Купить Кораксан таблетки 5 мг, 56 шт.

Фармакологическое действие

Код ATХ: С01ЕВ17.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА

Фармакодинамика 
Ивабрадин – препарат, замедляющий ритм сердца, механизм действия которого заключается в селективном и специфическом ингибировании Ifканалов синусового узла, контролирующих спонтанную диастолическую деполяризацию в синусовом узле и регулирующих частоту сердечных сокращений (ЧСС). Ивабрадин оказывает селективное воздействие на синусовый узел, не влияя на время проведения импульсов по внутрипредсердным, предсердно-желудочковым и внутрижелудочковым проводящим путям, а также на сократительную способность миокарда и реполяризацию желудочков. 
Ивабрадин также может взаимодействовать с Ih каналами сетчатки глаза, сходными с If каналами сердца, участвующими в возникновении временного изменения системы зрительного восприятия за счет изменения реакции сетчатки на яркие световые стимулы. 
При провоцирующих обстоятельствах (например, быстрая смена яркости в области зрительного поля) частичное ингибирование Ih каналов ивабрадином вызывает феномен изменения световосприятия (фотопсия). Для фотопсии характерно преходящее изменение яркости в ограниченной области зрительного поля (см. раздел «Побочное действие»). Основной фармакологической особенностью ивабрадина является способность дозозависимого урежения частоты сердечных сокращений (ЧСС). Анализ зависимости величины урежения ЧСС от дозы препарата проводился при постепенном увеличении дозы ивабрадина до 20 мг два раза в сутки и выявил тенденцию к достижению эффекта «плато» (отсутствие нарастания терапевтического эффекта при дальнейшем увеличении дозы), что снижает риск развития выраженной брадикардии (ЧСС менее 40 уд./мин) (см. аздел «Побочное действие»). 
При назначении препарата в рекомендуемых дозах степень урежения ЧСС зависит от её исходной величины и составляет примерно 10-15 уд./мин в покое и при физической нагрузке. В результате снижается работа сердца и уменьшается потребность миокарда в кислороде. 
Ивабрадин не влияет на внутрисердечную проводимость, сократительную способность миокарда (не вызывает отрицательный инотропный эффект) и процесс реполяризации желудочков сердца. В клинических электрофизиологических исследованиях ивабрадин не оказывал влияния на время проведения импульсов по предсердножелудочковым или внутрижелудочковым проводящим путям, а также на скорректированные интервалы QT. В исследованиях с участием пациентов с дисфункцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) 30-45%) было показано, что ивабрадин не влияет на сократительную способность миокарда. 
Установлено, что ивабрадин в дозе 5 мг 2 раза в сутки улучшал показатели нагрузочных проб уже через 3-4 недели терапии. Эффективность была подтверждена и для дозы 7,5 мг 2 раза в сутки. В частности, дополнительный эффект при увеличении дозы с 5 до 7,5 мг 2 раза в сутки был установлен в сравнительном исследовании с атенололом. Время выполнения физической нагрузки увеличилось примерно на 1 минуту через 1 месяц применения ивабрадина в дозе 5 мг 2 раза в сутки, при этом после дополнительного 3-х месячного курса приема ивабрадина в дозе 7,5 мг 2 раза в сутки внутрь отмечен дальнейший прирост этого показателя на 25 секунд. Антиангинальная и антиишемическая активность ивабрадина подтверждалась и для пациентов в возрасте 65 лет и старше. Эффективность ивабрадина при применении в дозах 5 мг и 7,5 мг 2 раза в сутки отмечалась в отношении всех показателей нагрузочных проб (общая продолжительность физической нагрузки, время до лимитирующего приступа стенокардии, время до начала развития приступа стенокардии и время до развития депрессии сегмента ST на 1 мм), а также сопровождалась уменьшением частоты развития приступов стенокардии примерно на 70 %. Применение ивабрадина 2 раза в сутки обеспечивало постоянную терапевтическую эффективность в течение 24 часов. 
У пациентов, принимавших ивабрадин, показана дополнительная эффективность ивабрадина в отношении всех показателей нагрузочных проб при добавлении к максимальной дозе атенолола (50 мг) на спаде терапевтической активности (через 12 часов после приема внутрь). 
Не показано улучшение показателей эффективности ивабрадина при добавлении к максимальной дозе амлодипина на спаде терапевтической активности (через 12 часов после приема внутрь), в то время как на максимуме активности (через 3 - 4 часа после приема внутрь) дополнительная эффективность ивабрадина была доказана. 
В исследованиях клинической эффективности препарата эффекты ивабрадина полностью сохранялись на протяжении 3-х и 4-х месячных периодов лечения. Во время лечения признаки развития толерантности (снижения эффективности) отсутствовали, а после прекращения лечения синдрома «отмены» не отмечалось. Антиангинальные и антиишемические эффекты ивабрадина были связаны с дозозависимым урежением ЧСС, а также со значительным уменьшением рабочего произведения (ЧСС ? систолическое артериальное давление), причем как в покое, так и при физической нагрузке. Влияние на показатели артериального давления (АД) и общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС) было незначительным и клинически незначимым. 
Устойчивое урежение ЧСС было отмечено у пациентов, принимающих ивабрадин как минимум в течение 1 года. Влияния на углеводный обмен и липидный профиль при этом не наблюдалось. 
У пациентов с сахарным диабетом показатели эффективности и безопасности ивабрадина были сходными с таковыми в общей популяции пациентов. 
Не выявлено различий между группами пациентов, принимавших ивабрадин на фоне стандартной терапии, и у пациентов со стабильной стенокардией и дисфункцией левого желудочка (ФВЛЖ менее 40 %), 86,9 % которых получали бета-адреноблокаторы, и плацебо, по суммарной частоте летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения хронической сердечной недостаточности (ХСН) и в подгруппе пациентов с ЧСС не менее 70 уд./мин. На фоне применения ивабрадина у пациентов с ЧСС не менее 70 уд./мин. показано снижение частоты госпитализаций по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда на 36 % и частоты реваскуляризации на 30 %. 
У пациентов со стенокардией напряжения на фоне приёма ивабрадина отмечено снижение относительного риска наступления осложнений (частота летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения ХСН) на 24 %. Отмеченное терапевтическое преимущество достигается, в первую очередь, за счет снижения частоты госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда на 42 %. 
Снижение частоты госпитализации по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда у пациентов с ЧСС более 70 уд./мин еще более значимо и достигает 73 %. В целом отмечена хорошая переносимость и безопасность препарата. 
На фоне применения ивабрадина у пациентов с ХСН II-IV функционального класса по классификации NYHA с ФВЛЖ менее 35 % показано клинически и статистически значимое снижение относительного риска наступления осложнений (частоты летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение частоты госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН) на 18 %. Абсолютное снижение риска составило 4,2 %. Выраженный терапевтический эффект наблюдался через 3 месяца от начала терапии. 
Снижение смертности от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение частоты госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН наблюдалось независимо от возраста, пола, функционального класса ХСН, применения бета-адреноблокаторов, ишемической или неишемической этиологии ХСН, наличия сахарного диабета или артериальной гипертензии в анамнезе. 
Пациенты с симптомами ХСН с синусовым ритмом и с ЧСС не менее 70 уд./мин получали стандартную терапию, включающую применение бета-адреноблокаторов (89 %), ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) и/или ангиотензина II рецепторов антагонистов (91 %), диуретиков (83 %), и антагонистов альдостерона (60 %). 
Показано, что применение ивабрадина в течение 1 года может предотвратить один летальный исход или одну госпитализацию в связи с сердечно-сосудистым заболеванием на каждые 26 пациентов, принимающих препарат. На фоне применения ивабрадина показано улучшение функционального класса ХСН по классификации NYHA. 
У пациентов с ЧСС 80 уд./мин отмечено снижение ЧСС в среднем на 15 уд./мин.

