Купить Инвокана таблетки покрыт.плен.об. 300 мг 30 шт. упак.

Было показано, что у пациентов с сахарным диабетом имеет место повышенная почечная реабсорбция глюкозы, что может способствовать стойкому повышению концентрации глюкозы. Натрий-глюкозный транспортный белок 2 (SGLT2), экспрессируемый в проксимальных почечных канальцах, ответственен за большую часть реабсорбции глюкозы из просвета канальца. 
Канаглифлозин является ингибитором натрий-глюкозного транспортного белка 2. Ингибируя SGLT2, канаглифлозин уменьшает реабсорбцию прошедшей фильтрацию глюкозы и снижает почечный порог для глюкозы (ППГ), тем самым повышая выделение глюкозы с мочой, что приводит к снижению концентрации глюкозы в плазме крови при помощи инсулин-независимого механизма у пациентов с сахарным диабетом 2 типа. 
Увеличение экскреции глюкозы с мочой посредством ингибирования SGLT2 также приводит к осмотическому диурезу, мочегонный эффект приводит к снижению систолического артериального давления; увеличение выделения глюкозы с мочой приводит к потере калорий и, как следствие, снижению массы тела.
В исследованиях III фазы, в которых проводился тест толерантности со смешанным завтраком, применение канаглифлозина в дозе 300 мг приводило к более выраженному снижению колебаний уровня постпрандиальной гликемии, чем при применении дозы 100 мг. Этот эффект может быть отчасти обусловлен местным ингибированием кишечного белка SGLT1, с учетом транзиторных высоких концентраций канаглифлозина в просвете кишечника до всасывания препарата (канаглифлозин является ингибитором SGLT1 с низким потенциалом). В исследованиях не было выявлено мальабсорбции при применении канаглифлозина.
Фармакодинамические эффекты:
В ходе клинических исследований после однократного и многократного перорального приема канаглифлозина пациентами с сахарным диабетом 2 типа, почечный порог для глюкозы дозозависимо уменьшался, экскреция глюкозы с мочой увеличивалась. Начальное значение почечного порога для глюкозы составляло около 13 ммоль/л, максимальное снижение 24-часового среднего почечного порога глюкозы наблюдалось при применении дозировки 300 мг 1 раз в день и составляло от 4 до 5 ммоль/л, что свидетельствует о низком риске возникновения гипогликемии на фоне лечения. В ходе клинического исследования применения канаглифлозина в дозах от 100 до 300 мг 1 раз в день пациентами с сахарным диабетом 2 типа в течение 16 дней, снижение почечного порога для глюкозы и увеличение экскреции глюкозы с мочой было постоянным. При этом концентрация глюкозы в плазме крови снижалась дозозависимо в первый день применения с последующим устойчивым снижением концентрации глюкозы в плазме крови натощак и после еды.
Применение одной дозы 300 мг канаглифлозина перед приемом пищи смешанной калорийности пациентами с сахарным диабетом 2 типа вызывало задержку всасывания глюкозы в кишечнике и снижение постпрандиальной гликемии посредством ренального и экстраренального механизмов. 
В ходе клинических исследований 60 здоровых добровольцев получали однократно перорально 300 мг канаглифлозина, 1200 мг канаглифлозина (в 4 раза выше максимальной рекомендуемой дозы), моксифлоксацин и плацебо. Не было отмечено значимых изменений интервала QT ни при применении рекомендованной дозы 300 мг, ни при применении дозы 1200 мг. При применении дозы 1200 мг пик плазменной концентрации канаглифлозина был примерно в 1,4 раза выше равновесной пиковой концентрации после приема дозы 300 мг один раз в день.
