Купить Вифенд таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт.

Фармакологическое действие

Вифенд - противогрибковое.

Фармакодинамика

Вориконазол — противогрибковый препарат широкого спектра действия, который принадлежит к группе антибиотиков триазольной структуры.

Механизм действия вориконазола связан с ингибированием деметилирования 14α-стерола, опосредованного грибковым цитохромом Р450; эта реакция является ключевым этапом биосинтеза эргостерола. In vitro вориконазол обладает широким спектром противогрибковой активности в отношении Candida spp. (включая штаммы С. krusei, устойчивые к флуконазолу, и резистентные штаммы С. glabrata и С. albicans), а также проявляет фунгицидный эффект в отношении всех изученных штаммов Aspergillus spp. и патогенных грибов, ставших актуальными в последнее время, включая Scedosporium или Fusarium, которые ограниченно чувствительны к существующим противогрибковым средствам. Клиническая эффективность была продемонстрирована при инфекциях, вызванных Aspergillus spp., включая A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans; Candida spp., включая С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis и С. tropicalis, а также в отношении ограниченного числа штаммов С. dubliniensis, С. inconspicua и С. guilliermondii, Scedosporium spp., включая S. apiospermum, S. prolificans и Fusarium spp.

Другие грибковые инфекции, при которых применялся препарат (часто с частичным или полным ответом), включали в себя отдельные случаи инфекций, вызванных Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp., Coccidioides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum, Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp., включая Р. marneffei, Phialophora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis и Trichosporon spp., включая Т. beigelii.

In vitro продемонстрирована активность вориконазола в отношении клинических штаммовAcremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Рост большинства штаммов подавлялся при концентрациях вориконазола от 0,05 до 2 мкг/мл.

In vitro выявлена активность вориконазола в отношении Curvularia spp. и Sporothrix spp., однако ее клиническое значение неизвестно.

Фармакокинетика

Фармакокинетику вориконазола изучали у здоровых людей, представителей особых групп и больных. Фармакокинетика вориконазола является нелинейной за счет насыщения его метаболизма. При увеличении дозы наблюдается непропорциональное (более выраженное) повышение AUC(площадь под кривой «концентрация-время»). По расчетам, увеличение пероральной дозы с 200 мг 2 раза в сутки до 300 мг 2 раза в сутки приводит к увеличению AUCτ в среднем в 2,5 раза. При в/вили пероральном применении ударных доз концентрации в плазме приближаются к равновесным в течение первых 24 ч. Если больной не получает ударную дозу, то при повторном применении вориконазола 2 раза в сутки происходит кумуляция препарата, а равновесные концентрации в плазме достигаются к 6-му дню у большинства пациентов. Вориконазол быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь; C max достигаются через 1–2 ч после приема. Биодоступность вориконазола при приеме внутрь составляет 96%. При повторном приеме вориконазола с жирной пищей Cmax и AUC τ снижаются на 34 и 24% соответственно. Всасывание вориконазола не зависит от рН желудочного сока. Расчетный объем распределения вориконазола в равновесном состоянии составляет 4,6 л/кг, что указывает на широкое распределение препарата в ткани. Связывание с белками плазмы составляет 58%. Вориконазол определяется в спинно-мозговой жидкости.

Фармакокинетика вориконазола характеризуется высокой межиндивидуальной вариабельностью. Исследования in vitro показали, что вориконазол метаболизируется под действием печеночных изоферментов цитохрома Р450 — CYP2C19, CYP2C9 и CYP3A4. Исследования in vivo также свидетельствуют о том, что CYP2C19 играет важную роль в метаболизме вориконазола. Этот фермент проявляет генетический полиморфизм. Например, пониженного метаболизма вориконазола можно ожидать у представителей 15–20% азиатской и 3–5% европеоидной и негроидной рас. Исследования у представителей европеоидной расы и японцев показали, что у пациентов с пониженным метаболизмом AUCτ вориконазола в среднем в 4 раза выше, чем у гомозиготных пациентов с активным метаболизмом. У гетерозиготных пациентов с активным метаболизмом AUCτвориконазола в среднем в 2 раза выше, чем у гомозиготных. Основным метаболитом вориконазола является N-оксид, доля которого составляет 72% среди циркулирующих меченых метаболитов в плазме. Этот метаболит обладает минимальной противогрибковой активностью и не вносит вклад в общий эффект вориконазола. Вориконазол выводится путем метаболизма в печени, в неизмененном виде с мочой выводится менее 2% дозы препарата. После повторного в/в и перорального применения меченого вориконазола в моче обнаруживают примерно 80 и 83% радиоактивной дозы соответственно. Бóльшая часть (>94%) общей дозы выводится в течение первых 96 ч после перорального и в/в применения. Терминальный Т1/2 вориконазола зависит от дозы и составляет примерно 6 ч при приеме препарата внутрь в дозе 200 мг. В связи с нелинейностью фармакокинетики терминальный Т1/2 не позволяет предсказать кумуляцию или выведение вориконазола.

