Купить Форсига таблетки покрыт.плен.об. 10 мг 30 шт.

Пероральный гипогликемический препарат.

Механизм действия

Дапаглифлозин - мощный (константа ингибирования (Кi) 0.55 нМ), селективный обратимый ингибитор натрий-глюкозного котранспортера 2-го типа (SGLT2). SGLT2 селективно экспрессируется в почках и не обнаруживается более чем в 70 других тканях организма (в т.ч. в печени, скелетных мышцах, жировой ткани, молочных железах, мочевом пузыре и головном мозге). SGLT2 является основным переносчиком, участвующим в процессе реабсорбции глюкозы в почечных канальцах. Реабсорбция глюкозы в почечных канальцах у пациентов с сахарным диабетом 2 типа (СД2) продолжается, несмотря на гипергликемию. Тормозя почечный перенос глюкозы, дапаглифлозин снижает ее реабсорбцию в почечных канальцах, что приводит к выведению глюкозы почками. Результатом действия дапаглифлозина является снижение концентрации глюкозы натощак и после приема пищи, а также снижение концентрации гликозилированного гемоглобина у пациентов с СД2.

Выведение глюкозы (глюкозурический эффект) наблюдается уже после приема первой дозы препарата, сохраняется в течение последующих 24 ч и продолжается на протяжении всей терапии. Количество глюкозы, выводимой почками за счет этого механизма, зависит от концентрации глюкозы в крови и от скорости клубочковой фильтрации (СКФ). Дапаглифлозин не нарушает нормальную продукцию эндогенной глюкозы в ответ на гипогликемию. Действие дапаглифлозина не зависит от секреции инсулина и чувствительности к инсулину. В клинических исследованиях препарата Форсига™ отмечалось улучшение функции β-клеток (тест НОМА, homeostasis model assessment).

Выведение глюкозы почками, вызванное дапаглифлозином, сопровождается потерей калорий и уменьшением массы тела. Ингибирование дапаглифлозином натрий-глюкозного котранспорта сопровождается слабым диуретическим и транзиторным натрийуретическим эффектами.

Дапаглифлозин не оказывает воздействия на другие переносчики глюкозы, осуществляющие транспорт глюкозы к периферическим тканям, и проявляет более чем в 1400 раз большую селективность к SGLT2, чем к SGLT1, основному транспортеру кишечнике, отвечающему за всасывание глюкозы.

Фармакодинамика

После приема дапаглифлозина здоровыми добровольцами и пациентами с СД2 наблюдалось увеличение количества выводимой почками глюкозы. При приеме дапаглифлозина в дозе 10 мг/сут в течение 12 недель пациентами с СД2 примерно 70 г глюкозы/cут выделялось почками (что соответствует 280 ккал/сут). У пациентов с СД2, принимавших дапаглифлозин в дозе 10 мг/сут длительно (до 2 лет), выведение глюкозы поддерживалось на протяжении всего курса терапии.

Выведение глюкозы почками при применении дапаглифлозина также приводит к осмотическому диурезу и увеличению объема мочи. Увеличение объема мочи у пациентов с СД2, принимавших дапаглифлозин в дозе 10 мг/сут, сохранялось в течение 12 недель и составляло примерно 375 мл/сут. Увеличение объема мочи сопровождалось небольшим и транзиторным повышением выведения натрия почками, что не приводило изменению концентрации натрия в сыворотке крови.

Запланированный анализ результатов 13 плацебо-контролируемых исследований продемонстрировал снижение систолического АД (САД) на 3.7 мм рт.ст. и диастолического АД (ДАД) на 1.8 мм рт.ст. на 24 неделе терапии дапаглифлозином в дозе 10 мг/сут по сравнению со снижением САД и ДАД на 0.5 мм рт.ст. в группе плацебо. Аналогичное снижение АД наблюдалось на протяжении 104 недель лечения.

При применении дапаглифлозина в дозе 10 мг/сут у пациентов с СД2 с неадекватным контролем гликемии и артериальной гипертензией, получающих блокаторы рецепторов ангиотензина II, ингибиторы АПФ, в т.ч. в комбинации с другим гипотензивным препаратом, было отмечено уменьшение показателя гликозилированного гемоглобина на 3.1% и снижение САД на 4.3 мм рт.ст. через 12 недель терапии по сравнению с плацебо.