Фармакокинетика 
Ивабрадин представляет собой S-энантиомер, с отсутствием биоконверсии по данным исследований in vivo. Основным активным метаболитом препарата является N-десметилированное производное ивабрадина. 
Абсорбция и биодоступность 
Ивабрадин быстро и практически полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте после приема внутрь. Максимальная концентрация (Сmax ) в плазме крови достигается примерно через 1 час после приема внутрь натощак. Биодоступность составляет приблизительно 40%, что обусловлено эффектом «первого прохождения» через печень. 
Прием пищи увеличивает время абсорбции приблизительно на 1 час и увеличивает концентрацию в плазме крови с 20% до 30%. Для уменьшения вариабельности концентрации препарат рекомендуется принимать одновременно с приёмом пищи (см. раздел «Способ применения и дозы»). 
Распределение 
Связь с белками плазмы крови составляет примерно 70%. Объем распределения в равновесном состоянии - около 100 л. Сmax в плазме крови после длительного применения в рекомендуемой дозе по 5 мг 2 раза в сутки составляет приблизительно 22 нг/мл (коэффициент вариации = 29 %). Средняя равновесная концентрация в плазме крови составляет 10 нг/мл (коэффициент вариации=38%). 
Метаболизм Ивабрадин в значительной степени метаболизируется в печени и кишечнике путем окисления с участием только цитохрома Р450 3А4 (изофермента CYP3A4). Основным активным метаболитом является N-десметилированное производное (S 18982), доля которого составляет 40 % дозы концентрации ивабрадина. Метаболизм активного метаболита ивабрадина также происходит в присутствии изофермента CYP3A4. Ивабрадин обладает малым сродством к изоферменту CYP3A4, не индуцирует и не ингибирует его. В связи с этим, маловероятно, что ивабрадин влияет на метаболизм или концентрацию субстратов изофермента CYP3A4 в плазме крови. С другой стороны, одновременное применение мощных ингибиторов или индукторов цитохрома Р450 может значительно влиять на концентрацию ивабрадина в плазме крови (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами» и «Особые указания»). 
Выведение 
Период полувыведения (Т1/2 ) ивабрадина составляет, в среднем, 2 часа (70-75 % площади под кривой «концентрация- время» (AUC)), эффективный Т1/2 – 11 часов. Общий клиренс – примерно 400 мл/мин, почечный – примерно 70 мл/мин. Выведение метаболитов происходит с одинаковой скоростью через почки и кишечник. Около 4% принятой дозы выводится почками в неизмененном виде. 
Линейность и нелинейность 
Фармакокинетика ивабрадина является линейной в диапазоне доз от 0,5 до 24 мг. 

