Купить Пегасис шприц 0.18 мг/мл, 0,5 мл, 1 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Пегасис
Pegasys
Раствор для подкожного введения
1 шприц с разовой дозой содержит: ПЭГ-интерферона альфа−2а (40 кДа) 180 мкг.
1 шприц 0,5 мл.
При конъюгации ПЭГ (бис-монометоксиполиэтиленгликоля) с интерфероном альфа−2а образуется пэгилированный интерферон альфа−2а. Интерферон альфа−2а производится биосинтетическим методом по технологии рекомбинантной ДНК и является производным продуктом клонированного гена человеческого лейкоцитарного интерферона, введенного и экспрессирующегося в клетках Escherichia coli. Структура ПЭГ непосредственно влияет на клинико-фармакологические характеристики Пегасиса. В частности, размер и степень разветвления ПЭГ с молекулярной массой 40 кДа определяет показатели всасывания, распределения и выведения Пегасиса.
Механизм действия. Интерфероны связываются со специфическими рецепторами на поверхности клеток, запуская сложный внутриклеточный сигнальный механизм и быструю активацию транскрипции генов. Стимулированные интерфероном гены модулируют многие биологические эффекты, включая подавление вирусной репликации в инфицированных клетках, подавление пролиферации клеток и иммуномодуляцию.
Эффективность. Клинические исследования продемонстрировали эффективность Пегасиса в лечении больных хроническим гепатитом C, в т.ч., с компенсированным циррозом печени.
Лечение больных хроническим гепатитом C без цирроза или с компенсированным циррозом у взрослых.
Повышенная чувствительность к альфа-интерферонам, к продуктам жизнедеятельности Escherichia coli, к полиэтиленгликолю или любому другому компоненту препарата; аутоиммунный гепатит.
Влияние Пегасиса на фертильность не изучалось. При назначении ПЭГ-интерферона альфа−2а, как и других альфа-интерферонов, самкам обезьян отмечалось удлинение менструального цикла, сопровождавшееся снижением и более поздним наступлением максимальных концентраций 17бета-эстрадиола и прогестерона. После отмены препарата менструальный цикл нормализовался.
Влияние ПЭГ-интерферона альфа−2а на фертильность мужчин не изучалось. Однако введение интерферона альфа−2а в дозах до 25·106 МЕД/кг в сутки в течение 5 мес не влияло на фертильность самцов макак-резус.
Тератогенные эффекты Пегасиса не изучались. Применение интерферона альфа−2а приводило к достоверному увеличению числа спонтанных абортов у макак-резус. У потомства, рожденного в срок, никаких тератогенных эффектов не отмечалось. Однако при лечении Пегасисом, как и другими альфа-интерферонами, женщинам детородного возраста следует порекомендовать эффективные методы контрацепции.
Безопасность применения препарата при беременности у человека не установлена, поэтому Пегасис следует назначать только в том случае, если потенциальные преимущества для матери превышают возможный риск для плода.
Неизвестно, выводится ли Пегасис или компоненты препарата с грудным молоком. Поскольку с грудным молоком выводятся многие препараты, необходимо соблюдать осторожность при назначении Пегасиса кормящим матерям. Влияние Пегасиса, попавшего в организм грудного ребенка перорально с молоком матери, не изучалось.
Стандартный режим дозирования
Рекомендованная доза Пегасиса составляет 180 мкг 1 раз в нед п/к в течение 48 нед.
Особые указания по дозированию (модификация дозы)
Общие. Если модификация дозы требуется из-за клинических или лабораторных реакций средней и тяжелой степени, обычно бывает достаточно снизить дозу до 135 мкг. Однако в некоторых случаях требуется уменьшать дозу до 90 мкг или 45 мкг. После разрешения побочных реакций можно рассмотреть вопрос о повторном увеличении дозы, вплоть до прежней.
Гематологические. Уменьшение дозы рекомендуется при снижении числа нейтрофилов до менее 750 клеток в 1 мкл. У больных с абсолютным числом нейтрофилов менее 500 клеток в 1 мкл лечение следует прервать до тех пор, пока этот показатель не превысит 1000 клеток в 1 мкл. Применение Пегасиса следует возобновить в дозе 90 мкг под контролем числа нейтрофилов.
