Купить Сандостатин 0.1мг/мл р-р для в/в и п/кожн. введ. 1мл амп. х5 б м (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Фармакодинамика
Сандостатин - синтетический октапептид, являющийся производным естественного гормона соматостатина и обладающий сходными с ним фармакологическими эффектами, но значительно большей продолжительностью действия. Сандостатин подавляет секрецию гормона роста (ГР), как патологически повышенную, так и вызываемую аргинином, физической нагрузкой и инсулиновой гипогликемией. Препарат подавляет также секрецию инсулина, глюкагона, гастрина, серотонина, как патологически повышенную, так и вызываемую приемом пищи; также подавляет секрецию инсулина и глюкагона, стимулируемую аргинином. Сандостатин подавляет секрецию тиреотропина, вызываемую тиреолиберином.
В отличие от соматостатина, октреотид подавляет секрецию ГР в большей степени, чем секрецию инсулина, и его введение не сопровождается последующей гиперсекрецией гормонов (например, ГР у больных акромегалией).
У больных акромегалией Сандостатин снижает концентрацию ГР и инсулиноподобного фактора роста (ИФР-1) в плазме крови. Снижение концентрации ГР на 50% и более отмечается у 90% больных, при этом значение концентрации ГР менее 5 нг/мл достигается примерно у половины больных. У большинства больных акромегалией Сандостатин снижает выраженность головной боли, припухлости мягких тканей, гипергидроза, боли в суставах и парестезии. У больных с большими аденомами гипофиза лечение Сандостатином может привести к некоторому уменьшению размеров опухоли.
При секретирующих эндокринных опухолях ЖКТ и поджелудочной железы в случаях недостаточной эффективности проведенной терапии (хирургическое вмешательство, эмболия печеночной артерии, химиотерапия, в том числе стрептозотоцином и 5-фторурацилом) назначение Сандостатина может улучшать течение заболевания. Так, при карциноидных опухолях применение Сандостатина способствует уменьшению выраженности ощущения приливов крови к лицу, диареи, что во многих случаях сопровождается снижением концентрации серотонина в плазме и экскреции 5-гидроксииндолуксусной кислоты с мочой. При опухолях, характеризующихся гиперпродукцией вазоактивного интестинального пептида (ВИПомы), применение Сандостатина приводит у большинства больных к уменьшению тяжелой секреторной диареи, и, соответственно, к улучшению качества жизни больного. Одновременно происходит уменьшение сопутствующих нарушений электролитного баланса, например, гипокалиемии, что позволяет отменить энтеральное и парентеральное введение жидкости и электролитов. У некоторых больных замедляется или останавливается прогрессирование опухоли, происходит уменьшение ее размеров, а также размеров метастазов в печень. Клиническое улучшение обычно сопровождается уменьшением концентрации вазоактивного интестинального пептида (ВИП) в плазме или ее нормализацией.
При глюкагономах применение Сандостатина приводит к уменьшению мигрирующей эритемы. Сандостатин не оказывает существенного влияния на выраженность гипергликемии при сахарном диабете, при этом потребность в инсулине или пероральных гипогликемических препаратах обычно остается неизмененной. Препарат вызывает уменьшение диареи, что сопровождается повышением массы тела. Хотя снижение концентрации глюкагона в плазме крови под влиянием Сандостатина носит транзиторный характер, клиническое улучшение остается стабильным в течение всего периода применения препарата.
У больных с гастриномами/синдромом Золлингера-Эллисона при применении Сандостатина в виде монотерапии или в комбинации с ингибиторами протоновой помпы или блокаторами гистаминовых Н2-рецепторов возможно снижение гиперсекреции соляной кислоты в желудке, снижение концентрации гастрина в плазме крови, а также уменьшение выраженности диареи и приливов.
У больных с инсулиномами Сандостатин уменьшает уровень иммунореактивного инсулина в крови (этот эффект может быть кратковременным - около 2 ч). У больных с операбельными опухолями Сандостатин может обеспечить восстановление и поддержание нормогликемии в предоперационном периоде. У больных с неоперабельными доброкачественными и злокачественными опухолями контроль гликемии может улучшаться и без одновременного продолжительного снижения уровня инсулина в крови.
