Купить Рабиет капсулы кишечнорастворимые 20 мг 28 шт.

Ингибитор Н+-К+-АТФ-азы. Противоязвенный препарат.

Механизм действия

Рабепразол натрия принадлежит к классу антисекреторных соединений, производных бензимидазола. Рабепразол натрия подавляет секрецию желудочного сока путем специфического ингибирования Н+/К+-АТФ-азы на секреторной поверхности париетальных клеток желудка. Н+/К+-АТФ-аза представляет собой белковый комплекс, который функционирует как протонный насос, таким образом, рабепразол натрия является ингибитором протонного насоса в желудке и блокирует финальную стадию продукции кислоты. Данный эффект является дозозависимым и приводит к подавлению как базальной так и стимулируемой секреции кислоты независимо от раздражителя. Рабепразол натрия не обладает антихолинергическими свойствами.

Антисекреторное действие

После приема внутрь рабепразола натрия в дозе 20 мг антисекреторный эффект развивается в течение 1 ч. Ингибирование базальной и стимулируемой секреции кислоты через 23 ч после приема первой дозы рабепразола натрия составляет 69% и 82% соответственно и продолжается до 48 ч. Такая продолжительность фармакодинамического действия намного превышает предсказуемое по Т1/2(примерно 1 ч). Данный эффект может быть объяснен продолжительным связыванием лекарственного вещества с Н+/К+-АТФ-азой париетальных клеток желудка. Величина ингибирующего действия рабепразола натрия на секрецию кислоты достигает плато после 3 дней приема рабепразола натрия. При прекращении приема секреторная активность восстанавливается в течение 1-2 дней.

Влияние на концентрацию гастрина в плазме крови

В ходе клинических исследований пациенты принимали рабепразол натрия в дозах 10 или 20 мг ежедневно при продолжительности лечения до 43 мес. Концентрация гастрина в плазме крови была повышена первые 2-8 недель, что отражает ингибирующее действие на секрецию кислоты. Концентрация гастрина возвращалась к исходному уровню обычно в течение 1-2 недель после прекращения лечения.

Влияние на энтерохромаффинноподобные клетки

При исследовании образцов биопсии желудка человека из области антрума и дна желудка 500 пациентов, получавших рабепразол натрия или препарат сравнения в течение 8 недель, устойчивые изменения в морфологической структуре энтерохромафинноподобных клеток, степени выраженности гастрита, частоте атрофического гастрита, кишечной метаплазии или распространении инфекции Helicobacter pylori не обнаружены.

В исследовании с участием более 400 пациентов, получавших рабепразол натрия (10 мг/сут или 20 мг/сут) продолжительностью до 1 года, частота гиперплазии была низкой и сравнимой с таковой для омепразола (20 мг/кг). Не было зарегистрировано ни одного случая аденоматозных изменений или карциноидных опухолей, наблюдавшихся у крыс.

Другие эффекты

Системные эффекты рабепразола натрия в отношении ЦНС, сердечно-сосудистой или дыхательной систем в настоящий момент не обнаружены. Было показано, что рабепразол натрия при приеме внутрь в дозе 20 мг в течение 2 недель не оказывает влияния на функцию щитовидной железы, углеводный обмен, концентрацию паратиреоидного гормона в крови, а также концентрацию кортизола, эстрогенов, тестостерона, пролактина, глюкагона, ФСГ, ЛГ, ренина, альдостерона и соматотропного гормона.

Фармакокинетика

Всасывание и распределение

Рабепразол быстро абсорбируется из кишечника, Сmах в плазме крови достигаются примерно через 3.5 ч после приема в дозе 20 мг. Изменение Сmах в плазме крови, значений AUC рабепразола носят линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после приема внутрь в дозе 20 мг (по сравнению с в/в введением) составляет около 52%. Кроме того, биодоступность не изменяется при многократном приеме рабепразола. Ни время приема препарата в течение суток, ни одновременный прием антацидов не влияют на абсорбцию рабепразола. Прием препарата с жирной пищей замедляет абсорбцию рабепразола на 4 ч и более, однако ни Сmах, ни степень абсорбции не изменяются.

Связывание рабепразола с белками плазмы крови составляет около 97%.

Метаболизм и выведение

Основным метаболитом является тиоэфир (M1). Единственным активным метаболитом является десметил (М3), однако он определялся в низкой концентрации только у одного участника исследования после приема рабепразола в дозе 80 мг.

После однократного приема 14С-меченного рабепразола натрия в дозе 20 мг неизмененный препарат в моче не обнаружен. Около 90% рабепразола выводится через почки главным образом в виде двух метаболитов: коньюгата меркаптуровой кислоты (М5) и карбоновой кислоты (М6), а также в форме двух неизвестных метаболитов, выявленных в ходе токсикологического анализа. Оставшаяся часть принятого рабепразола натрия выводится через кишечник.

