Купить Эрексезил таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 4 шт.

Фармакологическое действие

Фармакологическое действие - улучшающее эректильную функцию.

Силденафил — мощный селективный ингибитор цГМФ-специфической ФДЭ-5. Физиологический механизм эрекции связан с высвобождением оксида азота (NO) в кавернозном теле во время сексуальной стимуляции. Это, в свою очередь, приводит к увеличению уровня цГМФ, последующему расслаблению гладкомышечной ткани кавернозного тела и увеличению притока крови. Силденафил не оказывает прямое расслабляющее действие на изолированное кавернозное тело человека, но усиливает эффект NO посредством ингибирования ФДЭ-5, которая ответственна за распад цГМФ. Силденафил селективен в отношении ФДЭ-5 in vitro, его активность в отношении ФДЭ-5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов ФДЭ: ФДЭ-6 — в 10 раз; ФДЭ-1 — более чем в 80 раз; ФДЭ-2, ФДЭ-4, ФДЭ-7–11 — более чем в 700 раз. Силденафил в 4000 раз более селективен в отношении ФДЭ-5 по сравнению с ФДЭ-3, что исключительно важно, поскольку ФДЭ-3 является одним из ключевых ферментов регуляции сократимости миокарда. Обязательным условием эффективности силденафила является сексуальная стимуляция.

Клинические данные

Кардиологические исследования

Применение силденафила в дозах до 100 мг не приводило к клинически значимым изменениям ЭКГ у здоровых добровольцев. Максимальное снижение сАД в положении лежа после приема силденафила в дозе 100 мг составило 8,3 мм рт. ст., а дАД — 5,3 мм рт. ст. Более выраженное, но также преходящее влияние на АД отмечалось у пациентов, принимавших нитраты (см. «Противопоказания» и «Взаимодействие»).

В исследовании гемодинамического эффекта силденафила в однократной дозе 100 мг у 14 пациентов с тяжелой ИБС (более чем у 70% пациентов был стеноз по крайней мере одной коронарной артерии), сАД и дАД в состоянии покоя уменьшалось на 7 и 6% соответственно, а легочное систолическое давление снижалось на 9%. Силденафил не влиял на сердечный выброс и не нарушал кровоток в стенозированных коронарных артериях, а также приводил к увеличению (примерно на 13%) аденозининдуцированного коронарного потока как в стенозированных, так и в интактных коронарных артериях.

В двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании 144 пациентов с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, принимающих антиангинальные препараты (кроме нитратов), выполняли физические упражнения до того момента, когда выраженность симптомов стенокардии увеличилась. Продолжительность выполнения упражнений была достоверно больше (19,9 с; 0,9–38,9 с) у пациентов, принимавших силденафил в однократной дозе 100 мг, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо.

В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании изучали эффект переменной дозы силденафила (до 100 мг) у мужчин (n=568) с эректильной дисфункцией и артериальной гипертензией, принимающих более двух антигипертензивных препаратов. Силденафил улучшил эрекцию у 71% мужчин по сравнению с 18% в группе плацебо. Частота неблагоприятных эффектов была сравнима с таковой в других группах пациентов, так же как и у лиц, принимающих более трех антигипертензивных препаратов.

Исследования зрительных нарушений

У некоторых пациентов через 1 ч после приема силденафила в дозе 100 мг с помощью теста Фарнсуорта-Мунселя 100 выявлено легкое и преходящее нарушение способности различать оттенки цвета (синего/зеленого). Через 2 ч после приема препарата эти изменения отсутствовали. Считается, что нарушение цветового зрения вызывается ингибированием ФДЭ-6, которая участвует в процессе передачи света в сетчатке глаза. Силденафил не оказывал влияние на остроту зрения, восприятие контрастности, электроретинограмму, ВГД или диаметр зрачка.

В плацебо-контролируемом перекрестном исследовании пациентов с доказанной ранневозрастной макулярной дегенерацией (n=9) силденафил в однократной дозе 100 мг переносился хорошо. Не было выявлено никаких клинически значимых изменений зрения, оцениваемых по специальным визуальным тестам (острота зрения, решетка Амслера, цветовое восприятие, моделирование прохождения цвета, периметр Хамфри и фотостресс).

Эффективность

Эффективность и безопасность силденафила оценивали в 21 рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании, продолжительностью до 6 мес, у 3000 пациентов в возрасте от 19 до 87 лет с эректильной дисфункцией различной этиологии (органической, психогенной или смешанной). Эффективность препарата оценивали глобально с использованием дневника эрекций, международного индекса эректильной функции (валидированный опросник о состоянии сексуальный функции) и опроса партнера.