FORXIGA

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, ромбоподібні, двоопуклі, з гравіюванням "10" на одному боці і "1428" на іншій стороні.

Пероральний гіпоглікемічний препарат.

Механізм дії

Дапагліфлозін - потужний (константа інгібування (Кi) 0.55 нМ), селективний зворотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2). SGLT2 селективно експресується в нирках і не виявляється більш ніж в 70 інших тканинах організму (в т.ч. в печінці, скелетних м'язах, жировій тканині, молочних залозах, сечовому міхурі і головному мозку). SGLT2 є основним переносником, які беруть участь в процесі реабсорбції глюкози в ниркових канальцях. Реабсорбція глюкози в ниркових канальцях у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) триває, незважаючи на гіперглікемію. Гальмуючи нирковий перенесення глюкози, дапагліфлозін знижує її реабсорбцію в ниркових канальцях, що призводить до виведення глюкози нирками. Результатом дії дапагліфлозіна є зниження концентрації глюкози натще і після прийому їжі, а також зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів з ЦД2.

Виведення глюкози (глюкозуріческій ефект) спостерігається вже після прийому першої дози препарату, зберігається протягом наступних 24 год і триває протягом усього терапії. Кількість глюкози, що виводиться нирками за рахунок цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові і від швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Дапагліфлозін чи не порушує нормальну продукцію ендогенної глюкози в відповідь на гіпоглікемію. Дія дапагліфлозіна не залежить від секреції інсуліну і чутливості до інсуліну. У клінічних дослідженнях препарату Форсіга ™ відзначалося поліпшення функції β-клітин (тест НОМА, homeostasis model assessment).

Виведення глюкози нирками, викликане дапагліфлозіном, супроводжується втратою калорій і зменшенням маси тіла. Інгібування дапагліфлозіном натрій-глюкозного котранспорта супроводжується слабким діуретичним і транзиторним натрійуретічеським ефектами.

Дапагліфлозін не робить впливу на інші переносники глюкози, що здійснюють транспорт глюкози до периферичних тканин, і проявляє більш ніж в 1400 разів більшу селективність до SGLT2, ніж до SGLT1, основним транспортеру кишечнику, що відповідає за всмоктування глюкози.

Фармакодинаміка

Після прийому дапагліфлозіна здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозіна в дозі 10 мг / добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД2 приблизно 70 г глюкози / cут виділялося нирками (що відповідає 280 ккал / добу). У пацієнтів з ЦД2, які брали дапагліфлозін в дозі 10 мг / добу тривало (до 2 років), виведення глюкози підтримувалося протягом усього курсу терапії.

Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозіна також призводить до осмотичного діурезу і збільшенню об'єму сечі. Збільшення обсягу сечі у пацієнтів з ЦД2, які брали дапагліфлозін в дозі 10 мг / сут, зберігалося протягом 12 тижнів і становило приблизно 375 мл / сут. Збільшення обсягу сечі супроводжувалося невеликим і транзиторним підвищенням виведення натрію нирками, що не приводило зміни концентрації натрію в сироватці крові.

Запланований аналіз результатів 13 плацебо-контрольованих досліджень продемонстрував зниження систолічного артеріального тиску (САТ) на 3.7 мм рт.ст. і діастолічного АТ (ДАТ) на 1.8 мм рт.ст. на 24 тижні терапії дапагліфлозіном в дозі 10 мг / сут в порівнянні зі зниженням САТ і ДАТ на 0.5 мм рт.ст. в групі плацебо. Аналогічне зниження артеріального тиску спостерігалося протягом 104 тижнів лікування.

При застосуванні дапагліфлозіна в дозі 10 мг / сут у пацієнтів з ЦД2 з неадекватним контролем глікемії і артеріальною гіпертензією, які отримують блокатори рецепторів ангіотензину II, інгібітори АПФ, в т.ч. в комбінації з іншим гіпотензивним препаратом, було відзначено зменшення показника глікозильованого гемоглобіну на 3.1% і зниження САД на 4.3 мм рт.ст. через 12 тижнів терапії в порівнянні з плацебо.

