Купить Рабиет капсулы кишечнорастворимые 10 мг 14 шт.

Рабепразол натрия, активный компонент Рабиета, принадлежит к классу антисекреторных соединений, производных бензимидазола. Он подавляет секрецию желудочного сока путем специфического ингибирования Н+/К+ АТФазы на секреторной поверхности париетальных клеток желудка. H+/К+ АТФаза это белковый комплекс, который функционирует как протонный насос; таким образом, рабепразол натрия является ингибитором протонного насоса в желудке и блокирует финальную стадию продукции кислоты. Данный эффект зависит от дозы рабепразола и приводит к подавлению как базальной так и стимулируемой секреции кислоты независимо от раздражителя. Препарат не обладает антихолинергическими свойствами.

Антисекреторное действие

После приема внутрь рабепразола натрия в дозе 20 мг антисекреторный эффект развивается в течение 1 часа. Ингибирование базальной и стимулируемой секреции кислоты через 23 часа после приема первой дозы рабепразола натрия составляет 69 % и 82 % соответственно и продолжается до 48 часов. Такая продолжительность фармакодинамического действия намного превышает предсказуемое по периоду полувыведения (Т1/2) (примерно 1 час). Данный эффект может быть объяснен продолжительным связыванием лекарственного вещества с Н+/К+ АТФазой париетальных клеток желудка. Величина ингибирующего действия рабепразола натрия на секрецию кислоты достигает плато после трех дней приема рабепразола натрия. При прекращении приема, секреторная активность восстанавливается в течение 1-2 дней.

Влияние на уровень гастрина в плазме крови

В ходе клинических исследований пациенты принимали 10 или 20 мг рабепразола натрия ежедневно при продолжительности лечения до 43 месяцев. Концентрация гастрина в плазме крови была повышена первые 2-8 недель, что отражает ингибирующее действие на секрецию кислоты. Концентрация гастрина возвращалась к исходному уровню обычно в течение 1-2 недель после прекращения лечения.

Влияние на энтерохромаффинно-подобные клетки

При исследовании образцов биопсии желудка человека из области антрума и дна желудка 500 пациентов, получавших рабепразол натрия или препарат сравнения в течение 8 недель, устойчивые изменения в морфологической структуре энтерохромафинно-подобных клеток, степени выраженности гастрита, частоте атрофического гастрита, кишечной метаплазии или распространении инфекции Helicobacter pylori не обнаружены.

В исследовании с участием более 400 пациентов, получавших рабепразол натрия (10 мг/день или 20 мг/день) продолжительностью до 1 года, частота гиперплазии была низкой и сравнимой с таковой для омепразола (20 мг/кг). Не был зарегистрирован ни один случай аденоматозных изменений или карциноидных опухолей, наблюдавшихся у крыс.

Другие эффекты

Системные эффекты рабепразола натрия в отношении центральной нервной системы, сердечнососудистой или дыхательной систем в настоящий момент не зафиксированы. Было показано, что рабепразол натрия при пероральном приеме в дозе 20 мг в течение 2 недель не оказывает влияния на функцию щитовидной железы, углеводный обмен, концентрацию паратиреоидного гормона в крови, а также концентрацию кортизола, эстрогенов, тестостерона, пролактина, глюкагона фолликулостимулирующего гормона (ФСГ), лютеинизирующего гормона (Л Г), ренина, альдостерона и соматотропного гормона.

Капсули кишковорозчинні 10 мг.

Рабепразол натрію, активний компонент Рабіета, належить до класу антисекреторних сполук, похідних бензімідазолу. Він пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного інгібування Н + / К + АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. H + / К + АТФази це білковий комплекс, який функціонує як протонний насос; таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонного насоса в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект залежить від дози рабепразолу і призводить до пригнічення як базальної так і стимулюється секреції кислоти незалежно від подразника. Препарат не має антихолінергічні властивості.

антисекреторні дію

Після прийому всередину рабепразолу натрію в дозі 20 мг антисекреторний ефект розвивається протягом 1 години. Пригнічення базальної і стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% і 82% відповідно і триває до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний по періоду напіввиведення (Т1 / 2) (приблизно 1 годину). Даний ефект може бути пояснений тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н + / К + АТФази парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому, секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.

