Купить Топамакс капсулы 50 мг, 60 шт.

Фармакологическое действие

Противоэпилептический препарат, относится к классу сульфамат-замещенных моносахаридов.

Топирамат блокирует натриевые каналы и подавляет возникновение повторных потенциалов действия на фоне длительной деполяризации мембраны нейрона. Топирамат повышает активность GABA (ГАМК) в отношении некоторых подтипов GABA-рецепторов (в т.ч. GABAA-рецепторов), а также модулирует активность самих GABAA-рецепторов, препятствует активации каинатом чувствительности подтипа каинат/АМПК (альфа-амино-3-гидрокси-5-метилизоксазол-4-пропионовая кислота) рецепторов к глутамату, не влияет на активность NMDA в отношении подтипа NMDA-рецепторов. Эти эффекты препарата являются дозозависимыми при концентрации топирамата в плазме от 1 мкмоль до 200 мкмоль, с минимальной активностью в пределах от 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Кроме того, топирамат угнетает активность некоторых изоферментов карбоангидразы. По выраженности этого фармакологического эффекта топирамат значительно уступает ацетазоламиду - известному ингибитору угольной ангидразы, поэтому данная активность топирамата не является основным компонентом его противоэпилептической активности.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема препарата внутрь топирамат быстро и эффективно абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность составляет 81%. Прием пищи не оказывает клинически значимого действия на биодоступность препарата.

Фармакокинетика топирамата носит линейный характер, плазменный клиренс остается постоянным, а AUC в диапазоне доз от 100 мг до 400 мг возрастает пропорционально дозе.

После многократного приема внутрь в дозе 100 мг 2 раза/сут Cmax в среднем составляет 6.76 мкг/мл.

Распределение

Связывание с белками плазмы составляет 13-17%.

После однократного приема внутрь в дозе до 1200 мг средний Vd составляет 0.55-0.8 л/кг. Величина Vd зависит от пола. У женщин значения составляют примерно 50% от величин, наблюдаемых у мужчин, что связывают с более высоким содержанием жировой ткани в организме женщин.

У пациентов с нормальной функцией почек для достижения равновесного состояния может понадобиться от 4 до 8 дней.

Метаболизм

После приема внутрь метаболизируется около 20% дозы.

Из плазмы, мочи и кала человека были выделены и идентифицированы 6 практически неактивных метаболитов.

Выведение

Топирамат (70%) и его метаболиты выводятся преимущественно почками.

После приема внутрь плазменный клиренс препарата составляет 20-30 мл/мин.

После многократного приема препарата по 50 мг и 100 мг 2 раза/сут средний T1/2 в среднем составил 21 ч.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Скорость выведения топирамата почками зависит от функции почек и не зависит от возраста.

У пациентов с нарушениями функции почек средней и тяжелой степени (КК ? 70 мл/мин) почечный и плазменный клиренс топирамата снижается, как следствие возможно повышение Css топирамата в плазме крови по сравнению с пациентами, имеющими нормальную функцию почек. Время достижения Css топирамата в плазме крови у пациентов c умеренными или выраженными нарушениями функции почек составляет от 10 до 15 дней. Пациентам с почечной недостаточностью средней или тяжелой степени рекомендуется применение половины рекомендованной начальной и поддерживающей дозы.

У лиц пожилого возраста, не страдающих заболеваниями почек, плазменный клиренс топирамата не изменяется.

У пациентов, получающих сопутствующую терапию противоэпилептическими препаратами, которые индуцируют ферменты, участвующие в метаболизме лекарственных средств, метаболизм топирамата повышался на 50%.

Топирамат эффективно выводится путем гемодиализа. Длительный гемодиализ может привести к снижению концентрации топирамата в крови ниже количества, требующегося для поддержания противосудорожной активности. Во избежание быстрого падения концентрации топирамата в плазме во время гемодиализа, может потребоваться назначение дополнительной дозы препарата Топамакс®. При коррекции дозы следует принимать во внимание:

1) продолжительность гемодиализа;

2) величина клиренса используемой системы гемодиализа;

3) эффективный почечный клиренс топирамата у пациента, находящегося на диализе.

Плазменный клиренс топирамата снижается в среднем на 26% у пациентов с печеночной недостаточностью средней или тяжелой степени. Поэтому пациентам с печеночной недостаточностью следует применять топирамат с осторожностью.

У детей в возрасте до 12 лет фармакокинетические параметры топирамата так же как и у взрослых, получающих препарат в качестве вспомогательной терапии, носят линейный характер, при этом его клиренс не зависит от дозы, а Css в плазме возрастает пропорционально повышению дозы. Следует учитывать, что у детей клиренс топирамата повышен, а его T1/2 более короткий. Поэтому при одной и той же дозе из расчета на 1 кг массы тела концентрации топирамата в плазме у детей могут быть ниже, чем у взрослых. У детей, как и у взрослых, противоэпилептические препараты, индуцирующие печеночные ферменты, вызывают снижение концентрации топирамата в плазме крови.