Гликемия натощак:
В ходе клинических исследований применение канаглифлозина в качестве монотерапии или дополнения к терапии одним или двумя пероральными гипогликемическими препаратами приводило к средним значениям изменений гликемии натощак в сравнении с исходным уровнем по отношению к плацебо от -1,2 ммоль/л до -1,9 ммоль/л при применении дозировки 100 мг и от -1,9 ммоль/л до -2,4 ммоль/л – при применении дозировки 300 мг, соответственно. Данный эффект был близок к максимальному после первого дня терапии и сохранялся в течение всего периода лечения.
Постпрандиальная гликемия:
В ходе клинических исследований применения канаглифлозина в качестве монотерапии или дополнительной терапии к одному или двум оральным гипогликемическим средствам проводилось измерение постпрандиальной гликемии после применения теста толерантности со стандартизированным смешанным завтраком. Применение канаглифлозина приводило к среднему снижению уровня постпрандиальной гликемии в сравнении с исходным уровнем по отношению к плацебо от -1,5 ммоль/л до -2,7 ммоль/л – при использовании дозировки 100 мг и от -2,1 ммоль/л до -3,5 ммоль/л – при использовании дозировки 300 мг, соответственно, в связи со снижением концентрации глюкозы до еды и снижением колебаний уровня постпрандиально гликемии.
Масса тела:
Канаглифлозин 100 мг и 300 мг в качестве монотерапии и в качестве двойной или тройной дополнительной терапии вызывал статистически значимое сокращение процентной массы тела за 26 недель, по сравнению с плацебо. За два 52-недельных активных контролируемых исследования, сравнивающих канаглифлозин с глимепиридом и ситаглиптином, устойчивое и статистически значимое среднее снижение процентной массы тела для канаглифлозина как дополнительной терапии к метформину составило -4,2% и -4,7% для канаглифлозина 100 мг и 300 мг соответственно, по сравнению с комбинацией глимепирида и метформина (1,0%) и -2,5% для канаглифлозина 300 мг в комбинации с метформином и сульфонилмочевиной, по сравнению с ситаглиптином в комбинации с метформином и сульфонилмочевиной (0,3%).
Кровяное давление:
В плацебо-контролируемых исследованиях, лечение канаглифлозином 100 мг и 300 мг вызвало среднее снижение систолического кровяного давления -3,9 мм рт.ст. и -5,3 мм рт.ст. соответственно, по сравнению с плацебо (-0,1 мм), и меньший эффект на диастолическое артериальное давление с изменением среднего значения для канаглифлозина 100 мг и 300 мг -2,1 мм рт.ст. и -2,5 мм рт.ст. соответственно, по сравнению с плацебо (-0,3 мм). 
Существенных изменений в частоте сердечных сокращений не было.
Функция бета-клеток:
Исследования применения канаглифлозина у пациентов с сахарным диабетом 2 типа указывают на улучшение функции бета-клеток, согласно данным оценки модели гомеостаза в отношении функции данных клеток (HOMA2-%B) и улучшению скорости секреции инсулина при использовании теста толерантности со смешанным завтраком.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.

