Купить Лозартан Канон таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 60 шт.

Фармакологическое действие

Фармакотерапевтическая группа: 
Антагонист рецепторов ангиотензина II. 

КодАТХ: C09CA01

Фармакологическое действие

Фармакодинамика
Ангиотензин II является мощным вазоконстриктором, главным активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС), а также решающим патофизиологическим звеном развития артериальной гипертензии. Лозартан высокоэффективный при приеме внутрь селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (тип АТ1). Ангиотензин II избирательно связывается с АТ1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, в надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Кроме этого, ангиотензин II стимулирует разрастание гладкомышечных клеток. Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е-3174), как in vitro так и in vivo, блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. В отличие от некоторых пептидных антагонистов ангиотензина II, лозартан не обладает эффектами агониста. 
Лозартан избирательно связывается с АТ1-рецепторами и не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы (ССС). Кроме того, лозартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), отвечающий за разрушение брадикинина. Следовательно, эффекты, напрямую не связанные с блокадой АТ1-рецепторов, включая брадикинин-опосредованные эффекты и развитие периферических отеков (лозартан – 1,7 %, плацебо – 1,9 %), не имеют отношения к действию лозартана.
Снижает общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС), концентрацию в крови норэпинефрина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в «малом» кругу кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). При приеме лозартана внутрь увеличивается плазменная активность ренина (ПАР), что приводит к увеличению содержания ангиотензина II в плазме крови. После однократного приема антигипертензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 часов постепенно снижается. В процессе лечения антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови проявлялись через 2 и 6 недель терапии, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. Однако после замены лозартана активность ренина плазмы крови и уровень ангиотензина II через 3 суток снижались до исходных значений, наблюдавшихся до начала приема препарата.
И лозартан, и его активный метаболит имеют более высокий аффинитет к рецепторам типа АТ1, чем к рецепторам типа АТ2. Активный метаболит является в 10-40 раз более активным, чем лозартан.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь лозартан хорошо всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и при этом подвергается метаболизму при «первичном прохождении» через печень путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2С9 с образованием активного метаболита.
Системная биодоступность лозартана составляет приблизительно 33 %. Максимальная концентрация лозартана и его активного метаболита достигаются в сыворотке крови приблизительно через 1 час и через 3-4 часа после приема внутрь, соответственно. Прием пищи не влияет на биодоступность лозартана.
Распределение
Лозартан и его активный метаболит связываются с белками плазмы крови (в основном с альбуминами) более чем на 99 %. Объем распределения лозартана составляет 34 л. Лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер (ГЭБ).
Метаболизм
Примерно 14 % дозы лозартана, введенного внутривенно или внутрь, превращается в его активный метаболит. После приема внутрь или внутривенного введения меченного радиоактивным углеродом 14С лозартана, радиоактивность циркулирующей плазмы крови обусловлена наличием лозартана и его активного метаболита. Помимо активного метаболита образуются биологически неактивные метаболиты, в том числе два основных, образующихся в результате гидроксилирования боковой бутиловой цепи, и один второстепенный – N-2-тетразол-глюкуронид.
Выведение
Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 мл/мин и 50 мл/мин, соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. При приеме лозартана внутрь около 4 % дозы выводится в неизмененном виде почками и около 6 % дозы выводится почками в виде активного метаболита. Лозартан и его активный метаболит демонстрируют линейную фармакокинетику при приеме внутрь в дозах до 200 мг.
После приема внутрь плазменные концентрации лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально с конечным периодом полувыведения приблизительно 2 и 6-9 ч, соответственно. При режиме дозирования препарата по 100 мг один раз в сутки не происходит значимой кумуляции в плазме крови ни лозартана, ни его активного метаболита.
Выведение лозартана и его метаболитов происходит через кишечник с желчью и почками. После приема внутрь меченного радиоактивным углеродом 14С лозартана около 35 % радиоактивности обнаруживается в моче и 58 % в кале. После внутривенного введения меченного радиоактивным углеродом 14С лозартана примерно 43 % радиоактивности выявляется в моче и 50 % в кале.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Пожилые пациенты: концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых пациентов мужского пола с артериальной гипертензией не различаются существенно от значений этих параметров у пациентов мужского пола более молодого возраста с артериальной гипертензией.
Пол: значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышали соответствующие значения у мужчин с артериальной гипертензией. Концентрации активного метаболита у мужчин и женщин не различались. Это явное фармакокинетическое различие, тем не менее, не имеет клинической значимости.
Пациенты с нарушением функции печени: при приеме лозартана внутрь пациентами с легким и умеренным алкогольным циррозом печени, концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови оказались в 5 и 1,7 раза, соответственно, выше, чем у молодых здоровых добровольцев мужского пола.
Пациенты с нарушением функции почек: плазменные концентрации лозартана у пациентов с клиренсом креатинина (КК) выше 10 мл/мин не отличались от таковых у лиц с неизменной функцией почек. При сравнении площади под кривой «концентрация-время» (AUC) у пациентов с нормальной почечной функцией, AUC лозартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, оказалось примерно в 2 раза больше. Плазменные концентрации активного метаболита не изменялись у пациентов с нарушением функции почек или находящихся на гемодиализе. Лозартан и его активный метаболит не выводятся с помощью гемодиализа.