Цукровий діабет 2 типу на додаток до дієти і фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю в якості:

- монотерапії;

- додавання до терапії метформіном, похідними сульфонілсечовини (в т.ч. в комбінації з метформіном), тіазолідиндіонів, інгібіторами діпептіділпептідази 4 (ДПП-4) (в т.ч. в комбінації з метформіном), препаратами інсуліну (в т.ч. в комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування) при відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії;

- стартовою комбінованої терапії з метформіном, при доцільності даної терапії.

- цукровий діабет 1 типу;

- діабетичний кетоацидоз;

- ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (СКФ <60 мл / хв / 1,73 м2) або термінальна стадія ниркової недостатності;

- спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази і глюкозо-галактозна непереносимість;

- вагітність;

- період грудного вигодовування;

- дитячий і підлітковий вік до 18 років (безпека і ефективність не вивчені);

- пацієнти, що приймають "петльові" діуретики, або зі зменшеним ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання);

- літні пацієнти у віці 75 років і старше (для початку терапії);

- підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату.

З обережністю: печінкова недостатність тяжкого ступеня, інфекції сечовидільної системи, ризик зменшення ОЦК, пацієнти похилого віку, хронічна серцева недостатність, підвищене значення гематокриту.

У зв'язку з тим, що застосування дапагліфлозіна при вагітності не вивчена, препарат протипоказаний у даній категорії пацієнтів. У разі діагностування вагітності терапію дапагліфлозіном слід припинити.

Невідомо, чи проникає дапагліфлозін і / або його неактивні метаболіти в грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених / немовлят. Дапагліфлозін протипоказаний в період грудного вигодовування.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок

Ефективність дапагліфлозіна залежить від функції нирок, і ця ефективність знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості і, ймовірно, відсутня у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Серед пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК <60 мл / хв або оцінюється СКФ <60 мл / хв / 1,73 м2), у більшої частки хворих, які отримували дапагліфлозін, відмічено підвищення концентрації креатиніну, фосфору, ПТГ і артеріальна гіпотензія, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Препарат Форсіга ™ протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю середнього або важкого ступеня (КК <60 мл / хв або оцінюється СКФ <60 мл / хв / 1,73 м2). Препарат Форсіга ™ не вивчалося при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл / хв або оцінюється СКФ <30 мл / хв / 1,73 м2) або термінальній стадії ниркової недостатності.

Рекомендується проводити моніторинг функції нирок наступним чином:

- до початку терапії дапагліфлозіном і не рідше 1 разу на рік згодом;

- до початку прийому супутніх лікарських препаратів, які можуть знизити функцію нирок, і періодично згодом;

- при порушенні функції нирок, близькому до середнього ступеня тяжкості, по крайней мере 2-4 рази на рік. При зниженні функції нирок нижче значення КК <60 мл / хв або оцінюваної СКФ <60 мл / хв / 1,73 м2, необхідно припинити прийом дапагліфлозіна.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки

У клінічних дослідженнях отримані обмежені дані застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Експозиція дапагліфлозіна збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня.

Застосування у пацієнтів з ризиком зменшення ОЦК розвитку артеріальної гіпотензії і / або порушення електролітного балансу

Відповідно до механізму дії дапагліфлозін підсилює діурез, що супроводжується невеликим зниженням артеріального тиску. Діуретичний ефект може бути більш вираженим у пацієнтів з дуже високою концентрацією глюкози в крові.

Дапагліфлозін протипоказаний пацієнтам, які приймають "петльові" діуретики, або пацієнтам зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання).

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів, для яких викликане дапагліфлозіном зниження артеріального тиску може становити ризик, наприклад, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів з артеріальною гіпотензією в анамнезі, що одержують антигіпертензивну терапію, або у пацієнтів похилого віку.

При прийомі дапагліфлозіна рекомендується ретельний моніторинг стану ОЦК і концентрації електролітів (наприклад, фізикальний огляд, вимірювання артеріального тиску, лабораторні аналізи, включаючи гематокрит) на тлі супутніх станів, які можуть призводити до зменшення ОЦК. При зменшенні ОЦК рекомендується тимчасове припинення прийому дапагліфлозіна до корекції цього стану.

