Купить Клабакс од 500мг таб. пролонг. дейст. покр. плен. об. х7 (r)

Клабакс ОД

Klabax OD

Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой

1 табл. содержит кларитромицин 500 мг

7 шт.

Клабакс ОД оказывает антибактериальное, бактериостатическое, бактерицидное действие.

Бактериальные инфекции, вызванные чувствительными микроорганизмами: инфекции верхних дыхательных путей (ларингит, фарингит, тонзиллит, синусит), нижних отделов дыхательных путей (бронхит, в т.ч. обострение хронического бронхита, пневмония, атипичная пневмония), кожи и мягких тканей (фолликулит, фурункулез, импетиго, раневая инфекция), средний отит; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (эрадикация Helicobacter pylori в составе комбинированной терапии), микобактериоз (в т.ч. атипичный, в сочетании с этамбутолом и рифабутином), хламидиоз.

повышенная чувствительность к антибиотикам из группы макролидов; совместное использование с дериватами спорыньи; совместное использование с цизапридом, пимозидом, астемизолом и терфенадином. У больных, принимающих эти препараты одновременно с кларитромицином, отмечается повышение их концентрации в крови. При этом возможно удлинение интервала QT и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую пароксизмальную тахикардию, фибрилляцию желудочков и трепетание или мерцание желудочков; тяжелые нарушения функции печени и/или почек (Cl креатинина — менее 30 мл/мин); порфирия; детский возраст до 12 лет.

Применение Клабакса ОД при беременности возможно только в тех случаях, когда ожидаемый эффект терапии превышает потенциальный риск для плода при отсутствии альтернативной подходящей терапии (адекватных и строго контролируемых исследований безопасности применения у беременных женщин не проводили). Если беременность наступила в период лечения кларитромицином, пациентка должна быть предупреждена о возможном риске для плода. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание (кларитромицин и его активный метаболит проникают в грудное молоко, безопасность применения при кормлении грудью не установлена).

Внутрь, во время еды, не разламывая, не разжевывая, проглатывая целиком.

Взрослые и дети старше 12 лет — обычно по 500 мг 1 раз в день. В тяжелых случаях дозу увеличивают до 500 мг 2 раза в сутки.

Продолжительность лечения — 7—14 дней.

Для пациентов с Cl креатинина 30—60 мл/мин только при тяжелых инфекциях возможно назначение в дозе 500 мг 1 раз в сутки (т.е. снижение суточной дозы на 50%).

Наиболее часто отмечаются жалобы со стороны ЖКТ (тошнота, диспепсия, боли в животе, рвота и диарея). Имеются сообщения о развитии псевдомембранозного колита от среднетяжелого до угрожающего жизни. К другим побочным реакциям относятся головные боли, нарушения вкуса и преходящее повышение активности ферментов печени.

Имеются сообщения о редких случаях развития парестезии, а также гепатита с повышением уровня ферментов печени в крови и развитием холестаза и желтухи, который в некоторых случаях был тяжелым, но, как правило, обратимым. В исключительных случаях наблюдалась печеночная недостаточность с летальным исходом.

Известно о редких случаях увеличения концентрации креатинина в сыворотке, развитии интерстициальных нефритов, развитии почечной недостаточности.

При приеме кларитромицина наблюдались аллергические реакции, интенсивность которых варьировала от крапивницы и кожной сыпи до анафилаксии и синдрома Стивенса-Джонсона.

Имеются сообщения о потере слуха в период лечения кларитромицином, который в большинстве случаев восстанавливался после отмены препарата. Возможно нарушение вкуса.

Есть данные о развитии глосситов, стоматитов, кандидоза слизистой оболочки полости рта и изменении цвета языка в период лечения кларитромицином. Сообщается также об обратимом в большинстве случаев изменении цвета зубов у больных, получавших кларитромицин.

В редких случаях отмечалась гипогликемия; в ряде этих случаев гипогликемия развивалась у больных, принимавших в период лечения кларитромицином гипогликемические средства для перорального приема или инсулин.

Сообщается об отдельных случаях тромбоцитопении и лейкопении.

