Купить Кселевия таблетки покрыт.плен.об. 100 мг 28 шт.

Препарат Кселевия® (ситаглиптин) является активным при пероральном приеме, высокоселективным ингибитором фермента дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), предназначенным для лечения сахарного диабета 2 типа. Ситаглиптин отличается по химической структуре и фармакологическому действию от аналогов глюкагоноподобного пептида-1 (ГПП-1), инсулина, производных сульфонилмочевины, бигуанидов, агонистов гамма-рецепторов, активируемых пролифератором пероксисом (PPAR-γ), ингибиторов альфа-глюкозидазы, аналогов амилина. Ингибируя ДПП-4, ситаглиптин повышает концентрацию двух гормонов семейства инкретинов: ГПП-1 и глюкозозависимого инсулинотропного полипептида (ГИП). Гормоны семейства инкретинов секретируются в кишечнике в течение суток, их концентрация повышается в ответ на прием пищи. Инкретины являются частью внутренней физиологической системы регуляции гомеостаза глюкозы. При нормальной или повышенной концентрации глюкозы в крови гормоны семейства инкретинов способствуют увеличению синтеза инсулина, а также его секреции бета-клетками поджелудочной железы за счет сигнальных внутриклеточных механизмов, ассоциированных с циклическим аденозинмонофосфатом (АМФ).

ГПП-1 также способствует подавлению повышенной секреции глюкагона альфа-клетками поджелудочной железы. Снижение концентрации глюкагона на фоне повышения концентрации инсулина способствует уменьшению продукции глюкозы печенью, что в итоге приводит к уменьшению гликемии. Этот механизм действия отличается от механизма действия производных сульфонилмочевины, которые стимулируют высвобождение инсулина и при низкой концентрации глюкозы в крови, что чревато развитием сульфон-индуцированной гипогликемии не только у больных сахарным диабетом 2 типа, но и у здоровых лиц.

При низкой концентрации глюкозы в крови перечисленные эффекты инкретинов на выброс инсулина и уменьшение секреции глюкагона не наблюдаются. ГПП-1 и ГИП не влияют на выброс глюкагона в ответ на гипогликемию. В физиологических условиях активность инкретинов ограничивается ферментом ДПП-4, который быстро гидролизует инкретины с образованием неактивных продуктов.

Ситаглиптин предотвращает гидролиз инкретинов ферментом ДПП-4, тем самым увеличивая плазменные концентрации активных форм ГПП-1 и ГИП. Повышая концентрацию инкретинов, ситаглиптин увеличивает глюкозозависимый выброс инсулина и способствует уменьшению секреции глюкагона. У пациентов с сахарным диабетом 2 типа с гипергликемией эти изменения секреции инсулина и глюкагона приводят к снижению концентрации гликозилированного гемоглобина HbA1С и уменьшению плазменной концентрации глюкозы, определяемой натощак и после нагрузочной пробы.

У пациентов с сахарным диабетом 2 типа прием одной дозы препарата Кселевия® приводит к ингибированию активности фермента ДПП-4 в течение 24 часов, что приводит к увеличению концентрации циркулирующих инкретинов ГПП-1 и ГИП в 2-3 раза, нарастанию плазменной концентрации инсулина и С-пептида, снижению концентрации глюкагона в плазме крови, уменьшению гликемии натощак, а также уменьшению гликемии после нагрузки глюкозой или пищевой нагрузки.

Фармакокинетика:

Фармакокинетика ситаглиптина всесторонне описана у здоровых лиц и пациентов с сахарным диабетом 2 типа. У здоровых лиц после перорального приема 100 мг ситаглиптина отмечается быстрая абсорбция препарата с достижением максимальной концентрации (Сmах) в интервале от 1 до 4 часов с момента приема. Площадь под кривой "концентрация-время" (AUC) увеличивается пропорционально дозе и составляет у здоровых субъектов 8,52 мкмоль/л*час при приеме 100 мг внутрь, Сmах составляла 950 нмоль/л. Плазменная AUC ситаглиптина увеличивалась приблизительно на 14% после следующего приема дозы 100 мг препарата по достижению равновесного состояния после приема первой дозы. Внутри- и межсубъектные коэффициенты вариации AUC ситаглиптина были незначительными.

Абсорбция

Абсолютная биодоступность ситаглиптина составляет приблизительно 87%. Поскольку совместный прием ситаглиптина и жирной пищи не оказывает эффекта на фармакокинетику, то препарат Кселевия® может назначаться вне зависимости от приема пищи.

Распределение

Средний объем распределения в равновесном состоянии после однократной дозы 100 мг ситаглиптина у здоровых добровольцев составляет приблизительно 198л. Фракция ситаглиптина, связывающаяся с плазменными белками, относительно низка и составляет 38%.

Метаболизм

Приблизительно 79% ситаглиптина выводится в неизмененном виде почками. Метаболизируется лишь незначительная часть поступившего в организм препарата.