Фармакокинетика в особых группах

Пол. При пероральном повторном применении Cmax и AUC τ у здоровых молодых женщин были на 83 и 113% соответственно выше, чем у молодых здоровых мужчин (18–45 лет). Значимых различийCmax и AUCτ у здоровых пожилых мужчин и здоровых пожилых женщин (≥65 лет) нет. Необходимости коррекции дозы в зависимости от пола не отмечалось. Концентрации в плазме у мужчин и женщин сходны.

Возраст. При повторном пероральном применении Cmax и AUCτ у здоровых пожилых мужчин (≥65 лет) на 61 и 86% соответственно выше, чем у здоровых молодых мужчин (18–45 лет). Значимых различий Cmax и AUCτу здоровых пожилых женщин (≥65 лет) и здоровых молодых женщин (18–45 лет) нет. Безопасность вориконазола у молодых и пожилых пациентов одинакова, в связи с чем коррекция дозы в пожилом возрасте не требуется. Средние равновесные концентрации препарата в плазме у детей, получающих препарат в дозе 4 мг/кг каждые 12 ч, сопоставима с таковыми у взрослых, получающих вориконазол в дозе 3 мг/кг каждые 12 ч. Средняя концентрация составляла 1186 нг/мл — у детей и 1155 нг/мл  — у взрослых. В связи с этим рекомендуемая поддерживающая доза для детей в возрасте от 2 до 12 лет составляет 4 мг/кг каждые 12 ч.

Нарушение функции почек. При однократном приеме вориконазола внутрь в дозе 200 мг фармакокинетика вориконазола у пациентов с нормальной функцией почек и больных от легкой (Clкреатинина — 41–60 мл/мин) до тяжелой степени (Cl креатинина —

Нарушение функции печени. После однократного приема внутрь вориконазола в дозе 200 мг AUCвориконазола у больных с легким или умеренно тяжелым циррозом печени (Child-Pugh А и В) на 233% выше, чем у пациентов с нормальной функцией печени. Нарушение функции печени не влияет на связь вориконазола с белками плазмы. При повторном пероральном применении AUC τвориконазола сопоставима у больных с умеренно выраженным циррозом печени (Child-Pugh В), получавших препарат в поддерживающей дозе 100 мг 2 раза в сутки, и у пациентов с нормальной функцией печени, получавших вориконазол в дозе 200 мг 2 раза в сутки. Сведений о фармакокинетике у больных тяжелым циррозом печени (Child-Pugh С) нет.

Вифенд таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

VIFEND

Форма випуску

таблетки

упаковка

14 шт.

Фармакологічна дія

Віфенд - протигрибковий.

Фармакодинаміка

Вориконазол - протигрибковий препарат широкого спектра дії, що належить до групи антибіотиків триазольного структури.

Механізм дії вориконазолу пов'язаний з пригніченням деметилирования 14α-стеролу, опосередкованого грибковим цитохромом Р450; ця реакція є ключовим етапом біосинтезу ергостеролу. In vitro вориконазол володіє широким спектром протигрибкової активності щодо Candida spp. (включаючи штами С. krusei, стійкі до флуконазолу, і резистентні штами С. glabrata та С. albicans), а також проявляє фунгіцидний ефект по відношенню до всіх вивчених штамів Aspergillus spp. і патогенних грибів, що стали актуальними останнім часом, включаючи Scedosporium або Fusarium, які обмежено чутливі до існуючих протигрибкових засобів. Клінічна ефективність була продемонстрована при інфекціях, викликаних Aspergillus spp., Включаючи A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans; Candida spp., Включаючи С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis і С. tropicalis, а також щодо обмеженого числа штамів С. dubliniensis, С. inconspicua і С. guilliermondii, Scedosporium spp., Включаючи S . apiospermum, S. prolificans і Fusarium spp.

Інші грибкові інфекції, при яких застосовувався препарат (часто з частковим або повним відповіддю), включали в себе окремі випадки інфекцій, викликаних Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp., Coccidioides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum , Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp., включаючи Р. marneffei, Phialophora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis і Trichosporon spp., включаючи Т. beigelii.

