Купить Роаккутан капсулы 20 мг, 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Роаккутан
Roaccutane
Капсулы
Одна капсула содержит:
изотретиноин 20 мг
вспомогательные вещества: соевых бобов масло, воск пчелиный желтый, соевых бобов масло гидрогенизированное, соевых бобов масло частично гидрогенизированное;
оболочка капсулы: глицерол 85%, желатин, Карион 83 (крахмал картофельный гидролизованный, маннитол, сорбитол), краситель железа оксид красный (Е172), титана диоксид (Е171);
чернила для нанесения надписи на капсуле: шеллак, краситель железа оксид черный (Е172); допускается использование готовых чернил Opacode Black S-1-27794.
30 шт.
Роаккутан - стимулятор регенерации, ретиноид для системной терапии угревой болезни
Изотретиноин, активное вещество Роаккутана, стереоизомер полностью транс-ретиноевой кислоты (третиноина).
Обладает специфическим противосеборейным действием при тяжелых формах угревой сыпи (акне), не поддающихся другим видам терапии. Механизм действия препарата до конца не выяснен, однако установлено, что улучшение клинической картины заболевания связано с дозозависимым снижением активности сальных желез и уменьшением их размеров, что подтверждается гистологическими исследованиями. Кроме того, доказано противовоспалительное действие изотретиноина на кожу.
Тяжелые формы акне (узелково-кистозные, конглобатные акне или акне с риском образования рубцов).
Акне, не поддающиеся другим видам терапии.
Беременность, период кормления грудью, печеночная недостаточность, гипервитаминоз А, выраженная гиперлипидемия, сопутствующая терапия тетрациклинами.
Повышенная чувствительность к препарату или его компонентам.
Детский возраст до 12 лет.
Стандартный режим дозирования
Внутрь, во время еды один или два раза в день.
Терапевтическая эффективность Роаккутана и его побочные действия зависят от дозы и варьируют у разных больных. Это диктует необходимость индивидуального подбора дозы в ходе лечения.
Лечение Роаккутаном следует начинать с дозы 0.5 мг/кг в сутки. У большинства больных доза колеблется от 0.5 до 1.0 мг/кг массы тела в сутки. Больным с очень тяжелыми формами заболевания или с акне туловища могут потребоваться более высокие суточные дозы - до 2.0 мг/кг. Доказано, что частота ремиссии и профилактика рецидивов оптимальны при использовании курсовой дозы 120 -150 мг/кг (на курс лечения), поэтому продолжительность терапии у конкретных больных меняется в зависимости от суточной дозы. Полной ремиссии акне часто удается добиться за 16-24 недели лечения. У больных, очень плохо переносящих рекомендованную дозу, лечение можно продолжить в меньшей дозе, однако проводить его дольше.
У большинства больных акне полностью исчезают после однократного курса лечения. При явном рецидиве показан повторный курс лечения Роаккутаном в той же суточной и курсовой дозе, как и первый. Поскольку улучшение может продолжаться вплоть до 8 недель после отмены препарата, повторный курс следует назначать не раньше окончания этого срока.
Дозирование в особых случаях
У больных с тяжелой почечной недостаточностью лечение следует начинать с меньшей дозы (например, 10 мг/сутки) и далее увеличивать до 1 мг/кг/сутки или максимально переносимой.
Большинство побочных действий Роаккутана зависят от дозы. Как правило, при назначении рекомендованных доз соотношение пользы и риска, учитывая тяжесть заболевания, приемлемо для больного. Обычно побочные действия носят обратимый характер после коррекции дозы или отмены препарата, но некоторые могут сохраняться после прекращения лечения.
Симптомы, связанные с гипервитаминозом А: сухость кожи, слизистых оболочек, в т.ч. губ (хейлит), носовой полости (кровотечения), гортаноглотки (охриплость голоса), глаз (конъюнктивит, обратимое помутнение роговицы и непереносимость контактных линз).
Кожа и ее придатки: сыпь, зуд, эритема лица/дерматит, потливость, пиогенная гранулема, паронихии, ониходистрофии, усиленное разрастание грануляционной ткани, стойкое истончение волос, обратимое выпадение волос, фульминантные формы акне, гирсутизм, гиперпигментация, фотосенсибилизация, фотоаллергия, легкая травмируемость кожи. В начале лечения может происходить обострение акне, сохраняющееся несколько недель.
