Купить Сиртуро таблетки 100 мг 188 шт. упак.

Клинико-фармакологическая группа

Фармакологическое действие

Бедаквилин относится к группе диарилхинолинов - новому классу противотуберкулезных соединений. Бактерицидное действие препарата обусловлено специфическим ингибированпем протонной помпы АТФ-синтазы микобактерий (аденозин 5'трифосфат-синтазы) - фермента, играющего основную роль в процессе клеточного дыхания Mycobacterium tuberculosis. Угнетение синтеза АТФ приводит к нарушению выработки энергии и, как результат, к гибели микробной клетки.

Бедаквилин in vitro активен в отношении лекарственно чувствительных и лекарственно устойчивых (в том числе с множественной и широкой лекарственной устойчивостью) штаммов Mycobacterium tuberculosis с минимальной ингибирующей концентрацией (МИК) в диапазоне < 0,008-0,12 мкг/мл (МИК50 - 0,03 мкг/мл и МИК90 - 0,06 мкг/мл).

Механизмы развития резистентности

Механизмы, определяющие резистентность Mycobacterium tuberculosis к бедаквилину, включают в себя, по меньшей мере, 6 вариантов мутаций (замены аминокислотной последовательности) гена-мишени atpE. Не все штаммы имеют мутации гена atpE, что предполагает существование как минимум еще одного механизма развития резистентности к препарату. In vitro частота спонтанных мутаций составила 10-7-10-8 и снижалась при возрастании концентрации препарата. В низких концентрациях бедаквилин может проявлять бактериостатический эффект и потенцировать риск развития резистентности, в высоких концентрациях - оказывает бактерицидный эффект.

Фармакокинетика

Всасывание

При пероралыюм приеме отмечена высокая абсорбция бедаквилина. Максимальная концентрация в плазме (Cmax) достигается приблизительно через 5 ч после приема препарата. Cmax и площадь под кривой "концентрация-время" (AUC) увеличиваются пропорционально возрастанию дозы вплоть до самых высоких исследованных доз (700 мг в сутки однократно и 400 мг в несколько приемов) без изменения времени достижения максимальной концентрации (Тmax) и периода полувыведения (T1/2). Наибольшая биодоступность достигается при приеме с пищей (до 95%), которая примерно в 2 раза превышает биодоступность при приеме натощак. Таким образом, для повышения биодоступности бедаквилина препарат следует принимать во время еды.

Распределение

Бедаквилин и его активный метаболит N-монодезметил (М2) характеризуются высоким объемом распределения (примерно 164 л), соотношение концентрации в тканях к концентрации в плазме = 30. Связывание с белками плазмы составляет > 99,9%. Наивысшие концентрации создаются в легочной ткани, лимфатических узлах, селезенке, почках и печени. Проникновение через гематоэнцефалический барьер незначительно.

Метаболизм

Бедаквилин подвергается метаболизму в первую очередь путем окисления, приводящего к образованию М2. Основным изоферментом семейства Р450, участвующим в метаболизме бедаквилина и образовании М2 in vitro является CYP3A4.

В исследованиях in vitro бедаквилин не оказывает значимого воздействия на активность известных изоферментов семейства цитохрома Р450 (не ингибирует CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4, CYP3A4/5, CYP4A и не индуцирует активность CYP1А2, CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4).

Метаболит М2 не оказывает существенного клинического эффекта с учетом его более слабой антибактериальной активности (в 4-6 раз ниже) по сравнению с исходным соединением.

Выведение

Бедаквилин выводится из организма главным образом кишечником. В клинических исследованиях выведение неизмененного бедаквилина почками составило ≤0,001% от введенной дозы, что свидетельствует о незначительном почечном клиренсе неизмененного препарата. После достижения Cmax концентрация бедаквилина в плазме снижается три-экспоненциальным образом. Терминальный период полувыведения (T1/2терм) бедаквилина и М2 составляет около 5,5 месяцев, что, вероятно, отражает медленное высвобождение бедаквилина и М2 из периферических тканей.