Эффективность силденафила, определенная как способность достигать и поддерживать эрекцию, достаточную для удовлетворительного полового акта, была продемонстрирована во всех проведенных исследованиях и подтверждена в долгосрочных исследованиях продолжительностью 1 год. В исследованиях с применением фиксированной дозы соотношение пациентов, сообщивших, что терапия улучшила их эрекцию, составляло 62% (доза силденафила — 25 мг), 74% (доза силденафила — 50 мг) и 82% (доза силденафила — 100 мг) по сравнению с 25% в группе плацебо. Анализ международного индекса эректильной функции показал, что, кроме улучшения эрекции, лечение силденафилом также повышало качество оргазма, позволяло достичь удовлетворения от полового акта и общего удовлетворения.

Согласно обобщенным данным, среди пациентов, сообщивших об улучшении эрекции при лечении силденафилом, были 59% больных сахарным диабетом, 43% пациентов, перенесших радикальную простатэктомию, и 83% пациентов с повреждениями спинного мозга (по сравнению с 16, 15 и 12% в группе плацебо соответственно).

Фармакокинетика

Фармакокинетика силденафила в рекомендуемом диапазоне доз носит линейный характер. После приема внутрь силденафил быстро всасывается из ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет 25–63%, в среднем 40%. In vitro силденафил в концентрации около 1,7 нг/мл (3,5 нмоль) подавляет активность ФДЭ-5 человека на 50%. После однократного приема силденафила в дозе 100 мг средняя Cmax свободного силденафила в плазме крови мужчин составляет около 18 нг/мл (38 нмоль). Cmax при приеме силденафила внутрь натощак достигается в среднем в течение 60 мин (от 30 до 120 мин). При приеме в сочетании с жирной пищей скорость абсорбции замедляется, Cmax уменьшается в среднем на 29%, а Tmax увеличивается на 60 мин, однако степень абсорбции достоверно не изменяется (AUC снижается на 11%).

Vss силденафила составляет в среднем 105 л.

Связь с белками плазмы силденафила и его основного циркулирующего N-деметильного метаболита составляет около 96% и не зависит от общей концентрации препарата. Менее 0,0002% дозы силденафила (в среднем 188 нг) обнаружено в сперме через 90 мин после приема препарата.

Силденафил метаболизируется главным образом в печени с участием изоферментов CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (второстепенный путь) цитохрома Р450. Основной циркулирующий активный метаболит образуется в результате N-деметилирования силденафила и подвергается дальнейшему метаболизму. По селективности действия в отношении ФДЭ метаболит сопоставим с силденафилом, а активность метаболита в отношении ФДЭ-5 in vitro составляет около 50% активности силденафила. Концентрация метаболита в плазме крови здоровых добровольцев составляет примерно 40% от концентрации силденафила. N-деметильный метаболит подвергается дальнейшему метаболизму, T1/2 составляет около 4 ч.

Общий клиренс силденафила составляет 41 л/ч, а конечный T1/2 — 3–5 ч. После приема внутрь, так же как и после в/в введения, силденафил выводится в виде метаболитов в основном кишечником (около 80% пероральной дозы) и в меньшей степени — почками (около 13% пероральной дозы).

Особые группы пациентов

Пожилые пациенты. У здоровых пожилых пациентов (старше 65 лет) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного силденафила в плазме крови примерно на 40% выше, чем у молодых (18–45 лет). Возраст не оказывает клинически значимое влияние на частоту развития побочных эффектов.

Нарушение функции почек. При легкой (Cl креатинина 50–80 мл/мин) и умеренной (Cl креатинина 30–49 мл/мин) степени почечной недостаточности фармакокинетика силденафила после однократного приема внутрь в дозе 50 мг не изменяется. При тяжелой почечной недостаточности (Cl креатинина AUC (100%) и Cmax (88%) по сравнению с аналогичными показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.

Нарушение функции печени. У пациентов с циррозом печени (стадии А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению значения AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы. Фармакокинетика силденафила у больных с тяжелыми нарушениями функции печени (стадия С по классификации Чайлд-Пью) не изучалась.

У пациентов с циррозом печени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы.