Костно-мышечная система: боли в мышцах с повышением уровня КФК в сыворотке или без него, боли в суставах, гиперостоз, артрит, обызвествление связок и сухожилий, другие изменения костей, тендиниты.
Центральная нервная система и психическая сфера: нарушение поведения, депрессия, головная боль, повышение внутричерепного давления («псевдоопухоль головного мозга»: головная боль, тошнота, рвота, нарушение зрения, отек зрительного нерва), судорожные припадки.
Органы чувств: отдельные случаи нарушения остроты зрения, светобоязнь, нарушение темновой адаптации (снижение остроты сумеречного зрения), редко — нарушение цветовосприятия (проходящее после отмены препарата), лентикулярная катаракта, кератит, блефарит, конъюнктивит, раздражение глаз, отек зрительного нерва (как проявление внутричерепной гипертензии); нарушение слуха на определенных звуковых частотах.
Желудочно-кишечный тракт: тошнота, диарея, воспалительные заболевания кишечника (колит, илеит), кровотечения; панкреатит (особенно при сопутствующей гипертриглицеридемии выше 800 мг/дл). Описаны редкие случаи панкреатита с фатальным исходом. Транзиторное и обратимое повышение активности печеночных трансаминаз, отдельные случаи гепатита. Во многих этих случаях изменения не выходили за границы нормы и возвращались к исходным показателям в процессе лечения, однако в некоторых ситуациях возникала необходимость уменьшить дозу или отменить Роаккутан.
Органы дыхания: редко - бронхоспазм (чаще у больных с бронхиальной астмой в анамнезе).
Система крови: анемия, снижение гематокрита, лейкопения, нейтропения, увеличение или уменьшение числа тромбоцитов, ускорение СОЭ.
Лабораторные показатели: гипертриглицеридемия, гиперхолестеринемия, гиперурикемия, снижение уровня липопротеинов высокой плотности, редко — гипергликемия. В ходе приема Роаккутана были зарегистрированы случаи впервые выявленного сахарного диабета. У некоторых больных, особенно занимающихся интенсивной физической нагрузкой, описаны отдельные случаи повышения активности КФК в сыворотке.
Иммунная система: местные или системные инфекции, вызванные грамположительными возбудителями (Staphylococcus aureus).
Прочее: лимфаденопатия, гематурия, протеинурия, васкулит (гранулематоз Вегенера, аллергический васкулит), системные реакции гиперчувствительности, гломерулонефрит.
Роаккутан должны назначать только врачи, предпочтительно дерматологи, имеющие опыт применения системных ретиноидов и знающие о риске тератогенности препарата. Пациентам как женского, так и мужского пола необходимо выдавать копию брошюры с информацией для пациента.
Во избежание случайного воздействия препарата на организм других людей, у больных, которые получают или незадолго до этого (1 месяц) получали Роаккутан, нельзя брать донорскую кровь.
Рекомендуется контролировать функцию печени и печеночные ферменты до лечения, через 1 месяц после его начала, а затем каждые 3 месяца или по показаниям. Отмечено преходящее и обратимое увеличение печеночных трансаминаз, в большинстве случаев в пределах нормальных значений. Если уровень печеночных трансаминаз превышает норму, необходимо уменьшить дозу препарата или отменить его.
Следует определять также уровень липидов в сыворотке натощак до лечения, через 1 месяц после начала, а затем каждые 3 месяца или по показаниям. Обычно концентрации липидов нормализуются после уменьшения дозы или отмены препарата, а также при соблюдении диеты. Необходимо контролировать клинически значимое повышение уровня триглицеридов, поскольку их подъем свыше 800 мг/дл или 9 ммоль/л может сопровождаться развитием острого панкреатита, возможно с летальным исходом. При стойкой гипертриглицеридемии или симптомах панкреатита Роаккутан следует отменить.
В редких случаях у больных, получавших Роаккутан, описаны депрессия, психотическая симптоматика и очень редко - суицидальные попытки. Хотя их причинная связь с применением препарата не установлена, необходимо соблюдать особую осторожность у больных с депрессией в анамнезе и наблюдать всех пациентов на предмет возникновения депрессии в ходе лечения препаратом, при необходимости направляя их к соответствующему специалисту. Однако, отмена Роаккутана может не приводить к исчезновению симптомов и может потребоваться дальнейшее наблюдение и лечение у специалиста.