Лозартан Канон таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 60 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Фармакологическое действие	Показания
Противопоказания	Применение при беременности и кормлении грудью
Особые указания	Состав
Способ применения и дозы	Побочные действия
Лекарственное взаимодействие	Передозировка
Действующее вещество	Похожее видео

латинська назва

LOSARTAN CANON

Форма випуску

таблетки

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група:
Антагоніст рецепторів ангіотензину II.

КодАТХ: C09CA01

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка
Ангіотензин II є потужним вазоконстрикторів, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальним патофизиологическим ланкою розвитку артеріальної гіпертензії. Лозартан високоефективний при прийомі всередину селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип АТ 1). Ангіотензин II вибірково зв'язується з АТ 1 рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (в гладком'язових тканинах судин, в надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладком'язових клітин. Лозартан і його фармакологічно активний метаболіт (Е-3174), як in vitro так і in vivo, блокують всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II, лозартан не володіє ефектами агоніста.
Лозартан вибірково зв'язується з АТ 1 рецепторами і не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що грають важливу роль в регуляції функції серцево-судинної системи (ССС). Крім того, лозартан не пригнічує ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, безпосередньо не пов'язані з блокадою АТ 1-рецепторів, включаючи брадикінін-опосередковані ефекти і розвиток периферичних набряків (лозартан - 1,7%, плацебо - 1,9%), не мають відношення до дії лозартану.
Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), концентрацію в крові норадреналіну і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск в «малому» колу кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При прийомі лозартану внутрішньо збільшується плазмова активність реніну (ПАР), що призводить до збільшення вмісту ангіотензину II в плазмі крові. Після одноразового прийому антигіпертензивнудію (зменшується систолічний та діастолічний артеріальний тиск) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. В процесі лікування антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону плазми крові виявлялися через 2 і 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Однак після заміни лозартану активність реніну плазми крові і рівень ангіотензину II через 3 доби знижувалися до вихідних значень, які спостерігалися до початку прийому препарату.
І лозартан, і його активний метаболіт мають більш високий аффинитет до рецепторів типу АТ 1, ніж до рецепторів типу АТ 2. Активний метаболіт є в 10-40 разів активнішим, ніж лозартан.
Фармакокінетика
всмоктування
При прийомі всередину лозартан добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і при цьому піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2С9 з утворенням активного метаболіту.
Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33%. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягаються в сироватці крові приблизно через 1 годину і через 3-4 години після прийому всередину, відповідно. Прийом їжі не впливає на біодоступність лозартану.
розподіл
Лозартан і його активний метаболіт зв'язуються з білками плазми крові (в основному з альбумінами) більше ніж на 99%. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л. Лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ).
метаболізм
Приблизно 14% дози лозартану, введеного внутрішньовенно або всередину, перетворюється в його активний метаболіт. Після прийому всередину або внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем 14 С лозартану, радіоактивність циркулюючої плазми крові обумовлена наявністю лозартану і його активного метаболіту. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, в тому числі два основних, що утворюються в результаті гідроксилювання бічній бутиловой ланцюга, і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід.
виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл / хв і 50 мл / хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл / хв і 26 мл / хв, відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо близько 4% дози виводиться в незміненому вигляді нирками і близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт демонструють лінійну фармакокінетику при прийомі всередину в дозах до 200 мг.
Після прийому всередину плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 і 6-9 ч, відповідно. При режимі дозування препарату по 100 мг один раз на добу не відбувається значущої кумуляції в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту.
Виведення лозартану і його метаболітів відбувається через кишечник з жовчю і нирками. Після прийому всередину міченого радіоактивним вуглецем 14 С лозартану близько 35% радіоактивності виявляється в сечі і 58% в калі. Після внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем 14 С лозартану приблизно 43% радіоактивності виявляється в сечі і 50% в калі.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Літні пацієнти: концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не розрізняються суттєво від значень цих параметрів у пацієнтів чоловічої статі більш молодого віку з артеріальною гіпертензією.
Пол: значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не розрізнялися. Це явне фармакокинетическое відмінність, проте, не має клінічної значущості.
Пацієнти з порушенням функції печінки: при прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки, концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові виявилися в 5 і 1,7 рази, відповідно, вище, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі.
Пацієнти з порушенням функції нирок: плазмові концентрації лозартану у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл / хв не відрізнялися від таких у осіб з незмінною функцією нирок. При порівнянні площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у пацієнтів з нормальною нирковою функцією, AUC лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, виявилося приблизно в 2 рази більше. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або перебувають на гемодіалізі. Лозартан і його активний метаболіт виводяться за допомогою гемодіалізу.