Топамакс капсулы 50 мг, 60 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

Topamax

Форма випуску

Капсули тверді желатинові, розмір №0, з корпусом білого кольору з написом чорним чорнилом "50 mg" і прозорою безбарвною кришечкою з написом чорним чорнилом "ТОР"; вміст капсул - гранули білого або майже білого кольору.

упаковка

60 шт. - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні

Фармакологічна дія

Протиепілептичний препарат, відноситься до класу сульфамат-заміщених моносахаридів.

Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність GABA (ГАМК) відносно деяких підтипів GABA-рецепторів (в т.ч. GABA A-рецепторів), а також модулює активність самих GABA A-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат / АМПК (альфа-аміно-3 гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) рецепторів до глутамату, не впливає на активність NMDA щодо підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти препарату є дозозалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженості цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду - відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому дана активність топірамату не є основним компонентом його протиепілептичної активності.

Фармакокінетика

всмоктування

Після прийому препарату всередину топирамат швидко і ефективно абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить 81%. Прийом їжі не має клінічно значущої дії на біодоступність препарату.

Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а AUC в діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі.

Після багаторазового прийому всередину в дозі 100 мг 2 рази / добу C max в середньому становить 6.76 мкг / мл.

розподіл

Зв'язування з білками плазми становить 13-17%.

Після одноразового прийому всередину в дозі до 1200 мг середній V d становить 0.55-0.8 л / кг. Величина V d залежить від статі. У жінок значення становлять приблизно 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок для досягнення рівноважного стану може знадобитися від 4 до 8 днів.

метаболізм

Після прийому всередину метаболізується близько 20% дози.

З плазми, сечі і калу людини були виділені і ідентифіковані 6 практично неактивних метаболітів.

виведення

Топірамат (70%) і його метаболіти виводяться переважно нирками.

Після прийому всередину плазмовий кліренс препарату становить 20-30 мл / хв.

Після багаторазового прийому препарату по 50 мг і 100 мг 2 рази / добу середній T 1/2 в середньому склав 21 ч.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Швидкість виведення топірамату нирками залежить від функції нирок і не залежить від віку.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (КК? 70 мл / хв) нирковий і плазмовий кліренс топірамату знижується, як наслідок можливе підвищення C ss топирамата в плазмі крові у порівнянні з пацієнтами, що мають нормальну функцію нирок. Час досягнення C ss топирамата в плазмі крові у пацієнтів c помірними або вираженими порушеннями функції нирок становить від 10 до 15 днів. Пацієнтам з нирковою недостатністю середнього або важкого ступеня рекомендується застосування половини рекомендованої початкової і підтримуючої дози.

У осіб похилого віку, які не мають захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.

У пацієнтів, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, які індукують ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався на 50%.

Топірамат ефективно виводиться шляхом гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може привести до зниження концентрації топірамату в крові нижче кількості, потрібної для підтримки протисудомну активності. Щоб уникнути швидкого падіння концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися призначення додаткової дози препарату Топамакс ®. При корекції дози слід брати до уваги:

1) тривалість гемодіалізу;

2) величина кліренсу використовуваної системи гемодіалізу;

3) ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, що перебуває на діалізі.

Плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26% у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього або важкого ступеня. Тому пацієнтам з печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю.

У дітей у віці до 12 років фармакокінетичніпараметри топирамата так само як і у дорослих, які отримують препарат в якості допоміжної терапії, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а C ss в плазмі зростає пропорційно підвищенню дози. Слід враховувати, що у дітей кліренс топірамату підвищений, а його T 1/2 коротший. Тому при одній і тій же дозі з розрахунку на 1 кг маси тіла концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижче, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти, викликають зниження концентрації топірамату в плазмі крові.

показання

епілепсія:

в якості монотерапії у дорослих і дітей старше 2 років з епілепсією (в т.ч. у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією); в складі комплексної терапії у дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрома Леннокса-Гасто.

мігрень:

профілактика нападів мігрені у дорослих (застосування препарату Топамакс ® для лікування гострих нападів мігрені не вивчено). Протипоказання
дитячий вік до 2 років; підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролітіаз (в т.ч. в минулому або в сімейному анамнезі), при гиперкальциурии.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю слід застосовувати при печінковій недостатності. У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс знижується.

Застосування при порушеннях функції нирок

При призначенні препарату хворим з помірно або сильно вираженими порушеннями функції нирок слід враховувати, що для досягнення рівноважного стану у даної категорії хворих може знадобитися 10-15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих з нормальною функцією нирок. Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, в дні його проведення слід призначати додаткову дозу препарату, що дорівнює половині добової дози, в 2 прийоми (до та після процедури).

З обережністю слід застосовувати при нирковій недостатності, нефроуролітіаз (в т.ч. в минулому або в сімейному анамнезі), при гиперкальциурии.

