Купить Вентавис ампулы 10 мкг/мл, 2 мл, 30 шт.

Илопрост, активный ингредиент препарата Вентавис, представляет собой синтетический аналог простациклина. Препарат ингибирует агрегацию тромбоцитов, адгезию тромбоцитов и реакции высвобождения растворимых молекул адгезии; расширяет артериолы и венулы; увеличивает плотность капилляров и снижает повышенную сосудистую проницаемость, вызванную такими медиаторами, как серотонин или гистамин на уровне микроциркуляторного русла; стимулирует эндогенную фибринолитическую активность; оказывает противовоспалительные эффекты, такие как ингибирование адгезии лейкоцитов после повреждения эндотелия и лейкоцитарной инфильтрации в поврежденных тканях, а также уменьшение высвобождения фактора некроза опухоли альфа.

После ингаляции препарата Вентавис наблюдается прямая вазодилатация легочного артериального русла с последующим значительным улучшением таких показателей, как давление в легочных артериях, легочное сосудистое сопротивление, сердечный выброс, а также насыщение кислородом смешанной венозной крови. Влияние на системное сосудистое сопротивление и системное АД было минимальным.

Фармакокинетика

Абсорбция. При ингаляционном назначении илопроста пациентам с легочной гипертензией (доза илопроста, доставляемая через мундштук — 5 мкг, продолжительность ингаляции — от 4,6 до 10,6 мин) Cmax препарата в сыворотке определялась к моменту окончания ингаляции и составляла 100–200 пг/мл. Концентрация препарата снижается по мере выведения препарата (T1/2 составляет примерно 5–25 мин). В интервале от 30 мин до 1 ч после завершения ингаляции илопрост уже не определяется в центральной камере (предел чувствительности метода — 25 пг/мл).

Распределение. В настоящее время отсутствуют исследования, выполненные с ингаляционным применением препарата.

После в/в инфузии кажущийся Vss у здоровых добровольцев составил от 0,6 до 0,8 л/кг. В диапазоне концентраций от 30 до 3000 пг/мл общее связывание илопроста с белками плазмы не зависит от концентрации и составляет примерно 60%, из которых 75% приходится на связывание с альбумином.

Метаболизм. В настоящее время отсутствуют исследования, выполненные с ингаляционным применением препарата. Результаты исследований in vitro указывают на сходный метаболизм илопроста в легких как после в/в, так и после ингаляционного введения. После в/в введения илопрост в большей степени подвергается метаболизму, главным образом, путем ?-окисления боковой карбоксильной цепи. В неизмененной форме препарат не выводится. Главный метаболит — тетранорилопрост, который обнаруживается в моче в свободном виде и конъюгированной форме. Как показали экспериментальные исследования у животных, тетранорилопрост фармакологически неактивен.

По результатам исследований in vitro, участие цитохрома Р450 в метаболизме илопроста минимально.

Выведение. В настоящее время отсутствуют исследования, выполненные с ингаляционным применением препарата. Выведение илопроста после в/в инфузии у субъектов с нормальной функцией почек и печени в большинстве случаев характеризуется двухфазным профилем со средними T1/2 от 3 до 5 мин и от 15 до 30 мин. Общий Cl илопроста составляет около 20 мл/кг/мин, что указывает на наличие дополнительного внепеченочного метаболизма илопроста.

Было проведено исследование баланса массы с использованием илопроста, меченного 3Н, у здоровых субъектов. После в/в инфузии выведение общей радиоактивности составило 81%, при этом 68% было выведено с мочой, а 12% — с фекалиями. Элиминация метаболитов происходит в две фазы, для которых расчетные T1/2 составляют около 2 и 5 ч (плазма) и около 2 и 18 ч (моча).

Нарушение функции почек

В исследовании с в/в введением илопроста было показано, что у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, находящихся на периодическом диализе, Cl препарата (средний Cl = 5±2 мл/мин/кг) значительно ниже, чем у пациентов с почечной недостаточностью, не получающих периодический диализ (средний Cl =18±2 мл/мин/кг).

