Купить Адваграф капсулы 0,5 мг, 50 шт.

Фармакологическое действие

На молекулярном уровне эффекты и внутриклеточная кумуляция такролимуса обусловлены связыванием с цитозольным белком (FKBP 12). Комплекс FKBP 12-такролимус специфически и конкурентно ингибирует кальциневрин, обеспечивая кальцийзависимое блокирование путей передачи Т-клеточных сигналов и предотвращая транскрипцию дискретного ряда лимфокинных генов.

Такролимус — высокоактивный иммунодепрессант. В экспериментах in vitro и in vivo такролимус отчетливо уменьшал образование цитотоксических лимфоцитов, которые играют ключевую роль в реакции отторжения трансплантата. Такролимус подавляет образование лимфокинов (ИЛ-2, ИЛ-3, ?-интерферон), активацию Т-клеток, экспрессию рецептора ИЛ-2, а также зависимую от Т-хелперов пролиферацию В-клеток.

Адваграф капсулы пролонг. 5 мг, 50 шт. инструкция на украинском

Форма выпуска	Упаковка
Фармакологическое действие	Показания
Противопоказания	Применение при беременности и кормлении грудью
Особые указания	Состав
Способ применения и дозы	Побочные действия
Лекарственное взаимодействие	Передозировка
Условия хранения	Срок годности
Действующее вещество	Похожее видео

Форма випуску

Капсули пролонгованої дії.

упаковка

50 шт. по 5 мг.

Фармакологічна дія

На молекулярному рівні ефекти і внутрішньоклітинна акумуляція такролімусу обумовлені зв'язуванням з цитозольним білком (FKBP 12). Комплекс FKBP 12-такролімус специфічно та конкурентно інгібує кальціневрін, забезпечуючи кальційзалежних блокування шляхів передачі Т-клітинних сигналів і запобігаючи транскрипцію дискретного ряду лімфокінних генів.

Такролімус - високоактивний імунодепресанти. В експериментах in vitro та in vivo такролімус чітко зменшував утворення цитотоксичних лімфоцитів, які відіграють ключову роль в реакції відторгнення трансплантата. Такролімус пригнічує утворення лімфокінів (ІЛ-2, ІЛ-3,? Інтерферон), активацію Т-клітин, експресію рецептора ІЛ-2, а також залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин.

показання

Попередження і лікування відторгнення алотрансплантату печінки, нирки у дорослих пацієнтів. Лікування відторгнення алотрансплантату, резистентного до стандартних режимів імуносупресивної терапії, у дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Гіперчутливість до такролімусу, інших макролідів або будь-якого з допоміжних речовин.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність: результати доклінічних і клінічних досліджень показують, що препарат може проникати через плаценту. Є повідомлення про передчасні пологи (<37 тижнів), а також випадках спонтанно разрешівшейся гіперкаліємії у новонароджених (8 з 111 (7,2%) новонароджених). Так як безпека застосування такролімусу у вагітних жінок не встановлена ​​в достатній мірі, препарат приймають у період вагітності тільки у випадках відсутності більш безпечної альтернативи і коли користь від лікування виправдовує потенційний ризик для плоду. З метою виявлення потенційних небажаних реакцій такролімусу рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус (зокрема, звернути увагу на ниркову функцію).

Період лактації: згідно клінічним досвідом, такролімус проникає в грудне молоко. Так як виключити несприятливий вплив такролімусу на новонародженого не представляється можливим, жінкам, які приймають Адваграф®, слід утриматися від годування грудьми.

особливі вказівки

Досвід лікування пацієнтів, що не відносяться до білої раси, а також пацієнтів з високим імунологічним ризиком (тобто при повторній трансплантації, високому титрі панельних реактивних антитіл - PRA) обмежений. Клінічні дані щодо застосування Адваграфа при гострому відторгненні, рефрактерном до терапії іншими імунодепресантами у дорослих пацієнтів, відсутні.

В даний час немає клінічних даних щодо застосування Адваграфа з метою профілактики відторгнення трансплантата при пересадці серця і в дитячому віці.

У початковому посттрансплантаційному періоді слід проводити регулярний моніторинг наступних параметрів: артеріальний тиск, ЕКГ, неврологічний статус і стан зору, рівень глікемії натщесерце, концентрація електролітів (особливо калію), показники печінкової і ниркової функції, гематологічні показники, коагулограма, рівень протеінеміі. При наявності клінічно значущих змін необхідна корекція імуносупресивної терапії.

