Фарморубицин быстрорастворимый лиофил. д/приг.р-ра д/в/сосуд.и в/пузыр. введ. 50 мг флакон 1 шт.

Описание

Фармакологическое действие

Фармакодинамика

Противоопухолевый препарат из группы синтетических антрациклиновых антибиотиков. Быстро проникает в клетки, локализуется преимущественно в ядре. На молекулярном уровне эпирубицин может образовывать комплекс с ДНК путем интеркаляции между основными нуклеотидными парами, что приводит к нарушению синтеза ДНК, РНК и белков. Интеркаляция в ДНК является пусковым механизмом расщепления ДНК под действием топоизомеразы II, приводя к серьезным нарушениям в третичной структуре ДНК. Эпирубицин (как и доксорубицин) может быть вовлечен в реакции окисления/восстановления с образованием высокоактивных и высокотоксичных свободных радикалов.

Фармакокинетика

Распределение

После в/в введения эпирубицин быстро распределяется в тканях организма; не проникает через ГЭБ в определяемых количествах.

Метаболизм

Эпирубицин интенсивно биотрансформируется, главным образом, в печени. Основными установленными метаболитами являются эпирубицинол, который обладает определенной степенью противоопухолевой активности, а также глюкурониды эпирубицина и эпирубицинола. 4'-0- глюкуронирование отличает эпирубицин от доксорубицина и может обуславливать его меньшую токсичность.

Выведение

После в/в введения препарата (в дозе 60-150 мг/м2) пациентам с нормальной функцией печени и почек уровни эпирубицина снижаются три-экспоненциальным образом с медленной конечной фазой длительностью 30-40 ч. T1/2 эпирубицинола соответствует таковому у эпирубицина. Эпирубицин выводится главным образом через печень: около 38% введенной дозы обнаруживается в течение 24 ч в желчи в форме эпирубицина (19%), эпирубицинола и других метаболитов. 9-12% дозы выводится с мочой (как в виде метаболитов, так и в неизмененном виде). Через 72 ч приблизительно 43% введенной дозы определяется в желчи и приблизительно 16% в моче.

Фарморубицин быстрорастворимый лиофил. д/приг.р-ра д/в/сосуд.и в/пузыр. введ. 50 мг флакон 1 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество

латинська назва

FARMORUBICIN® RAPID DISSOLUTION

Форма випуску

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньосудинного та внутріпузирного введення.

упаковка

У флаконі 50 мг ліофілізату. У картонній упаковці 1 флакон.

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Протипухлинний препарат з групи синтетичних антрациклінів антибіотиків. Швидко проникає в клітини, локалізується переважно в ядрі. На молекулярному рівні епірубіцин може утворювати комплекс з ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидними парами, що призводить до порушення синтезу ДНК, РНК і білків. Інтеркаляція в ДНК є пусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомерази II, приводячи до серйозних порушень в третинної структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин) може бути залучений в реакції окислення / відновлення з утворенням високоактивних і високотоксичних вільних радикалів.

Фармакокінетика

розподіл

Після в / в введення епірубіцин швидко розподіляється в тканинах організму; не проникає через гематоенцефалічний бар'єр в обумовлених кількостях.

метаболізм

Епірубіцин інтенсивно біотрансформується, головним чином, в печінці. Основними встановленими метаболітами є епірубіцинолу, який володіє певним ступенем протипухлинної активності, а також глюкуроніди епірубіцину і епірубіцинолу. 4'-0- глюкуронирование відрізняє епірубіцин від доксорубіцину і може зумовлювати його меншу токсичність.

виведення

Після в / в введення препарату (у дозі 60-150 мг / м 2) пацієнтам з нормальною функцією печінки і нирок рівні епірубіцину знижуються три-експоненціальним чином з повільною кінцевою фазою тривалістю 30-40 год. T 1/2 епірубіцинолу відповідає такому у епірубіцину . Епірубіцин виводиться головним чином через печінку: близько 38% введеної дози виявляється протягом 24 год в жовчі у формі епірубіцину (19%), епірубіцинолу та інших метаболітів. 9-12% дози виводиться з сечею (як у вигляді метаболітів, так і в незміненому вигляді). Через 72 год приблизно 43% введеної дози визначається в жовчі і приблизно 16% в сечі.

