Купить Телзап таблетки 40 мг 90 шт.

Фармакодинамика

Телмисартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (АРАП) (тип ATi), эффективным при приеме внутрь. Телмисартан обладает очень высоким сродством к АТ|-рецепторам, через которое реализуется действие ангиотензина II. Он вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом АТ|-рецепторов ангиотензина II. Связь носит устойчивый характер. Телмисартан не обладает сродством к другим рецепторам, в том числе к АТ2-рецептору и другим, менее изученным рецепторам ангиотензина. Функциональное значение этих рецепторов, а также эффект их возможной избыточной стимуляции ангиотензином II, концентрация которого увеличивается при назначении телмисартана, не изучены. Телмисартан снижает концентрацию альдостерона в плазме крови, не снижает активность ренина и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не угнетает ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) (кининазу II), который также катализирует разрушение брадикинина. Это позволяет избежать побочных эффектов, связанных с действием брадикинина (например, сухой кашель).

Эссенциалъная гипертензия

У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало антигипертензивного действия отмечается в течение 3-х ч после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается клинически значимым до 48 ч. Выраженное антигипертензивное действие обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема.

У пациентов, страдающих артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), не оказывая влияния на частоту сердечных сокращений (ЧСС).

В случае резкого прекращения приема телмисартана АД в течение нескольких дней постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома «отмены».

Как показали результаты сравнительных клинических исследований, антигипертензивное действие телмисартана сопоставимо с антигипертензивным действием препаратов других классов (амлодипином, атенололом, эналаприлом, гидрохлоротиазидом и лизиноприлом).

Частота возникновения сухого кашля была значительно ниже на фоне применения телмисартана в отличие от ингибиторов АПФ.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний

У пациентов в возрасте 55 лет и старше с ишемической болезнью сердца, инсультом, транзиторной ишемической атакой, поражением периферических артерий или с осложнениями сахарного диабета 2 типа (например, ретинопатией, гипертрофией левого желудочка, макро- или микроальбуминурией) в анамнезе, подверженных риску возникновения сердечно-сосудистых событий, телмисартан оказывал действие, подобное эффекту рамиприла по снижению комбинированной конечной точки: сердечно-сосудистой смертности от инфаркта миокарда без смертельного исхода, инсульта без смертельного исхода и госпитализации в связи с хронической сердечной недостаточностью.

Телмисартан был также эффективен, как и рамиприл в отношении снижения частоты вторичных точек: сердечно-сосудистой смертности, инфаркта миокарда без смертельного исхода или инсульта без смертельного исхода. Сухой кашель и ангионевротический отек реже были описаны на фоне приема телмисартана в отличие от рамиприла, при этом артериальная гипотензия чаще возникала на фоне приема телмисартана.

Пациенты детского и подросткового возраста

Безопасность и эффективность телмисартана у детей и подростков младше 18 лет не установлены.

Фармакокинетика

Всасывание

При приеме внутрь телмисартан быстро всасывается из желудочнокишечного тракта. Биодоступность - 50%. При приеме одновременно с пищей уменьшение AUC (площадь под кривой «концентрация-время») колеблется от 6% (при дозе 40 мг) до 19% (при дозе 160 мг). Спустя 3 ч после приема концентрация в плазме крови выравнивается, независимо, принимался телмисартан одновременно с приемом пищи или нет. Наблюдается разница в плазменных концентрациях у мужчин и женщин. Стах (максимальная концентрация) и AUC были приблизительно в 3 и 2 раза, соответственно, выше у женщин по сравнению с мужчинами без значимого влияния на эффективность.

Не отмечено линейной взаимосвязи между дозой препарата и его плазменной концентрацией. Стах и, в меньшей степени, AUC возрастают непропорционально повышению дозы при использовании доз выше 40 мг в сутки.

Распределение

Телмисартан прочно связывается с белками плазмы крови (>99,5%) в основном с альбумином и альфа-1 кислым гликопротеином. Средний кажущийся объем распределения (Vdss) в равновесном состоянии составляет примерно 500 л.