Було показано, що у пацієнтів з цукровим діабетом має місце підвищена ниркова реабсорбція глюкози, що може сприяти стійкого підвищення концентрації глюкози. Натрій-глюкозний транспортний білок 2 (SGLT2), експрессіруемий в проксимальних ниркових канальцях, відповідальний за більшу частину реабсорбції глюкози з просвіту канальця.
Канагліфлозін є інгібітором натрій-глюкозного транспортного білка 2. Інгібуючи SGLT2, канагліфлозін зменшує реабсорбцію пройшла фільтрацію глюкози і знижує нирковий поріг для глюкози (ППГ), тим самим підвищуючи виділення глюкози з сечею, що призводить до зниження концентрації глюкози в плазмі крові за допомогою інсулін- незалежного механізму у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.
Збільшення екскреції глюкози з сечею за допомогою інгібування SGLT2 також призводить до осмотичного діурезу, сечогінний ефект призводить до зниження систолічного артеріального тиску; збільшення виділення глюкози з сечею призводить до втрати калорій і, як наслідок, зниження маси тіла.
У дослідженнях III фази, в яких проводився тест толерантності зі змішаним сніданком, застосування канагліфлозіна в дозі 300 мг призводило до більш вираженого зниження коливань рівня постпрандіальної глікемії, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково обумовлений місцевим інгібуванням кишкового білка SGLT1, з урахуванням транзиторних високих концентрацій канагліфлозіна в просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозін є інгібітором SGLT1 з низьким потенціалом). У дослідженнях не було виявлено мальабсорбції при застосуванні канагліфлозіна.
Фармакодинамічні ефекти:
В ході клінічних досліджень після однократного і багаторазового перорального прийому канагліфлозіна пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу, нирковий поріг для глюкози дозозависимо зменшувався, екскреція глюкози з сечею збільшувалася. Початкове значення ниркового порогу для глюкози становило близько 13 ммоль / л, максимальне зниження 24-годинного середнього ниркового порогу глюкози спостерігалося при застосуванні дозування 300 мг 1 раз на день і становило від 4 до 5 ммоль / л, що свідчить про низький ризик виникнення гіпоглікемії на тлі лікування. В ході клінічного дослідження застосування канагліфлозіна в дозах від 100 до 300 мг 1 раз на день пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу протягом 16 днів, зниження ниркового порогу для глюкози і збільшення екскреції глюкози з сечею було постійним. При цьому концентрація глюкози в плазмі крові знижувалася дозозависимо в перший день застосування з подальшим стійким зниженням концентрації глюкози в плазмі крові натще і після їжі.
Застосування однієї дози 300 мг канагліфлозіна перед прийомом їжі змішаної калорійності пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу викликало затримку всмоктування глюкози в кишечнику і зниження постпрандіальної глікемії за допомогою ренального і екстраренального механізмів.
В ході клінічних досліджень 60 здорових добровольців отримували одноразово перорально 300 мг канагліфлозіна, 1200 мг канагліфлозіна (в 4 рази вище максимальної рекомендованої дози), моксифлоксацин і плацебо. Не було відмічено значущих змін інтервалу QT ні при застосуванні рекомендованої дози 300 мг, ні при застосуванні дози 1200 мг. При застосуванні дози 1200 мг пік плазмової концентрації канагліфлозіна був приблизно в 1,4 рази вище рівноважної пікової концентрації після прийому дози 300 мг один раз на день.
Глікемія натще:
В ході клінічних досліджень застосування канагліфлозіна в якості монотерапії або доповнення до терапії одним або двома пероральними гіпоглікемічними препаратами приводило до середніх значень змін глікемії натщесерце в порівнянні з вихідним рівнем по відношенню до плацебо від -1,2 ммоль / л до 1,9 ммоль / л при застосуванні дозування 100 мг та від -1,9 ммоль / л до 2,4 ммоль / л - при застосуванні дозування 300 мг, відповідно. Даний ефект був близький до максимального після першого дня терапії і зберігався протягом усього періоду лікування.
Постпрандиальная гликемия:
В ході клінічних досліджень застосування канагліфлозіна в якості монотерапії або додаткової терапії до одного або двох оральним гіпоглікемічних засобів проводилось вимірювання постпрандіальної глікемії після застосування тесту толерантності зі стандартизованим змішаним сніданком. Застосування канагліфлозіна призводило до середнього зниження рівня постпрандіальної глікемії в порівнянні з вихідним рівнем по відношенню до плацебо від -1,5 ммоль / л до 2,7 ммоль / л - при використанні дозування 100 мг та від -2,1 ммоль / л до -3,5 ммоль / л - при використанні дозування 300 мг, відповідно, в зв'язку зі зниженням концентрації глюкози до їжі і зниженням коливань рівня постпрандіальної глікемії.
Маса тіла:
Канагліфлозін 100 мг і 300 мг у вигляді монотерапії і в якості подвійною чи потрійною додаткової терапії викликав статистично значуще скорочення процентної маси тіла за 26 тижнів, в порівнянні з плацебо. За два 52-тижневих активних контрольованих дослідження, які порівнюють канагліфлозін з глімепірідом і сітагліптіном, стійке і статистично значуще середнє зниження процентної маси тіла для канагліфлозіна як додаткової терапії до метформіну склало -4,2% і -4,7% для канагліфлозіна 100 мг і 300 мг відповідно, в порівнянні з комбінацією глімепіриду та метформіну (1,0%) і -2,5% для канагліфлозіна 300 мг в комбінації з метформіном і сульфанілсечовиною, в порівнянні з сітагліптіном в комбінації з метформіном і сульфанілсечовиною (0,3%).
Кров'яний тиск:
У плацебо-контрольованих дослідженнях, лікування канагліфлозіном 100 мг і 300 мг викликало середнє зниження систолічного кров'яного тиску -3,9 мм рт.ст. і -5,3 мм рт.ст. відповідно, в порівнянні з плацебо (-0,1 мм), і менший ефект на діастолічний артеріальний тиск зі зміною середнього значення для канагліфлозіна 100 мг і 300 мг -2,1 мм рт.ст. і -2,5 мм рт.ст. відповідно, в порівнянні з плацебо (-0,3 мм).
Істотних змін в частоті серцевих скорочень не було.
Функція бета-клітин:
Дослідження застосування канагліфлозіна у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вказують на поліпшення функції бета-клітин, згідно з даними оцінки моделі гомеостазу щодо функції даних клітин (HOMA2-% B) і поліпшенню швидкості секреції інсуліну при використанні тесту толерантності зі змішаним сніданком.