Эрексезил таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 4 шт. инструкция на украинском

Форма выпуска	Упаковка
Фармакологическое действие	Показания
Противопоказания	Применение при беременности и кормлении грудью
Особые указания	Состав
Способ применения и дозы	Побочные действия
Лекарственное взаимодействие	Передозировка
Условия хранения	Срок годности
Действующее вещество	Похожее видео

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

упаковка

4 табл. в блістері. 1 блістер в картонній пачці.

Фармакологічна дія

Фармакологічна дія - поліпшує еректильну функцію.

Силденафіл - могутній селективний інгібітор цГМФ -специфічні ФДЕ -5. Фізіологічний механізм ерекції пов'язаний зі звільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, в свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслабленню гладком'язових тканини кавернозного тіла і збільшення припливу крові. Силденафіл не чинить пряме розслаблюючу дію на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ -5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективен щодо ФДЕ -5 in vitro, його активність щодо ФДЕ -5 перевершує активність по відношенню до інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ -6 - в 10 разів; ФДЕ -1 - більш ніж в 80 разів; ФДЕ -2, ФДЕ -4, ФДЕ -7-11 - більш ніж в 700 разів. Силденафіл в 4000 разів більше селективен щодо ФДЕ -5 порівняно з ФДЕ -3, що виключно важливо, оскільки ФДЕ -3 є одним з ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафілу є сексуальна стимуляція.

Клінічні дані

кардіологічні дослідження

Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значущих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження сад в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст. , А ДАТ - 5,3 мм рт. ст. Більш виражене, але також минуще вплив на артеріальний тиск зазначалося у пацієнтів, що приймали нітрати (див. «Протипоказання» і «Взаємодія»).

У дослідженні гемодинамического ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ІХС (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ в стані спокою зменшувалася на 7 і 6% відповідно, а легенева систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік в стенозірованних коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозініндуцірованного коронарного потоку як в стенозірованних, так і в інтактних коронарних артеріях.

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнтів з еректильною дисфункцією і стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (окрім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії збільшилася. Тривалість виконання вправ була достовірно більше (19,9 с; 0,9-38,9 с) у пацієнтів, що приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг, в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект змінної дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією і артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл поліпшив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% в групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою у інших групах пацієнтів, так само як і в осіб, які беруть більше трьох антигіпертензивних препаратів.

Дослідження зорових порушень

У деяких пацієнтів через 1 год після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсуорт-Мунселя 100 виявлено легке і минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього / зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається інгібуванням фосфодіестерази -6, яка бере участь в процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не чинив вплив на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, ВГД або діаметр зіниці.

У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранневозрастной макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено ніяких клінічно значущих змін зору, які оцінюються за спеціальним візуальним тестів (гострота зору, решітка Амслера, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хамфрі і фотострес).

ефективність

Ефективність та безпечність силденафілу оцінювали в 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, тривалістю до 6 міс, у 3000 пацієнтів у віці від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної або змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальний функції) і опитування партнера.

Ефективність силденафілу, певна як здатність досягати і підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях і підтверджена в довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія поліпшила їх ерекцію, становило 62% (доза силденафілу - 25 мг), 74% (доза силденафілу - 50 мг) і 82% (доза силденафілу - 100 мг) в порівнянні з 25% в групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що, крім поліпшення ерекції, лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту і загального задоволення.

Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на цукровий діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, і 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (в порівнянні з 16, 15 і 12% в групі плацебо відповідно).

Фармакокінетика

Фармакокінетика силденафілу в рекомендованому діапазоні доз має лінійний характер. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить 25-63%, в середньому 40%. In vitro силденафіл в концентрації близько 1,7 нг / мл (3,5 нмоль) пригнічує активність фосфодіестерази -5 людини на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня C max вільного силденафілу в плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг / мл (38 нмоль). C max при прийомі силденафілу всередину натщесерце досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 до 120 хв). При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість абсорбції сповільнюється, C max зменшується в середньому на 29%, а T max збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (AUC знижується на 11%).

V ss силденафілу становить в середньому 105 л.

Зв'язок з білками плазми силденафілу та його головного циркулюючого N-деметільного метаболіту становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менш 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено в спермі через 90 хв після прийому препарату.

Силденафіл метаболізується головним чином у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях) цитохрому Р450. Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу і піддається подальшому метаболізму. За селективності дії відносно ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а активність метаболіту відносно ФДЕ -5 in vitro становить приблизно 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові здорових добровольців становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-деметільний метаболіт піддається подальшому метаболізму, T 1/2 становить близько 4 год.