Суммарное выведение составляет 99.8%. Эти данные свидетельствуют о небольшом выведении метаболитов рабепразола натрия с желчью.

У здоровых добровольцев T1/2 из плазмы составляет около 1 ч (варьируя от 0.7 до 1.5 ч), а суммарный клиренс составляет 3.8 мл/мин/кг.

Фармакокинетика у особых групп пациентов

У пациентов с хроническим поражением печени AUC увеличена вдвое по сравнению со здоровыми добровольцами, что свидетельствует о снижении метаболизма при "первом прохождении", а Т1/2 из плазмы крови увеличен в 2-3 раза.

У пациентов со стабильной почечной недостаточностью в терминальной стадии, которым необходим поддерживающий гемодиализ (КК

Пациенты с хроническим компенсированным циррозом печени переносят рабепразол натрия в дозе 20 мг 1 раз/сут, хотя AUC удвоена и Сmах увеличена на 50% по сравнению со здоровыми добровольцами соответствующего пола.

У пожилых пациентов элиминация рабепразола несколько замедлена. После 7 дней приема рабепразола по 20 мг/сут у пожилых лиц AUC была примерно вдвое больше, а Сmах повышена на 60% по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами. Однако признаков кумуляции рабепразола не отмечалось.

У пациентов с замедленным метаболизмом CYP2C19 после 7 дней приема рабепразола в дозе 20 мг/сут AUC увеличивается в 1.9 раза, а T1/2 - в 1.6 раза по сравнению с теми же параметрами у "быстрых метаболизаторов", в то время как Сmах увеличивается на 40%.

Капсули кишковорозчинні тверді желатинові, розмір №3, з корпусом білого кольору та кришечкою блакитного кольору; вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з кремовим або жовтуватим відтінком кольору.

Інгібітор Н + -К + -АТФ-ази. Противиразковий препарат.

Механізм дії

Рабепразол натрію належить до класу антисекреторних сполук, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного інгібування Н + / К + -АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н + / К + -АТФ-аза є білковий комплекс, який функціонує як протонний насос, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонного насоса в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до пригнічення як базальної так і стимулюється секреції кислоти незалежно від подразника. Рабепразол натрію не володіє антихолінергічними властивостями.

антисекреторні дію

Після прийому всередину рабепразолу натрію в дозі 20 мг антисекреторний ефект розвивається протягом 1 ч. Інгібування базальної і стимульованої секреції кислоти через 23 год після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% і 82% відповідно і триває до 48 год. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуване по Т1 / 2 (приблизно 1 ч). Даний ефект може бути пояснений тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н + / К + -АТФ-азой парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після 3 днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.

Вплив на концентрацію гастрину в плазмі крові

В ході клінічних досліджень пацієнти брали рабепразол натрію в дозах 10 або 20 мг щодня при тривалості лікування до 43 міс. Концентрація гастрину в плазмі крові була підвищена перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до вихідного рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вплив на ентерохромаффінноподобние клітини

При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антрума і дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподобних клітин, ступеня вираженості гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або розповсюдженні інфекції Helicobacter pylori НЕ виявлені.

У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг / добу або 20 мг / добу) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянної з такою для омепразолу (20 мг / кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів.

інші ефекти

Системні ефекти рабепразолу натрію щодо ЦНС, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при прийомі всередину в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, концентрацію ПТГ в крові, а також концентрацію кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону, ФСГ, ЛГ , реніну, альдостерону і соматотропного гормону.

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл

Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, Сmах в плазмі крові досягаються приблизно через 3.5 години після прийому в дозі 20 мг. Зміна Сmах в плазмі крові, значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому в дозі 20 мг (у порівнянні з в / в введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. Ні час прийому препарату протягом доби, ні одночасний прийом антацидів не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 год і більше, однак ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються.

Зв'язування рабепразолу з білками плазми крові становить близько 97%.

Метаболізм і виведення

Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він визначався в низькій концентрації тільки в одного учасника дослідження після прийому рабепразолу в дозі 80 мг.

Після одноразового прийому 14 С-міченого рабепразолу натрію в дозі 20 мг незмінений препарат в сечі не виявлено. Близько 90% рабепразолу виводиться через нирки головним чином у вигляді двох метаболітів: коньюгата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених в ході токсикологічного аналізу. Частина, що залишилася прийнятого рабепразолу натрію виводиться через кишечник.

Сумарне виведення становить 99.8%. Ці дані свідчать про незначне виведенні метаболітів рабепразолу натрію з жовчю.