Цукровий діабет 2 типу у дорослих в поєднанні з дієтою та фізичними вправами для поліпшення глікемічного контролю в якості:

Гіперчутливість до канагліфлозіну або будь-якої допоміжної речовини препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; вагітність і період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.

вагітність
Досліджень застосування канагліфлозіна у вагітних жінок не проводилося. Дослідження на тваринах не вказують на пряме або непряме несприятливий токсичний вплив щодо репродуктивної системи. Застосування канагліфлозіна протипоказано в період вагітності.

Період грудного вигодовування
Не рекомендують канагліфлозіна жінкам в період грудного вигодовування, оскільки, згідно з доступним фармакодинамическим / токсикологічних даних, отриманих в ході доклінічних досліджень, канагліфлозін проникає в грудне молоко.

загальні

Застосування канагліфлозіна у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу не вивчалося, тому протипоказано його застосування у цієї категорії пацієнтів.
Не рекомендують канагліфлозіна при діабетичному кетоацидозі, у пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю (ХНН) або у пацієнтів, які перебувають на діалізі, так як таке лікування не буде ефективним в даних клінічних випадках.

Канцерогенність і мутагенність
Доклінічні дані не демонструють безпосередньої загрози для людини, згідно з результатами фармакологічних досліджень безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, репродуктивної і онтогенетической токсичності.

фертильність
Вплив канагліфлозіна на фертильність у людини не вивчено. Впливу на фертильність в ході досліджень на тваринах не спостерігалося.

Гіпоглікемія при одночасному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами
Було показано, що застосування канагліфлозіна в якості монотерапії або доповнення до гіпоглікемічних засобів (вживання яких не супроводжується розвитком гіпоглікемії), рідко призводило до розвитку гіпоглікемії. Відомо, що інсулін і гіпоглікемічні засоби, що посилюють його секрецію (наприклад, похідні сульфонілсечовини), викликають розвиток гіпоглікемії. При застосуванні канагліфлозіна як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що підсилюють його секрецію (наприклад, похідними сульфонілсечовини), частота гіпоглікемії була вище, ніж при застосуванні плацебо.
Таким чином, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, рекомендується зниження дози інсуліну або засобів, що підсилюють його секрецію.

Зниження внутрішньосудинного об'єму
Канагліфлозін має сечогінну дію за рахунок збільшення виведення глюкози нирками, викликаючи осмотичнийдіурез, що може привести до зниження внутрішньосудинного об'єму. У клінічних дослідженнях канагліфлозіна збільшення частоти небажаних реакцій, пов'язаних зі зменшенням внутрішньосудинного об'єму (наприклад, постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна гіпотензія), частіше спостерігалося протягом перших трьох місяців при застосуванні канагліфлозіна в дозі 300 мг. До пацієнтів, які можуть бути більш сприйнятливі до небажаних реакцій, пов'язаних зі зниженням внутрішньосудинного об'єму, відносяться пацієнти, які отримують «петльові» діуретики, пацієнти з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості і пацієнти у віці ≥75 років.
Пацієнти повинні повідомляти про клінічні симптоми зниження внутрішньосудинного об'єму. Ці несприятливі реакції нерідко призводили до припинення застосування канагліфлозіна і часто при продовженні прийому канагліфлозіна коригувалися зміною схеми прийому гіпотензивних препаратів (в тому числі, діуретиків). У пацієнтів зі зниженням внутрішньосудинного об'єму слід забезпечити коригування даного стану до початку лікування канагліфлозіном.
Протягом перших шести тижнів лікування канагліфлозіном відзначалися випадки незначного середнього зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) внаслідок зниження внутрішньосудинного об'єму. У пацієнтів, схильних до більшого зниження внутрішньосудинного об'єму, як зазначено вище, іноді зазначалося більш значне зниження СКФ (> 30%), яке згодом дозволялося і зрідка вимагало перерв в лікуванні канагліфлозіном.

