Купить Париет таблетки 10 мг, 14 шт.

Париет - противоязвенное.

Фармакодинамика

Механизм действия

Рабепразол натрия относится к классу антисекреторных веществ, производных бензимидазола. Рабепразол натрия подавляет секрецию желудочного сока путем специфического ингибирования H+/K+-АТФазы на секреторной поверхности париетальных клеток желудка. H+/K+-АТФазапредставляет собой белковый комплекс, который функционирует как протонная помпа, таким образом, рабепразол натрия является ингибитором протонной помпы в желудке и блокирует финальную стадию продукции кислоты. Данный эффект является дозозависимым и приводит к подавлению как базальной, так и стимулируемой секреции кислоты, независимо от раздражителя. Рабепразол натрия не обладает антихолинергическими свойствами.

Антисекреторное действие

После перорального приема 20 мг рабепразола натрия антисекреторный эффект развивается в течение часа. Ингибирование базальной и стимулируемой секреции кислоты через 23 ч после приема первой дозы рабепразола натрия составляет 69 и 82% соответственно и продолжается до 48 ч. Такая продолжительность фармакодинамического действия намного превышает предсказуемое поT1/2 (примерно 1 ч). Данный эффект может быть объяснен продолжительным связыванием лекарственного вещества с H+/K+-АТФазой париетальных клеток желудка. Величина ингибирующего действия рабепразола натрия на секрецию кислоты достигает плато после трех дней приема рабепразола натрия. При прекращении приема, секреторная активность восстанавливается в течение 1–2 дней.

Влияние на уровень гастрина в плазме

В ходе клинических исследований пациенты принимали 10 или 20 мг рабепразола натрия ежедневно при продолжительности лечения до 43 мес. Уровень гастрина в плазме был повышен первые 2–8 нед, что отражает ингибирующее действие на секрецию кислоты. Концентрация гастрина возвращалась к исходному уровню обычно в течение 1–2 нед после прекращения лечения.

Влияние на энтерохромаффиноподобные клетки

При исследовании образцов биопсии желудка человека из области антрума и дна желудка 500 пациентов, получавших рабепразол натрия или препарат сравнения в течение до 8 нед, устойчивые изменения в морфологической структуре энтерохромаффиноподобных клеток, степени выраженности гастрита, частоте атрофического гастрита, кишечной метаплазии или распространении инфекции Helicobacter pylori не были обнаружены.

В исследовании с участием боле 400 пациентов, получавших рабепразол натрия (10 или 20 мг/день) продолжительностью до 1 года, частота гиперплазии была низкой и сравнимой с таковой для омепразола (20 мг/кг). Не был зарегистрирован ни один случай аденоматозных изменений или карциноидных опухолей, наблюдавшихся у крыс.

Другие эффекты

Системные эффекты рабепразола натрия в отношении ЦНС, сердечно-сосудистой или дыхательной систем в настоящий момент не обнаружены. Было показано, что рабепразол натрия при пероральном приеме в дозе 20 мг в течение 2 нед не оказывает влияние на функцию щитовидной железы, углеводный обмен, уровень паратиреоидного гормона в крови, а также на уровень кортизола, эстрогенов, тестостерона, пролактина, глюкагона, ФСГ, ЛГ, ренина, альдостерона и СТГ.

Фармакокинетика

Абсорбция

Рабепразол быстро абсорбируется из кишечника, и Cmax в плазме достигается примерно через 3,5 ч после приема в дозе 20 мг. Изменение Сmax и значений AUC рабепразола носят линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после перорального приема 20 мг (по сравнению с в/в введением) составляет около 52%. Кроме того, биодоступность не изменяется при многократном приеме рабепразола. У здоровых добровольцев T1/2 из плазмы составляет около 1 ч (0,7–1,5 ч), а суммарный клиренс — 3,8 мл/мин/кг. У пациентов с хроническим поражением печениAUC увеличена вдвое по сравнению с таковыми у здоровых добровольцев, что свидетельствует о снижении метаболизма первого прохождения, а Т1/2 из плазмы увеличен в 2–3 раза. Ни время приема препарата в течение суток, ни антациды не влияют на абсорбцию рабепразола. Прием препарата с жирной пищей замедляет абсорбцию рабепразола на 4 ч и более, однако ни Cmax ни степень абсорбции не изменяются.