Застосування у дітей

Препарат протипоказаний до застосування у дітей до 2 років. Застосування при вагітності та годуванні груддю

Спеціальних контрольованих досліджень, в яких Топамакс ® застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилось. Топірамат може надавати шкідливу дію на плід при застосуванні у вагітних жінок.

Дані обліку вагітностей свідчать про те, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або неба, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках политерапии.

У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії препаратом Топамакс ® свідчать про підвищення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г). Зв'язок спостережуваних явищ з прийомом препарату не встановлений. Крім того, дані обліку вагітностей і результати інших досліджень свідчать про те, що ризик розвитку тератогенних ефектів при комбінованому лікуванні протиепілептичними препаратами вище, ніж при монотерапії.

Застосування препарату Топамакс ® при вагітності виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь терапії для матері перевищує можливий ризик для плоду.

При лікуванні та консультації жінок дітородного віку лікар повинен зважити співвідношення користі і ризику лікування і розглянути альтернативні можливості лікування.

Якщо Топамакс ® застосовується при вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла під час прийому препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плоду.

Обмежене число спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється з грудним молоком у жінок. При необхідності застосування препарату Топамакс ® в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування або про припинення прийому препарату.

особливі вказівки

Скасовувати Топамакс ® (як і інші протиепілептичні препарати) слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дозу препарату зменшували на 50-100 мг 1 раз на тиждень - для дорослих при терапії епілепсії і на 25-50 мг - у дорослих, які отримують Топамакс ® в дозі 100 мг / сут для профілактики мігрені. У дітей в клінічних дослідженнях Топамакс ® поступово відміняли протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідна швидка відміна препарату Топамакс ®, то рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.

Як і при будь-якому захворюванні, схему підбору дози слід встановлювати відповідно до клінічного ефекту (тобто ступінь контролювання нападів, відсутність побічних ефектів) і враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.

При терапії топіраматом можливе виникнення олігогідроз (зменшене потовиділення) і ангідрозу. Зменшення потовиділення і гіпертермія (підвищення температури тіла) можуть виникнути у дітей, схильних до впливу високої температури навколишнього середовища. При терапії топіраматом дуже важливе адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, що сприяє зниженню ризику розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур.

При лікуванні топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.

При застосуванні протиепілептичних препаратів, включаючи Топамакс ®, збільшується ризик появи суїцидальних думок і суїцидальної поведінки у пацієнтів, що приймають ці препарати по будь-яким з показань.

У подвійних сліпих клінічних дослідженнях, частота розвитку явищ, пов'язаних з суїцидом (суїцидальні думки, спроби суїциду, суїцид), становила 0.5% у пацієнтів, які отримували топірамат (у 46 осіб з 8652), що приблизно в 3 рази вище в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (0.2%; 8 осіб з 4045). Один випадок суїциду був зафіксований в подвійному сліпому дослідженні біполярного розладу у пацієнта, який одержував топирамат.

Таким чином, необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальних думок і призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають за пацієнтами) відразу ж звертатися за медичною допомогою в разі появи ознак суїцидальних думок або суїцидальної поведінки.

У деяких пацієнтів, особливо зі схильністю до нефролітіазу, можливе підвищення ризику утворення каменів в нирках і появи пов'язаних з цим симптомів, таких як ниркова колька. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу споживаної рідини. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. в сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія іншими препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Топамакс ® пацієнтам з нирковою недостатністю (КК

У пацієнтів з порушеннями функції печінки Топамакс ® слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу топірамату.

При застосуванні препарату Топамакс ® описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною закритокутовою глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та / або біль в оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятися міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що приводить до зміщення кришталика і райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування препарату Топамакс ®. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна закритокутова глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей. При виникненні синдрому, що включає міопію, пов'язану з глаукому, лікування включає припинення прийому препарату Топамакс ®, як тільки лікуючий лікар вважатиме це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску.

Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології при відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.

При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня при відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангидразу. У більшості випадків, зниження концентрації бікарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування топіраматом. Рівень зниження концентрації зазвичай слабкий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль / л при застосуванні у дорослих пацієнтів в дозі більше 100 мг / сут і близько 6 мг / кг / сут при застосуванні в педіатричній практиці). У рідкісних випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації нижче 10 ммоль / л. Деякі захворювання або способи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенная дієта, прийом деяких лікарських препаратів) можуть бути додатковими факторами, що підсилюють бікарбонат-знижує ефект топірамату.

У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Вплив топірамату на зростання і можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчались систематично у дітей і у дорослих.

У зв'язку з вищевикладеним, при лікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні, рекомендується знизити дозу або припинити прийом препарату Топамакс ®.

