Купить Хартил-Д таблетки 5 мг+25 мг 28 шт.

Фармакологическое действие

Таблетки рамиприла/гидрохлоротиазида обладают антигипертензивным и диуретическим эффектам. Рамиприл и гидрохлоротиазид используются в отдельности или вместе при лечении повышенного артериального давления (АД). Антигипертензивные эффекты обоих компонентов дополняют друг друга, практически аддитивны, а гипокалиемический эффект гидрохлоротиазида снижается рамиприлом. 
Рамиприл
Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, подавляет фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синонимы: ангиотензин-превращающий фермент, кининаза II). Этот фермент катализирует превращение ангиотензина I тканями в активный вазоконстриктор ангиотензин II, а также распад активного вазодилататора брадикинина. Уменьшение количества ангиотензина II и подавление распада брадикинина приводит к расширению сосудов. 
Поскольку ангиотензин II также стимулирует выброс альдостерона, рамиприлат приводит к уменьшению выброса альдостерона. 
Использование рамиприла приводит к выраженному снижению периферического сосудистого сопротивления. Обычно не наблюдается существенных изменений скорости почечного кровотока и клубочковой фильтрации. 
Прием таблеток рамиприла пациентами с артериальной гипертензией снижает АД в положении стоя и лежа без компенсаторного учащения частоты сердечных сокращений (ЧСС). У большинства больных антигипертензивный эффект проявляется спустя 1-2 часа после приема одной дозы. Степень выраженности эффекта достигает максимума через 3-6 часов после приема. Как правило, антигипертензивный эффект однократного приема сохраняется на протяжении 24 часов. При продолжительном лечении рамиприлом максимальный антигипертензивный эффект обычно достигается через 2-4 недели. Показано, что при долгосрочной терапии антигипертензивный эффект удается поддерживать в течение 2 лет. Резкое прекращение приема рамиприла не приводит к быстрому и чрезмерному повышению АД 
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик. Подавляет реабсорбцию ионов натрия и хлора в дистальноя отделе нефрона. Усиленная почечная экскреция этих ионов сопровождается повышенным мочеобразованием (из-за осмотического связывания воды). Выведение ионов калия и магния увеличивается, а мочевой кислоты - задерживается. Высокие дозы приводят к усилению выведения бикарбоната, а длительный прием задерживает выведение ионов кальция. Возможные механизмы антигипертензивного действия включают: изменение натриевого баланса, уменьшение объема внеклеточной жидкости и плазмы, изменение сопротивления почечных сосудов или снижение реакций на норадреналин и ангиотензин II. 
Выведение электролитов и воды начинается примерно через 2 часа после приема, максимальный эффект достигается за 3-6 часов и сохраняется в течение 6-12 часов. Антигипертензивный эффект достигается за 3-4 дня лечения и длится в течение 1 недели после завершения приема препарата. При длительном лечении снижение АД достигается при использовании меньших доз, чем необходимые для диуретического эффекта. Снижение АД сопровождается небольшим повышением скорости клубочковой фильтрации, сосудистого сопротивления почечного русла и активности ренина в плазме крови. 
Прием однократных высоких доз гидрохлоротиазида приводит к уменьшению объема плазмы, скорости клубочковой фильтрации, почечного кровотока и среднего АД. При длительном приеме малых доз объем плазмы крови остается сниженным, в то время как минутный объем и скорость клубочковой фильтрации возвращаются к исходному уровню, предшествующему началу лечения. Среднее АД и системное сосудистое сопротивление остаются сниженными. Тиазидные диуретики могут нарушать выработку грудного молока.

Хартил-Д таблетки 5 мг+25 мг 28 шт. инструкция на украинском

Форма выпуска	Упаковка
Фармакологическое действие	Показания
Противопоказания	Применение при беременности и кормлении грудью
Особые указания	Состав
Способ применения и дозы	Побочные действия
Лекарственное взаимодействие	Передозировка
Условия хранения	Действующее вещество
Похожее видео

Форма випуску

Таблетки.

упаковка

28 шт.

