Купить Ксарелто таблетки 10 мг, 100 шт.

Фармакологическое действие

Антикоагулянт прямого действия. Ривароксабан - высокоселективный прямой ингибитор фактора Ха, обладающий высокой биодоступностью при приеме внутрь.

Активация фактора X с образованием фактора Ха через внутренний и внешний пути свертывания играет центральную роль в коагуляционном каскаде.

У человека наблюдалось дозозависимое ингибирование фактора Ха. Ривароксабан оказывает дозозависимое влияние на протромбиновое время и близко коррелирует с концентрациями в плазме (r=0/98), если для анализа используется набор Neoplastin. При использовании других реактивов результаты будут отличаться. Протромбиновое время следует измерять в секундах, поскольку MHO откалибровано и сертифицировано только для производных кумарина и не может применяться для других антикоагулянтов. У пациентов, которым проводятся большие ортопедические операции, 5/95-процентили для протромбинового времени (Neoplastin) через 2-4 ч после приема таблетки (т.е. на максимуме эффекта) варьируют от 13 до 25 секунд. Также ривароксабан дозозависимо увеличивает АЧТВ и результат HepTest; однако эти параметры не рекомендуется использовать для оценки фармакодинамических эффектов ривароксабана. Ривароксабан также влияет на активность анти-Ха фактора, однако стандарты для калибровки отсутствуют.

В период лечения ривароксабаном проводить мониторинг параметров свертывания крови не требуется.

У здоровых мужчин и женщин старше 50 лет удлинение интервала QT под влиянием ривароксабана не наблюдалось.

Фармакокинетика

Всасывание

Абсолютная биодоступность ривароксабана после приема дозы 10 мг высокая (80-100%). Ривароксабан быстро всасывается; C max достигается через 2-4 ч после приема таблетки.
При приеме ривароксабана в дозе 10 мг с пищей не отмечено изменения AUC и C max . Ривароксабан в дозе 10 мг может назначаться для приема во время еды или независимо от приема пищи.
Фармакокинетика ривароксабана характеризуется умеренной индивидуальной изменчивостью; индивидуальная изменчивость (вариационный коэффициент) составляет от 30% до 40%, за исключением дня проведения хирургического вмешательства и следующего дня, когда изменчивость в экспозиции высокая (70%).

Распределение

В организме человека большая часть ривароксабана (92-95%) связывается с белками плазмы, основным связывающим компонентом является сывороточный альбумин. V d - умеренный, V ss составляет приблизительно 50 л.

Метаболизм

Ривароксабан метаболизируется посредством изоферментов CYP3A4, CYP2J2, а также при помощи механизмов, независимых от системы цитохромов. Основными участками биотрансформации являются окисление морфолиновой группы и гидролиз амидных связей.
Согласно полученным in vitro данным ривароксабан является субстратом для белков-переносчиков P-gp (Р-гликопротеина) и Всrр (белка устойчивости к раку молочной железы).
Неизмененный ривароксабан является единственным активным соединением в человеческой плазме, значимые или активные циркулирующие метаболиты в плазме не обнаружены. Ривароксабан, системный клиренс которого составляет приблизительно 10 л/ч, может быть отнесен к лекарственным веществам с низким уровнем клиренса.    

Выведение

При выведении ривароксабана из плазмы конечный T 1/2 составляет от 5 до 9 ч у молодых пациентов.
При приеме внутрь приблизительно 2/3 от назначенной дозы ривароксабана подвергается метаболизму и в дальнейшем выводится равными частями с мочой и калом. Оставшаяся треть дозы выводится посредством прямой почечной экскреции в неизмененном виде, главным образом, за счет активной почечной секреции.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

У пожилых пациентов (старше 65 лет)

Концентрации ривароксабана в плазме выше, чем у молодых пациентов, среднее значение AUC приблизительно в 1,5 раза превышает соответствующие значения у молодых пациентов, главным образом, вследствие кажущегося снижения общего и почечного клиренса. При выведении ривароксабана из плазмы конечный T 1/2 у пожилых пациентов составляет от 11 до 13 ч.

У мужчин и женщин

Клинически значимые различия фармакокинетики не обнаружены.
Слишком малая или большая масса тела (менее 50 кг и более 120 кг)
Лишь незначительно влияет на концентрацию ривароксабана в плазме (различие составляет менее 25%).

У детей

Данные о фармакокинетике у детей отсутствуют.

Различия фармакокинетики и фармакодинамики у пациентов европеоидной, афро-американской, латиноамериканской, японской или китайской этнической принадлежности

Клинически значимые различия не наблюдались.