In vitro продемонстровано активність вориконазолу щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Зростання більшості штамів пригнічувався при концентраціях вориконазолу від 0,05 до 2 мкг / мл.

In vitro виявлено активність вориконазолу щодо Curvularia spp. і Sporothrix spp., проте її клінічне значення невідоме.

Фармакокінетика

Фармакокінетику вориконазолу вивчали у здорових людей, представників особливих груп і хворих. Фармакокінетика вориконазолу є нелінійною за рахунок насичення його метаболізму. При збільшенні дози спостерігається непропорційний (більш виражене) підвищення AUC (площа під кривою «концентрація-час»). За розрахунками, збільшення пероральної дози з 200 мг 2 рази на добу до 300 мг 2 рази на добу призводить до збільшення AUC τ в середньому в 2,5 рази. При в / вили пероральному застосуванні ударних доз концентрації в плазмі наближаються до рівноважних протягом перших 24 годин. Якщо хворий не отримує ударну дозу, то при повторному застосуванні вориконазолу 2 рази на добу відбувається кумуляція препарату, а рівноважні концентрації в плазмі досягаються до 6-му дню у більшості пацієнтів. Вориконазол швидко і практично повністю всмоктується після прийому всередину; C max досягаються через 1-2 години після прийому. Біодоступність вориконазолу при прийомі всередину становить 96%. При повторному прийомі вориконазолу з жирною їжею C max і AUC τ знижуються на 34 і 24% відповідно. Всмоктування вориконазолу не залежить від рН шлункового соку. Розрахунковий обсяг розподілу вориконазолу в рівноважному стані становить 4,6 л / кг, що вказує на широкий розподіл препарату в тканини. Зв'язування з білками плазми становить 58%. Вориконазол визначається в спинно-мозкової рідини.

Фармакокінетика вориконазолу характеризується високою міжіндивідуальною варіацією. Дослідження in vitro показали, що вориконазол метаболізується під дією печінкових ізоферментів цитохрому Р450 - CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Дослідження in vivo також свідчать про те, що CYP2C19 відіграє важливу роль в метаболізмі вориконазолу. Цей фермент проявляє генетичний поліморфізм. Наприклад, зниженого метаболізму вориконазолу можна очікувати у представників 15-20% азіатської і 3-5% європеоїдної і негроїдної рас. Дослідження у представників європеоїдної раси і японців показали, що у пацієнтів зі зниженим метаболізмом AUC τ вориконазолу в середньому в 4 рази вище, ніж у гомозиготних пацієнтів з активним метаболізмом. У гетерозиготних пацієнтів з активним метаболізмом AUC τ вориконазолу в середньому в 2 рази вище, ніж у гомозиготних. Основним метаболітом вориконазолу є N-оксид, частка якого становить 72% серед циркулюючих мічених метаболітів в плазмі. Цей метаболіт має мінімальну протигрибкову активність і не вносить вклад в загальний ефект вориконазолу. Вориконазол виводиться шляхом метаболізму в печінці, в незміненому вигляді з сечею виводиться менше 2% дози препарату. Після повторного в / в і перорального застосування міченого вориконазолу в сечі виявляють приблизно 80 і 83% радіоактивної дози відповідно. Більша частина (> 94%) загальної дози виводиться протягом перших 96 годин після перорального і в / в застосування. Термінальний Т 1/2 вориконазолу залежить від дози і становить приблизно 6 год при прийомі препарату всередину в дозі 200 мг. У зв'язку з нелінійністю фармакокінетики термінальний Т 1/2 не дозволяє передбачити кумуляцію або виведення вориконазолу.

Фармакокінетика в особливих групах

Підлога. При пероральному повторному застосуванні C max і AUC τ у здорових молодих жінок були на 83 і 113% відповідно вище, ніж у молодих здорових чоловіків (18-45 років). Значущих разлічійC max і AUC τ у здорових літніх чоловіків і здорових жінок похилого віку (≥65 років) немає. Необхідності корекції дози залежно від статі не відзначалося. Концентрації в плазмі у чоловіків і жінок схожі.