Фармакологічна дія

Таблетки раміприл / гідрохлоротіазиду володіють антигіпертензивним і діуретичною ефектів. Раміприл і гідрохлоротіазид використовуються окремо або разом при лікуванні підвищеного артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивні ефекти обох компонентів доповнюють один одного, практично адитивні, а гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду знижується раміприлом.
раміприл
Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент діпептіділкарбоксіпептідазу I (синоніми: ангіотензин-перетворює фермент, кініназа II). Цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I тканинами в активний вазоконстриктор ангіотензин II, а також розпад активного вазоділататора брадикинина. Зменшення кількості ангіотензину II і придушення розпаду брадикініну призводить до розширення судин.
Оскільки ангіотензин II також стимулює викид альдостерону, раміпрілат призводить до зменшення викиду альдостерону.
Використання раміприлу призводить до вираженого зниження периферичного судинного опору. Зазвичай не спостерігається істотних змін швидкості ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації.
Прийом таблеток раміприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією знижує артеріальний тиск у положенні стоячи і лежачи без компенсаторного почастішання частоти серцевих скорочень (ЧСС). У більшості хворих антигіпертензивний ефект проявляється через 1-2 години після прийому однієї дози. Ступінь вираженості ефекту досягає максимуму через 3-6 годин після прийому. Як правило, антигіпертензивний ефект одноразового прийому зберігається протягом 24 годин. При тривалому лікуванні раміприлом максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні. Показано, що при довгостроковій терапії антигіпертензивний ефект вдається підтримувати протягом 2 років. Різке припинення прийому раміприлу не приводить до швидкого і надмірного підвищення артеріального тиску
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик. Пригнічує реабсорбцію іонів натрію і хлору в дістальноя відділі нефрона. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується підвищеним мочеобразованіе (через осмотичного зв'язування води). Виведення іонів калію і магнію збільшується, а сечової кислоти - затримується. Високі дози приводять до посилення виведення бікарбонату, а тривалий прийом затримує виведення іонів кальцію. Можливі механізми антигіпертензивної дії включають: зміна натрієвого балансу, зменшення обсягу позаклітинної рідини і плазми, зміна опору ниркових судин або зниження реакцій на норадреналін і ангіотензин II.
Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла і активності реніну в плазмі крові.
Прийом одноразових високих доз гідрохлортіазиду призводить до зменшення обсягу плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку і середнього АТ. При тривалому прийомі малих доз обсяг плазми крові залишається зниженим, в той час як хвилинний обсяг і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до вихідного рівня, що передує початку лікування. Середнє АТ і системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазиди можуть порушувати вироблення грудного молока.

показання

Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання
Підвищена чутливість до раміприлу і інших інгібіторів АПФ, тіазидів або похідних сульфонаміду, а також до будь-якого з допоміжних речовин препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі і пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ. Спадковий / ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл / 1,73 м 2), анурія. Виражені порушення функції печінки та / або холестаз. Первинний альдостеронизм. Артеріальна гіпотензія (див. Розділ "Особливості застосування"). Гемодіаліз. Стан після трансплантації нирок (відсутність досвіду застосування). Непереносимість галактози, спадковий дефіцит лактози або синдромом порушення всмоктування глюкози-галактози (через вміст у препараті лактози). Вагітність і період лактації (див. Розділ "Вагітність і період лактації") Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені)

З обережністю: важкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні артеріального тиску), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму серця, хронічна серцева недостатність IV стадії, декомпенсированное "легеневе серце", стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в тому числі діарея, блювота), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровотворення, похилий вік, аортальний і мітральний стеноз, гіпертро фіческая обструктивна кардіоміопатія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, подагра, гіперкаліємія, гіпонатріємія (у тому числі на тлі прийому діуретиків і дієти з обмеженням споживання солі), гіпокаліємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, ниркова і / або печінкова недостатність, цироз печінки.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

вагітність
Не рекомендується приймати Хартія-Д протягом першого триместру вагітності. У разі планованої або підтвердженою вагітності необхідно якомога швидше перейти на іншу терапію. Контрольовані дослідження прийому інгібіторів АПФ при вагітності не проводилися.
Хартія-Д протипоказаний протягом другого і третього триместрів вагітності. Тривалий прийом протягом другого і третього триместрів може викликати появу ознак інтоксикації у плода (пригнічення функції нирок, олігогідрамніон, затримку окостеніння черепа) і новонародженого (ниркова недостатність новонароджених, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Тривалий прийом гідрохлортіазиду протягом третього триместру вагітності може викликати ішемію плода і плаценти, ризик затримки росту. Більш того, в окремих випадках прийом незадовго до пологів може викликати гіпоглікемію і тромбоцитопенія у новонароджених. Гідрохлортіазид може зменшити обсяг плазми крові і знизити матково-плацентарний кровотік.
Жінкам, які брали Хартії-Д під час вагітності (починаючи з другого триместру), необхідно пройти ультразвукове дослідження для перевірки стану нирок і черепа у плода.
період лактації
Хартія-Д протипоказаний в період годування груддю. І раміприл і гідрохлоротіазид виділяються в грудне молоко. Зниження і припинення виділення молока пов'язують з прийомом тиазидов в період грудного вигодовування. Можуть спостерігатися реакції підвищеної чутливості до лікарських засобів групи сульфонамідів, гіперкаліємія і ядерна жовтяниця. Через можливість серйозних побічних ефектів у грудних дітей необхідно розглянути питання про припинення грудного вигодовування.

