Купить Вориконазол Канон таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт.

Противогрибковое средство, производное триазола. Механизм действия связан с ингибированием деметилирования 14?-стерола, опосредованного грибковым цитохромом P450, эта реакция является ключевым этапом биосинтеза эргостерола.
In vitro вориконазол обладает широким спектром противогрибкового действия, активен в отношении Candida spp. (включая штаммы Candida krusei, устойчивые к флуконазолу, и резистентные штаммы Candida glabrata и Candida albicans) и обладает фунгицидным эффектом в отношении всех изученных штаммов Aspergillus spp., а также патогенных грибов, ставших актуальными в последнее время, включая Scedosporium или Fusarium, которые в ограниченной степени чувствительны к противогрибковым средствам.
Клиническая эффективность вориконазола была продемонстрирована при инфекциях, вызванных Aspergillus spp. (включая Aspergillus flavus, Aspergillus fumigatus, Aspergillus terreus, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans), Candida spp. (включая штаммы Candida albicans, Candida dubliniensis, Candida glabrata, Candida inconspicua, Candida krusei, Candida parapsilosis, Candida tropicalis и Candida guillermondii), Scedosporium spp. (включая Scedosporium apiospermum /Pseudoallescheria boydii/, Scedosporium prolifecans) и Fusarium spp.
Другие грибковые инфекции, при которых наблюдался частичный или полный противогрибковый эффект, включали отдельные случаи инфекций, вызванных Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp., Coccidoides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum, Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp. (включая Penicillium marneffei), Philaphora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis и Trychosporon spp. (включая Trychosporon beigelii).
In vitro продемонстрирована активность вориконазола в отношении клинических штаммов Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Рост большинства штаммов подавлялся при концентрациях вориконазола от 0.05 до 2 мкг/мл.
In vitro выявлена активность вориконазола в отношении Curvularia spp. и Sporothrix spp., однако клиническое значение ее неизвестно.
Фармакокинетика:  Фармакокинетические параметры вориконазола характеризуются значительной межиндивидуальной вариабельностью.
Фармакокинетика вориконазола является нелинейной за счет насыщения его метаболизма. При повышении дозы наблюдается непропорциональное (более выраженное) увеличение AUC. Увеличение дозы с 200 мг 2 раза/сут до 300 мг 2 раза/сут приводит к увеличению AUC в среднем в 2.5 раза. При в/в введении или приеме внутрь ударных доз концентрации в плазме приближаются к равновесным в течение первых 24 ч. При кратности применения 2 раза/сут в средних (не в ударных) дозах происходит кумуляция активного вещества, а Css достигаются в большинстве случаев к 6 дню.
Вориконазол быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь; Cmax в плазме крови достигается через 1-2 ч после приема. Биодоступность вориконазола при приеме внутрь составляет 96%, при повторном приеме с пищей с большим содержанием жиров Cmax и AUC снижаются на 34% и 24% соответственно. Всасывание вориконазола не зависит от рН желудочного сока.
Расчетный Vd вориконазола в равновесном состоянии составляет 4.6 л/кг, что указывает на активное распределение вориконазола в ткани. Связывание с белками плазмы составляет 58%.