показання

Перехідно-клітинний рак сечового міхура; рак молочної залози; рак шлунка і стравоходу; рак голови і шиї; первинний гепатоцелюлярний рак; гострий лейкоз; недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені; неходжкінські лімфоми; хвороба Ходжкіна; множинна мієлома; рак яєчників; рак підшлункової залози; рак передміхурової залози; рак прямої кишки; саркома м'яких тканин; остеосаркома.

Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів препарату та інших антрациклінів або антрацендіонами; вагітність; лактація (грудне вигодовування).

Для в / в введення:

Виражена мієлосупресія; виражені порушення функції печінки; тяжка серцева недостатність; аритмії; недавно перенесений інфаркт міокарда; попередня терапія кумулятивними дозами антрациклінів або антрацендіонами.

Для введення в сечовий міхур:

Інвазивні пухлини з пенетрацією у стінку сечового міхура; інфекції сечовивідних шляхів; запалення сечового міхура. Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.

особливі вказівки

Фарморубіцин швидкорозчинний слід вводити тільки під наглядом кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведення протипухлинної терапії.

Для зниження ризику токсичного ураження серця рекомендується до початку і під час терапії Фарморубіцином швидкорозчинним проводити регулярний моніторинг його функції, включаючи оцінку фракції викиду лівого шлуночка за даними ЕхоКГ або багатоканальної радіоізотопної ангіографії (МКРА), а також ЕКГ-моніторування. При виявленні ознак хронічної кардіотоксичності застосування препарату негайно припиняють.

Гостра кардіотоксичність у більшості випадків має оборотний характер і зазвичай не є показанням до відміни препарату. Пізня (відстрочена) токсичність (кардіоміопатія) залежить від сумарної дози, у зв'язку з чим кумулятивну дозу епірубіцину швидкорозчинного (900-1000 мг / м2) можна перевищувати тільки у виняткових випадках. До факторів ризику кардіотоксичності ставляться: захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. приховані форми), курс променевої терапії області середостіння (проведене в даний момент або попереднє), терапія антрациклінами або антраценедіонами в анамнезі, одночасне призначення інших лікарських засобів з негативною інотропною дією. Кардіотоксичні прояви, як правило, розвиваються на фоні терапії або протягом 2 місяців після її закінчення, однак у деяких випадках можуть виникати відстрочені побічні ефекти (через кілька місяців або навіть років після закінчення терапії).

До і під час проведення кожного циклу терапії (особливо при застосуванні високих доз препарату) необхідно проводити оцінку гематологічних показників (кількість лейкоцитів, тромбоцитів і інших формених елементів крові, вміст гемоглобіну) і печінкових функціональних тестів.

При появі перших ознак екстравазації (печіння або біль у місці ін'єкції) інфузію слід негайно припинити, а потім відновити введення препарату в іншу вену. При необхідності проводять місцеву симптоматичну терапію (у т.ч. пакети з льодом).

Фарморубіцин швидкорозчинний може спричинити гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин, в зв'язку з чим пацієнтам під час терапії необхідно визначати рівень сечової кислоти, калію, кальцію і креатиніну. Для зниження ризику розвитку ускладнень, пов'язаних з синдромом лізису пухлини, і запобігання гіперурикемії слід забезпечити адекватну гідратацію пацієнта, корекцію кислотно-лужної рівноваги (залуження) і профілактичне призначення алопуринолу.

Чоловіки і жінки, які отримують Фарморубіцин швидкорозчинний, повинні застосовувати надійні методи контрацепції.

При роботі з препаратом необхідно дотримуватися правил поводження з цитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендують обробляти розведеним розчином гіпохлориту натрію (з вмістом хлору 1%). При випадковому попаданні порошку або розчину на шкіру потрібно негайне промивання водою з милом або розчином бікарбонату натрію, при попаданні в очі необхідно промити око великою кількістю води протягом 15 хв.

склад

1 флакон містить:

Активні речовини: епірубіцину гідрохлориду 50 мг, що відповідає змісту епірубіцину 46,8 мг.

Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, лактоза безводна.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують як ізольовано, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному підборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури.