особливі вказівки

раміприл
Симптоми гіпотензії
У хворих неускладненій на артеріальну гіпертензію симптоми гіпотензії спостерігаються рідко. У хворих на артеріальну гіпертензію, які приймають раміприл, ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії зростає при зменшенні об'єму циркулюючої крові (наприклад, в результаті лікування діуретиками, обмеження споживання з їжею солі, проведення діалізу, діареї або блювоти), а також при важких формах ренін-залежною артеріальної гіпертензії . Симптоми гіпотензії спостерігалися у пацієнтів з серцевою недостатністю, незалежно від того, чи поєднується вона з нирковою недостатністю. Це найбільш часто спостерігається у хворих з більш тяжкою серцевою недостатністю, які змушені приймати високі дози "петльових" діуретиків, у яких спостерігається гіпонатріємія або функціональна ниркова недостатність. Пацієнти з підвищеним ризиком гіпотензії потребують пильної спостереженні в початковому періоді лікування і при підборі дози. Це також відноситься до пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюванням судин мозку, у яких значне падіння артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі гіпотензії пацієнта необхідно покласти на спину, ноги підняти і при необхідності зробити внутрішньовенне вливання розчину натрію хлориду. Минуща гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. У деяких пацієнтів з серцевою недостатністю, що мають нормальний або низький артеріальний тиск, раміприл може викликати додаткового зниження артеріального тиску. Цей ефект можна передбачити, тому він зазвичай не є підставою для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія виявляється симптомами, може виникнути необхідність зменшити дозу або припинити лікування.
Аортальний і мітральний стенози / гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і інші інгібітори АПФ, раміприл вимагає обережності при призначенні пацієнтам з аортальним стенозом або утрудненням викиду з лівого шлуночка (наприклад, при аортальному стенозі або гіпертрофічній кардіоміопатії). В окремих випадках гемодинамическая картина може зробити неприпустимим прийом фіксованого поєднання раміприлу і гйдрохлотіазіда.
Первинний альдостеронизм (хвороба Конна)
Використання фіксованих поєднань раміприлу і гідрохлоротіазиду протипоказано, оскільки пацієнти з первинним альдостеронізмом не чутливі до антигіпертензивних засобів, дія яких заснована на придушенні ренінангіотензинової системи.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з серцевою недостатністю на початку лікування інгібіторами АПФ може спостерігатися погіршення функції нирок. У таких ситуаціях описані випадки гострої ниркової недостатності, зазвичай тимчасовою.
У деяких пацієнтів зі звуженням обох ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки інгібітори АПФ підвищують рівень сечовини в крові і креатиніну в сироватці крові; зазвичай ці зміни проходять після припинення прийому препаратів. Така ймовірність особливо висока при нирковій недостатності. При наявності реноваскулярной гіпертензії високий ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід починати під пильним медичним наглядом з малих доз, які повинні бути точно підібрані. Оскільки діуретики можуть внести вклад в описану вище клінічну динаміку, протягом перших тижнів лікування раміприлом їх прийом повинен бути припинений, а функція нирок потребує ретельного нагляду.
У деяких хворих на артеріальну гіпертензію без явного захворювання судин нирок прийом раміприлу, особливо на тлі діуретиків, викликає підвищення рівня сечовини в крові і креатиніну в сироватці; ці зміни як правило бувають незначними і скороминущими. Імовірність їх виникнення вище у хворих, вже страждають порушенням функції нирок. У таких випадках може виникнути необхідність у зниженні дози та / або припинення прийому діуретика та / або раміприлу.
Стан після трансплантації нирки
У зв'язку з відсутністю досвіду застосування раміприлу у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, раміприл не рекомендується приймати таким пацієнтам.
Підвищена чувствітел'ност' / ангіоневротичний набряк
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок і / або гортані рідко розвивається у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, в тому числі рамиприл. В період лікування ангіоневротичний набряк може розвинутися в будь-який час. У цьому випадку прийом раміприлу слід негайно припинити, провести відповідне лікування і встановити спостереження за пацієнтом; перш ніж відпустити пацієнта, слід переконатися в тому, що всі симптоми набряку ліквідовані. Навіть в тих випадках, коли набряк обмежується тільки язиком і ознаки порушення дихання відсутні, пацієнти можуть потребувати тривалого спостереження, оскільки лікування ангістаміннимі засобами і кортікостеріодамі може виявитися недостатнім. У рідкісних випадках зареєстрована смерть пацієнтів внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика.
Якщо набряк поширюється на язик, голосові зв'язки або гортань, досить імовірно перекриття дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання на органах дихання. У таких випадках необхідно вжити заходів невідкладної терапії (див. Розділ Передозування). Вона може включати введення адреналіну (адреналіну) і / або підтримання прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом аж до повного і стійкого зникнення симптоматики.
У пацієнтів, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторав АПФ, може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку у відповідь на прийом інгібітора АПФ.
Анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які отримують лікування гемодіалізом
Є повідомлення про анафілактоїдних реакціях у пацієнтів на гемодіалізі із застосуванням мембран з високою гідравлічної проникністю (наприклад, AN 69) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість використання іншого типу мембран або антигіпертензивних засобів іншого класу.
Анафілактоїдні реакції при аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ на тлі афереза ​​ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) за допомогою декстрасульфату, розвиваються небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Таких реакцій можна уникнути, якщо тимчасово утримуватися від прийому інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.
десенсибілізація
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ на тлі десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), розвиваються тривалі анафілактоїдні реакції. Якщо такі пацієнти утримувалися від прийому інгібіторів АПФ на час десенсибілізації, реакцій не спостерігалося, проте випадкове введення АПФ провокувало анафілактоїднихреакцій.
печінкова недостатність
З прийомом інгібіторів АПФ пов'язують розвиток рідкісного синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і переходить в швидкоплинний некроз печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому не ясний. Якщо у пацієнтів, що приймають раміприл, розвивається жовтяниця або значно підвищується активність "печінкових" ферментів, препарат необхідно відмінити, залишаючи пацієнта під наглядом лікаря до зникнення симптомів.
Нейтропенія / агранулоцитоз
