Купить Зокардис 7 таблетки 7,5 мг, 28 шт.

Фармакодинамика

Ингибитор АПФ, антигипертензивный препарат. Механизм действия связан с уменьшением образования ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона, при этом снижается ОПСС, систолическое и диастолическое АД, пост- и преднагрузка на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения ЧСС не отмечается. Уменьшает деградацию брадикинина, увеличивает синтез простагландина.

Гипотензивный эффект более выражен при высокой концентрации ренина плазмы крови, чем при нормальной или сниженной его концентрации. Снижение АД в терапевтическом диапазоне не влияет на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного АД. Усиливает коронарный и почечный кровоток.

При длительном применении уменьшается гипертрофия левого желудочка миокарда и миоцитов стенок артерий резистивного типа, предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Снижает агрегацию тромбоцитов. Зофеноприл является пролекарством, т.к. активностью обладает свободное сульфгидрильное соединение (зофеноприлат), образующееся в результате тиоэфирного гидролиза.

После приема внутрь гипотензивный эффект развивается через 1 ч, достигает максимума через 4-6 ч и сохраняется до 24 ч. В некоторых случаях для достижения оптимального снижения АД необходима терапия на протяжении нескольких недель. При сердечной недостаточности заметный клинический эффект наблюдается при длительном лечении (6 мес и более).

Фармакокинетика

Всасывание и распределение

После приема внутрь зофеноприл кальция быстро и полностью абсорбируется из ЖКТ и подвергается почти полному превращению в зофеноприлат.

Cmax зофеноприлата в плазме крови достигается через 1,5 ч после приема Зокардиса. Связывание с белками плазмы крови для зофеноприла составляет 88%.

Метаболизм и выведение

Зофеноприл быстро метаболизируется в печени с образованием активного метаболита зофеноприлата. T1/2 зофеноприлата составляет 5,5 ч, общий клиренс составляет 1300 мл/мин. Выводится зофеноприлат преимущественно почками - 69%, через кишечник - 26%.

Zocardis

Пігулки покриті оболонкою.

28 шт.

Фармакодинаміка

Інгібітор АПФ, антигіпертензивний препарат. Механізм дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону, при цьому знижується ОПСС, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пост- і переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину.

Гіпотензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну плазми крові, ніж при нормальній або зниженою його концентрації. Зниження АТ в терапевтичному діапазоні не впливає на мозковий кровообіг, кровотік в судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого АТ. Підсилює коронарний і нирковий кровообіг.

При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Зофеноприл є проліками, тому що активністю володіє вільної сульфгідрильної з'єднання (зофеноприлат), що утворюється в результаті тіоефірного гідролізу.

Після прийому всередину гіпотензивний ефект розвивається через 1 год, досягає максимуму через 4-6 години і триває до 24 год. В деяких випадках для досягнення оптимального зниження артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевої недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні (6 місяців і більше).

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл

Після прийому всередину зофеноприл кальцію швидко і повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту і піддається майже повного перетворення в зофеноприлат.

C max зофеноприлат в плазмі крові досягається через 1,5 години після прийому Зокардіса. Зв'язування з білками плазми крові для зофеноприлу становить 88%.

Метаболізм і виведення

Зофеноприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту зофеноприлат. T 1/2 зофеноприлат становить 5,5 год, загальний кліренс становить 1300 мл / хв. Виводиться зофеноприлат переважно нирками - 69%, через кишечник - 26%.

М'яка і помірна артеріальна гіпертензія.

Гострий інфаркт міокарда з cімптомамі серцевої недостатності у пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки і не отримували тромболітичну терапію.

З обережністю слід застосовувати Зокардіс®: при первинному гіперальдостеронізм, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, цереброваскулярних захворюваннях , цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурією більше 1 г / добу), печінкової недостатності, при одночасному застосуванні з ним унодепрессантамі, у осіб похилого віку (старше 75 років), при псоріазі.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам зі зниженим ОЦК (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї і блювоті), тому що підвищений ризик раптового і вираженого зниження артеріального тиску після застосування інгібітору АПФ навіть в початковій дозі.

Зокарді®с протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

При застосуванні препарату жінки дітородного віку повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Зофеноприл кальцію виділяється з грудним молоком.

Транзиторное виражене зниження артеріального тиску не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.

При розвитку надмірного зниження артеріального тиску пацієнта переводять в горизонтальне положення на низьку подушку, за необхідності вводять 0.9% розчин хлориду натрію і плазмозамінники.

Застосування високопроточних діалізних мембран підвищує ризик розвитку анафілактичних реакцій. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від рівня артеріального тиску. До і після лікування інгібіторами АПФ необхідний контроль рівня артеріального тиску, показників крові (гемоглобін, калій, креатинін, сечовина, АСТ, АЛТ), рівня білка в сечі.

Слід ретельно спостерігати за хворими з тяжкою серцевою недостатністю, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому "відміни" (різкого підйому артеріального тиску).

У пацієнтів з набряком в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок слід зменшити разову дозу або збільшити інтервали між прийомами препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ при спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації і надмірного зниження артеріального тиску через зниження ОЦК).

Перед проведенням хірургічних втручань (включаючи стоматологічні) необхідно попередити хірурга / анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів.

Під час застосування препарату не рекомендується вживати алкогольні напої, тому що алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.

