Купить Глюкоза раствор для инфузий 5% 250 мл п/э флаконы инд.уп. 1шт.

Глюкоза усиливает окислительно-восстановительные процессы в организме, улучшает антитоксическую функцию печени, усиливает сократительную деятельность миокарда, является источником легкоусвояемых углеводов.

Фармакодинамические свойства 5%, 10% и 20% растворов декстрозы аналогичны свойствам глюкозы - основного источника энергии клеточного метаболизма.

5% раствор декстрозы представляет собой изотонический раствор с осмолярностью около 278 мОсм/л. Потребляемая калорийность 5% раствора декстрозы составляет 200 ккал/л,

10% раствор декстрозы представляет собой гипертонический раствор с осмолярностью около 555 мОсм/л. Потребляемая калорийность 10% раствора декстрозы составляет 400 ккал/л.

20% раствор декстрозы представляет собой гипертонический раствор с осмолярностью около 1110 мОсм/л. Потребляемая калорийность 20% раствора декстрозы составляет 680 ккал/л.

В рамках парентерального питания 5%, 10% и 20% растворы декстрозы вводят в качестве источника углеводов (отдельно или как часть парентерального питания при необходимости).

5% и 10% растворы декстрозы позволяют восполнять недостаточность жидкости без одновременного введения ионов.

20% раствор декстрозы обеспечивает максимальный объем калорий в минимальном объеме жидкости.

Декстроза, поступая в ткани, фосфорилируется, превращаясь в глюкозо-6-фосфат, который активно включается во многие звенья обмена веществ организма.

При применении растворов декстрозы для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов, фармакодинамические свойства раствора будут зависеть от добавляемого вещества.

Фармакокинетика:

Глюкоза метаболизируется двумя различными путями: анаэробным и аэробным.

Декстроза, распадаясь на пировиноградную или молочную кислоту (анаэробный гликолиз), метаболизируется до двуокиси углерода и воды с высвобождением энергии.

При применении раствора декстрозы для разведения и растворения вводимых парентерально лекарственных препаратов, фармакокинетические свойства раствора будут зависеть от добавляемого вещества.

Розчин для інфузій

Глюкоза підсилює окислювально-відновні процеси в організмі, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну діяльність міокарда, є джерелом легкозасвоюваних вуглеводів.

Фармакодинамічні властивості 5%, 10% і 20% розчинів глюкози аналогічні властивостям глюкози - основного джерела енергії клітинного метаболізму.

5% розчин глюкози являє собою ізотонічний розчин з осмолярністю близько 278 мОсм / л. Споживана значення 5% розчину глюкози становить 200 ккал / л,

10% розчин глюкози являє собою гіпертонічний розчин з осмолярністю близько 555 мОсм / л. Споживана калорійність 10% розчину глюкози становить 400 ккал / л.

20% розчин глюкози являє собою гіпертонічний розчин з осмолярністю близько 1110 мОсм / л. Споживана калорійність 20% розчину глюкози становить 680 ккал / л.

В рамках парентерального харчування 5%, 10% і 20% розчини глюкози вводять в якості джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності).

5% і 10% розчини глюкози дозволяють заповнювати недостатність рідини без одночасного введення іонів.

20% розчин глюкози забезпечує максимальний обсяг калорій в мінімальному обсязі рідини.

Декстроза, вступаючи в тканини, фосфорилируется, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, який активно включається в багато ланки обміну речовин організму.

При застосуванні розчинів глюкози для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів, фармакодинамічні властивості розчину будуть залежати від додається речовини.

Фармакокінетика:

Глюкоза метаболізується двома різними шляхами: анаеробним і аеробним.

Декстроза, розпадаючись на пировиноградную або молочну кислоту (гліколіз), метаболізується до двоокису вуглецю і води з вивільненням енергії.

При застосуванні розчину глюкози для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів, фармакокінетичнівластивості розчину будуть залежати від додається речовини.

5% розчин глюкози:

- як джерело вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності);

- для регідратації в разі втрати рідини, особливо у пацієнтів з високою потребою в вуглеводах;

- для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів.