Повідомлялося, що у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можуть розвиватися нейтропенія / агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. При нормальній функції нирок і за відсутності ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз оборотні і минають після припинення прийому інгібітору АПФ. Слід проявляти крайню обережність при призначенні раміприлу хворим, страждаючим захворюваннями сполучної тканини з судинними проявами, які проходять курс лікування антидепресантами, які приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих факторів, особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які не завжди піддаються інтенсивної антібіотйкотерапіі. Якщо в лікуванні таких пацієнтів використовується рамиприл, рекомендується періодично перевіряти кількість лейкоцитів, причому хворих слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції.
расова приналежність
Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси у порівнянні з пацієнтами інший расової приналежності.
Подібно до інших інгібіторів АПФ, раміприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у чорношкірих пацієнтів в порівнянні з особами інших рас, можливо внаслідок більш високої частоти осіб з низьким рівнем реніну в популяції чорношкірих пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.
кашель
Повідомлялося, що прийом інгібіторів АПФ може супроводжуватися кашлем. Характерно, що кашель є сухим і постійним; він проходить після відміни препарату. Те, що кашель викликається прийомом інгібітору АПФ, слід вважати його диференційно-діагностичною ознакою.
Хірургічне втручання / загальна анестезія
У пацієнтів, що піддаються хірургічному втручанню або загальної анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, раміприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Если предполагается, что артериальная гипотензия развивается по этому механизму, она может быть корректирована увеличением объема циркулирующей крови.
Гиперкалиемия
У некоторых пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, в том числе рамиприл, наблюдается повышение уровня калия в сыворотке. К группе риска развития гиперкалиемии относятся пациенты, страдающие почечной недостаточностью или сахарным диабетом, принимающие калийсберегающие диуретики, или калийсодержащие солезаменители, а также те пациенты, которые принимают иные лекарственные средства, повышающие уровень калия в сыворотке (например, гепарин). Если прием перечисленных выше препаратов на фоне лечения ингибитором АПФ признается необходимым, рекомендуется регулярный контроль уровня калия в сыворотке крови (см. раздел Взаимодействие).
Больные сахарным диабетом
У больных сахарным диабетом, принимающих гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, необходимо тщательно контролировать уровень сахара крови в течение первого месяца лечения ингибитором АПФ (см. раздел Взаимодействие).
Литий
Обычно не рекомендуется сочетать прием лития и рамиприла (см. раздел Взаимодействие).
Калийсодержащие пищевые добавки, калийсберегающие диуретики или калийсодержащие солезаменители
Хотя уровень калия в сыворотке крови при клинических исследованиях ингибиторов АПФ обычно оставался в пределах нормы, у некоторых пациентов все же развивалась гиперкалиемия. Риск развития гиперкалиемии связывают с рядом факторов, к числу которых относятся почечная недостаточность, сахарный диабет и одновременный прием калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, триамтерен или амилорид), а также калийсодержащих пищевых добавок или солезаменителей. Использование калийсодержащих пищевых добавок, калийсберегающих диуретиков или калийсодержащих солезаменителей может приводить к значительному повышению уровня калия в сыворотке, особенно у пациентов с нарушением функции почек.
Во время приема рамиприла на фоне калийвыводящих диуретиков, гипокалиемия, вызванная их приемом, может быть ослаблена.
Гідрохлортіазид
Порушення функції нирок
У пациентов, страдающих заболеваниями почек, тиазиды могут вызвать азотемию. Прием лекарственных средств на фоне нарушения функции почек может приводить к кумулятивным эффектам. Если прогрессирует почечная недостаточность, характеризующаяся увеличением небелкового азота, следует тщательно оценить необходимость терапии и рассмотреть возможность прекращения приема диуретиков.
Порушення функції печінки
Пациентам с нарушением или прогрессирующим нарушением функции печени тиазиды следует назначать с осторожностью, поскольку даже незначительные колебания водно-электролитного баланса могут вызвать печеночную кому.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Терапия тиазидами может уменьшить толерантность к глюкозе. При сахарном диабете может возникнуть необходимость подбора дозы инсулина или пероральных гипогликемических средств.
Терапия тиазидами может вызвать проявление латентного сахарного диабета.
С терапией тиазидными диуретиками связывают увеличение уровней холестерина и триглицеридов. У некоторых пациентов, получающих тиазидные диуретики, может наблюдаться повышение уровня мочевой кислоты или проявления подагры.
Подагра
У некоторых пациентов терапия тиазидами может повысить уровень мочевой кислоты и/или вызвать подагру. Однако рамиприл может усиливать выведение мочевой кислоты, таким образом ослабляя степень повышения уровня мочевой кислоты под воздействием гидрохлоротиазида.
Нарушения водно-электролитного баланса
Любому пациенту, получающему лечение диуретиками, необходимо периодически определять содержание электролитов в сыворотке крови.
Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызывать нарушение водно-электролитного баланса (гипокалиемию, гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз). Предвестниками нарушения водного или электролитного баланса являются сухость во рту, жажда, слабость, летаргия, сонливость, беспокойство, миалгия или мышечные спазмы, утомляемость мышц, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и такие желудочно-кишечные расстройства, как тошнота и рвота.
Хотя использование тиазидных диуретиков и может привести к развитию гипокалиемии, при одновременном приеме рамиприла возможно уменьшение степени выраженности гипокалиемии, вызванной диуретиками. Вероятность развития гипокалиемии наиболее высока при циррозе печени, у пациентов с повышенным диурезом, при неадекватном пероральном приеме электролитов, а также на фоне лечения кортикостероидами и АКТГ (см. раздел Взаимодействие). В жаркую погоду возможно развитие гипонатриемии у пациентов с периферическими отеками. Недостаток хлоридов обычно бывает незначительным и не нуждается в лечении. Тиазиды могут снижать выведение ионов кальция с мочой, приводя к незначительному периодическому повышению уровня кальция в крови даже в отсутствие явных нарушений кальциевого метаболизма. Явная гиперкальциемия может указывать на скрытый гиперпаратиреоз. Прием тиазидов следует прекратить до получения результатов исследования функции паращитовидных желез. Было показано, что тиазиды увеличивают почечную экскрецию магния, что может привести к снижению уровня магния в крови.
Нейтропения/агранулоцитоз
Следует прекратить прием комбинации фиксированных доз рамиприла и гидрохлоротиазида в случае возникновения или подозрения на возникновение нейтропении (количество нейтрофилов менее 1000/мм 3 ).
Антидопинговые тесты
Гидрохлоротиазид, входящий в состав данного лекарственного препарата, может дать положительную реакцию при антидопинговом контроле.
інше
Независимо от наличия в анамнезе аллергии или бронхиальной астмы, у пациентов могут развиваться реакции повышенной чувствительности. Сообщалось о возможности обострения течения системной красной волчанки.
Непереносимость лактозы
Данный лекарственный препарат содержит лактозы моногидрат.
Его не следует назначать пациентам с редкими наследственным нарушением толерантности к галактозе, наследственным дефицитом лактозы или синдромом нарушения всасывания глюкозы-галактозы.

