Купить Сейзар таблетки 100 мг, 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Сейзар
Таблетки
1 табл. содержит ламотриджин 100 мг.
30 шт.
Сейзар - противоэпилептическое средство. Снижает патологическую активность нейронов без угнетения их функции. Стабилизирует нейрональные мембраны посредством влияния на Na+-каналы, блокирует избыточный выброс возбуждающих аминокислот (в основном глутамата), не снижая его нормальное высвобождение.
Эпилепсия у взрослых (монотерапия и в составе комбинированной терапии) и детей старше 2 лет (только в составе комбинированной терапии противоэпилептическими ЛС): парциальные и генерализованные припадки (в т.ч. тонико-клонические и связанные с синдромом Леннокса-Гасто). Биполярные расстройства (маниакально-депрессивный психоз).
Гиперчувствительность.
Монотерапия: взрослым и детям старше 12 лет назначают в начальной дозе 25 мг 1 раз в сутки в течение 2 нед, далее повышают до 50 мг 1 раз в день в течение 2 нед. Для достижения оптимального терапевтического эффекта дозу повышают на 50-100 мг каждые 1-2 нед. Поддерживающая доза - 100-200 мг/сут за 1-2 приема. В некоторых случаях для достижения терапевтического эффекта требуется доза 500 мг/сут. На фоне терапии вальпроевой кислотой в сочетании с др. противоэпилептическими ЛС или без них: начальная доза - 25 мг через день в течение 2 нед, далее - 25 мг 1 раз в сутки в течение 2 нед. Для достижения оптимального терапевтического эффекта дозу увеличивают на 25-50 мг каждые 1-2 нед. Поддерживающая доза - 100-200 мг/сут за 1-2 приема. На фоне терапии противоэпилептическими ЛС, индуцирующими "печеночные" ферменты (фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидон), в сочетании с др. противоэпилептическими ЛС или без них (за исключением вальпроевой кислоты): начальная доза - 50 мг 1 раз в сутки в течение 2 нед, далее - 100 мг/сут за 2 приема в течение 2 нед. Для достижения оптимального терапевтического эффекта дозу увеличивают максимум на 100 мг каждые 1-2 нед. Поддерживающая доза - 200-400 мг/сут за 2 приема. Некоторым пациентам для достижения терапевтического эффекта может потребоваться доза 700 мг/сут. Детям от 2 до 12 лет: первые 2 нед - 2 мг/кг/сут в 2 приема, затем 2 нед - 5 мг/кг/сут, затем увеличивают на 2-3 мг/кг каждые 1-2 нед до наступления эффекта (обычно 5-15 мг/кг/сут в 2 приема, максимально 400 мг/сут). Детям в возрасте от 2 до 12 лет для достижения оптимального терапевтического эффекта проводят коррекцию режима дозирования в соответствии с изменениями массы тела ребенка. Если дозы, рассчитанные с учетом массы тела, соответствуют неполным таблеткам, следует принимать меньшее количество целых таблеток. Вероятно, что для детей в возрасте от 2 до 6 лет потребуется поддерживающая доза, соответствующая верхней границе рекомендуемых доз. Растворимые/жевательные таблетки можно жевать, растворять в небольшом объеме воды (достаточном для того, чтобы покрыть всю таблетку) или проглатывать целиком, запивая водой.