Метаболизм

Метаболизируется путем конъюгирования с глюкуроновой кислотой. Конъюгат не обладает фармакологической активностью.

Выведение

Период полувыведения (Т./2) составляет более 20 ч. Выводится через кишечник в неизмененном виде, выведение почками - менее 1%. Общий плазменный клиренс высокий (около 1000 мл/мин) по сравнению с «печеночным» кровотоком (около 1500 мл/мин).

таблетки

Фармакодинаміка

Телмісартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРАП) (тип ATi), ефективним при прийомі всередину. Телмісартан має дуже високу спорідненість до АТ | рецепторів, через яке реалізується дію ангіотензину II. Він витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не володіючи дією агоніста відносно цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом АТ | рецепторів ангіотензину II. Зв'язок носить стійкий характер. Телмісартан не володіє спорідненості з іншими рецепторами, в тому числі до АТ 2 рецепторів і іншим, менш вивченим рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їх можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензину II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартана, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові, не знижує активність реніну і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) (кініназу II), який також каталізує руйнування брадикініну. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних з дією брадикініну (наприклад, сухий кашель).

Ессенціал'ная гіпертензія

У пацієнтів телмісартан в дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину II. Початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом 3-х годин після першого прийому телмісартана. Дія препарату зберігається протягом 24 год і залишається клінічно значущим до 48 год. Виражений антигіпертензивнудію зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому.

У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).

У разі різкого припинення прийому телмісартана АТ протягом декількох днів поступово повертається до початкового рівня без розвитку синдрому «відміни».

Як показали результати порівняльних клінічних досліджень, антигіпертензивнудію телмісартана можна порівняти з антигіпертензивним дією препаратів інших класів (амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлортіазидом і лізиноприлом).

Частота виникнення сухого кашлю була значно нижче на тлі застосування телмісартан на відміну від інгібіторів АПФ.

Профілактика серцево-судинних захворювань

У пацієнтів у віці 55 років і старше з ішемічною хворобою серця, інсультом, транзиторною ішемічною атакою, ураженням периферичних артерій або з ускладненнями цукрового діабету 2 типу (наприклад, ретинопатію, гіпертрофією лівого шлуночка, макро- або мікроальбумінурією) в анамнезі, схильних до ризику виникнення серцево судинних подій, телмісартан надавав дію, подібне ефекту раміприлу щодо зниження комбінованої кінцевої точки: серцево-судинної смертності від інфаркту міокарда без смертельного результату, інсульт без смертельного результату і госпіталізації в зв'язку з хронічною серцевою недостатністю.

Телмісартан був також ефективний, як і раміприл щодо зниження частоти вторинних точок: серцево-судинної смертності, інфаркту міокарда без смертельного результату або інсульту без смертельного результату. Сухий кашель та ангіоневротичний набряк рідше були описані на тлі прийому телмісартана на відміну від раміприлу, при цьому артеріальна гіпотензія частіше виникала на тлі прийому телмісартана.

Пацієнти дитячого і підліткового віку

Безпека і ефективність телмісартан у дітей і підлітків молодше 18 років не встановлені.

Фармакокінетика

всмоктування

При прийомі всередину телмісартан швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - 50%. При прийомі разом з їжею зменшення AUC (площа під кривою «концентрація-час») коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно, приймався телмісартан одночасно з прийомом їжі чи ні. Спостерігається різниця в плазмових концентраціях у чоловіків і жінок. Стах (максимальна концентрація) і AUC були приблизно в 3 і 2 рази, відповідно, вище у жінок в порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність.

Не відмічено лінійного взаємозв'язку між дозою препарату і його плазмової концентрацією. З тах і, в меншій мірі, AUC зростають непропорційно підвищенню дози при використанні доз вище 40 мг на добу.