склад

Каждая таблетка содержит активные вещества: 5 мг рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида соответственно.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, гипромеллоза, кросповидон, целлюлоза микрокристаллическая, натрия стеарилфумарат.

Спосіб застосування та дози

Хартил-Д следует принимать однократно ежедневно утром, запивая достаточным количеством жидкости. Препарат можно принимать вне зависимости от приема пищи. Таблетки не предназначены для разделения на части.
Взрослым:
Назначать комбинированный препарат Хартил-Д рекомендуется только после индивидуального подбора доз каждого из компонентов. Дозу можно увеличивать с интервалом не менее 3 недель. Обычная начальная доза составляет 2,5 мг рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида. Обычная поддерживающая доза составляет 2,5 мг рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 5 мг рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида. Рекомендуемая максимальная суточная доза составляет 5 мг рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида.
Пожилые пациенты и пациенты с нарушениями функции почек
Для пожилых пациентов и пациентов с КК от 30 до 60 мл/мин. индивидуальные дозы каждого из компонентов (рамиприла и гидрохлоротиазида) необходимо тщательно подбирать до перехода на комбинированный препарат Хартил-Д.
Доза препарата Хартил-Д должна быть как можно более низкой. Рекомендуемая максимальная суточная доза составляет 5 мг рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида.
Хартил-Д противопоказан пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек, т.е., когда КК менее 30 мл/мин/1,73 м 2 .
Порушення функції печінки
До перехода на Хартил-Д пациентам с легкими или умеренными нарушениями функции печени следует подобрать дозу рамиприла.
Не допускается прием препарата Хартил-Д пациентами с тяжелыми нарушениями функции печени и/или холестазом (см. раздел Противопоказания).
Дети и подростки (в возрасте до 18 лет)
Хартил-Д не рекомендуется детям и подросткам (в возрасте до 18 лет) из-за отсутствия данных по безопасности и эффективности для этой возрастной группы.