Распределение

У человека степень связывания рабепразола с белками плазмы составляет около 97%.

Метаболизм и выведение

У здоровых людей. После однократного приема 20 мг меченного 14С рабепразола натрия неизмененного препарата в моче найдено не было. Около 90% рабепразола выводится с мочой, главным образом в виде двух метаболитов: конъюгата меркаптуровой кислоты (М5) и карбоновой кислоты (М6), а также в форме двух неизвестных метаболитов, выявленных в ходе токсикологического анализа. Оставшаяся часть принятого рабепразола натрия выводится с калом. Суммарное выведение составляет 99,8%. Эти данные свидетельствуют о небольшом выведении метаболитов рабепразола натрия с желчью. Основным метаболитом является тиоэфир (М1). Единственным активным метаболитом является десметил (М3), однако он наблюдался в низкой концентрации только у одного участника исследования после приема 80 мг рабепразола.

Терминальная стадия почечной недостаточности. У пациентов со стабильной почечной недостаточностью в терминальной стадии, которым необходим поддерживающий гемодиализ (Clкреатинина <5 мл/мин/1,73м2), выведение рабепразола натрия схоже с таковым у здоровых добровольцев. AUC и Cmax у этих пациентов были примерно на 35% ниже, чем у здоровых добровольцев. В среднем T1/2 рабепразола составлял 0,82 ч у здоровых добровольцев, 0,95 ч — у пациентов во время гемодиализа и 3,6 ч — после гемодиализа. Клиренс препарата у пациентов с заболеваниями почек, нуждающихся в гемодиализе, был приблизительно в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев.

Хронический компенсированный цирроз. Пациенты с хроническим компенсированным циррозом печени переносят рабепразол натрия в дозе 20 мг 1 раз в день, хотя AUC удвоена и Cmax увеличена на 50% по сравнению со здоровыми добровольцами соответствующего пола.

Пожилые пациенты. У пожилых пациентов элиминация рабепразола несколько замедлена. После 7 дней приема рабепразола по 20 мг/сут у пожилых лиц AUC была примерно вдвое больше, а Cmaxповышена на 60% по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами. Однако признаков кумуляции рабепразола не отмечалось.

CYP2C19 полиморфизм. У пациентов с замедленным метаболизмом CYP2C19 после 7 дней приема рабепразола в дозе 20 мг/сут AUC увеличивается в 1,9 раза, а T1/2 — в 1,6 раза по сравнению с теми же параметрами у быстрых метаболизаторов, в то время как Cmax увеличивается на 40%.

Pariet

Таблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику.

14 шт.

Паріет - противиразковий.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення H + / K + -АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. H + / K + -АТФазапредставляет собою білковий комплекс, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції кислоти, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не володіє антихолінергічними властивостями.

антисекреторні дію

Після перорального прийому 20 мг рабепразолу натрію антисекреторний ефект розвивається протягом години. Пригнічення базальної і стимульованої секреції кислоти через 23 год після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69 і 82% відповідно і триває до 48 год. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний поT 1/2 (приблизно 1 ч). Даний ефект може бути пояснений тривалим зв'язуванням лікарської речовини з H + / K + -АТФази парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому, секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.

Вплив на рівень гастрину в плазмі

В ході клінічних досліджень пацієнти брали 10 або 20 мг рабепразолу натрію щодня при тривалості лікування до 43 міс. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до вихідного рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вплив на ентерохромаффіноподобних клітини

При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антрума і дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом до 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромаффіноподобних клітин, ступеня вираженості гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або розповсюдженні інфекції Helicobacter pylori не були виявлені.

У дослідженні за участю більш 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 або 20 мг / день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянної з такою для омепразолу (20 мг / кг). Чи не був зареєстрований жоден випадок аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів.

інші ефекти

Системні ефекти рабепразолу натрію щодо ЦНС, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень ПТГ у крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону, ФСГ, ЛГ, реніну, альдостерону і СТГ.