Вік. При повторному пероральному застосуванні C max і AUC τ у здорових літніх чоловіків (≥65 років) на 61 і 86% відповідно вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років). Значущих відмінностей C max і AUC τ у здорових літніх жінок (≥65 років) і здорових молодих жінок (18-45 років) немає. Безпека вориконазолу у молодих і літніх пацієнтів однакова, в зв'язку з чим корекція дози в похилому віці не потрібно. Середні рівноважні концентрації препарату в плазмі у дітей, які отримують препарат в дозі 4 мг / кг кожні 12 год, порівнянна з такими у дорослих, які отримують вориконазол в дозі 3 мг / кг кожні 12 год. Середня концентрація становила 1 186 нг / мл - у дітей і 1155 нг / мл - у дорослих. У зв'язку з цим рекомендована підтримуюча доза для дітей у віці від 2 до 12 років становить 4 мг / кг кожні 12 год.

Порушення функції нирок. При одноразовому прийомі вориконазолу всередину в дозі 200 мг фармакокінетика вориконазолу у пацієнтів з нормальною функцією нирок і хворих від легкої (Clкреатініна - 41-60 мл / хв) до тяжкого ступеня (Cl креатиніну -

Порушення функції печінки. Після одноразового прийому всередину вориконазолу в дозі 200 мг AUCворіконазола у хворих з легким або помірно тяжким цирозом печінки (Child-Pugh А і В) на 233% вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Порушення функції печінки не впливає на зв'язок вориконазолу з білками плазми. При повторному пероральному застосуванні AUC τ вориконазолу порівнянна у хворих з помірним цирозом печінки (Child-Pugh В), які отримували препарат в підтримуючої дозі 100 мг 2 рази на добу, і у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які отримували вориконазол в дозі 200 мг 2 рази на добу. Відомостей про фармакокінетику у хворих тяжким цирозом печінки (Child-Pugh С) немає.

показання

Інвазивний аспергільоз. Важкі інвазивні форми кандидозних інфекцій (включаючи С. krusei). Кандидоз стравоходу. Важких грибкових інфекцій, викликані Scedosporium spp і Fusarium spp. Інші важких грибкових інфекцій при непереносимості або рефрактерності до інших лікарських засобів. Профілактика «проривних» грибкових інфекцій у лихоманить хворих групи високого ризику (реципієнтів алогенного кісткового мозку, хворих з рецидивом лейкозу).

Протипоказання
Віфенд ® протипоказаний хворим з гіперчутливістю до вориконазолу або будь-якого компонента препарату; одночасне застосування Віфенду ® і субстратів CYP3A4 - терфенадина, астемізолу, цизаприду, пімозиду або хінідину протипоказане, тому що підвищення концентрацій останніх у плазмі може призвести до подовження інтервалу QT та в рідкісних випадках до розвитку тріпотіння / мерехтіння шлуночків (див. розділ «Взаємодія»); одночасне застосування Віфенду ® і сиролімусу протипоказано, тому що вориконазол значно підвищував концентрації сиролімусу в плазмі здорових людей (див. розділ «Взаємодія»); одночасне застосування Віфенду ® з рифампіцином, карбамазепіном і довго діючими барбітуратами (наприклад фенобарбіталом) протипоказано, тому що ці ЛСзначітельно знижують концентрацію вориконазолу в плазмі (див. розділ «Взаємодія»); одночасне застосування Віфенду ® з ритонавіром (400 мг кожні 12 год) протипоказано, тому що останній значно знижує концентрацію вориконазолу в плазмі здорових людей (див. розділ «Взаємодія»); одночасне застосування Віфенду ® з Ефавіренц протипоказано, тому що останній значно знижує концентрацію вориконазолу в плазмі, а вориконазол в свою чергу підвищує плазмову концентрацію ефавіренцу (див. розділ «Взаємодія»); одночасне застосування алкалоїдів ріжків (ерготаміну, дигідроерготаміну), що є субстратами CYP3A4, протипоказане, тому що підвищення концентрації цих речовин в плазмі може призвести до ерготизм (див. розділ «Взаємодія»).

З обережністю: важка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність (при парентеральному введенні). Безпека і ефективність у дітей віком до 2 років не встановлені. Підвищена чутливість до інших препаратів - похідних азолів.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Адекватної інформації про застосування вориконазолу у вагітних жінок немає. Дослідження на тваринах показали, що препарат у високих дозах токсично діє на репродуктивну функцію. Можливий ризик для людини не відомий. Вориконазол не слід застосовувати у вагітних жінок за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері явно перевищує можливий ризик для плоду. Виведення вориконазолу з грудним молоком не вивчалась. Вориконазол не слід застосовувати у жінок, які годують груддю, за винятком тих випадків, коли очікувана користь явно перевищує ризик. Жінки репродуктивного віку при застосуванні Віфенду повинні використовувати надійні методи контрацепції.