показання

Артеріальна гіпертензія. Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ). У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією для уповільнення прогресування ниркової недостатності, що виявляється зниженням частоти гіперкреатинінемії, частоти розвитку термінальної стадії хронічної ниркової недостатності, що вимагає проведення діалізу або трансплантації нирки, показників смертності, а також зниження протеїнурії.

Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату. Артеріальна гіпотензія. Важка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Первинний гіперальдостеронізм. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 60 мл / хв). Вагітність, період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

З обережністю

Порушення водно-електролітного балансу крові (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія, гіперкаліємія). Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, ниркова недостатність. Стан після трансплантації нирки (відсутній досвід застосування). Аортальний і мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, серцева недостатність із супутньою тяжкою нирковою недостатністю, важка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), серцева недостатність із загрозливими життя аритміями, ішемічна хвороба серця. Цереброваскулярні захворювання. Печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Ангіоневротичний набряк в анамнезі. Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат Лозартан Канон протипоказаний при вагітності. При цьому ступінь ризику для плоду в I триместрі нижче в порівнянні з II-III триместрами, оскільки ниркова перфузія у плода, що залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), з'являється в II триместрі.
У I триместрі препарат Лозартан Канон не рекомендується призначати. Однак, в тих окремих випадках (менше ніж у однієї жінки з тисячі), коли застосування всіх інших гіпотензивних засобів неможливо, допускається призначення препарату під ретельним наглядом лікаря, включаючи щотижневе ультразвукове обстеження плоду. У разі виявлення ознак олігогідрамніон лікування антагоністом рецепторів ангіотензину II слід припинити.
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II в II або III триместрах вагітності надає токсичну дію на плід (зниження функції нирок, розвиток олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Оскільки лікарські засоби, що діють на РААС, в II-III триместрах вагітності можуть привести до порушення розвитку і / або загибелі плоду, при встановленні факту вагітності прийом препарату Лозартан Канон слід негайно припинити.
За новонародженими і грудними дітьми, які внутрішньоутробно зазнали впливу антагоніста рецепторів ангіотензину II, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Невідомо, чи виділяється лозартан з грудним молоком, тому препарат Лозартан Канон протипоказаний в період годування груддю. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