У пациентов с заболеваниями печени

Влияние печеночной недостаточности на фармакокинетику ривароксабана изучалось у больных, распределенных по классам в соответствии с классификацией Чайлд-Пью (согласно стандартным процедурам в клинических исследованиях). Классификация Чайлд-Пью позволяет оценить прогноз хронических заболеваний печени, главным образом, цирроза. У пациентов, которым планируется проведение антикоагулянтной терапии, особо важным критическим моментом нарушения функции печени является уменьшение синтеза факторов свертывания крови в печени. Так как этот показатель соответствует только одному из пяти клинических/биохимических критериев, составляющих классификацию Чайлд-Пью, риск развития кровотечения не совсем четко коррелирует с данной классификацией. Вопрос о лечении подобных пациентов антикоагулянтами должен решаться независимо от класса по классификации Чайлд-Пью.
Ривароксабан противопоказан пациентам с заболеваниями печени, протекающими с коагулопатией, обуславливающей клинически значимый риск кровотечений. У больных циррозом печени с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) фармакокинетика ривароксабана лишь незначительно отличалась (в среднем отмечалось увеличение AUC ривароксабана в 1,2 раза) от соответствующих показателей в контрольной группе здоровых испытуемых. Значимые различия фармакодинамических свойств между группами отсутствовали.
У больных циррозом печени и печеночной недостаточностью средней степени тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) средняя AUC ривароксабана была значимо повышенной (в 2,3 раза) по сравнению со здоровыми добровольцами вследствие значимо сниженного клиренса лекарственного вещества, указывающего на серьезное заболевание печени. Подавление активности фактора Ха было выражено сильнее (в 2,6 раза), чем у здоровых добровольцев. Протромбиновое время также в 2,1 раза превышало показатели у здоровых добровольцев. При помощи измерения протромбинового времени оценивается внешний путь коагуляции, включающий факторы свертывания VII, X, V, II и I, которые синтезируются в печени. Пациенты со среднетяжелой печеночной недостаточностью более чувствительны к ривароксабану, что является следствием более тесной взаимосвязи фармакодинамических эффектов и фармакокинетических параметров, особенно между концентрацией и протромбиновым временем.
Данные по пациентам с печеночной недостаточностью класса С по классификации Чайлд-Пью отсутствуют.

У больных с почечной недостаточностью

Наблюдалось увеличение концентрации ривароксабана в плазме крови, обратно пропорциональное снижению почечной функции, оцениваемую по клиренсу креатинина .
У пациентов с почечной недостаточностью легкой (КК 80-50 мл/мин), средней (КК < 50-30 мл/мин) или тяжелой (КК < 30-15 мл/мин) степени наблюдалось 1,4-, 1,5- и 1,6-кратное увеличение концентраций ривароксабана в плазме соответственно по сравнению со здоровыми добровольцами. Соответствующее увеличение фармакодинамических эффектов было более выраженным. У пациентов с почечной недостаточностью легкой, средней и тяжелой степени общее подавление активности фактора Ха увеличивалось в 1,5, 1,9 и 2 раза по сравнению со здоровыми добровольцами; протромбиновое время вследствие действия фактора Ха также в 1,3, 2,2 и 2,4 раза соответственно.
Данные о применении ривароксабана у пациентов с КК 30-15 мл/мин ограничены, в связи с чем следует соблюдать осторожность при применении препарата для данной категории пациентов. Данные о применении ривароксабана у пациентов с КК < 15 мл/мин отсутствуют, в связи с чем не рекомендуется применять препарат для данной категории пациентов.

Ксарелто таблетки 10 мг, 100 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

XARELTO

Форма випуску

Ксарелто. Пігулки покриті оболонкою.

упаковка

100 шт.

Фармакологічна дія

Антикоагулянт прямої дії. Ривароксабан - високоселективний прямий інгібітор фактора Ха, що володіє високою біодоступністю при прийомі всередину.

Активація фактора X з утворенням фактора Ха через внутрішній і зовнішній шляху згортання грає центральну роль в коагуляційному каскаді.

У людини спостерігалося дозозалежне інгібування фактора Ха. Ривароксабан надає дозозависимое вплив на протромбіновий час і близько корелює з концентраціями в плазмі (r = 0/98), якщо для аналізу використовується набір Neoplastin. При використанні інших реактивів результати будуть відрізнятися. Протромбіновий час слід вимірювати в секундах, оскільки MHO калібрувати і сертифіковане тільки для похідних кумарину і не може застосовуватися для інших антикоагулянтів. У пацієнтів, яким проводяться великі ортопедичні операції, 5/95-процентилю для протромбінового часу (Neoplastin) через 2-4 години після прийому таблетки (тобто на максимумі ефекту) варіюють від 13 до 25 секунд. Також ривароксабан дозозависимо збільшує АЧТЧ і результат HepTest; однак ці параметри не рекомендується використовувати для оцінки фармакодинамічних ефектів ривароксабану. Ривароксабан також впливає на активність анти-Ха фактора, однак стандарти для калібрування відсутні.

В період лікування ривароксабаном проводити моніторинг параметрів згортання крові не потрібно.

У здорових чоловіків і жінок старше 50 років подовження інтервалу QT під впливом ривароксабана не спостерігалося.