Фармакокинетика в различных группах

Возраст, пол и этническая принадлежность

По результатам популяционного фармакокинетического анализа пациентов, с диагнозом туберкулез легких, не установлено возрастных, половых и этнических клинически значимых различий в фармакокинетике бедаквилина.

Педиатрические пациенты (

Фармакокинетика препарата Сиртуро в педиатрической практике не оценивалась.

Пожилые пациенты (> 65 лет)

Данные о фармакокинетике препарата Сиртуро у пациентов, с диагнозом туберкулез легких, в возрасте 65 лет и старше ограничены.

Пациенты с недостаточностью функции почек

Препарат Сиртуро исследовали главным образом среди пациентов с нормальной функцией почек. Выведение неизмененного бедаквилина через почки незначительно (

Пациенты с недостаточностью функции печени

После однократного приема препарата Сиртуро (400 мг) у 8 пациентов с умеренным нарушением функции печени (класс В по шкале Чайлд-Пью), AUC672 ч для бедаквилина и М2 была примерно на 20% ниже по сравнению со здоровыми добровольцами. Фармакокинетика бедаквилина у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью не изучалась (см. раздел Способ применения и дозы, см. раздел Особые указания).

ВИЧ-инфицированные пациенты

Данные о фармакокинетике препарата Сиртуро у ВИЧ-инфицированных пациентов ограничены (см. раздел Особые указания).

Применение при нарушениях функции почек

Для пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью коррекция дозы не требуется. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью или терминальной стадией почечной недостаточности, требующей гемо- или перитонеального диализа, препарат Сиртуро применять не рекомендовано.

Применение при нарушениях функции печени

У пациентов с легкой или умеренной печеночной недостаточностью изменения режима дозирования препарата Сиртуро не требуется. У пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью эффективность и безопасность бедаквилина не изучена и применять препарат Сиртуро в данной группе пациентов не рекомендовано.

Применение у пожилых пациентов

С осторожностью следует применять препарат у больных пожилого возраста (65 лет и старше).

Применение у детей

Безопасность и эффективность препарата Сиртуро у детей и подростков моложе 18 лет не установлены, применение препарата противопоказано.

sirturo

Таблетки Сіртуро білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з видавленим написом "T" над "207" на одному боці і "100" на інший.

188 шт. - флакони з поліетилену високої щільності (1) - пачки картонні.

Клініко-фармакологічна група

Фармакологічна дія

Бедаквілін відноситься до групи діарілхінолінов - нового класу протитуберкульозних з'єднань. Бактерицидну дію препарату зумовлено специфічним інгібірованпем протонної помпи АТФ-синтази мікобактерій (аденозин 5'тріфосфат-синтази) - ферменту, що грає основну роль в процесі клітинного дихання Mycobacterium tuberculosis. Пригнічення синтезу АТФ призводить до порушення вироблення енергії і, як результат, до загибелі мікробної клітини.

Бедаквілін in vitro активний відносно лікарсько чутливих і лікарсько-стійких (в тому числі з множинною і широкою лікарською стійкістю) штамів Mycobacterium tuberculosis з мінімальної інгібуючої концентрацією (МІК) в діапазоні <0,008-0,12 мкг / мл (МІК50 - 0,03 мкг / мл і МІК90 - 0,06 мкг / мл).

Механізми розвитку резистентності

Механізми, що визначають резистентність Mycobacterium tuberculosis до бедаквіліну, включають в себе, щонайменше, 6 варіантів мутацій (заміни амінокислотної послідовності) гена-мішені atpE. Не всі штами мають мутації гена atpE, що передбачає існування як мінімум ще одного механізму розвитку резистентності до препарату. In vitro частота спонтанних мутацій склала 10-7-10-8 і знижувалася при зростанні концентрації препарату. У низьких концентраціях бедаквілін може проявляти бактеріостатичний ефект і підсилювати ризик розвитку резистентності, в високих концентраціях - надає бактерицидний ефект.