Фармакокінетика

абсорбція

Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і C max в плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому в дозі 20 мг. Зміна З max і значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (у порівнянні з в / в введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T 1/2 з плазми становить приблизно 1 годину (0,7-1,5 год), а сумарний кліренс - 3,8 мл / хв / кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печеніAUC збільшена вдвічі в порівнянні з такими у здорових добровольців, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а Т 1/2 з плазми збільшений в 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 год і більше, однак ні C max ні ступінь абсорбції не змінюються.

розподіл

У людини ступінь зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%.

Метаболізм і виведення

У здорових людей. Після одноразового прийому 20 мг міченого 14 С рабепразолу натрію незмінного препарату в сечі виявлено не було. Близько 90% рабепразолу виводиться з сечею, головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених в ході токсикологічного аналізу. Частина, що залишилася прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про незначне виведенні метаболітів рабепразолу натрію з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався в низькій концентрації тільки в одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу.

Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримує гемодіаліз (Clкреатініна <5 мл / хв / 1,73м 2), виведення рабепразолу натрію схоже з таким у здорових добровольців. AUC і C max у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. В середньому T 1/2 рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години - після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців.

Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна і C max збільшена на 50% в порівнянні зі здоровими добровольцями відповідної статі.

Літні пацієнти. У літніх пацієнтів елімінація рабепразолу дещо сповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг / сут у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більше, а C max підвищена на 60% в порівнянні з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося.

CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг / сут AUC збільшується в 1,9 рази, а T 1/2 - в 1,6 рази в порівнянні з тими ж параметрами у швидких метаболізаторов, в той час як C max збільшується на 40%.

Симптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми ГЕРХ (печія, кисла відрижка).

З обережністю: застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає.

Дослідження репродуктивності на щурах і кроликах не виявили ознак порушення фертильності або дефектів розвитку плоду, обумовлених рабепразол; однак у щурів в невеликих кількостях препарат проникає через плацентарний бар'єр. Паріет не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливу шкоду для плода.

Невідомо, чи виділяється рабепразол з грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці лактуючих щурів, і тому Паріет не можна призначати жінкам, що годують.

Відповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Таблетки препарату Паріет не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати цілими. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію.

У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значущого відмінності частоти побічних ефектів препарату Паріет від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується дотримуватися обережності при першому призначенні препарату Паріетпаціентам з важкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно в два рази вище, ніж у здорових пацієнтів.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Паріет не потрібно.

гіпомагніємія

При лікуванні інгібіторами протонної помпи (ІПП) протягом принаймні 3 місяців в рідкісних випадках були відзначені випадки симптоматичної або асимптоматичною гіпомагніємії. У більшості випадків ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетания, аритмія і судоми. Більшості пацієнтів було потрібне лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або які приймають ІПП з препаратами, такими як дігоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад діуретики), медичні працівники повинні контролювати концентрацію магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи і в період лікування.

Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Паріет інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або ІПП.

переломи кісток

Згідно з даними спостережних досліджень можна припустити, що терапія ІПП може привести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривалий час (рік і більше).

Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом м

Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (перш за все в високих дозах), може призвести до збільшення концентрації цього препарату і / або його метаболіти гідроксиметотрексат і збільшити період T 1/2, що може привести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату, може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП.

Clostridium difficile

Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile.

Пацієнтам, які приймають препарат Париет для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря в наступних випадках:

Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти у віці понад 55 років, щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії і порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря.

Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Паріет інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи.

При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Паріет, що відпускається без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікарю перед початком застосування препарату Паріет без рецепта якщо їм призначено ендоскопічне дослідження.

Слід уникати прийому препарату Паріет перед проведенням сечовинного дихального тесту.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Паріет, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЕ Б (наприклад, печії).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги

Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу і його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Паріет впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак в разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.

1 таблетка містить:

Активні речовини: рабепразол натрію 10 мг, що відповідає змісту рабепразолу 9,42 мг.