Фармакокінетика

всмоктування

Абсолютна біодоступність ривароксабану після прийому дози 10 мг висока (80-100%). Ривароксабан швидко всмоктується; C max досягається через 2-4 години після прийому таблетки.
При прийомі ривароксабана в дозі 10 мг з їжею не відзначено зміни AUC і C max. Ривароксабан в дозі 10 мг може призначатися для прийому під час їжі або незалежно від прийому їжі.
Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною індивідуальною мінливістю; індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30% до 40%, за винятком дня проведення хірургічного втручання і наступного дня, коли мінливість в експозиції висока (70%).

розподіл

В організмі людини більша частина ривароксабану (92-95%) зв'язується з білками плазми, основним зв'язуючим компонентом є сироватковий альбумін. V d - помірний, V ss становить приблизно 50 л.

метаболізм

Ривароксабан метаболізується за допомогою ізоферментів CYP3A4, CYP2J2, а також за допомогою механізмів, незалежних від системи цитохромів. Основними ділянками біотрансформації є окислення морфолінового групи і гідроліз амідних зв'язків.
Згідно з отриманими in vitro даними ривароксабан є субстратом для білків-переносників P-gp (Р-глікопротеїну) і Всrр (білка стійкості до раку молочної залози).
Незмінений ривароксабан є єдиним активною сполукою в людській плазмі, значимі або активні циркулюючі метаболіти в плазмі не виявлені. Ривароксабан, системний кліренс якого становить приблизно 10 л / год, може бути віднесений до лікарських речовин з низьким рівнем кліренсу.

виведення

При виведенні ривароксабану із плазми кінцевий T 1/2 становить від 5 до 9 годин у молодих пацієнтів.
При прийомі всередину приблизно 2/3 від призначеної дози ривароксабану піддається метаболізму і надалі виводиться рівними частинами з сечею та калом. Третина дози виводиться за допомогою прямої ниркової екскреції в незміненому вигляді, головним чином, за рахунок активної ниркової секреції.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У літніх пацієнтів (старше 65 років)

Концентрації ривароксабану в плазмі вище, ніж у молодих пацієнтів, середнє значення AUC приблизно в 1,5 рази перевищує відповідні значення у молодих пацієнтів, головним чином, внаслідок уявного зниження загального та ниркового кліренсу. При виведенні ривароксабану із плазми кінцевий T 1/2 у літніх пацієнтів становить від 11 до 13 год.

У чоловіків і жінок

Клінічно значущі відмінності фармакокінетики не виявлені.
Занадто мала або велика маса тіла (менш 50 кг і понад 120 кг)
Лише незначно впливає на концентрацію ривароксабану в плазмі (розходження становить менше 25%).

У дітей

Дані про фармакокінетику у дітей відсутні.

Відмінності фармакокінетики і фармакодинаміки у пацієнтів європеоїдної, афро-американської, латиноамериканської, японської або китайської етнічної приналежності

Клінічно значущі відмінності не спостерігалися.

У пацієнтів із захворюваннями печінки

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику ривароксабану вивчався у хворих, розподілених по класах відповідно до класифікації Чайлд-П'ю (згідно зі стандартними процедурами в клінічних дослідженнях). Класифікація Чайлд-П'ю дозволяє оцінити прогноз хронічних захворювань печінки, головним чином, цирозу. У пацієнтів, яким планується проведення антикоагулянтної терапії, особливо важливим критичним моментом порушення функції печінки є зменшення синтезу факторів згортання крові в печінці. Так як цей показник відповідає тільки одному з п'яти клінічних / біохімічних критеріїв, складових класифікацію Чайлд-П'ю, ризик розвитку кровотечі не зовсім чітко корелює з цією класифікацією. Питання про лікування таких пацієнтів антикоагулянтами має вирішуватися незалежно від класу за класифікацією Чайлд-П'ю.
Ривароксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що протікають з коагулопатией, яка зумовлює клінічно значущий ризик кровотеч. У хворих на цироз печінки з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика ривароксабану лише незначно відрізнялася (в середньому відзначалося збільшення AUC ривароксабану в 1,2 рази) від відповідних показників у контрольній групі здорових випробовуваних. Значні відмінності фармакодинамічних властивостей між групами були відсутні.
У хворих на цироз печінки та печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) середня AUC ривароксабану була значимо підвищеної (в 2,3 рази) в порівнянні зі здоровими добровольцями внаслідок значимо зниженого кліренсу лікарської речовини, що вказує на серйозне захворювання печінки. Придушення активності фактора Ха було виражено сильніше (в 2,6 рази), ніж у здорових добровольців. Протромбіновий час також в 2,1 рази перевищувало показники у здорових добровольців. За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II і I, які синтезуються в печінці. Пацієнти зі середньою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабаном, що є наслідком більш тісному взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів і фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією і протромбінового часу.
Дані по пацієнтам з печінковою недостатністю класу С за класифікацією Чайлд-П'ю відсутні.

