Купить Сингуляр таблетки 4 мг, 28 шт.

Фармако-терапевтическая группа: Лейкотриеновых рецепторов антагонист

Фармакологическое действие

Антагонист лейкотриеновых рецепторов. Цистеинил лейкотриены LTC4, LTD4, LTE4 являются сильными медиаторами воспаления - эйкозаноидами, которые выделяются разными клетками, в т.ч. тучными клетками и эозинофилами. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеинил лейкотриеновыми рецепторами. Цистеинил лейкотриеновые рецепторы I типа (CysLT1-рецепторы) присутствуют в дыхательных путях человека (в т.ч. в клетках гладких мышц бронхов, макрофагах) и других клетках провоспаления (включая эозинофилы и некоторые миелоидные стволовые клетки). Цистеинил лейкотриены коррелируют с патофизиологией бронхиальной астмы и аллергического ринита. При астме лейкотриен-опосредованные эффекты включают бронхоспазм, увеличение секреции слизи, повышение проницаемости сосудов и увеличение количества эозинофилов. При аллергическом рините после воздействия аллергена происходит высвобождение цистеинил лейкотриенов из провоспалительных клеток слизистой оболочки полости носа во время ранней и поздней фаз аллергической реакции, что проявляется симптомами аллергического ринита. При интраназальной пробе с цистеинил лейкотриенами было продемонстрировано повышение резистентности воздухоносных носовых путей и симптомом назальной обструкции.

Монтелукаст - высокоактивное при приеме внутрь лекарственное средство, которое значительно улучшает показатели воспаления при бронхиальной астме. По данным биохимического и фармакологического анализа монтелукаст с высоким сродством и избирательностью связывается с CysLT1-рецепторами, не взаимодействуя с другими фармакологически важными рецепторами в дыхательных путях (такими как простагландиновые рецепторы, холино- или β-адренорецепторы). Монтелукаст ингибирует физиологическое действие цистеиниловых лейкотриенов LTC4, LTD4, LTE4 путем связывания с CysLT1-рецепторами, не оказывая стимулирующего действия на данные рецепторы.

Монтелукаст ингибирует CysLT-рецепторы в дыхательных путях, что подтверждается способностью блокировать развитие бронхоспазма в ответ на вдыхание LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы 5 мг достаточно для купирования бронхоспазма, индуцированного LTD4.

Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2 ч после приема внутрь и может дополнять бронходилатацию, вызванную β2-адреномиметиками.

Применение монтелукаста в дозах более 10 мг/сут однократно не повышает эффективность препарата.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема внутрь монтелукаст быстро и практически полностью всасывается. Прием обычной пищи не влияет на Cmax в плазме крови и биодоступность жевательных таблеток. У детей в возрасте от 2 до 5 лет после приема натощак жевательных таблеток 4 мг Cmax достигается через 2 ч.

Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь в дозах более 50 мг.

При приеме монтелукаста в утренние и вечерние часы различий фармакокинетики не наблюдается.

Распределение

Связывание монтелукаста с белками плазмы крови составляет более 99%. Vd в равновесном состоянии составляет 8-11 л.

Исследования, проведенные на крысах с радиоактивно меченым монтелукастом, указывают на минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрация меченого монтелукаста через 24 ч после введения была минимальной во всех других тканях.

При приеме монтелукаста в дозе 10 мг 1 раз/сут наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме.

Метаболизм

Монтелукаст активно метаболизируется. При применении в терапевтических дозах концентрация метаболитов монтелукаста в плазме в равновесном состоянии у взрослых и детей не определяется.

Исследования in vitro с использованием микросом печени человека показали, что в метаболизме монтелукаста участвуют изоферменты системы цитохрома Р450: CYP3А4, 2С8 и 2С9. Согласно результатам исследований, проведенным in vitro на микросомах печени человека, монтелукаст в терапевтической концентрации в плазме крови не ингибирует изоферменты CYP3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.