Грибкові інфекції статевих органів
У клінічних дослідженнях частота кандидозного вульвовагініту (в тому числі вульвовагініту і вульвовагінальний грибкових інфекцій) була вище у жінок, які отримували канагліфлозін, в порівнянні з групою плацебо. Пацієнтки з кандидозним вульвовагінітом в анамнезі, які отримували терапію канагліфлозіном, були більш схильні до розвитку цієї інфекції. Серед пацієнток, які отримували лікування канагліфлозіном, у 2,3% зазначалося більше одного епізоду інфекції. Більшість повідомлень про кандидозному вульвовагініті стосувалося перших чотирьох місяців після початку лікування канагліфлозіном. 0,7% всіх пацієнток припинили прийом канагліфлозіна в зв'язку з кандидозним вульвовагінітом. Діагноз кандидозного вульвовагініту, як правило, встановлювався тільки на основі симптомів. У клінічних дослідженнях відзначалася ефективність місцевого або перорального противогрибкового лікування, призначеного лікарем або прийнятого самостійно на тлі триваючої терапії канагліфлозіном.
В ході клінічних досліджень кандидозний баланіт або баланопостит відзначався частіше у пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозіном в дозах 100 мг і 300 мг, в порівнянні з групою плацебо. Баланіт або баланопостит розвивався, в першу чергу, у чоловіків, яким не проводилося обрізання, і частіше розвивався у чоловіків з баланітом або баланопоститом в анамнезі. У 0,9% пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозіном, зазначалося більш одного епізоду інфекції. 0,5% всіх пацієнтів припинили прийом канагліфлозіна в зв'язку кандидозним баланітом або баланопоститом. У клінічних дослідженнях у більшості випадків інфекцію лікували місцевими протигрибковими засобами, призначеними лікарем або прийнятими самостійно на тлі триваючої терапії канагліфлозіном. Повідомлялося про поодинокі випадки фімозу, іноді проводилася операція обрізання.

переломи кісток
У дослідженні серцево-судинних результатів у 4327 пацієнтів з діагностованим серцево-судинним захворюванням або високим серцево-судинним ризиком поширеність виникнення переломів кісток склала 16,3, 16,4 і 10,8 на 1 000 жінкороків застосування препарату Інвокана ® в дозах 100 мг і 300 мг і плацебо, відповідно. Дисбаланс щодо поширеності переломів виник в перші 26 тижнів терапії.
У сукупному аналізі інших досліджень препарату Інвокана ®, в які були включені близько 5800 пацієнтів з цукровим діабетом із загальної популяції, поширеність виникнення переломів кісток склала 10,8, 12,0 і 14,1 на 1 000 жінкороків застосування препарату Інвокана ® в дозах 100 мг і 300 мг і плацебо, відповідно.
Протягом 104 тижнів лікування канагліфлозін не чинив негативного впливу на мінеральну щільність кісткової тканини.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Не було встановлено, що канагліфлозін може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Проте, пацієнти повинні бути інформовані про ризик виникнення гіпоглікемії у разі застосування канагліфлозіна як доповнення до терапії інсуліном або препаратами, що підсилюють його секрецію, про підвищений ризик розвитку небажаних реакцій, пов'язаних зі зменшенням внутрішньосудинного об'єму (постуральне запаморочення) і про погіршення здатності керувати транспортними засобами і механізмами при розвитку небажаних реакцій.

В 1 таблетці, вкритій плівковою оболонкою 300 мг, міститься:

306,0 мг канагліфлозіна гемігідрату, що еквівалентно 300,0 мг канагліфлозіна.
Допоміжні речовини (ядро): целюлоза мікрокристалічна 117,78 мг, лактоза безводна 117,78 мг, кроскармелоза натрію 36,00 мг, гипролоза 18,00 мг, магнію стеарат 4,44 мг.
Допоміжні речовини (оболонка): барвник Опадрай II 85F18422 білий (до складу входять полівініловий спирт, частково гідролізований, 40,00% титану діоксид 25,00%, макрогол 3350 20,20%, тальк 14,80%) - 18,00 мг .

Канагліфлозін рекомендується приймати всередину один раз в день, бажано до сніданку.

