Купить Ко-эксфорж таблетки 10 мг+160 мг+12,5 мг, 28 шт.

КО-ЭКСФОРЖ является комбинацией трех антигипертензивных компонентов с дополняющим друг друга механизмом контроля АД: амлодипина (производное дигидропиридина) - блокатора медленных кальциевых каналов, валсартана - антагониста рецепторов ангиотензина II (АТII) и гидрохлоротиазида- тиазидного диуретика. Комбинация этих компонентов приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом в отдельности.

Амлодипин

Амлодипин, входящий в состав препарата Ко-Эксфорж, ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым расслабляющим эффектом на гладкие мышцы сосудов, вызывающим уменьшение ОПСС и снижение АД.

После приема в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией амлодипин вызывает расширение сосудов, приводящее к снижению АД (в положении больного "лежа" и "стоя"). Снижение АД не сопровождается существенным изменением ЧСС и активности катехоламинов при длительном применении.

Концентрации препарата в плазме крови коррелируют с терапевтическим ответом, как у молодых, так и у пожилых пациентов.

При артериальной гипертензии у пациентов с нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к уменьшению сопротивления почечных сосудов, увеличению скорости клубочковой фильтрации и эффективного почечного кровотока плазмы без изменения фильтрационной фракции и выраженности протеинурии.

Также как и при применении других блокаторов медленных кальциенвых каналов, на фоне приема амлодипина у пациентов с нормальной функцией левого желудочка наблюдалось изменение гемодинамических показателей функции сердца в покое и при физической нагрузке: небольшое увеличение сердечного индекса, без значительного влияния на максимальную скорость нарастания давления в левом желудочке, на конечно-диастолическое давление и объем левого желудочка. Гемодинамические исследования у интактных животных и здоровых добровольцев показали, что снижение АД под влиянием амлодипина в диапазоне терапевтических доз не сопровождается отрицательным инотропным действием даже при одновременном применении с бета-адреноблокаторами.

Амлодипин не изменяет функцию синоатриального узла и не влияет на AV-проводимость у интактных животных и здоровых добровольцев. При применении амлодипина в комбинации с бета-адреноблокаторами у пациентов с артериальной гипертензией или со стенокардией снижение АД не сопровождается нежелательными изменениями электрокардиографических параметров.

Доказана клиническая эффективность амлодипина у пациентов со стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ангиографически подтвержденным поражением коронарных артерий.

В продолжительном плацебо-контролируемом исследовании (PRAISE-2) у больных с хронической сердечной недостаточностью (III и IV функционального класса по классификации NYHA) неишемической этиологии, при применении амлодипина отмечалось увеличение частоты развития отека легких, при отсутствии значимых различий по частоте развития ухудшения течения хронической сердечной недостаточности в сравнении с плацебо.

Риск инфаркта миокарда или увеличения тяжести течения стенокардии: редко при начале терапии блокаторами медленных кальциевых каналов или при увеличении их дозы у пациентов, особенно с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией, тяжелым обструктивным заболеванием коронарных артерий, возникало увеличение частоты, длительности и тяжести приступов стенокардии или развивался острый инфаркт миокарда. Аритмия (включая желудочковую тахикардию и фибрилляцию предсердий) также была отмечена при применении блокаторов медленных кальциевых каналов. Эти нежелательные явления было невозможно дифференцировать от естественного течения заболеваний.

Валсартан

Валсартан - активный и специфический антагонист рецепторов ангиотензина II, предназначенный для приема внутрь. Он действует избирательно на рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Увеличение плазменной концентрации несвязанного ангиотензина II вследствие блокады AT1-рецепторов под влиянием валсартана может стимулировать незаблокированные AT2-рецепторы, которые противодействуют эффектам стимуляции AT1-рецепторов. Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа AT2.

Валсартан не ингибирует АПФ, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и вызывает разрушение брадикинина. Т.к. при применении антагонистов ангиотензина II не происходит ингибирование АПФ и накопление брадикинина или субстанции Р, развитие сухого кашля маловероятно.

В сравнительных клинических исследованиях валсартана с ингибитором АПФ частота развития сухого кашля была достоверно ниже (р
При лечении валсартаном больных с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.