После введения 14С-меченного ситаглиптина внутрь приблизительно 16% радиоактивного ситаглиптина выводилось в виде его метаболитов. Были обнаружены следы 6 метаболитов ситаглиптина, вероятно не обладающие ДПП-4-ингибирующей активностью. В исследованиях in vitro было выявлено, что первичными изоферментами, участвующими в ограниченном метаболизме ситаглиптина, являются CYP3A4 и CYP2C8.

Выведение

После введения 14С-меченного ситаглиптина внутрь здоровым добровольцам приблизительно 100% введенного ситаглиптина выводилось: 13% через кишечник, 87% почками - в течение одной недели после приема препарата. Средний период полувыведения ситаглиптина при пероральном приеме 100 мг составляет приблизительно 12,4 часа; почечный клиренс составляет приблизительно 330 мл/мин.

Выведение ситаглиптина осуществляется первично путем экскреции почками по механизму активной канальцевой секреции. Ситаглиптин является субстратом для транспортера органических анионов человека третьего типа (hОАТ-3), который и может быть вовлечен в процесс выведения ситаглиптина почками. Клинически вовлеченность hOAT-3 в транспорт ситаглиптина не изучалась. Ситаглиптин также является субстратом р-гликопротеина, который также может участвовать в процессе выведения ситаглиптина почками. Однако циклоспорин, являющийся ингибитором р-гликопротеина, не уменьшал почечный клиренс ситаглиптина.

Фармакокинетика у отдельных групп пациентов

Пациенты с почечной недостаточностью

Открытое исследование ситаглиптина в дозе 50 мг в сутки было проведено с целью изучения его фармакокинетики у пациентов с различной степенью тяжести хронической почечной недостаточности. Включенные в исследование пациенты были разделены на группы пациентов с легкой почечной недостаточностью (клиренс креатинина от 50 до 80 мл/мин), средней (клиренс креатинина от 30 до 50 мл/мин) и тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), а также с терминальной стадией хронической почечной недостаточности, нуждающейся в диализе.

У пациентов с почечной недостаточностью легкой степени не отмечалось клинически значимого изменения концентрации ситаглиптина в плазме по сравнению с контрольной группой здоровых добровольцев.

Увеличение AUC ситаглиптина приблизительно в два раза по сравнению с контрольной группой отмечалось у пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести; приблизительно четырехкратное увеличение AUC отмечалось у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, а также у пациентов с терминальной стадией хронической почечной недостаточности по сравнению с контрольной группой. Ситаглиптин в слабой степени удалялся с помощью гемодиализа: только 13,5% дозы удалялось из организма в течение 3-4 часового сеанса диализа.

Таким образом, для достижения терапевтической концентрации ситаглиптина в плазме крови (сходной с таковой у пациентов с нормальной функцией почек) у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести требуется коррекция дозы (см. раздел "Способ применения и дозы").

Пациенты с печеночной недостаточностью

У пациентов с умеренной печеночной недостаточностью (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) средняя AUC и Сmах ситаглиптина при однократном приеме 100 мг увеличиваются приблизительно на 21% и 13% соответственно. Таким образом, коррекции дозы препарата при легкой и умеренной печеночной недостаточности не требуется.

Нет клинических данных о применении ситаглиптина у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Однако вследствие того, что ситаглиптин первично выводится почками, не следует ожидать значимого изменения фармакокинетики ситаглиптина у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью.

Пожилые пациенты

Возраст пациентов не оказывал клинически значимого воздействия на фармакокинетические параметры ситаглиптина. По сравнению с молодыми пациентами, у пожилых пациентов (65-80 лет) концентрация ситаглиптина приблизительно на 19% выше. Коррекции дозы препарата в зависимости от возраста не требуется.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Препарат Кселевія® (сітагліптін) є активним при пероральному прийомі, високоселективним інгібітором ферменту діпептіділпептідази-4 (ДПП-4), призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Сітагліптін відрізняється за хімічною структурою і фармакологічною дією від аналогів глюкагоноподобного пептиду-1 (ГПП-1), інсуліну, похідних сульфонілсечовини, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, які активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глюкозидази, аналогів аміліна. Інгібуючи ДПП-4, сітагліптін підвищує концентрацію двох гормонів сімейства інкретинів: ДПП-1 і глюкозозалежний інсулінотропної поліпептиду (ГІП). Гормони сімейства інкретинів секретируются в кишечнику протягом доби, їх концентрація підвищується у відповідь на прийом їжі. Інкретіна є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози в крові гормони сімейства інкретинів сприяють збільшенню синтезу інсуліну, а також його секреції бета-клітинами підшлункової залози за рахунок сигнальних внутрішньоклітинних механізмів, асоційованих з циклічного аденозинмонофосфату (АМФ).

ДПП-1 також сприяє пригніченню підвищеної секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Зниження концентрації глюкагону на тлі підвищення концентрації інсуліну сприяє зменшенню продукції глюкози печінкою, що в підсумку призводить до зменшення глікемії. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну і при низькій концентрації глюкози в крові, можуть бути причиною виникнення сульфон-індукованої гіпоглікемії не тільки у хворих на цукровий діабет 2 типу, а й у здорових осіб.