кетоацидоз

При постмаркетинговомуу застосуванні препарату повідомлялося про кетоацидозе, в т.ч. диабетическом кетоацидозе, у пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу, які приймають препарат Форсіга ™ та інші інгібітори SGLT2, хоча причинно-наслідковий зв'язок не встановлений. Препарат Форсіга ™ не показаний для лікування пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу.

Приймають препарат Форсіга ™ пацієнтів з ознаками і симптомами, що вказують на кетоацидоз, включаючи нудоту, блювоту, біль в животі, нездужання і задишку, слід перевірити на наявність кетоацидозу, навіть при концентрації глюкози в крові нижче 14 ммоль / л. При підозрі на кетоацидоз слід розглянути можливість скасування або тимчасового припинення застосування препарату Форсіга ™ і негайно провести обстеження пацієнта.

Фактори, що призводять до розвитку кетоацидозу, включають низьку функціональну активність β-клітин, обумовлену порушенням функції підшлункової залози (наприклад, цукровий діабет 1 типу, панкреатит або операція на підшлунковій залозі в анамнезі), зниження дози інсуліну, зниження калорійності споживаної їжі або підвищену потребу в інсуліні внаслідок інфекцій, захворювань або хірургічного втручання, а також зловживання алкоголем. Препарат Форсіга® слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів.

Інфекції сечовидільної системи

При аналізі об'єднаних даних застосування дапагліфлозіна до 24 тижнів інфекції сечовивідних шляхів частіше відзначені при застосуванні дапагліфлозіна в дозі 10 мг в порівнянні з плацебо. Розвиток пієлонефриту відзначали нечасто, зі схожою частотою в контрольній групі. Виведення глюкози нирками може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку інфекцій сечовивідних шляхів, тому при лікуванні пієлонефриту або уросепсиса слід розглянути можливість тимчасової відміни терапії дапагліфлозіном.

Уросепсис і пієлонефрит. При постмаркетинговомуу застосуванні препарату повідомлялося про серйозні інфекціях сечовивідних шляхів, включаючи уросепсис і пієлонефрит, що вимагають госпіталізації пацієнтів, що приймають препарат Форсіга ™ та інші інгібітори SGLT2. Терапія інгібіторами SGLT2 підвищує ризик розвитку інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами на предмет розвитку ознак і симптомів інфекцій сечовивідних шляхів і, при наявності показань, негайно проводити лікування.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку більш імовірно порушення функції нирок і / або застосування антигіпертензивних лікарських засобів, які можуть впливати на функцію нирок, такі як інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II 1 типу (АРА). Для літніх пацієнтів застосовні ті ж рекомендації при порушенні функції нирок, як і для всіх популяцій пацієнтів.

У групі пацієнтів у віці ≥65 років у більшої частки хворих, які отримували дапагліфлозін, розвинулися небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок або нирковою недостатністю в порівнянні з плацебо. Найбільш частою небажаною реакцією, пов'язаної з порушенням функції нирок, було підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, більшість випадків було транзиторними і оборотними.

У пацієнтів похилого віку ризик зменшення ОЦК може бути вище, і більш вірогідний прийом діуретиків. У більшої частки пацієнтів у віці ≥65 років, які отримували дапагліфлозін, відзначені небажані реакції, пов'язані зі зменшенням ОЦК.

Досвід застосування препарату у пацієнтів у віці 75 років і старше обмежений. Протипоказано починати терапію дапагліфлозіном в цій популяції.

Хронічна серцева недостатність

Досвід застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III ФК за класифікацією NYHA обмежений, і в ході клінічних досліджень дапагліфлозін не застосовувався у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III-IV ФК за NYHA.

Підвищення значення гематокриту

При застосуванні дапагліфлозіна спостерігалося підвищення гематокриту, в зв'язку з чим слід дотримуватися обережності у пацієнтів з підвищеним значенням гематокриту.

Оцінки результатів аналізу сечі

Внаслідок механізму дії препарату результати аналізу сечі на глюкозу у пацієнтів, що приймають препарат Форсіга ™, будуть позитивними.

Вплив на визначення 1,5-ангідроглюцітола

Оцінка глікемічного контролю за допомогою визначення 1,5-ангідроглюцітола не рекомендується, оскільки вимір 1,5-ангідроглюцітола є ненадійним методом для пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2. Для оцінки глікемічного контролю слід використовувати альтернативні методи.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Досліджень з вивчення впливу дапагліфлозіна на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилось.