У хворих з нирковою недостатністю

Спостерігалося збільшення концентрації ривароксабану в плазмі крові, назад пропорційне зниження ниркової функції, оцінювану за кліренсом креатиніну.
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого (КК 80-50 мл / хв), середньої (КК <50-30 мл / хв) або тяжкою (КК <30-15 мл / хв) ступеня спостерігалося 1,4, 1,5 і 1,6-кратне збільшення концентрацій ривароксабану в плазмі відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Відповідне збільшення фармакодинамічних ефектів було більш вираженим. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня загальне пригнічення активності фактора Ха збільшувалася в 1,5, 1,9 і 2 рази в порівнянні зі здоровими добровольцями; протромбіновий час внаслідок дії фактора Ха також в 1,3, 2,2 і 2,4 рази відповідно.
Дані про застосування ривароксабану у пацієнтів з КК 30-15 мл / хв обмежені, в зв'язку з чим слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату для даної категорії пацієнтів. Дані про застосування ривароксабану у пацієнтів з КК <15 мл / хв відсутні, у зв'язку з чим не рекомендується застосовувати препарат для даної категорії пацієнтів.

показання

Профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) у пацієнтів, що піддаються великим ортопедичним оперативних втручань на нижніх кінцівках.

Протипоказання
Клінічно значущі активні кровотечі, наприклад: Внутрішньочерепні кровотечі. Шлунково-кишкові кровотечі. Захворювання печінки, що протікають з коагулопатией, яка обумовлює клінічно значущий ризик кровотечі. Вагітність. Період лактації (період грудного вигодовування). Дитячий і підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпеку для пацієнтів цієї вікової групи не встановлені). Підвищена чутливість до ривароксабаном або будь-яким допоміжним речовинам, що містяться в таблетці. Клінічні дані про застосування ривароксабану у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК <15 мл / хв) відсутні. Тому застосування ривароксабану не рекомендується для даної категорії пацієнтів. Природжений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбция (в зв'язку з наявністю в складі лактози).

З обережністю:

При лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, в т.ч .: При вродженою чи набутою схильності до кровотеч. Неконтрольованої тяжкою артеріальною гіпертензією. Виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Нещодавно перенесеної виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Судинної ретинопатії. Нещодавно перенесений внутрішньочерепному або внутрішньомозковому крововилив. При патології судин спинного або головного мозку. Після недавно перенесеної операції на головному, спинному мозку або очах. При бронхоектазах або легеневій кровотечі в анамнезі. При лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК <50-30 мл / хв), які отримують одночасно препарати, що підвищують концентрацію ривароксабану в плазмі крові. При лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК <30-15 мл / хв) слід дотримуватися обережності, оскільки концентрація ривароксабану в плазмі у таких пацієнтів може значно підвищуватися (в середньому в 1.6 рази) і внаслідок цього (також внаслідок основного захворювання) , такі пацієнти схильні до підвищеного ризику як кровотечі, так і тромбоутворення. При лікуванні пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що впливають на гемостаз (наприклад, нестероїдних протизапальних засобів, антиагреганти або інші антитромботичні засоби). Ривароксабан не рекомендується до застосування у пацієнтів, які отримують системне лікування протигрибковими препаратами азолового групи (наприклад, кетоконазолом) або інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавіром). Ці лікарські препарати є сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 і Р-глікопротеїну. Як наслідок, ці лікарські препарати можуть підвищувати концентрацію ривароксабану в плазмі до клінічно значущого рівня (в середньому в 2.6 рази), що збільшує ризик розвитку кровотеч. Флуконазол (протигрибковий препарат азолового групи), помірний інгібітор CYP3A4, чинить менший вплив на виведення ривароксабана і може застосовуватися з ним одночасно. Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю або підвищеним ризиком кровотечі і пацієнти, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азолового групи або інгібіторами ВІЛ-протеази, після початку лікування повинні перебувати під пильним контролем для своєчасного виявлення ускладнень у формі кровотеч. Такий контроль може включати регулярне фізичне обстеження пацієнтів, ретельне спостереження за виділенням по дренажу хірургічної рани і періодичні вимірювання рівня гемоглобіну. Будь-яке зниження гемоглобіну або кров'яного тиску, для якого немає пояснення, є підставою для пошуку місця кровотечі. У пацієнтів з ризиком загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки може бути виправдане призначення профілактичного противиразкової лікування. Застосування при вагітності та годуванні груддю

вагітність

Дані про застосування ривароксабану у вагітних відсутні.

Дані, отримані на експериментальних тварин, показали виражену токсичність ривароксабану для материнського організму, пов'язану з фармакологічною дією препарату (наприклад, ускладнення в формі крововиливів) і приводить до репродуктивної токсичності.

Внаслідок можливого ризику розвитку кровотечі і здатності проникати через плаценту ривароксабан протипоказаний при вагітності.

Жінкам із збереженою репродуктивною здатністю слід використовувати ефективні методи контрацепції в період лікування ривароксабаном.

лактація

Дані про застосування ривароксабану для лікування жінок у період лактації відсутні.

Дані, отримані на експериментальних тварин, показують, що ривароксабан виділяється з грудним молоком. Ривароксабан може застосовуватися тільки після скасування грудного вигодовування.

особливі вказівки

Антитромботичні препарати, включаючи ривароксабан, слід з обережністю використовувати в лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК <30 мл / хв) концентрація ривароксабана в плазмі може бути значимо підвищена, що може привести до підвищеного ризику кровотеч. Внаслідок основного захворювання для цих пацієнтів підвищений ризик як кровотечі, так і тромбозу.