Выведение

T1/2 монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2.7 до 5.5 ч. Плазменный клиренс монтелукаста составляет у здоровых взрослых в среднем 45 мл/мин. После приема внутрь меченого радиоактивностью монтелукаста 86% выводится с калом в течение 5 дней и менее 0.2% - с мочой, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты выводятся почти исключительно с желчью.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Фармакокинетика монтелукаста у женщин и мужчин сходная.

При однократном приеме внутрь монтелукаста в дозе 10 мг фармакокинетический профиль и биодоступность сходны у пациентов пожилого и молодого возраста. У пожилых людей T1/2 монтелукаста из плазмы несколько более продолжительный. Коррекция дозы препарата у пациентов пожилого возраста не требуется.

Не выявлено различий в клинически значимых фармакокинетических эффектах у пациентов различных рас.

У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести и клиническими проявлениями цирроза печени отмечено замедление метаболизма монтелукаста, сопровождающееся увеличением AUC приблизительно на 41% после однократного приема препарата в дозе 10 мг. Выведение монтелукаста у этих пациентов несколько увеличивается по сравнению со здоровыми субъектами (средний T1/2 - 7.4 ч). Изменения дозы монтелукаста для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью).

Поскольку монтелукаст и его метаболиты не выводятся с мочой, фармакокинетика монтелукаста у пациентов с почечной недостаточностью не оценивалась. Коррекция дозы у этой категории пациентов не требуется.

1 таб.

монтелукаст натрію 4.16 мг, що відповідає змісту монтелукаста 4 мг.

Допоміжні речовини: Манітол - 161.08 мг, целюлоза мікрокристалічна - 52.8 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 7.2 мг, заліза оксид червоний - 0.36 мг, натрію кроскармелоза - 7.2 мг, ароматизатор вишневий - 3.6 мг, аспартам - 1.2 мг, магнію стеарат - 2.4 мг.

Фармако-терапевтична група: лейкотріеновий рецепторів антагоніст

Фармакологічна дія

Антагоніст лейкотрієнових рецепторів. Цистеїн лейкотрієни LTC4, LTD4, LTE4 є сильними медіаторами запалення - ейкозаноїдами, які виділяються різними клітинами, в т.ч. огрядними клітинами і еозинофілами. Ці важливі проастматіческіе медіатори зв'язуються з цистеїн лейкотріеновий рецепторами. Цистеїн лейкотріеновий рецептори I типу (CysLT1-рецептори) присутні в дихальних шляхах людини (в т.ч. в клітинах гладких м'язів бронхів, макрофагах) і інших клітинах провоспаленія (включаючи еозинофіли і деякі мієлоїдний стовбурові клітини). Цистеїн лейкотрієни корелюють з патофізіології бронхіальної астми та алергічного риніту. При астмі лейкотриен-опосередковані ефекти включають бронхоспазм, збільшення секреції слизу, підвищення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів. При алергічного риніту після впливу алергену відбувається вивільнення цистеїн лейкотрієнів з прозапальних клітин слизової оболонки порожнини носа під час ранньої та пізньої фаз алергічної реакції, що проявляється симптомами алергічного риніту. При интраназальной пробі з цистеїн лейкотриенами було продемонстровано підвищення резистентності повітроносних носових шляхів і симптомом назальної обструкції.

Монтелукаст - високоактивний при прийомі всередину лікарський засіб, який значно покращує показники запалення при бронхіальній астмі. За даними біохімічного та фармакологічного аналізу монтелукаст з високою спорідненістю і вибірковістю зв'язується з CysLT1-рецепторами, які не взаємодіючи з іншими фармакологічно важливими рецепторами в дихальних шляхах (такими як простагландіновие рецептори, холино- або β-адренорецептори). Монтелукаст інгібує фізіологічну дію цістеінілових лейкотрієнів LTC4, LTD4, LTE4 шляхом зв'язування з CysLT1-рецепторами, не надаючи стимулюючу дію на дані рецептори.

Монтелукаст інгібує CysLT-рецептори в дихальних шляхах, що підтверджується здатністю блокувати розвиток бронхоспазму у відповідь на вдихання LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози 5 мг достатньо для купірування бронхоспазму, індукованого LTD4.

