Купить Моксифлоксацин таблетки покрыт.плен.об. 400 мг 5 шт.

Антибактериальный препарат группы фторхинолонов. Оказывает бактерицидное действие. Механизм действия обусловлен ингибированием бактериальных топоизомераз II и IV, что приводит к нарушению синтеза ДНК микробной клетки и, как следствие, к гибели микробной клетки. Минимальные бактерицидные концентрации препарата в целом сопоставимы с его МИК.

In vitro препарат активен в отношении широкого спектра грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов, анаэробов, кислотоустойчивых бактерий и атипичных форм, таких как Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а также бактерий, резистентных к β-лактамным и макролидным антибиотикам.

К Авелоксу чувствительны грамположительные аэробные бактерии: Streptococcus pneumoniae (включая штаммы, устойчивые к пенициллину и макролидам), Streptococcus pyogenes (группа А)*, Streptococcus milleri, Streptococcus mitis, Streptococcus agalactiae*, Streptococcus dysgalactiae, Streptococcus anginosus*, Streptococcus constellatus*, Staphylococcus aureus (включая чувствительные к метициллину штаммы)*, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включая чувствительные к метициллину штаммы), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis (только штаммы, чувствительные к ванкомицину и гентамицину)*; грамотрицательные аэробные бактерии: Haemophilus influenzae (включая штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы)*, Haemophilus parainfluenzae*, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis (включая штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы)*, Escherichia coli*, Enterobacter cloacae*, Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Gardnerella vaginalis; анаэробные бактерии: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis*, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron*, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp.*, Porphyromonas spp. (в т.ч. Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus), Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens*, Clostridium ramosum;атипичные бактерии: Chlamydia pneumoniae*, Mycoplasma pneumoniae*, Legionella pneumophila*, Coxiella burnettii, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium.

Моксифлоксацин менее активен в отношении Staphylococcus aureus (штаммы, резистентные к метициллину/офлоксацину)*, Staphylococcus epidermidis (штаммы, резистентные к метициллину/офлоксацину)*, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, Neisseria gonorrhoea.

Механизмы, приводящие к развитию устойчивости к пенициллинам, цефалоспоринам, аминогликозидам, макролидам и тетрациклинам, не нарушают антибактериальную активность моксифлоксацина. Перекрестной устойчивости между этими группами антибактериальных препаратов и моксифлоксацином не отмечается. До сих пор также не наблюдалось случаев плазмидной устойчивости. Общая частота развития устойчивости очень незначительна (10-7-10-10). Резистентность к моксифлоксацину развивается медленно путем множественных мутаций. Многократное воздействие моксифлоксацина на микроорганизмы в концентрациях ниже МИК сопровождается лишь незначительным увеличением МИК.

Отмечаются случаи перекрестной устойчивости к хинолонам. Тем не менее, некоторые устойчивые к другим хинолонам грамположительные и анаэробные микроорганизмы чувствительны к моксифлоксацину.

таблетки

Антибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Виявляє бактерицидну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні бактеріальних топоізомераз II і IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини і, як наслідок, до загибелі мікробної клітини. Мінімальні бактерицидні концентрації препарату в цілому співпадають з його МІК.

In vitro препарат активний відносно широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій і атипових форм, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., А також бактерій, резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.

До авелокс чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (група А) *, Streptococcus milleri, Streptococcus mitis, Streptococcus agalactiae *, Streptococcus dysgalactiae, Streptococcus anginosus *, Streptococcus constellatus *, Staphylococcus aureus (включаючи чутливі до метициліну штами) *, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи чутливі до метициліну штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину і гентаміцину) *; грамнегативні аеробні бактерії: Haemophilus influenzae (включаючи штами, які продукують і не продукують β-лактамази) *, Haemophilus parainfluenzae *, Klebsiella pneumoniae *, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, які продукують і не продукують β-лактамази) *, Escherichia coli *, Enterobacter cloacae *, Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis *, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Gardnerella vaginalis; анаеробні бактерії: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis *, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron *, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp. *, Porphyromonas spp. (В т.ч. Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus), Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens *, Clostridium ramosum; атипові бактерії: Chlamydia pneumoniae *, Mycoplasma pneumoniae *, Legionella pneumophila *, Coxiella burnettii, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium.

Моксифлоксацин менш активний відносно Staphylococcus aureus (штами, резистентні до метициліну / офлоксацину) *, Staphylococcus epidermidis (штами, резистентні до метициліну / офлоксацину) *, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, Neisseria gonorrhoea.

Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів і тетрациклінів, не порушують антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів і моксифлоксацином не відзначається. До сих пір також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10 -7 -10 -10). Резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно шляхом множинних мутацій. Багаторазове вплив моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче МІК супроводжується лише незначним збільшенням МІК.

Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Тим не менш, деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми чутливі до моксифлоксацину.

Інфекційно-запальні захворювання у дорослих, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

- гострий синусит;

- позалікарняна пневмонія (в т.ч. викликана штамами мікроорганізмів з множинною резистентністю до антибіотиків *);

- загострення хронічного бронхіту;

- неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;

- ускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу);

- ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, в т.ч. внутрішньоочеревинні абсцеси;

- неускладнені запальні захворювання органів малого таза (в т.ч. сальпінгіти і ендометрити).

* - Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп як пеніциліни (при мінімальної переважної концентрації ≥2 мг / мл), цефалоспорини II покоління (цефуроксим), макроліди , тетрациклін і триметоприм / сульфаметоксазол.

- вагітність;

- лактація (грудне вигодовування);

- дитячий і підлітковий вік до 18 років;

- підвищена чутливість до моксифлоксацину та інших компонентів препарату.

З обережністю застосовувати при захворюваннях ЦНС (в т.ч. при захворюваннях, підозрілих щодо залучення ЦНС), що привертають до виникнення судомних нападів і знижують поріг судомної готовності, при подовженні інтервалу QT, гіпокаліємії, брадикардії, гострій ішемії міокарда, при одночасному прийомі з препаратами, які подовжують інтервал QT, і антиаритміками IА і III класів, при тяжкій печінковій недостатності.

Безпека застосування авелокс при вагітності не встановлена, тому його застосування протипоказано.

Невелика кількість моксифлоксацину виділяється з грудним молоком. Дані про застосування моксифлоксацину у жінок в період лактації відсутні. Тому застосування авелокс в період грудного вигодовування також протипоказано.

В експериментальних дослідженнях при вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію у щурів, кроликів і мавп доведено, що моксифлоксацин проникає через плацентарний бар'єр. Дослідження, що проводяться на щурах (при введенні моксифлоксацину всередину і в / в) і мавпах (при введенні моксифлоксацину всередину), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При в / в введенні моксифлоксацину кроликам в дозі 20 мг / кг спостерігалися мальформації скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кроликів при застосуванні моксифлоксацину в терапевтичній дозі. У щурів спостерігалося зменшення маси тіла плода, почастішання викиднів, невелике збільшення тривалості вагітності і збільшення спонтанної активності нащадків обох статей при застосуванні моксифлоксацину, доза якого в 63 рази перевищувала рекомендовану.

Слід враховувати, що при призначенні препарату Авелокс ® зростає ризик виникнення судомних нападів, тому з обережністю призначають препарат пацієнтам із захворюваннями ЦНС, що супроводжуються судомами або призводять до їх розвитку або зниження порога судомної готовності, а також при підозрі на такі захворювання і стану.

Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки (клас C за шкалою Чайлд-П'ю) у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних.

Не рекомендується застосування препарату у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальний або тазовими абсцесами).

При застосуванні авелокс у деяких пацієнтів може відмічатися подовження інтервалу QT. У зв'язку з цим слід уникати призначення препарату пацієнтам з подовженням інтервалу QT, гіпокаліємією, а також на тлі лікування антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол), оскільки досвід застосування моксифлоксацину у цих пацієнтів обмежений. Слід з обережністю призначати Авелокс ® разом з препаратами, які подовжують інтервал QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти), а також пацієнтам з привертає до аритмій станами, такими як брадикардія, гостра ішемія міокарда. Ступінь подовження інтервалу QT може наростати з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію. У пацієнтів з пневмонією не було виявлено кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі крові і подовженням інтервалу QT. У жодного з 9000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося пов'язаних з подовженням QT серцево-судинних ускладнень і летальних випадків. Однак у пацієнтів зі схильними до аритмій станами при застосуванні моксифлоксацину може збільшуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій.

На тлі терапії фторхінолонами, в т.ч. моксифлоксацином, особливо у літніх і пацієнтів, які отримують ГКС, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля. При появі болю або ознак запалення сухожилля припинити прийом авелокс і розвантажити уражену кінцівку.

Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії пов'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Це слід мати на увазі при виникненні на тлі лікування авелокс важкої діареї. В цьому випадку препарат слід відмінити і негайно призначити відповідну терапію.

Існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості і анафілактичнихреакцій при первинному застосуванні препарату. Дуже рідко анафілактична реакція може прогресувати до анафілактичного шоку. У таких випадках слід негайно припинити введення препарату і провести відповідні реанімаційні заходи (в т.ч. протишокові).

При застосуванні хінолонів відзначаються реакціїфотосенсибілізації. Однак при проведенні доклінічних, клінічних досліджень, а також при застосуванні авелокс в клінічній практиці не відзначалося реакцій фотосенсибілізації. Проте, пацієнти в період прийому препарату повинні уникати прямих сонячних променів і УФ-опромінення.