Фармакокінетика

всмоктування

При пероралиюм прийомі відзначена висока абсорбція бедаквіліна. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Cmax і площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшуються пропорційно зростанню дози аж до найвищих досліджених доз (700 мг на добу одноразово і 400 мг у декілька прийомів) без зміни часу досягнення максимальної концентрації (Тmax) і періоду напіввиведення (T1 / 2). Найбільша біодоступність досягається при прийомі з їжею (до 95%), яка приблизно в 2 рази перевищує біодоступність при прийомі натще. Таким чином, для підвищення біодоступності бедаквіліна препарат слід приймати під час їжі.

розподіл

Бедаквілін і його активний метаболіт N-монодезметіл (М2) характеризуються високим об'ємом розподілу (приблизно 164 л), співвідношення концентрації в тканинах до концентрації в плазмі = 30. Зв'язування з білками плазми становить> 99,9%. Найвищі концентрації створюються в легеневій тканині, лімфатичних вузлах, селезінці, нирках і печінці. Проникнення через гематоенцефалічний бар'єр незначно.

метаболізм

Бедаквілін піддається метаболізму в першу чергу шляхом окислення, що приводить до утворення М2. Основним ізоферментом сімейства 450, які беруть участь у метаболізмі бедаквіліна і освіті М2 in vitro є CYP3A4.

У дослідженнях in vitro бедаквілін не робить істотного впливу на активність відомих ізоферментів сімейства цитохрому Р450 (не пригнічує CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8 / 9/10, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4, CYP3A4 / 5, CYP4A і не індукує активність CYP1А2, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4).

Метаболіт М2 не робить істотного клінічного ефекту з урахуванням його слабшої антибактеріальної активності (в 4-6 разів нижче) в порівнянні з вихідним з'єднанням.

виведення

Бедаквілін виводиться з організму головним чином кишечником. У клінічних дослідженнях виведення незміненого бедаквіліна нирками склало ≤0,001% від введеної дози, що свідчить про незначне нирковому кліренсі незмінного препарату. Після досягнення Cmax концентрація бедаквіліна в плазмі знижується три-експоненціальним чином. Термінальний період напіввиведення (T1 / 2терм) бедаквіліна і М2 становить близько 5,5 місяців, що, ймовірно, відображає повільне вивільнення бедаквіліна і М2 з периферичних тканин.

Фармакокінетика в різних групах

Вік, стать та етнічна приналежність

За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу пацієнтів, з діагнозом туберкульоз легенів, не встановлено вікових, статевих та етнічних клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці бедаквіліна.

Педіатричні пацієнти (

Фармакокінетика препарату Сіртуро в педіатричній практиці не оцінювалася.

Літні пацієнти (> 65 років)

Дані про фармакокінетику препарату Сіртуро у пацієнтів, з діагнозом туберкульоз легенів, у віці 65 років і старше обмежені.

Пацієнти з недостатністю функції нирок

Препарат Сіртуро досліджували головним чином серед пацієнтів з нормальною функцією нирок. Виведення незміненого бедаквіліна через нирки незначно (

Пацієнти з недостатністю функції печінки

Після одноразового прийому препарату Сіртуро (400 мг) у 8 пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю), AUC672 ч для бедаквіліна і М2 була приблизно на 20% нижче в порівнянні зі здоровими добровольцями. Фармакокінетика бедаквіліна у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не вивчалася (див. Розділ Спосіб застосування та дози, див. Особливі вказівки).

ВІЛ-інфіковані пацієнти

Дані про фармакокінетику препарату Сіртуро у ВІЛ-інфікованих пацієнтів обмежені (див. Розділ Особливості застосування).

Застосування при порушеннях функції нирок

Для пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або термінальною стадією ниркової недостатності, що вимагає гемо- або перитонеального діалізу, препарат Сіртуро застосовувати не рекомендовано.

Застосування при порушеннях функції печінки

У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю зміни режиму дозування препарату Сіртуро не потрібно. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю ефективність і безпеку бедаквіліна не вивчена і застосовувати препарат Сіртуро в даній групі пацієнтів не рекомендовано.

Застосування у літніх пацієнтів

З обережністю слід застосовувати препарат у хворих похилого віку (65 років і старше).