При застосуванні Адваграфа слід уникати призначення рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), а також інших рослинних засобів, які можуть викликати зниження (зміна) концентрації такролімусу в крові і мати несприятливий вплив на клінічний ефект Адваграфа.

При діареї рівні такролімусу в крові можуть значно змінюватися; при появі діареї необхідний ретельний моніторинг концентрацій такролімусу в крові.

Слід уникати одночасного застосування циклоспорину та такролімусу, а також бути обережними при лікуванні такролімусом пацієнтів, які раніше отримували циклоспорин (див. Розділ «Конверсія (перехід) з циклоспорину на Адваграф®»).

Випадки гіпертрофії шлуночків або гіпертрофії перегородок серця, про які повідомлялося як про кардіоміопатії, рідко, але спостерігалися у пацієнтів, які приймали програф, і тому можливі при лікуванні Адваграфом. У більшості випадків гіпертрофія міокарда була оборотна і спостерігалася при концентраціях (С0) такролімусу в крові, що перевищують рекомендовані. До інших чинників, що підвищують ризик цього небажаного явища, відносяться: наявність попереднього захворювання серця, застосування кортикостероїдів, артеріальна гіпертензія, ниркова та печінкова дисфункція, інфекції, гіперволемія, набряки. Пацієнтам, які мають високий ризик і отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до і після трансплантації (через 3 і 9-12 міс) необхідно проводити ехокардіографічний і ЕКГ контроль. Якщо виявляються аномалії, слід розглянути питання про зниження дози Адваграфа або заміни препарату на інший імунодепресанти.

Такролімус може викликати подовження інтервалу QT, при цьому порушень ритму серця типу «пірует» (двонаправлена ​​веретеноподібна шлуночкова тахікардія) не спостерігалося. При лікуванні пацієнтів з діагностованим вродженим синдромом подовженого інтервалу QT або підозрою на подібний стан слід бути особливо обережними.

У пацієнтів, які лікувалися такролімусом, можливий розвиток посттрансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барр. При одночасному застосуванні препарату з антилімфоцитарними антитілами ризик ПТЛЗ підвищується. Також є відомості про підвищення ризику ПТЛЗ у пацієнтів з виявленими капсидний антигеном вірусу Епштейна-Барр. Тому перед призначенням Адваграфа у цієї групи пацієнтів слід провести серологічне дослідження на наявність капсидних антигену вірусу Епштейна-Барр. У процесі лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг на вірус Епштейна-Барр за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Позитивна ПЛР на вірус Епштейна-Барр може зберігатися протягом місяців і сама по собі не є свідченням ПТЛЗ або лімфоми.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, включаючи Адваграф®, підвищений ризик опортуністичних інфекцій (викликаних бактеріями, грибами, вірусами, найпростішими). Серед цих інфекцій відзначається нефропатія, асоційована з ВК-вірусом, а також асоційована з JC-вірусом прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ). Такі інфекції часто пов'язані з глибоким пригніченням імунної системи і можуть призводити до тяжких або фатальних наслідків, що необхідно брати до уваги при проведенні диференціального діагнозу у пацієнтів, що мають ознаки порушення ниркової функції або неврологічні симптоми на тлі імуносупресивної терапії.

Імуносупресивної терапії підвищує ризик злоякісних новоутворень. Рекомендується обмежувати інсоляцію і УФ-опромінення, носити відповідний одяг, користуватися сонцезахисними засобами з високим фактором захисту.

Ризик розвитку вторинного раку невідомий.

Є повідомлення про виникнення синдрому оборотної задньої енцефалопатії на тлі терапії такролімусом. Якщо у пацієнта, який приймає такролімус, з'являються симптоми, характерні для синдрому оборотної задньої енцефалопатії - головний біль, психічні порушення, судоми і зорові порушення - необхідно провести магнітно-резонансну томографію. При підтвердженні діагнозу потрібно здійснювати адекватний контроль над АТ і судомами, а також негайно припинити системне введення такролімусу. У разі застосування такого заходу дане стан повністюоборотно у більшості пацієнтів.

Так як капсули Адваграфа пролонгованої дії містять лактозу, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Такролімус може викликати зорові і неврологічні розлади, особливо в поєднанні Адваграфа з алкоголем.