Нарушение функции печени

Поскольку илопрост в большей степени подвергается метаболизму в печени, изменения функции печени влияют на концентрацию препарата в плазме. Результаты исследования с в/в введением препарата включали данные 8 пациентов с циррозом печени. Средний Cl илопроста составил по расчетам 10 мл/мин/кг.

Возраст и пол

Возраст и пол не имеют клинического значения для фармакокинетики илопроста.

Розчин для інгаляцій

30 ампул по 2 мл.

Ілопрост, активний інгредієнт препарату Вентавіс, являє собою синтетичний аналог простацикліну. Препарат пригнічує агрегацію тромбоцитів, адгезію тромбоцитів і реакції вивільнення розчинних молекул адгезії; розширює артеріоли і венули; збільшує щільність капілярів і знижує підвищену судинну проникність, викликану такими медіаторами, як серотонін або гістамін на рівні мікроциркуляторного русла; стимулює ендогенну фібринолітичну активність; надає протизапальні ефекти, такі як інгібування адгезії лейкоцитів після ушкодження ендотелію і лейкоцитарної інфільтрації в пошкоджених тканинах, а також зменшення вивільнення фактора некрозу пухлини альфа.

Після інгаляції препарату Вентавіс спостерігається пряма вазодилатация легеневого артеріального русла з подальшим значним поліпшенням таких показників, як тиск в легеневих артеріях, легеневий судинний опір, серцевий викид, а також насичення киснем змішаної венозної крові. Вплив на системне судинне опір і системний артеріальний тиск було мінімальним.

Фармакокінетика

Абсорбція. При інгаляційному призначення илопроста пацієнтам з легеневою гіпертензією (доза илопроста, що доставляються через мундштук - 5 мкг, тривалість інгаляції - від 4,6 до 10,6 хв) C max препарату в сироватці визначалася до моменту закінчення інгаляції і становила 100-200 пг / мл . Концентрація препарату знижується в міру виведення препарату (T 1/2 становить приблизно 5-25 хв). В інтервалі від 30 хв до 1 год після завершення інгаляції ілопрост вже не визначається в центральній камері (межа чутливості методу - 25 пг / мл).

Розподіл. В даний час відсутні дослідження, виконані з інгаляційним застосуванням препарату.

Після в / в інфузії здається V ss у здорових добровольців становив від 0,6 до 0,8 л / кг. В діапазоні концентрацій від 30 до 3000 пг / мл загальне зв'язування илопроста з білками плазми не залежить від концентрації і становить приблизно 60%, з яких 75% припадає на зв'язування з альбуміном.

Метаболізм. В даний час відсутні дослідження, виконані з інгаляційним застосуванням препарату. Результати досліджень in vitro вказують на подібний метаболізм илопроста в легких як після в / в, так і після інгаляційного введення. Після в / в введення ілопрост більшою мірою зазнає метаболізму, головним чином, шляхом? -Окислення бічній карбоксильної ланцюга. У незмінному стані препарат не виводиться. Головний метаболіт - тетранорілопрост, який виявляється в сечі у вільному вигляді і кон'югованої формі. Як показали експериментальні дослідження у тварин, тетранорілопрост фармакологічно неактивний.

За результатами досліджень in vitro, участь Р450 в метаболізмі илопроста мінімально.

Виведення. В даний час відсутні дослідження, виконані з інгаляційним застосуванням препарату. Виведення илопроста після в / в інфузії у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T 1/2 від 3 до 5 хв і від 15 до 30 хв. Загальний Cl илопроста становить близько 20 мл / кг / хв, що вказує на наявність додаткового внепеченочного метаболізму илопроста.

Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопроста, міченого 3 Н, у здорових суб'єктів. Після в / в інфузії виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено з сечею, а 12% - з фекаліями. Елімінація метаболітів відбувається в дві фази, для яких розрахункові T 1/2 складають близько 2 і 5 ч (плазма) і близько 2 і 18 ч (сеча).