розподіл

Телмісартан міцно зв'язується з білками плазми крові (> 99,5%) в основному з альбуміном і альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній уявний об'єм розподілу (V dss) в рівноважному стані становить приблизно 500 л.

метаболізм

Метаболізується шляхом кон'югированія з глюкуроновою кислотою. Кон'югат не володіє фармакологічною активністю.

виведення

Період напіввиведення (Т. / 2) становить понад 20 год. Виводиться через кишечник в незміненому вигляді, виведення нирками - менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл / хв) порівняно з «печінковим» кровотоком (близько 1500 мл / хв).

- есенціальна гіпертензія;

- зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань у дорослих пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями атеротромботического генезу (ІХС, інсульт або ураження периферичних артерій в анамнезі) і з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней.

- обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;

- тяжкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю);

- спільне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або важким порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл / хв / 1,73 м 2 площі поверхні тіла);

- одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;

- спадкова непереносимість фруктози (через наявність сорбитола в складі препарату);

- вагітність;

- період грудного вигодовування;

- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

- підвищена чутливість до активної речовини або будь-яким допоміжних речовин препарату.

З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки; порушення функції нирок; легких і помірних порушеннях функції печінки; зниженні ОЦК на тлі попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювоти; гипонатриемии; гіперкаліємії; стані після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); важкої хронічної серцевої недостатності; стенозі аортального та мітрального клапана; гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії; Первинний гіперальдостеронізм (ефективність і безпека не встановлені); пацієнтам негроїдної раси.

В даний час достовірна інформація з безпеки застосування телмісартан у вагітних жінок відсутній. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивна токсичність препарату. Застосування препарату Телзап протипоказано під час вагітності.

При необхідності тривалого лікування препаратом Телзап пацієнткам, які планують вагітність, слід підібрати альтернативний антигіпертензивний препарат з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Після встановлення факту вагітності лікування препаратом Телзап слід негайно припинити і при необхідності почати альтернативне лікування.

Як показали результати клінічних спостережень, застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II в II і III триместрах вагітності надає токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) і новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія і гіперкаліємія). При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II в II триместрі вагітності рекомендовано УЗД нирок і черепа плода. Дітей, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II під час вагітності, слід ретельно спостерігати для виявлення артеріальної гіпотензії.

Інформація щодо застосування телмісартан в період грудного вигодовування відсутня. Застосування препарату Телзап в період грудного вигодовування протипоказано. Слід застосовувати альтернативний антигіпертензивний препарат з більш сприятливим профілем безпеки, особливо при годуванні новонародженого або недоношеної дитини.

Порушення функції печінки

Застосування препарату Телзап протипоказано у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Припускають, що у таких пацієнтів знижений печінковий кліренс телмісартана. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки (клас А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Телзап   слід застосовувати з обережністю.

реноваскулярна гіпертензія

При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції нирок і трансплантація нирки

При застосуванні препарату Телзап у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодичний контроль вмісту калію і креатиніну в плазмі крові. Досвід клінічного застосування препарату Телзап у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

зниження ОЦК

Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату Телзап може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК і / або вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювоти. Подібні стани (дефіцит рідини і / або натрію) слід усунути до початку прийому препарату Телзап.

Подвійна блокада РААС

Супутнє застосування телмісартан з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл / хв / 1,73 м 2 площі поверхні тіла).

Одночасне застосування телмісартан і інгібіторів АПФ протипоказано у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

В результаті пригнічення РААС були відзначені артеріальна гіпотензія, непритомність, гіперкаліємія і порушення ниркової функції (в т.ч. гостра ниркова недостатність) у схильних до цього пацієнтів, особливо при спільному застосуванні декількох лікарських засобів, також діють на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, на тлі прийому телмісартана з іншими антагоністами РААС) не рекомендована.

У випадках залежно судинного тонусу і функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, в т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і в рідкісних випадках гострою нирковою недостатністю.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів з первинним гиперальдостеронизмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, як правило, неефективно. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап не рекомендоване.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і щодо інших судинорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію при застосуванні препарату Телзап необхідно дотримуватися особливої ​​обережності.