Вориконазол проникает через ГЭБ и определяется в спинномозговой жидкости.
По данным исследований in vitro установлено, что вориконазол метаболизируется при участии печеночных изоферментов CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4, при этом CYP2С19 играет важную роль в метаболизме вориконазола. Этот фермент проявляет выраженный генетический полиморфизм, в связи с чем cниженный метаболизм вориконазола возможен у 15-20% пациентов азиатского происхождения и у 3-5% европейцев и чернокожих. Исследования у представителей европеоидной расы и японцев показали, что у пациентов с пониженным метаболизмом AUC вориконазола в среднем в 4 раза выше, чем у гомозиготных пациентов с высоким метаболизмом. У гетерозиготных пациентов с активным метаболизмом AUC вориконазола в среднем в 2 раза выше, чем у гомозиготных.
Основным метаболитом вориконазола является N-оксид (72% среди циркулирующих в плазме метаболитов, меченных радиоактивной меткой). Этот метаболит обладает минимальной противогрибковой активностью.
В неизмененном виде с мочой выводится менее 2%.
После повторного приема внутрь или в/в введения в моче обнаруживается примерно 83% и 80% дозы (меченной радиоактивной меткой) соответственно. Большая часть (>94%) общей дозы выводится в течение первых 96 ч после приема внутрь и в/в введения.
T1/2 вориконазола в терминальной фазе зависит от дозы и составляет примерно 6 ч при приеме препарата внутрь в дозе 200 мг. В связи с нелинейностью фармакокинетики величина T1/2 не позволяет предсказать кумуляцию или выведение вориконазола.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
При повторном приеме внутрь Cmax и AUC у здоровых молодых женщин были на 83% и 113% соответственно выше, чем у здоровых молодых мужчин (18-45 лет). Значимых различий Cmax и AUC у здоровых пожилых мужчин и здоровых пожилых женщин (? 65 лет) нет.
При повторном приеме препарата внутрь Cmax и AUC у здоровых пожилых мужчин (? 65 лет) на 61% и 86% соответственно выше, чем у здоровых молодых мужчин (18-45 лет).
Средние Css в плазме у детей, получающих вориконазол в дозе 4 мг/кг каждые 12 ч, сопоставимы с таковыми у взрослых, получающих вориконазол в дозе 3 мг/кг каждые 12 ч. Средняя концентрация была 1186 нг/мл у детей и 1155 нг/мл у взрослых. В связи с этим рекомендуемая поддерживающая доза у детей в возрасте от 2 до 12 лет составляет 4 мг/кг каждые 12 ч.
При однократном приеме препарата внутрь в дозе 200 мг у пациентов с нормальной функцией почек и пациентов от легких (КК 41-60 мл/мин) до тяжелых (КК менее 20 мл/мин) нарушений функции почек фармакокинетика вориконазола существенно не зависит от степени нарушений. Связывание с белками плазмы сходно у больных с различной степенью почечной недостаточности.
После однократного приема внутрь в дозе 200 мг AUC вориконазола у пациентов с легкой или умеренно выраженной степенью тяжести цирроза печени (классы А и В по шкале Чайлд-Пью) на 233% выше, чем у пациентов с нормальной функцией печени. Нарушение функции печени не влияет на связывание вориконазола с белками плазмы.
При повторном приеме внутрь AUC вориконазола сопоставима у больных с умеренно выраженным циррозом печени (класс В по шкале Чайлд-Пью), получавших поддерживающую дозу 100 мг 2 раза/сут, и у пациентов с нормальной функцией печени, получавших вориконазол в дозе 200 мг 2 раза/сут.