Застосування ривароксабану не вивчалось в клінічних дослідженнях при оперативних втручаннях, що вживаються при переломах стегна.

При непоясненному зниженні гемоглобіну або АТ необхідно шукати джерело кровотечі.

На тлі лікування ривароксабаном подовження інтервалу QT не спостерігалося.

При виконанні спинномозкової пункції і епідуральної / спінальної анестезії для пацієнтів, які отримують інгібітори агрегації тромбоцитів з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, існує ризик розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, яка може привести до тривалого паралічу. Ризик цих подій в подальшому підвищується при використанні постійних катетерів або супутньому застосуванні лікарських препаратів, що впливають на гемостаз. Травма при виконанні епідуральної або спинномозкової пункції або повторна пункція також можуть сприяти підвищенню ризику. Пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак або симптомів неврологічних порушень (наприклад, оніміння або слабкість ніг, дисфункції кишечника або сечового міхура). При виявленні неврологічних розладів необхідна термінова діагностика і лікування. Лікар повинен зіставити потенційну користь і ризик перед проведенням спинномозкового втручання пацієнтам, які отримують антикоагулянти або готуються до отримання антикоагулянтів з метою профілактики тромбозу. Епідуральний катетер витягують не раніше ніж через 18 годин після призначення останньої дози ривароксабану. Ривароксабан не слід призначати раніше, ніж через 6 годин після вилучення епідурального катетера. У разі травматичною пункції призначення ривароксабану варто відкласти на 24 год.

При необхідності проведення інвазивної процедури або хірургічного втручання, прийом Ксарелто слід припинити, по крайней мере, за 24 год до втручання і на підставі висновку лікаря.

Якщо процедуру не можна відкласти, підвищений ризик кровотечі слід оцінювати в порівнянні з необхідністю термінового втручання.

Прийом Ксарелто слід відновити після інвазивної процедури або хірургічного втручання, за умови наявності відповідних клінічних показників і адекватного гемостазу.

Застосування при порушеннях функції печінки

Ривароксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що супроводжуються коагулопатией, яка обумовлює клінічно значущий ризик кровотечі. Хворим з іншими захворюваннями печінки зміни дози не потрібні. Наявні обмежені клінічні дані, отримані у пацієнтів з середньою печінковою недостатністю (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), вказують на значуще посилення фармакологічної активності препарату. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) клінічні дані відсутні.

Застосування при порушеннях функції нирок

При призначенні ривароксабану хворим з легкої (КК 80-50 мл / хв) або середньою (КК <50-30 мл / хв) нирковою недостатністю зниження дози не потрібно.

Наявні обмежені клінічні дані, отримані у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК <30-15 мл / хв), показують значне підвищення концентрацій ривароксабану у цих хворих. Для лікування цієї категорії пацієнтів ривароксабан слід застосовувати з обережністю.

Використання ривароксабана не рекомендується у пацієнтів з КК <15 мл / хв.

Дані щодо безпеки, отримані з доклінічних досліджень

За винятком ефектів, пов'язаних з посиленням фармакологічної дії (кровотеч), при аналізі доклінічних даних, отриманих в дослідженнях по фармакологічної безпеки, специфічної небезпеки для людини не виявлено.

Вплив на здатність керування транспортними засобами та механізмами

Исследования влияния ривароксабана на способность к управлению автотранспортом и работе с потенциально опасными движущимися механизмами не проводились.

В послеоперационном периоде нечасто отмечались случаи обморок и головокружение . Пациентам, у которых возникают данные неблагоприятные реакции, не следует управлять автотранспортом или работать с движущимися механизмами.

склад

В 1 таблетке содержится: ривароксабан микронизированный 10 мг.

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, гипромеллоза, лактозы моногидрат, магния стеарат, натрия лаурилсульфат.

Состав оболочки: краситель железа оксид красный, гипромеллоза 15cP, макрогол 3350, титана диоксид.

Спосіб застосування та дози

Для профилактики ВТЭ при больших ортопедических операциях

Рекомендуется назначать по 1 таблетки (10 мг) 1 раз/сут.

Продолжительность лечения: 5 недель после большой операции на тазобедренном суставе; 2 недели после большой операции на коленном суставе.

Ривароксабан можно принимать независимо от приема пищи.

Начальную дозу следует принять через 6-10 ч после операции при условии достигнутого гемостаза.

В случае пропуска дозы пациенту следует принять ривароксабан немедленно и на следующий день продолжить лечение по 1 таблетки/сут, как и ранее.

Перевод пациентов с антагонистов витамина К (АВК) на Ксарелто

При MHO ? 3 лечение АВК следует прекратить и начать лечение Ксарелто. При переводе пациентов с АВК на Ксарелто, после приема Ксарелто значения MHO будут ложно повышаться. В связи с этим показатель MHO нельзя использовать для контроля антикоагулянтного эффекта Ксарелто.