Пацієнти з цукровим діабетом, які отримували інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому всередину

На тлі лікування препаратом Телзап у таких пацієнтів може виникати гіпоглікемія. Слід посилити контроль глікемії, тому що може виникнути необхідність в корекції дози інсуліну або гіпоглікемічного засобу.

гіперкаліємія

Застосування лікарських засобів, що діють на РААС, може викликати гіперкаліємію. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, пацієнтів, що приймають лікарські препарати, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові, і / або пацієнтів з супутніми захворюваннями гіперкаліємія може привести до летального результату.

При вирішенні питання про супутньому застосуванні лікарських засобів, що діють на РААС, необхідно оцінити співвідношення ризику і користі. Основними факторами ризику розвитку гіперкаліємії, які слід враховувати, є:

- цукровий діабет, ниркова недостатність, вік (пацієнти старше 70 років);

- поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, і / або калійвміщуючими харчовими добавками. Лікарськими препаратами або терапевтичними класами лікарських препаратів, які можуть викликати гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус) і триметоприм;

- інтеркурентних захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма).

Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі крові.

сорбітол

Препарат Телзап містить сорбітол (E420). Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат.

етнічні відмінності

Як зазначено для інгібіторів АПФ, телмісартан та інші антагоністи рецепторів ангіотензину II, мабуть, менш ефективно знижують артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів.

інше

Як і при застосуванні інших гіпотензивних засобів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ІХС може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Спеціальних клінічних досліджень по вивченню впливу препарату на здатність керувати автомобілем і механізмами не проводилось. При управлінні автомобілем і роботі з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги, слід дотримуватися обережності, тому що на тлі застосування препарату Телзап рідко можуть виникати запаморочення і сонливість.

Кожна таблетка 40 мг містить:

діюча речовина: телмісартан - 40,000 мг; допоміжні

речовини: меглюмін - 12,000 мг, сорбітол - 162,200 мг, натрію гідроксид -3,400 мг, повідон 25 - 20,000 мг, магнію стеарат - 2,400 мг.

Кожна таблетка 80 мг містить: діючу речовину: телмісартан - 80,000 мг;

допоміжні речовини: меглюмін - 24,000 мг, сорбітол - 324,400 мг, натрію гідроксид - 6,800 мг, повідон 25 - 40,000 мг, магнію стеарат - 4,800 мг.

Препарат приймають всередину, 1 раз / сут, незалежно від прийому їжі; таблетки слід запивати рідиною.

Артеріальна гіпертензія

Початкова рекомендована доза препарату Телзап становить 40 мг (1 таб.) 1 раз / сут. У деяких пацієнтів може бути ефективним прийом препарату в дозі 20 мг / сут. Дозу 20 мг можна отримати шляхом поділу таблетки 40 мг навпіл по ризику. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, рекомендована доза препарату Телзап може бути збільшена до максимальної - 80 мг 1 раз / сут.

В якості альтернативи препарат Телзап можна приймати в поєднанні з тіазиднимидіуретиками, наприклад, гідрохлортіазидом, який при спільному застосуванні надавав додаткове антигіпертензивнудію. При вирішенні питання про збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.

Зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань

Рекомендована доза препарату Телзап - 80 мг 1 раз / сут. У початковий період лікування рекомендується спостереження за рівнем артеріального тиску, може виникнути потреба в регулюванні гіпотензивної терапії.

Досвід застосування телмісартан у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Даним пацієнтам рекомендована нижча початкова доза - 20 мг / добу. Дляпаціентов з легким і помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Супутнє застосування препарату Телзап з аліскіреном протипоказано пацієнтам з нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл / хв / 1,73 м 2 площі поверхні тіла).

Одновременное применение препарата Телзап с ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией.