Voriconazole-Canon

таблетки

14 шт

Протигрибковий засіб, похідне триазолу. Механізм дії пов'язаний з пригніченням деметилирования 14? -Стерола, опосередкованого грибковим цитохромом P450, ця реакція є ключовим етапом біосинтезу ергостеролу.
In vitro вориконазол володіє широким спектром протигрибкової дії, активний відносно Candida spp. (Включаючи штами Candida krusei, стійкі до флуконазолу, і резистентні штами Candida glabrata та Candida albicans) і володіє фунгіцидною ефектом по відношенню до всіх вивчених штамів Aspergillus spp., А також патогенних грибів, що стали актуальними останнім часом, включаючи Scedosporium або Fusarium, які в обмеженій мірі чутливі до протигрибкових засобів.
Клінічна ефективність вориконазолу була продемонстрована при інфекціях, викликаних Aspergillus spp. (Включаючи Aspergillus flavus, Aspergillus fumigatus, Aspergillus terreus, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans), Candida spp. (Включаючи штами Candida albicans, Candida dubliniensis, Candida glabrata, Candida inconspicua, Candida krusei, Candida parapsilosis, Candida tropicalis і Candida guillermondii), Scedosporium spp. (Включаючи Scedosporium apiospermum / Pseudoallescheria boydii /, Scedosporium prolifecans) і Fusarium spp.
Інші грибкові інфекції, при яких спостерігався частковий або повний протигрибковий ефект, включали окремі випадки інфекцій, викликаних Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp., Coccidoides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum, Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi , Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp. (Включаючи Penicillium marneffei), Philaphora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis і Trychosporon spp. (Включаючи Trychosporon beigelii).
In vitro продемонстровано активність вориконазолу щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Зростання більшості штамів пригнічувався при концентраціях вориконазолу від 0.05 до 2 мкг / мл.
In vitro виявлено активність вориконазолу щодо Curvularia spp. і Sporothrix spp., проте клінічне значення її невідомо.
Фармакокінетика: Фармакокінетичніпараметри вориконазолу характеризуються значною міжіндивідуальною варіацією.
Фармакокінетика вориконазолу є нелінійною за рахунок насичення його метаболізму. При підвищенні дози спостерігається непропорційний (більш виражене) збільшення AUC. Збільшення дози з 200 мг 2 рази / добу до 300 мг 2 рази / добу призводить до збільшення AUC в середньому в 2.5 рази. При в / в введенні або прийомі всередину ударних доз концентрації в плазмі наближаються до рівноважних протягом перших 24 годин. При кратності застосування 2 рази / добу в середніх (не в ударних) дозах відбувається кумуляція активної речовини, а Css досягаються в більшості випадків до 6 дню.
Вориконазол швидко і практично повністю всмоктується після прийому всередину; Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність вориконазолу при прийомі всередину становить 96%, при повторному прийомі з їжею з великим вмістом жирів Cmax і AUC знижуються на 34% і 24% відповідно. Всмоктування вориконазолу не залежить від рН шлункового соку.
Розрахунковий Vd вориконазолу в рівноважному стані становить 4.6 л / кг, що вказує на активну розподіл вориконазолу в тканини. Зв'язування з білками плазми становить 58%.
Вориконазол проникає через гематоенцефалічний бар'єр і визначається в спинномозковій рідині.
За даними досліджень in vitro встановлено, що вориконазол метаболізується за участю печінкових ізоферментів CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4, при цьому 2С19 грає важливу роль в метаболізмі вориконазолу. Цей фермент проявляє виражений генетичний поліморфізм, в зв'язку з чим Зниження метаболізм вориконазолу можливий у 15-20% пацієнтів азіатського походження і у 3-5% європейців і чорношкірих. Дослідження у представників європеоїдної раси і японців показали, що у пацієнтів зі зниженим метаболізмом AUC вориконазолу в середньому в 4 рази вище, ніж у гомозиготних пацієнтів з високим метаболізмом. У гетерозиготних пацієнтів з активним метаболізмом AUC вориконазолу в середньому в 2 рази вище, ніж у гомозиготних.
Основним метаболітом вориконазолу є N-оксид (72% серед циркулюючих в плазмі метаболітів, мічених радіоактивною міткою). Цей метаболіт має мінімальну протигрибкову активність.
У незміненому вигляді з сечею виводиться менше 2%.
Після повторного прийому всередину або в / в введення в сечі виявляється приблизно 83% і 80% дози (меченной радіоактивною міткою) відповідно. Велика частина (> 94%) загальної дози виводиться протягом перших 96 годин після прийому всередину і в / в введення.
T1 / 2 вориконазолу в термінальній фазі залежить від дози і становить приблизно 6 год при прийомі препарату всередину в дозі 200 мг. У зв'язку з нелінійністю фармакокінетики величина T1 / 2 не дозволяє передбачити кумуляцію або виведення вориконазолу.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При повторному прийомі всередину Cmax і AUC у здорових молодих жінок були на 83% і 113% відповідно вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років). Значущих відмінностей Cmax та AUC у здорових літніх чоловіків і здорових жінок похилого віку (? 65 років) немає.
При повторному прийомі препарату всередину Cmax і AUC у здорових літніх чоловіків (? 65 років) на 61% і 86% відповідно вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років).
Середні Css в плазмі у дітей, які отримують вориконазол в дозі 4 мг / кг кожні 12 год, можна порівняти з такими у дорослих, які отримують вориконазол в дозі 3 мг / кг кожні 12 год. Середня концентрація була тисяча сто вісімдесят шість нг / мл у дітей і +1155 нг / мл у дорослих. У зв'язку з цим рекомендована підтримуюча доза у дітей у віці від 2 до 12 років становить 4 мг / кг кожні 12 год.
При одноразовому прийомі препарату внутрішньо в дозі 200 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок і пацієнтів від легких (КК 41-60 мл / хв) до важких (КК менше 20 мл / хв) порушень функції нирок фармакокінетика вориконазолу істотно не залежить від ступеня порушень. Зв'язування з білками плазми схоже у хворих з різним ступенем ниркової недостатності.
Після одноразового прийому всередину в дозі 200 мг AUC вориконазолу у пацієнтів з легкою або помірною ступенем тяжкості цирозу печінки (класи А і В за шкалою Чайлд-П'ю) на 233% вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Порушення функції печінки не впливає на зв'язування вориконазолу з білками плазми.
При повторному прийомі всередину AUC вориконазолу порівнянна у хворих з помірним цирозом печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю), які отримували підтримуючу дозу 100 мг 2 рази / добу, і у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які отримували вориконазол в дозі 200 мг 2 рази / сут.