склад

1 капсула містить:

Активна речовина: такролімус (у вигляді такролімусу моногідрату) 5 мг.

Допоміжні речовини: гіпромелоза; етилцелюлоза; лактозимоногідрат; магнію стеарат.

Оболонка капсули: титану діоксид (Е171); барвник заліза оксид жовтий (Е172); барвник заліза оксид червоний (Е172); желатин; натріюлаурилсульфат.

Напис на капсулі (Opacode S-1-15083): глазур фармацевтична 45% (шелаку розчин в етанолі); лецитин (соєвий); симетикон; барвник заліза оксид червоний (Е172); гипролоза

Спосіб застосування та дози

Всередину. Адваграф® - пероральна форма такролімусу для прийому 1 раз в день. Терапія Адваграфом вимагає ретельного контролю з боку персоналу, що володіє відповідною кваліфікацією і має в розпорядженні необхідне обладнання. Даний препарат можуть призначати тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів з пересадженими органами.

Безконтрольний переведення пацієнтів з одного препарату такролімусу на інший (включаючи перехід зі звичайних капсул на пролонговані капсули) є небезпечним. Це може привести до відторгнення трансплантата або підвищення частоти побічних ефектів, включаючи гіпо- або гіперіммуносупрессію, внаслідок виникнення клінічно значущих відмінностей в експозиції такролімусу. Пацієнту слід приймати одну з лікарських форм такролімусу з дотриманням рекомендованого режиму дозування. Зміна лікарської форми або режиму дозування слід здійснювати тільки під контролем фахівця в галузі трансплантології. Після переказу необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації такролімусу в крові і коригувати дозу препарату для підтримання системної експозиції такролімусу на адекватному рівні.

Початкові дози, представлені нижче, слід розглядати тільки як рекомендації. У початковому післяопераційному періоді Адваграф® зазвичай застосовують в поєднанні з іншими імунодепресантами. Доза може варіювати в залежності від режиму імуносупресивної терапії. Вибір дози Адваграфа повинен грунтуватися, перш за все, на клінічній оцінці ризику відторгнення і індивідуальної переносимості препарату, а також на даних моніторингу рівня такролімусу в крові (див. Нижче розділ «Рекомендації з моніторингу терапевтичної концентрації такролімусу в крові»).

При появі клінічних ознак відторгнення слід розглянути питання про необхідність корекції режиму імуносупресивної терапії. У стабільних пацієнтів, переведених з ПРОГРАФу (дворазовий добовий прийом) на Адваграф® (одноразовий добовий прийом), із загальною добовою дозою 1: 1 (мг: мг), системна експозиція такролімусу (AUC0-24) при прийомі Адваграфа була приблизно на 10% нижче в порівнянні з ПРОГРАФом. Взаємозв'язок між мінімальними рівнями такролімусу (С24) і системної експозицією Адваграфа була такою ж, як при застосуванні ПРОГРАФу. При переході (конверсії) з ПРОГРАФу на Адваграф® слід вимірювати мінімальні рівні такролімусу як перед конверсією з одного препарату на інший, так і на протязі наступних 2 тижнів. При цьому дози Адваграфа слід коригувати з метою досягнення системної експозиції такролімусу, аналогічної ПРОГРАФом.

У пацієнтів після пересадки нирки і печінки de novo AUC0-24 такролімусу в першу добу застосування Адваграфа була відповідно на 30 і 50% нижче в порівнянні з еквівалентними дозами ПРОГРАФу.

До четвертим діб системна експозиція такролімусу, оцінена по С0, при застосуванні ПРОГРАФу і Адваграфа у пацієнтів після пересадки печінки і нирки була однакова. З метою забезпечення адекватної експозиції такролімусу при лікуванні Адваграфом протягом перших 2 тижнів після трансплантації рекомендується регулярний і ретельний моніторинг мінімальної (С0) концентрації такролімусу в крові. Так як такролімус - речовина з низьким кліренсом, для досягнення рівноважних концентрацій після корекції дози Адваграфа може знадобитися кілька днів.