Уменьшение дозы до 90 мкг рекомендуется при снижении числа тромбоцитов до менее 50000 клеток в 1 мкл. У больных с абсолютным числом нейтрофилов менее 25000 клеток в 1 мкл препарат нужно отменить совсем.
Связанные с функцией печени. У больных хроническим гепатитом C отмечаются частые колебания повышенной активности функциональных печеночных проб. При лечении Пегасисом, как и другими альфа-интерферонами, в т.ч. пациентов, находящихся в вирусологической ремиссии, наблюдалось повышение активности АЛТ по сравнению с исходным уровнем. При прогрессирующем повышении АЛТ, по сравнению с показателями до лечения, дозу Пегасиса нужно вначале уменьшить до 90 мкг. Если активность АЛТ продолжает увеличиваться, несмотря на снижение дозы, или сопровождается повышением концентрации билирубина или признаками декомпенсации печеночного процесса, препарат следует отменить.
Особые группы больных.
Почечная недостаточность. Больным с нарушением функции почек коррекции дозы не требуется. У больных, нуждающихся в гемодиализе, применение Пегасиса не изучалось.
Печеночная недостаточность. Судя по данным о фармакокинетике, переносимости и безопасности, полученным в клинических исследованиях, больным с циррозом печени (класс А по Чайлд-Пью) коррекция дозы не требуется. У больных с декомпенсированным поражением печени применение Пегасиса не изучалось.
Дети. Безопасность и эффективность препарата у лиц моложе 18 лет не установлены. Раствор Пегасиса для инъекций содержит бензиловый спирт, поэтому препарат не следует назначать новорожденным и грудным детям (см. «Меры предосторожности»).
Больные старческого возраста. Судя по данным о фармакокинетике пререносимости и безопасности, полученным в клинических исследованиях, больным старческого возраста коррекции дозы не требуется.
Перед введением парентеральные препараты, если это позволяет форма выпуска и упаковка, необходимо осматривать на предмет посторонних примесей и изменения цвета.
Если препарат используется амбулаторно, больному необходимо выдать устойчивый к проколам иглой контейнер для хранения использованных шприцев и игл. Больных следует тщательно инструктировать о важности правильного хранения и уничтожения использованных материалов и предостерегать от повторного использования любых игл и шприцев. Заполненный контейнер следует уничтожать в соответствии с указаниями врача.
В продолжающихся клинических исследованиях по комбинированной терапии Пегасисом и рибавирином никаких фармакокинетических взаимодействий между этими препаратами не отмечалось.
Альфа-интерфероны могут повлиять на процессы окислительного метаболизма, снижая активность ферментов печеночной микросомальной системы цитохрома P450. Однако у здоровых мужчин п/к введение Пегасиса в дозе 180 мкг 1 раз в нед в течение 4 нед не оказывало никакого влияния на фармакокинетику мефенитоина, дапсона, дебризохина и толбутамида; следовательно, у здоровых мужчин лечение Пегасисом не влияет на метаболическую активность in vivo изоферментов системы цитохрома P4503A4, 2C9, 2C19 и 2D6.
В том же исследовании отмечалось увеличение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) теофиллина, являющегося маркером активности изофермента 1А2 цитохрома P450, примерно на 25%. Пегасис является умеренным ингибитором активности изофермента 1А2 цитохрома P450. У больных, одновременно получающих теофиллин и Пегасис, необходимо контролировать концентрации теофиллина в сыворотке и проводить соответствующую коррекцию дозы теофиллина.
Описаны случаи передозировки Пегасиса, заключавшиеся во введении препарата в течение 2 дней подряд (без соблюдения недельного интервала) и в ежедневном введении на протяжении одной недели (суммарная доза 1260 мкг в неделю). Каких-либо необычных, серьезных и влияющих на лечение нежелательных явлений не было ни у одного из этих пациентов. В клинических исследованиях при раке почки и хроническом миелолейкозе препарат вводили в дозах до 540 и 630 мкг в неделю. Признаками токсичности, ограничивающими дальнейшее применение в этих дозах, были слабость, повышение активности печеночных ферментов и нейтропения, которые могут возникнуть и при лечении обычными интерферонами.
В холодильнике при температуре 2—8 °C, в защищенном от света месте. Не замораживать, не встряхивать. Хранить в недоступном для детей месте.
2 года.
