Купить Мабтера флакон 100 мг/10 мл, 2 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
МАБТЕРА
Концентрат для приготовления раствора для инфузий
1 мл препарата содержит:
активное вещество: ритуксимаб — 10 мг;
вспомогательные вещества: натрия цитрата дигидрат — 7.35 мг, полисорбат 80 — 0.70 мг, натрия хлорид — 9.00 мг, хлористоводородная кислота или натрия гидроксид (до рН 6.5), вода для инъекций до 1 мл.
2 фл. по 10 мл.
Мабтера - противоопухолевое средство, специфически связывается с трансмембранным антигеном CD20, который расположен на пре-B-лимфоцитах и зрелых B-лимфоцитах, но отсутствует на стволовых гемопоэтических клетках, про-B-клетках, здоровых плазматических клетках и здоровых клетках др. тканей. Этот антиген экспрессируется более чем в 95% B-клеточных неходжкинских лимфом. После связывания с антителом CD20 перестает поступать с клеточной мембраны в окружающую среду. CD20 не циркулирует в плазме в виде свободного антигена и тем самым не конкурирует за связывание с антителами. Связываясь с антигеном CD20 на B-лимфоцитах, инициирует иммунологические реакции, опосредующие лизис B-клеток. Возможные механизмы клеточного лизиса включают комплемент-зависимую цитотоксичность и антитело-зависимую клеточную цитотоксичность. Сенсибилизирует линии B-клеточной лимфомы человека к цитотоксическому действию некоторых химиотерапевтических ЛС. Среднее число B-клеток в периферической крови после первого введения сильно снижается, через 6 мес - восстанавливается, достигая нормы между 9 и 12 мес после завершения терапии.
Неходжкинская лимфома
Рецидивирующая или химиоустойчивая В-клеточная, CD20-положительная неходжкинская лимфома низкой степени злокачественности или фолликулярная.
Фолликулярная лимфома III-IV стадии в комбинации с химиотерапией у ранее нелеченных пациентов.
Фолликулярная лимфома в качестве поддерживающей терапии после ответа на индукционную терапию.
CD20-положительная диффузная В-крупноклеточная неходжкинская лимфома в комбинации с химиотерапией по схеме СНОР.
Хронический лимфолейкоз
Хронический лимфолейкоз в комбинации с химиотерапией у пациентов, ранее не получавших стандартную терапию.
Рецидивирующий или химиоустойчивый хронический лимфолейкоз в комбинации с химиотерапией.
Ревматоидный артрит
Ревматоидный артрит (активная форма) у взрослых в комбинации с метотрексатом при непереносимости или неадекватном ответе на текущие режимы терапии, включающие один или более ингибиторов фактора некроза опухолей (ФНО-α).
Гиперчувствительность к ритуксимабу, любому компоненту препарата или к белкам мыши.
Острые инфекционные заболевания, выраженный первичный или вторичный иммунодефицит.
С осторожностью
Дыхательная недостаточность в анамнезе или опухолевая инфильтрация легких; число циркулирующих злокачественных клеток > 25 тыс./мкл или высокая опухолевая нагрузка; нейтропения (менее 1.5 тыс./мкл), тромбоцитопения (менее 75 тыс./мкл); хронические инфекции.
Иммуноглобулины G (IgG) способны проникать через плацентарный барьер.
Не выявлено признаков эмбриотоксичности у животных.
Ритуксимаб вызывает истощение пула В-клеток у новорожденных животных в постнатальном периоде.
Уровень В-клеток у новорожденных при назначении Мабтеры женщинам во время беременности не изучался.
Соответствующие данные, полученные в контролируемых исследованиях у беременных женщин отсутствуют, однако у некоторых новорожденных, матери которых получали ритуксимаб во время беременности, наблюдались временное истощение пула В-клеток и лимфоцитопения. В связи с этим Мабтеру не следует назначать беременным женщинам, если только возможные преимущества терапии не превышают потенциальный риск.
В период лечения и в течение 12 месяцев после окончания лечения Мабтерой женщины детородного возраста должны использовать эффективные методы контрацепции.
Неизвестно, выделяется ли ритуксимаб с грудным молоком. Учитывая, что иммуноглобулины класса IgG, циркулирующие в крови матери, выделяются с грудным молоком, Мабтеру не следует применять в период кормления грудью.