Якщо на тлі прийому препарату Топамакс ® у пацієнта зменшується маса тіла, то слід розглянути питання про доцільність посиленого харчування.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Топамакс ® діє на центральну нервову систему і може викликати сонливість, запаморочення, порушення зору і інші симптоми. Ці несприятливі ефекти можуть становити небезпеку для хворих, які керують автомобілем і механізмами, що рухаються, особливо в період, поки не буде встановлена ​​реакція хворого на препарат.

склад
1 капс. топирамат 50 мг

Допоміжні речовини: цукрова крупка (сахароза, патока крохмальна) - 150 мг, повідон - 34.733 мг, целюлози ацетат - 18.076 мг.

Склад оболонки капсули: желатин - 80.6-83.5 мг, вода - 12.5-15.4 мг, сорбітану лаурат - 0.0397 мг, натрію лаурилсульфат - 0.0397 мг, титану діоксид (E171) - 0.99 мг, чорнило Opacode Black S-1-17822 / 23 чорні (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) - 5-10 мкг.

Спосіб застосування та дози

Препарат приймають всередину, незалежно від прийому їжі.

Капсули слід обережно відкрити, змішати їх вміст з невеликою кількістю (близько 1 чайної ложки) будь-якої м'якої їжі. Цю суміш слід негайно проковтнути, не розжовуючи. Не слід зберігати препарат, змішаний з їжею, до наступного прийому. Капсули Топамакс ® можна ковтати цілими.

Для досягнення оптимального контролю епілептичних нападів у дорослих і дітей рекомендується починати лікування з прийому препарату в низьких дозах з подальшим титруванням до ефективної дози.

Капсулы предназначены для пациентов, испытывающих трудности с проглатыванием таблеток (например, у детей и пациентов пожилого возраста).

Парциальные или генерализованные тонико-клонические припадки, а также припадки на фоне синдрома Леннокса-Гасто

Комбинированная противосудорожная терапия у взрослых. Минимальная эффективная доза составляет 200 мг/сут. Обычно суммарная суточная доза составляет от 200 мг до 400 мг и принимается в 2 приема. Некоторым пациентам может понадобиться увеличение суточной дозы до максимальной - 1600 мг. Рекомендуется начать лечение с низкой дозы с последующим постепенным подбором эффективной дозы. Подбор дозы начинают с 25-50 мг, принимая их на ночь в течение 1 недели. В дальнейшем с интервалами 1-2 недели дозу можно увеличивать на 25-50 мг и принимать ее в 2 приема. При подборе дозы необходимо руководствоваться клиническим эффектом. У некоторых больных эффект может быть достигнут при приеме препарата 1 раз/сут. Для достижения оптимального эффекта лечения препаратом Топамакс ® не обязательно контролировать его концентрацию в плазме.

Данные рекомендации по дозе применимы ко всем взрослым пациентам, включая пациентов пожилого возраста, при отсутствии у них заболевания почек.

Комбинированная противосудорожная терапия у детей старше 2 лет.Рекомендуемая суммарная суточная доза препарата Топамакс ® в качестве средства дополнительной терапии составляет от 5 до 9 мг/кг и принимается в 2 приема. Подбор дозы необходимо начать с 25 мг (или менее, основываясь на начальной дозе от 1 до 3 мг/кг в день) на ночь в течение 1 недели. В дальнейшем дозу можно увеличивать с интервалом 1-2 недели на 1-3 мг/кг и принимать ее в 2 приема. При подборе дозы необходимо руководствоваться клиническим эффектом. Суточная доза до 30 мг/кг обычно хорошо переносится.

Эпилепсия (в т.ч. впервые диагностированная)

При отмене сопутствующих противосудорожных препаратов с цельюмонотерапии топираматом необходимо учитывать возможное влияние этого шага на частоту припадков. В тех случаях, когда нет необходимости резко отменять сопутствующие противосудорожные препараты по соображениям безопасности, рекомендуется снижать их дозы постепенно, уменьшая дозу сопутствующих противоэпилептических препаратов на 1/3 каждые 2 недели.

При отмене препаратов, являющихся индукторами микросомальных ферментов печени, концентрация топирамата в крови будет увеличиваться. В таких ситуациях, при наличии клинических показаний дозу препарата Топамакс ® можно уменьшить.

При монотерапии взрослым в начале лечения Топамакс ® назначают в дозе 25 мг перед сном в течение 1 недели. Затем дозу повышают с интервалом в 1-2 недели на 25 мг или 50 мг в 2 приема. Если пациент не переносит такой режим повышения дозы, то можно увеличить интервалы между повышениями дозы, либо повышать дозу более плавно. При подборе дозы необходимо руководствоваться клиническим эффектом. Начальная доза при монотерапии топираматом у взрослых составляет 100 мг/сут, а максимальная суточная доза не должна превышать 500 мг. Некоторые пациенты с рефрактерными формами эпилепсии переносят монотерапию топираматом в дозах до 1000 мг/сут. Данные рекомендации по дозированию относятся ко всем взрослым, включая пожилых пациентов без заболеваний почек.