Інвазивний аспергільоз; важкі інвазивні форми кандидозних інфекцій (включаючи Candida krusei); кандидоз стравоходу; важких грибкових інфекцій, викликані Scedosporium spp. і Fusarium spp .; важких грибкових інфекцій при непереносимості або рефрактерності до інших лікарських засобів; профілактика проривних грибкових інфекцій у пацієнтів з лихоманкою з груп високого ризику (реципієнти аллогенного кісткового мозку, хворі з рецидивом лейкозу).

Одночасний прийом лікарських засобів - субстратів CYP3A4 - терфенадина, астемізолу, цизаприду, пімозиду і хінідину; одночасний прийом сиролімусу; одночасний прийом рифампіцину, карбамазепіну і довготривалих барбітуратів; одночасний прийом ритонавіру; одночасний прийом ефавірензу; одночасний прийом алкалоїдів ріжків (ерготаміну, дигідроерготаміну); підвищена чутливість до вориконазолу.

Адекватних і строго контрольованих досліджень з безпеки застосування вориконазолу при вагітності не проводилося. В експериментальних дослідженнях на тваринах продемонстрували, що вориконазол в високих дозах токсично діє на репродуктивну функцію. Можливий ризик для людини не відомий.
Виведення вориконазолу з грудним молоком не вивчалась.
Вориконазол не слід застосовувати при вагітності та в період лактації, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду або немовляти.
В період лікування жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними методами контрацепції.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, з тяжкою нирковою недостатністю (при парентеральному введенні), а також при підвищеній чутливості до інших лікарських засобів - похідних азолів.
Перед початком лікування потрібна корекція електролітних порушень (гіпокаліємії, гіпомагніємії і гіпокальціємії).
Забір проб для культурального та інших лабораторних досліджень (серологічних, гістопатологічних) з метою виділення та ідентифікації збудників слід проводити до початку лікування. Терапію можна розпочати до отримання результатів лабораторних досліджень, а потім, при необхідності, скорегувати.
Застосування вориконазолу може призводити до подовження інтервалу QT на ЕКГ, що супроводжується рідкісними випадками мерехтіння-тріпотіння шлуночків у пацієнтів з множинними факторами ризику (кардиотоксическим хіміотерапія, кардіоміопатія, гіпокаліємія і супутня терапія, яка могла сприяти розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи). У пацієнтів з даними потенційно проаритмичними станами вориконазол слід застосовувати з обережністю.
В період лікування слід регулярно контролювати функцію печінки (при появі клінічних ознак захворювання печінки слід обговорити доцільність припинення терапії), функцію нирок (у т.ч. рівень креатиніну в сироватці крові).
При прогресуванні дерматологічних реакцій препарат слід відмінити.
В період лікування пацієнти, які отримують вориконазол, повинні уникати перебування на сонці і УФ-опромінення.
При одночасному застосуванні вориконазолу у пацієнтів, які отримують циклоспорин і такролімус, слід провести корекцію дози останніх і контролювати їх концентрацію в плазмі. Після скасування вориконазолу слід оцінити концентрацію циклоспорину і такролімусу в плазмі і при необхідності підвищити їх дозу.
При необхідності спільного застосування вориконазолу і фенітоїну слід ретельно оцінити передбачувану користь і потенційний ризик комбінованої терапії і постійно проводити моніторинг рівень фенітоїну.
При необхідності спільного застосування вориконазолу і рифабутину слід ретельно оцінити передбачувану користь і потенційний ризик від комбінованої терапії та проводити її під контролем картини периферичної крові, а також інших можливих небажаних ефектів рифабутину.
Безпека і ефективність застосування вориконазолу у дітей молодше 2 років не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Оскільки вориконазол може викликати минущі порушення зору, включаючи затуманення зору, порушення / посилення зорового сприйняття і / або фотофобію, то при появі таких реакцій пацієнти не повинні займатися потенційно небезпечними видами діяльності, такими як, наприклад, керування автомобілем або використання складної техніки. На тлі застосування вориконазолу пацієнти не повинні керувати автомобілем в темний час доби.