Мабтера вводят в/в инфузионно (медленно). Монотерапия: 375 мг/кв.м 1 раз в неделю на протяжении 4 нед. Рекомендуемая начальная скорость первой инфузии - 50 мг/ч, в дальнейшем ее можно увеличивать на 50 мг/ч каждые 30 мин, доводя до максимальной скорости 400 мг/ч. Последующие инфузии можно начинать со скорости 100 мг/ч и увеличивать на 100 мг/ч каждые 30 мин до максимальной скорости 400 мг/ч. Возможно повторное применение препарата при рецидиве у пациентов, которые ответили на первый курс терапии, при этом частота ремиссии у повторно леченных больных сопоставима с таковой при первом курсе. Правила приготовления раствора: необходимое количество препарата набирают в асептических условиях и разводят до расчетной концентрации (1-4 мг/мл) в инфузионном флаконе (пакете) со стерильным, апирогенным 0.9% раствором NaCl или 5% раствором декстрозы. Для перемешивания аккуратно переворачивают флакон (пакет) во избежание пенообразования. Перед введением необходимо осмотреть раствор на предмет посторонних примесей или изменения окраски.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: очень часто - лейкопения, нейтропения; часто - тромбоцитопения, анемия; нечасто - лимфоаденопатия, нарушение свертываемости крови, транзиторная парциальная апластическая анемия, гемолитическая анемия.
Со стороны органов дыхания: часто - ринит, бронхоспазм, кашель, респираторные заболевания, одышка; нечасто - гипоксия, нарушение функции легких, облитерирующий бронхиолит, астма.
Со стороны организма в целом, иммунной системы и нарушения, возникающие в месте введения: очень часто — лихорадка, озноб, астения, ангионевротический отек; часто - першение в горле, реакции гиперчувствительности, боли в спине, боли в грудной клетке, боли в области шеи, боли, боли в очагах опухоли, гриппоподобный синдром, приливы, слабость; периферические отеки, отеки лица, снижение веса; нечасто — увеличение живота, боли в месте инъекции.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: очень часто — тошнота; часто - рвота, диарея, диспепсия, отсутствие аппетита, дисфагия, стоматит, запор, боли в животе.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - артериальная гипотензия, артериальная гипертензия, ортостатическая гипотензия, тахикардия, аритмия, мерцание предсердий, вазодилатация, инфаркт миокарда, кардиальная патология; нечасто - левожелудочковая сердечная недостаточность, желудочковая и наджелудочковая тахикардия, брадикардия, ишемия миокарда, стенокардия.
Со стороны нервной системы: очень часто - головная боль; часто - головокружение, парестезии, гипестезии, нарушение сна;
Со стороны психической сферы: часто - чувство тревоги, возбуждение; нечасто - нервозность, депрессия, извращение вкуса.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто - миалгия, артралгия, мышечный гипертонус.
Со стороны эндокринной системы: часто - гипергликемия.
Со стороны кожи и ее придатков: очень часто - зуд, сыпь; часто - крапивница, повышенное потоотделение ночью, потливость, алопеция.
Со стороны органов чувств: часто - нарушения слезоотделения, конъюнктивит, боль и шум в ушах.
Со стороны лабораторных показателей: очень часто - снижение концентрации иммуноглобулинов (Ig) G; часто - повышение активности лактатдегидрогеназы (ЛДГ), гипокальциемия, гипергликемия.
За 30-60 мин до каждой инфузии рекомендуется провести премедикацию (анальгетики и антигистаминные ЛС). Приготовленный раствор для инфузии нельзя вводить струйно. В период лечения и в течение 12 мес после окончания женщинам репродуктивного возраста следует применять надежные методы контрацепции. В ходе лечения необходимо регулярно проводить развернутый анализ периферической крови, включая определение количества тромбоцитов. Не менее чем за 12 ч до начала инфузии следует отменить гипотензивные ЛС. В процессе инфузии требуется тщательное наблюдение за пациентами с заболеваниями сердца в анамнезе. В связи с потенциальной возможностью развития анафилактоидных реакций должны быть в наличии ЛС для их купирования. Безопасность и эффективность применения у детей не установлены. IgG могут проникать через плацентарный барьер. Учитывая, что IgG, циркулирующие в крови матери, выделяются с грудным молоком, ритуксимаб не следует применять в период лактации. У больных с большим числом циркулирующих злокачественных клеток (более 25 тыс./мкл) или высокой опухолевой нагрузкой (в т.ч. при хроническом лимфолейкозе или лимфоме из клеток мантийной зоны) риск тяжелых инфузионных реакций может быть особенно велик, в связи с чем они нуждаются в тщательном врачебном наблюдении. Безопасность и эффективность применения у детей не установлены. Приготовленные инфузионные растворы стабильны в течение 12 ч при комнатной температуре и 24 ч - при температуре от 2 до 8 град.С.