Переход с Ксарелто на антагонисты витамина К (АВК)

Существует вероятность недостаточного антикоагулянтного эффекта при переводе пациентов с Ксарелто на АВК. В переходный период, связанный с переводом на другой противосвертывающий препарат, необходимо обеспечить непрерывный и достаточный антикоагулянтный эффект. Следует иметь в виду, что Ксарелто может способствовать повышению показателя MHO.

При переводе пациента с Ксарелто на АВК оба препарата следует давать одновременно до тех пор, пока MHO не достигнет значения ? 2. В первые два дня переходного периода следует использовать стандартную дозу АВК, а впоследствии руководствоваться значением MHO. В период совместного приема Ксарелто и АВК MHO следует определять не ранее, чем через 24 ч (после предыдущей, но до приема следующей дозы Ксарелто). После отмены Ксарелто определение MHO с достаточной степенью надежности возможно через 24 ч после приема последней дозы препарата.

Переход с парентеральных антикоагулянтов па Ксарелто

При переводе пациента с парентеральных антикоагулянтов на Ксарелто, прием Ксарелто следует начинать за 0-2 ч до предполагаемого введения следующей дозы парентерального препарата (например, низкомолекулярного гепарина ) или во время отмены длительно применяемого парентерального препарата (например, в/в введения нефракционированного гепарина).

Переход с Ксарелто на парентеральные антикоагулянты

Следует прекратить прием Ксарелто и ввести первую дозу парентерального антикоагулянта в тот момент, когда нужно было принять следующую дозу Ксарелто.

Применение у отдельных группы пациентов

Коррекция дозы в зависимости от возраста больного (старше 65 лет), пола, массы тела или этнической принадлежности не требуется.

При заболевании печени

Ривароксабан противопоказан пациентам с заболеваниями печени, сопровождающимися коагулопатией, которая обуславливает клинически значимый риск кровотечения. Больным с другими заболеваниями печени изменения дозы не требуются. Имеющиеся ограниченные клинические данные, полученные у пациентов со среднетяжелой печеночной недостаточностью (класс В по шкале Чайлд-Пью), указывают на значимое усиление фармакологической активности препарата. Для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по шкале Чайлд-Пью) клинические данные отсутствуют.

При назначении ривароксабана больным с почечной недостаточностью легкой (КК 80-50 мл/мин) или средней (КК < 50-30 мл/мин) степени тяжести снижение дозы не требуется.

При заболевании почек

Имеющиеся ограниченные клинические данные, полученные у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК < 30-15 мл/мин), показывают значимое повышение концентраций ривароксабана у этих больных. Для лечения этой категории пациентов ривароксабан следует применять с осторожностью.

Использование ривароксабана не рекомендуется у пациентов с КК < 15 мл/мин.

Побічні дії

Безопасность Ксарелто 10 мг оценивали в четырех исследованиях III фазы с участием 6097 пациентов, перенесших большую ортопедическую операцию на нижних конечностях (тотальное протезирование коленного или тазобедренного сустава) и получавших лечение Ксарелто продолжительностью до 39 дней, а также в двух исследованиях III фазы лечения венозной тромбоэмболии, включавших 2194 пациента, получавших либо по 15 мг Ксарелто 2 раза/сут ежедневно в течение 3 недель, после чего следовала доза 20 мг 1 раз/сут, либо по 20 мг 1 раз/сут с продолжительностью лечения до 21 месяца.

Кроме того, данные по безопасности в отношении пациентов с неклапанной фибрилляцией предсердий были получены в холе двух исследований III фазы, включавших 7750 пациентов, получивших, по меньшей мере, одну дозу Ксарелто.

Учитывая механизм действия, применение Ксарелто может сопровождаться повышенным риском скрытого или явного кровотечения из любых органов и тканей, которое может приводить к постгеморрагической Анемия . Риск развития кровотечений может увеличиваться у пациентов с неконтролируемой артериальной гипертензией и/или при совместном применении с препаратами, влияющими на гемостаз.

Признаки, симптомы и степень тяжести (включая летальный исход) варьируют в зависимости от локализации, интенсивности или продолжительности кровотечения и/или анемии.

Геморрагические осложнения могут проявляться слабостью, бледностью, Головокружение , головной болью, одышкой, а также увеличением конечности в объеме или шоком, которые невозможно объяснить другими причинами. В некоторых случаях вследствие анемии наблюдались симптомы ишемии миокарда, такие как боль в груди и стенокардия.

При приеме Ксарелто сообщалось об известных осложнениях, вторичных к тяжелому кровотечению, таких как синдром межфасциального пространства и почечная недостаточность. Поэтому при оценке состояния пациента, получающего антикоагулянты, следует рассматривать возможность кровоизлияния.

Неблагоприятные реакции классифицированы по частоте встречаемости и системам органов, и их следует интерпретировать с учетом хирургической ситуации.