Застосування у дітей

Безпека і ефективність препарату Сіртуро у дітей і підлітків молодше 18 років не встановлені, застосування препарату протипоказано.

- в складі комбінованої терапії туберкульозу легенів, викликаного штамами Mycobacterium tuberculosis з множинною лікарською стійкістю, у дорослих (> 18 років).

- гіперчутливість до бедаквіліну і / або будь-якого іншого компоненту препарату;

- вагітність;

- період лактації (грудне вигодовування);

- дитячий і підлітковий вік до 18 років;

- тяжка ниркова недостатність (КК <30 мл / хв / 1,73 м2);

- тяжка печінкова недостатність (у зв'язку з відсутністю клінічних даних з безпеки препарату в цій групі);

- вроджена непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбция.

З обережністю

При подовженні інтервалу QT з корекцією по формулі Фредеріка (QTcF)> 450 мс (з підтвердженням за допомогою повторного ЕКГ-дослідження); при декомненсірованной серцевої недостатності; у пацієнтів з особистим або сімейним анамнезом вродженого подовження інтервалу QT, розвитком аритмії за типом "torsade de points"; у пацієнтів з клінічно значущою брадикардією, електролітними порушеннями (гіпокальціємія, гіпомагііемія, гінокаліемія); із зазначенням в анамнезі на гіпотиреоз; при одночасному застосуванні з препаратами, які подовжують інтервал QT; при спільному застосуванні з лопінавіром / ритонавіром; у хворих похилого віку (65 років і старше).

вагітність

Безпека препарату Сіртуро при вагітності не встановлена, тому препарат протипоказаний до застосування у вагітних жінок.

період лактації

Дані про застосування бедаквіліна у жінок в період лактації відсутні, тому застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказано.

Лікування повинно здійснюватися під безпосереднім наглядом фахівця.

Штами М. tuberculosis виділені від пацієнта, у якого не відбулася конверсія мокротиння на фоні терапії або відзначений випадок рецидиву після завершення лікування, повинні бути досліджені на чутливість до бедаквіліпу (МІК).

Вплив на летальність

У клінічному дослідженні 2 фази протягом 120 тижнів спостереження в групі бедаквіліна відзначено достовірне збільшення ризику летального результату (9/79 (11.4%)) в порівнянні з групою плацебо (2/81 (2.5%)). Медіана часу розвитку смерті для 9 з 10 пацієнтів у групі досліджуваного препарату склала 344 діб після прийому останньої дози. Найбільш частою причиною смерті в групі бедаквіліна був туберкульоз (5 випадків), в 4 випадках відзначені летальні випадки від інших причин. Препарат слід використовувати в разі, коли не може бути призначений інший ефективний режим терапії.

Вплив на подовження інтервалу QT

У клінічному дослідженні 2 фази спостерігалося середнє збільшення QT, з корекцією по формулі Фредеріка (QTcF), починаючи з 1 тижня терапії (в групі Сіртуро - на 9,9 мс і на 3,5 мс в групі плацебо). Найбільше збільшення середнього значення QTcF протягом 24 тижнів терапії спостерігалося на 18-му тижні і склало 15,7 мс в групі прийому препарату Сіртуро в порівнянні з 6,2 мс в групі плацебо. Після закінчення прийому препарату Сіртуро (тобто після 24-го тижня) інтервал QTcF не досяг нормальних величин в даній групі. В ході клінічного дослідження не відмічено чіткої кореляції клінічно значущого подовження інтервалу QT або порушень ритму серед пацієнтів з летальним результатом (див. Розділи Побічна дія, Взаємодія з іншими лікарськими препаратами).

Перед початком терапії препаратом Сіртуро і через 2, 12 і 24 тижні лікування необхідно проведення ЕКГ-дослідження для динамічного контролю за інтервалом QTc.

Перед початком терапії препаратом Сіртуро необхідно провести оцінку концентрації калію, магнію і кальцію сироватки крові і скоригувати показники в разі відхилення від нормальних значень.