При назначении с др. моноклональными антителами с диагностической или лечебной целью у больных, имеющих антитела к белкам мыши или антихимерические антитела, увеличивается риск аллергических реакций. При назначении с циклофосфамидом, доксорубицином, винкристином, преднизолоном - повышения частоты возникновения токсических эффектов не отмечалось. ЛС, угнетающие костномозговое кроветворение, увеличивают риск миелосупрессии.
Случаи передозировки у человека не наблюдались. Разовые дозы ритуксимаба выше 1000 мг не изучались. Максимальная доза 5000 мг назначалась пациентам с хроническим лимфолейкозом, дополнительных данных по безопасности не получено. В связи с увеличением риска инфекционных осложнений при истощении пула В-лимфоцитов следует отменить или снизить скорость инфузии, рассмотреть необходимость проведения развернутого общего анализа крови.
При температуре 2-8°С в защищенном от света и недоступном для детей месте.
МАБТЕРА
Концентрат для приготування розчину для інфузій
1 мл препарату містить:
активна речовина: рітуксімаб - 10 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат - 7.35 мг, полісорбат 80 - 0.70 мг, натрію хлорид - 9.00 мг, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид (до рН 6.5), вода для ін'єкцій до 1 мл
2 фл. по 10 мл.
Мабтера - протипухлинний засіб, специфічно зв'язується з трансмембранним антигеном CD20, який розташований на пре-B-лімфоцитах і зрілих B-лімфоцитах, але відсутній на стовбурових гемопоетичних клітинах, про-B-клітинах, здорових плазматичних клітинах і здорових клітинах інших тканин. Цей антиген експресується більш ніж в 95% B-клітинних неходжкінських лімфом. Після зв'язування з антитілом CD20 перестає надходити з клітинної мембрани в навколишнє середовище. CD20 не циркулює у плазмі у вигляді вільного антигену і тим самим не конкурує за зв'язування з антитілами. Зв'язуючись з антигеном CD20 на B-лімфоцитах, ініціює імунологічні реакції, що опосередковують лізис B-клітин. Можливі механізми клітинного лізису включають комплемент-залежну цитотоксичність та антитіло-залежну клітинну цитотоксичність. Сенсибілізує лінії B-клітинної лімфоми людини до цитотоксичної дії деяких хіміотерапевтичних ЛЗ. Середнє число B-клітин у периферичній крові після першого введення сильно знижується, через 6 міс - відновлюється, досягаючи норми між 9 і 12 місяців після завершення терапії.
Неходжкінська лімфома
Рецидивуюча або химиоустойчивая В-клітинна, CD20-позитивна неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна.
Фолікулярна лімфома III-IV стадії в комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів.
Фолікулярна лімфома в якості підтримуючої терапії після відповіді на індукційну терапію.
CD20-позитивна дифузна В-крупноклеточная неходжкінська лімфома в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР.
Хронічний лімфолейкоз
Хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію.
Рецидивуючий або химиоустойчивый хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією.
Ревматоїдний артрит
Ревматоїдний артрит (активна форма) у дорослих у комбінації з метотрексатом при непереносимості або неадекватній відповіді на поточні режими терапії, що включають один або більше інгібіторів фактора некрозу пухлин (ФНП-α).
Гіперчутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента препарату або до білків миші.
Гострі інфекційні захворювання, виражений первинний або вторинний імунодефіцит.
З обережністю
Дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легенів; число циркулюючих злоякісних клітин > 25 тис./мкл або висока пухлинна навантаження; нейтропенія (менше 1.5 тис./мкл), тромбоцитопенія (менше 75 тис/мкл); хронічні інфекції.
Імуноглобуліни G (IgG) здатні проникати через плацентарний бар'єр.
Не виявлено ознак ембріотоксичності у тварин.
Рітуксімаб викликає виснаження пулу В-клітин у новонароджених тварин в постнатальному періоді.
Рівень В-клітин у новонароджених при призначенні Мабтеры жінкам під час вагітності не вивчалося.
Відповідні дані, отримані у контрольованих дослідженнях у вагітних жінок відсутні, однак у деяких новонароджених, матері яких отримували рітуксімаб під час вагітності, спостерігалися тимчасове виснаження пулу В-клітин і лімфоцитопенія. У зв'язку з цим Мабтеру не слід призначати вагітним жінкам, якщо можливі переваги терапії не перевищують потенційний ризик.
У період лікування та протягом 12 місяців після закінчення лікування Мабтерой жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції.
Невідомо, чи виділяється рітуксімаб з грудним молоком. Враховуючи, що імуноглобуліни класу IgG, циркулюючі в крові матері, виділяються з грудним молоком, Мабтеру не слід застосовувати у період годування груддю.