В редких случаях в начале терапии отмечается обострение акне, которое проходит в течение 7-10 дней без коррекции дозы препарата.
Через несколько лет после применения Роаккутана для лечения дискератозов при общей курсовой дозе и продолжительности терапии, выше рекомендованных для терапии акне, развивались костные изменения, в том числе преждевременное закрытие эпифизарных зон роста, гиперостоз, кальцификация связок и сухожилий. Поэтому при назначении препарата любому больному, следует предварительно тщательно оценить соотношение возможной пользы и риска.
Пациентам, получающим Роаккутан, рекомендуется использовать увлажняющие мазь или крем для тела, бальзам для губ для уменьшения сухости кожи и слизистых в начале терапии.
В ходе постмаркетингового наблюдения при применении препарата Роаккутан описаны случаи развития тяжелых кожных реакций, таких как мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Данные явления могут носить серьезный характер и привести к потерe трудоспособности, угрожающим жизни состояниям, госпитализации или фатальному исходу. Пациенты, получающие Роаккутан, нуждаются в тщательном наблюдении с целью выявления тяжелых кожных реакций и при необходимости решения вопроса об отмене препарата.
На фоне приема Роаккутана возможны боли в мышцах и суставах, увеличение креатининфосфокиназы сыворотки крови, которые могут сопровождаться снижением переносимости интенсивной физической нагрузки.
Следует избегать проведения глубокой химической дермоабразии и лечения лазером у больных, получающих Роаккутан, а также в течение 5-6 месяцев после окончания лечения из-за возможности усиленного рубцевания в атипичных местах и возникновения гипер- и гипопигментации. В ходе лечения Роаккутаном и в течение 6 месяцев после него нельзя проводить эпиляцию с помощью аппликаций воска из-за риска отслойки эпидермиса, развития рубцов и дерматита.
Поскольку у некоторых больных может наблюдаться снижение остроты ночного зрения, которое иногда сохраняется и после окончания терапии, больных следует информировать о возможности этого состояния, рекомендуя им соблюдать осторожность при вождении автомобиля в ночное время. Состояние остроты зрения нужно тщательно контролировать.
Сухость конъюнктивы глаз, помутнения роговицы, ухудшение ночного зрения и кератит обычно проходят после отмены препарата. При сухости слизистой оболочки глаз можно использовать аппликации увлажняющей глазной мази или препарата исскуственной слезы. Необходимо наблюдать больных с сухостью конъюнктивы на предмет возможного развития кератита. Больных, предъявляющих жалобы на зрение, следует направлять к офтальмологу и рассмотреть вопрос о целесообразности отмены Роаккутана. При непереносимости контактных линз на время терапии следует использовать очки.
Следует ограничивать воздействие солнечных и УФ-лучей. При необходимости следует использовать солнцезащитный крем с высоким значением защитного фактора не менее 15 SPF.
Описаны редкие случаи развития доброкачественной внутричерепной гипертензии («псевдоопухоль головного мозга»), в т.ч. при сочетанном применении с тетрациклинами. У таких пациентов следует немедленно отменить Роаккутан.
При терапии Роаккутаном возможно возникновение воспалительного заболевания кишечника. У больных с выраженной геморрагической диареей необходимо немедленно отменить Роаккутан.
Описаны редкие случаи анафилактических реакций, которые возникали только после предшествующего наружного применения ретиноидов. Тяжелые аллергические реакции диктуют необходимость отмены препарата и тщательного наблюдения за больным.
Больным из группы высокого риска (с сахарным диабетом, ожирением, хроническим алкоголизмом или нарушениями жирового обмена) при лечении Роаккутаном может потребоваться более частый лабораторный контроль уровня глюкозы и липидов.
При наличии диабета или подозрении на него рекомендуется более частое определение гликемии.
Из-за возможного усиления симптомов гипервитаминоза А следует избегать одновременного назначения Роаккутана и витамина А.
Поскольку тетрациклины также могут вызвать повышение внутричерепного давления, их применение в сочетании с Роаккутаном противопоказано.
Изотретиноин может ослабить эффективность препаратов прогестерона, поэтому не следует пользоваться контрацептивными средствами, содержащими малые дозы прогестерона.