При монотерапии детям в возрасте старше 2 лет в первую неделю лечения Топамакс ® назначают в дозе 0.5-1 мг/кг массы тела перед сном. Затем дозу повышают с интервалом в 1-2 недели на 0.5-1 мг/кг/сут в 2 приема. Если ребенок не переносит такой режим повышения дозы, то можно повышать дозу более плавно или увеличивать интервалы между повышениями дозы. Величина дозы и скорость ее повышения зависят от клинического эффекта. Рекомендуемый диапазон доз при монотерапии топираматом у детей в возрасте старше 2 лет составляет 100-400 мг/сут. Детям с недавно диагностированными парциальными припадками можно назначать до 500 мг/сут.

мігрень

Для профилактики приступов мигрени рекомендуемая суточная доза топирамата составляет 100 мг в 2 приема. В начале лечения назначают по 25 мг перед сном в течение 1 недели. Затем дозу увеличивают на 25 мг/сут с интервалом в 1 неделю. При непереносимости такого режима терапии дозу повышают на меньшую величину или с большими интервалами. Дозу подбирают в зависимости от клинического эффекта. В некоторых случаях положительный результат достигается при суточной дозе топирамата 50 мг. В клинических исследованиях пациенты получали различные дозы топирамата, но не более 200 мг/сут.

Особливі групи пацієнтів

У пациентов с почечной недостаточностью средней или тяжелой степени может понадобиться снижение дозы. Рекомендуется применение половины рекомендуемой начальной и поддерживающей дозы.

Гемодиализ: поскольку топирамат удаляется из плазмы при гемодиализе, в дни проведения гемодиализа следует вводить дополнительную дозу препарата Топамакс ® , равную примерно половине суточной дозы. Дополнительную дозу следует разделить на две дозы, принимаемые в начале и после завершения процедуры гемодиализа. Дополнительная доза может варьировать в зависимости от характеристик оборудования, используемого при проведении гемодиализа.

У пациентов с печеночной недостаточностью топирамат следует применять с осторожностью.

Побічні дії

Определение частоты побочных эффектов: очень часто (?1/10), часто (?1/100,

Со стороны нервной системы: очень часто - сонливость, головокружение, парестезии, у детей - апатия, нарушение внимания; часто - нистагм, вялость, нарушение памяти, нарушение концентрации внимания, тремор, амнезия, гипестезия, извращение вкусовых ощущений, нарушение мышления, нарушение речи, когнитивные расстройства, апатия, психическая ущербность, психомоторные нарушения, седативное действие; нечасто - утрата вкусовой чувствительности, акинезия, потеря обоняния, афазия, апраксия, аура, ощущение жжения (преимущественно на лице и конечностях), мозжечковый синдром, нарушение циркадного ритма сна, нарушение координации движений, сложные парциальные припадки, судороги, постуральное головокружение, усиленное слюноотделение, дизестезия, дисграфия, дискинезия, дисфазия, дистония, ощущение "мурашек" по телу, тонико-клонические припадки по типу grand mal, гиперестезия, гипогевзия, гипокинезия, гипосмия, периферическая невропатия, паросмия, предобморочные состояния, повторяющаяся речь, нарушение осязания, ступор, обмороки, отсутствие реакций на стимулы, у детей - психомоторная гиперактивность.

Психические нарушения: часто - замедленное мышление, спутанность сознания, депрессия, бессонница, агрессивные реакции, возбуждение, дезориентация, эмоциональная лабильность, эректильная дисфункция, у детей - изменение поведения; нечасто - аноргазмия, сексуальная дисфункция, плач, нарушение полового возбуждения, дисфемия, ранние пробуждения по утрам, эйфорическое настроение, слуховые и зрительные галлюцинации, гипоманиакальные состояния, уменьшение либидо, мании, состояние паники, параноидальные состояния, персеверация мышления, нарушение навыков чтения, беспокойность, нарушения сна, суицидальные идеи или попытки, плаксивость; очень редко - чувство безысходности.

Со стороны пищеварительной системы: очень часто - уменьшение аппетита, анорексия; часто - тошнота, диарея; нечасто - боль в животе, запоры, сухость во рту, нарушение чувствительности в ротовой полости, панкреатит, повышение аппетита, гастрит, гастроэзофагеальный рефлюкс, кровоточивость десен, неприятный запах изо рта, метеоризм, глоссодиния, боли в ротовой полости, жажда, диспептические симптомы (дискомфорт в желудке, дискомфорт в эпигастральной области, тяжесть в желудке), у детей - рвота.

Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия, мышечные спазмы, мышечные судороги, мышечные боли в области грудной клетки, артралгия; нечасто - боли в боку, скованность мышц; очень редко - припухлость суставов, дискомфорт в конечностях.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - брадикардия, учащенное сердцебиение, приливы крови, ортостатическая гипотензия, феномен Рейно.