особливі вказівки

Перед початком терапії необхідно скорегувати такі електролітні порушення як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.

Забір проб для культурального та інших лабораторних досліджень (серологічних, гістопатологічних) з метою виділення та ідентифікації збудників слід проводити до початку лікування. Терапію можна розпочати до отримання результатів лабораторних досліджень, а потім при необхідності скорегувати. Виділено клінічні штами, що володіють зниженою чутливістю до вориконазолу. Однак підвищені МПК не завжди дозволяють передбачити клінічну неефективність; відомі випадки, коли вориконазол був ефективний при інфекціях, викликаних мікроорганізмами, стійкими до інших азолів. Оцінити кореляцію між активністю in vitro та клінічними результатами лікування важко, з огляду на складність хворих, яких включали в клінічні дослідження; значення прикордонних концентрацій вориконазолу, що дозволяють оцінювати чутливість до цього препарату, не встановлені.

Застосування вориконазолу може призводити до подовження інтервалу QT на ЕКГ, що супроводжується рідкісними випадками мерехтіння-тріпотіння шлуночків у пацієнтів з множинними факторами ризику (кардиотоксическим хіміотерапія, кардіоміопатія, гіпокаліємія і супутня терапія, яка могла сприяти розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи). Пацієнтам з даними потенційно проаритмичними станами вориконазол повинен призначатися з обережністю.

Небажані явища з боку печінки, що спостерігалися при лікуванні вориконазолом, в основному з'являлися у хворих з серйозними захворюваннями (головним чином злоякісними пухлинами крові). У хворих без будь-яких факторів ризику спостерігаються минущі реакції з боку печінки, включаючи гепатит і жовтяницю. Порушення функції печінки зазвичай оборотні і минають після припинення лікування. У період застосування препарату слід регулярно контролювати функцію печінки (включаючи печінкові проби і рівень білірубіну), при цьому при появі клінічних ознак захворювання печінки слід обговорити доцільність припинення терапії.

У період застосування препарату слід контролювати показники функції нирок (в т.ч. рівень креатиніну в сироватці крові).

При виражених інфузійних реакціях слід обговорити доцільність продовження інфузійного введення Віфенду.

При прогресуванні дерматологічних реакцій препарат слід відмінити.

Пацієнти, які застосовують Віфенд, повинні уникати перебування на сонці і УФ-опромінення.

При призначенні Віфенду пацієнтам, які отримують циклоспорин і такролімус, слід провести корекцію дози останніх і контролювати їх концентрацію в плазмі. Після скасування Віфенду слід оцінити концентрацію циклоспорину і такролімусу в плазмі і при необхідності підвищити їх дозу.

При необхідності спільного застосування Віфенду і фенітоїну слід ретельно оцінити передбачувану користь і потенційний ризик від комбінованої терапії і постійно проводити моніторинг рівень фенітоїну.

При необхідності спільного застосування Віфенду і рифабутину слід ретельно оцінити передбачувану користь і потенційний ризик від комбінованої терапії та проводити її під контролем картини периферичної крові, а також інших можливих небажаних ефектів рифабутину.

склад

1 таблетка містить:

Активна речовина: вориконазол 200 мг;

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, прежелатинізований крохмаль, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат;

Оболонка: Опадрай білий (гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, гліцеролу триацетат

Спосіб застосування та дози

Таблетки вкриті оболонкою, приймають всередину, за 1 год до або через 1 год після їди. Лікування слід починати дози насичення (перші 24 год), щоб уже в перший день домогтися концентрації в плазмі, близькою до Css. Таблетки, вкриті оболонкою: дорослим з масою тіла не менше 40 кг насичує доза - 400 мг кожні 12 год, менше 40 кг - 200 мг кожні 12 год.

Побічні дії

Найбільш поширеними небажаними реакціями є зорові порушення, лихоманка, висип, блювання, нудота, діарея, головний біль, периферичні набряки та біль у животі. Небажані реакції зазвичай були легко або помірно виражені.

Загальні: лихоманка, набряки (дуже часто); озноб, астенія, біль у грудях, реакції / запалення в місці введення, грипоподібний синдром (часто).

Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тромбофлебіт, флебіт (часто); передсердні аритмії, брадикардія, тахікардія, шлуночкова аритмія, надшлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків (рідко); повна атріо-вентрикулярна блокада, блокада ніжки пучка Гіса, вузлові аритмії, шлуночкова тахікардія (включаючи тріпотіння шлуночків) (дуже рідко).