Допоміжні речовини: маніт (манітол) - 26 мг, магнію оксид - 44 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозамещенная (гипролоза) - 13 мг, гідроксипропілцелюлоза (гипролоза) - 4 мг, магнію стеарат - 1 мг, етилцелюлоза - 0,7 мг, гіпромелози фталат - 8,5 мг, моногліцерид діацетілірованний - 0,85 мг, тальк - 0,8 мг, титану діоксид (E171) - 0,43 мг, заліза оксид червоний (E172) - 0,02 мг, віск карнаубський - 0,0015 мг , чорнило харчові сірі F6 (шелак білий, заліза оксид чорний, етанол дегідратований, 1-бутанол).

Таблетки препарату Паріет слід ковтати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію.

При виразковій хворобі у фазі загострення і виразці анастомозу

Рекомендується приймати всередину по 10 мг або по 20 мг 1 раз / добу. Зазвичай лікування настає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів.

При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у фазі загострення

Препарат рекомендується приймати в дозі 20 мг 1 раз / добу. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі препарату в дозі 10 мг 1 раз / добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні.

При лікуванні ерозивно ГЕРБ або рефлюкс-езофагіт е

рекомендується приймати всередину по 10-20 мг 1 раз / добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів.

При підтримуючої терапії ГЕ

Рекомендується приймати всередину по 10-20 мг 1 раз / добу. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта.

При НЕ Б без езофагіту

Рекомендується приймати препарат всередину по 10-20 мг 1 раз / добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після купірування симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат всередину в дозі 10 мг 1 раз / добу на вимогу.

Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією

дозу підбирають індивідуально. Початкова доза - 60 мг / добу, потім дозу підвищують і призначають препарат в дозі до 100 мг / добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази / добу. Для деяких пацієнтів дробове дозування препарату найбільш прийнятний. Лікування повинно тривати в міру клінічної необхідності. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразол становила до 1 року.

Для ерадикації Helicobacter pylori

рекомендується приймати всередину по 20 мг 2 рази / добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів.

Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня концентрації рабепразолу в крові зазвичай вище, ніж у здорових пацієнтів.

При призначенні препарату Паріет пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня слід дотримуватися обережності.

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.

діти

Безпека і ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей у віці 12 років і старше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних і добре контрольованих досліджень, які підтверджують ефективність рабепразолу натрію для дорослих, і дослідженнями безпеки і фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей у віці 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека і ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими свідченнями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.

Безпека і ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРБ у дітей віком до 12 років не встановлена.

З боку імунної системи: рідко - гострі системні алергічні реакції.

Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения.

Со стороны обмена веществ: редко - гипомагниемия.

Со стороны гепатобилиарной системы: повышение активности печеночных ферментов; редко - гепатит, печеночная энцефалопатия.

Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - интерстициальный нефрит.

Со стороны кожи и подкожных тканей: редко - буллезные высыпания, крапивница; очень редко - многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны костно-мышечной системы: редко - миалгия, артралгия.

Со стороны репродуктивной системы: очень редко - гинекомастия.

Система цитохрома P450

Рабепразол натрия, как и другие ингибиторы протонной помпы (ИПП), метаболизируется с участием системы цитохрома P450 (CYP450) в печени. В исследованиях in vitro на микросомах печени человека было показано, что рабепразол натрия метаболизируется изоферментами CYP2C19 и CYP3A4. Исследования на здоровых добровольцах показали, что рабепразол натрия не имеет фармакокинетических или клинически значимых взаимодействий с лекарственными веществами, которые метаболизируется системой цитохрома P450 - варфарином, фенитоином, теофиллином и диазепамом (независимо от того, метаболизируют ли пациенты диазепам усиленно или слабо). Было проведено исследование комбинированной терапии с антибактериальными препаратами. В данном четырехстороннем перекрестном исследовании участвовали 16 здоровых добровольцев, которые получали 20 мг рабепразола, 1000 мг амоксициллина, 500 мг кларитромицина или комбинацию этих трех препаратов (РАК - рабепразол, амоксициллин, кларитромицин). Показатели AUC и C max для кларитромицина и амоксициллина были схожими при сравнении комбинированной терапии с монотерапией. Показатели AUC и C max для рабепразола увеличились на 11% и 34%, соответственно, а для 14-гидрокси-кларитромицина (активного метаболита кларитромицина) AUC и C max увеличились на 42% и 46%, соответственно, для комбинированной терапии в сравнении с монотерапией. Данное увеличение показателей воздействия для рабепразола и кларитромицина не было признано клинически значимым.

