/или во время повышения дозы Аторвастатина необходимо каждые 2–4 нед контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу.

Для обеспечения нижеприведенного режима дозирования препарата возможно применение препарата Аторвастатин в другой лекарственной форме: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 10 мг и 20 мг. Максимальная суточная доза препарата составляет 80 мг.

При одновременном применении с циклоспорином суточная доза Аторвастатина не должна превышать 10 мг.

Первичная гиперхолестеринемия и смешанная гиперлипидемия. В большинстве случаев бывает достаточно назначения дозы 10 мг препарата Аторвастатин 1 раз в сутки. Существенный терапевтический эффект наблюдается через 2 нед, а максимальный терапевтический эффект обычно наблюдается уже через 4 нед. При длительном лечении этот эффект сохраняется.

Особливі групи пацієнтів

Нарушения функции почек. Применение препарата у пациентов с почечной недостаточностью и заболеваниями почек не оказывает влияние на уровень Аторвастатина в плазме крови или степень снижения содержания холестерина/ЛПНП при его применении, поэтому изменение дозы препарата не требуется.

Нарушения функции печени. При печеночной недостаточности дозы необходимо снижать.

Пожилые пациенты. При применении препарата у пожилых пациентов различий в безопасности, эффективности или достижении целей гиполипидемической терапии в сравнении с общей популяцией не отмечалось.

В контролируемых клинических испытаниях (n=2502) менее 2% пациентов прекратили лечение в связи с побочными эффектами, вызванными аторвастатином. Наиболее частыми неблагоприятными эффектами, связанными с приемом аторвастатина, были запор, метеоризм, диспепсия и боль в животе.

Со стороны нервной системы и органов чувств : ≥2% — головная боль, астенический синдром, инсомния, головокружение;

Со стороны сердечно-сосудистой системы : ≥2% — боль в груди;АД, флебит, аритмия, стенокардия, анемия, лимфаденопатия, тромбоцитопения.

Со стороны респираторной системы : ≥2% — синусит, фарингит, бронхит, ринит;

Со стороны органов ЖКТ : ≥2% — боль в животе, запор или диарея, диспепсия, метеоризм, тошнота;

Со стороны опорно-двигательного аппарата : ≥2% — артралгия, миалгия, артрит;

Со стороны мочеполовой системы : ≥2% — урогенитальные инфекции, периферические отеки;

Со стороны кожных покровов :

Аллергические реакции : ≥2% — кожная сыпь;

Прочие : ≥2% — инфекции, случайная травма, гриппоподобный синдром, боль в спине; ЩФ, повышение АЛТ или АСТ , обострение подагры.

Побочные эффекты , отмеченные в постмаркетинговых исследованиях при терапии аторвастатином: анафилаксия, ангионевротический отек, буллезная сыпь ( в т.ч. многоформная экссудативная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз), рабдомиолиз, разрыв сухожилия.

Риск развития миопатии при лечении статинами увеличивается при их использовании в сочетании с циклоспорином, фибратами, эритромицином, никотиновой кислотой в липидоснижающих дозах, сильными ингибиторами CYP3A4 ( в т.ч. кларитромицином, ингибиторами ВИЧ -протеазы, итраконазолом).

При использовании аторвастатина в сочетании с ингибиторами изофермента CYP3A4 (например циклоспорином, макролидными антибиотиками — эритромицином и кларитромицином; итраконазолом, ингибиторами ВИЧ -протеазы) могут повышаться плазменные концентрации аторвастатина (метаболизм аторвастатина осуществляется при участии CYP3A4 ); следует проявлять особую осторожность при использовании аторвастатина в сочетании с вышеупомянутыми средствами (см. «Особые указания»).

При комбинированном применении аторвастатина в дозе 40 мг и итраконазола в дозе 200 мг 1 раз в день было выявлено увеличение AUC аторвастатина в 3 раза по сравнению с AUC при монотерапии.

Одновременное применение аторвастатина с ингибиторами протеаз (лопинавир/ритонавир, ритонавир/саквинавир) сопровождалось увеличением концентрации аторвастатина в плазме крови. При одновременном применении аторвастатина в дозе 40 мг и комбинации лопинавир+ритонавир (в дозе 400/100 мг 2 раза в день) было выявлено увеличение AUC аторвастатина в 5,9 раза по сравнению с AUC при монотерапии. При применении аторвастатина в дозе 40 мг с комбинацией ритонавир+саквинавир (в дозе 400/400 мг 2 раза в день) его AUC увеличивалось в 3,9 раза.

Антациды снижают концентрацию аторвастатина на 35% (влияние на содержание холестерина ЛПНП не меняется).

При повторном приеме дигоксина и аторвастатина C ss дигоксина повышается примерно на 20% (за больными необходимо наблюдение).

При совместном применении аторвастатина и пероральных контрацептивов AUC норэтиндрона и этинилэстрадиола увеличивается примерно на 30 и 20% (этот эффект следует учитывать при выборе перорального контрацептива для женщины, получающей аторвастатин).

При одновременном приеме с эритромицином (ингибитор CYP3A4 ) плазменная концентрация аторвастатина увеличивается примерно на 40%. Гиполипидемический эффект комбинации аторвастатина с колестиполом превосходит таковой для каждого препарата в отдельности. Одновременное применение с ЛС , снижающими концентрацию или активность эндогенных стероидных гормонов ( в т.ч. кетоконазол, спиронолактон, циметидин), увеличивает риск снижения выработки эндогенных стероидных гормонов (следует соблюдать осторожность).

При одновременном приеме внутрь аторвастатина и суспензии, содержащей магния и алюминия гидроксид, концентрации аторвастатина в плазме снижались примерно на 35%, однако степень уменьшения уровня холестерина/ ЛПНП при этом не менялась.

Лечение :

специфического антидота нет, проводится симптоматическая терапия.

Гемодіаліз неефективний.

Хранить в сухом защищенном от света, недоступном для детей месте, при температуре от 15 С до 30 С.

2 роки.

Аторвастатин

Аторвастатин таблетки покрыт.об. 10 мг 90 шт. производит Вертекс, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Тулип таблетки 20 мг, 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Аторвастатин таблетки покрыт.об. 10 мг 90 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!