Купить Ирумед таблетки 10 мг, 30 шт

Ирумед - ингибитор АПФ. Антигипертензивный препарат. Механизм действия связан с ингибированием активности АПФ, что приводит к подавлению образования ангиотензина II из ангиотензина I и к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. 
Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности к нагрузкам у больных хронической сердечной недостаточностью. Лизиноприл оказывает вазодилатирующее действие, при этом расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа.
Применение ингибиторов АПФ у пациентов с сердечной недостаточностью приводит к увеличению продолжительности жизни; у пациентов, перенесших инфаркт миокарда, без клинических проявлений сердечной недостаточности - к замедлению прогрессирования дисфункции левого желудочка.
Начало действия отмечается через 1 ч после приема препарата, максимальный эффект отмечается через 6-7 ч, продолжительность действия - 24 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца.

IRUMED

Таблетки.

30 шт.

Ірумед - інгібітор АПФ. Антигіпертензивний препарат. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до пригнічення утворення ангіотензину II з ангіотензину I і до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну і збільшує синтез простагландинів.
Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Лізиноприл надає вазодилатирующее дію, при цьому розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинових системи. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу.
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з серцевою недостатністю призводить до збільшення тривалості життя; у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів серцевої недостатності - до уповільнення прогресування дисфункції лівого шлуночка.
Початок дії спостерігається через 1 год після прийому препарату, максимальний ефект відзначається через 6-7 год, тривалість дії - 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект наголошується в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.

- артеріальна гіпертензія, в т.ч. реноваскулярная (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
- хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
- гострий інфаркт міокарда (у пацієнтів зі стабільними гемодинамічними показниками в першу добу);
- діабетична нефропатія.

- ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т.ч. при застосуванні інгібіторів АПФ);
- спадковий набряк Квінке;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- вагітність;
- підвищена чутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ;
З обережністю слід призначати препарат при аортальному стенозі, гіпертрофічній кардіоміопатії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, при стані після трансплантації нирок, первинному гіперальдостеронізм, гіпотензії, гіпоплазії кісткового мозку, гіпонатріємії (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів , що знаходяться на малосолевой або без солі дієті), гіперкаліємії, станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої кр ві (в т.ч. діарея, блювота), захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), цукровому діабеті, подагрі, гіперурикемії, ІХС, цереброваскулярної недостатності, пацієнтам похилого віку.

Застосування Ірумеда при вагітності протипоказано. Лізиноприл проникає через плацентарний бар'єр.
При виникненні вагітності лікування Ірумедом слід негайно припинити, окрім випадків, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду (хвора повинна бути проінформована про потенційний ризик для плоду). Прийом інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності може викликати смерть плоду і новонародженого. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та обличчя, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок. За новонародженими і грудними дітьми, матері яких під час вагітності приймали інгібітори АПФ, рекомендується проводити ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Немає даних про проникнення лізиноприлу в материнське молоко. В період лікування препаратом Ірумед необхідно відмінити грудне вигодовування.

Слід враховувати, що виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаної терапією діуретиками, при зменшенні солі в їжі, при проведенні діалізу та у пацієнтів з діареєю або блюванням. У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, яка частіше виявлялася у хворих з важким ступенем серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування слід починати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків). Подібної тактики слід дотримуватися при призначенні Ірумеда хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярної недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого слід покласти та, якщо необхідно, в / в ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
При застосуванні Ірумеда у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим АТ може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. У разі, якщо артеріальна гіпотензія переходить в симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування Ірумедом.
При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Ірумед можливо застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки розвитку гострої ниркової недостатності на тлі прийому інгібіторів АПФ. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування (частіше зустрічалося у хворих з нирковою недостатністю).
У хворих, які застосовували інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл, рідко розвивався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і / або гортані, причому його розвиток можливий в будь-який період лікування. У такому випадку лікування Ірумедом необхідно якомога швидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. Однак у випадках, коли набряк виникає тільки на обличчі і губах і стан найчастіше нормалізується без лікування, можливе призначення антигістамінних препаратів.
При поширенні ангіоневротичногонабряку на мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому слід негайно проводити відповідну терапію і / або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих негроїдної раси, які приймають інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих інших рас. У хворих, в анамнезі у яких вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування Ірумедом.
У хворих, які приймають інгібітори АПФ, протягом десенсибілізації на гіменоптеру (оси, бджоли, мурашки та інші перетинчастокрилі), вкрай рідко може розвинутися анафілактоїдна реакція. Цього можна уникнути, якщо тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією.
Слід враховувати, що у хворих, які приймають інгібітори АПФ і знаходяться на гемодіалізі з використанням діалізних мембран з високою проникністю, може розвинутися анафілактичні реакції. У таких випадках треба розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного препарату.
При застосуванні інгібіторів АПФ відзначається кашель (сухий, тривалий, який зникає після припинення лікування інгібітором АПФ). При диференціальному діагнозі кашлю слід враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітору АПФ.
При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при великому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові.
У деяких випадках відзначалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При необхідності застосування даних комбінацій слід регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові.
У хворих, у яких існує ризик розвитку симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосолевой або без солі дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, перераховані вище стану перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини і солей).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Немає даних про вплив Ірумеда, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність до керування транспортними засобами і механізмами, однак необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення.