Сочетанное применение с местными кератолитическими или эксфолиативными препаратами для лечения акне противопоказано из-за возможного усиления местного раздражения.
В случае передозировки могут появиться признаки гипервитаминоза А. В первые несколько часов после передозировки может понадобиться промывание желудка.
Хранить при температуре не выше 25°С, в защищенном от света и влаги месте.
Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Роаккутан
Roaccutane
Капсули
Одна капсула містить:
ізотретиноїн 20 мг
допоміжні речовини: масло соєвих бобів, віск бджолиний жовтий, соєвих бобів олія гідрогенізована, соєвих бобів масло частково гідрогенізована;
оболонка капсули: гліцерин 85%, желатин, Каріон 83 (крохмаль картопляний гідролізований, манітол, сорбітол), барвник заліза оксид червоний (Е172), титану діоксид (Е171);
чорнило для нанесення напису на капсули: шелак, барвник заліза оксид чорний (Е172); допускається використання готових чорнила Opacode Black S-1-27794.
30 шт.
Роаккутан - стимулятор регенерації, ретиноид для системної терапії вугрової хвороби
Ізотретиноїн, активна речовина Роаккутана, стереоизомер повністю транс-ретиноєвої кислоти (третиноина).
Володіє специфічним противосеборейным дією при важких формах вугрової висипки (акне), які не піддаються іншим видам терапії. Механізм дії препарату до кінця не з'ясований, проте встановлено, що поліпшення клінічної картини захворювання пов'язане з дозозалежним зниженням активності сальних залоз і зменшенням їх розмірів, що підтверджується гістологічними дослідженнями. Крім того, доведено протизапальну дію изотретиноина на шкіру.
Тяжкі форми акне (узелково-кістозні, конглобатные вугри або акне з ризиком утворення рубців).
Акне, що не піддаються іншим видам терапії.
Вагітність, період годування груддю, печінкова недостатність, гіпервітаміноз А, виражена гіперліпідемія, супутня терапія тетрациклінами.
Підвищена чутливість до препарату або його компонентів.
Дитячий вік до 12 років.
Стандартний режим дозування
Всередину, під час їжі один або два рази в день.
Терапевтична ефективність Роаккутана і його побічні дії залежать від дози і варіюють у різних хворих. Це диктує необхідність індивідуального підбору дози під час лікування.
Лікування Роаккутаном слід починати з дози 0.5 мг/кг на добу. У більшості хворих доза коливається від 0.5 до 1.0 мг/кг маси тіла на добу. Хворим з важкими формами захворювання або з акне тулуба можуть знадобитися більш високі добові дози - до 2.0 мг/кг. Доведено, що частота ремісії та профілактика рецидивів оптимальні при використанні курсової дози 120 -150 мг/кг (на курс лікування), тому тривалість терапії у конкретних хворих змінюється в залежності від добової дози. Повної ремісії акне часто вдається досягти через 16-24 тижні лікування. У хворих, дуже погано переносять рекомендовану дозу, лікування можна продовжити в меншій дозі, однак проводити його довше.
У більшості хворих акне повністю зникають після одноразового курсу лікування. При явному рецидиві показаний повторний курс лікування Роаккутаном в тій же добовій і курсовій дозі, як і перший. Оскільки покращання може тривати аж до 8 тижнів після відміни препарату, повторний курс слід призначати не раніше закінчення цього строку.
Дозування в особливих випадках
У хворих з тяжкою нирковою недостатністю лікування слід починати з меншої дози (наприклад, 10 мг/добу) і далі збільшувати до 1 мг/кг/добу або до максимально переносимої.
Більшість побічних дій Роаккутана залежать від дози. Як правило, при призначенні рекомендованих доз співвідношення користі і ризику, враховуючи тяжкість захворювання, прийнятно для хворого. Зазвичай побічні дії носять оборотний характер після корекції дози або відміни препарату, але деякі можуть зберігатися після припинення лікування.
Симптоми, пов'язані з гіпервітамінозом А: сухість шкіри, слизових оболонок, у т. ч. губ (хейліт), носової порожнини (кровотечі), гортаноглотки (захриплість голосу), очей (кон'юнктивіт, оборотне помутніння рогівки і непереносимість контактних лінз).