Дорослі (≥18 років)
Рекомендована доза канагліфлозіна становить 100 мг або 300 мг один раз на день; прийом переважно здійснювати до сніданку.
При застосуванні канагліфлозіна як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що підсилюють його секрецію (наприклад, похідними сульфонілсечовини), для зменшення ризику гіпоглікемії може розглядатися можливість застосування більш низьких доз вищевказаних препаратів.
Канагліфлозін має сечогінну дію. У пацієнтів, які отримували діуретики, у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості [зі швидкістю клубочкової фільтрації (СКФ) від 30 до 2] або пацієнтів у віці ≥75 років зазначалося більш частий розвиток небажаних реакцій, пов'язаних зі зменшенням внутрішньосудинного об'єму (наприклад, постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна гіпотензія). Таким чином, у цих пацієнтів рекомендується застосування канагліфлозіна в початковій дозі 100 мг один раз на день. У пацієнтів з ознаками гіповолемії рекомендується коригування даного стану до початку лікування канагліфлозіном. У пацієнтів, які отримують канагліфлозін в дозі 100 мг з добре переноситься, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг.

пропуск дози
У разі пропуску дози її слід прийняти якомога швидше; однак, не слід приймати подвійну дозу протягом одного дня.

Особливі категорії пацієнтів

Діти до 18 років
Безпека і ефективність застосування канагліфлозіна у дітей не вивчалися.

літні пацієнти
Пацієнтам у віці ≥75 років в якості початкової дози слід призначати 100 мг один раз на день. При гарній переносимості дози 100 мг, пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг.

Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) від 60 до 2), коригування дози не потрібно.
У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості рекомендується застосування препарату в початковій дозі 100 мг один раз на день. При гарній переносимості дози 100 мг, пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг.
Канаглифлозин не рекомендуется применять у пациентов с нарушением функции почек тяжелой степени (СКФ 2 ), терминальной стадией хронической почечной недостаточности (ХПН) или у пациентов, находящихся на диализе, поскольку ожидается, что в этих популяциях пациентов канаглифлозин будет неэффективным.

Данные о нежелательных реакциях, наблюдавшихся в ходе клинических исследований 1 канаглифлозина с частотой ≥2%, систематизированы относительно каждой из систем органов в зависимости от частоты встречаемости с использованием следующей классификации: очень частые (≥1/10), частые (≥1/100,

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Частые: запор, жажда 2 , сухость во рту.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Частые: полиурия и поллакиурия 3 , императивные позывы к мочеиспусканию, инфекция мочевых путей 4 , уросепсис.

Нарушения со стороны половых органов и молочной железы:
Частые: баланит и баланопостит 5 , вульвовагинальный кандидоз 6 , вагинальные инфекции.

1 Включая монотерапию и дополнение к терапии метформином, метформином и производными сульфонилмочевины, а также метформином и пиоглитазоном.
2 Категория «жажда» включает в себя термин «жажда», в эту категорию также относится термин «полидипсия».
3 Категория «полиурия или поллакиурия» включает в себя термины «полиурия», в эту категорию также включены термины «увеличение объема выделяемой мочи» , «никтурия».
4 Категория «инфекции мочевыводящих путей» включает в себя термин «инфекции мочевыводящих путей», а также включает в себя термины «цистит» и «инфекции почек».
5 Категория «баланит или баланопостит» включает в себя термины «баланит» и «баланопостит», а также термины «кандидозный баланит» и «генитальные грибковые инфекции».
6 Категория «вульвовагинальный кандидоз» включает в себя термины «вульвовагинальный кандидоз», «вульвовагинальные грибковые инфекции», «вульвовагинит» а также термины «вульвит» и «генитальные грибковые инфекции».
Другими нежелательными реакциями, которые развивались в плацебо-контролируемых исследованиях канаглифлозина с частотой

Побочные реакции, связанные с уменьшением внутрисосудистого объема

Частота всех нежелательных реакций, связанных с уменьшением внутрисосудистого объема (постуральное головокружение, ортостатическая гипотензия, артериальная гипотензия, обезвоживание и обмороки), была По результатам обобщенного анализа, у пациентов, получавших «петлевые» диуретики, пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (СКФ от 30 до 2 ) и пациентов в возрасте ≥75 лет отмечалась более высокая частота этих нежелательных реакций. При проведении исследования в отношении сердечно-сосудистых рисков, частота серьезных нежелательных реакций, связанных с уменьшением внутрисосудистого объема, при применении канаглифлозина не увеличивалась, случаи прекращения лечения вследствие развития нежелательных реакций данного типа были нечастыми.