Для пацієнтів, які не можуть приймати препарат перорально безпосередньо після трансплантації, такролімус може вводитися в / в (програф 5 мг / мл, концентрат для інфузії) в дозі, що становить приблизно одну п'яту рекомендованої пероральної дози для даного показання. Пероральну добову дозу Адваграфа рекомендується приймати вранці 1 раз в день. Прийом капсул Адваграфа пролонгованої дії здійснюється відразу після їх вилучення з блістери. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача (пакетика з силікагелем), який не призначений для прийому. Капсули рекомендується запивати рідиною (переважно водою). Для досягнення максимальної абсорбції Адваграф® рекомендується приймати на порожній шлунок: за 1 год або через 2-3 години після прийому їжі. Пропущену дозу слід прийняти якомога швидше, бажано в той же день; не слід приймати подвійну дозу на наступний ранок.

Для профілактики відторгнення трансплантата стан імуносупресії необхідно підтримувати постійно; отже, тривалість терапії не обмежена.

трансплантація нирки

Профілактика відторгнення трансплантата

Пероральну терапію Адваграфом слід починати з добової дози 0,2-0,3 мг / кг 1 раз на день вранці. Прийом препарату слід розпочати протягом 24 годин після трансплантації.

трансплантація печінки

Профілактика відторгнення трансплантата

Пероральну терапію Адваграфом слід починати з добової дози 0,1-0,2 мг / кг 1 раз на день вранці. Прийом препарату слід розпочати через 12-18 год після трансплантації.

Коригування доз в посттрансплантаційного період

З плином часу після трансплантації нирки або печінки дози Адваграфа зазвичай знижують. У деяких випадках можлива відміна супутніх імунодепресантів, тобто перехід на монотерапію Адваграфом. Поліпшення стану пацієнта може змінити фармакокінетику такролімусу і вимагати додаткового коректування доз Адваграфа.

Лікування відторгнення трансплантата

З метою купірування відторгнення трансплантата рекомендуються такі підходи: підвищення дози такролімусу, посилення терапії кортикостероїдами, короткі курси терапії моно- / поліклональних антитіл. При виникненні ознак токсичності такролімусу (наприклад виражені небажані реакції), може знадобитися зниження доз Адваграфа. Інформація про перехід з циклоспорину на Адваграф® міститься в розділі «Конверсія (перехід) з циклоспорину на Адваграф®».

Трансплантація нирки і печінки

При переході з інших імунодепресантів на Адваграф® лікування слід починати з початкових пероральних доз, описаних вище в розділах «Профілактика відторгнення трансплантата» при трансплантації нирки і печінки.

трансплантація серця

При переході на терапію Адваграфом у дорослих пацієнтів, початкова пероральна добова доза препарату становить 0,15 мг / кг 1 раз на день вранці.

Пересадка інших органів

Клінічний досвід застосування Адваграфа для лікування пацієнтів після пересадки легені, підшлункової залози, кишечника відсутня. Однак такролімус (програф) застосовується у пацієнтів з трансплантатами легкого в початковій пероральної дозі 0,1-0,15 мг / кг / сут, після трансплантації підшлункової залози в початковій пероральної дозі 0,2 мг / кг / сут, після трансплантації кишечника в початковій пероральної дозі 0,3 мг / кг / сут.

Конверсія (перехід) з циклоспорину на Адваграф®

При переході з циклоспорину на Адваграф® слід дотримуватися обережності. Лікування Адваграфом рекомендується починати після визначення концентрації циклоспорину в крові і оцінки клінічного стану паціента.Конверсію слід відкласти при наявності підвищених рівнів циклоспорину в крові. На практиці терапія такролімусом починається через 12-24 год після припинення прийому циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівні циклоспорину в крові, оскільки можливе уповільнення кліренсу циклоспорину.

Конверсія (перехід) з ПРОГРАФу на Адваграф®

Якщо пацієнтів після алотрансплантації, що приймають програф двічі в день, необхідно перевести на прийом Адваграфа 1 раз в день, співвідношення добових доз в період переходу має становити 1: 1 (мг: мг). Адваграф® рекомендується приймати вранці. Після переходу на Адваграф® необхідно контролювати мінімальні (С0) концентрації такролімусу в крові і здійснювати корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на колишньому рівні.

Коригування доз у окремих категорій пацієнтів

Пацієнти з печінковою дисфункцією. У пацієнтів з тяжкою печінковою дисфункцією для підтримки мінімальних (C0) концентрацій такролімусу в крові в межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози Адваграфа.

Пацієнти з нирковою дисфункцією. Так як ниркова функція не впливає на фармакокінетику такролімусу, необхідність в коректуванні доз відсутня. Однак у зв'язку з нефротоксичною потенціалом такролімусу рекомендується ретельно контролювати ниркову функцію (включаючи визначення концентрації сироваткового креатиніну, розрахунок кліренсу креатиніну і контроль над кількістю сечі, що виділяється).