Монтелукаст викликає бронходилатацию протягом 2 годин після прийому всередину і може доповнювати бронходилатацию, викликану β2-адреноміметиками.

Застосування монтелукаста в дозах більше 10 мг / добу одноразово не підвищує ефективність препарату.

Фармакокінетика

всмоктування

Після прийому всередину монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. Прийом звичайної їжі не впливає на Cmax в плазмі крові і біодоступність жувальних таблеток. У дітей у віці від 2 до 5 років після прийому натщесерце жувальних таблеток 4 мг Cmax досягається через 2 год.

Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі всередину в дозах більше 50 мг.

При прийомі монтелукаста в ранкові та вечірні години відмінностей фармакокінетики не спостерігається.

розподіл

Зв'язування монтелукаста з білками плазми крові становить більше 99%. Vd в рівноважному стані становить 8-11 л.

Дослідження, проведені на щурах з радіоактивно міченим монтелукастом, вказують на мінімальне проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, концентрація міченого монтелукаста через 24 годин після введення була мінімальною у всіх інших тканинах.

При прийомі монтелукаста в дозі 10 мг 1 раз / сут спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини в плазмі.

метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. При застосуванні в терапевтичних дозах концентрація метаболітів монтелукаста в плазмі в рівноважному стані у дорослих і дітей не визначається.

Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що в метаболізмі монтелукаста беруть участь ізоферменти системи цитохрому Р450: CYP3А4, 2С8 і 2С9. Згідно з результатами досліджень, проведених in vitro на мікросомах печінки людини, монтелукаст в терапевтичної концентрації в плазмі крові не пригнічує ізоферменти CYP3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6.

виведення

T1 / 2 монтелукаста у молодих здорових дорослих становить від 2.7 до 5.5 ч. Плазмовий кліренс монтелукаста становить у здорових дорослих у середньому 45 мл / хв. Після прийому всередину міченого радіоактивністю монтелукаста 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0.2% - з сечею, що підтверджує те, що монтелукаст і його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Фармакокінетика монтелукаста у жінок і чоловіків подібна.

При одноразовому прийомі всередину монтелукаста в дозі 10 мг фармакокінетичний профіль і біодоступність подібні у пацієнтів похилого і молодого віку. У літніх людей T1 / 2 монтелукаста з плазми кілька більш тривалий строк. Корекція дози препарату у пацієнтів літнього віку не потрібна.

Не виявлено відмінностей в клінічно значущих фармакокінетичних ефекти у пацієнтів різних рас.

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості і клінічними проявами цирозу печінки відзначено уповільнення метаболізму монтелукаста, що супроводжується збільшенням AUC приблизно на 41% після одноразового прийому препарату в дозі 10 мг. Виведення монтелукаста у цих пацієнтів дещо збільшується в порівнянні зі здоровими суб'єктами (середній T1 / 2 - 7.4 ч). Зміни дози монтелукаста для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з сечею, фармакокінетика монтелукаста у пацієнтів з нирковою недостатністю оцінювалася. Корекція дози у цій категорії пацієнтів не потрібно.

- профілактика і тривале лікування бронхіальної астми у дітей у віці 2 років і старше: з метою контролю денних і нічних симптомів захворювання;

- полегшення симптомів алергічного риніту у дітей у віці 2 років і старше.

- дитячий вік до 2 років;

- фенілкетонурія;

- підвищена чутливість до компонентів препарату.

Клінічних досліджень препарату Сінгуляр® за участю вагітних жінок не проводилося. Сінгуляр® слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування тільки в тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду або дитини.

В ході післяреєстраційного застосування препарату Сінгуляр® повідомлялося про розвиток вроджених дефектів кінцівок у новонароджених, матері яких приймали Сінгуляр® при вагітності. Більшість цих жінок також створювали інші препарати для лікування бронхіальної астми при вагітності. Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату Сінгуляр® і розвитком вроджених дефектів кінцівок не встановлена.