У больных с редко встречающимися опухолями, гиперпродуцирующими рилизинг-фактор гормона роста (соматолибериномами), Сандостатин уменьшает выраженность симптомов акромегалии. Это связано с подавлением секреции рилизинг-фактора гормона роста и самого гормона роста. В дальнейшем может уменьшиться гипертрофия гипофиза.
При рефрактерной диарее у больных с СПИД применение Сандостатина приводит к полной или частичной нормализации стула примерно у 1/3 больных, страдающих диареей, не контролируемой адекватной терапией противомикробными и/или противодиарейными средствами.
У больных, которым планируется проведение операции на поджелудочной железе, применение Сандостатина во время операции и после нее снижает частоту типичных послеоперационных осложнений (например, панкреатических свищей, абсцессов, сепсиса, послеоперационного острого панкреатита).
При кровотечении из варикозно расширенных вен пищевода и желудка у больных циррозом печени применение Сандостатина в комбинации со специфическим лечением (например, склерозирующей терапией) приводит к более эффективной остановке кровотечения и раннего повторного кровотечения, уменьшению объема трансфузий и улучшению 5-дневной выживаемости. Считается, что механизм действия Сандостатина связан с уменьшением органного кровотока посредством подавления таких вазоактивных гормонов как ВИП и глюкагон.
Фармакокинетика
Всасывание
После п/к введения Сандостатин быстро и полностью всасывается. Cmax октреотида в плазме достигается в пределах 30 мин.
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 65%. Связывание Сандостатина с форменными элементами крови крайне незначительно. Vd составляет 0,27 л/кг.
Выведение
T1/2 после п/к инъекции препарата составляет 100 мин. После в/в введения выведение препарата осуществляется в 2 фазы, с T1/2 10 и 90 мин соответственно. Большая часть препарата выводится с калом, около 32% - в неизмененном виде с мочой. Общий клиренс составляет 160 мл/мин.
Сандостатин ампулы 0,1мг/мл 1 мл 5 шт. упак. инструкция на украинскомлатинська назва
Sandostatin
Форма випускуРозчин для в / в і п / к введення.
упаковкаВ ампулі 1 мл розчину. У картонній упаковці 5 ампул.
Фармакологічна діяФармакодинаміка
Сандостатин - синтетичний октапептид, є похідним природного гормону соматостатину, він має подібні з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії. Сандостатин пригнічує секрецію гормону росту (ГР), як патологічно підвищену, так і спричинюється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і спричинюється прийомом їжі; також пригнічує секрецію інсуліну і глюкагону, що стимулюється аргініном. Сандостатин пригнічує секрецію тиреотропіну, що спричинюється тиреоліберином.
На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує секрецію ГР більшою мірою, ніж секрецію інсуліну, і його введення не супроводжується подальшою гиперсекрецией гормонів (наприклад, ГР у хворих на акромегалію).
У хворих на акромегалію Сандостатин знижує концентрацію ГР і інсуліноподібний фактор росту (ІФР-1) в плазмі крові. Зниження концентрації ГР на 50% і більше відзначається у 90% хворих, при цьому значення концентрації ГР менше 5 нг / мл досягається приблизно у половини хворих. У більшості хворих на акромегалію Сандостатин знижує вираженість головного болю, припухлості м'яких тканин, гіпергідрозу, болі в суглобах і парестезії. У хворих з великими аденомами гіпофіза лікування Сандостатином може привести до деякого зменшення розмірів пухлини.
При секретуючих ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози у випадках недостатньої ефективності проведеної терапії (хірургічне втручання, емболія печінкової артерії, хіміотерапія, в тому числі стрептозотоцином і 5-фторурацилом) призначення Сандостатину може покращувати перебіг захворювання. Так, при карциноїдних пухлинах застосування Сандостатину сприяє зменшенню вираженості відчуття припливів крові до обличчя, діареї, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі і екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПоми), застосування Сандостатину призводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, і, відповідно, до поліпшення якості життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне і парентеральне введення рідини і електролітів. У деяких хворих сповільнюється або зупиняється прогресування пухлини, відбувається зменшення її розмірів, а також розмірів метастазів в печінку. Клінічне покращання звичайно супроводжується зменшенням концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі або її нормалізацією.