Раса. У чорношкірих пацієнтів для досягнення аналогічних мінімальних (C0) концентрацій такролімусу в крові можуть знадобитися більш високі дози препарату, ніж у пацієнтів білої раси.

Підлога. Сведения о том, что мужчинам и женщинам требуются разные дозы препарата для достижения равных минимальных (C0) концентраций такролимуса в крови отсутствуют.

Літні пацієнти. Сведения о том, что пожилым пациентам требуются особые дозы Адваграфа, отсутствуют.

Рекомендации по мониторингу терапевтической концентрации такролимуса в крови

Выбор доз должен основываться на клинической оценке индивидуального риска отторжения и переносимости препарата, а также на данных мониторинга терапевтического уровня такролимуса в крови.

Для выбора оптимальной дозы применяются несколько методов определения концентрации такролимуса в цельной крови. Сопоставление результатов мониторинга, опубликованных в литературе с результатами мониторинга в отдельной клинике, необходимо осуществлять с учетом применяемого метода определения концентрации такролимуса в крови. В современной клинической практике уровни такролимуса в крови контролируются преимущественно с помощью методов иммуноанализа.

Корреляция между минимальными (С0, С24) концентрациями и системной экспозицией (AUC0–24) такролимуса в крови при применении обоих препаратов, Адваграф® и Програф, одинакова.

В посттрансплантационный период необходим тщательный мониторинг минимальных (С0, С24) концентраций такролимуса в крови. Минимальные концентрации Адваграфа в крови следует определять примерно через 24 ч после приема препарата, перед приемом следующей дозы. В первые 2 нед после трансплантации рекомендуется осуществлять более частый мониторинг минимальной концентрации, затем в период поддерживающей терапии проводится периодический мониторинг. Терапевтический уровень такролимуса в крови следует с особой тщательностью контролировать после перехода с Прографа на Адваграф®, при корректировке доз препаратов, при внесении изменений в режим иммуносупрессивной терапии или при одновременном применении препаратов, которые могут вызвать изменение концентраций такролимуса в крови (см. разделы «Конверсия (переход) с циклоспорина на Адваграф®», «Конверсия (переход) с Прографа на Адваграф®» и «Взаимодействие»). Частота мониторинга уровня препарата в крови определяется клинической необходимостью. Поскольку Адваграф® — препарат с низким клиренсом, для достижения равновесных концентраций такролимуса в крови после коррекции дозы Адваграфа может потребоваться несколько дней.

Согласно данным клинических исследований, в большинстве случаев лечение успешно при терапевтических уровнях такролимуса в крови не выше 20 нг/мл. При интерпретации данных о терапевтической концентрации такролимуса в крови необходимо принимать во внимание клиническое состояние пациента.

Согласно имеющимся данным, в начальном посттрансплантационном периоде у пациентов после трансплантации печени терапевтический уровень препарата в крови находится в диапазоне 5–20 нг/мл, а после пересадки почки или сердца — 10–20 нг/мл. Во время поддерживающей иммуносупрессивной терапии у пациентов после пересадки печени, почки или сердца концентрации препарата в крови обычно находятся в пределах 5–15 нг/мл.

Побічні дії

В связи с особенностями основного заболевания и большим количеством лекарственных препаратов, применяемых одновременно после трансплантации, профиль нежелательных явлений иммунодепрессантов точно установить сложно. Многие из нежелательных явлений, представленных ниже, обратимы и/или уменьшаются при снижении дозы. В рамках каждой частотной группы нежелательные явления представлены в порядке убывающей серьезности.

Нежелательные явления, классифицированные по органам и системам, перечислены ниже в порядке убывающей частоты выявления:

Очень часто — > 1/10. Часто — от ?1/100 до < 1/10. Нечасто — от ?1/1000 до < 1/100. Редко — от ?1/10000 до < 1/1 000. Очень редко — Неизвестные (для установления частоты которых данных недостаточно).

Сердце: часто — ишемические коронарные расстройства, тахикардия; нечасто — желудочковые аритмии и остановка сердца, сердечная недостаточность, кардиомиопатия, гипертрофия желудочков, суправентрикулярные аритмии, учащенное сердцебиение, аномальные показатели ЭКГ, нарушения сердечного ритма, ЧСС и пульса; редко — перикардиальный выпот; очень редко — аномальные показатели эхокардиограммы.