Антигипертензивный эффект проявляется в течение 2 ч у большинства больных после однократного приема валсартана внутрь. Максимальное снижение АД развивается через 4-6 ч. После приема валсартана длительность гипотензивного эффекта сохраняется более 24 ч. При повторном применении максимальное снижение АД вне зависимости от принятой дозы обычно достигается в пределах 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Резкое прекращение приема валсартана не сопровождается резким повышением АД или другими нежелательными клиническими последствиями. Применение валсартана у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (II-IV функционального класса по классификации NYHA) приводит к значительному снижению числа госпитализаций по поводу сердечно-сосудистых заболеваний (что особенно выражено у больных, не получающих ингибиторы АПФ или бета-адреноблокаторы). При приеме валсартана у пациентов с левожелудочковой недостаточностью (стабильное клиническое течение) или с нарушением функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда отмечается снижение сердечно-сосудистой смертности.

Гидрохлоротиазид

Точкой приложения действия тиазидных диуретиков являются дистальные извитые почечные канальцы. При воздействии тиазидных диуретиков на высокочувствительные рецепторы дистальных канальцев коркового слоя почек происходит подавление реабсорбции ионов натрия (Na+) и хлора (Сl-). Подавление ко-транспортной системы Na+ и Сl-, по-видимому, происходит за счет конкуренции за участки связывания ионов Сl- в данной системе. В результате этого выведение ионов натрия и хлора увеличивается примерно в равной степени. В результате диуретического действия наблюдается уменьшение ОЦК, вследствие чего повышается активность ренина, секреция альдостерона, выведение почками калия и, следовательно, снижение содержания калия в сыворотке крови.

Амлодипин+валсартан +гидрохлоротиазид

При применении тройной комбинированной терапии амлодипин+валсартан+гидрохлоротиазид отмечалось более выраженное снижение систолического и диастолического АД, по сравнению с применением двойных комбинаций: валсартан+гидрохлоротиазид, амлодипин+валсартан и амлодипин+гидрохлоротиазид. У больных с артериальной гипертензией II и III степени (исходное среднее АД 170/107 мм рт.ст.) при применении комбинированной терапии амлодипин+валсартан+гидрохлоротиазид в суточной дозе 10 мг+320 мг+25 мг в течение 8 недель среднее снижение систолического и диастолического АД составляло 39.7/24.7 мм рт.ст. (по сравнению с 32.0/19.7 мм рт.ст., 33.5/21.5 мм рт. ст., 31.5/19.5 мм рт.ст. на фоне комбинированной терапии валсартан+гидрохлоротиазид в дозе 320 мг+25 мг, амлодипин+валсартан в дозе 10 мг+320 мг и амлодипин+гидрохлоротиазид в дозе 10 мг+25 мг соответственно).

Наибольший антигипертензивный эффект препарата Ко-Эксфорж наблюдается через 2 недели после начала применения препарата в максимальной индивидуальной дозе внутрь.

При применении Ко-Эксфоржа достижение целевого АД (менее 140/90 мм рт.ст.) отмечалось у 71% больных, по сравнению с 45-54% на фоне применения двойных комбинаций.

После приема препарата антигипертензивное действие сохраняется в течение 24 ч.

Терапевтическая эффективность препарата Ко-Эксфорж не зависит от возраста, пола и расовой принадлежности пациентов.

Таблетки.

28 шт.

КО-Ексфорж є комбінацією трьох антигіпертензивних компонентів з взаємодоповнюючим механізмом контролю артеріального тиску: амлодипіну (похідне дигідропіридину) - блокатора повільних кальцієвих каналів, валсартана - антагоніста рецепторів ангіотензину II (АТII) і гідрохлоротіазіда- гідрохлортіазиду. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження артеріального тиску в порівнянні з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо.

амлодипін

Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Ексфорж, пригнічує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення ОПСС і зниження артеріального тиску.

Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (в положенні хворого "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною ЧСС і активності катехоламінів при тривалому застосуванні.

Концентрації препарату в плазмі крові корелюють з терапевтичним відповіддю, як у молодих, так і у літніх пацієнтів.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції і вираженості протеїнурії.