Со стороны органа зрения: часто - диплопия, нарушение зрения, сухость глаз; нечасто - нарушение аккомодации, амблиопия, блефароспазм, преходящая слепота, односторонняя слепота, повышенное слезотечение, мидриаз, ночная слепота, фотопсия, пресбиопия, скотома (в т.ч. мерцательная), уменьшение остроты зрения; очень редко - закрытоугольная глаукома, непроизвольные движения глазных яблок, отек век, миопия, конъюнктивальный отек, макулопатия.

Со стороны органа слуха: часто - боль в ушах, звон в ушах, у детей - вертиго; нечасто - глухота (в т.ч. нейросенсорная и односторонняя), дискомфорт в ушах, нарушение слуха.

Со стороны дыхательной системы: часто - затрудненное дыхание, носовое кровотечение; нечасто - хрипота, одышка при физической нагрузке, заложенность носа, гиперсекреция в околоносовых пазухах, у детей - ринорея; очень редко - назофарингит.

Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - сыпь, алопеция, зуд, уменьшение чувствительности лица; нечасто - отсутствие потоотделения, аллергический дерматит, покраснение кожи, нарушение пигментации кожи, неприятный запах кожи, крапивница; очень редко - многоформная эритема, параорбитальный отек, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны мочевыделительной системы: часто - нефролитиаз, дизурия, поллакиурия; нечасто - обострение мочекаменной болезни, гематурия, недержание мочи, частые позывы к мочеиспусканию, почечная колика, боли в области почек; очень редко - почечноканальцевый ацидоз.

Со стороны системы кроветворения: часто - анемия; нечасто - лейкопения, лимфаденопатия, тромбоцитопения, у детей - эозинофилия; очень редко - нейтропения.

Со стороны лабораторных показателей: нечасто - уменьшение содержания бикарбонатов в крови (в среднем на 4 ммоль/л), кристаллурия, лейкопения, гипокалиемия (снижение уровня калия в сыворотке крови ниже 3.5 ммоль/л).

Общие нарушения: очень часто - усталость, раздражительность, уменьшение массы тела; часто - астения, беспокойство, у детей - повышенная температура; нечасто - отек лица, аллергические реакции, гиперхлоремический ацидоз, повышение аппетита, метаболический ацидоз, полидипсия, похолодание конечностей, утомляемость, слабость, кальциноз; очень редко - генерализованный отек, гриппоподобные заболевания, аллергический отек, увеличение массы тела.

лікарська взаємодія

Влияние препарата Топамакс ® на концентрации других противоэпилептических препаратов (ПЭП)

Одновременный прием препарата Топамакс ® с другими ПЭП (фенитоин, карбамазепин, вальпроевая кислота, фенобарбитал, примидон) не оказывает влияния на значения их C ss в плазме, за исключением отдельных больных, у которых добавление препарата Топамакс ® к фенитоину может вызвать повышение концентрации фенитоина в плазме. Это может быть связано с угнетением специфической полиморфной изоформы фермента системы цитохрома Р450 (CYP2Cmeph). Поэтому при развитии симптомов токсичности у пациентов, получающих фенитоин, необходимо контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови.

В исследовании фармакокинетики у больных эпилепсией добавление топирамата к ламотриджину не влияло на C ss последнего в плазме крови при дозах топирамата 100-400 мг/сут. В процессе и после отмены ламотриджина (средняя доза 327 мг/сут) C ss топирамата не изменялась.

Влияние других ПЭП на концентрацию топирамата в плазме крови

Фенитоин и карбамазепин при одновременном применении с препаратом Топамакс ® снижают концентрацию топирамата в плазме. Добавление или отмена фенитоина или карбамазепина на фоне лечения препаратом Топамакс ® может потребовать изменения дозы последнего. Дозу подбирают в зависимости от развития необходимого клинического эффекта. Добавление или отмена вальпроевой кислоты не вызывает клинически значимых изменений концентрации топирамата в плазме крови и, следовательно, не требует изменения дозы препарата Топамакс ® .

Добавляемый ПЭП Концентрация ПЭП Концентрация топирамата фенітоїн отсутствие эффекта (повышение концентрации в плазме в единичных случаях) снижение концентрации в плазме на 48% Карбамазепин отсутствие эффекта снижение концентрации в плазме на 40% Вальпроевая кислота отсутствие эффекта отсутствие эффекта Фенобарбитал отсутствие эффекта не исследовано Примидон отсутствие эффекта не исследовано

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами

В проведенных исследованиях при одновременном применении препарата Топамакс ® в однократной дозе AUC дигоксина уменьшалась на 12%. Клиническая значимость этого эффекта не установлена. При назначении или отмене препарата Топамакс ® у пациентов, получающих дигоксин, необходимо мониторирование концентрации дигоксина в сыворотке.