Кораксан таблетки 5 мг, 56 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

Coraxan

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

упаковка

56 шт.

Фармакологічна дія

Код ATХ: С01ЕВ17.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка
Івабрадін - препарат, що уповільнює ритм серця, механізм дії якого полягає в селективному і специфічному інгібуванні I f каналів синусового вузла, контролюючих спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовомувузлі і регулюючих частоту серцевих скорочень (ЧСС). Івабрадін надає селективне вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердну, предсердно-шлуночкових і внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скоротливу здатність міокарда і реполяризацию шлуночків.
Івабрадін також може взаємодіяти з I h каналами сітківки ока, схожими з I f каналами серця, які беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули.
При провокують обставин (наприклад, швидка зміна яскравості в області зорового поля) часткове інгібування I h каналів івабрадином викликає феномен зміни світосприйняття (фотопсія). Для фотопсии характерно минуще зміна яскравості в обмеженій області зорового поля (див. Розділ "Побічна дія"). Основною фармакологічною особливістю івабрадину є здатність дозозависимого уражень частоти серцевих скорочень (ЧСС). Аналіз залежності величини уражень ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг два рази на добу і виявив тенденцію до досягнення ефекту «плато» (відсутність наростання терапевтичного ефекту при подальшому збільшенні дози), що знижує ризик розвитку вираженої брадикардії (ЧСС менше 40 уд. / хв) (див. аздел "Побічна дія").
При призначенні препарату в рекомендованих дозах ступінь уражень ЧСС залежить від її початкової величини і становить приблизно 10-15 уд. / Хв в спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця і зменшується потреба міокарда в кисні.
Івабрадін не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скоротливість міокарда (не викликає негативний інотропний ефект) і процес реполяризації шлуночків серця. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадін не впливав на час проведення імпульсів по предсердножелудочкового або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скориговані інтервали QT. У дослідженнях за участю пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадін не впливає на скоротливу здатність міокарда.
Встановлено, що івабрадін в дозі 5 мг 2 рази на добу поліпшував показники навантажувальних проб вже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена і для дози 7,5 мг 2 рази на добу. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози з 5 до 7,5 мг 2 рази на добу був встановлений в порівняльному дослідженні з атенололом. Час виконання фізичного навантаження збільшилася приблизно на 1 хвилину через 1 місяць застосування івабрадину у дозі 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-х місячного курсу прийому івабрадину у дозі 7,5 мг 2 рази на добу всередину відзначений подальший приріст цього показника на 25 секунд. Антиангінальну і антиішемічна активність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів у віці 65 років і старше. Ефективність івабрадину при застосуванні в дозах 5 мг і 7,5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітує нападу стенокардії, час до початку розвитку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 годин.
У пацієнтів, які приймали івабрадін, показана додаткова ефективність івабрадину у відношенні всіх показників навантажувальних проб при додаванні до максимальної дозі атенололу (50 мг) на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому всередину).
Чи не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дозі амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому всередину), в той час як на максимумі активності (через 3 - 4 години після прийому всередину) додаткова ефективність івабрадину була доведена.
У дослідженнях клінічної ефективності препарату ефективність івабрадину повністю зберігалися протягом 3-х і 4-х місячних періодів лікування. Під час лікування ознаки розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому «відміни» не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним уражень ЧСС, а також зі значним зменшенням робочого твори (ЧСС? Систолічний артеріальний тиск), причому як в спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники артеріального тиску (АТ) і загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) було незначним і клінічно незначущим.
Сталий зменшення частоти серцевих скорочень було відзначено у пацієнтів, що приймають івабрадін як мінімум протягом 1 року. Впливу на вуглеводний обмін і ліпідний профіль при цьому не спостерігалося.
У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності і безпечності застосування івабрадину були схожими з такими в загальній популяції пацієнтів.