Також як і при застосуванні інших блокаторів повільних кальціенвих каналів, на тлі прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця в спокої і при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу, без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в лівому шлуночку, на кінцево-діастолічний тиск і об'єм лівого шлуночка. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і здорових добровольців показали, що зниження артеріального тиску під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла і не впливає на AV-провідність у інтактних тварин і здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів.

Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичну стенокардію і ангиографически підтвердженим ураженням коронарних артерій.

У тривалому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у хворих з хронічною серцевою недостатністю (III і IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічної етіології, при застосуванні амлодипіну відзначалося збільшення частоти розвитку набряку легенів, при відсутності значущих відмінностей по частоті розвитку погіршення перебігу хронічної серцевої недостатності в порівнянні з плацебо.

Ризик інфаркту міокарда або збільшення тяжкості перебігу стенокардії: рідко при початку терапії блокаторами повільних кальцієвих каналів або при збільшенні їх дози у пацієнтів, особливо з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, тяжким обструктивним захворюванням коронарних артерій, виникало збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів стенокардії або розвивався гострий інфаркт міокарда. Аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) також була відзначена при застосуванні блокаторів повільних кальцієвих каналів. Ці небажані явища було неможливо диференціювати від природного перебігу захворювань.

валсартан

Валсартан - активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому всередину. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які відповідальні за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори, які протидіють ефектів стимуляції AT1-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.

Валсартан не пригнічує АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Оскільки при застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається інгібування АПФ і накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірно.

У порівняльних клінічних дослідженнях валсартана з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була значно нижче (р
При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, не впливаючи ЧСС.

Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 год у більшості хворих після одноразового прийому валсартану всередину. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 год. Після прийому валсартану тривалість гіпотензивного ефекту зберігається більше 24 годин. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску незалежно від прийнятої дози зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження числа госпіталізацій з приводу серцево-судинних захворювань (що є особливо актуальним у хворих, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.

Гідрохлортіазид

Точкою дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазиднихдіуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців коркового шару нирок відбувається придушення реабсорбції іонів натрію (Na +) і хлору (Сl-). Придушення ко-транспортної системи Na + і Сl-, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів Сl- в даній системі. В результаті цього виведення іонів натрію і хлору збільшується приблизно в рівній мірі. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію і, отже, зниження вмісту калію в сироватці крові.

Амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид

При застосуванні потрійної комбінованої терапії амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид зазначалося більш виражене зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, в порівнянні з застосуванням подвійних комбінацій: валсартан + гідрохлортіазид, амлодипін + валсартан і амлодипін + гідрохлортіазид. У хворих з артеріальною гіпертензією II і III ступеня (вихідне середній АТ 170/107 мм рт.ст.) при застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид в добовій дозі 10 мг + 320 мг + 25 мг протягом 8 тижнів середнє зниження систолічного і діастолічного АТ становило 39.7 / 24.7 мм рт.ст. (У порівнянні з 32.0 / 19.7 мм рт.ст., 33.5 / 21.5 мм рт. Ст., 31.5 / 19.5 мм рт.ст. на фоні комбінованої терапії валсартан + гідрохлортіазид в дозі 320 мг + 25 мг, амлодипін + валсартан в дозі 10 мг + 320 мг і амлодипін + гідрохлортіазид в дозі 10 мг + 25 мг відповідно).

Найбільший антигіпертензивний ефект препарату Ко-Ексфорж спостерігається через 2 тижні після початку застосування препарату в максимальній індивідуальній дозі всередину.

При застосуванні Ко-Ексфоржу досягнення цільового АТ (менше 140/90 мм рт.ст.) зазначалося у 71% хворих, у порівнянні з 45-54% на тлі застосування подвійних комбінацій.

Після прийому препарату Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.

Терапевтична ефективність препарату Ко-Ексфорж не залежить від віку, статі та расової приналежності пацієнтів.

Артеріальна гіпертензія II і III ступеня.