Наступні стани можуть збільшувати ризик подовження інтервалу QT на тлі прийому препарату Сіртуро, що вимагає більш частого ЕКГ моніторингу на тлі проведеної терапії бедаквіліном:

- інтервал QT з корекцією по формулі Фредеріка (QTcF)> 450 мс (з підтвердженням за допомогою повторного ЕКГ-дослідження);

- декомпенсована серцева недостатність;

- особистий або сімейний анамнез вродженого подовження інтервалу QT або розвиток аритмії за типом "torsade de points";

- клінічно значуща брадикардія;

- електролітні порушення (гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіпокаліємія);

- вказівки в анамнезі на гіпотиреоз.

Відсутні дані щодо застосування препарату Сіртуро у пацієнтів з шлуночковими аритміями і недавно перенесеним інфарктом міокарда.

Терапію препаратом Сіртуро і будь-якими іншими препаратами подовжують інтервал QT слід припинити, якщо у пацієнта розвиваються клінічно значуща шлуночкова аритмія або інтервал QT з корекцією по формулі Фредеріка (QTcF)> 500 мс (з підтвердженням за допомогою повторного ЕКГ-дослідження). Слід проводити частий ЕКГ моніторинг доти, поки значення інтервалу QT не повернеться до норми. У разі розвитку нападу короткочасної втрати свідомості, необхідне проведення ЕКГ дослідження для підтвердження подовження інтервалу QT.

При спільному застосуванні бедаквіліна з препаратами, що викликають подовження інтервалу QT (зокрема з антибіотиками групи фторхінолонів, макролідів, клофазімін), слід проявляти обережність, оскільки не можна виключати адитивний або синергетичний ефект, який може призводити до значного подовження інтервалу QT. У разі, якщо спільне застосування таких лікарських препаратів з бедаквіліном необхідно, рекомендується клінічне спостереження за пацієнтом, в тому числі регулярний моніторинг ЕКГ (див. Розділ Взаємодія з іншими лікарськими препаратами).

Спільне застосування з індукторами / інгібіторами CYP3A4

Слід уникати спільного застосування бедаквіліна і антибіотиків групи рифампіцину (рифампіцин, рифапентин і рифабутин) або інших потужних індукторів CYP3A4, що призначаються системно, оскільки можливе зниження його системної дії (див. Розділ Взаємодія з іншими лікарськими препаратами). Слід уникати одночасного прийому бедаквіліна з помірними або потужними інгібіторами CYP3A4, котрі призначаються системно, більше 14 днів поспіль, так як можливе збільшення часу системного дії бедаквіліна і ризику виникнення небажаних реакцій. У разі необхідності більш тривалого (> 14 діб) прийому інгібіторів CYP3A4 з препаратом Сіртуро слід оцінювати ставлення ризику до користь такої комбінації препаратів і адекватний моніторинг можливих небажаних реакцій пов'язаних із застосуванням Сіртуро.

Слід призначати препарат Сіртуро спільно з лопінавіром / ритонавіром з обережністю - тільки після оцінки відносини ризику до користь такої комбінації препаратів і при регулярному моніторингу можливих небажаних реакцій пов'язаних із застосуванням Сіртуро.

Вплив на функцію печінки

На тлі терапії Сіртуро (в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами) в клінічних дослідженнях відзначені більш часті побічні реакції з боку печінки в порівнянні з комбінованим режимом терапії протитуберкульозними препаратами без додавання Сіртуро (плацебо): підвищення рівня трансаміназ документовано у 7/79 (8.9%) пацієнтів в групі Сіртуро і у 1/81 (1.2%) пацієнтів в групі плацебо (див. розділ Побічна дія). У зв'язку з цим, слід проводити моніторинг клінічного стану пацієнта і біохімічний аналіз крові з визначенням активності «печінкових» ферментів (ACT, АЛТ) і показників холестазу (рівень лужної фосфатази, білірубіну) перед початком терапії препаратом Сіртуро, щомісяця в процесі лікування і при необхідності частіше. При підвищенні активності амінотрансфераз (АЛТ, ACT) більше ніж в 3 рази слід провести повторне дослідження показників не пізніше ніж через 48 годин, досліджувати кров на маркери вірусних гепатитів та припинити прийом інших препаратів, що мають гепатотоксичностью.