Не виявлено відмінностей між групами пацієнтів, що приймали івабрадін на тлі стандартної терапії, і у пацієнтів зі стабільною стенокардією і дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40%), 86,9% яких отримували бета-адреноблокатори, і плацебо, за сумарною частоті летальних випадків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН) і в підгрупі па іентов з ЧСС не менше 70 уд. / хв. На тлі застосування івабрадину у пацієнтів з ЧСС не менше 70 уд. / Хв. показано зниження частоти госпіталізацій з приводу фатального і нефатального інфаркту міокарда на 36% і частоти реваскуляризації на 30%.
У пацієнтів зі стенокардією напруги на тлі прийому івабрадину відзначено зниження відносного ризику настання ускладнень (частота летальних випадків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу ХСН) на 24%. Зазначене терапевтичне перевагу досягається, в першу чергу, за рахунок зниження частоти госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда на 42%.
Зниження частоти госпіталізації з приводу фатального і нефатального інфаркту міокарда у пацієнтів з ЧСС більше 70 уд. / Хв ще більш значуще і досягає 73%. В цілому відзначена добра переносимість та безпечність препарату.
На тлі застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно і статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних випадків від серцево-судинних захворювань і зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18%. Абсолютне зниження ризику склало 4,2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.
Зниження смертності від серцево-судинних захворювань і зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН спостерігалося незалежно від віку, статі, функціонального класу ХСН, застосування бета-блокаторів, ішемічної або неішемічної етіології ХСН, наявності цукрового діабету або артеріальної гіпертензії в анамнезі.
Пацієнти з симптомами ХСН з синусовим ритмом і з ЧСС не менше 70 уд. / Хв отримували стандартну терапію, що включає застосування бета-блокаторів (89%), інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і / або ангіотензину II рецепторів антагоністів (91%), діуретиків (83%), і антагоністів альдостерону (60%).
Показано, що застосування івабрадину протягом 1 року може запобігти один летальний результат або одну госпіталізацію у зв'язку з серцево-судинним захворюванням на кожні 26 пацієнтів, що приймають препарат. На тлі застосування івабрадину показано поліпшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA.
У пацієнтів з ЧСС 80 уд. / Хв відзначено зниження ЧСС в середньому на 15 уд. / Хв.

Фармакокінетика
Івабрадін є S-енантіомер, з відсутністю біоконверсії за даними досліджень in vivo. Основним активним метаболітом препарату є N-десметильований похідне івабрадину.
Абсорбція і біодоступність
Івабрадін швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті після прийому всередину. Максимальна концентрація (С max) у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому всередину натщесерце. Біодоступність становить приблизно 40%, що обумовлено ефектом «першого проходження» через печінку.
Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину і збільшує концентрацію в плазмі крові з 20% до 30%. Для зменшення варіабельності концентрації препарат рекомендується приймати одночасно з прийомом їжі (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»).
розподіл
Зв'язок з білками плазми крові становить приблизно 70%. Обсяг розподілу в рівноважному стані - близько 100 л. Сmax в плазмі крові після тривалого застосування в рекомендованих дозах по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 22 нг / мл (коефіцієнт варіації = 29%). Середня рівноважна концентрація в плазмі крові становить 10 нг / мл (коефіцієнт варіації = 38%).
Метаболізм Івабрадін в значній мірі метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення з участю тільки Р450 3А4 (ізоферменту CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-десметильований похідне (S 18982), частка якого становить 40% дози концентрації івабрадину. Метаболізм активногометаболіту івабрадину також відбувається в присутності ізоферменту CYP3A4. Івабрадін володіє малим спорідненістю до ізоферменту CYP3A4, що не індукує і не пригнічує його. У зв'язку з цим, малоймовірно, що івабрадін впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 в плазмі крові. З іншого боку, одночасне застосування потужних інгібіторів або індукторів цитохрому Р450 може значно впливати на концентрацію івабрадину в плазмі крові (див. Розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливості застосування»).
виведення
Період напіввиведення (Т 1/2) івабрадину, в середньому, 2 години (70-75% площі під кривою «концентрація- час» (AUC)), ефективний Т 1/2 - 11 годин. Загальний кліренс - приблизно 400 мл / хв, нирковий - приблизно 70 мл / хв. Виведення метаболітів відбувається з однаковою швидкістю через нирки і кишечник. Близько 4% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді.
Лінійність і нелінійність
Фармакокінетика івабрадину є лінійної в діапазоні доз від 0,5 до 24 мг.