В рамках клинических исследований последствия совместного применения препарата Топамакс ® с препаратами, угнетающими функции ЦНС, а также с этанолом, не изучались. Совместное применение препарата Топамакс ® с лекарственными средствами, оказывающими угнетающее влияние на ЦНС, и с этанолом не рекомендуется.

При совместном приеме Топамакса и препаратов на основе зверобоя продырявленного (Hypericum perforatum) концентрация топирамата в плазме может снижаться и, как следствие, эффективность препарата также может понизиться. Клинических исследований взаимодействия препарата Топамакс ® и препаратов на основе зверобоя продырявленного не проводилось.

При одновременном применении перорального контрацептива, содержащего норэтистерон (1 мг) и этинилэстрадиол (35 мкг), Топамакс ® в дозах 50-800 мг/сут не оказывал существенного влияния на эффективность норэтистерона и в дозах 50-200 мг/сут - на эффективность этинилэстрадиола. Существенное дозозависимое снижение эффективности этинилэстрадиола наблюдалось при дозах препарата Топамакс ® 200-800 мг/сут. Клиническая значимость описанных изменений не ясна. Риск снижения эффективности контрацептивов и усиления прорывных кровотечений следует учитывать у пациентов, принимающих пероральные контрацептивы в сочетании с препаратом Топамакс ® . Больные, принимающие эстрогенсодержащие контрацептивы, должны сообщать врачу о любых изменениях сроков и характера менструаций. Эффективность контрацептивов может быть снижена даже при отсутствии прорывных кровотечений.

У здоровых добровольцев наблюдалось снижение AUC лития на 18% при одновременном приеме топирамата в дозе 200 мг/сут. У пациентов с маниакально-депрессивным психозом применение топирамата в дозах до 200 мг/сут не влияло на фармакокинетику лития, однако при более высоких дозах (до 600 мг/сут) AUC лития была повышена на 26%. При одновременном применении топирамата и лития следует контролировать концентрацию последнего в плазме крови.

Исследования лекарственного взаимодействия, проведенные с однократным и многократным введением топирамата здоровым добровольцам и пациентам с биполярным расстройством, дали одинаковые результаты. При одновременном применении топиратама в суточных дозах 250 мг или 400 мг AUC рисперидона, принимаемого в дозах 1-6 мг/сут, снижается соответственно на 16% и 33%. При этом фармакокинетика 9-гидроксирисперидона не изменялась, а суммарная фармакокинетика активных веществ (рисперидона и 9-гидроксирисперидона) изменялась незначительно. Изменение уровня системного воздействия рисперидона/9-гидроксирисперидона и топирамата не было клинически значимым, и это взаимодействие вряд ли может иметь клиническое значение.

Лекарственное взаимодействие было изучено у здоровых добровольцев при раздельном и совместном назначении гидрохлоротиазида (25 мг) и топирамата (96 мг). Результаты исследований показали, что при одновременном приеме топирамата и гидрохлоротиазида происходит увеличение C max топирамата на 27% и его AUC на 29%. Клиническая значимость этих исследований не выявлена. При назначении гидрохлоротиазида пациентам, принимающим топирамат, может потребоваться коррекция дозы топирамата. Не наблюдалось существенных изменений фармакокинетических параметров гидрохлоротиазида при сопутствующей терапии топираматом.

Лекарственное взаимодействие было изучено у здоровых добровольцев, получавших метформин или комбинацию метформина и топирамата. Результаты исследований показали, что при одновременном приеме топирамата и метформина происходит увеличение C max и AUC метформина на 18% и на 25% соответственно, тогда как клиренс метформина при одновременном назначении с топираматом снижался на 20%. Топирамат никак не влиял на Т max метформина в плазме крови. Клиренс топирамата при совместном назначении с метформином снижается. Степень выявленных изменений клиренса не изучена. Клиническая значимость воздействия метформина на фармакокинетику топирамата не ясна. В случае добавления или отмены препарата Топамакс ® у пациентов, получающих метформин, следует контролировать состояние больных сахарным диабетом.

Лекарственное взаимодействие было изучено у здоровых добровольцах при раздельном и совместном назначении пиоглитазона и топирамата. Было выявлено уменьшение AUC пиоглитазона на 15%, без изменения C max препарата. Эти изменения не были статистически значимыми. Также для активного гидроксиметаболита пиоглитазона было выявлено уменьшение C max и AUC на 13% и на 16% соответственно, а для активного кетометаболита было выявлено снижение и C max и AUC на 60%. Клиническая значимость этих данных не выяснена. При совместном назначении пациентам препарата Топамакс ® и пиоглитазона следует тщательно контролировать состояние пациента для оценки течения сахарного диабета.