У пацієнтів, що приймають препарат Сіртуро, при появі які раніше не документованих клінічно значущих змін функціональних показників роботи печінки або подальше погіршення її функції (оціненої за рівнем ACT, АЛТ і / або білірубіну), а так само наявність клінічних симптомів (таких як втома, анорексія, нудота, жовтяниця, потемніння сечі, гепатомегалія) необхідно особливо ретельне спостереження за хворим.

Терапію препаратом Сіртуро слід припинити, якщо у пацієнта підвищення активності амііотрансфераз поєднується зі збільшенням загального білірубіну більше ніж в 2 рази або відзначено збільшення показників АЛТ і / або ACT більш ніж в 8 разів, або збереження підвищеної активності амінотрансфераз спостерігається більше 2 тижнів. В період лікування Сіртуро слід уникати прийому алкоголю і препаратів, що мають гепатотоксическим ефектом.

Відсутній досвід спільного застосування антиретровірусних препаратів і препарату Сіртуро у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з МЛУ ТБ, і є обмежені клінічні дані про використання препарату Сіртуро у пацієнтів (n = 22) з ВІЛ-інфекцією і МЛУ ТБ, які не беруть антиретровірусної терапії. Пацієнтам різних етнічних груп корекції дози препарату не потрібна.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами

При виникненні побічних реакцій з боку центральної нервової системи на тлі застосування препарату пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних і рухових реакцій.

1 таб .:
- бедаквіліна фумарат 120.89 мг, що соотв. змісту бедаквіліна 100 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 152.91 мг, крохмаль кукурудзяний 66 мг, гіпромелоза 2910 8 мг, полісорбат 20 1 мг, целюлоза мікрокристалічна 82.2 мг, кроскармелоза натрію 23 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.4 мг, магнію стеарат 4.6 мг.

Препарат Сіртуро слід приймати внутрішньо під час їжі, так як одночасний прийом з їжею збільшує біодоступність препарату (див. Розділ Фармакокінетика). Таблетку препарату Сіртуро рекомендується ковтати цілими, запиваючи водою. Препарат Сіртуро слід застосовувати тільки в складі комбінованої терапії для лікування туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС ТБ) під безпосереднім наглядом фахівця (див. Розділ Показання до застосування, див. Фармакодинаміка).

Препарат Сіртуро необхідно застосовувати тільки в поєднанні з не менш ніж 3 препаратами, до яких доведено відсутність in vitro резистентності штаму, виділеного у пацієнта. Якщо результати дослідження in vitro відсутні, лікування препаратом Сіртуро може бути розпочато в комбінації з не менш ніж 4 іншими препаратами, до яких штам, виділений у пацієнта, може виявитися чутливий. Протягом курсу лікування Сіртуро і після останнього прийому препарату необхідно продовжувати терапію протитуберкульозними препаратами відповідно до стандартних режимами хіміотерапії МЛУ ТБ. При выборе схемы и продолжительности приема противотуберкулезных препаратов резерва в составе комбинированной терапии лечащий врач должен руководствоваться государственными стандартами лечения туберкулеза, данными о лекарственной устойчивости микобактерий по региону с учетом лекарственной чувствительности штамма, выделенного от больного туберкулезом и данных клиннко-рентгенологического обследования.

Рекомендуемый режим дозирования препарата Сиртуро:

400 мг 1 раз в сутки в течение первых 2 недель, далее (с 3 но 24 недели) по 200 мг 3 раза в неделю (с перерывом не менее 48 часов между дозами) на протяжении последующих 22 недель (в суммарной дозе 600 мг в неделю).

Общая продолжительность курса лечения препаратом Сиртуро составляет 24 недели. Пациенты должны быть предупреждены о необходимости приема препарата Сиртуро в соответствии с указаниями врача. Необходимо подчеркнуть важность приема полного курса терапии.