При низькій концентрації глюкози в крові перераховані ефекти інкретинів на викид інсуліну і зменшення секреції глюкагону не спостерігаються. ДПП-1 і ГІП не впливають на викид глюкагону у відповідь на гіпоглікемію. У фізіологічних умовах активність інкретинів обмежується ферментом ДПП-4, який швидко гідролізує інкретіна з утворенням неактивних продуктів.

Сітагліптін запобігає гідроліз інкретинів ферментом ДПП-4, тим самим збільшуючи плазмові концентрації активних форм ДПП-1 і ГІП. Підвищуючи концентрацію інкретинів, сітагліптін збільшує глюкозозалежний викид інсуліну і сприяє зменшенню секреції глюкагону. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з гіперглікемією ці зміни секреції інсуліну і глюкагону призводять до зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну HbA1с і зменшення плазмової концентрації глюкози, яка визначається натщесерце і після навантажувальної проби.

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу прийом однієї дози препарату Кселевія® призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин, що призводить до збільшення концентрації циркулюючих інкретинів ДПП-1 і ГІП в 2-3 рази, наростання концентрації в плазмі інсуліну і С -пептіда, зниження концентрації глюкагону в плазмі крові, зменшення глікемії натщесерце, а також зменшенню глікемії після навантаження глюкозою або харчової навантаження.

Фармакокінетика:

Фармакокінетика сітагліптіна всебічно описана у здорових осіб і пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. У здорових осіб після перорального прийому 100 мг сітагліптіна відзначається швидка абсорбція препарату з досягненням максимальної концентрації (Сmах) в інтервалі від 1 до 4 годин з моменту прийому. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі і становить у здорових суб'єктів 8,52 мкмоль / л * год при прийомі 100 мг всередину, Сmах становила 950 нмоль / л. Плазмова AUC сітагліптіна збільшувалася приблизно на 14% після наступного прийому дози 100 мг препарату по досягненню рівноважного стану після прийому першої дози. Внутрішньо-і межсуб'ектних коефіцієнти варіації AUC сітагліптіна були незначними.

абсорбція

Абсолютнабіодоступність сітагліптіна становить приблизно 87%. Оскільки спільний прийом сітагліптіна і жирної їжі не діє на фармакокінетику, то препарат Кселевія® може призначатися незалежно від прийому їжі.

розподіл

Середній обсяг розподілу в рівноважному стані після одноразової дози 100 мг сітагліптіна у здорових добровольців становить приблизно 198л. Фракція сітагліптіна, що пов'язується з білками плазми, відносно низька і становить 38%.

метаболізм

Приблизно 79% сітагліптіна виводиться в незміненому вигляді нирками. Метаболізується лише незначна частина надійшов в організм препарату.

Після введення 14-міченого сітагліптіна всередину приблизно 16% радіоактивного сітагліптіна виводилося у вигляді його метаболітів. Були виявлені сліди 6 метаболітів сітагліптіна, ймовірно не володіють ДПП-4-інгібуючої активністю. У дослідженнях in vitro було виявлено, що первинними изоферментами, які беруть участь в обмеженому метаболізмі сітагліптіна, є CYP3A4 і CYP2C8.

виведення

Після введення 14-міченого сітагліптіна всередину здоровим добровольцям приблизно 100% введеного сітагліптіна виводилося: 13% через кишечник, 87% нирками - протягом одного тижня після прийому препарату. Середній період напіввиведення сітагліптіна при пероральному прийомі 100 мг становить приблизно 12,4 години; нирковий кліренс становить приблизно 330 мл / хв.

Виведення сітагліптіна здійснюється первинно шляхом екскреції нирками за механізмом активної канальцевої секреції. Сітагліптін є субстратом для транспортера органічних аніонів людини третього типу (hОАТ-3), який і може бути залучений в процес виведення сітагліптіна нирками. Клінічно залученість hOAT-3 в транспорт сітагліптіна не вивчалась. Сітагліптін також є субстратом р-глікопротеїну, який також може брати участь в процесі виведення сітагліптіна нирками. Однак циклоспорин, який є інгібітором р-глікопротеїну, що не зменшував нирковий кліренс сітагліптіна.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

Відкрите дослідження сітагліптіна в дозі 50 мг на добу було проведено з метою вивчення його фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем тяжкості хронічної ниркової недостатності. Включені в дослідження пацієнти були розділені на групи пацієнтів з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 50 до 80 мл / хв), середньої (кліренс креатиніну від 30 до 50 мл / хв) і тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл / хв) , а також з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, яка потребує діалізі.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня не відзначалося клінічно значущої зміни концентрації сітагліптіна в плазмі в порівнянні з контрольною групою здорових добровольців.