Кровь и лимфатическая система: часто — анемия, лейкопения, тромбоцитопения, лейкоцитоз; нечасто — коагулопатия, отклонение в показателях коагулограммы, панцитопения, нейтропения; редко — тромботическая тромбоцитопеническая пурпура, гипопротромбинемия.

Нервная система: очень часто — тремор, головная боль; часто — эпилептоидные припадки, нарушение сознания, парестезии и дизестезии, периферические невропатии, головокружение, нарушение письма, расстройства нервной системы; нечасто — кома, кровоизлияния в ЦНС и нарушение мозгового кровообращения, паралич и парез, энцефалопатия, нарушение речи и артикуляции, амнезия; редко — повышение мышечного тонуса; дуже рідко - міастенія.

Органы зрения: часто — нечеткость зрения, фотофобия, болезни глаз; нечасто — катаракта; редко — слепота.

Органы слуха и равновесия: часто — шум (звон) в ушах; нечасто — снижение слуха; редко — нейросенсорная глухота; очень редко — нарушения слуха.

Дыхательная система и средостение: часто — одышка, легочные паренхиматозные расстройства, плевральный выпот, фарингит, кашель, заложенность носа, ринит; нечасто — дыхательная недостаточность, расстройства со стороны дыхательных путей, астма; редко — острый респираторный дистресс-синдром.

Желудочно-кишечные расстройства: очень часто — диарея, тошнота; часто — воспалительные заболевания ЖКТ, желудочно-кишечные язвы и прободения, желудочно-кишечные кровотечения, стоматит и изъязвление слизистой оболочки ротовой полости, асцит, рвота, желудочно-кишечная и абдоминальная боль, диспепсия, запор, метеоризм, чувство вздутия и распирания в животе, жидкий стул, нечасто — паралитическая кишечная непроходимость (паралитический илеус), перитонит, острый и хронический панкреатит, повышение уровня амилазы в крови, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, нарушение эвакуаторной функции желудка, редко — субилеус, панкреатические псевдокисты.

Почки и мочевые пути: очень часто — нарушение почечной функции; часто — почечная недостаточность, в т.ч. острая, олигурия, острый канальцевый некроз, токсическая нефропатия, мочевой синдром; нечасто — анурия, гемолитический уремический синдром; очень редко — нефропатия, геморрагический цистит.

Кожа и подкожная клетчатка: часто — зуд, сыпь, алопеция, акне, гипергидроз; нечасто — дерматит, фотосенсибилизация; редко — токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла); дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона.

Костно-мышечная система и соединительная ткань: часто — артралгия, мышечные судороги, боль в конечностях, боль в спине; нечасто — суставные расстройства.

Эндокринная система: редко — гирсутизм.

Метаболизм и питание: очень часто — гипергликемия, сахарный диабет, гиперкалиемия; часто — гипомагниемия, гипофосфатемия, гипокалиемия, гипокальциемия, гипонатриемия, гиперволемия, гиперурикемия, снижение аппетита, анорексия, метаболический ацидоз, гиперлипидемия, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, электролитные нарушения; нечасто — обезвоживание, гипопротеинемия, гиперфосфатемия, гипогликемия.

Иммунная система: на фоне терапии такролимусом, как и другими иммунодепрессантами, повышается риск локальных и генерализованных инфекционных заболеваний (вирусных, бактериальных, грибковых, протозойных). Може погіршитися протягом раніше діагностованих інфекційних захворювань. Случаи нефропатии, ассоциированной с ВК-вирусом, а также прогрессирующей мультифокальной лейкоэнцефалопатии (ПМЛ), ассоциированной с JC-вирусом, наблюдались на фоне иммуносупрессивной терапии, включая терапию Адваграфом.

Травмы, отравления, осложнения процедур: часто — первичная дисфункция трансплантата.

Доброкачественные, злокачественные и неидентифицированные новообразования. Пациенты, получающие иммуносупрессивную терапию, имеют более высокий риск возникновения злокачественных опухолей. При применении такролимуса отмечено возникновение как доброкачественных, так и злокачественных новообразований, в т.ч. вирус Эпштейна-Барр (EBV) — ассоциированных лимфопролиферативных заболеваний и рака кожи.