1 таблетка містить:

Активна речовина: вориконазол 200 мг;

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 81 мг, кроскармелоза натрію 18 мг, манітол 83 мг, магнію стеарат 3 мг, целюлоза мікрокристалічна 65 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай II білий 13 мг, в т. Ч .: полівініловий спирт 6.097 мг, макрогол 3.068 мг, тальк 2.262 мг, титану діоксид 1.573 мг.

Застосовують всередину або парентерально у вигляді інфузії.
Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань, віку і маси тіла пацієнта, схеми лікування.

З боку організму в цілому: дуже часто - лихоманка, набряки; часто - озноб, астенія, біль у грудях, реакції і запалення в місці ін'єкції, грипоподібний синдром.
З боку серцево-судинної системи: часто - зниження АТ, тромбофлебіт, флебіт; рідко - передсердні аритмії, брадикардія, тахікардія, шлуночкові аритмії; дуже рідко - наджелудочковая тахікардія, повна AV-блокада, блокада ніжки пучка Гіса, вузлові аритмії, шлуночкова тахікардія (включаючи тріпотіння шлуночків), подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювота, діарея, болі в животі; часто - підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, ЛДГ, ГГТ і рівня білірубіну в плазмі крові, жовтяниця, хейліт, холестаз; рідко - холецистит, холелітіаз, запор, дуоденіт, диспепсія, збільшення печінки, гінгівіт, глосит, гепатит, печінкова недостатність, панкреатит, набряк мови, перитоніт; дуже рідко - псевдомембранозний коліт, печінкова кома. У пацієнтів з серйозними основними захворюваннями (злоякісні гематологічні захворювання) на тлі застосування вориконазолу рідко відзначалися випадки тяжкої гепатотоксичності (випадки жовтяниці, гепатиту, гепатоцелюлярної недостатності, що призводить до смерті).
З боку ендокринної системи: рідко - недостатність кори надниркових залоз; дуже рідко - гіпертиреоз, гіпотиреоз.
Алергічні реакції: рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. При в / в інфузії описані анафілактоїдні реакції, що включають припливи, лихоманку, пітливість, тахікардію, відчуття стиснення в грудях, задишку, запаморочення, свербіж, висип.
З боку системи кровотворення: часто - тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. макроцитарная, мікроцітарная, нормоцитарна, мегалобластна, апластична), лейкопенія, панцитопенія; рідко - лімфаденопатія, агранулоцитоз, еозинофілія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, пригнічення кістковомозкового кровотворення; дуже рідко - лімфангіт.
З боку обміну речовин: часто - гіпокаліємія, гіпоглікемія; рідко - гіпохолестеринемія.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль в спині; рідко - артрит.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, тривога, тремор, ажитація, парестезії; рідко - атаксія, набряк головного мозку, внутрішньочерепна гіпертензія, гипостезия, ністагм, запаморочення, непритомність; дуже рідко - синдром Гійенна-Барре, окуломоторний криз, есктрапірамідний синдром.
З боку дихальної системи: часто - респіраторний дистрес-синдром, набряк легенів, синусит.
Дерматологічні реакції: дуже часто - висип; часто - свербіж, макулопапульозний висип, фотосенсибілізація, алопеція, ексфоліативний дерматит, набряк обличчя, пурпура; рідко - псоріаз; дуже рідко - дискоїдний червоний вовчак.
З боку органів чуття: часто - зорові порушення (включаючи порушення / посилення зорового сприйняття, туман перед очима, зміна колірного сприйняття, світлобоязнь); рідко - блефарит, неврит зорового нерва, набряк соска зорового нерва, склерит, порушення смакового сприйняття, диплопія; дуже рідко - крововилив у сітківку, помутніння рогівки, атрофія зорового нерва.
З боку сечовидільної системи: часто - підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність, гематурія; рідко - підвищення залишкового азоту сечовини, альбумінурія, нефрит; дуже рідко - некроз ниркових канальців.