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л / год, а кінцевий T 1/2 - 3-5 ч. Після прийому всередину, так само як і після в / в введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів в основному кишечником (близько 80% пероральної дози) і в меншій мірі - нирками (близько 13% пероральної дози).

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти. У здорових літніх пацієнтів (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущий вплив на частоту розвитку побічних ефектів.

Порушення функції нирок. При легкої (Cl креатиніну 50-80 мл / хв) і помірної (Cl креатиніну 30-49 мл / хв) ступеня ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому всередину в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну AUC (100%) і C max (88%) в порівнянні з аналогічними показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84%) і C max (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С по класифікації Чайлда) не вивчалась.

У пацієнтів з цирозом печінки (клас А і В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) і C max (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи.

показання

Лікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний тільки при сексуальної стимуляції.

Протипоказання

підвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компоненту препарату; застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити в будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. «Взаємодія»); спільне застосування з іншими ЛЗ для лікування порушень ерекції (безпека і ефективність силденафілу в подібних комбінаціях не вивчалась, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. «Особливості застосування»); Не рекомендується одночасне застосування силденафілу з ритонавіром; препарат не призначений для застосування за зареєстрованим показанням у жінок; препарат не призначений для застосування за зареєстрованим показанням у дітей до 18 років.

З обережністю: анатомічна деформація статевого члена (ангуляция, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні); захворювання, що призводять до розвитку пріапізму (мієломна хвороба, серповидно-клітинна анемія, лейкоз, тромбоцитопенія - см. «Особливості застосування»); підвищена схильність до кровотеч; загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; спадковий пігментний ретиніт; серцева недостатність (СН); нестабільна стенокардія; перенесений за останні 6 міс інфаркт міокарда (ІМ); інсульт або становлять загрозу для життя аритмії; артеріальна гіпертензія (АГ) (АТ> 170/110 мм рт. ст.) і гіпотонія (АТ мм рт. ст.) (див. «Особливості застосування»); епізоди розвитку у пацієнтів передній неартеріітной ішемічної невропатії зорового нерва (в анамнезі).

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат не показаний для застосування у вагітних і женщінв період грудного вигодовування.

особливі вказівки

Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження.

Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії з приводу порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність є небажаною у пацієнтів з СН, нестабільною стенокардією, перенесеним в останні 6 міс ІМ або інсульт, що загрожують життю аритміями, АГ (АТ> 170/100 мм рт. Ст.) Або гіпотонією (АТ мм рт. Ст.). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей в частоті розвитку ІМ (1,1 на 100 чоловік в рік) або частоті смертності від захворювань серцево-судинної системи (0,3 на 100 чоловік в рік) у пацієнтів, які отримували силденафіл, порівняно з даними показником у пацієнтів, які отримували плацебо.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.

Силденафіл володіє системним судинорозширювальну дію, що призводить до минущого зниження артеріального тиску. Цей ефект не є клінічно значущим і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Проте, до призначення препарату лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів судинорозширювальної дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до вазодилататорам спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з рідкісним синдромом множинної системної атрофії, що виявляється важким порушенням регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Були відзначені поодинокі випадки розвитку передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартеріального генезу як причини погіршення або втрати зору на тлі застосування всіх інгібіторів фосфодіестерази -5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) головки зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія і куріння. Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом інгібіторів фосфодіестерази -5 і розвитком передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартеріального генезу виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику розвитку передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартеріального генезу, якщо раніше це стан у нього вже зазначалося.

Оскільки спільне застосування силденафілу і α-блокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори (див. «Взаємодія»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, що приймають α-адреноблокатори, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату (див. «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен поінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити в разі появи симптомів постуральноїгіпотензії.

У незначної кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій ФДЕ сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому силденафіл слід застосовувати з обережністю.

Силденафіл підсилює антиагрегаційний ефект нітропрусиду натрію (донатор NO) на тромбоцити людини in vitro. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з внутрішніми кровотечами або активною пептичною виразкою шлунка відсутні, тому його слід застосовувати з обережністю.

Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляция, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або факторами ризику розвитку пріапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія).

Безпека і ефективність застосування силденафілу разом з іншими ЛЗ для лікування порушень ерекції, не вивчалася, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. «Протипоказання»).