Побічні дії

Во время приема ингибиторов АПФ, рамиприла или гидрохлоротиазида отмечен ряд побочных реакций.
В начале курса лечения и после увеличения дозы наблюдалась выраженная артериальная гипотензия. Данный эффект особенно характерен для некоторых групп риска. Могут наблюдаться такие симптомы, как головокружение, общая слабость, нечеткость зрения, иногда в сочетании с потерей сознания (обморок). Отдельные случаи тахикардии, сердцебиения, аритмий, стенокардии, инфаркта миокарда, выраженной артериальной гипертензии и шока, динамического нарушения мозгового кровообращения, кровоизлияние в мозг и ишемический инсульт наблюдались во время приема ингибиторов АПФ на фоне артериальной гипотензии. Частота определяется следующим образом: часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Нарушения системы крови и лимфы: редко: снижение концентрации гемоглобина и гематокрита, лейкопения, тромбоцитопения, очень редко: агранулоцитоз, панцитопения, эозинофилия, гемолитическая анемия у пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы
Нарушения метаболизма и питания: часто: гипокалиемия, повышение уровня мочевой кислоты, мочевины и креатинина в крови, гипергликемия, подагра, нечасто: гиперкалиемия, гипонатриемия, гипомагниемия, гиперхлоремия, гиперкальциемия, редко: нарушения водно-электролитного баланса (особенно у пациентов с заболеванием почек), гипохлоремия, метаболический алкалоз, очень редко: увеличение уровня тригицеридов в сыворотке крови, гиперхолестеринемия, повышение сывороточной амилазы, декомпенсация сахарного диабета.
Нарушения психики: нечасто: апатия, нервозность, редко: чувство страха, спутанность сознания, нарушения сна.
Нарушения со стороны нервной системы: часто: головокружение, утомляемость, головная боль, слабость, нечасто: сонливость, редко: беспокойство, нарушения обоняния, нарушения равновесия, парестезии.
Нарушения со стороны органа зрения: нечасто: конъюнктивит, блефарит, редко: преходящая близорукость, нечеткость зрения.
Нарушения со стороны органа слуха: редко: звон в ушах.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, нечасто: отек лодыжек, редко: обморок, тромбоэмболические осложнения, очень редко: стенокардия, инфаркт миокарда, аритмии, сердцебиение, тахикардия, динамическое нарушение мозгового кровообращения, кровоизлияние в мозг, обострение течения болезни Рейно, васкулит, заболевания вен, тромбоз, эмболия.
Нарушения со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхит, редко: одышка, синусит, ринит, фарингит, глоссит, бронхоспазм, аллергическая интерстициальная пневмония, очень редко: ангионевротический отек с летальной обструкцией дыхательных путей 1) , отек легких вследствие повышенной чувствительности к гидрохлоротиазиду
Нарушения со стороны органов пищеварения: тошнота, боль в животе, рвота, диспепсия, нечасто: спазмы в эпигастральной области, жажда, запор, диарея, потеря аппетита, редко: сухость во рту, рвота, нарушения вкуса, воспаление слизистых оболочек рта и языка, сиаладенит, глоссит, очень редко: непроходимость кишечника, (геморрагический) панкреатит
Нарушения со стороны печени: редко: повышение активности "печеночных" ферментов и/или билирубина 2) , очень редко: холестатическая желтуха 2) , гепатит, холецистит (на фоне желчекаменной болезни), некроз печени
Нарушения со стороны кожных покровов и подкожно-жировой клетчатки 3) : нечасто: фотосенсибилизация, кожный зуд, крапивница, редко: "приливы" крови к коже лица, усиленное потоотделение, периферические отеки, очень редко: многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, кожные реакции типа псориатических или пемфигоидных, системная красная волчанка, алопеция, обострение псориаза, онихолиз.
Нарушения со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: редко: мышечный спазм, миалгия, артралгия, мышечная слабость, артрит, очень редко: паралич.
Нарушения со стороны мочевыделительной системы: нечасто: протеинурия, редко: ухудшение функции почек, повышение остаточного азота и сывороточного креатинина, обезвоживание, очень редко: (острая) почечная недостаточность, нефротический синдром, интерстициальный нефрит, олигурия
Нарушения со стороны репродуктивных органов и молочных желез: нечасто: снижение либидо, редко: импотенция
Общие нарушения: очень редко: анафилактические реакции, ангионевротический отек 1) .
1) Ангионевротический отек чаще развивается у лиц с темной кожей. У небольшой группы пациентов возникновение ангионевротического отека лица и орофарингеальной области связывается с приемом ингибиторов АПФ.
2) В случае желтухи или повышения активности "печеночных" ферментов пациента необходимо взять под медицинское наблюдение.
3) Если кожные реакции ярко выражены, необходима срочная консультация врача.
Сообщалось, что прием данного препарата может привести к возникновению симптомокомплекса, представленного по крайней мере одной из перечисленных ниже составляющих: лихорадка, васкулит, миалгия, артралгия/артрит, положительная реакция на антиядерные антитела, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), эозинофилия и лейкоцитоз, сыпь, фотосенсибилизация (возможны также иные кожные проявления).