Шкіра та її придатки: висипи, свербіж, еритема обличчя/дерматит, пітливість, пиогенная гранульома, пароніхії, оніходістрофії, посилене розростання грануляційної тканини, стійке витончення волосся, оборотне випадіння волосся, фульминантные форми акне, гірсутизм, гіперпігментація, фотосенсибілізація, фотоаллергия, легка травмування шкіри. На початку лікування може відбуватися загострення акне, зберігається декілька тижнів.
Кістково-м'язова система: біль у м'язах з підвищенням рівня КФК у сироватці або без нього, болі в суглобах, гіперостоз, артрит, звапнення зв'язок і сухожиль, інші зміни кісток, тендиніти.
Центральна нервова система і психічна сфера: порушення поведінки, депресія, головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску («псевдопухлина головного мозку»: головний біль, нудота, блювота, порушення зору, набряк зорового нерва), судомні напади.
Органи чуття: окремі випадки порушення гостроти зору, світлобоязнь, порушення темнової адаптації (зниження гостроти сутінкового зору), рідко - порушення кольоросприйняття (проходить після відміни препарату), лентікулярная катаракта, кератит, блефарит, кон'юнктивіт, подразнення очей, набряк зорового нерва (як прояв внутрішньочерепної гіпертензії); порушення слуху на певних звукових частотах.
Шлунково-кишковий тракт: нудота, діарея, запальні захворювання кишечника (коліт, ілеїт), кровотечі; панкреатит (особливо при супутній гіпертригліцеридемії вище 800 мг/дл). Описані поодинокі випадки панкреатиту з фатальним результатом. Транзиторне і оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ, окремі випадки гепатиту. У багатьох цих випадках зміни не виходили за межі норми і поверталися до показників у процесі лікування, однак у деяких випадках виникала необхідність зменшити дозу або відмінити Роаккутан.
Органи дихання: рідко - бронхоспазм (переважно у хворих з бронхіальною астмою в анамнезі).
Система крові: анемія, зниження гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, збільшення або зменшення числа тромбоцитів, прискорення ШОЕ.
Лабораторні показники: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності, рідко - гіперглікемія. В ході прийому Роаккутана були зареєстровані випадки вперше виявленого цукрового діабету. У деяких хворих, особливо займаються інтенсивним фізичним навантаженням, описані окремі випадки підвищення активності КФК в сироватці.
Імунна система: місцеві або системні інфекції, спричинені грампозитивними збудниками (Staphylococcus aureus).
Інше: лімфаденопатія, гематурія, протеїнурія, васкуліт (гранулематоз Вегенера, алергічний васкуліт), системні реакції гіперчутливості, гломерулонефрит.
Роаккутан повинні призначати тільки лікарі, переважно дерматологи, які мають досвід застосування системних ретиноїдів і знають про ризик тератогенності препарату. Пацієнтам як жіночої, так і чоловічої статі необхідно видавати копію брошури з інформацією для пацієнта.
Щоб уникнути випадкового впливу препарату на організм інших людей, у хворих, які отримують або незадовго до цього (1 місяць) отримували Роаккутан, не можна брати донорську кров.
Рекомендується контролювати функцію печінки і печінкові ферменти до лікування, через 1 місяць після його початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Відзначено минуще і оборотне збільшення печінкових трансаміназ, в більшості випадків в межах нормальних значень. Якщо рівень печінкових трансаміназ перевищує норму, необхідно зменшити дозу препарату або відмінити його.
Варто визначати також рівень ліпідів у сироватці натще до лікування, через 1 місяць після його початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Зазвичай концентрації ліпідів нормалізуються після зменшення дози або відміни препарату, а також при дотриманні дієти. Необхідно контролювати клінічно значуще підвищення рівня тригліцеридів, оскільки їх підйом понад 800 мг/дл або 9 ммоль/л може супроводжуватися розвитком гострого панкреатиту, можливо з летальним результатом. При стійкій гіпертригліцеридемії або симптоми панкреатиту Роаккутан слід відмінити.
У поодиноких випадках у хворих, які отримували Роаккутан, описані депресія, психотическая симптоматика і дуже рідко - суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватися особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі і спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії у ході лікування препаратом, при необхідності направляючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Роаккутана може не приводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у фахівця.
У поодиноких випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.