Підвищена чутливість до амлодипіну, валсартаном, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, похідним дигідропіридину і іншим допоміжних компонентів препарату;

Вагітність і період грудного вигодовування;

Виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Child-Pough);

Виражені порушення функції ночек (Cl креатиніну менше 30 мл / хв), анурія;

Рефрактерні до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами;

Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ко-Ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту креатиніну і калію в плазмі крові.
Скасування бета-блокаторів. При необхідності скасування бета-блокаторів перед початком терапії препаратом Ко-Ексфорж, дозу бета-блокаторів слід зменшувати поступово. Оскільки до складу препарату Ко-Ексфорж не входить бета-адреноблокатор, застосування препарату не запобігає розвитку синдрому відміни, що виникає при різкому припиненні терапії бета-адреноблокаторами.
Виражене зниження артеріального тиску. У контрольованих дослідженнях при застосуванні препарату Ко-Ексфорж в максимальній добовій дозі (10 мг + 320 мг + 25 мг) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією II і III ступеня в 1,7% випадків спостерігалося виражене зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію (в порівнянні 1 , 8, 0,4 і 0,2% на тлі комбінованої терапії валсартан + гідрохлортіазид в дозі 320 мг + 25 мг, амлодипін + валсартан в дозі 10 мг + 320 мг і амлодипін + гідрохлортіазид в дозі 10 мг + 25 мг, відповідно) . У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти з піднятими ногами, при необхідності провести в / в інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Після стабілізації артеріального тиску лікування препаратом Ко-Ексфорж може бути продовжено.
Гипонатриемия і / або зниження ОЦК. У хворих з активованою РААС (наприклад при дефіциті ОЦК і / або гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), при прийомі антагоністів ангіотензинових рецепторів, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування препаратом Ко-Ексфорж слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і / або об'єму циркулюючої крові або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При застосуванні препарату Ко-Ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові.
Зміна концентрації калію в плазмі крові. У контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації амлодідін + валсартан + гідрохлортіазид в максимальній добовій дозі 10 мг + 320 мг + 25 мг у пацієнтів з помірною та важкою ступенем артеріальної гіпертензії частота розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові менше 3,5 ммоль / л) становила 9,9% в порівнянні з 24,5, 6,6 і 2,7% на тлі комбінованої терапії амлодипін + гідрохлортіазид в дозі 10 мг + 25 мг, валсартан + гідрохлортіазид в дозі 320 мг + 25 мг і амлодипін + валсартан в дозі 10 мг + 320 мг відповідно. Частота відміни терапії внаслідок розвитку гіпокаліємії становила 0,2% (1 пацієнт) в групах препарату Ко-Ексфорж і амлодипін + гідрохлортіазид. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ко-Ексфорж, гіперкаліємія (вміст калію в плазмі крові понад 5,7 ммоль / л) відзначалася в 0,4% випадків (в порівнянні з 0,20,7% на тлі застосування подвійних комбінацій). При застосуванні препарату Ко-Ексфорж в контрольованому дослідженні взаємопротилежні ефекти валсартану в дозі 320 мг на добу і гідрохлортіазиду в дозі 25 мг на добу на вміст калію в сироватці крові практично врівноважували один одного у багатьох пацієнтів. В інших випадках у пацієнтів відзначалася або гіпо-, або гіперкаліємія. При застосуванні препарату Ко-Ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові.
Системна червона вовчанка. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, повідомлялося про посилення течії або розвитку системного червоного вовчака.
Інші метаболічні порушення. Тіазиди можуть порушувати толерантність до глюкози і підвищувати плазмові концентрації холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти.
При застосуванні тіазидних діуретиків можливе зменшення виведення кальцію, що приводить до розвитку помірної гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії препаратом Ко-Ексфорж може свідчити про прихований гіперпаратиреоз.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Деякі побічні ефекти препарату, в т.ч. запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом і виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

Амлодипіну безілат 6.94 мг, що відповідає змісту амлодіпіна 5 мг, валсартан 160 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг.

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк.

Препарат слід приймати всередину (бажано вранці), запиваючи невеликою кількістю води незалежно від прийому їжі.

Для зручності, пацієнти, які отримують терапію амлодипином, валсартаном і гідрохлортіазидом в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Ексфорж, що містить ті ж дози активних компонентів, а також при недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан + гідрохлортіазид, амлодипін + валсартан і амлодипін + гідрохлортіазид), хворі можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Ексфорж у відповідних дозах.