Збільшення AUC сітагліптіна приблизно в два рази в порівнянні з контрольною групою відзначалося у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості; приблизно чотириразове збільшення AUC відзначалося у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, а також у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності в порівнянні з контрольною групою. Сітагліптін в слабкому ступені віддалявся за допомогою гемодіалізу: тільки 13,5% дози віддалялося з організму протягом 3-4 годинного сеансу діалізу.

Таким чином, для досягнення терапевтичної концентрації сітагліптіна в плазмі крові (подібна до такої у пацієнтів з нормальною функцією нирок) у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості потрібна корекція дози (див. Розділ "Спосіб застосування та дози").

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середня AUC і Сmах сітагліптіна при одноразовому прийомі 100 мг збільшуються приблизно на 21% і 13% відповідно. Таким чином, корекції дози препарату при легкій і помірній печінковій недостатності не потрібно.

Немає клінічних даних про застосування сітагліптіна у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Однак внаслідок того, що сітагліптін первинно виводиться нирками, не слід очікувати значного зміни фармакокінетики сітагліптіна у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

літні пацієнти

Вік пацієнтів не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри сітагліптіна. У порівнянні з молодими пацієнтами, у літніх пацієнтів (65-80 років) концентрація сітагліптіна приблизно на 19% вище. Корекції дози препарату залежно від віку не потрібна.

монотерапія

Препарат Кселевія® показаний як доповнення до дієти та фізичних навантажень для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

комбінована терапія

Комбінування з метформіном

Препарат Кселевія® в комбінації з метформіном показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю в якості стартової терапії або коли дієта та фізичне навантаження в поєднанні з монотерапією одним з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічним контролю.

Комбінування з похідними сульфонілсечовини

Препарат Кселевія® в комбінації з похідними сульфонілсечовини показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження в поєднанні з монотерапією одним з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічним контролю.

Комбінування з агоністами PPAR-γ

Препарат Кселевія® в комбінації з агоністами PPAR-γ (Тіазолідиндіони) показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження в поєднанні з монотерапією одним з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічним контролю.

Комбінування з метформіном і похідними сульфонілсечовини

Препарат Кселевія® в комбінації з метформіном і похідними сульфонілсечовини показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження в поєднанні з терапією двома з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічним контролю.

Комбінування з метформіном і агоністами PPAR-γ

Препарат Кселевія® в комбінації з метформіном і агоністами РРАR-γ (Тіазолідиндіони) показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження в поєднанні з терапією двома з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічним контролю.

Комбінування з інсуліном

Препарат Кселевія® показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу в якості доповнення до інсуліну (з або без метформіну) в тих випадках, коли дієта, фізичні навантаження і стабільна доза інсуліну не призводять до адекватного глікемічним контролю.

- Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;

- вагітність, період грудного вигодовування;

- цукровий діабет 1 типу;

- діабетичний кетоацидоз;

- дитячий вік до 18 років;

- ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (для даної дозування - див. Розділ "Спосіб застосування та дози").

З обережністю:

Ниркова недостатність

Основний шлях виведення сітагліптіна з організму - ниркова екскреція. Для досягнення таких же плазмових концентрацій, що і у пацієнтів з нормальною функцією нирок, пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також пацієнтам з термінальною стадією ХНН, що вимагає гемодіалізу або перитонеального діалізу, потрібно проводити корекцію (зниження) дози препарату Кселевія ® (див. розділ "Спосіб застосування та дози. Пацієнти з нирковою недостатністю").

панкреатит

Були отримані повідомлення про розвиток гострого панкреатиту, включаючи геморагічний або некротичний з летальним і без летального результату, у пацієнтів, що приймають сітагліптін (див. Розділ "Побічна дія"). Пацієнти повинні бути проінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: стійкі, сильні болі в животі. Клінічні прояви панкреатиту зникали після припинення прийому сітагліптіна. У разі підозри на панкреатит необхідно припинити прийом препарату Кселевія® і інших потенційно небезпечних лікарських препаратів.

Чи не проводилося контрольованих досліджень препарату Кселевія® у вагітних жінок, отже, немає даних про безпеку його застосування у вагітних. Препарат Кселевія®, як і інші пероральні гіпоглікемічні препарати, не рекомендований до застосування під час вагітності. Відсутні дані про проникнення сітагліптіна в грудне молоко. Отже, препарат Кселевія® не повинен призначатися в період грудного вигодовування.

гіпоглікемія

За даними клінічних досліджень сітагліптіна частота виникнення гіпоглікемії при монотерапії або комбінованої терапії з препаратами, що не викликають гіпоглікемію (метформін, піоглітазон), була порівнянна з частотою розвитку гіпоглікемії в групі плацебо. Як і в разі прийому інших гіпоглікемічних препаратів, гіпоглікемія спостерігалася при застосуванні сітагліптіна в комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини (див. Розділ "Побічна дія"). З метою зниження ризику розвитку сульфон- індукованої гіпоглікемії дозу похідного сульфонілсечовини слід зменшити (див. Розділ "Спосіб застосування та дози").