1 таб. дапагліфлозіна пропандиола моногідрат 12.3 мг, що відповідає змісту дапагліфлозіна 10 мг

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 171.45 мг, лактоза безводна - 50 мг, кросповідон - 10 мг, кремнію діоксид - 3.75 мг, магнію стеарат - 2.5 мг.

Склад оболонки: Опадрай® II жовтий - 10 мг (полівініловий спирт частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид - 2.35 мг, макрогол 3350 - 2.02 мг, тальк - 1.48 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.15 мг).

Препарат приймають всередину, незалежно від прийому їжі.

Монотерапія: рекомендована доза препарату Форсіга ™ становить 10 мг 1 раз / сут.

Комбінована терапія: рекомендована доза препарату Форсіга ™ становить 10 мг 1 раз / сут в комбінації з метформіном, похідними сульфонілсечовини (в т.ч. в комбінації з метформіном), тіазолідиндіонів, інгібіторами ДПП-4 (в т.ч. в комбінації з метформіном ), препаратами інсуліну (в т.ч. в комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування).

З метою зниження ризику гіпоглікемії при спільному призначенні препарату Форсіга ™ з препаратами інсуліну або препаратами, що підвищують секрецію інсуліну (наприклад, з сульфонілсечовиною), може знадобитися зниження дози препаратів інсуліну або препаратів, що підвищують секрецію інсуліну.

Стартова комбінована терапія з метформіном: рекомендована доза препарату Форсіга ™ становить 10 мг 1 раз / сут, доза метформіну - 500 мг 1 раз / сут. У разі неадекватного глікемічного контролю дозу метформіну слід збільшити.

При порушеннях функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості немає необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня рекомендується початкова доза препарату 5 мг. При гарній переносимості доза може бути збільшена до 10 мг.

Ефективність дапагліфлозіна залежить від функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості ефективність лікування знижена, а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня - найімовірніше, відсутня. Препарат Форсіга ™ протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (КК <60 мл / хв або СКФ <60 мл / хв / 1,73 м2) або з термінальною стадією ниркової недостатності. При порушеннях функції нирок легкого ступеня корекція дози не потрібна.

Безпека і ефективність дапагліфлозіна у дітей і підлітків у віці до 18 років не вивчалася.

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цій категорії пацієнтів більш вірогідні порушення функції нирок і ризик зменшення ОЦК. Оскільки клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів у віці 75 років і старше обмежений, протипоказано починати терапію дапагліфлозіном в даній віковій групі.

У заздалегідь запланований аналіз об'єднаних даних були включені результати 12 плацебо-контрольованих досліджень, в яких тисячі сто дев'яносто три пацієнта приймали дапагліфлозін в дозі 10 мг і +1393 пацієнта отримували плацебо.

Загальна частота розвитку небажаних явищ (короткострокова терапія) у пацієнтів, що приймали дапагліфлозін в дозі 10 мг, була схожою з такою в групі плацебо. Кількість небажаних явищ, що призвели до скасування терапії, було невеликим і збалансованим між групами лікування. Наиболее частыми нежелательными явлениями, приводившими к отмене терапии дапаглифлозином в дозе 10 мг, были повышение концентрации креатинина в крови (0.4%), инфекции мочевыводящих путей (0.3%), тошнота (0.2%), головокружение (0.2%) и сыпь (0.2%). У одного пациента, принимавшего дапаглифлозин, отмечено развитие нежелательного явления со стороны печени с диагнозом лекарственный гепатит и/или аутоиммунный гепатит.

Наиболее частой нежелательной реакцией была гипогликемия, развитие которой зависело от типа базовой терапии, используемой в каждом исследовании. Частота развития эпизодов легкой гипогликемии была схожей в группах лечения, включая плацебо.

Опис окремих небажаних реакцій

Гипогликемия

Частота развития гипогликемии зависела от типа базовой терапии, используемой в каждом исследовании.

В исследованиях дапаглифлозина в качестве монотерапии, комбинированной терапии с метформином продолжительностью до 102 недель частота развития эпизодов легкой гипогликемии была схожей (<5%) в группах лечения, включая плацебо. Во всех исследованиях эпизоды тяжелой гипогликемии отмечены нечасто, и их частота была сопоставима между группой дапаглифлозина и плацебо.