У разі якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Ексфорж, для досягнення подібного зниження артеріального тиску пацієнтам може бути призначений препарат Ко-Ексфорж, що містить більш низьку дозу активного компонента, що викликав даний побічний ефект.

Рекомендовані добові дози препарату Ко-Ексфорж складають:

- 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (1 таблетки, що містить амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид в дозах 5 мг + 160 мг + 12,5 мг);

- 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (1 таблетки, що містить амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид в дозах 10 мг + 160 мг + 12,5 мг);

- 10 мг + 320 мг + 25 мг (2 таблетки, що містять амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид в дозах 5 мг + 160 мг + 12,5 мг).

Максимальний антигіпертензивний ефект препарату відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза препарату становить 10 мг + 320 мг + 25 мг /

У пацієнтів старше 65 років корекція дози препарату не потрібна.

Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Ексфорж у дітей і підлітків (молодше 18 років) поки не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у даній категорії пацієнтів.

У хворих з легкими і помірними порушеннями функції нирок (КК більше 30 мл / хв) і печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна.

Для оцінки частоти використані наступні критерії (відповідно до класифікації ВООЗ): дуже часто (? 1/10); часто (? 1/100, Порушення з боку обміну речовин і харчування: часто - гіпокаліємія; нечасто - анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіпонатріємія.
Порушення психіки: нечасто - безсоння / порушення сну, сонливість.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - порушення координації; постуральне запаморочення і запаморочення, обумовлене фізичним навантаженням, смакові порушення, загальмованість, парестезії, нейропатія, в т.ч. периферична, непритомність.
З боку органу зору: нечасто - зорові порушення.
З боку органів слуху та лабіринтові порушення: нечасто - вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження артеріального тиску; нечасто - тахікардія, ортостатична гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - кашель, задишка, роздратування в горлі.
З боку травної системи: часто - диспепсія; нечасто - дискомфорт в животі, біль у верхній частині живота, неприємний запах з рота, діарея, сухість у роті, нудота, блювота.
З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини: нечасто - підвищене потовиділення, свербіж.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто - біль у спині, набряки в області суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, біль у м'язах, біль у кінцівках.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто - полакіурія; нечасто - підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто - еректильна дисфункція.
Загальні розлади і порушення в місці введення: часто - периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто - Абаза, порушення ходи, астенія, загальна слабкість, біль в області грудної клітини.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто - підвищення вмісту азоту сечовини в плазмі крові, гіперурикемія, підвищення маси тіла.
амлодипін
Для оцінки частоти використані наступні критерії (відповідно до класифікації ВООЗ): дуже часто (? 1/10); часто (?1/100, Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко — лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко — реакции повышенной чувствительности.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: очень редко — гипергликемия.
Нарушения психики: нечасто — бессонница/нарушения сна, сонливость, лабильность настроения.
Со стороны нервной системы: часто — головокружение, головная боль; нечасто — вкусовые нарушения, парестезии, обморок, тремор; очень редко — мышечный гипертонус, периферическая нейропатия, нейропатия; частота неизвестна — экстрапирамидные нарушения.
Со стороны органа зрения: нечасто — зрительные нарушения.
Со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: нечасто — шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — ощущение сильного сердцебиения, приливы крови к лицу; нечасто — выраженное снижение АД; очень редко — васкулит, аритмии (включая брадикардию, желудочковую тахикардию, фибрилляцию предсердий).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто — одышка, ринит; дуже рідко - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: часто — дискомфорт в животе, боль в верхней части живота, тошнота; нечасто — изменение частоты дефекации, диарея, сухость во рту, диспепсия, рвота; очень редко — гастрит, гиперплазия десен, панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко — повышение активности печеночных ферментов, повышение концентрации билирубина в плазме крови, гепатит, внутрипеченочный холестаз, желтуха.
Со стороны кожи и подкожно-жировой клетчатки: нечасто — алопеция, повышенное потоотделение, зуд, сыпь, в т.ч. экзантема, пурпура, изменение цвета кожи; очень редко — ангионевротический отек, мультиформная эритема, крапивница.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: нечасто — артралгия, боль в спине, спазмы мышц, миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто — нарушения мочеиспускания, никтурия, поллакиурия.
Со стороны половых органов и молочной железы: нечасто — эректильная дисфункция, гинекомастия.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: часто — повышенная утомляемость, отеки; нечасто — астения, дискомфорт, общая слабость, боль в области грудной клетки, боль различной локализации.
Лабораторные и инструментальные данные: нечасто — повышение или снижение массы тела.
валсартан
Для оценки частоты использованы следующие критерии (согласно классификации ВОЗ): очень часто (?1/10 назначений); часто (?1/100, Со стороны крови и лимфатической системы: частота неизвестна — снижение гемоглобина и гематокрита, лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: частота неизвестна — реакции гиперчувствительности.
Со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: нечасто — вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: частота неизвестна — васкулит.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто — кашель.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто — абдоминальный дискомфорт, боль в верхней части живота.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: частота неизвестна — повышение активности печеночных ферментов, повышение концентрации билирубина в плазме крови.
Со стороны кожи и подкожно-жировой клетчатки: частота неизвестна — ангионевротический отек, зуд, сыпь.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: частота неизвестна — миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: частота неизвестна — повышение концентрации креатинина в плазме крови, нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: нечасто — повышенная утомляемость.