Порушення функції нирок

У дослідженні з в / в введенням илопроста було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на періодичному діалізі, Cl препарату (середній Cl = 5 ± 2 мл / хв / кг) значно нижче, ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують періодичний діаліз (середній Cl = 18 ± 2 мл / хв / кг).

Порушення функції печінки

Оскільки ілопрост більшою мірою зазнає метаболізму в печінці, зміни функції печінки впливають на концентрацію препарату в плазмі. Результати дослідження з в / в введенням препарату включали дані 8 пацієнтів з цирозом печінки. Середній Cl илопроста склав за розрахунками 10 мл / хв / кг.

Вік і стать

Вік і стать не мають клінічного значення для фармакокінетики илопроста.

Лікування середньо-і важкої стадії легеневої гіпертензії в наступних випадках: ідіопатична (первинна) артеріальна легенева гіпертензія, сімейна артеріальна легенева гіпертензія; артеріальна легенева гіпертензія, обумовлена ​​захворюванням сполучної тканини або дією лікарських засобів або токсинів; легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромбозів і / або емболії легеневої артерії при відсутності можливості хірургічного лікування.

вагітність і період лактації; патологічні стани, при яких вплив препарату на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення, травма, внутрішньочерепний крововилив); важка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда в попередні 6 місяців; декомпенсована серцева недостатність при відсутності належного лікарського контролю; важкі аритмії; підозра на застій крові в легенях; цереброваскулярні ускладнення (в т.ч. транзиторна ішемічна атака, інсульт) в попередні 3 місяці; легенева гіпертензія внаслідок легеневої вено-оклюзійної хвороби; вроджені або набуті вади клапанів серця з клінічно значущими порушеннями функції міокарда, що не обумовлені легеневою гіпертензією; підвищена чутливість до ілопрост або інших компонентів препарату; діти і підлітки до 18 років.

З обережністю: порушення функції печінки та ниркова недостатність у пацієнтів, які потребують проведення діалізу; артеріальна гіпотензія; ХОЗЛ; важка бронхіальна астма.

Жінки, які страждають легеневою гіпертензією, повинні уникати настання вагітності, тому що це може привести до небезпечної для життя загострення хвороби. Є недостатня кількість даних про застосування препарату Вентавіс у вагітних жінок. При настанні вагітності Вентавіс слід призначати в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Оскільки не встановлено, чи виділяється ілопрост і його метаболіти в грудне молоко, то при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Слід уникати контакту препарату Вентавіс у вигляді розчину для небулайзера до шкірних покривів і очима, а також його проковтування. Під час проведення інгаляції з небулайзера лицьова маска не застосовується, і слід використовувати тільки мундштук.

Ризик непритомності. В ході застосування препарату необхідно проводити моніторинг показники життєво важливих функцій. Слід уважно спостерігати за пацієнтами з низьким системним АТ щоб уникнути посилювання гіпотензії. Не слід призначати Вентавіс пацієнтам з рівнем сад менше 85 мм рт. ст. Лікарі повинні проявляти настороженість щодо наявних у пацієнтів супутніх захворювань або застосування інших ЛЗ, які можуть посилити ризик розвитку непритомності.

Непритомність є також симптомом, що характеризує протягом легеневої гіпертензії. Пацієнти, у яких спостерігаються непритомність в зв'язку з легеневою гіпертензією, повинні уникати будь-якого перенапруги, наприклад при виконанні фізичних навантажень. Проведення інгаляції перед виконанням фізичного навантаження може бути корисним. Ілопрост для інгаляційного застосування надає нетривалий (від 1 до 2 год) судинорозширювальну дію на легеневі судини. Виникнення ж непритомності при фізичному навантаженні відображає провали в терапії; в цьому випадку слід розглянути необхідність корекції і / або зміни обраної терапії (див. "Побічна дія").