Со стороны нервной системы: головная боль, повышенная утомляемость, головокружение, сонливость или бессонница, раздражительность, агрессивность, тремор, тревожность, спутанность сознания. Со стороны органов чувств: диплопия, нечеткость зрительного восприятия, коньюктивит, нарушение равновесия. Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота. Аллергические реакции: кожные высыпания чаще макулопапулезные (обычно в течение первых 8 нед терапии, проходящие после отмены препарата), синдром гиперчувствительности (лихорадка, лимфоаденопатия, отек лица, гематологические нарушения, включая анемию, нарушение функции печени, редко - ДВС-синдром и полиорганная недостаточность); редко - злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Объективным критерием эффективности является способность уменьшать частоту спайков на ЭЭГ на 78-98%. У лиц с биполярными расстройствами повышает частоту суицидального поведения. Слабо ингибирует дигидрофолатредуктазу, в связи с чем может влиять на обмен фолатов при длительной терапии. При резкой отмене возможно усиление проявлений эпилепсии, поэтому отменять следует постепенно, в течение 2 нед (кроме случаев, требующих немедленной отмены препарата - при появлении кожных высыпаний). Поскольку первые признаки кожных высыпаний у детей могут быть ошибочно приняты за инфекцию, врачи должны учитывать возможность развития неблагоприятной реакции на препарат у детей, у которых появляются высыпания и лихорадка в течение первых 8 нед терапии. Увеличение риска возникновения кожных высыпаний, по-видимому, связано с высокими начальными дозами ламотриджина и нарушением рекомендованной схемы увеличения доз, с сопутствующим применением вальпроевой кислоты, которая увеличивает T1/2 ламотриджина почти в 2 раза. При наличии кожных высыпаний следует немедленно осмотреть пациента и отменить прием препарата (исключая случаи, когда есть доказательства, что кожные высыпания не связаны с приемом препарата). Имеются сообщения, что тяжелые эпилептические припадки, включая эпилептический статус, могут приводить к развитию рабдомиолиза, полиорганной дисфункции, ДВС-синдрома, иногда с летальным исходом. Подобные состояния отмечались и на фоне терапии ламотриджином. У детей с массой тела менее 17 кг невозможно точно дозировать препарат в соответствии с приведенными выше рекомендациями, используя выпускаемые в настоящее время растворимые/жевательные таблетки по 5 мг. Имеются сообщения о возникновении головокружения, атаксии, диплопии, нечеткости зрительного восприятия и тошноты у пациентов, принимающих карбамазепин в сочетании с ламотриждином (эти симптомы обычно исчезают при снижении дозы карбамазепина). В период лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Не влияет на концентрацию в плазме, связывание с белками назначаемых одновременно противоэпилептических ЛС, на концентрацию этинилэстрадиола и левоноргестрела после приема пероральных контрацептивов. Совместим с седативными, противоэпилептическими ЛС и анксиолитиками. Противоэпилептические ЛС (фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, пиримидон), парацетамол ускоряют метаболизм и укорачивают T1/2 ламотриджина в 2 раза. Вальпроевая кислота подавляет ферменты печени, вызывает замедление метаболизма ламотриджина, вследствие чего T1/2 удлиняется до 70 ч у взрослых и до 45-55 ч - у детей. Миелотоксичные ЛС усиливают проявления гематотоксичности препарата.
Хранить в оригинальной упаковке, при температуре не выше 25°С.
Сейзар
Таблетки
1 табл. містить ламотриджин 100 мг.
30 шт.
Сейзар - протиепілептичний засіб. Знижує патологічну активність нейронів без пригнічення їх функції. Стабілізує нейрональні мембрани за допомогою впливу на Na-канали, блокує надмірний викид збуджуючих амінокислот (в основному глутамату), не знижуючи його нормальне вивільнення.
Епілепсія у дорослих (монотерапія й у складі комбінованої терапії) і дітей старше 2 років (тільки у складі комбінованої терапії протиепілептичними ЛЗ): парціальні та генералізовані напади (у т. ч. тоніко-клонічні і пов'язані з синдромом Леннокса-Гасто). Біполярні розлади (маніакально-депресивний психоз).
Гіперчутливість.