Мабтера вводять в/в інфузійно (повільно). Монотерапія: 375 мг/кв.м 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Рекомендована початкова швидкість першої інфузії - 50 мг/год, надалі її можна збільшувати на 50 мг/год кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/год, Наступні інфузії можна починати зі швидкості 100 мг/год і збільшувати на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год, Можливо повторне застосування препарату при рецидиві у пацієнтів, які відповіли на перший курс терапії, при цьому частота ремісії у повторно лікованих хворих порівнянна з такою при першому курсі. Правила приготування розчину: необхідну кількість препарату набирають в асептичних умовах і розводять до розрахункової концентрації (1-4 мг/мл) в інфузійному флаконі (пакеті) зі стерильним, апирогенным 0.9% розчином NaCl або 5% розчином декстрози. Для перемішування акуратно перевертають флакон (пакет), щоб уникнути піноутворення. Перед введенням розчин необхідно оглянути на предмет сторонніх домішок або зміни забарвлення.
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто - лейкопенія, нейтропенія; часто - тромбоцитопенія, анемія; нечасто - лімфоаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку органів дихання: часто - риніт, бронхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка; нечасто - гіпоксія, порушення функції легенів, облітеруючий бронхіоліт, астма.
З боку організму в цілому, імунної системи та порушення, які виникають у місці введення: дуже часто - гарячка, озноб, астенія, ангіоневротичний набряк; часто - першіння в горлі, реакції гіперчутливості, болі в спині, болі в грудній клітці, біль в області шиї, болі, болі в осередках пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; периферичні набряки, набряки обличчя, зниження ваги; нечасто - збільшення живота, біль у місці ін'єкції.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - блювання, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, болі в животі.
З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, мерехтіння передсердь, вазодилатація, інфаркт міокарда, кардіальна патологія; нечасто - лівошлуночкова серцева недостатність, шлуночкові і надшлуночкові тахікардія, брадикардія, ішемія міокарда, стенокардія.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну;
З боку психічної сфери: часто - відчуття тривоги, збудження; нечасто - знервованість, депресія, збочення смаку.
З боку опорно-рухового апарату: часто - міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус.
З боку ендокринної системи: часто - гіперглікемія.
З боку шкіри і її придатків: дуже часто - свербіж, висип; часто - кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція.
З боку органів чуття: часто - порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт, біль і шум у вухах.
З боку лабораторних показників: дуже часто - зниження концентрації імуноглобулінів (Ig) G; часто - підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), гіпокальціємія, гіперглікемія.
За 30-60 хв до кожної інфузії рекомендується провести премедикацію (анальгетики і антигістамінні ЛЗ). Приготований розчин для інфузій не можна вводити струминно. У період лікування та протягом 12 міс після закінчення жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції. В ході лікування необхідно регулярно проводити розгорнутий аналіз переферичної крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів. Не менше ніж за 12 годин до початку інфузії слід скасувати гіпотензивні ЛЗ. У процесі інфузії потрібне ретельне спостереження за пацієнтами із захворюваннями серця в анамнезі. У зв'язку з потенційною можливістю розвитку анафілактоїдних реакцій повинні бути в наявності ЛЗ для їх усунення. Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені. IgG можуть проникати через плацентарний бар'єр. Враховуючи, що IgG, циркулюючі в крові матері, виділяються з грудним молоком, рітуксімаб не слід застосовувати в період лактації. У хворих з великою кількістю циркулюючих злоякісних клітин (понад 25 тис/мкл) або високої пухлинної навантаженням (у т. ч. при хронічному лімфолейкозі або лімфомі з клітин мантійній зони) ризик важких інфузійних реакцій може бути дуже великий, у зв'язку з чим вони потребують ретельному лікарському спостереженні. Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені. Приготовлені інфузійні розчини стабільні протягом 12 год при кімнатній температурі і 24 год - при температурі від 2 до 8 град.С.
При призначенні з ін. моноклональними антитілами з діагностичною або лікувальною метою у хворих, що мають антитіла до білків миші або антихимерические антитіла, збільшується ризик алергічних реакцій. При призначенні з циклофосфамідом, доксорубіцином, вінкристином, преднізолоном - підвищення частоти виникнення токсичних ефектів не відзначалося. ЛЗ, які пригнічують костномозговое кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.
Випадки передозування у людини не спостерігалися. Разові дози ритуксимаба вище 1000 мг, не вивчались. Максимальна доза 5000 мг призначалася пацієнтам з хронічним лімфолейкозом, додаткових даних щодо безпеки не отримано. У зв'язку з збільшенням ризику інфекційних ускладнень при виснаженні пулу В-лімфоцитів слід відмінити або зменшити швидкість інфузії, розглянути необхідність проведення розгорнутого загального аналізу крові.
При температурі 2-8°С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.