Декомпенсований цукровий діабет та нецукровий діабет; гіперосмолярна кома; гемодилюция і позаклітинна гіпергідратація або гіперволемія; гіперглікемія і гіперлактатемія: важка ниркова недостатність (з олігурією або анурією); некомпенсированная серцева недостатність; генералізовані набряки (в тому числі набряк легенів і головного мозку) та цироз печінки з асцитом; інші відомі форми непереносимості глюкози (наприклад, метаболічний стрес); гіперчутливість до компонентів препарату; введення розчину протягом перших 24 годин після травми голови; використання тієї ж інфузійної системи, що і для гемотрансфузії, через ризик гемолізу і тромбозу; пацієнти з відомою непереносимістю кукурудзи або продуктів з кукурудзи (при отриманні глюкози з кукурудзи); протипоказання до будь-яких препаратів, що додається до розчину глюкози.

З обережністю:

Цукровий діабет, внутрішньочерепна гіпертензія, гіпонатріємія, дитячий вік.

Розчин глюкози 5% під час вагітності зазвичай використовується в якості гидратирующие і транспортного засобу при застосуванні інших лікарських препаратів (зокрема окситоцину).

Оскільки у пацієнтів з цукровим діабетом, нирковою недостатністю або знаходяться в гострому критичному стані переносимість глюкози (декстрози) може бути порушена, слід особливо ретельно контролювати їх клініко-біологічні параметри, зокрема концентрацію електролітів у плазмі крові, в тому числі магнію або фосфору, концентрацію глюкози в крові. При наявності гіперглікемії слід скорегувати швидкість введення препарату або призначити інсулін короткої дії. Зазвичай глюкоза повністю засвоюється організмом (в нормі нирками не виводиться), тому поява глюкози в сечі може бути патологічним ознакою.

У разі тривалого введення або застосування глюкози в високих дозах необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові і при необхідності вводити калій додатково, щоб уникнути гіпокаліємії.

При епізодах внутрішньочерепної гіпертензії необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові.

Застосування розчинів глюкози може призводити до гіперглікемії. Тому їх не рекомендується вводити після гострого ішемічного інсульту, так як гіперглікемія пов'язана з посиленням ішемічного ушкодження головного мозку і перешкоджає одужанню.

Особливо ретельний клінічний моніторинг потрібно на початку внутрішньовенного введення препарату.

Для регідратаційної терапії розчини вуглеводів слід застосовувати в комбінації з розчинами електролітів, щоб уникнути порушення електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія).

Необхідно контролювати концентрацію глюкози і зміст електролітів в крові, водний баланс, а також кислотно-лужний стан організму.

Перед застосуванням розчин слід оглянути. Застосовувати тільки прозорий розчин без видимих ​​включень і при відсутності пошкоджень упаковки. Вводити безпосередньо після підключення до інфузійної системи.

Розчин слід вводити із застосуванням стерильного обладнання з дотриманням правил асептики і антисептики.

Щоб уникнути повітряної емболії слід видалити повітря з інфузійної системи за допомогою розчину.

Чи не з'єднувати контейнери послідовно, щоб уникнути повітряної емболії, яка може виникнути через засмоктування повітря з першого контейнера до завершення введення розчину з другого контейнера.

Подача внутрішньовенних розчинів, що містяться в м'яких пластикових контейнерах, під підвищеним тиском з метою збільшення швидкості потоку може призводити до повітряної емболії, якщо перед введенням залишковий повітря в контейнері видалений в повному обсязі.

Використання системи для внутрішньовенного введення з газовідводом може призводити до повітряної емболії при відкритому газовідводі. М'які пластикові контейнери з такими системами використовувати не слід.

Додаються речовини можуть вводитися перед інфузією або в ході інфузії через місце вводу (при наявності спеціального порту для введення препаратів).

Додавання в розчин інших лікарських засобів або порушення техніки введення може викликати лихоманку внаслідок можливого попадання в організм пирогенов.

При розвитку небажаних реакцій інфузію слід негайно припинити.

При додаванні інших лікарських препаратів перед парентеральним введенням необхідно перевірити ізотонічність отриманого розчину.

Повне й ретельне перемішування в асептичних умовах є обов'язковим.

Розчини, що містять додаткові речовини, слід застосовувати негайно, їх зберігання заборонено.

При введенні додаткових поживних речовин слід визначити осмолярність отриманої суміші до початку інфузії.

Отриману суміш необхідно вводити через центральний або периферичний венозний катетер в залежності від кінцевої осмолярності.