лікарська взаємодія

Ниже перечислены взаимодействия компонентов препарата Хартил-Д с другими ингибиторами
АПФ и препаратами, содержащими гидрохлоротиазид.
Рамиприл
Диуретики
Назначение диуретика пациенту, принимающему рамиприл, обычно приводит к суммации антигипертензивного эффекта.
У пациентов, которые уже принимают диуретики, особенно тех, кому диуретики назначены недавно, добавление рамиприла может иногда вызывать чрезмерное снижение АД. Вероятность симптомов артериальной гипотензии под влиянием рамиприла снижается, если прекратить принимать диуретик перед началом лечения рамиприлом (см. раздел Особые указания).
Трициклические антидепрессанты/антипсихотические препараты (нейролептики)/анестетики
Прием некоторых анестетиков, трициклических антидепрессантов и антипсихотических средств на фоне ингибиторов АПФ может усилить артериальную гипотензию (см. раздел Особые указания).
Симпатомиметики
Симпатомиметики могут ослаблять гипотензивный эффект ингибиторов АПФ, поэтому пациенты нуждаются в тщательном наблюдении.
Гипогликемические средства
Эпидемиологические исследования показали, что одновременный прием ингибиторов АПФ и гипогликемических средств (инсулинов и гипогликемических средств для приема внутрь) может усиливать действие последних, вплоть до развития гипогликемии. Вероятность таких явлений особенно высока в течение первых недель сочетанного лечения пациентов, а также при нарушении функции почек.
Тромболитики и/или бета-адреноблокаторы
Рамиприл можно применять на фоне приема тромболитиковти бета-адреноблокаторов.
Прочие антигипертензивные лекарственные средства
Одновременный прием нитроглицерина и других органических нитратов или вазодилататоров может усиливать гипотензивный эффект рамиприла.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе ацетилсалициловая кислота (3 г/сутки)
Рамиприл можно применять на фоне приема ацетилсалициловой кислоты (в небольших дозах под наблюдением врача). Длительный прием НПВП может ослабить гипотензивный эффект ингибиторов АПФ. Эффекты НПВП и ингибиторов АПФ на повышение уровня калия в сыворотке крови суммируются, что может привести к нарушению функции почек. Эти эффекты обычно обратимы. В редких случаях может наблюдаться острая почечная недостаточность, особенно при нарушении функции почек, например, у пожилых или обезвоженных пациентов.
Аллопуринол
Одновременное лечение ингибитором АПФ и аллопуринолом повышает риск почечной недостаточности и может приводить к повышению риска лейкопении.
циклоспорин
Одновременный прием ингибиторов АПФ и циклоспорина повышает риск почечной недостаточности и гиперкалиемии.
Ловастатин
Одновременный прием ингибиторов АПФ и ловастатина повышает риск гиперкалиемии.
Прокаинамид, цитостатики и иммунодепрессанты
Прием этих препаратов одновременно с ингибиторами АПФ может повышать риск лейкопении.
Гемодиализ
Хартил-Д не показан пациентам, состояние которых требует проведения диализа, поскольку прием ингибиторов АПФ на фоне диализа с использованием мембран, обеспечивающих высокую интенсивность тока, часто сопровождается анафилактоидными реакциями. Данное сочетание недопустимо.
Гідрохлортіазид
Амфотерицин В (парентерально), карбеноксолон, кортикостероиды, кортикотропин (АКТГ) или слабительные стимулирующего действия
Гидрохлоротиазид может вызвать электролитный дисбаланс, особенно гипокалиемию.
Соли кальция
При одновременном приеме этих препаратов с тиазидными диуретиками снижение выведения ионов кальция может повысить уровень кальция в сыворотке крови.
Сердечные гликозиды
Повышается риск отравления препаратами наперстянки и тиазидной гипокалиемии.
Холестираминовые смолы и колестипол
Эти препараты могут уменьшить или замедлить всасывание гидрохлоротиазида. Поэтому сульфонамидные диуретики следует принимать по крайней мере за час до или через 4-6 часов после приема смолы.
Недеполяризующие миорелаксанты (т.е. тубокурарина хлорид)
Гидрохлоротиазид может усиливать действие этих лекарственных средств.
Лекарственные средства, вызывающие тахикардию типа "пируэт"
Риск гипокалиемии вынуждает соблюдать осторожность при одновременном приеме гидрохлоротиазида и препаратов, вызывающих тахикардию типа "пируэт", например, некоторых антипсихотических и других средств.
Соталол
На фоне тиазидной гипокалиемии повышается риск аритмии вследствие приема соталола.
Рамиприл/гидрохлоротиазид
Калийсодержащие пищевые добавки, калийсберегающие диуретики или калийсодержащие солезаменители
Хотя уровень калия в сыворотке крови при клинических исследованиях ингибиторов АПФ обычно оставался в пределах нормы, у некоторых пациентов все же развивалась гиперкалиемия.
Риск гиперкалиемии связывают с рядом факторов, к числу которых относятся почечная недостаточность, сахарный диабет и одновременный прием калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, триамтерен или амилорид), а также калийсодержащих пищевых добавок или солезаменителей. Использование калийсодержащих пищевых добавок, калийсберегающих диуретиков или калийсодержащих солезаменителей может приводить к значительному повышению уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушением функции почек.
Во время приема рамиприла на фоне калийвыводящих диуретиков, гипокалиемия, вызванная их приемом, может быть ослаблена.
Литий
При одновременном приеме лития и ингибиторов АПФ обратимо повышается уровень лития в сыворотке крови и развиваются токсические эффекты. Применение тиазидных диуретиков может повышать риск литиевой интоксикации и усиливать литиевую интоксикацию, если она уже вызвана одновременным приемом ингибиторов АПФ. Использовать рамиприл одновременно с литием не рекомендуется, но в тех случаях, когда такое сочетание необходимо, следует проводить тщательный контроль уровня лития в сыворотке крови (см. раздел Особые указания).
Триметоприм
Прием ингибиторов АПФ и тиазидов одновременно с триметопримом повышает риск гиперкалиемии.
Пероралъные гипогликемические средства (например, производные сулъфомочевины и бигуанидины, такие как метформин) и инсулин
Возможно, гидрохлоротиазид ослабляет гипогликемический эффект этих средств, в то время как рамиприл потенцирует его.
Натрия хлорид
Ослабление антигипертензивного эффекта фиксированной комбинации рамиприла и гидрохлоротиазида.
Лечение высокими дозами салицилатов (> 3 г/сутки)
Гидрохлоротиазид может усиливать токсическое воздействие салицилатов на ЦНС.