Сосудистая система: очень часто — артериальная гипертензия; часто — кровотечение, тромбоэмболические и ишемические осложнения, нарушение периферического кровообращения, артериальная гипотензия; нечасто — инфаркт, тромбоз глубоких вен конечностей, шок.

Общие расстройства и осложнения: часто — астения, лихорадочные состояния, отеки, боль и дискомфорт, повышение уровня ЩФ в крови, увеличение массы тела, нарушения восприятия температуры тела; нечасто — полиорганная недостаточность, гриппоподобный синдром, нарушения восприятия температуры окружающей среды, ощущение сдавливания в груди, чувство тревоги, ухудшение самочувствия, повышение уровня лактатдегидрогеназы в крови, снижение массы тела; редко — жажда, потеря равновесия (падения), ощущение скованности в грудной клетке, затруднения движения; очень редко — увеличение массы жировой ткани.

Иммунная система (аллергические реакции). У пациентов, принимавших такролимус, наблюдались аллергические и анафилактические реакции.

Печень и желчные пути: часто — повышение уровня печеночных ферментов, нарушения функции печени, холестаз и желтуха, поражение клеток печени и гепатит, холангит; редко — тромбоз печеночной артерии, облитерирующий эндофлебит печеночных вен; очень редко — печеночная недостаточность, стеноз желчных протоков.

Репродуктивная система и молочные железы: нечасто — дисменорея и маточное кровотечение.

Фертильність. Отрицательное влияние такролимуса на мужскую фертильность, выражающееся в уменьшении числа и подвижности сперматозоидов, установлено у крыс.

Психическая сфера: очень часто — бессонница; часто — тревожность, спутанность сознания и дезориентация, депрессия, подавленное настроение, эмоциональные расстройства, ночные кошмары, галлюцинации, психические расстройства; нечасто — психотические расстройства.

лікарська взаємодія

Метаболические взаимодействия

После перорального приема такролимус подвергается метаболизму в системе кишечного цитохрома CYP3A4. Одновременный прием препаратов или лекарственных трав с установленным ингибирующим или индуцирующим действием на CYP3A4 может соответственно повысить или понизить концентрацию такролимуса в крови. Поэтому для поддержания адекватной и постоянной экспозиции такролимуса рекомендуется контролировать концентрацию такролимуса в крови и, при необходимости, корректировать дозу Адваграфа.

Ингибиторы метаболизма. На основании клинического опыта было установлено, что концентрацию такролимуса в крови могут существенно повышать следующие препараты: противогрибковые средства (кетоконазол, флуконазол, итраконазол, вориконазол), макролидные антибиотики (эритромицин), ингибиторы ВИЧ-протеаз (ритонавир). При назначении этих препаратов с такролимусом может потребоваться снижение доз Адваграфа. Фармакокинетические исследования показали, что повышение уровня такролимуса в крови является, прежде всего, следствием повышения пероральной биодоступности препарата, вызванного ингибированием кишечного метаболизма такролимуса. Подавление печеночного метаболизма такролимуса играет второстепенную роль.

Менее выраженное лекарственное взаимодействие наблюдалось при одновременном применении такролимуса с клотримазолом, кларитромицином, джозамицином, нифедипином, никардипином, дилтиаземом, верапамилом, даназолом, этинилэстрадиолом, омепразолом и нефазодоном.

В исследованиях in vitro было показано, что потенциальными ингибиторами метаболизма такролимуса являются следующие вещества: бромокриптин, кортизон, дапсон, эрготамин, гестоден, лидокаин, мефенитоин, миконазол, мидазолам, нилвадипин, норэтинодрон, хинидин, тамоксифен, (триацетил) олеандомицин.

Также рекомендуется избегать употребления грейпфрутового сока в связи с возможностью повышения уровня такролимуса в крови. Лансопразол и циклоспорин могут потенциально ингибировать CYP3A4-опосредованный метаболизм такролимуса и повышать его концентрацию в крови.

Индукторы метаболизма. На основании клинического опыта было установлено, что концентрацию такролимуса в крови могут существенно снизить рифампицин, фенитоин и препараты зверобоя (Hypericum perforatum). При назначении этих препаратов с такролимусом может потребоваться увеличение доз Адваграфа.

Клинически значимые взаимодействия наблюдались с фенобарбиталом.