Сумісність додатково вводяться лікарських засобів необхідно оточити перед їх додаванням в розчин (аналогічно застосуванню інших парентеральних розчинів). Оцінка сумісності додатково вводяться лікарських засобів з препаратом входить в компетенцію лікаря. Необхідно перевірити отриманий розчин на зміну кольору і / або поява осаду, нерозчинних комплексів або кристалів. Слід вивчити інструкцію по застосуванню додаються лікарських засобів.

З мікробіологічної точки зору розведений препарат слід застосовувати негайно. Виняток становлять розведення, приготовані в контрольованих і асептичних умовах. В іншому випадку після приготування розчину терміни і умови його зберігання до введення є відповідальністю користувача.

діти

У новонароджених, особливо у недоношених або народилися з низькою масою тіла, підвищений ризик розвитку гіпо- або гіперглікемії, тому в період внутрішньовенного введення розчинів глюкози необхідний ретельний контроль концентрації глюкози в крові, щоб уникнути віддалених небажаних наслідків. Гіпоглікемія у новонароджених може призводити до тривалих судом, коми та пошкодження головного мозку. Гіперглікемію пов'язують з внутрішньошлуночкових крововиливом, відстроченими бактеріальними і грибковими інфекційними захворюваннями, ретинопатію недоношених, некротическим ентероколіт, бронхолегеневої дисплазією, тривалої госпіталізацією і смертністю.

Щоб уникнути потенційно летальною передозування внутрішньовенних препаратів у новонароджених особливу увагу необхідно приділяти способу застосування. Для лікування "симптоматичної" гіпоглікемії краще використовувати 10% розчин глюкози. При цьому необхідно постійно контролювати рівень глюкози і крові і при необхідності його коригувати. При цьому потрібно враховувати, що новонароджені з різною патологією мають неоднакові потреби в екзогенної глюкози. Різке припинення інфузії може спричинити гіпоглікемію, тому дозу глюкози зменшують поступово, припиняють титрувати розчин глюкози в тому випадку, коли у дитини зберігається нормогликемия при введенні глюкози зі швидкістю 4 мг / кг / хв.

При використанні для внутрішньовенного введення препаратів новонародженим шприцевого насоса контейнер з розчином можна залишати приєднаним до шприца.

При використанні інфузійного насосу перед видаленням системи з насоса або його відключенням необхідно закрити всі затискачі системи, незалежно від наявності в системі пристрої, що перешкоджає вільному току рідини.

Пристрої для інфузії та інше обладнання для введення препаратів слід регулярно контролювати.

Якщо препарат містить декстрозу, отриману з кукурудзи, застосування препарату протипоказано пацієнтам з відомою непереносимістю кукурудзи або продуктів з кукурудзи, тому що можливі наступні прояви гіперчутливості: анафілактичні реакції, озноб і лихоманка.

Для препаратів в контейнерах:

Слід утилізувати контейнери після одноразового застосування.

Слід утилізувати кожну невикористану дозу.

Чи не з'єднувати повторно частково використані контейнери.

Вплив на здатність керувати трансп. пор. і хутро .:

Не застосовується (в зв'язку з використанням препарату виключно в стаціонарі).

На 1 л:

активні речовини: декстроза (глюкоза) моногідрат у перерахунку на декстрозу 50 г / 100 г / 200 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид 0,26 г, 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої до pH 3,0-4,5, вода для ін'єкцій до 1,0 л.

Теоретична осмолярність, мОсмоль / л - 277/555/1110.

Внутрішньовенно (крапельно). Препарат зазвичай вводять в периферичну або центральну вену.

Концентрація і доза введеного розчину залежать від віку, маси тіла і клінічного стану пацієнта.

Застосування препарату слід здійснювати під регулярним медичним наглядом.

Слід ретельно контролювати клінічні та біологічні параметри, зокрема концентрацію глюкози в крові, а також водно-сольовий баланс.

Режим дозування розчини глюкози для інфузії 5%

Рекомендована доза в якості джерела вуглеводів (окремо або як частина парентерального харчування при необхідності):

Для дорослих:

- 500-3000 мл на добу.

Для дітей, включаючи новонароджених:

- з масою тіла 0-10 кг - 100 мл / кг на добу;

- з масою 10-20 кг - 1000 мл + додаткові 50 мл на кожен кг маси тіла понад 10 кг на добу;

- з масою більше 20 кг - 1500 мл + додаткові 20 мл на кожен кг маси тіла понад 20 кг на добу.