Было проведено исследование лекарственного взаимодействия для изучения фармакокинетики глибенкламида (5 мг/сут) в равновесном состоянии, применяемого изолированно или одновременно с топираматом (150 мг/сут) у больных сахарным диабетом 2 типа. При применении топирамата AUC глибенкламида снижалась на 25%. Также был снижен уровень системного воздействия активных метаболитов - 4-транс-гидрокси-глибенкламида и 3-цис-гидрокси-глибенкламида (соответственно на 13% и 15%). Глибенкламид не влиял на фармакокинетику топирамата в равновесном состоянии. Обнаружено статистически недостоверное уменьшение AUC пиоглитазона на 15% при отсутствии изменения его C max . При назначении топирамата больным, получающим глибенкламид (или назначении глибенкламида больным, получающим топирамат), следует тщательно контролировать состояние больного для оценки течения сахарного диабета.

При одновременном применении препарата Топамакс ® с другими препаратами, предрасполагающими к развитию нефролитиаза, возможно повышение риска образования камней в почках. В период лечения препаратом Топамакс ® следует избегать применения таких препаратов, поскольку они могут вызывать физиологические изменения, способствующие развитию нефролитиаза.

Комбинированное применение топирамата и вальпроевой кислоты у больных, хорошо переносящих каждый препарат в отдельности, сопровождается гипераммониемией с энцефалопатией или без нее. В большинстве случаев симптомы и признаки исчезают после отмены одного из препаратов. Это неблагоприятное явление не вызвано фармакокинетическим взаимодействием. Связь между гипераммониемией и применением топирамата изолированно или в комбинации с другими препаратами не установлена.

При совместном приеме топирамата и вальпроевой кислоты может возникать гипотермия (непреднамеренное снижение температуры тела ниже 35°С) в сочетании с гипераммониемией или же независимо. Данное явление может возникать как после начала совместного приема вальпроевой кислоты и топирамата, так и при увеличении дневной дозы топирамата.

Для оценки потенциально возможных вариантов лекарственного взаимодействия между топираматом и другими лекарственными препаратами были проведены клинические исследования. Результаты данного взаимодействия суммированы в таблице.

Добавляемое лекарственное средство Концентрация добавляемого лекарственного средства* Концентрация топирамата* Амитриптилин
увеличение C max и AUC нортриптилина (метаболита амитриптилина) на 20% не исследовалось Дигидроэрготамин (внутрь и п/к) ** ** Галоперидол
увеличение AUC метаболита на 31% не исследовалось пропранолол
увеличение C max 4-OH пропранолола на 17% (топирамат 50 мг) увеличение C max на 9% и 16%, увеличение AUC на 9% и 17% (пропранолол 40 мг и 80 мг каждые 12 ч соответственно) Суматриптан (внутрь и п/к) ** не исследовалось Пизотифен ** ** Дилтиазем уменьшение AUC дилтиазема на 25% и дезацетилдилтиазема на 18% и ** для N-деметилдилтиазема увеличение AUC на 20% Венлафаксин ** ** Флунаризин увеличение AUC на 16% (50 мг каждые 12 ч) 1 **

*выражена в % от значений C max и AUC при монотерапии

**отсутствие изменений C max и AUC (? 15% от исходных данных)
1 при многократном приеме флунаризина (монотерапия) наблюдалось увеличение AUC на 14%, что может быть связано с накоплением препарата в процессе достижения равновесного состояния

Передозування

Симптомы: судороги, сонливость, нарушения речи и зрения, диплопия, нарушения мышления, нарушения координации, летаргия, ступор, артериальная гипотензия, боль в животе, головокружение, возбуждение и депрессия. В большинстве случаев клинические последствия не были тяжелыми, но были отмечены смертельные случаи после передозировки с использованием смеси нескольких лекарственных средств, включая топирамат. Возможно развитие тяжелого метаболического ацидоза.

Известен случай передозировки, когда пациент принял дозу топирамата от 96 до 110 г, что повлекло за собой кому, продолжавшуюся 20-24 ч. Спустя 3-4 дня симптомы передозировки разрешились.

Лечение: если незадолго до приема чрезмерной дозы препарата пациент принимал пищу, необходимо сразу же промыть желудок или вызвать рвоту. В исследованиях in vitro было показано, что активированный уголь адсорбирует топирамат. При необходимости следует провести симптоматическую терапию. Эффективным способом выведения топирамата из организма является гемодиализ. Пациентам рекомендуется адекватное повышение объема потребляемой жидкости.

Умови зберігання

Препарат следует хранить в недоступном для детей, сухом месте при температуре не выше 25°C.

Термін придатності

2 роки.

Діюча речовина

топірамат

Похожее видео

Дополнительная информация

Топамакс капсулы 50 мг, 60 шт. производит Янссен Фармацевтика Н.В, страна производства Бельгия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Топсавер таблетки покрыт.плен.об. 100 мг 28 шт., Топсавер таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 28 шт., Топсавер таблетки покрыт.плен.об. 25 мг 28 шт., Тореал таблетки 25 мг, 28 шт., Тореал таблетки 100 мг, 28 шт., Топирамат Канон таблетки покрыт.плен.об. 100 мг 28 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Топамакс капсулы 50 мг, 60 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!