При глюкагономах застосування Сандостатину призводить до зменшення мігруючої еритеми. Сандостатин не робить істотного впливу на вираженість гіперглікемії при цукровому діабеті, при цьому потреба в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах зазвичай залишається незмінною. Препарат викликає зменшення діареї, що супроводжується підвищенням маси тіла. Хоча зниження концентрації глюкагону в плазмі крові під впливом Сандостатину носить транзиторний характер, клінічне поліпшення залишається стабільним протягом всього періоду застосування препарату.
У хворих з гастриномах / синдромом Золлінгера-Еллісона при застосуванні Сандостатину у вигляді монотерапії або в комбінації з інгібіторами протоновой помпи або блокаторами гістамінових Н2-рецепторів можливе зниження гіперсекреції соляної кислоти в шлунку, зниження концентрації гастрину в плазмі крові, а також зменшення вираженості діареї та припливів.
У хворих з інсуліномами Сандостатин зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (цей ефект може бути короткочасним - близько 2 год). У хворих з операбельними пухлинами Сандостатин може забезпечити відновлення і підтримку нормоглікемії в передопераційному періоді. У хворих з неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може поліпшуватися і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.
У хворих рідко спостерігаються пухлини, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), Сандостатин зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це пов'язано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормону росту і самого гормону росту. В подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза.
При рефрактерній діареї у хворих з СНІД застосування Сандостатину призводить до повної або часткової нормалізації стільця приблизно у 1/3 хворих, які страждають на діарею, не контролюється адекватною терапією протимікробними і / або протидіарейними засобами.
У хворих, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування Сандостатину під час операції і після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).
При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування Сандостатину у комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення обсягу трансфузій і поліпшення 5-денного виживання. Вважається, що механізм дії Сандостатину пов'язаний зі зменшенням органного кровотоку за допомогою придушення таких вазоактивних гормонів як ВІП і глюкагон.
Фармакокінетика
всмоктування
Після п / к введення Сандостатин швидко і повністю всмоктується. C max октреотида в плазмі досягається в межах 30 хв.
розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування Сандостатину з форменими елементами крові вкрай незначно. V d становить 0,27 л / кг.
виведення
T 1/2 після п / к ін'єкції препарату становить 100 хв. Після в / в введення виведення препарату здійснюється в 2 фази, з T 1/2 10 і 90 хв відповідно. Більша частина препарату виводиться з калом, близько 32% - в незміненому вигляді з сечею. Загальний кліренс становить 160 мл / хв.
показанняакромегалія:
для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів ГР і ІФР-1 в плазмі в тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування або променевої терапії; лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткострокового лікування в проміжках між курсами променевої терапії доти, поки повністю не розвинеться її ефект.Секретирующие ендокринні пухлини шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози - для контролю симптомів:
карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому; ВІПоми; глюкагономах; гастриноми / синдром Золлінгера-Еллісона - звичайно у комбінації з інгібіторами протоновой помпи і блокаторами гістамінових Н2-рецепторів; інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту).Сандостатин не є протипухлинним препаратом, і його застосування не може привести до вилікування даної категорії пацієнтів.
Контроль симптомів рефрактерній діареї у хворих СНІД.
Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.
Зупинка кровотечі і профілактика рецидивів кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки. Сандостатин застосовують в комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад, ендоскопічної склерозуючою терапією.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю: слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті.
Застосування при вагітності та годуванні груддюДосвід застосування Сандостатину у вагітних жінок і матерів-годувальниць обмежений, тому цій категорії хворих препарат призначають тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду або немовляти.
особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно пильне спостереження за хворими, які отримують Сандостатин, тому що можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком такого серйозного ускладнення, як звуження полів зору. У цих випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування.
У разі розвитку брадикардії на тлі застосування Сандостатину, необхідно знизити дози бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів або препаратів, що впливають на водно-електролітний баланс.
У деяких пацієнтів октреотид може змінювати абсорбцію жирів в кишечнику. На тлі застосування октреотиду відзначалося зниження вмісту ціанокобаламіну (вітаміну В 12) і відхилення від норми показників тесту всмоктування ціанокобаламіну (тест Шіллінга).
При застосуванні Сандостатину у пацієнтів з дефіцитом вітаміну В12 в анамнезі рекомендується контролювати вміст ціанокобаламіну в організмі.