При в / в введенні в якості монотерапії рекомендована стандартна доза на цикл для дорослих становить 60-90 мг / м 2 кожні 3-4 тижні. Загальна доза препарату у розрахунку на цикл може вводитись як одномоментно, так і розділеною на кілька введень протягом 2-3 днів поспіль.

Якщо препарат застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, рекомендована доза на цикл повинна бути відповідно знижена.

В окремих випадках препарат може використовуватися в більш високих дозах 90-120 мг / м 2 одноразово з інтервалом в 3-4 тижні.

Повторні введення препарату можливі тільки при зникненні всіх ознак токсичності (особливо гематологічної і з боку шлунково-кишкового тракту).

Пацієнтам з порушеннями функції нирок і рівнем креатиніну в сироватці крові більше 5 мг / дл слід призначати препарат у менших дозах.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки, якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1,2-3 мг / дл або значення АСТ у 2-4 рази перевищує верхню межу норми, що вводиться доза препарату повинна бути знижена на 50% від рекомендованої. Якщо концентрація білірубіну в сироватці більше 3 мг / дл або значення АСТ перевищує ВМН більш, ніж в 4 рази, доза повинна бути знижена на 75% від рекомендованої.

Пацієнтам, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку, рекомендують призначати препарат в нижчих дозах або збільшувати інтервал між циклами.

У пацієнтів похилого віку при проведенні початкової терапії можливе застосування стандартних доз і режимів.

Для зменшення ризику розвитку тромбозів і екстравазації епірубіцин швидкорозчинний рекомендують вводити через трубку системи для в / в інфузії під час краплинного введення 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити від 3 до 20 хв, в залежності від дози препарату і обсягу інфузійного розчину.

Для лікування поверхневих пухлин сечового міхура рекомендують проводити 8 щотижневих інстиляцій препарату в сечовий міхур у дозі 50 мг (розчинених в 25-50 мл фізіологічного розчину). При появі симптомів місцевого токсичної дії (хімічний цистит, що виявляється дизурією, поліурією, ніктурією, хворобливим сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в області сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу слід знизити до 30 мг.

При лікуванні раку сечового міхура in situ в залежності від індивідуальної переносимості доза препарату може бути збільшена до 80 мг.

Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендують виконувати 4 щотижневі інстиляції по 50 мг з подальшим проведенням 11 щомісячних інстиляцій у тій же дозі.

Фарморубіцин швидкорозчинний слід инстиллировать через катетер і залишати всередині міхура на 1 год. Під час інстиляції пацієнт повинен перевертатися, щоб забезпечити рівномірний вплив розчину на слизову оболонку сечового міхура. Щоб не допустити надмірного розведення препарату сечею, пацієнта слід попередити про необхідність утримуватися від пиття протягом 12 год перед інстиляцією. Після закінчення процедури інстиляції пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур.

Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (у т.ч. при обструкції сечовивідного каналу, зумовленої масивними внутріпузирного пухлинами).

При гепатоцелюлярному раку для забезпечення інтенсивного місцевого впливу та одночасного зменшення загальної токсичної дії епірубіцин швидкорозчинний може бути введений внутрішньоартеріально в головну печінкову артерію в дозі 60-90 мг / м 2 c інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців або в дозах 40-60 мг / м 2 з інтервалом в 4 тижні.

Побічні дії

З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія (звичайно носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня через 10-14 днів після введення препарату; відновлення картини крові звичайно спостерігається до 21 дня), тромбоцитопенія, анемія.

З боку серцево-судинної системи: прояви ранньої (гострої) кардіотоксичності - синусова тахікардія і / або аномалії на ЕКГ (неспецифічні зміни сегмента ST і зубця T), можливо - тахиаритмии, включаючи шлуночкову екстрасистолію і шлуночкову тахікардію, а також брадикардія, AV-блокада , блокада ніжок пучка Гіса (ці явища не завжди є прогностичним чинником подальшого розвитку відстроченої кардіотоксичності, рідко бувають клінічно значущими і звичайно не вимагають відміни терапії препаратом). До проявів пізньої (відстроченої) кардіотоксичності ставляться зниження фракції викиду лівого шлуночка і / або розвиток симптомів застійної серцевої недостатності, таких як задишка, набряк легенів, ортостатичний набряк, кардіомегалія і гепатомегалія, олигоурия, асцит, ексудативний плеврит, ритм галопу. Можливі перикардит, міокардит. Найбільш важкою формою спричиненої антрациклінами кардіоміопатії є небезпечна для життя застійна серцева недостатність, яка обмежує кумулятивну дозу препарату. Можливі тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії (у ряді випадків з летальним результатом).