При приеме кларитромицина наблюдалось транзиторное побочное действие на центральную нервную систему: головокружение, тревога, страх, бессонница, ночные кошмары, шум в ушах, спутанность сознания, дезориентация, галлюцинации, психозы и деперсонализация.

При лечении кларитромицином, как и при использовании других макролидов, крайне редко наблюдалось удлинение интервала QT, желудочковая аритмия, в т.ч. желудочковая пароксизмальная тахикардия и трепетание или мерцание желудочков.

При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.

С осторожностью назначают на фоне препаратов, метаболизирующихся печенью (рекомендуется измерять их концентрацию в крови).

В случае совместного назначения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать ПВ.

Необходимо обратить внимание на возможность перекрестной устойчивости между кларитромицином и другими антибиотиками из группы макролидов, а также линкомицином и клиндамицином.

При длительном или повторном применении препарата возможно развитие суперинфекции (повторное заражение теми же возбудителями на фоне развившейся болезни).

При одновременном приеме увеличивает концентрацию в крови препаратов, метаболизирующихся в печени с помощью ферментов цитохрома Р450 — непрямых антикоагулянтов, карбамазепина, теофиллина, астемизола, цизаприда, терфенадина (в 2—3 раза), триазолама, мидазолама, циклоспорина, дизопирамида, фенитоина, рифабутина, ловастатина, дигоксина, алкалоидов спорыньи и др.

Сообщается о редких случаях острого некроза скелетных мышц, совпадающих по времени с одновременным назначением кларитромицина и ингибиторов гидроксиметилглутарил-КоА-редуктазы — ловастатина и симвастатина.

Имеются сообщения о повышения концентрации дигоксина в плазме больных, получавших одновременно дигоксин и таблетки кларитромицина. У таких больных необходимо постоянно контролировать содержание дигоксина в сыворотке, чтобы избежать дигиталисной интоксикации.

Кларитромицин может уменьшать клиренс триазолама и, таким образом, повышать его фармакологические эффекты с развитием сонливости и спутанности сознания.

Одновременное использование кларитромицина и эрготамина (дериваты спорыньи) может привести к острой эрготаминовой интоксикации, проявляющейся тяжелым периферическим вазоспазмом.

Одновременное назначение ВИЧ-инфицированным взрослым зидовудина перорально и таблеток кларитромицина может привести к уменьшению равновесных концентраций зидовудина. Учитывая то, что кларитромицин, вероятно, изменяет всасывание назначаемого внутрь одновременно с ним зидовудина, этого взаимодействия в значительной степени удается избежать при приеме кларитромицина и зидовудина в различные часы суток (с интервалом не менее 4 ч).

При одновременном назначении кларитромицина и ритонавира возрастают значения сывороточной концентрации кларитромицина. Коррекция дозы кларитромицина в этих случаях у больных с нормальной функцией почек не требуется. Однако у больных с Cl креатинина от 30 до 60 мл/мин дозу кларитромицина следует снизить на 50%, а при Cl креатинина менее 30 мл/мин не следует назначать таблетки кларитромицина пролонгированного действия. Таким больным назначается кларитромицин быстрого высвобождения по 250 или 500 мг. При одновременном лечении ритонавиром не следует назначать кларитромицин в дозах свыше 1 г/сут.

Симптомы: вероятно развитие симптомов со стороны ЖКТ (тошнота, рвота, диарея); головная боль, спутанность сознания.

Лечение: немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и перитонеальный диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в сыворотке крови.

При температуре не выше 25 °C.

2 года.

Клабакс OD

Klabax OD

Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою

1 табл. містить кларитроміцин 500 мг

7 шт.

Клабакс OD надає антибактеріальну, бактеріостатична, бактерицидна дія.

Бактеріальні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит), нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, у т.ч. загострення хронічного бронхіту, пневмонія, атипова пневмонія), шкіри і м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція), середній отит; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ерадикація Helicobacter pylori у складі комбінованої терапії), микобактериоз (у т. ч. атиповий, в поєднанні з этамбутолом і рифабутином), хламідіоз.