Невідомо, чи виділяється монтелукаст з грудним молоком. Оскільки багато лікарських препаратів виділяються з грудним молоком, необхідно враховувати це при призначенні препарату Сінгуляр® які годують груддю матерям.

Застосування при порушеннях функції печінки

Для пацієнтів з легкими або середньотяжким порушеннями функції печінки спеціального підбору дози не потрібно.

Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

Застосування при порушеннях функції нирок

Для пацієнтів з нирковою недостатністю спеціального підбору дози не потрібно.

Застосування у дітей

Для дітей у віці від 2 до 5 років з бронхіальною астмою і / або алергічним ринітом доза становить 4 мг (1 таб.) / Сут.

Протівопоказно: дитячий вік до 2 років.

Застосування у літніх пацієнтів

Для пацієнтів похилого віку спеціального підбору дози не потрібно.

Ефективність препарату Сінгуляр® для перорального прийому відносно лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому Сінгуляр® в таблетках не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам повинні бути дані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для купірування нападів бронхіальної астми (інгаляційні бета2-агоністи короткої дії).

Не слід припиняти прийом препарату Сінгуляр® в період загострення астми і необхідності застосування для купірування нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета2-агоністів короткої дії).

Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування препаратом Сінгуляр®, оскільки Сінгуляр®, покращуючи дихальну функцію у хворих алергічної на бронхіальну астму, тим не менш, не може повністю запобігти викликану у них НПЗЗ бронхоконстрикцию.

Дозу інгаляційних ГКС, що застосовуються одночасно з препаратом Сінгуляр®, можна поступово знижувати під наглядом лікаря, однак різкої заміни інгаляційних або пероральних ГКС препаратом Сінгуляр® проводити не можна.

У пацієнтів, які приймали Сінгуляр®, були описані психоневрологічні порушення. З огляду на, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи пов'язані вони з прийомом препарату Сінгуляр®. Лікарю необхідно обговорити дані побічні ефекти з пацієнтами та / або їх батьками / опікунами. Пацієнтам і / або їх опікунам необхідно пояснити, що в разі появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря.

Зменшення дози системних ГКС у хворих, які отримують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотрієнових рецепторів, супроводжувалося в окремих випадках появою одного або декількох наступних реакцій: еозинофілія, висипи, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення і / або невропатія, іноді діагностуються як синдром Чардж-Стросс, системний еозинофільний васкуліт. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих побічних реакцій з терапією антагоністами лейкотрієнових рецепторів не було встановлено, при зниженні дози системних ГКС у хворих, які отримують Сінгуляр®, необхідно дотримуватися обережності і проводити відповідне клінічне спостереження.

Таблетки жувальні 4 мг містять аспартам - джерело фенілаланіну. Пацієнти з фенілкетонурією повинні бути проінформовані, що кожна жувальна таблетка 4 мг містить аспартам в кількості, еквівалентній 0.674 мг фенілаланіну. Сінгуляр® в формі таблеток жувальних 4 мг не рекомендується призначати пацієнтам з фенілкетонурією.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Даний розділ не застосовується до препарату Сінгуляр® таблетки жувальні 4 мг, оскільки він призначений для лікування

дітей від 2 до 5 років. Таким чином, інформація, подана нижче, відноситься до діючої речовини препарату монтелукасту.

Не очікується, що прийом препарату Сінгуляр® впливатиме на здатність керувати автомобілем і рухомими

механізмами. Проте, індивідуальні реакції на препарат можуть бути різними. Деякі побічні ефекти

(Такі як запаморочення і сонливість), які, як повідомлялося, дуже рідко виникали при застосуванні препарату

Сінгуляр®, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами і рухомими механізмами.

Всередину 1 раз / сут незалежно від прийому їжі.

Для лікування бронхіальної астми препарат Сінгуляр® слід приймати ввечері.

При лікуванні алергічних ринітів препарат можна приймати в будь-який час доби за бажанням пацієнта.

Пацієнти з бронхіальну астму та алергічні риніти повинні приймати 1 таблетку препарату Сінгуляр® 1 раз на добу ввечері.