Пациентам с легкой и умеренной степенью печеночной недостаточности (класс А и В по классификации Чайлд-Пью) препарат следует назначать с осторожностью, доза не должна превышать 40 мг 1 раз/сут. Препарат Телзап   противопоказан пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности (класс С по классификации Чайлд-Пью).

У пациентов пожилого возраста не требуется коррекции дозы.

Применение препарата Телзап у детей и подростков в возрасте до 18 летпротивопоказано из-за отсутствия данных о безопасности и эффективности.

По данным ВОЗ нежелательные эффекты классифицированы в соответствии с частотой их развития следующим образом: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до <1/10), нечасто (от ≥1/1000 до <1/100), редко (от ≥1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000); частота неизвестна - по имеющимся данным установить частоту возникновения не представлялось возможным.

В рамках каждой группы согласно частоте возникновения нежелательные реакции представлены в порядке убывания серьезности.

Инфекционные и паразитарные заболевания: нечасто - инфекции мочевыводящих путей, включая цистит, инфекции верхних дыхательных путей, включая фарингит и синусит; редко - сепсис, в т.ч. с летальным исходом.

Со стороны системы кроветворения: нечасто - анемия; редко - эозинофилия, тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы: редко - анафилактическая реакция, гиперчувствительность.

Со стороны обмена веществ: нечасто - гиперкалиемия; редко - гипогликемия (у пациентов с сахарным диабетом).

Психические нарушения: нечасто - бессонница, депрессия; редко - тревога.

Со стороны нервной системы: нечасто - обморок; редко - сонливость.

Со стороны органа зрения: редко - зрительные расстройства.

З боку органів слуху та лабіринтові порушення: нечасто - вертиго.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - брадикардия, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; редко - тахикардия.

Со стороны дыхательной системы: нечасто - одышка, кашель; очень редко - интерстициальная болезнь легких.

Со стороны ЖКТ: нечасто - боль в животе, диарея, диспепсия, метеоризм, рвота; редко - сухость во рту, дискомфорт в области желудка, нарушение вкусовых ощущений.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: редко - нарушение функции печени/поражение печени.

Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - кожный зуд, гипергидроз, сыпь; редко - ангионевротический отек (также с летальным исходом), экзема, эритема, крапивница, лекарственная сыпь, токсическая кожная сыпь.

Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - ишиалгия, мышечные спазмы, миалгия; редко - артралгия, боль в конечностях, тенденитоподобный синдром.

Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность.

Со стороны лабораторных и инструментальных исследований: нечасто - повышение концентрации креатинина в плазме крови; редко - снижение содержания гемоглобина, повышение содержания мочевой кислоты в плазме крови, повышение активности печеночных ферментов и КФК.

Прочие: нечасто - боль в груди, астения; редко - гриппоподобный синдром.

Двойная блокадаренин-ангиотензин-алъдостероновой системы (РААС) Сопутствующее применение телмисартана с алискиреном противопоказано пациентам с сахарным диабетом или почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м 2 площади поверхности тела) и не рекомендуется другим пациентам.

Одновременное применение телмисартана и ингибиторов АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией (см. раздел «Противопоказания»).

Данные клинических исследований показали, что двойная блокада РААС вследствие комбинированного применения ингибиторов АПФ, АРАП или алискирена связана с повышенной частотой нежелательных явлений, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и нарушение функции почек (включая острую почечную недостаточность) в сравнении с применением только одного лекарственного средства, действующего на РААС.

Риск развития гиперкалиемии может возрастать при совместном применении с другими лекарственными препаратами, способными вызывать гиперкалиемию (калийсодержащие пищевые добавки и заменители соли, содержащие калий, калийсберегающие диуретики (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид), нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)), гепарин, иммунодепрессанты (циклоспорин или такролимус), и триметоприм). При необходимости на фоне документально подтвержденной гипокалиемии совместное применение препаратов следует осуществлять с осторожностью и регулярно контролировать содержание калия в плазме крови.