У здорових добровольців T1 / 2 з плазми становить приблизно 1 годину (варіюючи від 0.7 до 1.5 ч), а сумарний кліренс становить 3.8 мл / хв / кг.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшена вдвічі в порівнянні зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму при "першому проходженні", а Т1 / 2 з плазми крові збільшений в 2-3 рази.

У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримує гемодіаліз (КК

Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз / сут, хоча AUC подвоєна і Сmах збільшена на 50% в порівнянні зі здоровими добровольцями відповідної статі.

У літніх пацієнтів елімінація рабепразолу дещо сповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг / сут у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більше, а Сmах підвищена на 60% в порівнянні з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося.

У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг / сут AUC збільшується в 1.9 рази, а T1 / 2 - в 1.6 рази в порівнянні з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторов", в той час як Сmах збільшується на 40%.

- симптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми ГЕРХ (печія, кисла відрижка).

- дефіцит сахарази / ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози;

- вагітність;

- період грудного вигодовування;

- вік до 18 років;

- підвищена чутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолу або до допоміжних компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня.

Даних про безпеку застосування рабепразолу при вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах і кроликах не виявили ознак порушення фертильності або дефектів розвитку плоду, обумовлених рабепразол; однак у щурів препарат в невеликих кількостях проникає через плацентарний бар'єр. Препарат Рабіет® не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Невідомо, чи виділяється рабепразол з грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок в період грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці лактуючих щурів, тому препарат Рабіет®не слід призначати жінкам в період грудного вигодовування.

Відповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значущого відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але не дивлячись на це, рекомендується дотримуватися обережності при першому застосуванні препарату Рабіет® у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки корекція дози препарату Рабіет® не потрібно. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно в 2 рази вище, ніж у здорових пацієнтів.

гіпомагніємія

При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом, принаймні, 3 міс в рідкісних випадках були відзначені випадки симптоматичної або асимптоматичною гіпомагніємії. У більшості випадків ці повідомленні надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетания, аритмія, судоми. Більшості пацієнтів було потрібне лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або які приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дігоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід контролювати концентрацію магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи і під час лікування.

Не слід приймати одночасно з препаратом Рабіет® інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса.

переломи кісток

Згідно з даними спостережних досліджень можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може привести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували інгібітори протонної помпи в високих дозах тривалий час (рік і більше). Під високими слід розуміти дози, що перевищують рекомендовані в інструкції.

Одночасне застосування з метотрексатом

Згідно з літературними даними, одночасний прийом інгібіторів протонної помпи з метотрексатом (перш за все в високих дозах) може призвести до збільшення концентрації цього препарату і / або його метаболіти гідроксиметотрексат і продовжити час його виведення, що може привести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування цього препарату в високих дозах може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії інігібіторамі протонної помпи.

Clostridium difficile

Терапія інгібіторами протонної помпи може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, викликані Clostridium difficile.

Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря в наступних випадках:

- застосування засобів для зняття симптомів печії і порушення травлення протягом 4 тижнів і більше;

- поява нових симптомів або зміна раніше спостерігалися симптомів у пацієнтів у віці понад 55 років;

- випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, шлунково-кишкових кровотеч, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювоти з кров'ю і вмістом шлунку, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці і т.д. (В т.ч. порушення функції печінки і нирок).

Пацієнти з повторюваними симптомами порушення травлення або печії повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти у віці понад 55 років, щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії і порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря.

Не слід приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса.

При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабіет®, що відпускається без рецепта.

Пацієнти повинні повідомити лікарю перед початком застосування препарату Рабіет®без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження.

Слід уникати прийому препарату Рабіет® перед проведенням сечовинного дихального тесту.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки слід звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабіет®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу і його профілю небажаних ефектів малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Однак в разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.

1 капс.

рабепразол натрію * 10 мг

* Рабепразол, субстанція-пелети 8.5% - 118 мг.

Допоміжні речовини: цукрові сфери (сахароза - 99.83%, повідон - 0.17%) - 71.46 мг, натрію карбонат - 1.66 мг, тальк - 1.77 мг, титану діоксид - 0.83 мг, гіпромелоза - 14.75 мг.

Допоміжні речовини для оболонки пеллет: гіпромелози фталат - 15.94 мг, цетиловий спирт - 1.59 мг.
Склад капсули твердої желатинової №3: корпус капсули - титану діоксид - 2%, желатин - до 100%; кришечка капсули - титану діоксид - 2%, барвник синій патентований - 0.0176%, барвник діамантовий чорний - 0.0051%, желатин - до 100%.

Препарат приймають всередину, переважно вранці, перед прийомом їжі. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому препарату рабепразол сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи.

Рекомендована доза - 10 мг 1 раз / сут.