амлодипін

При монотерапии амлодипином не отмечается клинически значимого взаимодействия с тиазидными диуретиками, бета-адреноблокаторами, ингибиторами АПФ, нитратами длительного действия, нитроглицерином для подъязычного применения, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафилом, антацидными препаратами (магния гидроксид, гель алюминия гидроксида, симетикон), циметидином, НПВП, антибиотиками и гипогликемическими препаратами для приема внутрь.

Ингибиторы изофермента CYP 3A4. При применении амлодипина вместе с дилтиаземом, у пожилых пациентов отмечается замедление метаболизма амлодипина, вероятно за счет ингибирования изофермента CYP3A4, что приводит к увеличению концентрации амлодипина в плазме крови приблизительно на 50% и повышению его системной экспозиции. При применении амлодипина вместе с мощными ингибиторами CYP3A4 (например, кетоконазол, итраконазол и ритонавир) возможно выраженное повышение системной экспозиции амлодипина.

Индукторы изофермепта CYP3A4. Поскольку применение амлодипина вместе с индукторами изофермента CYP3A4 (например, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примидон, рифампицин, грейпфрутовый сок, растительные препараты, содержащие зверобой продырявленный), может приводить к выраженному снижению его концентрации в плазме крови, при назначении амлодипина с индукторами CYP3A4, следует контролировать его содержание в плазме крови.

валсартан

Установлено, что при монотерапии валсартаном отсутствует клинически значимое взаимодействие со следующими лекарственными средствами: циметидином, варфарином, фуросемидом, дигоксином, атенололом, индометацином, гидрохлоротиазидом, амлодипином, глибенкламидом.

При одновременном применении с биологически активными добавками, содержащими калий, калийсберегающими диуретиками, калийсодержащими заменителями соли, или с другими препаратами, которые могут вызывать повышение содержание калия в крови (например, с гепарином), следует соблюдать осторожность и проводить регулярный контроль содержания капия в крови.

При применении валсартана вместе с НПВП возможно уменьшение антигипертензивного действия валсартана.

Гідрохлортіазид

Литий. При одновременном применении с ингибиторами АПФ и диуретиками сообщалось о случаях обратимого повышения плазменной концентрации лития и его токсического действия. Поэтому при одновременном применении гидрохлоротиазида и препаратов лития рекомендуется контроль концентрации лития в плазме крови.

Миорелаксанты периферического действия. Тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, потенцируют действие миорелаксантов периферического действия.

НПВП. Возможно уменьшение диуретического и антигипертензивного действия тиазидного компонента препарата Ко-Эксфорж при одновременном применении с НПВП, например, с ацетилсалициловой кислотой, индометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності.

Лекарственные средства, которые могут вызвать повышение содержания калия в плазме крови. Риск развития гипокалиемии повышается при одновременном назначении других диуретиков, ГКС, АКТГ, амфотерицина В, карбеноксолона и ацетилсалициловой кислоты (в дозе более 3 г). Следует соблюдать осторожность при одновременном применении препарата Ко-Эксфорж с солями калия, калийсберегающими диуретиками, калийсодержащими заменителями пищевой соли, а также с лекарственными препаратами, которые могут вызвать повышение содержания калия в крови (например, гепарин).