Швидкість і обсяг інфузії залежать від віку, маси тіла, клінічного стану та метаболізму пацієнта, а також від супутньої терапії. У дітей їх повинен визначати лікар, який має досвід застосування внутрішньовенних препаратів у даній категорії пацієнтів.

Не можна перевищувати поріг утилізації глюкози в організмі, щоб уникнути гіперглікемії, тому максимальна доза глюкози варіює від 5 мг / кг / хв для дорослих і 10-18 мг / кг / хв для новонароджених і дітей в залежності від віку і загальної маси тіла.

Рекомендована доза при застосуванні для розведення і розчинення вводяться парентерально лікарських препаратів - зазвичай 50-250 мл на одну дозу вводиться лікарського препарату, проте необхідний обсяг слід визначати на підставі інструкції по застосуванню додаються лікарських препаратів. При цьому доза і швидкість введення розчину визначаються властивостями і режимом дозування розлучуваності лікарського препарату.

Небажані реакції (НP) згруповані по системам і органам відповідно зі словником MedDRA і класифікацією частоти розвитку HP ВООЗ:

Дуже часто (≥ 1/10)

Часто (≥ 1/100 до <1/10)

Не часто (≥ 1/1000 до <1/100)

Рідко (≥ 1/10000 до <1/1000)

Дуже рідко (<1/10000)

Частота невідома - (частота не може бути визначена на основі наявних даних).

З боку імунної системи

Частота невідома: анафілактичні реакції, підвищена чутливість.

З боку обміну речовин і харчування

Частота невідома: порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпофосфатемія), гіперглікемія, гемодилюція, дегідратація, гіперволемія.

З боку серця

Частота невідома: гостра лівошлуночкова недостатність.

З боку судин

Частота невідома: венозний тромбоз, флебіт.

З боку шкіри і підшкірних тканин

Частота невідома: підвищене потовиділення.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Частота невідома: поліурія.

Загальні розлади і порушення в місці введення

Частота невідома: озноб, лихоманка, інфекція в місці ін'єкції, роздратування в місці ін'єкції, екстравазація, біль у місці ін'єкції.

Лабораторно-інструментальні дані

Частота невідома: глюкозурія,

Небажані реакції можуть бути пов'язані з препаратом, який був доданий до розчину. Імовірність інших небажаних реакцій залежить від властивостей конкретного додається лікарського препарату.

При виникненні небажаних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта, вжити адекватних заходів.

Спільне застосування катехоламінів і стероїдів знижує засвоєння глюкози (глюкози).

При змішуванні з іншими лікарськими препаратами необхідно візуально контролювати їх на сумісність.

Для розведення або розчинення інших лікарських засобів препарат слід застосовувати тільки при наявності вказівок про розведення розчином глюкози в інструкції по застосуванню на даний лікарський препарат.

При відсутності інформації про сумісність препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Перед додаванням будь-якого лікарського засобу необхідно переконатися, що воно розчиняється і стабільно в воді в діапазоні pH препарату.

Після додавання в препарат сумісного лікарського засобу отриманий розчин слід вводити негайно.

Лікарські засоби з відомою несумісністю використовувати не можна.

При введенні розчинів глюкози через ту ж інфузійну систему, що і для гемотрансфузії, можливий ризик гемолізу і тромбозу.

Симптоми: тривале інфузійне введення препарату може призвести до гіперглікемії, глюкозурія, гиперосмолярности, осмотическому діурезу і зневоднення. Швидка інфузія може створювати накопичення рідини в організмі з гемодилюції і гиперволемией, а при підвищенні здатності організму окислювати глюкозу швидке введення може викликати гіперглікемію. Також може мати місце зниження вмісту калію і неорганічного фосфату в плазмі крові.

При застосуванні розчину глюкози для інфузій для розведення і розчинення інших лікарських препаратів для внутрішньовенного введення клінічні ознаки і симптоми передозування можуть бути пов'язані з властивостями застосовуваних лікарських препаратів.

Лікування: при появі симптомів передозування слід припинити введення розчину, оцінити стан пацієнта, ввести інсулін короткої дії, при необхідності провести підтримуючу симптоматичну терапію.

У сухому місці, при температурі від 5 до 30 ° С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Допускається заморожування препарату за умови збереження герметичності контейнера.

2 роки.

декстроза

Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Глюкоза раствор для инфузий 5% 250 мл п/э флаконы инд.уп. 1шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!