Бронхоспазм. При інгаляції препарату Вентавіс може підвищуватися ризик розвитку бронхоспазму, особливо у пацієнтів з гіперреактивністю бронхів. У пацієнтів із супутньою ХОЗЛ і важкими формами бронхіальної астми позитивний ефект препарату Вентавіс не встановлено. Пацієнти з гострими інфекційними процесами в легенях, ХОЗЛ і тяжкою формою бронхіальної астми повинні перебувати під ретельним постійним наглядом.

Легенева венозна гіпертензія. Вентавіс не повинен використовуватися як препарат першого вибору в лікуванні легеневої гіпертензії, викликаної тромбоемболією, при можливості хірургічного лікування.

Якщо при інгаляційному введенні илопроста у пацієнтів з легеневою гіпертензією виникають симптоми набряку легенів, слід розглянути ймовірність асоційованого тромбозу легеневих вен. Терапія в цьому випадку повинна бути припинена.

Застосування препарату Вентавіс не рекомендоване пацієнтам з нестабільною легеневою гіпертензією із супутньою тяжкою правопредсердний недостатністю в разі посилення правопредсердний недостатності. При цьому доцільно розглянути можливість переходу на інші ЛЗ.

Додаткова інформація з безпеки для лікарів

Дані, отримані в доклінічних дослідженнях (дослідження фармакологічної безпеки, хронічної токсичності, генотоксичности і канцерогенності), не виявили будь-якого особливого ризику для людини. Значні ефекти були виявлені лише при застосуванні препарату в дозах, які значно перевищують максимальні допустимі дози у людини, які не застосовуються в клінічній практиці.

В даний час адекватні дані щодо застосування препарату Вентавіс у вагітних відсутні. У дослідженнях у тварин було показано наявність репродуктивної токсичності. Так, в дослідженнях у щурів за оцінкою ембріо- і фетотоксичності, тривалий в / в введення илопроста призводило до аномалій окремих фаланг пальців на передніх лапах у кількох дитинчат тварин без наявності дозозалежності. Ці аномалії не розглядаються як наслідок істинного тератогенного впливу. Найбільш ймовірно, вони пов'язані з індукованим ілопростом уповільненням зростання під час пізнього органогенезу через гемодинамічних порушень в фетоплацентарного комплексу. У вирощеного потомства не спостерігалося порушень постнатального розвитку репродуктивної функції. Це вказує на те, що уповільнення зростання може бути скомпенсировано в постнатальний період розвитку. У порівняльних дослідженнях з оцінки ембріотоксичності у кроликів і мавп не було виявлено аномалій пальців або інших явних структурних аномалій, навіть після введення істотно більш високих доз препарату, у багато разів перевищували дози для людини.

в ампулах по 2 мл, 1 мл розчину містить 10 мкг илопроста.

Інгаляційно. Готовий до застосування розчин призначається через відповідний прилад для інгаляцій (небулайзер).

Попередню терапію слід скорегувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта (див. «Взаємодія»). Препарат Вентавіс використовується для тривалої терапії.

Рекомендовані дози

Дорослим. На початку лікування Вентавісом перша інгаляційна доза илопроста повинна становити 2,5 мкг (що доставляється через мундштук інгалятора). Якщо пацієнт переносить лікування добре, дозу илопроста слід збільшити до 5 мкг і підтримувати її при наступних інгаляціях. У разі поганої переносимості слід повернутися до дозі 2,5 мкг.

Інгаляції илопроста слід проводити від 6 до 9 раз в день, відповідно до індивідуальною потребою пацієнта і переносимість препарату.

Залежно від вимагається дози препарату, що доставляється через мундштук, і типу небулайзера тривалість сеансу інгаляції становить приблизно від 4 до 10 хв.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Елімінація илопроста зменшується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Щоб уникнути небажаного накопичення препарату протягом дня, при підборі початкової дози препарату у даних пацієнтів необхідно приймати спеціальні запобіжні заходи. Рекомендується обережне титрування початкової дози з інтервалом між введеннями 3-4 год.