Взаимодействия вследствие ингибирования секреции желудочного сока

Рабепразол натрия осуществляет устойчивое и продолжительное подавление секреции желудочного сока. Таким образом, может происходить взаимодействие с веществами, для которых абсорбция зависит от pH. При одновременном приеме с рабепразолом натрия абсорбция кетоконазола уменьшается на 30%, а абсорбция дигоксина увеличивается на 22%. Следовательно, для некоторых пациентов должно проводиться наблюдение для решения вопроса о необходимости корректировки дозы при одновременном приеме рабепразола натрия с кетоконазолом, дигоксином или другими лекарственных препаратами, для которых абсорбция зависит от pH.

Атазанавир

При одновременном приеме атазанавира 300 мг/ритонавира 100 мг с омепразолом (40 мг 1 раз в день) или с атазанавира 400 мг с лансопразолом (60 мг 1 раз в день) здоровыми добровольцами наблюдалось существенное снижение воздействия атазанавира. Абсорбция атазанавира зависит от pH. Хотя одновременный прием с рабепразолом не изучался, схожие результаты ожидаются также для других ИПП. Таким образом, не рекомендуется одновременный прием атазанавира с ингибиторами протонного насоса, включая рабепразол.

Антацидные средства

В клинических исследованиях антацидные вещества применялись совместно с рабепразолом натрия. Клинически значимые взаимодействия рабепразола натрия с гелем гидроксида алюминия или с гидроксидом магния не наблюдались.

Прием пищи

В клиническом исследовании в ходе приема рабепразола натрия с обедненной жирами пищей клинически значимых взаимодействий не наблюдалось. Прием рабепразола натрия одновременно с обогащенной жирами пищей может замедлить всасывание рабепразола до 4 ч и более, однако C max и AUC не изменяются.

Циклоспорин

Эксперименты in vitro c использованием микросом печени человека показали, что рабепразол ингибирует метаболизм циклоспорина с IC50 62 мкмоль, т. е. в концентрации, в 50 раз превышающей C max для здоровых добровольцев после 20 дней приема 20 мг рабепразола. Степень ингибирования схожа с таковой для омепразола для эквивалентных концентраций.

Метотрексат

Согласно данным сообщений о нежелательных явлениях, данным опубликованных фармакокинетических исследований и данным ретроспективного анализа можно предположить, что одновременный прием ИПП и метотрексата (прежде всего в высоких дозах), может привести к повышению концентрации метотрексата и/или его метаболита гидроксиметотрексата и увеличить T 1/2 . Тем не менее, специальных исследований лекарственного взаимодействия метотрексата с ИПП не проводилось.

Симптомы: данные о намеренной или случайной передозировке минимальны. Случаев сильной передозировки рабепразолом не было отмечено.

Лікування: проведення симптоматичної і підтримуючої терапії. Специфічний антидот не відомий. Рабепразол хорошо связывается с белками плазмы, поэтому плохо выводится при диализе.

Хранить при температуре не выше 25°С; Не заморожувати.

2 роки.

Рабепразол

Париет таблетки 10 мг, 14 шт. производит Бушу Фармасьютикалз, страна производства Япония. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Рабелок флаконы 20 мг, 1 шт., Рабелок таблетки покрытые киш-раств.оболочкой 10 мг 14 шт., Рабелок таблетки покрыт.киш-раств.об. 20 мг 14 шт. упак., Рабепразол-СЗ капсулы кишечнорастворимые 20 мг 14 шт., Рабиет капсулы кишечнорастворимые 10 мг 14 шт., Рабиет капсулы кишечнорастворимые 20 мг 14 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Париет таблетки 10 мг, 14 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!