Діти у віці від 2 до 5 років

При бронхіальній астмі та / або алергічний риніт - 1 жувальна таблетка 4 мг на добу.

загальні рекомендації

Терапевтична дія препарату Сінгуляр® на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Пацієнту слід продовжувати приймати Сінгуляр® як в період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в періоди загострення бронхіальної астми.

Для літніх пацієнтів, пацієнтів з нирковою недостатністю, а також пацієнтів з легкими або середньотяжким порушеннями функції печінки, а також в залежності від статі спеціального підбору дози не потрібно.

Призначення препарату Сінгуляр® одночасно з іншими видами лікування бронхіальної астми

Препарат Сінгуляр® можна додавати до лікування пацієнта бронходилататорами і інгаляційними ГКС.

В цілому, препарат Сінгуляр® добре переноситься хворими. Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не вимагають відміни препарату. Загальна частота побічних ефектів при лікуванні препаратом Сінгуляр® порівнянна з їх частотою при прийомі плацебо.

Діти у віці від 2 до 5 років з бронхіальною астмою

У клінічних дослідженнях препарату Сінгуляр® взяли участь 573 пацієнти віком від 2 до 5 років. У 12-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні єдиним небажаним явищем (НЯ), оціненим як пов'язане з прийомом препарату, що спостерігався у> 1% пацієнтів, які приймали препарат Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо, була спрага. Відмінності за частотою даного НЯ між двома групами лікування були статистично незначущими.

В цілому, в дослідженнях 426 пацієнтів у віці від 2 до 5 років отримували лікування препаратом Сінгуляр® протягом як мінімум 3 місяців, 230 - протягом 6 місяців або триваліше, і 63 пацієнта - протягом 12 місяців або більш тривалий час. При більш тривалому лікуванні профіль НЯ не змінився.

Діти у віці від 2 до 14 років з сезонним алергічним ринітом

У 2-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні із застосуванням препарату Сінгуляр® для лікування сезонного алергічного риніту взяли участь 280 пацієнтів у віці від 2 до 14 років. Пацієнти приймали Сінгуляр® 1 раз / сут ввечері і в цілому добре переносився. Профіль безпеки препарату у дітей був схожим з профілем безпеки плацебо. В даному клінічному дослідженні не були зареєстровані НЯ, які б розцінювалися як пов'язані з прийомом препарату, спостерігалися б у ≥1% пацієнтів, що приймали Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо.

Діти у віці від 6 до 14 років з бронхіальною астмою

Профіль безпеки препарату у дітей був в цілому схожим з профілем безпеки у дорослих і зіставимо з профілем безпеки плацебо.

У 8-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні єдиним НЯ, оціненим як пов'язане з прийомом препарату, що спостерігався у> 1% пацієнтів, які приймали Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо, був головний біль. Різниця по частоті між двома групами лікування було статистично незначущим.

У дослідженнях з оцінки темпу зростання профіль безпеки у пацієнтів цієї вікової групи відповідав раніше описаного профілю безпеки препарату Сінгуляр®.

При більш тривалому лікуванні (понад 6 міс) профіль НЯ не змінився.

Дорослі та діти віком 15 років і старше з бронхіальною астмою

У двох 12-тижневих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з аналогічним дизайном єдиними НЯ, оціненими як пов'язані з прийомом препарату, які спостерігалися у ≥1% пацієнтів, що приймали Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо, були біль в животі і головний біль. Відмінності за частотою даних НЯ між двома групами лікування були статистично незначущими. При більш тривалому лікуванні (протягом 2 років) профіль НЯ не змінився.

Дорослі та діти віком 15 років і старше з сезонним алергічним ринітом

Пацієнти приймали Сінгуляр® 1 раз / сут вранці або ввечері, в цілому переносимість препарату була доброю, профіль безпеки препарату був схожий з профілем безпеки плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях не були зареєстровані НЯ, які б розцінювалися як пов'язані з прийомом препарату, спостерігалися б у ≥1% пацієнтів, що приймали Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо. В 4-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні профіль безпеки препарату був схожий з таким у 2-тижневих дослідженнях. Частота виникнення сонливості при прийомі препарат у всіх дослідженнях була такою ж, як при прийомі плацебо.