Застосування у осіб літнього віку

У клінічних дослідженнях ефективність і безпеку сітагліптіна у літніх пацієнтів (≥65 років, 409 пацієнтів) були порівнянні з цими показниками у пацієнтів молодше 65 років. Корекції дози залежно від віку не потрібна. Літні пацієнти частіше схильні до розвитку ниркової недостатності. Відповідно, як і в інших вікових групах, необхідна корекція дози у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (див. Розділ "Спосіб застосування та дози").

Дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки сітагліптіна (TECOS)

У дослідженні за оцінкою серцево-судинної безпеки сітагліптіна (TECOS) пацієнти приймали сітагліптін 100 мг в день (або 50 мг в день, якщо вихідний показник розрахункової ШКФ (eGFR) був ≥30 і <50 мл / хв / 1,73 м2 ), або плацебо, які додавалися до стандартної терапії відповідно до існуючих національних стандартів з визначення цільових рівнів НbА1C і контролю серцево-судинних факторів ризику. По завершенні середнього періоду спостереження, що склав 3 роки, у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу прийом сітагліптіна на додаток до стандартного лікування не збільшила ризик серйозних небажаних явищ з боку серцево-судинної системи (співвідношення ризиків 0,98; 95% довірчий інтервал, 0, 89-1,08; р <0,001 для доказу відсутності переваги) або ризик госпіталізації з приводу серцевої недостатності (співвідношення ризиків 1,00; 95% довірчий інтервал, 0,83-1,20; р = 0,98 для відмінності частоти ризиків ), в порівнянні зі стандартним лікуванням без додаткового прийому сітагліптіна.

Вплив на здатність керувати трансп. пор. і хутро .:

Чи не проводилося досліджень з вивчення впливу препарату Кселевія® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, не очікується негативного впливу препарату Кселевія® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Одна таблетка вкрита плівковою оболонкою містить:

Діюча речовина: сітагліптіна фосфату моногідрат 128.5 мг (еквівалентно 100 мг сітагліптіна).

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 123.8 мг, кальцію гідрофосфат неподрібнених 123,8 мг, кроскармелоза натрію 8,000 мг, магнію стеарат 4,000 мг, натрію стеарилфумарат 12,00 мг;

оболонка таблетки Опадрай® II бежевий, 85F17438 (16,00 мг) містить: полівініловий спирт 40,000%, титану діоксид (Е 171) 21,560%, макрогол 3350 (поліетиленгліколь) 20,200%, тальк 14,800%, заліза оксид жовтий (Е 172) 3,070 %, заліза оксид червоний (Е 172) 0,370%.

Рекомендована доза препарату Кселевія® становить 100 мг 1 раз на добу всередину в якості монотерапії, або в комбінації з метформіном, або похідними сульфонілсечовини, або агоністами PPAR-γ (Тіазолідиндіони), або інсуліном (з або без метформіну), або в комбінації з метформіном і сульфонілсечовиною, або метформіном і агоністами PPAR-γ.

Препарат Кселевія® може прийматися незалежно від прийому їжі. Режим дозування метформіну, похіднихсульфонілсечовини і агоністів PPAR-γ повинен підбиратися виходячи з рекомендованих доз для цих лікарських засобів.

При комбінуванні препарату Кселевія® з похідними сульфонілсечовини або з інсуліном традиційно рекомендовану дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну доцільно зменшити для зниження ризику розвитку сульфон- індукованої або інсулін-індукованої гіпоглікемії (див. Розділ "Особливості застосування. Гіпоглікемія").

В случае если пациент пропустил прием препарата Кселевия®, препарат должен быть принят как можно быстрее после того, как пациент вспомнит о пропущенном приеме препарата.

Недопустим приём двойной дозы препарата Кселевия® в один и тот же день.

Пациенты с почечной недостаточностью

Пациентам с легкой степенью почечной недостаточности (клиренс креатинина (КК) ≥50 мл/мин, приблизительно соответствующий концентрации креатинина сыворотки крови ≤1,7 мг/дл у мужчин и ≤1,5 мг/дл у женщин) коррекции дозы препарата Кселевия® не требуется.

Ввиду необходимости коррекции дозы ситаглиптина у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести, применение препарата Кселевия® у данной категории пациентов не показано (отсутствие риски на таблетке 100 мг и отсутствие дозировок 25 мг и 50 мг не позволяет обеспечить его режим дозирования у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести).

Ввиду необходимости коррекции дозы пациентам с почечной недостаточностью рекомендуется проводить оценку функции почек до начала лечения ситаглиптином и периодически в процессе лечения.

Пациенты с печеночной недостаточностью

Не требуется коррекции дозы препарата Кселевия® у пациентов с легкой и умеренной степенью печеночной недостаточности. Препарат не исследовался у пациентов с тяжелой степенью печеночной недостаточности.

літні пацієнти

Не требуется коррекции дозы препарата Кселевия® у пожилых пациентов.