Пегасіс
Pegasys
Розчин для підшкірного введення
1 шприц з разовою дозою містить: ПЕГ-інтерферону альфа−2а (40 кДа) 180 мкг.
1 шприц 0,5 мл
При кон'югації ПЕГ (біс-монометоксиполиэтиленгликоля) з інтерфероном альфа−2а утворюється пэгилированный інтерферон альфа−2а. Інтерферон альфа−2а проводиться биосинтетическим методом за технологією рекомбінантної ДНК і є похідним продуктом клонованого гена людського лейкоцитарного інтерферону, введеного і экспрессирующегося в клітинах Escherichia coli. Структура ПЕГ безпосередньо впливає на клініко-фармакологічні характеристики Пегасиса. Зокрема, розмір і ступінь розгалуження ПЕГ з молекулярною масою 40 кДа визначає показники всмоктування, розподілу та виведення Пегасиса.
Механізм дії. Інтерферони зв'язуються зі специфічними рецепторами на поверхні клітин, запускаючи складний внутрішньоклітинний сигнальний механізм і швидку активацію транскрипції генів. Стимульовані інтерфероном гени модулюють багато біологічні ефекти, включаючи пригнічення вірусної реплікації в інфікованих клітинах, пригнічення проліферації клітин та імуномодуляцію.
Ефективність. Клінічні дослідження продемонстрували ефективність Пегасиса в лікуванні хворих на хронічний гепатит C, в т. ч., з компенсованим цирозом печінки.
Лікування хворих хронічним гепатитом C без цирозу або з компенсованим цирозом у дорослих.
Підвищена чутливість до альфа-интерферонам, до продуктів життєдіяльності Escherichia coli, до полиэтиленгликолю або будь-якого іншого компонента препарату; аутоімунний гепатит.
Вплив Пегасиса на фертильність не вивчалося. При призначенні ПЕГ-інтерферону альфа−2а, як і інших альфа-інтерферонів, самиці мавп відзначалося подовження менструального циклу, що супроводжувалося зниженням і більш пізнім настанням максимальних концентрацій 17бета-естрадіолу і прогестерону. Після відміни препарату менструальний цикл нормалізувався.
Вплив ПЕГ-інтерферону альфа−2а на фертильність чоловіків не вивчалося. Однак введення інтерферону альфа−2а в дозах до 25·106 МЕД/кг на добу протягом 5 міс не впливав на фертильність самців макак-резус.
Тератогенні ефекти Пегасиса не вивчалися. Застосування інтерферону альфа−2а призводило до достовірного збільшення числа спонтанних абортів у макак-резус. У потомства, народженого в термін, ніяких тератогенних ефектів не відзначалося. Однак при лікуванні Пегасисом, як і іншими альфа-інтерферонами, жінкам дітородного віку слід рекомендувати ефективні методи контрацепції.
Безпека застосування препарату при вагітності у людини не встановлена, тому Пегасіс слід призначати тільки в тому випадку, якщо потенційні переваги для матері перевищують можливий ризик для плода.
Невідомо, чи виводиться Пегасіс або компоненти препарату з грудним молоком. Оскільки з грудним молоком виводяться багато препаратів, необхідно дотримуватися обережності при призначенні Пегасиса годуючим матерям. Вплив Пегасиса, що потрапив в організм немовляти перорально з молоком матері, не вивчалося.
Стандартний режим дозування
Рекомендована доза Пегасиса складає 180 мкг 1 раз на тиждень п/ш протягом 48 тижнів.
Особливі вказівки щодо дозування (модифікація дози)
Загальні. Якщо модифікація дози потрібно через клінічних або лабораторних реакцій середньої і важкої ступені, зазвичай буває достатньо зменшити дозу до 135 мкг. Однак у деяких випадках потрібно зменшувати дозу до 90 мкг або 45 мкг. Після дозволу побічних реакцій можна розглянути питання про повторний збільшенні дози, аж до попередньої.
Гематологічні. Зменшення дози рекомендується при зниженні числа нейтрофілів менше 750 клітин в 1 мкл. У хворих з абсолютним числом нейтрофілів менше 500 клітин в 1 мкл лікування слід перервати до тих пір, поки цей показник не перевищує 1000 клітин в 1 мкл. Застосування Пегасиса слід відновити в дозі 90 мкг під контролем числа нейтрофілів.
