Купить Энап-Н таблетки 25 мг + 10 мг 60 шт. упак.

Фармакодинамика 
Комбинированный препарат, действие которого обусловлено компонентами, входящими в его состав; оказывает гипотензивное действие. 
Эналаприл ингибирует АПФ, способствующий превращению ангиотензина I в ангиотензин II, уменьшает концентрацию альдостерона в крови, повышает высвобождение ренина юкстагломерулярными клетками в стенках артериол почечных клубочков, улучшает функционирование калликреин-кининовой системы, стимулирует высвобождение простагландинов и эндотелиального релаксирующего фактора (NO), угнетает симпатическую нервную систему. В совокупности эти эффекты устраняют спазм и расширяют периферические артерии, снижают общее периферическое сопротивление сосудов, систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), пост- и преднагрузку на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного увеличения частоты сердечных сокращений (ЧСС) не отмечается. 
Гипотензивный эффект более выражен при высокой концентрации ренина в плазме крови, чем при нормальной или сниженной. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Усиливает почечный кровоток, при этом скорость клубочковой фильтрации не изменяется. У пациентов с исходно сниженной клубочковой фильтрацией, ее скорость, обычно, увеличивается. 
Максимальный эффект эналаприла развивается через 6-8 ч. и сохраняется до 24 ч. 
Гидрохлоротиазид – тиазидный диуретик средней силы действия. Снижает реабсорбцию ионов натрия на уровне кортикального сегмента петли Генле, не влияя на ее участок, проходящий в мозговом слое почки. Блокирует карбоангидразу в проксимальном отделе извитых канальцев, усиливает выведение почками ионов калия, гидрокарбонатов и фосфатов. Практически не влияет на кислотно-основное состояние. Повышает выведение ионов магния. Задерживает в организме ионы кальция. Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч, продолжается 10-12 ч. Действие снижается при уменьшении скорости клубочковой фильтрации и прекращается при величине ее менее 30 мл/мин. Снижает АД за счет уменьшения объема циркулирующей крови (ОЦК), изменения реактивности сосудистой стенки. 
Применение комбинации эналаприла и гидрохлоротиазида приводит к более выраженному снижению АД в сравнении с монотерапией каждым из препаратов в отдельности и позволяет сохранять гипотензивное действие препарата Энап® Н, по меньшей мере, в течение 24 ч. 
Фармакокинетика 
Эналаприл. После приема внутрь абсорбция – 60%. Прием пищи не влияет на всасывание. 
В печени подвергается метаболизму с образованием активного метаболита эналаприлата, который является более эффективным ингибитором АПФ, чем эналаприл. Связь с белками плазмы крови эналаприлата – 50-60%. Время достижения максимальной концентрации (ТСmax) эналаприла – 1 ч, эналаприлата – 3-4 ч. Эналаприлат легко проходит через гистогематические барьеры, исключая гематоэнцефалический барьер, небольшое количество проникает через плаценту и в грудное молоко. Почечный клиренс эналаприла и эналаприлата составляют 0,005 мл/с (18 л/ч) и 0,00225-0,00264 мл/с (8,1-9,5 л/ч) соответственно. Период полувыведения (Т1/2) эналаприлата – 11 ч. Выводится преимущественно почками – 60% (20% – в виде эналаприла и 40% – в виде эналаприлата), через кишечник – 33% (6% – в виде эналаприла и 27% – в виде эналаприлата). Удаляется при гемодиализе (скорость 38-62 мл/мин) и перитонеальном диализе, сывороточная концентрация эналаприлата после 4-х часового гемодиализа уменьшается на 45-57%. 
У пациентов со сниженной почечной функцией выведение замедляется, что требует снижения дозы в соответствии с нарушением функции почек, в особенности у пациентов с выраженной почечной недостаточностью. 
У пациентов с печеночной недостаточностью метаболизм эналаприла может быть замедлен без изменения его фармакодинамического эффекта. 
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) всасывание и метаболизм эналаприлата замедляется, также снижается объем распределения. 
Гидрохлоротиазид всасывается главным образом в двенадцатиперстной кишке и проксимальном отделе тонкой кишки. Абсорбция составляет 70% и увеличивается на 10% при приеме с пищей. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1,5-5 ч. Объем распределения около 3 л/кг. Связь с белками плазмы крови – 40%. 
Биодоступность – 70%. В терапевтическом диапазоне доз средняя величина площади под фармакокинетической кривой возрастает прямо пропорционально увеличению дозы, при назначении 1 раз в сутки кумуляция незначительна. Проникает через гематоплацентарный барьер и в грудное молоко. Накапливается в амниотической жидкости. Сывороточная концентрация гидрохлоротиазида в крови пупочной вены практически такая же, как и в материнской крови. Концентрация в амниотической жидкости превышает таковую в сыворотке крови из пупочной вены (в 19 раз). Не метаболизируется в печени, выводится преимущественно почками: 95% в неизмененном виде и около 4% в виде гидролизата-2-амино-4-хлоро-м-бензенедисульфонамида путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции в проксимальном отделе нефрона. Почечный клиренс гидрохлоротиазида у здоровых добровольцев и пациентов с артериальной гипертензией составляет приблизительно 5,58 мл/с (335 мл/мин). Гидрохлоротиазид имеет двухфазный профиль выведения. Т1/2 в начальной фазе составляет 2 ч, в конечной фазе (через 10-12 ч после приема) – около 10 ч. 
У пожилых пациентов гидрохлоротиазид не оказывает отрицательного влияния на фармакокинетику эналаприла, но сывороточная концентрация эналаприлата при этом выше. При назначении гидрохлоротиазида пациентам с ХСН установлено, что его всасывание снижается пропорционально развитию ХСН – на 20-70%. Т1/2 гидрохлоротиазида увеличивается до 28,9 часов; почечный клиренс составляет 0,17 – 3,12 мл/с (10-187 мл/мин) (средние значения 1,28 мл/с (77 мл/мин)). 
У пациентов, перенесших операцию кишечного шунтирования по поводу ожирения, всасывание гидрохлоротиазида может быть снижено на 30%, а сывороточная концентрация на 50%, по сравнению со здоровыми добровольцами. 
Одновременное назначение эналаприла и гидрохлоротиазида не оказывает влияния на фармакокинетику каждого из них.