Вплив на рівень гастрину в плазмі крові

В ході клінічних досліджень пацієнти брали 10 або 20 мг рабепразолу натрію щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Концентрація гастрину в плазмі крові була підвищена перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до вихідного рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вплив на ентерохромафінних-подібні клітини

При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антрума і дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінних-подібних клітин, ступеня вираженості гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або розповсюдженні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.

У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг / день або 20 мг / день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянної з такою для омепразолу (20 мг / кг). Чи не був зареєстрований жоден випадок аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів.

інші ефекти

Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не зафіксовано. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, концентрацію ПТГ в крові, а також концентрацію кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону фолікулостимулюючого гормону (ФСГ ), лютеїнізуючого гормону (Л Г), реніну, альдостерону і соматотропного гормону.

- симптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми ГЕРХ (печія, кисла відрижка).

- дефіцит сахарази / ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози;

- вагітність;

- період грудного вигодовування;

- вік до 18 років;

- підвищена чутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолу або до допоміжних компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня.

Даних про безпеку застосування рабепразолу при вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах і кроликах не виявили ознак порушення фертильності або дефектів розвитку плоду, обумовлених рабепразол; однак у щурів препарат в невеликих кількостях проникає через плацентарний бар'єр. Препарат Рабіет ® не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Невідомо, чи виділяється рабепразол з грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок в період грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці лактуючих щурів, тому препарат Рабіет ® не слід призначати жінкам в період грудного вигодовування.

Відповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значущого відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але не дивлячись на це, рекомендується дотримуватися обережності при першому застосуванні препарату Рабіет ® у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки корекція дози препарату Рабіет ® не потрібно. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно в 2 рази вище, ніж у здорових пацієнтів.

гіпомагніємія

При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом, принаймні, 3 міс в рідкісних випадках були відзначені випадки симптоматичної або асимптоматичною гіпомагніємії. У більшості випадків ці повідомленні надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетания, аритмія, судоми. Більшості пацієнтів було потрібне лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або які приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дігоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід контролювати концентрацію магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи і під час лікування.

Не слід приймати одночасно з препаратом Рабіет ® інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н 2 -гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса.

переломи кісток

Згідно з даними спостережних досліджень можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може привести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували інгібітори протонної помпи в високих дозах тривалий час (рік і більше). Під високими слід розуміти дози, що перевищують рекомендовані в інструкції.

Одночасне застосування з метотрексатом

Згідно з літературними даними, одночасний прийом інгібіторів протонної помпи з метотрексатом (перш за все в високих дозах) може призвести до збільшення концентрації цього препарату і / або його метаболіти гідроксиметотрексат і продовжити час його виведення, що може привести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування цього препарату в високих дозах може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії інігібіторамі протонної помпи.

Clostridium difficile

Терапія інгібіторами протонної помпи може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, викликані Clostridium difficile.

Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря в наступних випадках:

- застосування засобів для зняття симптомів печії і порушення травлення протягом 4 тижнів і більше;

- поява нових симптомів або зміна раніше спостерігалися симптомів у пацієнтів у віці понад 55 років;

- випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, шлунково-кишкових кровотеч, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювоти з кров'ю і вмістом шлунку, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці і т.д. (В т.ч. порушення функції печінки і нирок).

Пацієнти з повторюваними симптомами порушення травлення або печії повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти у віці понад 55 років, щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії і порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря.

Не слід приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса.

При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабіет ®, що відпускається без рецепта.

Пацієнти повинні повідомити лікарю перед початком застосування препарату Рабіет ® без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження.

Слід уникати прийому препарату Рабіет ® перед проведенням сечовинного дихального тесту.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки слід звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабіет ®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу і його профілю небажаних ефектів малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Однак в разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.