Уменьшение ОЦК

Нежелательные реакции, связанные с уменьшением ОЦК (включая сообщения об обезвоживании, гиповолемии или артериальной гипотензии), отмечены у 0.8% и 0.4% пациентов, принимавших дапаглифлозин 10 мг и плацебо, соответственно; серьезные реакции отмечены у <0.2% пациентов, и они были сопоставимы в группах дапаглифлозина 10 мг и плацебо.

Вульвовагинит, баланит и подобные инфекции половых органов

Вульвовагинит, баланит и подобные инфекции половых органов отмечены у 4.8% и 0.9% пациентов, принимавших дапаглифлозин 10 мг и плацебо, соответственно. Большинство инфекций были слабо или умеренно выраженными; начальный курс стандартной терапии был эффективен, в связи с чем пациенты редко прекращали прием дапаглифлозина. Эти инфекции чаще развивались у женщин (6.9% и 1.5% при применении дапаглифлозина и плацебо соответственно), а у пациентов с такими инфекциями в анамнезе они чаще рецидивировали.

Инфекции мочевыводящих путей

Инфекции мочевыводящих путей чаще отмечены при применении дапаглифлозина 10 мг, чем при применении плацебо (4.3% по сравнению с 3.7% соответственно). Большинство инфекций были слабо или умеренно выраженными; начальный курс стандартной терапии был эффективен, в связи с чем пациенты редко прекращали применение дапаглифлозина. Эти инфекции чаще развивались у женщин, а у пациентов с такими инфекциями в анамнезе они чаще рецидивировали.

Паратиреоидный гормон (ПТГ)

Отмечено небольшое повышение концентрации ПТГ в сыворотке крови, и в большей степени у пациентов с более высокими исходными концентрациями ПТГ. Исследования минеральной плотности костной ткани у пациентов с нормальной функцией почек или нарушением функции почек легкой степени не выявили потери костной массы в течение одного года терапии.

злоякісні пухлини

В клинических исследованиях общая доля пациентов со злокачественными или неуточненными опухолями была схожей в группе дапаглифлозина (1.47%) и группе плацебо/препарата сравнения (1.35%). Согласно данным исследований на животных препарат не проявлял канцерогенных или мутагенных свойств. При рассмотрении случаев развития опухолей различных систем органов, относительный риск, ассоциировавшийся с дапаглифлозином, был выше 1 для некоторых опухолей (мочевой пузырь, предстательная железа, молочная железа) и ниже 1 для других (например, кровь и лимфатическая система, яичники, мочевыделительная система), в целом без повышения риска развития опухолей, ассоциируемого с дапаглифлозином. Повышенный/пониженный риск не был статистически значимым ни для одной системы органов. Учитывая отсутствие в доклинических исследованиях сведений о развитии опухолей, а также короткий латентный период между первой экспозицией препарата и диагностикой опухоли, причинно-следственная связь оценивается как маловероятная. Оскільки численный дисбаланс опухолей молочной железы, мочевого пузыря и предстательной железы требует особого внимания, изучение этого вопроса будет продолжено в рамках пострегистрационных исследований.

Пациенты пожилого возраста (≥65 лет)

Нежелательные реакции, связанные с нарушением функции почек или почечной недостаточностью, зарегистрированы у 2.5% пациентов, получавших дапаглифлозин, и у 1.1% больных, получавших плацебо, в группе пациентов в возрасте ≥65 лет. Наиболее частой нежелательной реакцией, связанной с нарушением функции почек, было повышение концентрации креатинина в сыворотке. Большинство этих реакций было транзиторными и обратимыми. Среди пациентов в возрасте ≥65 лет снижение ОЦК, наиболее часто регистрировавшееся как артериальная гипотензия, отмечено у 1.5% и 0.4% пациентов, принимавших дапаглифлозин и плацебо, соответственно.

Фармакодинамическое взаимодействие

Дапаглифлозин может усиливать диуретический эффект тиазидных и "петлевых" диуретиков и повышать риск развития обезвоживания и артериальной гипотензии.

На фоне применения инсулина и препаратов, повышающих секрецию инсулина, может возникать гипогликемия. Поэтому с целью снижения риска гипогликемии при совместном назначении препарата Форсига™ с препаратом инсулина или препаратом, повышающим секрецию инсулина, может потребоваться снижение дозы препарата инсулина или препарата, повышающего секрецию инсулина.