Передозування

симптоми
В зависимости от степени передозировки могут наблюдаться следующие симптомы: задержка мочи, нарушения уровня электролитов, выраженное снижение АД, нарушение сознания (в том числе кома), судороги, парез, аритмия, брадикардия, шок, почечная недостаточность и непроходимость кишечника (паралич).
лікування
Лечение при передозировке или отравлении зависит от способа и длительности приема препарата, а также типа и степени выраженности симптомов. Помимо общих мер (предотвращение всасывания промыванием желудка и приемом активированного угля, ускорение прохождения через кишечник с помощью сульфата натрия) необходимы наблюдение и поддерживающая (иногда интенсивная) терапия. Рамиприл может быть полностью удален из организма путем диализа (обратите внимание Анафилактоидные реакции у пациентов, находящихся на гемодиализе ).
Первая мера при выраженном снижении АД - восстановление объема жидкости физиологическим раствором. В отсутствие адекватной реакции можно ввести внутривенно катехоламины. Можно рассмотреть возможность введения ангиотензина II. При выраженной брадикардии необходимо установить искусственный водитель ритма. Необходимо следить за объемом циркулирующей крови, уровнем электролитов, кислотно-щелочным состоянием, уровнем глюкозы в крови и диурезом. При гипокалиемии необходимо восстановить уровень калия.
Если ангионевротический отек носит угрожающий жизни характер и охватывает язык, голосовую щель и/или гортань, рекомендуется принять следующие неотложные меры:

Немедленное подкожное введение 0,3-0,5 мг эпинефрина (адреналина) или медленное внутривенное введение адреналина, в сочетании с контролем ЭКГ и АД. Внутривенное или внутримышечное введение глюкокортикоидов. Также рекомендуется ввести антигистаминные средства.

В дополнение к адреналину можно ввести C 1 -инактиватор, если известно, что у пациента дефицит С 1 -инактиватора (белка, подавляющего связывание С1-компонента комплемента иммунным комплексом; его недостаточность приводит к неконтролируемой активации ранних компонентов комплемента и образованию кининоподобного фактора, вызывающего повышение сосудистой проницаемости и приводящего к развитию ангионевротического отёка).

Умови зберігання

При температурі не вище 25 ° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Діюча речовина

Гидрохлоротиазид, Рамиприл

Похожее видео

Дополнительная информация

Хартил-Д таблетки 5 мг+25 мг 28 шт. производит Эгис, страна производства Венгрия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Хартил-Д таблетки 5 мг+25 мг 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!