особливі вказівки

У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад, які отримують високі дози діуретиків) може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, тому до початку лікування необхідно заповнити ОЦК або почати лікування препаратом Лозартан Канон в меншій дозі.
У пацієнтів з цирозом печінки концентрація лозартану в плазмі крові значно збільшується, у зв'язку з чим при наявності захворювань печінки в анамнезі його слід призначати в більш низьких дозах.
В період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові і кліренс креатиніну, особливо у літніх пацієнтів, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, ускладненим нефропатією; і особливо ретельно слід контролювати зазначені показники у хворих із серцевою недостатністю з супутнім порушенням функції нирок.
Препарати, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.
Досвіду застосування лозартану у пацієнтів після трансплантації нирки немає.
У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю препарати, що впливають на РААС, може привести до серйозної гіпотензії та гострої ниркової недостатності. Є окремі повідомлення про розвиток олігурії і / або наростаючою азотемии і гострої ниркової недостатності, в тому числі з летальним результатом.
Немає достатнього досвіду застосування лозартану у пацієнтів з серцевою недостатністю із супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), у пацієнтів з серцевою недостатністю із загрозливими життя аритміями. У зазначених групах з обережністю слід застосовувати препарат Лозартан Канон з бета-адреноблокаторами.
Як і всі препарати, що володіють вазодилатирующим дією, препарат Лозартан Канон повинен призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозами, або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
У хворих з цереброваскулярними захворюваннями ішемічного характеру надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інсульту. Рекомендується лікарський контроль при титруванні дози.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Лозартан Канон пацієнтам, в анамнезі яких були вказівки на перенесений ангіоневротичний набряк, в тому числі при прийомі інших лікарських препаратів, включаючи інгібітори АПФ.
Пацієнти з первинним гиперальдостеронизмом зазвичай не реагують на гіпотензивні засоби, що діють через інгібування ренін-ангіотензинової системи. Тому не рекомендується застосовувати препарат Лозартан Канон для лікування таких пацієнтів.

Вплив на здатність керування транспортними засобами та механізмами
Чи не проводилося досліджень для оцінки впливу препарату на керування транспортними засобами і механізмами.
Слід мати на увазі можливість появи сонливості і запаморочення, тому необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, які потребують підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при збільшенні дози препарату і при керуванні автомобілем.

склад

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 50 мг містить:
активна речовина: лозартан калію 50 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 25,4 мг, кроскармелоза натрію 5,5 мг, манітол 30 мг, магнію стеарат 1 мг, повідон 3,1 мг, целюлоза мікрокристалічна 25 мг;
плівкова оболонка: Опадрай білий 4 мг, в тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 1,35 мг, гипролоза (гідроксипропил-целюлоза) 1,35 мг, тальк 0,8 мг, титану діоксид 0,5 мг.

Спосіб застосування та дози

Всередину, незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи водою. Кратність прийому - 1 раз / добу, бажано в один і той же час, вранці.
Артеріальна гіпертензія
Початкова і підтримуюча доза становить 50 мг / добу. При необхідності добова доза може бути збільшена до максимальної 100 мг. Якщо одноразовий прийом препарату не забезпечує цільового значення рівня АТ, добову дозу слід розділити на 2 прийоми: по 25 мг (можливе застосування лозартану в таблетках 25 мг або в таблетках 50 мг з рискою) 2 рази на добу або по 50 мг 2 рази на добу .
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка
Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз / добу. В подальшому може бути доданий гидрохлоротіазід в низьких дозах або збільшена доза препарату Лозартан Канон до максимальної 100 мг в один або два прийоми з урахуванням зниження артеріального тиску.
Хронічна серцева недостатність
Початкова доза для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг (можливе застосування лозартану в таблетках по 25 мг з рискою) 1 раз / добу. Доза титруються 2 рази, в залежності від переносимості препарату пацієнтом, з тижневим інтервалом, тобто 12,5 мг / сут, 25 мг / сут, 50 мг / сут до середньої підтримуючої дози 50 мг / добу. У пацієнтів похилого віку з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.
У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією для уповільнення прогресування ниркової недостатності
Початкова доза становить 50 мг 1 раз / добу з подальшим підвищенням дози до максимальної 100 мг / добу (з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску) в один або в два прийоми.