показання

стабільна стенокардія
Терапія стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом:
- при непереносимості або наявності протипоказань до застосування бета-блокаторів
- в комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора

Хронічна серцева недостатність
Для зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень (смертність від серцево-судинних захворювань і госпіталізації в зв'язку з посиленням симптомів ХСН) у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, з синусовим ритмом і ЧСС не менше 70 уд. / Хв.

Протипоказання
Підвищена чутливість до івабрадину чи будь-якого з допоміжних речовин КОРАКСАН; Брадикардія (ЧСС в спокої менше 60 уд. / Хв (до початку лікування)); кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. і діастолічний артеріальний тиск менше 50 мм рт.ст.); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; наявність штучного водія ритму; нестабільна стенокардія; атриовентрикулярная (AV) блокада III ступеня; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферментів системи цитохрому P450 3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому всередину, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон; вагітність і період годування груддю; вік до 18 років (ефективність і безпека застосування препарату в цій віковій групі не вивчалася); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

З обережністю:
Помірно виражена печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (КК менше 15 мл / хв); вроджене подовження інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами); одночасний прийом лікарських засобів, які подовжують інтервал QT; одночасний прийом помірних інгібіторів ізоферментів цитохрому CYP3A4 і грейпфрутового соку; бессимптомная дисфункція лівого шлуночка; атріовентрикулярнаблокада II ступеня; недавно перенесений інсульт; пігментна дегенерація сітківки ока (retinitis pigmentosa); артеріальна гіпотензія; одночасне застосування з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), урежаться ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат Кораксан протипоказаний для застосування при вагітності. На даний момент є недостатня кількість даних про застосування препарату під час вагітності. У доклінічних дослідженнях івабрадину виявлено ембріотоксичну і тератогенну дію.

Застосування препарату Кораксан в період годування груддю протипоказано. Відсутні відомості про проникнення івабрадину в грудне молоко.

особливі вказівки

Порушення серцевого ритму
Кораксан неефективний для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Препарат не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливої ​​аритмії) або іншими типами аритмій, пов'язаними з функцією синусового вузла.
Під час терапії слід проводити клінічне спостереження за пацієнтами на предмет виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) в поточний контроль слід включати ЕКГ.

Застосування у пацієнтів з брадикардією
Кораксан протипоказаний, якщо до початку терапії ЧСС в спокої становить менше 60 уд. / Хв. Якщо на тлі терапії ЧСС в спокої урежается до значень менше 50 уд. / Хв, або у хворого виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія), необхідно зменшити дозу препарату. Якщо при зниженні дози препарату ЧСС залишається менше 50 уд. / Хв, або зберігаються симптоми пов'язані з брадикардією, то прийом препарату Кораксан слід припинити.

Комбіноване застосування в складі антиангінальної терапії
Застосування препарату Кораксан спільно з БМКК, урежаться ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, не рекомендоване. При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами і БМКК похідними дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, зміни профілю безпеки проведеної терапії відзначено не було. Не встановлено, що комбіноване застосування з БМКК підвищує ефективність івабрадину.

інсульт
Не рекомендується призначати препарат відразу після перенесеного інсульту, тому що відсутні дані щодо застосування препарату в даний період.

Функції зорового сприйняття
Кораксан впливає на функцію сітківки ока. В даний час не було виявлено токсичного впливу івабрадину на сітківку ока, однак вплив препарату на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 року) на сьогоднішній день невідомо. При виникненні порушень зорових функцій, що не описаних в цьому посібнику, необхідно розглянути питання про припинення прийому препарату Кораксан ?. Пацієнтам з пігментного дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) препарат Кораксан слід приймати з обережністю.