При відсутності ефекту протягом перших 3 днів лікування необхідний огляд фахівця.

Максимальний курс лікування без консультації лікаря - 14 днів.

Виходячи з досвіду клінічних досліджень можна зробити висновок, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти в цілому слабо виражені або помірні і носять тимчасовий характер.

При застосуванні рабепразолу в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні ефекти.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті.

Інші: висип, набряки.

В ході післяреєстраційного застосування препарату повідомлялося про наступні побічні ефекти.

З боку травної системи: підвищення активності печінкових ферментів; рідко - гепатит, жовтяниця. У пацієнтів з цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії.

З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.

З боку кістково-м'язової системи: рідко - біль у м'язах, біль у суглобах.

Алергічні реакції: рідко - бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції; дуже рідко - мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Інші: рідко - гіпомагніємія; дуже рідко - розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії.

Змін інших лабораторних показників в ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося.

Згідно з даними постмаркетингового спостереження при прийомі інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.

Система цитохрому 450

Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонного насоса, метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) в печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол натрію метаболізується ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4.

Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном і диазепамом (незалежно від того, як відбувається метаболізм діазепаму у пацієнтів, посилено або слабо).

Було проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. В даному чотирибічному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК - рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC і Сmах для кларитроміцину і амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmaх для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідроксикларитроміцину (активногометаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу рабепразолу і кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.

Взаимодействия вследствие ингибирования секреции желудочного сока

Рабепразол натрия осуществляет устойчивое и продолжительное подавление секреции желудочного сока. Таким образом, может происходить взаимодействие с веществами, для которых абсорбция зависит от pH. При одновременном приеме с рабепразолом натрия абсорбция кетоконазола уменьшается на 30%, а абсорбция дигоксина увеличивается на 22%. Следовательно, для некоторых пациентов должно проводиться наблюдение для решения вопроса о необходимости коррекции дозы при одновременном применении рабепразола натрия с кетоконазолом, дигоксином или другими лекарственными препаратами, для которых абсорбция зависит от pH.

Атазанавир

При одновременном приеме атазанавира 300 мг/ритонавира 100 мг с омепразолом (40 мг 1 раз/сут) или атазанавира 400 мг с лансопразолом (60 мг 1 раз/сут) здоровыми добровольцами наблюдалось существенное снижение воздействия атазанавира. Абсорбция атазанавира зависит от pH. Хотя одновременный прием с рабепразолом не изучался, схожие результаты ожидаются также для ингибиторов протонного насоса. Таким образом, не рекомендуется одновременное применение атазанавира с ингибиторами протонного насоса, включая рабепразол.

Антацидные средства

В клинических исследованиях антацидные средства применялись совместно с рабепразолом натрия. Клинически значимое взаимодействие рабепразола натрия с гелем гидроксида алюминия или гидроксидом магния не наблюдалось.

Прием пищи

В клиническом исследовании в ходе приема рабепразола натрия с обедненной жирами пищей клинически значимого взаимодействия не наблюдалось. Прием рабепразола натрия одновременно с обогащенной жирами пищей может замедлить всасывание рабепразола до 4 ч и более, однако Сmах и AUC не изменяются.

Циклоспорин

Эксперименты in vitro с использованием микросом печени человека показали, что рабепразол ингибирует метаболизм циклоспорина с IC50 62 мкмоль, т.е. в концентрации, в 50 раз превышающей Сmах для здоровых добровольцев после 20 дней приема рабепразола в дозе 20 мг. Степень ингибирования схожа с таковой для омепразола для эквивалентных концентраций.

Метотрексат

Согласно данным сообщений о нежелательных явлениях, данным опубликованных фармакокинетических исследований и данным ретроспективного анализа можно предположить, что одновременный прием ингибиторов протонной помпы и метотрексата (прежде всего в высоких дозах) может привести к повышению концентрации метотрексата и/или его метаболита гидроксиметотрексата и продлить время его выведения. Тем не менее, специальных исследований лекарственного взаимодействия метотрексата с ингибиторами протонной помпы не проводилось.

Данные о намеренной или случайной передозировке минимальны. Случаев тяжелой передозировки рабепразола не было отмечено.

Лечение: проведение симптоматической и поддерживающей терапии. Специфический антидот для рабепразола неизвестен. Рабепразол хорошо связывается с белками плазмы крови, поэтому слабо выводится при диализе.

2 роки.

Рабепразол

Рабиет капсулы кишечнорастворимые 20 мг 28 шт. производит Оболенское ФП, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Париет таблетки 20 мг, 14 шт., Париет таблетки 10 мг, 14 шт., Париет таблетки 20 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 10 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 20 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 20 мг, 14 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Рабиет капсулы кишечнорастворимые 20 мг 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!