Дорослі та діти віком 15 років і старше з цілорічним алергічним ринітом

Пацієнти приймали Сінгуляр® 1 раз / сут вранці або ввечері, в цілому переносимість препарату була хорошою. Профіль безпеки препарату був схожий з профілем безпеки, що спостерігався при лікуванні пацієнтів із сезонним алергічним ринітом та при прийомі плацебо. В даних клінічних дослідженнях не були зареєстровані НЯ, які б розцінювалися як пов'язані з прийомом препарату, спостерігалися б у ≥1% пацієнтів, що приймали Сінгуляр®, і частіше, ніж в групі пацієнтів, що приймали плацебо. Частота виникнення сонливості при прийомі препарату була такою ж, як при прийомі плацебо.

Узагальнений аналіз результатів клінічних досліджень

Було проведено узагальнений аналіз 41 плацебо-контрольованого клінічного дослідження (35 досліджень за участю пацієнтів у віці 15 років і старше, 6 досліджень за участю пацієнтів у віці від 6 до 14 років) з використанням затверджених методів оцінки суїцидальності. Серед 9929 пацієнтів, які отримували Сінгуляр®, і 7780 пацієнтів, які отримували в даних дослідженнях плацебо, було виявлено 1 пацієнт з суїцидальної налаштованістю в групі пацієнтів, які отримували Сінгуляр®. Ни в одной из групп лечения не было совершено ни одного самоубийства, суицидальной попытки или других подготовительных действий, указывавших на суицидальное поведение.

Отдельно был проведен обобщенный анализ 46 плацебо-контролируемых клинических исследований (35 исследований с участием пациентов в возрасте 15 лет и старше; 11 исследований с участием пациентов в возрасте от 3 месяцев до 14 лет) для оценки неблагоприятных поведенческих эффектов. Среди 11 673 пациентов, принимавших в этих исследованиях препарат Сингуляр®, и 8827 пациентов, принимавших плацебо, процент больных, имеющих как минимум один неблагоприятный поведенческий эффект, составил 2.73% среди пациентов, получавших Сингуляр®, и 2.27% среди пациентов, получавших плацебо; отношение шансов составило 1.12 (95%-доверительный интервал [0.93; 1.36]).

НЯ, зарегистрированные во время пострегистрационного применения препарата

Инфекционные и паразитарные заболевания: инфекции верхних дыхательных путей.

Cо стороны свертывающей системы крови: повышение склонности к кровотечениям.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т.ч. анафилаксия; очень редко (<1/10 000) - эозинофильная инфильтрация печени.

Со стороны психики: ажитация (в т.ч. агрессивное поведение или враждебность), тревожность, депрессия, дезориентация, нарушение внимания, патологические сновидения, галлюцинации, бессонница, нарушения памяти, психомоторная активность (включая раздражительность, беспокойство и тремор), сомнамбулизм, суицидальные мысли и поведение (суицидальность).

Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия; очень редко (<1/10 000) - судороги.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: учащенное сердцебиение.

Со стороны дыхательной системы: носовые кровотечения, легочная эозинофилия.

Со стороны пищеварительной системы: диарея, диспепсия, тошнота, рвота, панкреатит.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: увеличение активности АЛТ и ACT в крови; очень редко (<1/10 000) - гепатит (включая холестатические, гепатоцеллюлярные и смешанные поражения печени).

Со стороны кожи и подкожных тканей: склонность к формированию гематом, узловатая эритема, многоформная эритема, зуд, сыпь.

Аллергические реакции: ангионевротический отек, крапивница.

Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия, включая мышечные судороги.

Со стороны мочевыделительной системы: энурез у детей.

Общие реакции: астения (слабость)/усталость, отеки, пирексия.

Сингуляр® можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, традиционно применяемыми для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы и/или лечения аллергического ринита. Монтелукаст в рекомендуемой терапевтической дозе не оказывал клинически значимого эффекта на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.