Допоміжні речовини
До складу препарату входить лактоза, тому Кораксан не рекомендується пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

артеріальна гіпотензія
Через недостатню кількість клінічних даних препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпотензією.
Кораксан протипоказаний при тяжкій гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. і діастолічний артеріальний тиск менше 50 мм рт.ст.).

Фибрилляция предсердий (мерцательная аритмия) – сердечные аритмии
Не доказано увеличение риска развития выраженной брадикардии на фоне приема препарата Кораксан при восстановлении синусового ритма во время фармакологической кардиоверсии. Тем не менее, из-за отсутствия достаточного количества данных, при возможности отсрочить электрическую кардиоверсию, прием препарата Кораксана следует прекратить за 24 часа до ее проведения.

Применение у пациентов с врожденным синдромом удлиненного интервала QT или больных, принимающих препараты, удлиняющие интервал QT
Кораксан не следует назначать при врожденном синдроме удлиненного интервала QT, а также в комбинации с препаратами, удлиняющими интервал QT. При необходимости такой терапии необходим строгий контроль ЭКГ.

Умеренная печеночная недостаточность
При умеренно выраженной печеночной недостаточности (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) терапию препаратом Кораксан следует проводить с осторожностью.

Тяжелая почечная недостаточность
При тяжелой почечной недостаточности (КК менее 15 мл/мин) терапию препаратом Кораксан следует проводить с осторожностью.

склад

1 таблетка по 5 мг содержит:
активного вещества: ивабрадина гидрохлорида 5,39 мг, что соответствует 5,0 мг основания.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 63,91 мг, магния стеарат 0,5 мг, крахмал кукурузный 20 мг, мальтодекстрин 10 мг, кремния диоксид коллоидный безводный 0,20 мг.
Оболочка: глицерол 0,08740 мг, гипромеллоза 1,45276 мг, краситель железа оксид желтый (E172) 0,01457 мг, краситель железа оксид красный (E172) 0,00485 мг, макрогол 6000 0,09276 мг, магния стеарат 0,08740 мг, титана диоксид (Е171) 0,26026 мг.

Спосіб застосування та дози

Кораксан следует принимать внутрь 2 раза в сутки, утром и вечером во время приёма пищи.

Стабильная стенокардия . Рекомендуемая начальная доза препарата составляет 10 мг в сутки (по 1 таблетке 5 мг 2 раза в сутки).
В зависимости от терапевтического эффекта, через 3-4 недели применения суточная доза препарата может быть увеличена до 15 мг (по 1 таблетке 7,5 мг 2 раза в сутки). Если на фоне терапии препаратом Кораксан ЧСС в покое урежается до значений менее 50 уд/мин, или у больного возникают симптомы, связанные с брадикардией (такие как головокружение, повышенная утомляемость или выраженное снижение АД), необходимо уменьшить дозу препарата Кораксан (например, до 2,5 мг (по 1/2 таблетки по 5 мг) 2 раза в сутки). Если при снижении дозы препарата Кораксан ЧСС остается менее 50 уд./мин, или сохраняются симптомы выраженной брадикардии, то прием препарата следует прекратить.

Хроническая сердечная недостаточность . Рекомендуемая начальная доза препарата Кораксан составляет 10 мг в сутки (по 1 таблетке 5 мг 2 раза в сутки).
После двух недель применения суточная доза препарата Кораксан может быть увеличена до 15 мг (по 1 таблетке 7,5 мг 2 раза в сутки), если ЧСС в состоянии покоя стабильно более 60 уд./мин. В случае если ЧСС стабильно не более 50 уд./мин или в случае проявления симптомов брадикардии, таких как головокружение, повышенная утомляемость или артериальная гипотензия доза может быть уменьшена до 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 раза в сутки.
Если значение ЧСС находится в диапазоне от 50 до 60 уд./мин, рекомендуется применять препарат Кораксан в дозе 5 мг 2 раза в сутки.
Если в процессе применения препарата ЧСС в состоянии покоя стабильно менее 50 уд./мин или если у пациента отмечаются симптомы брадикардии, для пациентов, получающих препарат Кораксан в дозе 5 мг 2 раза в сутки или 7,5 мг 2 раза в сутки, доза препарата должна быть снижена.
Если у пациентов, получающих препарат Кораксан в дозе 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 раза в сутки или 5 мг 2 раза в сутки, ЧСС в состоянии покоя стабильно более 60 уд./мин, доза препарата может быть увеличена.
Если ЧСС не более 50 уд./мин или у пациента сохраняются симптомы брадикардии, применение препарата следует прекратить.