Вориконазол метаболізується за участю ізоферментів CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Інгібітори або індуктори цих ізоферментів можуть викликати, відповідно, підвищення або зниження концентрацій вориконазолу в плазмі.
При одночасному застосуванні з рифампіцином (індуктор ізоферментів CYP) в дозі 600 мг / сут Cmax і AUC вориконазолу знижуються на 93% і 96% відповідно (комбінація протипоказана).
При одночасному застосуванні з вориконазолом, ритонавір (індуктор ізоферментів CYP, інгібітор і субстрат CYP3A4) у дозі 400 мг кожні 12 год знижував Cmax в рівноважному стані і AUC вориконазолу, прийнятого всередину, в середньому на 66% і 82% відповідно. Ефект більш низьких доз ритонавіру на концентрації вориконазолу поки не відомий. Встановлено, що повторне застосування вориконазолу всередину не має вираженого ефекту на Cmax в рівноважному стані і AUC ритонавіру, також прийнятого повторно (одночасне застосування вориконазолу і ритонавіру в дозі 400 мг кожні 12 год протипоказано).
При спільному застосуванні з потужними індукторами ізоферментів CYP карбамазепіном або довго діючими барбітуратами (фенобарбіталом) можливе значне зниження Cmax вориконазолу в плазмі, хоча їх взаємодія не вивчалась. Така комбінація протипоказана.
При спільному застосуванні з циметидином (неспецифічний інгібітор ізоферментів ізоферментів CYP) в дозі 400 мг 2 рази / добу Cmax і AUC вориконазолу підвищуються на 18% і 23% відповідно (корекції дози вориконазолу непотрібно).
Вориконазол інгібує активність CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4, тому можливе підвищення концентрацій в плазмі лікарських засобів, які метаболізуються цими ізоферментами.
При одночасному застосуванні вориконазолу з терфенадином, астемізолом, цизапридом, пімозидом і хінідином можливо значне підвищення їх концентрації в плазмі, що може призвести до подовження інтервалу QT та в рідкісних випадках до розвитку мерехтіння / тріпотіння шлуночків (комбінація протипоказана).
При спільному застосуванні вориконазол підвищує Cmax і AUC сиролімусу (2 мг одноразово) на 556% і 1014% відповідно (комбінація протипоказана).
При одновременном применении вориконазол может вызывать повышение концентрации алкалоидов спорыньи (эрготамина и дигидроэрготамина) в плазме и развитие эрготизма (такая комбинация противопоказана).
При совместном применении у пациентов, перенесших трансплантацию почки и находящихся в стабильном состоянии, вориконазол повышает Cmax и AUC циклоспорина, по крайней мере, на 13% и 70% соответственно, что сопровождается повышением риска развития нефротоксических реакций. При применении вориконазола у пациентов, получающих циклоспорин, рекомендуется уменьшить дозу циклоспорина в 2 раза и контролировать его уровни в плазме. После отмены вориконазола необходимо контролировать уровни циклоспорина и при необходимости увеличить его дозу.
При совместном применении вориконазол повышает Cmax и AUC такролимуса (применяемого в дозе 0.1 мг/кг однократно) на 117% и 221% соответственно, что может сопровождаться нефротоксическими реакциями. При применении вориконазола у пациентов, получающих такролимус, рекомендуется уменьшить дозу последнего до 1/3 и контролировать его уровни в плазме. После отмены вориконазола необходимо контролировать концентрацию такролимуса и при необходимости увеличить его дозу.
Одновременное применение вориконазола (в дозе 300 мг 2 раза/сут) и варфарина (30 мг 1 раз/сут) сопровождалось увеличением максимального протромбинового времени до 93%. При одновременном назначении варфарина и вориконазола рекомендуется контролировать протромбиновое время.
Вориконазол при совместном применении может вызывать повышение концентрации в плазме фенпрокумона, аценокумарола (субстраты CYP2C9, CYP3A4) и протромбинового времени. При применении вориконазола у пациентов, получающих препараты кумарина, необходимо контролировать протромбиновое время с короткими интервалами и соответствующим образом подбирать дозы антикоагулянтов.
При совместном применении вориконазол может вызывать повышение концентрации производных сульфонилмочевины (субстраты CYP2C9) - толбутамида, глипизида и глибенкламида в плазме и вызвать гипогликемию. При одновременном их применении необходимо тщательно контролировать уровни глюкозы в крови.