Травна система: нудота, блювота, діарея, біль в животі (дуже часто); підвищення показників функції печінки (включаючи ACT, АЛТ, лужну фосфатазу, гамма-ГТ, ЛДГ, білірубін), жовтяниця, хейліт, гастроентерит, холестатичнажовтуха (часто); холецистит, холелітіаз, запор, дуоденіт, диспепсія, збільшення печінки, гінгівіт, глосит, гепатит, печінкова недостатність, панкреатит, набряк мови, перитоніт (рідко); псевдомембранознийколіт, печінкова кома (дуже рідко).

Ендокринна система: недостатність кори надниркових залоз (рідко); гіпертиреоз, гіпотиреоз (дуже рідко). Імунна система: алергічні реакції, анафілактоїдні реакції (рідко).

Кров і лімфатична система: тромбоцитопенія, анемія (в тому числі макроцитарная, мікроцітарная, нормоцитарна, мегалобластна, апластична), лейкопенія, панцитопенія (часто); лімфаденопатія, агранулоцитоз, еозинофілія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, пригнічення кістковомозкового кровотворення (рідко); лимфангит (дуже рідко).

Метаболізм і харчування: гіпокаліємія, гіпоглікемія (часто); гіперхолестеринемія (рідко).

Скелетно-м'язова система: біль у спині (часто); артрит (рідко).

Нервова система: головний біль (дуже часто); запаморочення, галюцинації, сплутаність, депресія, тривога, тремор, ажитація, парестезії (часто); Атаксія, набряк головного мозку, гіпертонія, гипостезия, ністагм, непритомність (рідко); Синдром гієн-Барре, окоруховий криз, екстрапірамідний синдром, безсоння, енцефалопатія, сонливість під час інфузії (дуже рідко).

Дихальна система: респіраторний дистрес синдром, набряк легенів, синусит (часто).

Шкіра та підшкірні тканини: висип (дуже часто); свербіж, макулопапульозний висип, шкірні реакції фоточутливості, алопеція, ексфоліативний дерматит, набряк обличчя, пурпура (часто); фіксована лікарська висип, екзема, псоріаз, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка (рідко); ангіоневротичнийнабряк, дискоїдний червоний вовчак, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Органы чувств: зрительные нарушения (включая нарушение/усиление зрительного восприятия, туман перед глазами, изменение цветного зрения, фотофобия) (очень часто); блефарит, неврит зрительного нерва, отек соска зрительного нерва, склерит, нарушение вкусового восприятия, диплопия (редко); кровоизлияние в сетчатку, помутнение роговицы, атрофия зрительного нерва, гипоакузия, звон в ушах (очень редко).

Мочеполовая система: повышение креатинина, острая почечная недостаточность, гематурия (часто); повышение остаточного азота мочевины, альбуминурия, нефрит (редко); некроз канальцев почек (очень редко).

лікарська взаємодія

Вориконазол метаболизируется под действием изоферментов цитохрома Р450 - CYP2C19, CYP2C9 и CYP3A4. Ингибиторы или индукторы этих изоферментов могут вызвать, соответственно, повышение или снижение концентраций вориконазола в плазме.

При одновременном применении с рифампицином (индуктор CYP P450) в дозе 600 мг/сут Cmax и AUC вориконазола снижаются на 93% и 96% соответственно (такая комбинация противопоказана).

При одновременном применении с Вифендом, ритонавир (индуктор CYP P450, ингибитор и субстрат CYP3A4) в дозе 400 мг каждые 12 ч снижал Cmax в равновесном состоянии и AUC вориконазола, принимаемого внутрь, в среднем на 66% и 82% соответственно. Эффект более низких доз ритонавира на концентрации вориконазола пока не известен. Установлено, что повторное применение вориконазола внутрь не оказывает выраженного эффекта на Cmax в равновесном состоянии и AUC ритонавира, также принимаемого повторно (одновременное применение вориконазола и ритонавира в дозе 400 мг каждые 12 ч противопоказано).

При совместном применении с мощными индукторами CYP P450 карбамазепином или длительно действующими барбитуратами (фенобарбиталом) возможно значительное снижение Cmax вориконазола в плазме, хотя их взаимодействие не изучалось. Такая комбинация противопоказана.

При совместном применении с циметидином (неспецифический ингибитор CYP P450) в дозе 400 мг 2 раза/сут Cmax и AUC вориконазола повышаются на 18% и 23% соответственно (коррекции дозы Вифенда не требуется).