Пацієнтам різних етнічних груп корекції дози не потрібно.

Використання в педіатрії

Ефективність та безпечність застосування препарату Авелокс ® у дітей і підлітків не встановлені.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Незважаючи на те, що моксифлоксацин рідко викликає побічні реакції з боку центральної нервової системи, питання про можливість керування автомобілем або механізмами, що рухаються вирішується індивідуально після оцінки реакції пацієнта на прийом препарату.

Результати експериментальних досліджень

Наступні патологічні зміни є проявами токсичного впливу моксифлоксацину, як і інших фторхінолонів: система кровотворення (гіпоплазія кісткового мозку у собак і мавп), ЦНС (судоми у мавп) і печінку (підвищення активності печінкових ферментів, поодинокі некрози гепатоцитів у щурів, собак і мавп) . Ці порушення виникають, як правило, після тривалого періоду введення моксифлоксацину у високих дозах.

Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, матові, довгасті, опуклі, з напечаткой у вигляді фірмового знака "BAYER" з одного боку і "М400" - зі зворотного; на зламі - однорідна маса від білого до світло-жовтого з зеленуватим відтінком кольору, оточена плівковою оболонкою рожевого кольору.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, заліза оксид червоний, макрогол 4000, титану діоксид.

Препарат призначають всередину і в / в по 400 мг 1 раз / сут.

Тривалість лікування авелокс при прийомі всередину і в / в введенні визначається тяжкістю інфекції та клінічним ефектом і становить: при загостренні хронічного бронхіту - 5 днів; при пневмонії загальна тривалість ступінчастої терапії (в / в введення з подальшим прийомом всередину) - 7-14 днів спочатку в / в, потім всередину, або 10 днів всередину; при гострому синуситі і неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин - 7 днів; при ускладнених інфекціях шкіри і підшкірних тканин - загальна тривалість ступінчатої терапії (в / в введення з наступним прийомом внутрішньо) складає 7-21 день; при ускладнених інтраабдомінальних інфекціях - загальна тривалість ступінчатої терапії (в / в введення препарату з наступним прийомом внутрішньо) складає 5-14 днів; при неускладнених запальних захворюваннях органів малого таза -14 днів.

Тривалість лікування авелокс в / в може досягати 14 днів, всередину - 21 дня.

Пацієнтам похилого віку, пацієнтам з незначними порушеннями функції печінки (клас А або В за шкалою Чайлд-П'ю), пацієнтам з порушеннями функції нирок (в т.ч. при КК <30 мл / хв / 1,73 м 2), а також пацієнтам, знаходяться на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, змін режиму дозування не потрібна.

Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Розчин для інфузій слід вводити в / в повільно протягом 60 хв. Препарат можна вводити як у розбавленому, так і в нерозбавленому вигляді. Розчин авелокс сумісний з наступними розчинами: вода для ін'єкцій, розчин натрію хлориду 0.9%, розчин натрію хлориду 1М, розчин глюкози 5%, розчин глюкози 10%, розчин глюкози 40%, розчин ксиліту 20%, розчин Рінгера, розчин Рінгер-лактату, розчин амінофузіна 10%, розчин Йоностеріл. Слід використовувати тільки прозорий розчин.

Дані про побічні ефекти препарату моксифлоксацин 400 мг (при прийомі всередину і ступінчастою терапії) отримані з клінічних досліджень і постмаркетингових повідомлень.

Визначення частоти побічних реакцій: часто (> 1%, <10%), іноді (> 0.1%, <1%), рідко (> 0.01%, <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

Небажані явища, віднесені до категорії "часто" спостерігалися менш ніж у 3% пацієнтів, крім нудоти і діареї.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT (часто - у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією, іноді - у інших пацієнтів); іноді - тахікардія і вазодилатація (припливи крові до обличчя); рідко - артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, непритомність, шлуночкові тахіаритмії; дуже рідко - неспецифічні аритмії (включаючи екстрасистолію), поліморфна шлуночкова тахікардія (шлуночкова аритмія типу "пірует") або зупинка серця, переважно в осіб зі схильними до аритмій станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда.

З боку дихальної системи: іноді - задишка, включаючи астматичний стан.

З боку травної системи: часто - нудота, блювота, болі в животі, діарея, минуще підвищення рівня трансаміназ; іноді - анорексія, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення рівня амілази, білірубіну, порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ), підвищення активності ГГТ і ЛФ; рідко - дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (в дуже рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко - блискавичний гепатит, потенційно призводить до жізнеугрожающих печінкової недостатності.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; іноді - сплутаність, свідомості, дезорієнтація, вертиго, сонливість, тремор, парестезії, дизестезії, порушення сну, почуття тривоги, підвищення психомоторної активності, ажитація; рідко - гіпестезія, патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення, в дуже рідкісних випадках ведуть до травм в результаті падіння, особливо у літніх пацієнтів), судомні напади з різними клінічними проявами (в т.ч. припадки grand mal), порушення уваги, розлади мови, амнезія, емоційна лабільність, депресія (у дуже рідкісних випадках можливо поведінку з тенденцією до самоушкодження), галюцинації; дуже рідко - гіперестезія, деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно проявляються в поведінці з тенденцією до самоушкодження).