При пропуске приема препарата в течение первых 2 недель лечения пропущенную дозу принимать не следует. Необходимо продолжать обычный режим дозирования. При пропуске приема препарата, начиная с 3-й недели (при 3-разовом приеме в неделю по 200 мг в сутки), следует принять пропущенную дозу как можно скорее и продолжить прием препарата в соответствии с рекомендуемым режимом дозирования с перерывом после принятой пропущенной дозы не менее 24 часов, при этом, суммарная доза препарата Сиртуро за 7 дней не должна превышать 600 мг.

Особливі групи пацієнтів

Педиатрические пациенты (

Безопасность и эффективность препарата Сиртуро у детей и подростков моложе 18 лет не установлены (см. раздел Особые указания).

Пожилые пациенты (> 65 лет)

Данные о применении препарата Сиртуро у пожилых пациентов ограничены (см. раздел Особые указания).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Препарат Сиртуро исследовали главным образом среди пациентов с нормальной функцией почек. Для пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью коррекция дозы не требуется. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью или терминальной стадией почечной недостаточности, требующей гемо- или перитонеального диализа, препарат Сиртуро применять не рекомендовано (см. раздел Особые указания).

Пациенты с печеночной недостаточностью

Фармакокинетические свойства бедаквилина оценивали в исследованиях однократного приема у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью (класса В по шкале Чайлд-Пью) (см. раздел Фармакокинетика).

У пациентов с легкой или умеренной печеночной недостаточностью изменения режима дозирования препарата Сиртуро не требуется. У пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью эффективность и безопасность бедаквилина не изучена и применять препарат Сиртуро в данной группе пациентов не рекомендовано (см. раздел Особые указания).

ВИЧ-инфицированные пациенты

Данные о применении препарата Сиртуро у ВИЧ-инфицированных пациентов ограничены.

Клинические исследования проводятся в самых разных условиях, поэтому частота нежелательных побочных реакций, наблюдаемых в клинических исследованиях одного препарата, не может сравниваться напрямую с частотой нежелательных реакций в клинических исследованиях другого препарата, и может не отражать частоты, наблюдаемой в клинической практике.

Нежелательные побочные реакции (НПР) на препарат Сиртуро были определены на основании объединенных данных по пациентам, получавшим препарат Сиртуро в составе комбинированного режима противотуберкулезной терапии в проведенных контролируемых клинических исследованиях.

Нежелательные реакции па препарат Сиртуро перечислены в соответствии с системами классов органов и частотой развития (очень частые (> 1/10), частые (от > 1/100 до1/1000 до < 1 /100), редкие (от > 1/10000 до < 1 /1000), очень редкие (

Нарушения со стороны нервной системы (ЦНС): очень часто - головная боль, головокружение.

Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - удлинение интервала QT на ЭКГ.

Нарушения со стороны ЖКТ: очень часто - тошнота, рвота; часто - диарея.

Нарушения со стороны печени и желчевыводяищх путей: часто — повышение активности трансаминаз (АЛТ, ACT).

Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: очень часто - боль в суставах, часто - боль в мышцах.

В проведенных контролируемых клинических исследованиях 2 фазы в группе пациентов получающих препарат Сиртуро в составе комбинированного режима противотуберкулезной терапии более часто, в сравнении с группой плацебо, были зарегистрированы следующие нежелательные явления: кровохарканье, анорексия, боль в грудной клетке, кожная сыпь.

Бедаквилин in vitro не оказывает значимого воздействия на активность известных изофермептов семейства цитохрома Р450 (см. Метаболизм).

CYP3A4 является основным изоферментом семейства цитохрома Р450, принимающим участие в метаболизме бедаквилина и образовании М2 in vitro. Поэтому содержание бедаквилина в плазме крови может уменьшиться при совместном применении с индукторами CYP3A4 и увеличиться при совместном назначении с ингибиторами CYP3A4.

Антибиотики группы рифампицина и другие индукторы CYP3A4

В исследовании лекарственного взаимодействия бедаквилина (300 мг однократно) и рифампицина (по 600 мг в сутки 21 день) у здоровых добровольцев AUC бедаквилина снизилась на 52%. В связи с возможностью уменьшения терапевтического эффекта бедаквилина по причине снижения его системного действия, следует избегать совместного применения бедаквилина и антибиотиков группы рифампицина (рифампицин, рифапентин и рифабутин) или других мощных индукторов CYP3A4, назначаемых системно (см. раздел Особые указания).