У деяких постмаркетингових і клінічних дослідженнях з використанням всіх інгібіторів фосфодіестерази -5, включаючи силденафіл, повідомлялося про раптове зниження або втрати слуху у пацієнтів. Однак більшість цих хворих мали фактори ризику розвитку даної патології, і не було виявлено жодної кореляції між використанням інгібіторів фосфодіестерази -5 і раптовим зниженням або втратою слуху. У разі раптового зниження або втрати слуху слід припинити терапію силденафілом і негайно проконсультуватися з лікарем.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. На тлі прийому силденафілу будь-який негативний вплив на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливе зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсія, затуманений зору і т.п. побічних явищ, слід уважно ставитися до індивідуального дії препарату в зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування і при зміні режиму дозування.

склад

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: силденафілу цитрат 35,12 / 70,24 / 140,48 мг (відповідає силденафілу - 25/50/100 мг),
допоміжні речовини: МКЦ - 81,13 / 162,26 / 324,52 мг; кальцію гідрофосфат - 22,5 / 45/90 мг; кроскармелоза натрію - 9/18/36 мг; магнію стеарат - 2,25 / 4,5 / 9 мг
оболочка пленочная : Opadry II 85F20464 синий — 3/6/12 мг (поливиниловый спирт — 1,2/2,4/4,8 мг; макрогол 3350 — 0,606/1,212/2,424 мг; титана диоксид — 0,54/1,08/2,16 мг; тальк — 0,444/0,888/1,776 мг; индигокармин алюминиевый лак — 0,21/0,42/0,84 мг)

Спосіб застосування та дози

Всередину.

Рекомендуемая доза для большинства взрослых пациентов составляет 50 мг примерно за 1 ч до сексуальной активности. С учетом эффективности и переносимости, доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая кратность применения — 1 раз в сутки.

Нарушения функции почек. При легкой и среднетяжелой степени почечной недостаточности ( Cl креатинина 30–80 мл/мин) коррекция дозы не требуется, при тяжелой почечной недостаточности ( Cl креатинина

Нарушения функции печени. Поскольку выведение силденафила нарушается у пациентов с повреждением печени (в частности при циррозе), дозу силденафила следует снизить до 25 мг.

Совместное применение с другими ЛС . При совместном применении с ритонавиром максимальная разовая доза силденафила не должна превышать 25 мг, а кратность применения — 1 раз в 48 ч (см. «Взаимодействие»). При совместном применении с ингибиторами изофермента цитохрома CYP3A4 (эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол) начальная доза препарата должна составлять 25 мг (см. «Взаимодействие»).

Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих α-адреноблокаторы, прием препарата Эрексезил ® следует начинать только после достижения стабилизации гемодинамики у этих пациентов. Следует также рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы силденафила (см. «Взаимодействие» и «Особые указания»).

Літні пацієнти. Коррекция дозы препарата Эрексезил ® не требуется.

Легенева гіпертензія: всередину по 20 мг 3 рази / добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від прийому їжі. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, однак при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази / добу.

Побічні дії

З боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння.

З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, болі в животі, нудота.

З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу.

З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання.

З боку органу зору: зміна зору (легке і минуще; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла і порушення чіткості зору), кон'юнктивіт.

Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висип, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; в одиничних випадках - пріапізм.

лікарська взаємодія

Влияние других ЛС на фармакокинетику силденафила

Метаболизм силденафила происходит в основном под действием изоферментов цитохрома CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 , поэтому ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить клиренс силденафила, а индукторы, соответственно, увеличить клиренс силденафила. Отмечено снижение клиренса силденафила при одновременном применении ингибиторов изофермента цитохрома CYP3A4 (кетоконазол, эритромицин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифический ингибитор изофермента цитохрома CYP3A4 , при совместном приеме с силденафилом (50 мг) вызывает повышение концентрации силденафила в плазме на 56%. Однократный прием 100 мг силденафила совместно с эритромицином (по 500 мг/ сут 2 раза в день в течение 5 дней), специфическим ингибитором изофермента цитохрома CYP3A4 , на фоне достижения C ss эритромицина в крови, приводит к увеличению AUC силденафила на 182%. При совместном приеме силденафила (однократно 100 мг) и саквинавира (1200 мг/ сут 3 раза в день), ингибитора ВИЧ -протеазы и изофермента цитохрома CYP3A4 , на фоне достижения C ss саквинавира в крови C max силденафила повышалась на 140%, a AUC увеличивалась на 210%. Силденафил не оказывает влияние на фармакокинетику саквинавира. Более сильные ингибиторы изофермента цитохрома CYP3A4 , такие как кетоконазол и итраконазол, могут вызывать и более сильные изменения фармакокинетики силденафила.