Ранитидин в дозе 150 мг 2 раза/сут при совместном применении не оказывает существенного влияния на Cmax и AUC вориконазола.

Эритромицин (ингибитор CYP3A4) при применении в дозе 1 г 2 раза/сут и азитромицин в дозе 500 мг 1 раз/сут не оказывают существенного влияния на Cmax и AUC вориконазола.

Вориконазол ингибирует активность изоферментов цитохрома P450 - CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4, поэтому возможно повышение концентраций в плазме лекарственных средств, которые метаболизируются этими изоферментами.

При одновременном применении вориконазола с терфенадином, астемизолом, цизапридом, пимозидом и хинидином возможно значительное повышение их концентрации в плазме, что может привести к удлинению интервала QT и в редких случаях к развитию мерцания/трепетания желудочков (такая комбинация противопоказана).

При совместном применении вориконазол повышает Cmax и AUC сиролимуса (2 мг однократно) на 556% и 1014% соответственно (такая комбинация противопоказана).

При одновременном применении вориконазол может вызывать повышение концентрации алкалоидов спорыньи (эрготамина и дигидроэрготамина) в плазме и развитие эрготизма (такая комбинация противопоказана).

При совместном применении у пациентов, перенесших трансплантацию почки и находящихся в стабильном состоянии, вориконазол повышает Cmax и AUC циклоспорина, по крайней мере, на 13% и 70% соответственно, что сопровождается повышением риска развития нефротоксических реакций. При назначении вориконазола больным, получающим циклоспорин, рекомендуется уменьшить дозу циклоспорина вдвое и контролировать его уровни в плазме. После отмены вориконазола необходимо контролировать уровни циклоспорина и при необходимости увеличить его дозу.

При совместном применении вориконазол повышает Cmax и AUC такролимуса (применяемого в дозе 0.1 мг/кг однократно) на 117% и 221% соответственно, что может сопровождаться нефротоксическими реакциями. При назначении вориконазола больным, получающим такролимус, рекомендуется уменьшить дозу последнего до 1/3 и контролировать его уровни в плазме. После отмены вориконазола необходимо контролировать концентрацию такролимуса и при необходимости увеличить его дозу.

Одновременное применение вориконазола (в дозе 300 мг 2 раза/сут) и варфарина (30 мг 1 раз/сут) сопровождалось увеличением максимального протромбинового времени до 93%. При одновременном назначении варфарина и вориконазола рекомендуется контролировать протромбиновое время.

Вориконазол при совместном применении может вызывать повышение концентрации в плазме фенпрокумона, аценокумарола (субстраты CYP2C9, CYP3A4) и протромбинового времени. Если больным, получающим препараты кумарина, назначают вориконазол, необходимо контролировать протромбиновое время с короткими интервалами и соответствующим образом подбирать дозы антикоагулянтов.

При совместном применении вориконазол может вызывать повышение концентрации производных сульфонилмочевины (субстраты CYP2C9) - толбутамида, глипизида и глибенкламида в плазме и вызвать гипогликемию. При одновременном их применении необходимо тщательно контролировать уровни глюкозы в крови.

In vitro вориконазол ингибирует метаболизм ловастатина (субстрат CYP3A4). При совместном применении возможно повышение концентрации в плазме статинов, метаболизирующихся под действием CYP3A4, что может увеличить риск развития рабдомиолиза. При одновременном их применении рекомендуется оценить целесообразность коррекции дозы статина.

In vitro вориконазол ингибирует метаболизм мидазолама (субстрат CYP3A4). При совместном применении возможно повышение концентрации в плазме метаболизирующихся под действием CYP3A4 бензодиазепинов (мидазолама, триазолама, алпразолама) и развитие пролонгированного седативного эффекта. При одновременном применении этих препаратов рекомендуется обсудить целесообразность коррекции дозы бензодиазепина.

При совместном применении вориконазол может повысить содержание алкалоидов барвинка (субстраты CYP3A4) - винкристина, винбластина в плазме и привести к развитию нейротоксических реакций. Рекомендуется обсудить целесообразность коррекции дозы алкалоидов барвинка.

Вориконазол повышает Cmax и AUC преднизолона (субстрат CYP3A4), применяемого в дозе 60 мг однократно на 11% и 34% соответственно. Коррекция дозы не рекомендуется.

При одновременном применении вориконазол не оказывает существенного влияния на Cmax и AUC дигоксина, назначаемого в дозе 0.25 мг 1 раз/сут.