Рекомендації з ведення хворих під час лікування Сандостатином щодо утворення каменів жовчного міхура
До призначення Сандостатину хворі повинні пройти вихідне ультразвукове дослідження жовчного міхура. Під час лікування Сандостатином слід проводити повторні ультразвукові дослідження жовчного міхура, переважно, з інтервалами 6-12 місяців. Якщо камені жовчного міхура виявлені ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Сандостатином в порівнянні з можливим ризиком, пов'язаним з їх наявністю. Даних про будь-яке негативний вплив Сандостатину на перебіг або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби немає. Ведення хворих, у яких камені жовчного міхура утворюються в процесі лікування Сандостатином.а) Безсимптомні камені жовчного міхура.
Застосування Сандостатину можна припинити або продовжити - відповідно до оцінки співвідношення користь / ризик. У будь-якому випадку немає необхідності робити будь-що, крім продовження спостереження, при необхідності зробивши його частішим.
б) Камені жовчного міхура з клінічною симптоматикою.
Застосування Сандостатину можна припинити або продовжити - відповідно до оцінки співвідношення користь / ризик. У будь-якому випадку хворого слід лікувати так само, як і в інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінацій препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7,5 мг / кг на добу в поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою в тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каменів.
При лікуванні ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози Сандостатином в рідкісних випадках може наступити раптовий рецидив симптомів захворювання. У хворих з інсуліномами на тлі лікування октреотидом може відзначатися збільшення вираженості і тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважною впливом на секрецію ГР і глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також з меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Слід забезпечити ретельне регулярне спостереження за цими хворими як на початку лікування Сандостатином, так і при кожній зміні дози препарату. Істотні коливання концентрації глюкози в крові можна спробувати знизити шляхом частішого введення Сандостатину в менших дозах. У хворих на цукровий діабет типу 1 Сандостатин може знижувати потребу в інсуліні. У хворих без цукрового діабету і з цукровим діабетом типу 2 при частково збереженій секреції інсуліну введення Сандостатину може призводити до постпрандіальної гіперглікемії. При застосуванні Сандостатину у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується проводити контроль концентрації глюкози в крові і протидіабетичну терапію.
Оскільки після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка підвищений ризик розвитку цукрового діабету типу 1, а у хворих, які страждають на цукровий діабет, також можливі зміни потреби в інсуліні; в цих випадках необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові.
Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-блокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів, глюкагону.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги
Дані про вплив Сандостатину на здатність керувати транспортними засобами і роботі з механізмами відсутні.
склад1 мл розчину містить:
Активні речовини: октреотид (у формі вільного пептиду) 100 мкг.
Допоміжні речовини: молочна кислота, Манітол, натрію гідрокарбонат, вуглецю діоксид, вода д / і.
Спосіб застосування та дозиПри акромегалії спочатку препарат вводять по 50-100 мкг п / к з інтервалами 8 або 12 год. Подальша корекція дози повинна бути заснована на щомісячних визначеннях концентрації ГР і ІФР-1 в крові (цільова концентрація: ГР <2,5 нг / мл; ІФР-1 в межах нормальних значень), аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату. У більшості хворих оптимальна добова доза становить 300 мкг. Не слід перевищувати максимальну дозу, що становить 1,5 мг / добу. У пацієнтів, які отримують Сандостатин в стабільній дозі, визначення концентрації ГР слід проводити кожні 6 місяців. Якщо після 3 місяців лікування Сандостатином не відзначається достатнього зниження рівня гормону росту і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.
При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози препарат вводять п / ш у початковій дозі по 50 мкг 1-2 рази / добу. У подальшому, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на рівні гормонів, що продукуються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин - впливу на виділення 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею) і переносимості, дозу препарату можна поступово збільшити до 100-200 мкг 3 рази / добу. У виняткових випадках можуть знадобитися більш високі дози. Підтримуючі дози препарату слід підбирати індивідуально.
При карциноїдних пухлинах в разі, якщо терапія Сандостатином в максимально переносимої дози протягом 1 тижні не була ефективною, лікування продовжувати не слід.
При рефрактерній діареї у хворих СНІД препарат вводять п / ш у початковій дозі по 100 мкг 3 рази / добу. Якщо після 1 тижня лікування діарея не вщухає, дозу препарату слід збільшити індивідуально, аж до 250 мкг 3 рази / добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом тижня лікування Сандостатином в дозі 250 мкг 3 рази / добу поліпшення не настає, терапію слід припинити.
Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі вводять п / к по 100 мкг 3 рази / добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (по крайней мере, за 1 год до лапаротомії).
При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка вводять препарат в дозі 25 мкг / год шляхом безперервної в / в інфузії протягом 5 днів. Сандостатин можна розводити фізіологічним розчином хлориду натрію. У пацієнтів з цирозом печінки з кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу була відзначена добра переносимість Сандостатину, що застосовувався протягом 5 днів до 50 мкг / год у вигляді безперервної в / в інфузії.
В даний час немає даних, які б свідчили про те, що у пацієнтів похилого віку знижена переносимість Сандостатину і для них потрібна зміна режиму дозування.
Досвід застосування Сандостатину у дітей дуже обмежений.
У пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендується корекція підтримуючої дози, оскільки є дані про збільшення T 1/2 октреотида у хворих на цироз печінки.
У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція режиму дозування Сандостатину не потрібно.
Правила використання препарату
Препарат в оригінальній упаковці, призначений для використання в найближчим часом, можна зберігати при температурі не вище 30 ° С не більше 2 тижнів.
П / к введення
Хворі, які самостійно проводять підшкірне введення Сандостатину, повинні отримати детальні інструкції від лікаря або медсестри.
Перед введенням розчин повинен мати кімнатну температуру, що сприяє зменшенню неприємних відчуттів в місці введення. Не слід вводити препарат в один і той же місце з короткими проміжками часу. Ампули слід відкривати безпосередньо перед введенням препарату; невикористане кількість розчину викидають.
В / в введення
Перед застосуванням розчин для в / в введення слід уважно оглянути на предмет зміни кольору розчину та наявності сторонніх частинок. Сандостатин (октреотида ацетат) в течение 24 ч сохраняет физическую и химическую стабильность в стерильном физиологическом растворе или 5% растворе глюкозы в воде. Тем не менее, поскольку Сандостатин может влиять на обмен глюкозы, предпочтительно использовать физиологический раствор. Приготовленный раствор сохраняет физическую и химическую стабильность при температуре ниже 25°С по меньшей мере в течение 24 ч. Во избежание микробного загрязнения разведенные растворы следует использовать сразу после приготовления. Если раствор не будет использован сразу, его следует хранить при температуре от 2° до 8°С вплоть до его применения. Перед использованием раствор следует подержать при комнатной температуре.
Общее время между разведением, хранением в холодильнике и окончанием введения раствора не должно превышать 24 ч.
При необходимости в/в введения Сандостатина содержимое одной ампулы, содержащей 500 мкг активного вещества, должно быть разведено в 60 мл физиологического раствора, и приготовленный раствор следует вводить в/в капельно. Инфузии повторяют с необходимой частотой в соответствии с рекомендованной длительностью лечения. Сандостатин можно также вводить и в более низких концентрациях.
Побічні діїОсновными нежелательными явлениями, отмечавшимися при применении Сандостатина, были реакции в месте инъекции препарата и реакции со стороны ЖКТ.
Наиболее часто при применении Сандостатина наблюдались диарея, боль в животе, метеоризм, боль или раздражение в месте инъекции препарата.
Преходящие нарушения со стороны ЖКТ отмечались у 10% пациентов и обычно проходили при продолжении терапии препаратом.
Определение частоты развития нежелательных реакций:
очень часто (?1/10); часто (?1/100, ?1/10); иногда (?1/1000, ?1/100); редко (?1/10 000, ?1/1000); очень редко (? 1/10 000), включая отдельные сообщения.Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, спастические боли в животе, запоры, метеоризм; иногда - холецистит; редко - стеаторея, тошнота, рвота, вздутие живота, образование камней в желчном пузыре; очень редко - острый панкреатит, анорексия, жидкий стул, острый гепатит без явлений холестаза, гипербилирубинемия, повышение уровня ЩФ, ГГТ и активности печеночных трансаминаз.
Дерматологические реакции: иногда - временное выпадение волос.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - брадикардия, тахикардия.
Аллергические реакции: редко - гиперчувствительность, сыпь; очень редко - анафилаксия.
Со стороны эндокринной системы: очень редко - гипогликемия, гипергликемия.