Для пациентов в возрасте 75 лет и старше рекомендуемая начальная доза препарата Кораксан составляет 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 раза в сутки. В дальнейшем возможно увеличение дозы препарата.

Порушення функції нирок. Пациентам с КК более 15 мл/мин рекомендуемая начальная доза препарата Кораксан составляет 10 мг в сутки (по 1 таблетке 5 мг 2 раза в сутки). В зависимости от терапевтического эффекта, через 3-4 недели применения доза препарата может быть увеличена до 15 мг (по 1 таблетке 7,5 мг 2 раза в сутки).
Из-за недостатка клинических данных по применению препарата Кораксан у пациентов с КК менее 15 мл/мин, препарат следует применять с осторожностью.

Нарушение функции печени . Пациентам с легкой степенью печеночной недостаточности (до 7 баллов по шкале Чайлд- Пью) рекомендуется обычный режим доз. Рекомендуемая начальная доза препарата Кораксан составляет 10 мг в сутки (по 1 таблетке 5 мг 2 раза в сутки). В зависимости от терапевтического эффекта, через 3-4 недели применения доза препарата может быть увеличена до 15 мг (по 1 таблетке 7,5 мг 2 раза в сутки).

Побічні дії

Со стороны органа зрения :
Очень часто: изменения световосприятия (фотопсия): отмечалось у 14,5 % пациентов и описывалось как преходящее изменение яркости в ограниченной зоне зрительного поля. Как правило, подобные явления провоцировались резким изменением интенсивности освещения в зоне зрительного поля. В основном, фотопсия появлялась в первые два месяца лечения с последующим повторением. Выраженность фотопсии, как правило, была слабой или умеренной. Появление фотопсии прекращалось на фоне продолжения терапии (в 77,5 % случаев) или после ее завершения. Менее чем у 1 % пациентов появление фотопсии явилось причиной отказа от лечения.
Часто: нечеткость зрения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы :
Часто: брадикардия: у 3,3 % пациентов, особенно в первые 2-3 месяца терапии, у 0,5 % пациентов развивалась выраженная брадикардия с ЧСС не более 40 уд/мин; AV блокада I степени; желудочковая экстрасистолия.
Нечасто: ощущение сердцебиения, наджелудочковая экстрасистолия.
Неуточненной частоты: артериальная гипотензия, возможно, связанная с брадикардией
Следующие нежелательные явления, выявленные в клинических исследованиях, возникали с одинаковой частотой как в группе пациентов, получавших ивабрадин, так и в группе сравнения, что предполагает их связь с заболеванием как таковым, а не с приемом ивабрадина: синусовая аритмия; стенокардия, в том числе, нестабильная; мерцательная аритмия; ішемія міокарда; инфаркт миокарда и желудочковая тахикардия.

Со стороны пищеварительной системы: нечасто: тошнота, запор, диарея.

Со стороны центральной нервной системы:
Часто: головная боль, особенно в первый месяц терапии; головокружение, возможно, связанное с брадикардией.
Нечасто: одышка, вертиго, спазмы мышц.
Неуточненной частоты: обморок, возможно связанный с брадикардией.

Лабораторные показатели: нечасто: гиперурикемия, эозинофилия, повышение концентрации креатинина в плазме крови.

Со стороны кожных покровов и подкожно-жировой клетчатки: кожная сыпь, зуд, эритема, ангионевротический отёк, крапивница.

Общие расстройства и симптомы: астения, повышенная утомляемость, недомогание, возможно, связанные с брадикардией.

лікарська взаємодія

фармакодинамічна взаємодія

Не рекомендованные сочетания

ЛС, удлиняющие интервал QT (например хинидин, дизопирамид, бепридил, соталол, ибутилид, амиодарон).

ЛС, удлиняющие QT интервал, не относящиеся к сердечно-сосудистым средствам (например пимозид, зипрасидон, сертиндол, мефлохин, галофантрин, пентамидин, цизаприд, эритромицин в/в).

Совместное применение с препаратами, удлиняющими интервал QT, может усилить урежение ЧСС, поэтому при необходимости совместного назначения следует проводить тщательный кардиоконтроль.