Через кілька років після застосування Роаккутана для лікування дискератозов при загальній курсовій дозі і тривалості терапії, вище рекомендованих для терапії акне, розвивалися кісткові зміни, в тому числі передчасне закриття епіфізарних зон росту, гіперостоз, кальцифікація зв'язок і сухожиль. Тому при призначенні препарату кожному хворому, слід попередньо ретельно оцінити співвідношення можливої користі та ризику.
Пацієнтам, які отримують Роаккутан, рекомендується використовувати зволожуючі мазь або крем для тіла, бальзам для губ для зменшення сухості шкіри і слизових оболонок на початку терапії.
У ході постмаркетингового спостереження при застосуванні препарату Роаккутан описані випадки розвитку тяжких шкірних реакцій, таких як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дані явища можуть носити серйозний характер і привести до втрати працездатності, загрозливим життя станів, госпіталізації чи фатальних наслідків. Пацієнти, які отримують Роаккутан, потребують ретельного нагляду з метою виявлення тяжких шкірних реакцій і при необхідності вирішення питання про відміну препарату.
На тлі прийому Роаккутана можливі болі в м'язах і суглобах, збільшення креатинінфосфокінази сироватки крові, які можуть супроводжуватися зниженням переносимості інтенсивного фізичного навантаження.
Слід уникати проведення глибокої хімічної дермоабразии і лікування лазером у хворих, які отримують Роаккутан, а також протягом 5-6 місяців після закінчення лікування через можливість посиленого рубцювання в атипових місцях і виникнення гіпер - і гіпо-пігментації. В ході лікування Роаккутаном і протягом 6 місяців після нього не можна проводити епіляцію за допомогою аплікацій воску з-за ризику відшарування епідермісу, розвитку рубців і дерматиту.
Оскільки у деяких хворих може спостерігатися зниження гостроти нічного зору, яке іноді зберігається і після закінчення терапії, хворих слід інформувати про можливості цього стану, рекомендуючи їм дотримуватися обережності при водінні автомобіля в нічний час. Стан гостроти зору слід ретельно контролювати.
Сухість кон'юнктиви очей, помутніння рогівки, погіршення нічного зору і кератит зазвичай проходять після відміни препарату. При сухості слизової оболонки очей можна використовувати аплікації зволожуючою очної мазі або препарату штучної сльози. Необхідно спостерігати хворих із сухістю кон'юнктиви на предмет можливого розвитку кератиту. Хворих, що пред'являють скарги на зір, слід направляти до офтальмолога і розглянути питання про доцільність скасування Роаккутана. При непереносимості контактних лінз на час терапії слід використовувати окуляри.
Слід обмежити вплив сонячних та УФ-променів. При необхідності слід використовувати сонцезахисний крем з високим значенням захисного чинника не менше SPF 15.
Описані поодинокі випадки розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії («псевдопухлина головного мозку»), в т. ч. при одночасному застосуванні з тетрациклінами. У таких пацієнтів слід негайно відмінити Роаккутан.
При терапії Роаккутаном можливе виникнення запального захворювання кишечника. У хворих з вираженою геморагічної діареєю необхідно негайно відмінити Роаккутан.
Описані рідкі випадки анафілактичних реакцій, які виникали тільки після попереднього зовнішнього застосування ретиноїдів. Тяжкі алергічні реакції диктують необхідність відміни препарату і ретельного спостереження за хворим.
Хворим із групи високого ризику (цукровий діабет, ожиріння, хронічний алкоголізм або порушеннями жирового обміну) при лікуванні Роаккутаном може знадобитися більш частий лабораторний контроль рівня глюкози та ліпідів.
При наявності діабету або підозрі на нього рекомендується частіше визначення глікемії.
Через можливе посилення симптомів гіпервітамінозу А слід уникати одночасного призначення Роаккутана і вітаміну А.
Оскільки тетрацикліни також можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, їх застосування в поєднанні з Роаккутаном протипоказано.
Ізотретиноїн може послабити ефективність препаратів прогестерону, тому не слід користуватися контрацептивними засобами, що містять малі дози прогестерону.
Поєднане застосування з місцевими кератолітичними або эксфолиативными препаратами для лікування акне протипоказане через можливе посилення місцевого подразнення.
У разі передозування можуть з'явитися ознаки гіпервітамінозу А В перші декілька годин після передозування може знадобитися промивання шлунка.
Зберігати при температурі не вище 25°С, в захищеному від світла та вологи місці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.