Монотерапія: дорослим і дітям старше 12 років призначають у початковій дозі 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, далі підвищують до 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Підтримуюча доза - 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. У деяких випадках для досягнення терапевтичного ефекту потрібно доза 500 мг/добу. На тлі терапії вальпроєвою кислотою в поєднанні з ін протиепілептичними ЛЗ або без них: початкова доза - 25 мг через день протягом 2 тижнів, далі - 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тиж. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту дозу збільшують на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Підтримуюча доза - 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. На тлі терапії протиепілептичними ЛЗ, що індукують "печінкові" ферменти (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), у поєднанні з ін протиепілептичними ЛЗ або без них (за винятком вальпроєвої кислоти): початкова доза - 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, далі - 100 мг/добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту дозу збільшують максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні. Підтримуюча доза - 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг/добу. Дітям від 2 до 12 років: перші 2 тижні - 2 мг/кг/добу в 2 прийоми, потім 2 тижнів - 5 мг/кг/добу, потім збільшують на 2-3 мг/кг кожні 1-2 тижні до настання ефекту (зазвичай 5-15 мг/кг/добу в 2 прийоми, максимально 400 мг/добу). Дітям віком від 2 до 12 років для досягнення оптимального терапевтичного ефекту проводять корекцію режиму дозування відповідно до зміни маси тіла дитини. Якщо дози, розраховані з урахуванням маси тіла, відповідають неповним таблеткам, слід приймати меншу кількість цілих таблеток. Ймовірно, що для дітей у віці від 2 до 6 років потрібно підтримуюча доза, яка відповідає верхній межі рекомендованих доз. Розчинні/жувальні таблетки можна жувати, розчиняти в невеликій кількості води (достатній для того, щоб покрити всю таблетку) або проковтнути цілими, запиваючи водою.
З боку нервової системи: головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, сонливість або безсоння, дратівливість, агресивність, тремор, тривожність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: диплопія, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, порушення рівноваги. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: нудота, блювання. Алергічні реакції: шкірні висипання частіше макулопапульозні (зазвичай протягом перших 8 тижнів терапії, що проходять після відміни препарату), синдром гіперчутливості (пропасниця, лімфоаденопатія, набряк обличчя, гематологічні порушення, включаючи анемію, порушення функції печінки, рідко - ДВС-синдром і поліорганна недостатність); рідко - злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. В осіб із біполярними розладами підвищує частоту суїцидальної поведінки. Слабо інгібує дигидрофолатредуктазу, у зв'язку з чим може впливати на обмін фолатів при тривалій терапії. При різкій відміні можливе посилення проявів епілепсії, тому слід скасовувати поступово, протягом 2 тижнів (крім випадків, що потребують негайної відміни препарату - при появі шкірних висипань). Оскільки перші ознаки шкірних висипань у дітей можуть бути помилково прийняті за інфекцію, лікарі повинні враховувати можливість розвитку несприятливої реакції на препарат у дітей, у яких з'являються висипання та гарячка протягом перших 8 тижнів терапії. Збільшення ризику виникнення шкірних висипань, очевидно, пов'язано з високими початковими дозами ламотриджину і порушенням рекомендованої схеми збільшення доз, із супутнім застосуванням вальпроєвої кислоти, яка збільшує T1/2 ламотриджину майже в 2 рази. При наявності шкірних висипань слід негайно оглянути пацієнта та відмінити прийом препарату (крім випадків, коли є докази, що шкірні висипання не пов'язані з прийомом препарату). Є повідомлення, що тяжкі епілептичні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призводити до розвитку рабдоміолізу, поліорганної дисфункції, ДВЗ-синдром, іноді з летальним результатом. Подібні стани відзначалися і на фоні терапії ламотриджином. У дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо точно дозувати препарат згідно з наведеними вище рекомендаціями, використовуючи випускаються в даний час розчинні/жувальні таблетки по 5 мг. Є повідомлення про виникнення запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткості зорового сприйняття і нудоту у пацієнтів, що приймають карбамазепін у сполученні з ламотриждином (ці симптоми зазвичай зникають при зниженні дози карбамазепіну). У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Не впливає на концентрацію в плазмі, зв'язування з білками призначаються одночасно протиепілептичних ЛЗ на концентрацію етинілестрадіолу і левоноргестрелу після прийому пероральних контрацептивів. Сумісний з седативними, протиепілептичними ЛЗ і анксиолітиками. Протиепілептичні ЛЗ (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, пиримидон), парацетамол прискорюють метаболізм і вкорочують T1/2 ламотриджину в 2 рази. Вальпроєва кислота пригнічує ферменти печінки, викликає сповільнення метаболізму ламотриджину, внаслідок чого T1/2 подовжується до 70 год у дорослих та до 45-55 год - у дітей. Миелотоксичные ЛЗ підсилюють прояви гематотоксичності препарату.
Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25°С.