Початкова доза повинна становити 2,5 мкг з інтервалом між введеннями 3-4 год (що відповідає призначенню максимум 6 разів на день). Згодом можливо обережне зменшення інтервалів між введеннями, з урахуванням індивідуальної переносимості препарату. Якщо показано подальше збільшення дози до 5 мкг, інтервали між введеннями на початковому етапі повинні становити 3-4 ч; потім вони можуть бути зменшені з урахуванням індивідуальної переносимості. Подальше накопичення препарату після декількох днів терапії представляється малоймовірним завдяки нічному перерви у використанні.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з Cl креатиніну> 30 мл / хв немає необхідності коригувати дозу препарату. Застосування препарату Вентавіс у пацієнтів з Cl креатиніну

Інструкція по введенню

Для виконання кожної інгаляції необхідно використовувати нову ампулу препарату Вентавіс. Вміст ампули необхідно повністю перелити в камеру небулайзера безпосередньо перед використанням. Необхідно суворо дотримуватися інструкції з гігієни та очищення інгалятора, надані виробником пристрою.

Розчин для небулайзера, не використаний для інгаляції, необхідно вилити.

В цілому, небулайзери, які підходять для проведення інгаляційної терапії розчином препарату Вентавіс, - це сертифіковані небулайзери компресорного типу, ультразвукові або небулайзери, засновані на вібраційної технології.

Небулайзер, які підходять для інгаляційного введення илопроста, повинні забезпечувати доставку илопроста через мундштук в дозі 2,5 або 5 мкг протягом періоду часу приблизно від 4 до 10 хв. Мас-медіанний аеродинамічний діаметр частинок аерозолю становить 1-5 мкм.

Щоб мінімізувати випадкове вплив препарату, рекомендується використовувати Вентавіс в небулайзера, забезпечених фільтром або інгаляційно-пусковий системою, а також добре провітрювати приміщення.

Перехід на інший тип інгалятора слід проводити під наглядом лікаря.

Крім місцевих небажаних ефектів, які є результатом інгаляційного шляху введення илопроста (посилюється кашель), небажані реакції на препарат обумовлені фармакологічними особливостями ПГ. Найбільш частими небажаними ефектами (> 20%), що спостерігалися в клінічних дослідженнях, були вазодилатація, головний біль і посилюється кашель. Найбільш серйозними небажаними ефектами були гіпотензія, кровотечі і бронхоспазм.

Небажані реакції, відмічені при застосуванні Вентавіса, класифіковані нижче за системами органів.

Характеристика частоти небажаних реакцій, які спостерігалися в клінічних дослідженнях, наступна: дуже часто -? 1/10; часто -? 1/100 та

Дані про небажані реакції, представлених нижче, засновані на об'єднаних даних клінічних досліджень II і III фази (кількість пацієнтів, які приймали препарат - 131) і даних, отриманих в ході постреєстраційних спостережних програм.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто - кровотечі **; частота невідома - тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості.

Порушення з боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення.

Порушення з боку судинної системи: дуже часто - вазодилатація; часто - гіпотензія *, непритомність.

Порушення з боку серця: часто - тахікардія, відчуття серцебиття.

Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: дуже часто - болі в грудній клітці, кашель; часто - задишка, фаринголарингеальний біль, роздратування в горлі; частота невідома - бронхоспазм * / свистяче дихання, закладеність носа.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - діарея, блювота, подразнення слизової оболонки порожнини рота і мови, включаючи біль; частота невідома - спотворення смаку.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: часто - висип.

Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто - біль в щелепі / тризм; часто - біль в спині.

Загальні розлади і порушення в місці введення Дуже часто - периферичні набряки.

Для опису певних реакцій, їх синонімів і пов'язаних станів використані терміни з медичного словника стандартизованої міжнародної термінології (MedDRA, версія 14.0).