1 табл. містить лізиноприлу дигідрат (в перерахунку на лізиноприл безводний) 10 мг.

Препарат призначають всередину. Прийом їжі не впливає на всмоктування, тому препарат можна приймати до, під час або після їди. Кратність прийому 1 раз / сут (приблизно в один і той же час).
При лікуванні есенціальної гіпертензії рекомендується призначати початкову дозу 10 мг. Середня підтримуюча доза становить 20-40 мг / сут. Максимальна добова доза - 80 мг.
Пацієнтам, які приймають діуретики, дозу підбирають індивідуально, з огляду на, що у таких хворих може бути гіпонатріємія або знижений об'єм циркулюючої крові, що може привести до розвитку симптоматичної гіпотензії. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування Ірумедом і при необхідності відновити після підбору дози Ірумеда в залежності від клінічної ситуації. Хворим, у яких неможливо припинити лікування діуретиками, Ірумед призначають в початковій дозі 5 мг / добу, в подальшому підвищуючи її в залежності від терапевтичного ефекту і переносимості препарату. У разі необхідності, лікування діуретиками можна відновити.

Найбільш часто відзначалися запаморочення, головний біль, нудота, діарея, втома, кашель.
Рідко відмічалися такі побічні ефекти.
З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, біль у грудях, ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда.
З боку травної системи: біль у животі, сухість у роті, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.
З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, астенічний синдром, сплутаність свідомості.
З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное.
З боку шкірних покривів: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження гематокриту, еритроцитопенія).
З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія / анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і / або гортані, шкірний висип, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз.
Інші: гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, артралгія, міалгія.
У болшинство пацієнтів побічні явища були легкими і минущими.

При одночасному застосуванні Ірумеда з калійзберігаючимидіуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок.
При одночасному застосуванні Ірумеда з діуретиками відзначається виражене зниження артеріального тиску.
При одночасному застосуванні Ірумеда з іншими антигіпертензивними препаратами відзначається адитивний ефект.
При одночасному застосуванні Ірумеда з НПЗЗ, естрогенами знижується антигіпертензивнудію лизиноприла.
При одночасному застосуванні Ірумеда з літієм уповільнення виділення літію з організму.
При одночасному застосуванні Ірумеда з антацидами і холестираміном знижується всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
Не виявлено значних фармакокінетичних взаємодій у випадках, коли лізиноприл застосовувався разом з пропранололом, дигоксином або гідрохлортіазидом.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску.
Лікування: необхідно викликати блювоту і / або промити шлунок, в подальшому проводять симптоматичну терапію, спрямовану на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу. При гіпотензії слід вводити ізотонічний розчин, призначають вазопресори. Можливе застосування гемодіалізу. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску.
Лікування: необхідно викликати блювоту і / або промити шлунок, в подальшому проводять симптоматичну терапію, спрямовану на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу. При гіпотензії слід вводити ізотонічний розчин, призначають вазопресори. Можливе застосування гемодіалізу.

Препарат слід зберігати при температурі не вище 25 ° С.

3 роки.

лізиноприл

Ирумед таблетки 10 мг, 30 шт производит Белупо, страна производства Хорватия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Лизиноприл таблетки 10 мг 60 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 30 шт. упак., Лизиноприл таблетки 5 мг 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Ирумед таблетки 10 мг, 30 шт в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!