Сердечные гликозиды. Тиазидные диуретики могут вызвать такие нежелательные эффекты как гипокалиемия или гипомагниемия; данные состояния повышают риск развития аритмии при одновременном применении сердечных гликозидов.

Гипогликемические средства для приема внутрь и инсулин. При применении препарата у пациентов с сахарным диабетом может потребоваться коррекция дозы инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь. Поскольку при применении гидрохлоротиазида вместе с метформином возможно развитие молочнокислого ацидоза (вследствие нарушения функции на фоне терапии гидрохлоротиазидом), следует соблюдать осторожность при применении препарата Ко-Эксфорж у пациентов, получающих лечение метформином.

Антихолинергические средства. Возможно повышение биодоступности тиазидного диуретика при одновременном применении м-холиноблокаторов (например, атропин, бипериден), что, по-видимому, связано со снижением моторики ЖКТ и замедлением скорости опорожнения желудка.

Метилдопа. Сообщалось о случаях развития гемолитической анемии при одновременном назначении гидрохлоротиазида и метилдопы.

Колестирамин уменьшает всасывание тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид.

Витамин D и соли кальция. При совместном применении тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, с витамином D или солями кальция возможно повышение содержания кальция в сыворотке крови.

Циклоспорин. Одночасне призначення циклоспорину може підвищити ризик розвитку гіперурикемії і появи симптомів, що нагадують загострення подагри.

Карбамазепин. У пациентов, принимающих гидрохлоротиазид одновременно с карбамазепином возможно развитие гипонатриемии. Поскольку у больных, получающих одновременно терапию гидрохлоротиазидом и карбамазепином, возможно развитие гипонатриемии, при назначении препарата Ко-Эксфорж вместе с карбамазепином следует проводить соответствующий контроль содержания натрия в плазме крови.

Другие виды взаимодействия. Одновременное назначение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, может привести к увеличению частоты развития реакций повышенной чувствительности к аллопуринолу; увеличению риска развития побочных эффектов амантадина; усилению гипергликемического действия диазоксида; уменьшению выведения почками цитотоксических средств (например, циклофосфамида, метотрексата) и к потенцированию их миелосупрессивного действия.

Данные о случаях передозировки препарата в настоящее время отсутствуют.
Симптомы: при передозировке валсартана можно ожидать развитие выраженного снижения АД и головокружения.
Передозировка амлодипина может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и возможной рефлекторной тахикардии. Сообщаюсь также о возникновении выраженного и длительного снижения АД вплоть до развития шока с летальным исходом.
Основными клиническими проявлениями передозировки гидрохлоротиазида являются симптомы, связанные с потерей электролитов (гипокалиемия, гипохлоремия) и дегидратацией вследствие стимуляции диуреза. Самые частые симптомы передозировки — тошнота и сонливость. Гипокалиемия может сопровождаться мышечными спазмами. При сопутствующем применении сердечных гликозидов (или других антиаритмических препаратов) гипокалиемия может усиливать аритмию сердца.
Лечение: при случайной передозировке следует вызвать рвоту (если препарат был принят недавно) или провести промывание желудка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або через 2 години після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При выраженном снижении АД пациента следует уложить с приподнятыми ногами, принять активные меры по повышению АД, поддержанию деятельности сердечно-сосудистой системы, включая регулярный контроль функции сердца и дыхательной системы, ОЦК и количества выделяемой мочи. При відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу і АТ можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. В/в введение растворов солей кальция может быть эффективным для устранения БКК.
Виведення валсартану і амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірно. Гидрохлоротиазид может быть удален из системного кровообращения с помощью гемодиализа.

Препарат слід зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ° С.

1,5 року.

Амлодипин, Валсартан, Гидрохлортиазид

Ко-Эксфорж таблетки 10 мг+160 мг+12,5 мг, 28 шт. производит Новартис, страна производства Швейцария. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Ко-Эксфорж таблетки 10 мг+160 мг+12,5 мг, 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!