підвищена чутливість до антибіотиків з групи макролідів; спільне використання з дериватами ріжків; спільне застосування з цизапридом, пімозидом, астемізолом і терфенадином. У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення їх концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT і розвиток серцевих аритмій, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків і тріпотіння або мерехтіння шлуночків; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок (Cl креатиніну - менше 30 мл/хв); порфирія; дитячий вік до 12 років.

Застосування Клабакса ОД при вагітності можливе тільки в тих випадках, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода при відсутності альтернативної відповідної терапії (адекватних і строго контрольованих досліджень безпеки застосування у вагітних жінок не проводили). Якщо вагітність настала в період лікування кларитроміцином, пацієнтка повинна бути попереджена про можливий ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування (кларитроміцин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко, безпека застосування при годуванні груддю не встановлена).

Всередину, під час їжі, не розламуючи, не розжовуючи, проковтуючи повністю.

Дорослі та діти старше 12 років - зазвичай по 500 мг 1 раз на день. У важких випадках дозу збільшують до 500 мг 2 рази на добу.

Тривалість лікування - 7-14 днів.

Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв тільки при тяжких інфекціях можливе призначення в дозі 500 мг 1 раз на добу (тобто зниження добової дози на 50%).

Найбільш часто відзначаються скарги з боку ШКТ (нудота, диспепсія, болі в животі, блювота і діарея). Є повідомлення про розвиток псевдомембранозного коліту від середньотяжкого до загрозливого життю. До інших побічних реакцій належать головні болі, порушення смаку та минуще підвищення активності ферментів печінки.

Існують повідомлення про рідкісні випадки розвитку парестезії, а також гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові і розвитком холестазу і жовтяниці, який в деяких випадках був важким, але, як правило, оборотним. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність з летальним результатом.

Відомо про рідкісних випадках збільшення концентрації креатиніну в сироватці, розвиток інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності.

При прийомі кларитроміцину спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки і шкірної висипки до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона.

Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який у більшості випадків відновлювався після відміни препарату. Можливе порушення смаку.

Є дані про розвиток глосситов, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміни кольору мови в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зворотнє в більшості випадків зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин.

У рідкісних випадках відзначалася гіпоглікемія; в ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, що приймали в період лікування кларитроміцином гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін.

Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії.

При прийомі кларитроміцину спостерігалося транзиторне побічну дію на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація.

При лікуванні кларитроміцином, як і при застосуванні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у т. ч. шлуночкова пароксизмальна тахікардія і тріпотіння або мерехтіння шлуночків.

При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.

З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).

У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ.

Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (повторне зараження тими ж збудниками на тлі розвиненої хвороби).

При одночасному прийомі збільшує концентрацію у крові препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450 - непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), триазоламу, мідазоламу, циклоспорину, дизопіраміду, фенітоїну, рифабутину, ловастатину, дигоксину, алкалоїдів ріжків та ін

Повідомляється про рідкісних випадках гострого некрозу скелетних м'язів, які збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гидроксиметилглутарил-КоА-редуктази - ловастатину та симвастатину.

Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, що одержували одночасно дигоксин таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати вміст дигоксину в сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації.

Кларитроміцин може зменшувати кліренс тріазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості і сплутаності свідомості.

Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої эрготаминовой інтоксикації, що виявляється важким периферичним вазоспазмом.

Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зниження рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається внутрішньо одночасно з ним зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути при прийомі кларитроміцину і зидовудину у різні години доби (з інтервалом не менше 4 год).

При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у цих випадках у хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Проте у хворих з Cl креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50%, а при Cl креатиніну менше 30 мл/хв не слід призначати таблетки кларитроміцину пролонгованої дії. Таким хворим призначається кларитроміцин швидкого вивільнення по 250 або 500 мг. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.

Симптоми: ймовірно розвиток симптомів з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея); головний біль, сплутаність свідомості.

Лікування: негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину в сироватці крові.

При температурі не вище 25 °C.

2 роки.