Зменшення дози до 90 мкг рекомендується при зниженні числа тромбоцитів до 50000 клітин в 1 мкл. У хворих з абсолютним числом нейтрофілів менше 25000 клітин в 1 мкл препарат потрібно відмінити зовсім.
Пов'язані з функцією печінки. У хворих на хронічний гепатит C відзначаються часті коливання підвищеної активності функціональних печінкових проб. При лікуванні Пегасисом, як і іншими альфа-інтерферонами, в т. ч. пацієнтів, які перебувають у вірусологічної ремісії, спостерігалося підвищення активності АЛТ у порівнянні з вихідним рівнем. При прогресуючому підвищенні АЛТ, порівняно з показниками до лікування, дозу Пегасиса потрібно спочатку зменшити до 90 мкг. Якщо активність АЛТ продовжує збільшуватися, незважаючи на зниження дози, або супроводжується підвищенням концентрації білірубіну або ознаками декомпенсації печінкового процесу, препарат слід відмінити.
Особливі групи хворих.
Ниркова недостатність. Хворим з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. У хворих, які потребують гемодіалізу, застосування Пегасиса не вивчалося.
Печінкова недостатність. Судячи з даних про фармакокінетику, переносимості та безпеки, отриманим у клінічних дослідженнях, хворим з цирозом печінки (клас А за Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. У хворих з декомпенсованим ураженням печінки застосування Пегасиса не вивчалося.
Діти. Безпека та ефективність препарату в осіб молодше 18 років не встановлені. Розчин Пегасиса для ін'єкцій містить бензиловий спирт, тому препарат не слід призначати новонародженим і грудним дітям (див. «запобіжні Заходи»).
Хворі старечого віку. Судячи з даних про фармакокінетику пререносимости і безпеки, отриманим у клінічних дослідженнях, хворим старечого віку корекції дози не потрібно.
Перед введенням парентеральні препарати, якщо це дозволяє форма випуску та упаковка, необхідно оглядати на предмет сторонніх домішок і зміни кольору.
Якщо препарат використовується амбулаторно, хворому необхідно видати стійкий до проколів голкою контейнер для зберігання використаних шприців і голок. Хворих слід ретельно інструктувати про важливість правильного зберігання та знищення використаних матеріалів і застерігати від повторного використання голок та шприців. Заповнений контейнер слід знищувати згідно з вказівками лікаря.
У триваючих клінічних дослідженнях комбінованої терапії Пегасисом і рибавірином ніяких фармакокінетичних взаємодій між цими препаратами не відзначалось.
Альфа-інтерферони можуть вплинути на процеси окисного метаболізму, знижуючи активність ферментів печінкової мікросомальної системи цитохрому P450. Однак у здорових чоловіків п/к введення Пегасиса в дозі 180 мкг 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів не чинило жодного впливу на фармакокінетику мефенітоїну, дапсона, дебризохина і толбутаміду; отже, у здорових чоловіків лікування Пегасисом не впливає на метаболічну активність in vivo ізоферментів системи цитохрому P4503A4, 2С9, 2С19 і 2D6.
У тому ж дослідженні відзначалося збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) теофіліну, що є маркером активності ізоферменту 1А2 цитохрому P450, приблизно на 25%. Пегасіс є помірним інгібітором активності ізоферменту 1А2 цитохрому P450. У хворих, які одночасно отримують теофілін і Пегасіс, необхідно контролювати концентрацію теофіліну в сироватці та проводити відповідну корекцію дози теофіліну.
Описані випадки передозування Пегасиса, які полягали у введенні препарату протягом 2 днів підряд (без дотримання тижневого інтервалу) і в щоденному введенні на протязі одного тижня (сумарна доза 1260 мкг на тиждень). Яких-небудь незвичайних, серйозних і впливають на лікування небажаних явищ не було у жодного з цих пацієнтів. У клінічних дослідженнях при раку нирки і хронічному мієлолейкозі препарат вводили у дозах до 540 і 630 мкг на тиждень. Ознаками токсичності, що обмежують подальше застосування в цих дозах, були слабкість, підвищення активності печінкових ферментів і нейтропенія, які можуть виникнути і при лікуванні звичайними інтерферонами.
У холодильнику при температурі 2-8 °C, у захищеному від світла місці. Не заморожувати, не струшувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
2 роки.