Со стороны дыхательной системы: очень редко - одышка.
Местные реакции: боль, ощущение зуда или жжения, краснота и припухлость в месте п/к инъекции (обычно проходят в течение 15 мин). Выраженность местных реакций можно уменьшить, если использовать раствор комнатной температуры, или если вводить меньший; объем более концентрированного раствора.
Інші
Хотя выделение жира с калом может возрастать, до настоящего времени нет доказательств того, что длительное лечение октреотидом может приводить к развитию дефицита питания вследствие нарушений всасывания (мальабсорбция).
Частоту возникновения побочных эффектов со стороны ЖКТ можно уменьшить, увеличивая промежутки времени между приемами пищи и введением Сандостатина.
Сообщалось об очень редких случаях острого панкреатита, развивавшегося в первые часы или дни п/к применения Сандостатина и исчезавшего после отмены препарата. Кроме того, при длительном применении Сандостатина п/к отмечались случаи панкреатита, связанного с холелитиазом.
При применении Сандостатина редко отмечались нарушения функции щитовидной железы (как снижение, так и повышение активности) и диспептические симптомы.
Сообщалось о случаях развития аритмий у пациентов, получающих лечение октреотидом ацетатом.
По данным ЭКГ-исследования на фоне применения препарата наблюдались: удлинение интервала ОТ, отклонение электрической оси сердца, ранняя реполяризация, низковольтажный тип ЭКГ, смещение переходной зоны, ранний зубец Р и неспецифические изменения сегмента ST и зубца Т. Поскольку у многих пациентов с акромегалией и карциноидными опухолями отмечаются заболевания сердца, причинно-следственная связь между применением Сандостатина и развитием данных нежелательных явлений не установлена.
лікарська взаємодіяСандостатин уменьшает всасывание циклоспорина и замедляет всасывание циметидина.
Сочетанное применение октреотида и бромокриптина увеличивает биодоступность бромокриптина.
Имеются данные о том, что аналоги соматостатина могут уменьшать метаболический клиренс веществ, метаболизирующихся с участием изоферментов системы цитохрома Р450, что может быть обусловлено подавлением ГР. Поскольку нельзя исключить, что октреотид может также обладать этим эффектом, следует соблюдать осторожность при назначении препаратов, метаболизирующихся изоферментом CYP3A4 и имеющих узкий диапазон терапевтических концентраций (например, хинидин, терфенадин).
ПередозуванняДозы октреотида до 2000 мкг в виде п/к инъекций 3 раза/сут в течение нескольких месяцев переносились хорошо.
Симптомы: максимальная разовая доза при в/в болюсном введении взрослому пациенту составляла 1 мг, при этом отмечались уменьшение ЧСС, приливы крови к лицу, спастические боли в животе, диарея, ощущение пустоты в желудке и тошнота; все эти симптомы разрешились в течение 24 ч от момента введения препарата.
Одному пациенту методом длительной инфузии по ошибке была введена избыточная доза Сандостатина (250 мкг/ч в течение 48 ч вместо 25 мкг/ч), что не сопровождалось побочными эффектами.
При острой передозировке не было отмечено каких-либо опасных для жизни реакций.
Лікування: проведення симптоматичної терапії.
Умови зберіганняХранить в недоступном для детей месте, в оригинальной упаковке, в холодильнике, при температуре от 2° до 8°С; не замораживать, предохранять от воздействия света.
Термін придатності3 роки.
Діюча речовинаОктреотид
Похожее видеоДополнительная информацияСандостатин ампулы 0,1мг/мл 1 мл 5 шт. упак. производит Новартис, страна производства Швейцария. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Октреотид ампулы 0.01%, 1 мл, 10 шт., Сандостатин Лар микросферы д/сусп. для в/м введ .20 мг 5 мл флаконы 1шт. упак., Сандостатин Лар микросферы д/сусп. для в/м введ .30 мг 5 мл флаконы 1шт. упак., Сандостатин Лар микросферы д/сусп. для в/м введ .10 мг 5 мл флаконы 1шт. упак., Октретекс ампулы 0,1 мг/мл 1 мл, 5 шт., Октреотид р-р для в/вен.и п/кожн. введ.50 мкг/мл 1мл ампулы 5 шт.
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Сандостатин ампулы 0,1мг/мл 1 мл 5 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!