фармакокінетична взаємодія

Цитохром P4503A4 (CYP3A4). Ивабрадин метаболизируется в печени ферментами системы цитохрома Р450 (CYP3A4) и является очень слабым ингибитором данного цитохрома. Ивабрадин не оказывает существенного влияния на метаболизм и концентрацию в плазме крови других субстратов цитохрома CYP3A4. В то же время, ингибиторы и индукторы CYP3A4 вступают во взаимодействие с ивабрадином и влияют на его метаболизм и фармакокинетические свойства. Было установлено, что ингибиторы цитохрома CYP3A4 повышают, а индукторы цитохрома CYP3A4 уменьшают плазменные концентрации ивабрадина. Повышение концентрации ивабрадина в плазме крови повышает риск развития выраженной брадикардии.

протипоказані комбінації

Одновременное применение с сильными ингибиторами цитохрома P450, такими как противогрибковые средства группы азолов (кетоконазол, итраконазол), антибиотики из группы макролидов (кларитромицин, эритромицин пероральный, джозамицин, телитромицин), ингибиторы ВИЧ-протеаз (нелфинавир, ритонавир) и нефазодон, кетоконазол (в дозе 200 мг 1 раз в сутки) или джозамицин (в дозе 1 г 2 раза в сутки), повышают средние концентрации ивабрадина в плазме крови в 7–8 раз.

Чи не рекомендовані комбінації

Ингибиторы CYP3A4 умеренного действия. Комбинированное применение ивабрадина и средств, урежающих ЧСС — дилтиазема или верапамила, хорошо переносилось пациентами и сопровождалось повышением концентрации ивабрадина в 2–3 раза, при этом дополнительное урежение ЧСС составляло примерно 5 уд./мин.

Данное сочетание не рекомендуется.

Сочетания, требующие осторожности при применении

Ингибиторы CYP3A4 умеренного действия. Одновременное применение ивабрадина с прочими ингибиторами CYP3A4 (например флуконазол) должно начинаться с начальной дозы 2,5 мг 2 раза в день. При ЧСС реже 60 уд./мин необходим тщательный контроль ЧСС.

Грейпфрутовый сок. На фоне приема грейпфрутового сока отмечалось повышение концентрации ивабрадина в крови в 2 раза. В период терапии ивабрадином прием грейпфрутового сока должен быть сведен до минимума.

Индукторы CYP3A4, такие как рифампицин, барбитураты, фенитоин и растительные препараты, содержащие зверобой продырявленный (Hypericum perforatum) , при совместном применении могут привести к снижению концентрации в крови и активности ивабрадина и потребовать подбора более высокой дозы ивабрадина. В период терапии ивабрадином применение препаратов и продуктов, содержащих зверобой продырявленный, должно быть сведено до минимума.

Комбинированное применение с другими лекарственными средствами

Было продемонстрировано отсутствие клинически выраженного эффекта на фармакодинамику и фармакокинетику ивабрадина следующих ЛС: ингибиторы протонной помпы (омепразол, лансопразол), ингибиторы фосфодиэстеразы-5 (силденафил), ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (симвастатин), БКК-производные дигидропиридинового ряда (амлодипин, лацидипин), дигоксина и варфарина.

Показано, что ивабрадин не оказывает клинически выраженного эффекта на фармакокинетику симвастатина, амлодипина, лацидипина, фармакокинетику и фармакодинамику дигоксина, варфарина и на фармакодинамику ацетилсалициловой кислоты.

В пилотном исследовании III фазы применение указанных ниже лекарственных средств не имело специальных ограничений, в связи с чем они могут назначаться в комбинации с ивабрадином без особых мер предосторожности: ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, диуретики, нитраты короткого и пролонгированного действия, ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, фибраты, ингибиторы протонной помпы, пероральные гипогликемические средства, ацетилсалициловая кислота и другие антитромботические средства.

Передозування

Симптомы: выраженная и продолжительная брадикардия.

Лечение выраженной брадикардии должно быть симптоматическим и проводиться в специализированных отделениях. В случае развития брадикардии в сочетании с нарушениями показателей гемодинамики показано симптоматическое лечение с внутривенным введением бета-адреномиметиков, таких как изопреналин.
При необходимости возможна постановка искусственного водителя ритма.

Умови зберігання

Специальных условий хранения не требуется. В недоступных для детей местах.

Термін придатності

3 роки.

Діюча речовина

Ивабрадин

Похожее видео

Дополнительная информация

Кораксан таблетки 5 мг, 56 шт. производит Сервье, страна производства Франция. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Раеном таблетки покрыт.плен.об. 5 мг 56 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Кораксан таблетки 5 мг, 56 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!