При совместном применении вориконазол не оказывает влияния на Cmax и AUC микофеноловой кислоты, назначаемой в дозе 1 г.

При одновременном применении с Вифендом, эфавиренз (индуктор CYP P450, ингибитор и субстрат CYP3A4), применяемый в дозе 400 мг 1 раз/сут в равновесном состоянии снижает Cmax и AUC вориконазола в среднем на 61% и 77% соответственно. Вориконазол в равновесном состоянии (400 мг внутрь каждые 12 ч в первый день, затем 200 мг внутрь каждые 12 ч в течение 8 дней) повышает равновесную Cmax и AUC эфавиренза в среднем на 38% и 44% соответственно (такая комбинация противопоказана).

При совместном применении фенитоин (субстрат CYP2С9 и мощный индуктор цитохрома P450), применяемый в дозе 300 мг 1 раз/сут, снижает Cmax и AUC вориконазола на 49% и 69% соответственно; а вориконазол (400 мг 2 раза/сут) повышает Cmax и AUC фенитоина на 67% и 81% соответственно (при необходимости совместного применения следует тщательно оценить соотношение предполагаемой пользы и потенциального риска комбинированной терапии, а также тщательно мониторировать уровни фенитоина в плазме).

При совместном применении рифабутин (индуктор цитохрома P450), применяемый в дозе 300 мг 1 раз/сут снижает Cmax и AUC вориконазола (200 мг 1 раз/сут) на 69% и 78% соответственно. При совместном применении с рифабутином Cmax и AUC вориконазола (350 мг 2 раза/сут) составляет соответственно 96% и 68% от показателей при монотерапии вориконазолом (200 мг 2 раза/сут). При применении вориконазола в дозе 400 мг 2 раза/сут Сmax и AUC соответственно на 104% и 87% выше, чем при монотерапии вориконазолом в дозе 200 мг 2 раза/сут. Вориконазол в дозе 400 мг 2 раза/сут повышает Cmax и AUC рифабутина на 195% и 331% соответственно. При одновременном лечении рифабутином и вориконазолом рекомендуется регулярно проводить развернутый анализ картины периферической крови и контролировать нежелательные эффекты рифабутина (например, увеит).

При совместном применении в дозе 40 мг 1 раз/сут омепразол (ингибитор CYP2C19; субстрат CYP2C19 и CYP3A4) повышает Cmax и AUC вориконазола на 15% и 41% соответственно, а вориконазол повышает Cmax и AUC омепразола на 116% и 280% соответственно (следовательно, коррекции дозы вориконазола не требуется, а дозу омепразола следует уменьшить вдвое). Следует учесть возможность лекарственного взаимодействия вориконазола с другими ингибиторами Н+-К+-АТФ-азы, которые являются субстратами CYP2C19.

Индинавир (ингибитор и субстрат CYP3A4), применяемый в дозе 800 мг 3 раза/сут не оказывает существенного влияния на величину Cmax и AUC вориконазола, а вориконазол не влияет на Cmax и AUC индинавира.

При одновременном применении с другими ингибиторами протеазы ВИЧ (субстраты и ингибиторы CYP3A4) следует тщательно контролировать состояние пациента с целью возможных токсических эффектов, т.к. исследования in vitro показали, что вориконазол и ингибиторы протеазы ВИЧ (саквинавир, ампренавир, нелфинавир) могут взаимно ингибировать метаболизм друг друга.

При совместном применении вориконазола с ненуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы (субстраты CYP3A4, ингибиторы или индукторы цитохрома P450) следует учитывать, что эфавиренз и невирапин могут индуцировать метаболизм вориконазола, а делавердин и эфавиренз - ингибировать его; вориконазол, в свою очередь, может подавлять метаболизм ингибиторов обратной транскриптазы. При одновременном применении вориконазола с ненуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы больных следует наблюдать с целью выявления возможных токсических эффектов.

Передозування

Антидот вориконазола не известен. В случае передозировки показана симптоматическая терапия.

Вориконазол удаляется при гемодиализе с клиренсом 121 мл/мин.

SBECD (сульфобутилового ефір бета-циклодекстрину) діалізується з кліренсом 55 мл / хв. У разі передозування гемодіаліз може сприяти виведенню вориконазолу і SBECD з організму.

Умови зберігання

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ° C.

Термін придатності

3 роки.

Діюча речовина

вориконазол

Похожее видео

Дополнительная информация

Вифенд таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт. производит Пфайзер, страна производства США. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Вифенд таблетки покрыт.плен.об. 200 мг 14 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!