In vitro вориконазол ингибирует метаболизм ловастатина (субстрат CYP3A4). При совместном применении возможно повышение концентрации в плазме статинов, метаболизирующихся под действием CYP3A4, что может увеличить риск развития рабдомиолиза. При одновременном их применении рекомендуется оценить целесообразность коррекции дозы статина.
In vitro вориконазол ингибирует метаболизм мидазолама (субстрат CYP3A4). При совместном применении возможно повышение концентрации в плазме метаболизирующихся под действием CYP3A4 бензодиазепинов (мидазолама, триазолама, алпразолама) и развитие пролонгированного седативного эффекта. При одновременном применении этих препаратов рекомендуется обсудить целесообразность коррекции дозы бензодиазепина.
При совместном применении вориконазол может повысить содержание алкалоидов барвинка (субстраты CYP3A4) - винкристина, винбластина в плазме и привести к развитию нейротоксических реакций. Рекомендуется обсудить целесообразность коррекции дозы алкалоидов барвинка.
Вориконазол повышает Cmax и AUC преднизолона (субстрат CYP3A4), применяемого в дозе 60 мг однократно на 11% и 34% соответственно. Коррекция дозы не рекомендуется.
При одновременном применении с вориконазолом, эфавиренз (субстрат CYP3A4, по данным ряда исследований в зависимости от дозы - ингибитор или индуктор CYP3A4), применяемый в дозе 400 мг 1 раз/сут в равновесном состоянии снижает Cmax и AUC вориконазола в среднем на 61% и 77% соответственно. Вориконазол в равновесном состоянии (400 мг внутрь каждые 12 ч в первый день, затем 200 мг внутрь каждые 12 ч в течение 8 дней) повышает равновесную Cmax и AUC эфавиренза в среднем на 38% и 44% соответственно (такая комбинация противопоказана).
При совместном применении фенитоин (субстрат CYP2С9 и мощный индуктор изоферментов цитохрома P450), применяемый в дозе 300 мг 1 раз/сут, снижает Cmax и AUC вориконазола на 49% и 69% соответственно; а вориконазол (400 мг 2 раза/сут) повышает Cmax и AUC фенитоина на 67% и 81% соответственно (при необходимости совместного применения следует тщательно оценить соотношение предполагаемой пользы и потенциального риска комбинированной терапии, а также тщательно мониторировать уровни фенитоина в плазме).
При совместном применении рифабутин (индуктор цитохрома P450), применяемый в дозе 300 мг 1 раз/сут снижает Cmax и AUC вориконазола (200 мг 1 раз/сут) на 69% и 78% соответственно. При совместном применении с рифабутином Cmax и AUC вориконазола (350 мг 2 раза/сут) составляет соответственно 96% и 68% от показателей при монотерапии вориконазолом (200 мг 2 раза/сут). При применении вориконазола в дозе 400 мг 2 раза/сут Сmax и AUC соответственно на 104% и 87% выше, чем при монотерапии вориконазолом в дозе 200 мг 2 раза/сут. Вориконазол в дозе 400 мг 2 раза/сут повышает Cmax и AUC рифабутина на 195% и 331% соответственно. При одновременном лечении рифабутином и вориконазолом рекомендуется регулярно проводить развернутый анализ картины периферической крови и контролировать нежелательные эффекты рифабутина (например, увеит).
При совместном применении в дозе 40 мг 1 раз/сут омепразол (ингибитор CYP2C19; субстрат CYP2C19 и CYP3A4) повышает Cmax и AUC вориконазола на 15% и 41% соответственно, а вориконазол повышает Cmax и AUC омепразола на 116% и 280% соответственно (следовательно, коррекции дозы вориконазола не требуется, а дозу омепразола следует уменьшить в 2 раза). Следует учесть возможность лекарственного взаимодействия вориконазола с другими ингибиторами Н+-К+-АТФ-азы, которые являются субстратами CYP2C19.
При одновременном применении с другими ингибиторами протеазы ВИЧ (субстраты и ингибиторы CYP3A4) следует тщательно контролировать состояние пациента с целью возможных токсических эффектов, т.к. исследования in vitro показали, что вориконазол и ингибиторы протеазы ВИЧ (саквинавир, ампренавир, нелфинавир) могут взаимно ингибировать метаболизм друг друга.

вориконазол

Вориконазол Канон таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт. производит Канонфарма, страна производства Россия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Вориконазол Канон таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!