Гипогликемия при применении в качестве дополнения к терапии инсулином или средствами, усиливающими его секрецию

При применении канаглифлозина в качестве дополнения к терапии инсулином или производными сульфонилмочевины о развитии гипогликемии сообщалось чаще. Это согласуется с ожидаемым увеличением частоты гипогликемии в случаях, когда препарат, применение которого не сопровождается развитием данного состояния, добавляют к инсулину или препаратам, усиливающим его секрецию (например, производным сульфонилмочевины).

Изменения лабораторных показателей

Повышение концентрации сывороточного калия
Случаи повышения концентрации калия в сыворотке (>5,4 мЭкв/л и на 15% выше исходной концентрации) отмечались у 4,4% пациентов, получавших канаглифлозин в дозе 100 мг, у 7,0% пациентов, получавших канаглифлозин в дозе 300 мг, и у 4,8% пациентов, получавших плацебо. Изредка отмечалось более выраженное повышение концентрации калия в сыворотке у пациентов с нарушениями функции почек средней степени тяжести, у которых до этого отмечалось повышение концентрации калия и/или которые получали несколько препаратов, снижающих выведение калия (калийсберегающие диуретики и ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ)). В целом повышение концентрации калия было преходящим и не требовало специального лечения.

Повышение концентрации креатинина и мочевины сыворотки
В течение первых шести недель после начала лечения отмечалось незначительное среднее повышение концентрации креатинина (Доля пациентов с более значительным снижением СКФ (>30%) по сравнению с исходным уровнем, отмечавшимся на любом этапе лечения, составила 2,0% – при применении канаглифлозина в дозе 100 мг, 4,1% – при применении препарата в дозе 300 мг и 2,1% – при применении плацебо. Эти снижения СКФ часто были преходящими, при этом к концу исследования подобное снижение СКФ отмечалось у меньшего количества пациентов. Согласно объединенному анализу пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести, доля пациентов с более значительным снижением СКФ (>30%) по сравнению с исходным уровнем, отмечавшимся на любом этапе лечения, составила 9,3% – при применении канаглифлозина в дозе 100 мг, 12,2% – при применении в дозе 300 мг, и 4,9% – при применении плацебо. После прекращения приема канаглифлозина эти изменения лабораторных показателей претерпевали положительную динамику или возвращались к исходному уровню.

Повышение концентрации липопротеинов низкой плотности (ЛПНП)
Наблюдалось дозозависимое повышение концентрации ЛПНП при применении канаглифлозина. Средние изменения ЛПНП в процентах от исходной концентрации по сравнению с плацебо составили 0,11 ммоль/л (4,5%) и 0,21 ммоль/л (8,0%) при применении канаглифлозина в дозах 100 мг и 300 мг, соответственно. Средние исходные значения концентрации ЛПНП составляли 2,76 ммоль/л, 2,70 ммоль/л и 2,83 ммоль/л при применении канаглифлозина в дозах 100 и 300 мг и плацебо, соответственно.

Повышение концентрации гемоглобина
При применении канаглифлозина в дозах 100 мг и 300 мг наблюдалось небольшое повышение среднего процентного изменения концентрации гемоглобина от исходного уровня (3,5% и 3,8%, соответственно) по сравнению с незначительным снижением в группе плацебо (−1,1%). Наблюдалось сопоставимое небольшое повышение среднего процентного изменения количества эритроцитов и гематокрита от исходного уровня. У большей части пациентов наблюдалось повышение концентрации гемоглобина (>20 г/л), имевшее место у 6,0% пациентов, получавших канаглифлозин в дозе 100 мг, у 5,5% пациентов, получавших канаглифлозин в дозе 300 мг, и у 1,0% пациентов, получавших плацебо. Большинство значений оставались в пределах нормы.

Снижение сывороточной концентрации мочевой кислоты
При применении канаглифлозина в дозах 100 мг и 300 мг наблюдалось умеренное снижение средней концентрации мочевой кислоты от исходного уровня (−10,1% и −10,6%, соответственно) по сравнению с плацебо, при применении которого наблюдалось небольшое повышение средней концентрации от исходной (1,9%). Снижение сывороточной концентрации мочевой кислоты в группах канаглифлозина было максимальным или близким к максимальному на 6 неделе и сохранялось на протяжении терапии. Отмечалось преходящее повышение концентрации мочевой кислоты в моче. По результатам объединенного анализа применения канаглифлозина в дозах 100 мг и 300 мг было показано, что частота случаев нефролитиаза не была повышена.

Безопасность в отношении сердечно-сосудистой системы
Не было выявлено увеличения сердечно-сосудистого риска при применении канаглифлозина по сравнению с группой плацебо.