Одновременное применение силденафила (однократно 100 мг) и ритонавира (по 500 мг 2 раза в сутки), ингибитора ВИЧ -протеазы и сильного ингибитора цитохрома Р450, на фоне достижения C ss ритонавира в крови приводит к увеличению C max силденафила на 300% (в 4 раза), a AUC — на 1000% (в 11 раз). Через 24 ч концентрация силденафила в плазме крови составляет около 200 нг/мл (после однократного применения одного силденафила только 5 нг/мл).

Если силденафил принимают в рекомендуемых дозах пациенты, получающие одновременно сильные ингибиторы изофермента цитохрома CYP3A4 , то C max свободного силденафила не превышает 200 нмоль, и препарат хорошо переносится.

Однократный прием антацида (магния гидроксид/алюминия гидроксид) не влияет на биодоступность силденафила.

Ингибиторы изофермента цитохрома CYP2C9 (толбутамид, варфарин), изофермента цитохрома CYP2D6 ( СИОЗС , трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, ингибиторы АПФ и антагонисты кальция не оказывают влияние на фармакокинетику силденафила.

Азитромицин (500 мг/ сут в течение 3 дней) не оказывает влияние на AUC , C max , T max , константу скорости выведения и T 1/2 силденафила или его основного циркулирующего метаболита.

Влияние силденафила на другие ЛС

Силденафил является слабым ингибитором изоферментов цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 и 3А4 (ИК 50 >150 мкмоль). При приеме силденафила в рекомендуемых дозах его C max составляет около 1 мкмоль, поэтому маловероятно, что силденафил может повлиять на клиренс субстратов этих изоферментов.

Силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов как при длительном применении последних, так и при их назначении по острым показаниям. В связи с этим применение силденафила в сочетании с нитратами или донаторами оксида азота противопоказано.

При одновременном приеме α-адреноблокатора доксазозина (4 или 8 мг) и силденафила (25, 50 или 100 мг) у пациентов с доброкачественной гиперплазией простаты со стабильной гемодинамикой среднее дополнительное снижение сАД и дАД в положении лежа на спине составляло 7/7, 9/5 и 8/4 мм рт. ст. соответственно, а в положении стоя — 6/6, 11/4 и 4/5 мм рт. ст. соответственно. Сообщается о редких случаях развития у таких пациентов симптоматической постуральной гипотензии, проявлявшейся в виде головокружений (без обморока). У некоторых чувствительных пациентов, получающих α-адреноблокаторы, одновременное применение силденафила может привести к симптоматической гипотензии.

Признаки значительного взаимодействия с толбутамидом (250 мг) или варфарином (40 мг), которые метаболизируются изоферментом цитохрома CYP2C9 , не выявлены.

Силденафил (100 мг) не оказывает влияние на фармакокинетику ингибиторов ВИЧ -протеазы, саквинавира и ритонавира, являющихся субстратами изофермента цитохрома CYP3A4 , при их постоянном уровне в крови.

Силденафил (50 мг) не вызывает дополнительное увеличение времени кровотечения при приеме ацетилсалициловой кислоты (150 мг).

Силденафил (50 мг) не усиливает гипотензивное действие алкоголя у здоровых добровольцев при C max алкоголя в крови в среднем 0,08% (80 мг/дл).

У больных с АГ признаки взаимодействия силденафила (100 мг) с амлодипином не выявлены. Среднее дополнительное снижение АД в положении лежа на спине составляет 8 мм рт. ст. ( сАД ) и 7 мм рт. ст. ( дАД ).

Применение силденафила в сочетании с антигипертензивными средствами не приводит к возникновению дополнительных побочных эффектов.

Передозування

При одноразовому прийомі силденафілу в дозі 800 мг небажані явища можна було порівняти з такими при прийомі препарату в більш низьких дозах, але зустрічалися частіше.

Симптоми: було відзначено посилення вираженості побічних ефектів.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 ° C.

Термін придатності

4 роки.

Діюча речовина

силденафіл

Похожее видео

Дополнительная информация

Эрексезил таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 4 шт. производит Эгис, страна производства Венгрия. Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Эрексезил таблетки покрыт.плен.об. 50 мг 4 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!