Ситаглиптин в целом хорошо переносится как в режиме монотерапии, так и в комбинации с другими гипогликемическими препаратами. В клинических исследованиях общая частота нежелательных явлений, а также частота отмены препарата из-за нежелательных явлений были схожи с таковыми при приеме плацебо.

По данным 4 плацебо-контролируемых исследований (длительностью 18-24 недели) ситаглиптина в суточной дозе 100-200 мг в качестве моно- или комбинированной терапии с метформином или пиоглитазоном не наблюдалось связанных с исследуемым препаратом нежелательных реакций, частота которых превысила 1% в группе пациентов, принимавших ситаглиптин. Профиль безопасности суточной дозы 200 мг был сравним с профилем безопасности суточной дозы 100 мг.

Анализ данных, полученных в ходе указанных выше клинических исследований, показал, что общая частота развития гипогликемии у пациентов, принимавших ситаглиптин, была сходна с таковой при приеме плацебо (ситаглиптин 100 мг- 1,2%, ситаглиптин 200 мг- 0,9%, плацебо - 0,9%). Частота отслеживаемых нежелательных явлений со стороны желудочно-кишечного тракта при приёме ситаглиптина в обеих дозах была схожа с таковой при приёме плацебо (за исключением более частого возникновения тошноты при приеме ситаглиптина в дозе 200 мг в сутки): боль в животе (ситаглиптин 100 мг - 2,3%, ситаглиптин 200 мг- 1,3%, плацебо - 2,1%), тошнота (1,4%, 2,9%, 0,6%), рвота (0,8%, 0,7%, 0,9%), диарея (3,0%, 2,6%, 2,3%).

Во всех исследованиях нежелательные реакции в виде гипогликемии регистрировались на основании всех сообщений о клинически выраженных симптомах гипогликемии; параллельное измерение концентрации глюкозы в крови не требовалось.

Стартовая комбинированная терапия с метформином

В 24-недельном плацебо-контролируемом факториальном исследовании стартовой комбинированной терапии ситаглиптином в суточной дозе 100 мг и метформином в суточной дозе 1000 мг или 2000 мг (ситаглиптин 50 мг + метформин 500 мг или 1000 мг х 2 раза в сутки) в группе комбинированного лечения по сравнению с группой монотерапии метформином наблюдались следующие нежелательные явления:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе лечения метформином в монотерапии: диарея (ситаглиптин + метформин - 3,5%, метформин - 3,3%), диспепсия (1,3%, 1,1%), головная боль (1,3%, 1,1%), метеоризм (1,3%, 0,5%), гипогликемия (1,1%, 0,5%), рвота (1,1%, 0,3%).

Комбинирование с производными сульфонилмочевины или производными сульфонилмочевины и метформином

В 24-недельном плацебо-контролируемом исследовании комбинированной терапии ситаглиптином (суточная доза 100 мг) и глимепиридом или глимепиридом и метформином в группе исследуемого препарата по сравнению с группой пациентов, принимавших плацебо и глимепирид или глимепирид и метформин, наблюдались следующие нежелательные явления:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе комбинированной терапии с плацебо: гипогликемия (ситаглиптин - 9,5%, плацебо - 0,9%).

Стартовая комбинированная терапия с агонистами PPAR-γ

В 24-недельном исследовании стартовой комбинированной терапии ситаглиптином в суточной дозе 100 мг и пиоглитазоном в суточной дозе 30 мг в группе комбинированного лечения по сравнению с монотерапией пиоглитазоном наблюдались следующие нежелательные явления:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе лечения пиоглитазоном в монотерапии: бессимптомное снижение концентрации глюкозы в крови (ситаглиптин + пиоглитазон - 1,1%, пиоглитазон - 0,0%), симптоматическая гипогликемия (0,4%, 0,8%).

Комбинирование с агонистами PPAR-y и метформином

По данным плацебо-контролируемого исследования при лечении ситаглиптином (суточная доза 100 мг) в комбинации с росиглитазоном и метформином в группе исследуемого препарата по сравнению с группой пациентов, принимавших плацебо сросиглитазоном и метформином, наблюдались следующие нежелательные явления:

На 18 неделе наблюдения:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе комбинированной терапии с плацебо: головная боль (ситаглиптин - 2,4%, плацебо - 0,0%), диарея (1,8%, 1,1%), тошнота (1,2%, 1,1%), гипогликемия (1,2%, 0,0%), рвота (1,2%, 0,0%).

На 54 неделе наблюдения:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе комбинированной терапии с плацебо: головная боль (ситаглиптин - 2,4%, плацебо - 0,0%), гипогликемия (2,4%, 0,0%), инфекции верхних дыхательных путей (1,8%, 0,0%), тошнота (1,2%, 1,1%), кашель (1,2%, 0,0%), грибковая инфекция кожи (1,2%, 0,0%), периферические отеки (1,2%, 0,0%), рвота (1,2%, 0,0%).