Со стороны системы кроветворения: часто - анемия (включая соответствующие лабораторные параметры), нечасто - тромбоцитемия (включая повышенное содержание тромбоцитов).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - тахикардия, артериальная гипотензия (включая снижение АД, гипотензию при проведении процедур).
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота , повышение активности ГГТ , трансаминаз (включая АЛТ , ACT). Нечасто - запор, диарея, боль в животе (включая боль в верхней части живота, ощущение дискомфорта в области желудка), диспепсия (включая дискомфорт в эпигастрии), сухость во рту, рвота, повышение активности липазы, амилазы, ЛДГ, ЩФ, повышение концентрации билирубина . Редко - нарушения функции печени, повышение концентрации конъюгированного билирубина (при сопутствующем повышении активности АЛТ или без него).
Со стороны ЦНС: нечасто - головокружение, головная боль, кратковременная потеря сознания (включая синкопальные состояния).
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - почечная недостаточность (включая повышение концентрации креатинина , повышение концентрации мочевины ).
Со стороны свертывающей системы крови: часто - кровоизлияния после проведенных процедур (включая послеоперационную анемию и кровотечение из раны). Нечасто - кровоизлияние (включая гематому и редкие случаи кровоизлияний в мышцы), кровотечения из ЖКТ (включая кровотечения из десен, прямой кишки, кровавую рвоту), гематурия (включая микрогематурию), кровоизлияние из половых путей (включая меноррагию), носовые кровотечения.
Со стороны организма в целом: нечасто - локальный отек, плохое самочувствие (включая усталость, общую слабость), лихорадка, периферические отеки.
Аллергические реакции: нечасто - зуд (включая редкие случаи генерализованного зуда), сыпь, крапивница (включая редкие случаи генерализованной крапивницы). Редко - аллергический дерматит.
Прочие: нечасто - посттравматические гематомы, выделения из раны, боль в конечностях.
В других клинических исследованиях ривароксабана
Описаны отдельные случаи кровоизлияния в надпочечники и конъюнктиву, и также кровотечение из язвы ЖКТ с летальным исходом.
В редких случаях отмечалась желтуха и гиперчувствительность.
Нечасто - кровохарканье.
Описаны единичные внутричерепные кровотечения, особенно у пациентов с артериальной гипертонией и/или принимающих сопутствующие антигемостатические препараты, которые в единичных случаях могут быть потенциально опасными для жизни.

лікарська взаємодія

Фармакокинетические взаимодействия

Выведение ривароксабана осуществляется главным образом посредством метаболизма в печени, опосредованного системой цитохрома Р450 (CYP3A4, CYP2J2), а также – путем почечной экскреции неизмененного лекарственного вещества с использованием систем переносчиков P-gp/Bcrp (Р-гликопротеина/белка устойчивости к раку молочной железы).
Ривароксабан не подавляет и не индуцирует изофермент CYP3A4 и другие важные изоформы цитохрома.
Одновременное применение Ксарелто® и мощных ингибиторов изофермента CYP3A4 и Р-гликопротеина может привести к снижению почечного и печеночного клиренса ривароксабана и, таким образом, значительно увеличить его системное воздействие.
Совместное применение Ксарелто® и азолового противогрибкового средства кетоконазола (400 мг 1 раз в сутки), являющегося мощным ингибитором CYP3A4 и Р-гликопротеина, приводило к повышению средней равновесной AUC ривароксабана в 2,6 раза и увеличению средней Сmax ривароксабана в 1,7 раза, что сопровождалось значительным усилением фармакодинамического действия препарата.
Совместное назначение Ксарелто® и ингибитора протеазы ВИЧ ритонавира (600 мг 2 раза в сутки), являющегося мощным ингибитором CYP3A4 и Р-гликопротеина, приводило к увеличению средней равновесной AUC ривароксабана в 2,5 раза и увеличению средней Сmax ривароксабана в 1,6 раза, что сопровождалось значительным усилением фармакодинамического действия препарата. В связи с этим Ксарелто® не рекомендуется к применению у пациентов, получающих системное лечение противогрибковыми препаратами азоловой группы или ингибиторами протеазы ВИЧ (см. раздел «С осторожностью»).
Кларитромицин (500 мг 2 раза в сутки), мощный ингибитор изофермента CYP3A4 и умеренный ингибитор Р-гликопротеина, вызывал увеличение значений AUC в 1,5 раза и Сmax ривароксабана в 1,4 раза. Это увеличение имеет порядок нормальной изменчивости AUC и Сmax и считается клинически незначимым.
Эритромицин (500 мг 3 раза в сутки), умеренный ингибитор изофермента CYP3A4 и Р-гликопротеина, вызывал увеличение значений AUC и Сmax ривароксабана в 1,3 раза. Это увеличение имеет порядок нормальной изменчивости AUC и Сmax и считается клинически незначимым.
Флуконазол (400 мг один раз в сутки), умеренный ингибитор изофермента CYP3A4, вызывал увеличение средней AUC ривароксабана в 1,4 раза и увеличение средней Cmax в 1,3 раза. Это увеличение имеет порядок нормальной изменчивости AUC и Сmax и считается клинически незначимым.
Совместное применение Ксарелто® и рифампицина, являющегося сильным индуктором CYP3A4 и Р-гликопротеина, приводило к снижению средней AUC ривароксабана приблизительно на 50% и параллельному уменьшению его фармакодинамических эффектов. Совместное применение ривароксабана с другими сильными индукторами CYP3A4 (например, фенитоином, карбамазепином, фенобарбиталом или препаратами зверобоя продырявленного) также может привести к снижению концентраций ривароксабана в плазме. Уменьшение концентраций ривароксабана в плазме крови признано клинически незначимым. Сильные индукторы CYP3A4 необходимо применять с осторожностью.