* Дані небажані ефекти були загрожують життю і / або смертельні випадки.

** Кровотечі (головним чином у вигляді носових кровотеч і кровохаркання) зустрічалися дуже часто, що є очікуваним для популяції з високою часткою пацієнтів, які отримували супутню антикоагулянтну терапію. Ризик розвитку кровотеч може бути підвищений у пацієнтів, які отримують антикоагулянтну терапію або інгібітори агрегації тромбоцитів (див. «Взаємодія»).

Повідомлялося про випадки крововиливу в головний мозок і внутрішньочерепного крововиливу зі смертельними наслідками.

В ході клінічних досліджень повідомлялося про випадки виникнення периферичних набряків у 19,1% пацієнтів, що приймали ілопрост, і у 22,2% пацієнтів, що приймали плацебо. Возникновение периферических отеков является очень частым симптомом самого заболевания, тем не менее, они могут быть связаны и с применением илопроста.

Как и ожидалось для пациентов с легочной гипертензией, часто отмечались головокружение, обмороки, однако между группами терапии значимых различий по их частоте не было (см. «Особые указания»).

Поскольку исследования по изучению совместимости не проводились, Вентавис не следует смешивать при введении с другими ЛС. Илопрост может усиливать антигипертензивный эффект вазодилататоров и других антигипертензивных препаратов. Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении Вентависа с сосудорасширяющими и антигипертензивными препаратами, т.к. может потребоваться коррекция их дозы.

Поскольку илопрост подавляет функцию тромбоцитов, его применение совместно с антикоагулянтами (такими как гепарин, антикоагулянты из группы производных кумарина), или другими антиагрегантами (такими как ацетилсалициловая кислота, НПВС, ингибиторы фосфодиэстеразы и вазодилататоры из группы нитратов) может повышать риск кровотечения (см. «Побочные действия»). Пациенты, получающие антикоагулянтную терапию или прочие ингибиторы агрегации тромбоцитов в соответствии с принятой медицинской практикой, должны находиться под постоянным контролем параметров коагуляции. Предшествующее назначение ацетилсалициловой кислоты в дозе до 300 мг/сут в течение 8 дней не влияет на фармакокинетику илопроста. В исследовании у животных было выявлено, что назначение илопроста может приводить к снижению C ss в плазме тканевого активатора плазминогена (ТАП). Результаты исследований у человека показывают, что инфузия илопроста не влияет на фармакокинетику дигоксина, назначаемого внутрь, и илопрост не влияет на фармакокинетику одновременно назначаемого ТАП.

В экспериментах на животных сосудорасширяющее действие илопроста ослаблялось, если предварительно были введены ГКС, в то время, как подавляющее влияние на агрегацию тромбоцитов оставалось неизменным. Значение этих данных для применения препарата Вентавис у людей неизвестно. Хотя клинические исследования не проводились, исследования in vitro по оценке возможного ингибирующего влияния илопроста на активность изоферментов цитохрома Р450 показали, что существенное подавление метаболизма ЛС, опосредованного через эти изоферменты, под воздействием на них илопроста маловероятно.

Про випадки передозування не повідомлялося.

Симптоми: у випадку передозування можна очікувати розвиток гіпотензивної реакції, а також головного болю, припливів крові, нудоти, блювоти і діареї. Підйом артеріального тиску, брадикардія або тахікардія, біль в кінцівках або спині також можуть відзначатися при передозуванні препарату.

Лікування: перервати застосування илопроста, мониторировать стан пацієнта і проводити симптоматичну терапію.Специфічний антидот не відомий.

При температурі не вище 30 ° C.

2 роки.

ілопрост

Вентавис ампулы 10 мкг/мл, 2 мл, 30 шт. производит Байер Фарма АГ, страна производства Германия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Иломедин ампулы 20 мкг, 1 мл, 5 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Вентавис ампулы 10 мкг/мл, 2 мл, 30 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!