З боку травної системи: анорексія, стоматит, нудота, блювання, гіперпігментація слизової оболонки порожнини рота, езофагіт, болі або відчуття печіння в ділянці живота, ерозії шлунка, кровотечі з шлунково-кишкового тракту, коліт, діарея; підвищення активності печінкових трансаміназ і рівня білірубіну в сироватці крові.

З боку сечовидільної системи: забарвлення сечі в червоний колір протягом 1-2 днів після введення препарату; можлива поява гіперурикемії.

З боку органу зору: кон'юнктивіт, кератит.

З боку ендокринної системи: аменорея (зазвичай по закінченні лікування овуляція відновлюється, але можливий розвиток передчасної менопаузи); олигоспермия, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдів відновлюється до нормального рівня, це може відбутися через кілька років після закінчення лікування); приливи жару до обличчя.

Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж, раптові почервоніння шкіри, гіперпігментація шкіри і нігтів, фотосенсибілізація, гіперчутливість раніше зазнала опромінення шкіри.

Інші: нездужання, астенія, лихоманка, озноб, анафілактичні реакції, гострий лімфолейкоз, мієлолейкоз.

Місцеві реакції: еритематозна смугастість по ходу вени, в яку проводилася інфузія; потім може виникнути місцевий флебіт або тромбофлебіт; флебосклероз, особливо при повторному введенні в невелику вену. У разі потрапляння препарату в навколишні тканини можуть виникати місцева болючість, важкий целюліт, некроз тканин.

Побічні явища, можливі при внутрішньоартеріальному введенні: на додаток до системної токсичності - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (імовірно, за рахунок рефлюкса в шлункову артерію); звуження жовчних проток внаслідок викликаного препаратом склерозирующего холангіту.

лікарська взаємодія

При спільному застосуванні Фарморубіцин швидкорозчинний може посилити токсичну дію інших протипухлинних лікарських засобів, особливо Мієлотоксичні ефект і дію на шлунково-кишкового тракту.

При одночасному застосуванні епірубіцину швидкорозчинного з іншими потенційно кардіотоксичними або кардіоактівнимі препаратами (блокаторами кальцієвих каналів) необхідно проводити моніторинг стан серцевої діяльності протягом усього періоду лікування.

При спільному застосуванні циметидин збільшує період напіввиведення епірубіцину (така комбінація не рекомендується).

Фармацевтична взаємодія

Фарморубіцин не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Не допускається контакт епірубіцину з розчинами, що мають лужну реакцію, тому що це може привести до гідролізу епірубіцину.

Фарморубіцин швидкорозчинний не слід змішувати з гепарином через їх хімічну несумісність, внаслідок якої утворюється осад.

Передозування

Симптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія і тромбоцитопенія), токсичні прояви з боку шлунково-кишкового тракту (мукозит), гострі ускладнення з боку серця.

Лікування: проводять симптоматичну терапію. Антидот до епірубіцину невідомий.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (від 15 ° до 25 ° C).

Термін придатності

4 роки.

Діюча речовина

Епірубіцин

Дополнительная информация

Фарморубицин быстрорастворимый лиофил. д/приг.р-ра д/в/сосуд.и в/пузыр. введ. 50 мг флакон 1 шт. производит Пфайзер, страна производства США. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Эпирубицин-Эбеве конц. для р-ра для инфузий 2 мг/мл флакон 25 мл, Веро-Эпирубицин лиоф. д/р-ра внутрисосуд и внутрипузырного введен.флакон 10 мг 1 шт., Эпирубицин-Эбеве конц. для р-ра для инфузий 2 мг/мл флакон 50 мл, Веро-Эпирубицин флакон, 50 мг, Эпирубицин-Эбеве конц. для р-ра для инфузий 2 мг/мл флакон 5 мл упак..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Фарморубицин быстрорастворимый лиофил. д/приг.р-ра д/в/сосуд.и в/пузыр. введ. 50 мг флакон 1 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!

(10241)