З боку органів чуття: іноді - розлади смаку, розлади зору (нечіткість, зниження гостроти зору, диплопія, особливо в поєднанні з запамороченням і сплутаністю свідомості); рідко - шум у вухах, порушення нюху, включаючи аносмію; дуже рідко - втрата смакової чутливості.

З боку системи кровотворення: іноді - анемія, лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, подовження протромбінового часу і зменшення МНО; рідко - зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко - підвищення концентрації протромбіну і зменшення МНО, зміна концентрації протромбіну і МНВ.

З боку кістково-м'язової системи: іноді - артралгія, міалгія; рідко - тендиніт, підвищення м'язового тонусу і судоми; дуже рідко - розриви сухожиль, артрити, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухового апарату.

З боку статевої системи: часто - кандидозная суперінфекція, вагініт.

З боку сечовидільної системи: іноді - дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини); рідко - порушення функції нирок, ниркова недостатність в результаті дегідратації, що може привести до пошкодження нирок (особливо у пацієнтів похилого віку з супутніми порушеннями функції нирок).

Дерматологічні реакції: дуже рідко - бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя).

Алергічні реакції: іноді - кропив'янка, свербіж, висип, еозинофілія; редко - анафилактические/анафилактоидные реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани (потенциально угрожающий жизни); очень редко - анафилактический шок (в т.ч. угрожающий жизни).

Со стороны обмена веществ: гиперлипидемия, гипергликемия, гиперурикемия.

Со стороны организма в целом: иногда - общее недомогание (включая симптомы плохого самочувствия, неспецифическую боль и потливость); редко - отеки.

Не требуется коррекция дозы при совместном применении препарата Авелокс с атенололом, ранитидином, кальцийсодержащими добавками, с теофиллином, пероральными контрацептивными средствами, глибенкламидом, итраконазолом, дигоксином, морфином, пробенецидом (подтверждено отсутствие клинически значимого взаимодействия с моксифлоксацином).

Совместное применение внутрь Авелокса и антацидов, минералов и витаминно-минеральных комплексов может нарушить всасывание моксифлоксацина вследствие образования хелатных комплексов с поливалентными катионами, содержащимися в этих препаратах, а следовательно, уменьшить концентрацию моксифлоксацина в плазме крови. В связи с этим антацидные, антриретровирусные и другие препараты, содержащие кальций, магний, алюминий, железо, сукральфат следует принимать как минимум за 4 ч до или через 2 ч после приема внутрь Авелокса.

При сочетанном применении Авелокса с варфарином протромбиновое время и другие параметры свертывания крови не изменяются.

У пациентов, получавших антикоагулянты в сочетании с антибиотиками, в т.ч. с моксифлоксацином, отмечаются случаи повышения антикоагулянтной активности противосвертывающих препаратов. Факторами риска являются наличие инфекционного заболевания (и сопутствующий воспалительный процесс), возраст и общее состояние пациента. Несмотря на то, что взаимодействия между моксифлоксацином и варфарином не выявляется, у пациентов, получающих сочетанное лечение этими препаратами, необходимо проводить мониторирование МНО и при необходимости корректировать дозу пероральных противосвертывающих препаратов.

Моксифлоксацин и дигоксин не оказывают существенного влияния на фармакокинетические параметры друг друга. При повторном назначении моксифлоксацина C max дигоксина увеличивалась приблизительно на 30%. При этом соотношение AUC и C min дигоксина не изменяются.

При одновременном применении активированного угля и моксифлоксацина внутрь в дозе 400 мг системная биодоступность препарата снижается более чем на 80% в результате замедления его абсорбции. В случае передозировки применение активированного угля на ранней стадии всасывания препятствует дальнейшему повышению системного воздействия.

Всасывание моксифлоксацина не изменяется при одновременном приеме пищи (включая молочные продукты). Моксифлоксацин можно принимать независимо от приема пищи.

Не отмечено каких-либо побочных эффектов при применении Авелокса в дозе до 1200 мг однократно и по 600 мг в течение свыше 10 дней.

Лечение: в случае передозировки в соответствии с клинической ситуацией проводят симптоматическую терапию с ЭКГ-мониторингом. Применение активированного угля целесообразно только при передозировке моксифлоксацина в форме таблеток.

Моксифлоксацин

Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Моксифлоксацин таблетки покрыт.плен.об. 400 мг 5 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!