Фармакодинамические взаимодействия

После одновременного применения эноксапарина натрия (однократная доза 40 мг) и Ксарелто® (однократная доза 10 мг) наблюдался суммационный эффект в отношении активности анти-фактора Ха, не сопровождавшийся дополнительными суммационными эффектами в отношении проб на свертываемость крови (протромбиновое время, АЧТВ). Эноксапарин натрия не изменял фармакокинетику ривароксабана (см. раздел «С осторожностью»).
Не обнаружено фармакокинетического взаимодействия между Ксарелто® (15 мг) и клопидогрелем (нагрузочная доза 300 мг с последующим назначением поддерживающей дозы 75 мг), но в подгруппе пациентов обнаружено значимое увеличение времени кровотечения, не коррелировавшее со степенью агрегации тромбоцитов и содержанием Р-селектина или GPIIb/IIIa-рецептора (см. раздел «С осторожностью»).
После совместного применения Ксарелто® (15 мг) и напроксена в дозе 500 мг клинически значимого увеличения времени кровотечения не наблюдалось. Тем не менее, у отдельных лиц возможен более выраженный фармакодинамический ответ.
Переход пациентов с варфарина (МНО от 2,0 до 3,0) на Ксарелто® (20 мг) увеличивало протромбиновое время/МНО (Неопластин) в большей степени, чем этого можно было бы ожидать при простом суммировании эффектов (отдельные значения МНО могут достигать 12), в то время как влияние на АЧТВ, подавление активности фактора Ха и эндогенный потенциал тромбина было аддитивным.
В случае необходимости исследования фармакодинамических эффектов Ксарелто® во время переходного периода, в качестве необходимых тестов, на которые не оказывает влияние варфарин, можно использовать определение активности анти-Ха, PiCT и HepTest®. Начиная с 4-го дня после прекращения применения варфарина все результаты анализов (в том числе ПВ, АЧТВ, ингибирование активности фактора Ха и на ЭПТ (эндогенный потенциал тромбина)) отражают только влияние Ксарелто® (см. раздел "Способ применения и дозы").
Между варфарином и Ксарелто® не было зарегистрировано никаких фармакокинетических взаимодействий.
несумісність
Неизвестна.
Влияние на лабораторные параметры
Препарат Ксарелто® оказывает влияние на показатели свертываемости крови (ПВ, АЧТВ, HepTest®) в связи со своим механизмом действия.

Передозування

Симптомы : сообщалось о редких случаях передозировки при приеме ривароксабана до 600 мг без развития кровотечений или других неблагоприятных реакций. Вследствие ограниченного всасывания ожидается эффект насыщения без дальнейшего повышения среднего содержания ривароксабана в плазме при гипертерапевтических дозах в 50 мг или выше.

Лечение: специфический антидот ривароксабана неизвестен. В случае передозировки для снижения всасывания ривароксабана можно использовать активированный уголь. Учитывая интенсивное связывание с белками плазмы крови, ожидается, что ривароксабан не будет выводиться при проведении диализа.

Лечение кровотечений : при возникновении кровотечения для его устранения могут быть предприняты следующие действия: более позднее назначение следующей дозы ривароксабана или отмена лечения, в зависимости от ситуации. T 1/2 ривароксабана оставляет приблизительно 5-13 ч. Следует рассмотреть соответствующее симптоматическое лечение, например, механическая компрессия (например, в случае сильного носового кровотечения), хирургическое вмешательство, восполнение объема жидкости и гемодинамическая поддержка, переливание крови или компонентов крови. Если перечисленные выше мероприятия не приводят к устранению кровотечения, может быть назначен один их перечисленных ниже прокоагулянтов:

Концентрат активированного протромбинового комплекса (АРСС). Концентрат протромбинового комплекса (РСС). Рекомбинантный фактор Vila (rf Vila).

Однако до настоящего времени опыт применения этих продуктов при лечении пациентов, получающих ривароксабан, отсутствует.
Ожидается, что протамина сульфат и витамин К не будет оказывать влияния на противосвертывающую активность ривароксабана. Научное обоснование целесообразности или опыт использования системных гемостатических препаратов (например, десмопресина, апротинина, транексамовой кислоты, аминокапроновой кислоты ) для устранения передозировки ривароксабана отсутствует.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 ° С.

Термін придатності

3 роки.

Діюча речовина

Ривароксабан

Похожее видео

Дополнительная информация

Ксарелто таблетки 10 мг, 100 шт. производит Байер Фарма АГ, страна производства Германия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Ксарелто таблетки 10 мг, 100 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!