Кетоконазоп и другие ингибиторы CYP3A4

При совместном применении кетоконазола (по 400 мг 4 суток) и бедаквилина (по 400 мг в сутки в течение 14 дней) у здоровых добровольцев AUC бедаквилина увеличилась на 22%, Cmax и Cmin на 9% и 33%, соответственно. В связи с потенциальным риском возникновения нежелательных реакций за счет увеличения системного действия бедаквилина, следует избегать длительного совместного применения (более 14 дней) бедаквилина с умеренными или мощными ингибиторами CYP3A4, назначаемыми системно (см. раздел Особые указания).

Другие антимикробные препараты

Совместное применение бедаквилина (400 мг в сутки) с изониазидом (300 мг в сутки 5 дней)/пиразинамидом (1000 мг в сутки 5 дней) у здоровых добровольцев в течение 14 суток не вызвало клинически значимых изменений AUC бедаквилина, изониазида или пиразинамида. При совместном применении препарата Сиртуро с изониазидом или пиразинамидом коррекции дозы не требуется. В плацебо-контролируемом клиническом исследовании у пациентов с МЛУ ТБ не наблюдалось значительного влияния препарата Сиртуро на фармакокинетику этамбутола, канамицина, пиразинамида, офлоксацина или циклосерина при их совместном применении.

Антиретровирусные препараты

В исследовании лекарственного взаимодействия между бедаквилином (400 мг однократно) и препаратом лопинавир (400 мг/ритонавир (100 мг) в режиме приема 2 раза в сутки в течение 24 дней у здоровых добровольцев AUC бедаквилина возросла на 22%. Следует назначать препарат Сиртуро совместно с препаратом лопинавир/ритонавир с осторожностью только после оценки отношения риска к пользе такой комбинации препаратов (см. раздел Особые указания).

Совместное применение невирапина (200 мг 2 раза в сутки 4 недели) с бедаквилином (400 мг однократно) не вызывало клинически значимых изменений содержания бедаквилина в плазме крови.

Клинические данные по совместному применению антиретровирусных препаратов и препарата Сиртуро у ВИЧ-инфицированных пациентов с МЛУ ТБ отсутствуют (см. раздел Особые указания).

Препараты, удлиняющие интервал QT

Информация о возможном фармакодинамическом взаимодействии между бедаквилином и препаратами, удлиняющими интервал QT, ограничена.

Наблюдался аддитивный или синергический эффект в отношении удлинения интервала QT при совместном применении бедаквилина с препаратами, которые удлиняют интервал QT. В исследовании лекарственного взаимодействия кетоконазола и бедаквилина после повторного совместного приема препаратов наблюдалось более значительное влияние на QTc данной комбинации, чем после повторного приема каждого из этих препаратов по отдельности.

Информация о случаях намеренной или случайной острой передозировки бедаквилином отсутствует. В исследовании с участием 44 здоровых добровольцев, получавших однократно 800 мг препарата Сиртуро, побочные реакции соответствовали тем, которые наблюдались при приеме рекомендуемой дозы (см. раздел Побочное действие).

Лікування.Досвід лікування гострого передозування препаратом Сіртуро відсутня. У разі навмисної або випадкового передозування слід приймати загальні заходи з підтримки основних життєво важливих функцій і проводити ЕКГ-моніторинг інтервалу QT. Неабсорбованими бедаквілін може бути видалений за допомогою промивання шлунка та прийому активованого вугілля. Так як бедаквілін в значній мірі зв'язується з білками, ефективність діалізу для видалення бедаквіліна з плазми буде низькою. По можливості слід продовжувати клінічне спостереження за пацієнтом.

При температурі не вище 25 ° С. Зберігати в оригінальній упаковці в захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Бедаквілін

Сиртуро таблетки 100 мг 188 шт. упак. производит Фармстандарт, страна производства Россия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Сиртуро таблетки 100 мг 188 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!