При одновременном приеме фенобарбитала значение AUC монтелукаста снижается примерно на 40%, но это не требует изменений режима дозирования препарата Сингуляр®.

В исследованиях in vitro установлено, что монтелукаст ингибирует изофермент CYP2C8. Однако при исследовании лекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и росиглитазона (метаболизируется при участии изофермента CYP2C8) не получено подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP2C8. Поэтому в клинической практике не предполагается влияние монтелукаста на CYP2C8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в т.ч. паклитаксела, росиглитазона, репаглинида.

Исследования in vitro показали, что монтелукаст является субстратом изоферментов CYP2C8, 2С9 и 3А4. Данные клинического исследования лекарственного взаимодействия в отношении монтелукаста и гемфиброзила (ингибитора как CYP2C8, так и 2С9) демонстрируют, что гемфиброзил повышает эффект системного воздействия монтелукаста в 4.4 раза. Совместный прием итраконазола, мощного ингибитора CYP3A4, вместе с гемфиброзилом и монтелукастом не приводил к дополнительному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста. Влияние гемфиброзила на системное воздействие монтелукаста не может считаться клинически значимым на основании данных по безопасности при применении в дозах, превышающих одобренную дозу 10 мг для взрослых пациентов (например, 200 мг/сут для взрослых пациентов в течение 22 недель и до 900 мг/сут для пациентов, принимающих препарат в течение примерно одной недели, не наблюдалось клинически значимых отрицательных эффектов). Таким образом, при совместном приеме вместе с гемфиброзилом коррекция дозы монтелукаста не требуется. По результатам исследований in vitro, не предполагается клинически значимого лекарственного взаимодействия с другими известными ингибиторами CYP2C8 (например, с триметопримом). Кроме того, совместный прием монтелукаста с одним только итраконазолом не приводил к существенному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста.

Комбинированное лечение с бронходилататорами

Сингуляр® является обоснованным дополнением к монотерапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. По достижении терапевтического эффекта от лечения препаратом Сингуляр®, можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.

Комбинированное лечение с ингаляционными ГКС

Лечение препаратом Сингуляр® обеспечивает дополнительный терапевтический эффект у пациентов, применяющих ингаляционные ГКС. По достижении стабилизации состояния, можно начать постепенное снижение дозы ГКС под наблюдением врача. В некоторых случаях допустима полная отмена ингаляционных ГКС, однако резкая замена ингаляционных кортикостероидов на Сингуляр® не рекомендуется.

Симптомы передозировки не выявлены в ходе клинических исследований длительного (22 недели) лечения препаратом Сингуляр® взрослых пациентов с бронхиальной астмой в дозах до 200 мг/сут, либо в ходе коротких (около 1 недели) клинических исследований при приеме препарата в дозах до 900 мг/сут.

Имели место случаи острой передозировки препарата Сингуляр® (прием не менее 1000 мг/сут) в пострегистрационном периоде и во время клинических исследований у взрослых и детей. Клинические и лабораторные данные свидетельствовали о сопоставимости профилей безопасности препарата Сингуляр® у детей, взрослых и пациентов пожилого возраста. Наиболее частыми симптомами были чувство жажды, сонливость, рвота, психомоторное возбуждение, головная боль и боль в животе. Данные побочные эффекты согласуются с профилем безопасности препарата Сингуляр®.

Лікування: проведення симптоматичної терапії. Спеціальної інформації про лікування передозування препарату Сінгуляр® немає. Даних про ефективність перитонеального діалізу або гемодіалізу монтелукаста немає.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 ° до 30 ° С.

монтелукаст

Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Монтелар таблетки жевательные 5 мг, 14 шт., Монтелар таблетки жевательные 5 мг, 14 шт., Синглон таблетки 5 мг, 14 шт., Экталуст таблетки жевательные 5 мг 14 шт., Алмонт таблетки жевательные 4 мг 28 шт., Алмонт таблетки жевательные 4 мг 98 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Сингуляр таблетки 4 мг, 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!