Одночасне застосування гіпоглікемічних засобів збільшує ризик розвитку гіпоглікемії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги

У період підбору терапевтичної дози необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, тому що можливо запаморочення (особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у пацієнтів, які приймають діуретики).

1 таблетка містить:

Активні речовини: зофеноприл кальцію 7,5 мг.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний.

Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, макрогол 600.

Таблетки приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі (до, під час або після їди), запиваючи достатньою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія

Пацієнти з нормальною функцією печінки і нирок

Дорослим для досягнення оптимального рівня АТ терапію слід починати з дози 15 мг (2 таб. По 7,5 мг або 1/2 таб. По 30 мг) 1 раз / добу і поступово, при недостатній вираженості гіпотензивного ефекту, збільшувати дозу з інтервалом в 4 тижні.

Середня доза становить 30 мг 1 раз / добу (4 таб. По 7,5 мг або 1 таб. По 30 мг).

Максимальна добова доза - 60 мг (8 таб. По 7,5 мг або 2 таб. По 30 мг). Кратність прийому - 1-2 рази / добу.

Пацієнти з порушеннями водно-електролітного балансу

Перед призначенням інгібіторів АПФ потрібна корекція водно-електролітного обміну і скасування проведеної терапії діуретиками за 2-3 дні до початку прийому інгібітору АПФ. У цьому випадку початкова доза Зокардіса становить 15 мг / сут. Якщо скасування діуретиків і нормалізація водно-електролітного балансу неможлива, то початкова доза Зокардіса повинна становити 7,5 мг / сут.

Пацієнти з порушенням функції нирок або знаходяться на гемодіалізі

Необхідна корекція дози Зокардіса. При КК> 45 мл / хв корекція дози не проводиться, при КК <45 мл / хв дозу слід знизити до 1/2 середньої терапевтичної дози 1 раз / сут.

Початкова доза для пацієнтів, які перебувають на діалізі, складає 1/4 дози, використовуваної для пацієнтів з нормальною функцією нирок.

літні пацієнти

При нормальній функції нирок корекція режиму дозування у осіб літнього віку не потрібна. Літнім пацієнтам з КК <45 мл / хв рекомендується 1/2 середньої терапевтичної дози.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня початкова доза препарату Зокардіс® становить 1/2 дози, яка застосовується у пацієнтів з нормальною функцією печінки.

Пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції печінки

Зокардіс® не призначають.

Гострий інфаркт міокарда

Лікування препаратом Зокардіс® починають протягом 24 годин після появи перших симптомів інфаркту міокарда і продовжують протягом 6 тижнів, при цьому застосовують наступну схему:

При надмірному зниженні артеріального тиску на початку лікування або протягом перших 3 днів після інфаркту міокарда первісну дозу не збільшують або відміняють препарат.

Після 6 тижнів прийому терапія може бути припинена у пацієнтів без ознак лівошлуночкової недостатності або серцевій недостатності. Для корекції левожелудочковойнедостатності або серцевої недостатності, а також артеріальної гіпертензії лікування може бути продовжене протягом тривалого часу.

Дозування у літніх пацієнтів з гострим інфарктом міокарда

Зокардіс® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з інфарктом міокарда старше 75 років.

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс; рідко - біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії, болі в області серця, непритомність.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння, тривога, депресія, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%); дуже рідко (при застосуванні в високих дозах) - нервозність, парестезії.

З боку органів чуття: рідко - порушення вестибулярного апарату, порушення слуху і зору, шум у вухах.

З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, (нудота, діарея або запор, блювання, біль у ділянці живота), підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки, порушення з боку жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.

З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель; дуже рідко - інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.

З боку системи кровотворення: в окремих випадках тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну і сечовини, порушення функції нирок, протеїнурія.

З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення рівня мочевніи, підвищення активності АСТ, АЛТ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, Гіпонатремія, в деяких випадках зниження гематокриту і зниження гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.

Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, ангіоневротичний набряк (обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і / або гортані), дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит; дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пухирчатка, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.

При спільному застосуванні гіпотензивну дію інгібіторів АПФ можуть посилювати інші антигіпертензивні засоби, діуретики, засоби для загальної анестезії, анальгетики-антипіретики, етанол.

При одночасному призначенні з НПЗП можливе зниження гіпотензивного ефекту зофеноприлу.

При одночасному призначенні з калійзберігаючимидіуретиками можливий розвиток гіперкаліємії.

При одночасному призначенні з солями літію відзначається уповільнення виведення літію.

При спільному застосуванні імунодепресантів, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичность зофеноприлу.

При одночасному призначенні з гіпоглікемічними засобами збільшується ризик гіпоглікемії.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску (аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень), судоми, ступор.

Лікування: хворого переводять в горизонтальне положення на низьку подушку. У легких випадках - промивання шлунка і прийом всередину сольового розчину, в більш важких випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ (в / в введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозаменителей); при необхідності - введення ангіотензину II, гемодіаліз.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температери не вище 25 ° С.

3 роки.

зофеноприл

Зокардис 7,5 таблетки покрыт.плен.об. 7,5 мг, 28 шт. производит Берлин-Хеми/Менарини, страна производства Германия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Зокардис 7,5 таблетки покрыт.плен.об. 7,5 мг, 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!