Комбинирование с инсулином

В 24-недельном плацебо-контролируемом исследовании комбинированной терапии ситаглиптином (в суточной дозе 100 мг) и постоянной дозой инсулина (с или без метформина) в группе исследуемого препарата по сравнению с группой пациентов, принимавших плацебо и инсулин (с или без метформина), наблюдались следующие нежелательные явления:

связанные с приемом препарата нежелательные реакции, наблюдавшиеся с частотой ≥1% в группе лечения ситаглиптином и чаще, чем в группе лечения инсулином (с или без метформина): гипогликемия (ситаглиптин + инсулин (с или без метформина) - 9,6%, плацебо + инсулин (с или без метформина)- 5,3%), грипп (1,2%, 0,3%), головная боль (1,2%, 0,0%).

В другом 24-недельном исследовании, в котором пациенты получали ситаглиптин в качестве дополнительной терапии к терапии инсулином (с или без метформина), не было выявлено нежелательных реакций, связанных с приемом препарата, с частотой >1% в группе лечения ситаглиптином (в дозе 100 мг), и чаще чем в группе плацебо.

панкреатит

В обобщенном анализе 19 двойных-слепых рандомизированных клинических исследований применения ситаглиптина в суточной дозе 100 мг или соответствующего препарата контроля (активного или плацебо) частота развития неподтвержденного острого панкреатита составила 0,1 случай на 100 пациенто-лет лечения в каждой группе (см. раздел "С осторожностью. Панкреатит", а также "Исследование по оценке сердечнососудистой безопасности ситаглиптина (TECOS)" ниже).

Клинически значимых отклонений показателей жизненно важных функций или ЭКГ (включая продолжительность интервала QTc) на фоне лечения ситаглиптином не наблюдали.

Исследование по оценке сердечно-сосудистой безопасности ситаглиптина (TECOS)

В исследование по оценке сердечно-сосудистой безопасности ситаглиптина (TECOS) было включено 7332 пациента, которые принимали ситаглиптин 100 мг в день (или 50 мг в день, если исходный показатель расчетной скорости клубочковой фильтрации (eGFR) был ≥30 и <50 мл/мин/1,73 м ), и 7339 пациентов, принимавших плацебо, в общей популяции пациентов, которым было назначено лечение. Исследуемый препарат (ситаглиптин или плацебо) добавлялся к стандартной терапии согласно существующим национальным стандартам по выбору целевого уровня HbA1С и контролю сердечнососудистых факторов риска. В исследование в общей сложности было включено 2004 пациента в возрасте 75 лет и старше (970 принимали ситаглиптин, и 1034 - плацебо). Общая частота возникновения серьезных нежелательных явлений у пациентов, принимавших ситаглиптин, была такой же, как у пациентов, принимавших плацебо. Оценка ранее обозначенных для отслеживания осложнений, связанных с сахарным диабетом, выявила сопоставимую частоту возникновения нежелательных явлений между группами, включая инфекции (18,4% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 17,7% у пациентов, принимавших плацебо) и нарушение функции почек (1,4% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 1,5% у пациентов, принимавших плацебо). Профиль нежелательных явлений у пациентов в возрасте 75 лет и старше в целом был схож с таковым для общей популяции.

В популяции пациентов, которым было назначено лечение ("intention-to-treat"), среди тех, кто исходно получал инсулинотерапию и/или препараты сульфонилмочевины, частота возникновения эпизодов тяжелой гипогликемии составила 2,7% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 2,5% у пациентов, принимавших плацебо. Среди пациентов, исходно не получавших инсулин и/или препараты сульфонилмочевины, частота возникновения эпизодов тяжелой гипогликемии составила 1,0% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 0,7% у пациентов, принимавших плацебо. Частота возникновения подтвержденных экспертизой случаев панкреатита составила 0,3% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 0,2% у пациентов, принимавших плацебо. Частота возникновения подтвержденных экспертизой случаев злокачественных новообразований составила 3,7% у пациентов, принимавших ситаглиптин, и 4,0% у пациентов, принимавших плацебо.

Пострегистрационные наблюдения

В ходе пострегистрационного мониторинга применения ситаглиптина в монотерапии и/или в комбинированной терапии с другими гипогликемическими средствами были выявлены дополнительные нежелательные явления. Поскольку эти данные были получены добровольно от популяции неопределенного размера, частоту и принно- следственную связь с терапией данных нежелательных явлений определить невозможно. До них відносяться:

реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, ангионевротический отек, сыпь, крапивница, кожный васкулит, эксфолиативные кожные заболевания, включая синдром Стивенса-Джонсона; острый панкреатит, включая геморрагическую и некротическую формы с летальным и без летального исхода; ухудшение функции почек, включая острую почечную недостаточность (иногда требуется диализ); инфекции верхних дыхательных путей; назофарингит; запор; рвота; головний біль; артралгія; міалгія; боль в конечности; боль в спине; свербіж; пемфигоид.