Побічні дії

Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів:
дуже часто? 1/10 призначень (> 10%)
часто від? 1/100 до <1/10 призначень (> 1% інечасто від? 1/1000 до0.1% іредко від? 1/10000 до0.01% ідуже рідко частота невідома за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи:
Рідко: анемія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи:
Редко: кожная сыпь, крапивница, зуд, ангионевротический отек (включая отек гортани и языка), отек Квинке, аллергический васкулит, пурпура Шенляйна-Геноха.
Порушення з боку нервової системи:
Часто: головокружение, головная боль, нарушение сна, бессонница.
Нечасто: беспокойство, сонливость, расстройство памяти, периферическая нейропатия, парестезии, гипестезии, мигрень, тремор, атаксия, депрессия, синкопе, острое нарушение мозгового кровообращения.
Нарушения со стороны органа зрения:
Нечасто: нарушение остроты зрения, конъюнктивит.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения:
Нечасто: звон в ушах.
Нарушения со стороны органа вкуса:
Нечасто: нарушение вкуса.
Нарушения со стороны сердца:
Часто: ощущение сердцебиения, тахикардия, брадикардия, аритмия.
Нечасто: стенокардия.
Нарушения со стороны сосудов:
Нечасто: ортостатическая гипотензия (дозозависимая).
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
Часто: кашель, инфекции верхних отделов дыхательных путей (фарингит, ринит, синусит, бронхит), отек слизистой носа.
Нечасто: диспноэ.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: тошнота, диарея, боль в животе, диспепсические расстройства.
Нечасто: анорексия, сухость во рту, рвота, метеоризм, запор, гастрит.
Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів:
Нечасто: нарушение функции печени.
Редко: гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто: сухость кожи, эритема, гиперемия кожи, фотосенсибилизация, повышенное потоотделение, алопеция.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:
Часто: судороги в мышцах нижних конечностей, миалгии, боль в спине, грудной клетке, ногах.
Нечасто: артрит, артралгии, фибромиалгия, рабдомиолиз.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей:
Нечасто: инфекции мочевыводящих путей, нарушение функции почек, императивные позывы на мочеиспускание, острая почечная недостаточность.
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы:
Нечасто: снижение либидо, импотенция.
Общие нарушения:
Часто: астения, повышенная утомляемость.
Лабораторные и инструментальные данные:
Часто: гиперкалиемия.
Нечасто: умеренное повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови, гипогликемия, гипонатриемия, гиперурикемия.
Очень редко: повышение активности «печеночных» ферментов, гипербилирубинемия.

лікарська взаємодія

Может применяться одновременно с другими гипотензивными средствами.
Не отмечено каких-либо клинически значимых лекарственных взаимодействий лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином. По сообщениям рифампицин и флуконазол снижают концентрацию активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.
Как и при применении других средств, блокирующих образование ангиотензина II и его эффекты, сопутствующее назначение калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, триамтерен, амилорид), калиевых добавок и солей, содержащих калий, может привести к увеличению содержания ионов калия в сыворотке крови.
Гипотензивные средства могут увеличивать антигипертензивное действие лозартана.Также усиливать антигипертензивное действие лозартана могут трициклические антидепрессанты, нейролептики, баклофен, амифостин, которые снижают артериальное давление в качестве основного или побочного эффекта и могут увеличивать риск развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) (в том числе селективных ингибиторов циклооксигеназы-2, ацетилсалициловой кислоты в качестве противовоспалительного средства), может снижаться антигипертензивное действие лозартана. У пациентов с нарушением функции почек одновременное применение антагонистов ангиотензина II или диуретических средств и НПВП может вызвать дальнейшее ухудшение функции почек, в том числе острую почечную недостаточность и увеличение содержания калия в сыворотке крови. Данную комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста.
При одновременном применении лития с ингибиторами АПФ было зарегистрировано обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и развитие токсичности; в очень редких случаях такое наблюдалось при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II. При одновременном применении лития с лозартаном следует соблюдать осторожность. Если данная комбинация необходима, рекомендуется контролировать концентрацию лития в сыворотке крови.
Взаимно усиливает эффект бета-адреноблокаторов и симпатолитиков; совместное применение лозартана с диуретиками вызывает аддитивный эффект.
Двойная блокада РААС (например, путем комбинирования антагониста рецепторов ангиотензина II с ингибиторами АПФ или алискиреном) у пациентов с установленным диагнозом атеросклероза, сердечной недостаточностью, или сахарным диабетом с поражением органов мишеней ассоциирована с более высокой частотой развития артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и нарушением функции почек (в том числе развитием острой почечной недостаточности) по сравнению с применением однокомпонентной блокады РААС. Вопрос о применении двойной блокады РААС должен решаться в каждом случае индивидуально и при тщательном контроле артериального давления, водно-электролитного баланса крови и функции почек.

Передозування

Симптомы: выраженное снижение артериального давления (АД), тахикардия. Брадикардия может возникнуть вследствие парасимпатической (вагусной) стимуляции.
Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия. Гемодиализ не эффективен.

Діюча речовина

Лозартан

Похожее видео

Дополнительная информация

Лозартан Канон таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 60 шт. производит Канонфарма, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Лозап таблетки покрыт.плен.об. 100 мг 60 шт., Лозап таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 60 шт., Вазотенз таблетки покрыт.об. 100 мг 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Лозартан Канон таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 60 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!