дигоксин

При совместном приеме телмисартана с дигоксином было отмечено среднее повышение С тах дигоксина в плазме крови на 49% и минимальной концентрации на 20%. В начале лечения, при подборе дозы и прекращении лечения телмисартаном следует тщательно контролировать концентрацию дигоксина в плазме крови для ее поддержания в рамках терапевтического диапазона.

Калийсберегающие диуретики или калийсодержащие пищевые добавки Антагонисты рецепторов ангиотензина II, такие как телмисартан, снижают вызываемую диуретиком потерю калия. Калийсберегающие диуретики, например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид, калийсодержащие пищевые добавки или заменители соли могут привести к значимому повышению содержания калия в плазме крови. Если сопутствующее применение показано, поскольку имеется документально подтвержденная гипокалиемия, их следует применять с осторожностью и на фоне регулярного контроля содержания калия в плазме крови.

Препараты лития

При совместном приеме препаратов лития с ингибиторами АПФ и АРАП, включая телмисартан, возникало обратимое повышение концентраций лития в плазме крови и его токсического действия. При необходимости применения данной комбинации препаратов рекомендуется тщательно контролировать концентрации лития в плазме крови.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)

НПВП (т.е. ацетилсалициловая кислота в дозах, используемых для противовоспалительного лечения, ингибиторы ЦОГ-2 и неселективные НПВП) могут ослаблять антигипертензивное действие АРАП. У некоторых пациентов с нарушением почечной функции (например, пациентов с обезвоживанием, пожилых пациентов с нарушением функции почек) совместное применение АРАП и препаратов, угнетающих циклооксигеназу -2, может приводить к дальнейшему ухудшению почечной функции, включая развитие острой почечной недостаточности, которая, как правило, является обратимой. Поэтому совместное применение препаратов следует осуществлять с осторожностью, особенно пожилым пациентам. Следует обеспечить надлежащее поступление жидкости, кроме того, в начале совместного применения и периодически в дальнейшем следует контролировать показатели функции почек.

Диуретики (тиазидные или «петлевые»)

Предыдущее лечение высокими дозами диуретиков, такими как фуросемид («петлевой» диуретик) и гидрохлоротиазид (тиазидный диуретик), может привести к гиповолемии и риску развития артериальной гипотензии в начале лечения телмисартаном.

Прочие гипотензивные средства

Действие телмисартана может усиливаться при совместном применении других гипотензивных лекарственных средств.

На основании фармакологических свойств баклофена и амифостина можно предположить, что они будут усиливать терапевтический эффект всех гипотензивных средств, включая телмисартан. Кроме того, ортостатическая гипотензия может усиливаться на фоне приема алкоголя, барбитуратов, наркотических средств или антидепрессантов.

Кортикостероиды (для системного применения)

Кортикостероиды ослабляют действие телмисартана.

Симптомы: наиболее выраженными проявлениями передозировки были выраженное снижение АД и тахикардия, также сообщали о брадикардии, головокружении, повышении концентрации сывороточного креатинина и острой почечной недостаточности.

Лечение: телмисартан не выводится путем гемодиализа. Следует тщательно контролировать состояние пациентов и осуществлять симптоматическое, а также поддерживающее лечение. Подход к лечению зависит от времени, прошедшего после приема препарата, и выраженности симптомов. Рекомендуемые мероприятия включают в себя провоцирование рвоты и/или промывание желудка, целесообразен прием активированного угля. Следует регулярно контролировать содержание электролитов и креатинина в плазме крови. При возникновении выраженного снижения АД пациенту следует принять горизонтальное положение с приподнятыми ногами, при этом необходимо быстро восполнить объем ОЦК и электролитов.

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С

2 роки

Телмисартан

Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Телсартан таблетки 80 мг 30 шт., Телпрес таблетки 80 мг 28 шт., Телмисартан-СЗ таблетки 80 мг 28 шт., Телпрес таблетки 80 мг 98 шт., Телпрес таблетки 40 мг 28 шт., Телпрес таблетки 40 мг 98 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Телзап таблетки 40 мг 90 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!