Кортикостероиды в поддерживающих дозах обычно снижают концентрацию такролимуса в крови. Высокие дозы преднизолона или метилпреднизолона, применяющиеся для лечения острого отторжения, могут увеличивать или уменьшать уровень такролимуса в крови.

Карбамазепин, метамизол и изониазид могут снижать концентрацию такролимуса в крови.

Влияние такролимуса на метаболизм других ЛС. Такролимус ингибирует CYP3A4 и при одновременном приеме может оказать влияние на препараты, метаболизирующиеся в системе CYP3A4. Период полувыведения циклоспорина при одновременном применении с такролимусом увеличивается. Также могут наблюдаться синергические/аддитивные нефротоксические эффекты. По этим причинам одновременный прием циклоспорина и такролимуса не рекомендуется, а при назначении такролимуса пациентам, которые ранее принимали циклоспорин, необходимо соблюдать осторожность.

Такролимус повышает уровень фенитоина в крови.

Так как такролимус может снижать клиренс гормональных контрацептивов, важно соблюдать осторожность при выборе средств контрацепции.

Данные о взаимодействии такролимуса со статинами ограничены. Клинические наблюдения позволяют сделать вывод о том, что при одновременном приеме с такролимусом фармакокинетика статинов не меняется.

Экспериментальные исследования на животных показали, что такролимус потенциально способен снизить клиренс и увеличить период полувыведения фенобарбитала и антипирина.

Другие потенциальные взаимодействия, увеличивающие системную экспозицию такролимуса: прокинетические средства (метоклопрамид, цизаприд), циметидин, гидроокись магния и алюминия.

Другие потенциально неблагоприятные лекарственные взаимодействия. Одновременное применение такролимуса с препаратами, обладающими нефро- или нейротоксичностью (например аминогликозиды, ингибиторы гиразы, ванкомицин, ко-тримоксазол, НПВС, ганцикловир, ацикловир), может способствовать усилению этих эффектов.

В результате совместного применения такролимуса с амфотерицином В и ибупрофеном наблюдалось усиление нефротоксичности.

Так как такролимус может способствовать развитию или усиливать гиперкалиемию, следует избегать применения высоких доз калия или калийсберегающих диуретиков (амилорид, триамтерен, спиронолактон).

Иммунодепрессанты могут изменять реакцию организма на вакцинацию: вакцинация в период лечения такролимусом может быть менее эффективной. Следует избегать применения живых ослабленных вакцин.

Связывание с белками. Такролимус активно связывается с белками плазмы крови. Следует учитывать возможное конкурентное взаимодействие такролимуса с препаратами, обладающими высоким сродством к белкам плазмы крови (НПВС, пероральные антикоагулянты, пероральные противодиабетические средства).

Несовместимость. Такролимус несовместим с поливинилхлоридом (ПВХ). Пробирки, шприцы и другое оборудование, используемое при приготовлении суспензии из капсул Адваграфа, не должны содержать ПВХ.

Передозування

Симптомы: сведения о передозировке ограничены. Сообщалось о нескольких эпизодах случайных передозировок у пациентов, принимавших такролимус. Симптомы включали тремор, головную боль, тошноту, рвоту, инфекции, крапивницу, летаргическое состояние, повышенное содержание азота мочевины в крови, сывороточного креатинина и аланинаминотрансферазы.

Лечение: в настоящее время антидотов к такролимусу не существует. В случае передозировки необходимо предпринять стандартные меры и проводить симптоматическое лечение.

З огляду на високий молекулярний вагу такролімусу, погану розчинність в воді і виражене зв'язування з еритроцитами і білками плазми, діаліз неефективний. У окремих пацієнтів з дуже високими концентраціями такролімусу в крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація. У випадках пероральної передозування можуть бути ефективні промивання шлунка і / або застосування адсорбентів (наприклад активованого вугілля), якщо ці заходи вжити незабаром після прийому препарату.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 ° C, в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки. 1 рік після розтину алюмінієвого пакета.

Діюча речовина

такролімус

Похожее видео

Дополнительная информация

Адваграф капсулы пролонг. 5 мг, 50 шт. производит Астеллас, страна производства Нидерланды. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Протопик мазь 0,03% , 30 г, Протопик мазь 0,03% , 10 г, Протопик мазь 0,1% , 30 г, Протопик мазь 0,1% , 10 г, Такропик мазь 0,1% 15 г упак., Такропик мазь 0,03% 15 г упак..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Адваграф капсулы пролонг. 5 мг, 50 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!