Изменения лабораторных показателей

Частота отклонений лабораторных показателей в группах лечения ситаглиптином (в суточной дозе 100 мг) была сравнимой с частотой в группах плацебо. В большинстве, но не во всех клинических исследованиях наблюдалось небольшое увеличение содержания лейкоцитов (приблизительно на 200/мкл по сравнению с плацебо, среднее содержание в начале лечения 6600/мкл), обусловленное увеличением количества нейтрофилов.

Анализ данных клинических исследований препарата показал небольшое увеличение концентрации мочевой кислоты (приблизительно на 0,2 мг/дл по сравнению с плацебо, средняя концентрация до лечения 5-5,5 мг/дл) у пациентов, получавших ситаглиптин в дозе 100 и 200 мг в сутки. Случаев развития подагры зарегистрировано не было. Наблюдалось небольшое уменьшение концентрации общей щелочной фосфатазы (приблизительно на 5 МЕ/л по сравнению с плацебо, средняя концентрация до лечения 56-62 МЕ/л), частично связанное с небольшим уменьшением костной фракции щелочной фосфатазы.

Перечисленные изменения лабораторных показателей не считаются клинически значимыми.

В исследованиях по взаимодействию с другими лекарственными средствами ситаглиптин не оказывал клинически значимого эффекта на фармакокинетику следующих препаратов: метформина, росиглитазона, глибенкламида, симвастатина, варфарина, пероральных контрацептивов. Основываясь на этих данных, ситаглиптин не ингибирует изоферменты CYP3A4, 2С8 или 2С9. Основываясь на данных in vitro, ситаглиптин также не ингибирует изоферменты CYP2D6, 1А2, 2С19 и 2В6 и не индуцирует изофермент CYP3A4. Многократный прием метформина в комбинации с ситаглиптином не оказывал существенного влияния на фармакокинетические параметры ситаглиптина у больных сахарным диабетом 2 типа.

По данным популяционного фармакокинетического анализа больных сахарным диабетом 2 типа сопутствующая терапия не оказывала клинически значимого влияния на фармакокинетику ситаглиптина. В исследовании оценивали ряд препаратов, наиболее часто используемых больными сахарным диабетом 2 типа, в том числе: гиполипидемические препараты (статины, фибраты, эзетимиб), антиагреганты (клопидогрел), антигипертензивные препараты (ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, бета-адреноблокаторы, блокаторы "медленных" кальциевых каналов, гидрохлоротиазид), нестероидные противовоспалительные препараты (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепрессанты (бупропион, флуоксетин, сертралин), антигистаминные препараты (цетиризин), ингибиторы протонной помпы (омепразол, лансопразол) и препараты для лечения эректильной дисфункции (силденафил).

Было отмечено небольшое увеличение AUC (11%), а также средней Сmах (18%) дигоксина при совместном применении с ситаглиптином. Это увеличение не считается клинически значимым. Не рекомендуется изменение дозы ни дигоксина, ни ситаглиптина при совместном их применении.

Было отмечено увеличение AUC и Сmах ситаглиптина на 29% и 68% соответственно у пациентов при совместном применении разовой пероральной дозы 100 мг ситаглиптина и разовой пероральной дозы 600 мг циклоспорина, мощного ингибитора р-гликопротеина. Наблюдаемые изменения фармакокинетических характеристик ситаглиптина не считаются клинически значимыми. Не рекомендуется изменение дозы препарата Кселевия® при совместном применении с циклоспорином и другими ингибиторами р-гликопротеина (например, кетоконазолом).

Популяционный фармакокинетический анализ пациентов и здоровых добровольцев (N=858) на широкий спектр сопутствующих препаратов (N=83, приблизительно половина из которых выводится почками) не выявил каких-либо клинически значимых эффектов этих веществ на фармакокинетику ситаглиптина.

Во время клинических исследований на здоровых добровольцах разовая доза 800 мг ситаглиптина в целом хорошо переносилась. Минимальные изменения интервала QTc, не считающиеся клинически значимыми, отмечались в одном из исследований ситаглиптина в дозе 800 мг в сутки. Доза свыше 800 мг в сутки у людей не изучалась.

В I фазе клинических исследований многократного приема каких-либо связанных с лечением ситаглиптином побочных реакций при приеме препарата в суточной дозе до 400 мг на протяжении 28 дней не отмечали.

У разі передозування необхідно почати стандартні підтримуючі заходи: видалення неабсорбованого препарату з шлунково-кишкового тракту, здійснення моніторування показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, а також призначення підтримуючої терапії, якщо потрібно.

Сітагліптін слабо діалізується. У клінічних дослідженнях тільки 13,5% дози віддалялося з організму протягом 3-4 годинного сеансу діалізу. Пролонгований діаліз може призначатися в разі клінічної необхідності. Даних про ефективність перитонеального діалізу сітагліптіна немає.

Зберігати при температурі не вище 25 ° С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

2 роки.

Сітагліптін

Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Кселевия таблетки покрыт.плен.об. 100 мг 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!