1 капсула містить:

рабепразол, субстанція-пелети 8.5% 118 мг діюча речовина: рабепразол натрію 10 мг;

допоміжні речовини: цукрові сфери (сахароза 99.83%, новідон 0.17%) 71.46 мг, натрію карбонат 1.66 мг, тальк 1.77 мг, титану діоксид 0.83 мг, гіпромелоза 14.75 мг;

допоміжні речовини для оболонки пеллет: гіпромелози фталат 15.94 мг, цетиловий спирт 1.59 мг;

капсула тверда желатинова №3: ​​корпус капсули - титану діоксид 2%, желатин до 100%; кришечка капсули - титану діоксид 2%, барвник синій патентований 0.0176%, барвник діамантовий чорний 0.0051%, желатин до 100%.

Препарат приймають всередину, переважно вранці, перед прийомом їжі. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому препарату рабепразол сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи.

Рекомендована доза - 10 мг 1 раз / сут.

При відсутності ефекту протягом перших 3 днів лікування необхідний огляд фахівця.

Максимальний курс лікування без консультації лікаря - 14 днів.

Виходячи з досвіду клінічних досліджень можна зробити висновок, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти в цілому слабо виражені або помірні і носять тимчасовий характер.

При застосуванні рабепразолу в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні ефекти.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті.

Інші: висип, набряки.

В ході післяреєстраційного застосування препарату повідомлялося про наступні побічні ефекти.

З боку травної системи: підвищення активності печінкових ферментів; рідко - гепатит, жовтяниця. У пацієнтів з цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії.

З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.

З боку кістково-м'язової системи: рідко - біль у м'язах, біль у суглобах.

Алергічні реакції: рідко - бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції; дуже рідко - мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Інші: рідко - гіпомагніємія; дуже рідко - розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії.

Змін інших лабораторних показників в ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося.

Згідно з даними постмаркетингового спостереження при прийомі інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.

Система цитохрому 450

Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонного насоса, метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) в печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол натрію метаболізується ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4.

Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном і диазепамом (незалежно від того, як відбувається метаболізм діазепаму у пацієнтів, посилено або слабо).

Було проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. В даному чотирибічному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК - рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC і С max для кларитроміцину і амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і С maх для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідроксикларитроміцину (активногометаболіту кларитроміцину) AUC і С max збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу рабепразолу і кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.

Взаємодії внаслідок інгібування секреції шлункового соку

Рабепразол натрію здійснює стійке і тривале придушення секреції шлункового соку. Таким чином, може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразол натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30%, а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів повинно проводитися спостереження для вирішення питання про необхідність корекції дози при одночасному застосуванні рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH.

атазанавір

При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг / ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз / добу) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз / добу) здоровими добровольцями спостерігалося істотне зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразол не вивчалось, схожі результати очікуються також для інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол.

антацидні засоби

У клінічних дослідженнях антацидні засоби застосовувалися спільно з рабепразол натрію. Клінічно значуща взаємодія рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалося.

Приймання їжі

У клінічному дослідженні в ході прийому рабепразолу натрію з збідненого жирами їжею клінічно значущої взаємодії не спостерігалося. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 год і більше, однак С max і AUC не змінюються.

циклоспорин

Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC 50 62 мкмоль, тобто в концентрації, в 50 разів перевищує С max для здорових добровольців після 20 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг. Ступінь інгібування схожа з такою для омепразолу для еквівалентних концентрацій.

метотрексат

Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень і даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом інгібіторів протонної помпи і метотрексату (перш за все в високих дозах) може призвести до збільшення концентрації цього препарату і / або його метаболіти гідроксиметотрексат і продовжити час його виведення . Проте, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з інгібіторами протонної помпи не проводилося.

Дані про навмисну ​​або випадковому передозуванні мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолу не було відзначено.

Лікування: проведення симптоматичної і підтримуючої терапії. Специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол хорошо связывается с белками плазмы крови, поэтому слабо выводится при диализе.

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света и недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С.

2 роки

Рабепразол

Рабиет капсулы кишечнорастворимые 10 мг 14 шт. производит Оболенское ФП, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Париет таблетки 20 мг, 14 шт., Париет таблетки 10 мг, 14 шт., Париет таблетки 20 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 10 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 20 мг, 28 шт., Зульбекс таблетки 20 мг, 14 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Рабиет капсулы кишечнорастворимые 10 мг 14 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!