Лекарственные взаимодействия (данные in vitro)

Канаглифлозин не индуцировал экспрессию изоферментов системы CYP450 (3А4, 2С9, 2С19, 2В6 и 1А2) в культуре человеческих гепатоцитов. Он также не ингибировал изоферменты цитохрома Р450 (1А2, 2А6, 2С19, 2D6 или 2Е1) и слабо ингибировал CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP3A4, согласно лабораторным исследованиям с применением микросом печени человека. В исследованиях in vitro было показано, что канаглифлозин является субстратом ферментов UGT1A9 и UGT2B4, метаболизирующих лекарственные средства, и лекарственных переносчиков Р-гликопротеина (P-gp) и MRP2. Канаглифлозин является слабым ингибитором P-gp.

Канаглифлозин в минимальной степени подвергается окислительному метаболизму. Таким образом, клинически значимое влияние других лекарственных средств на фармакокинетику канаглифлозина посредством системы цитохрома Р450 маловероятно.

Действие других лекарственных средств на канаглифлозин

Клинические данные указывают, что риск значимых взаимодействий с сопутствующими препаратами низок.

Препараты, индуцирующие ферменты семейства УДФ-глюкуронил трансфераз (UGT) u лекарственные переносчики

Одновременное применение с рифампицином, неселективным индуктором ряда ферментов семейства UGT и лекарственных переносчиков, в т.ч. UGT1А9, UGT2B4, P-gp, и MRP2, снижало экспозицию канаглифлозина. Снижение экспозиции канаглифлозина способно приводить к снижению его эффективности. Если требуется назначение индуктора ферментов семейства UGT и лекарственных переносчиков (например, рифампицина, фенитоина, фенобарбитала, ритонавира) одновременно с канаглифлозином, необходимо контролировать концентрацию гликированного гемоглобина НbА 1c у пациентов, получающих канаглифлозин в дозе 100 мг 1 раз/сут, и предусмотреть возможность увеличения дозы канаглифлозина до 300 мг 1 раз/сут, в случае если необходим дополнительный контроль гликемии.

Препараты, ингибирующие ферменты семейства УДФ-глюкуронил трансфераз (UGT) и лекарственные переносчики

Пробенецид: Совместное применение канаглифлозина с пробенецидом, неселективным ингибитором нескольких ферментов семейства UGT и лекарственных переносчиков, включая UGT1A9 и MRP2, не оказывало клинически значимого влияния на фармакокинетику канаглифлозина. Поскольку канаглифлозин подвергается глюкуронированию двумя различными ферментами семейства UGT, и глюкуронирование характеризуется высокой активностью/низкой аффинностью, развитие клинически значимого воздействия других препаратов на фармакокинетику канаглифлозина посредством глюкуронирования маловероятно.

Циклоспорин: Клинически значимого фармакокинетического взаимодействия при одновременном применении канаглифлозина с циклоспорином, ингибитором Р-гликопротеина (P-gp), CYP3A и нескольких лекарственных переносчиков, в т.ч. MRP2, не наблюдалось. Отмечалось развитие невыраженных, транзиторных "приливов" при одновременном применении канаглифлозина и циклоспорина. Производить коррекцию дозы канаглифлозина не рекомендуется. Не ожидается значимых лекарственных взаимодействий с другими ингибиторами P-gp .

симптоми
Не известно случаев передозировки канаглифлозина. Однократные дозы канаглифлозина, достигавшие 1600 мг у здоровых лиц и 300 мг два раза в день в течение 12 недель у пациентов с сахарным диабетом 2 типа, как правило, хорошо переносились.

лікування
У разі передозування необхідно здійснювати звичайні підтримуючі заходи, наприклад, видалити не всмоктаної речовина з шлунково-кишкового тракту, здійснювати клінічне спостереження і проводити підтримуючу терапію з урахуванням клінічного стану пацієнта. Канагліфлозін практично не виводився при проведенні 4-годинного діалізу. Не очікується, що канагліфлозін буде виводитися за допомогою перитонеального діалізу.

Зберігати при температурі не вище 30 ° С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Канагліфлозін

Инвокана таблетки покрыт.плен.об. 300 мг 30 шт. упак. производит Джонсон и Джонсон, страна производства США. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Инвокана таблетки покрыт.плен.об. 300 мг 30 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!