Фармакокинетическое взаимодействие

Метаболизм дапаглифлозина, в основном, осуществляется посредством глюкуронидной конъюгации под действием UGT1А9.

В ходе исследований in vitro дапаглифлозин не ингибировал изоферменты системы цитохрома Р450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, и не индуцировал изоферменты CYP1A2, CYP2B6 или CYP3A4. В связи с этим не ожидается влияния дапаглифлозина на метаболический клиренс сопутствующих препаратов, которые метаболизируются под действием этих изоферментов.

Влияние других лекарственных препаратов на дапаглифлозин

Исследования взаимодействия с участием здоровых добровольцев, в основном, принимавших однократную дозу препарата, показали, что метформин, пиоглитазон, ситаглиптин, глимепирид, воглибоза, гидрохлоротиазид, буметанид, валсартан или симвастатин не оказывают влияния на фармакокинетику дапаглифлозина.

После совместного применения дапаглифлозина и рифампицина, индуктора различных активных транспортеров и ферментов, метаболизирующих лекарственные препараты, отмечено снижение системной экспозиции (AUC) дапаглифлозина на 22%, при отсутствии клинически значимого влияния на суточное выведение глюкозы почками. Не рекомендуется корректировать дозу препарата. Клинически значимого влияния при применении с другими индукторами (например, карбамазепином, фенитоином, фенобарбиталом) не ожидается.

После совместного применения дапаглифлозина и мефенамовой кислоты (ингибитора UGT1A9) отмечено увеличение на 55% системной экспозиции дапаглифлозина, но без клинически значимого влияния на суточное выведение глюкозы почками. Не рекомендуется корректировать дозу препарата.

Влияние дапаглифлозина на другие лекарственные препараты

В исследованиях взаимодействия с участием здоровых добровольцев, в основном, однократно принимавших дозу препарата, дапаглифлозин не влиял на фармакокинетику метформина, пиоглитазона, ситаглиптина, глимепирида, гидрохлоротиазида, буметанида, валсартана, дигоксина (субстрат P-gp) или варфарина (S-варфарин, субстрат изофермента CYP2C9), или на антикоагулянтный эффект, оцениваемый по MHO. Применение дапаглифлозина в однократной дозе 20 мг и симвастатина (субстрата изофермента CYP3A4) приводило к повышению на 19% AUC симвастатина и на 31% AUC симвастатиновой кислоты. Повышение экспозиции симвастатина и симвастатиновой кислоты не считается клинически значимым.

Інші види взаємодії

Влияние курения, диеты, приема растительных препаратов и употребления алкоголя на параметры фармакокинетики дапаглифлозина не изучалось.

Дапаглифлозин безопасен и хорошо переносится здоровыми добровольцами при однократном приеме в дозах до 500 мг (в 50 раз выше рекомендуемой дозы). Глюкоза определялась в моче после приема препарата (как минимум, в течение 5 дней после приема дозы 500 мг), при этом не выявлены случаи обезвоживания, артериальной гипотензии, электролитного дисбаланса, клинически значимого влияния на интервал QTc. Частота развития гипогликемии была схожей с частотой при приеме плацебо. В клинических исследованиях у здоровых добровольцев и пациентов с СД2, принимавших препарат однократно в дозах до 100 мг (в 10 раз выше максимальной рекомендуемой дозы) в течение 2 недель, частота развития гипогликемии была немного выше, чем при приеме плацебо, и не зависела от дозы. Частота развития нежелательных явлений, включая обезвоживание или артериальную гипотензию, была схожей с частотой в группе плацебо, при этом не выявлено клинически значимых, дозозависимых изменений лабораторных показателей, включая сывороточную концентрацию электролитов и биомаркеров функции почек.

Лікування: у разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію, з огляду на стан хворого. Виведення дапагліфлозіна за допомогою гемодіалізу НЕ ізучалось.ф

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ° С.

3 роки

Дапагліфлозін

Форсига таблетки покрыт.плен.об. 10 мг 30 шт. производит АстраЗенека, страна производства Великобритания. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Форсига таблетки покрыт.плен.об. 10 мг 30 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!