Фармакодинаміка  
До омбінірованний препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу; надає гіпотензивну дію.  
Еналаприл пригнічує АПФ, що сприяє перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II, зменшує концентрацію альдостерону в крові, підвищує вивільнення реніну юкстагломерулярного клітинами в стінках артеріол ниркових клубочків, покращує функціонування калікреїн-кінінової системи, стимулює вивільнення простагландинів і ендотеліального релаксуючого фактора (NO), пригнічує симпатичну нервову систему. У сукупності ці ефекти усувають спазм і розширюють периферичні артерії, знижують загальний периферичний опір судин, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- і переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) не відзначається.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі крові, ніж при нормальній або зниженою. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює нирковий кровотік, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з початково зниженою клубочкової фільтрацією, її швидкість, звичайно, збільшується.
Максимальний ефект еналаприлу розвивається через 6-8 год. І зберігається до 24 год.
Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик середньої сили дії. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянку, що проходить в мозковому шарі нирки. Блокує карбоангидразу в проксимальному відділі звивистих канальців, підсилює виведення нирками іонів калію, гідрокарбонатів і фосфатів. Практично не впливає на кислотно-лужний стан. Підвищує виведення іонів магнію. Затримує в організмі іони кальцію. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 ч. Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації і припиняється при величині її менше 30 мл / хв. Знижує артеріальний тиск за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки.
Застосування комбінації еналаприлу та гідрохлоротіазиду призводить до більш вираженого зниження артеріального тиску в порівнянні з монотерапією кожним з препаратів окремо і дозволяє зберігати гіпотензивну дію препарату Енап® Н, щонайменше, протягом 24 год.
Фармакокінетика
Еналаприл. Після прийому всередину абсорбція - 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування.
У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є більш ефективним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Зв'язок з білками плазми крові еналаприлату - 50-60%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) еналаприлу - 1 ч, еналаприлату - 3-4 ч. Еналапрілат легко проходить крізь гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, невелика кількість проникає через плаценту і в грудне молоко. Нирковий кліренс еналаприлу і еналаприлату складають 0,005 мл / с (18 л / год) і 0,00225-0,00264 мл / с (8,1-9,5 л / ч) відповідно. Період напіввиведення (Т1 / 2) еналаприлату - 11 год. Виводиться переважно нирками - 60% (20% - у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу та 27% - у вигляді еналаприлату). Видаляється при гемодіалізі (швидкість 38-62 мл / хв) і перитонеального діалізу, сироваткова концентрація еналаприлату після 4-х годинного гемодіалізу зменшується на 45-57%.
У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією виведення сповільнюється, що вимагає зниження дози відповідно до порушення функції нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм еналаприлу може бути сповільнений без зміни його фармакодинамічної ефекту.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) всмоктування і метаболізм еналаприлату уповільнюється, також знижується обсяг розподілу.
Гідрохлортіазид всмоктується головним чином у дванадцятипалій кишці і проксимальному відділі тонкої кишки. Абсорбція становить 70% і збільшується на 10% при прийомі з їжею. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1,5-5 год. Об'єм розподілу близько 3 л / кг. Зв'язок з білками плазми крові - 40%.
Біодоступність - 70%. У терапевтичному діапазоні доз середня величина площі під фармакокінетичною кривою зростає прямо пропорційно збільшенню дози, при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна. Проникає через гематоплацентарний бар'єр і в грудне молоко. Накопичується в амніотичної рідини. Сироваткова концентрація гідрохлортіазиду в крові пупкової вени практично така ж, як і в материнській крові. Концентрація в амніотичної рідини перевищує таку в сироватці крові з пупкової вени (в 19 разів). Чи не метаболізується в печінці, виводиться переважно нирками: 95% в незміненому вигляді і близько 4% у вигляді гідролізату-2-аміно-4-хлоро-м-бензенедисульфонаміду шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції в проксимальному відділі нефрона. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду у здорових добровольців і пацієнтів з артеріальною гіпертензією становить приблизно 5,58 мл / с (335 мл / хв). Гідрохлортіазид має двофазний профіль виведення. Т1 / 2 в початковій фазі становить 2 год, в кінцевій фазі (через 10-12 год після прийому) - близько 10 год.
У літніх пацієнтів гидрохлоротіазід не робить негативного впливу на фармакокінетику еналаприлу, але сироваткова концентрація еналаприлату при цьому вище. При призначенні гідрохлортіазиду пацієнтам з ХСН встановлено, що його всмоктування знижується пропорційно розвитку ХСН - на 20-70%. Т1 / 2 гідрохлоротіазиду збільшується до 28,9 годин; нирковий кліренс становить 0,17 - 3,12 мл / с (10-187 мл / хв) (середні значення 1,28 мл / с (77 мл / хв)).
У пацієнтів, які перенесли операцію кишкового шунтування з приводу ожиріння, всмоктування гідрохлортіазиду може бути знижено на 30%, а сироваткова концентрація на 50%, в порівнянні зі здоровими добровольцями.
Одночасне призначення еналаприлу та гідрохлоротіазиду не впливає на ступінь абсорбції з них.

Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).

- підвищена чутливість (в тому числі до окремих компонентів препарату або похідних сульфонаміду);
- анурія, виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл / хв);
- ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням раніше інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки;
- вагітність і період лактації;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбция.

Препарат Енап® Н протипоказаний при вагітності.
Вплив інгібіторів АПФ на плід в першому триместрі вагітності не встановлено. Застосування інгібіторів АПФ у другому і третьому триместрах вагітності супроводжувалося негативним впливом на плід і новонародженого.
У новонароджених розвивалися артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, гіперкаліємія, і / або гіпоплазія кісток черепа. Можливий розвиток олігогідрамніон, мабуть, внаслідок порушення функції нирок плода. Це може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицеву частину, і гіпоплазії легень.
Застосування діуретиків при вагітності не рекомендується, оскільки може викликати жовтяницю плоду і новонародженого, тромбоцитопенію і, можливо, інші, небажані реакції, що спостерігалися у дорослих.
Еналаприл і гідрохлортіазид проникають в грудне молоко. Тому при призначенні препарату Енап® Н в період лактації, необхідно відмовитися від грудного вигодовування.

артеріальна гіпотензія
Артеріальна гіпотензія з усіма клінічними наслідками може спостерігатися після першого прийому таблеток препарату Енап ® Н у пацієнтів з тяжкою ХСН і гіпонатріємією, вираженою нирковою недостатністю або дисфункцією лівого шлуночка і, особливо, у пацієнтів з гіповолемією, в результаті терапії діуретиками, безсольової дієти, діареї , блювоти або гемодіалізу.
У разі виникнення артеріальної гіпотензії необхідно укласти пацієнта на спину на низьку подушку і при необхідності скоригувати обсяг ОЦК шляхом інфузії розчину 0,9% натрію хлориду. Артеріальна гіпотензія, що виникла після прийому першої дози, не є протипоказанням для подальшого лікування.
Потрібно дотримуватися обережності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, вираженими цереброваскулярнимй захворюваннями, аортальним стенозом або ідіопатичним гіпертрофічним обструктивним субаортальнийстенозом, що перешкоджає відтоку крові з лівого шлуночка, вираженим атеросклерозом, у літніх пацієнтів в результаті ризик розвитку артеріальної гіпотензії і погіршення кровопостачання серця, головного мозку і нирок.
Порушення водно-електролітного балансу
Необхідний регулярний контроль сироваткової концентрації електролітів в період лікування для виявлення можливого дисбалансу і своєчасного прийняття, необхідних заходів. Визначення сироватковоїконцентрації електролітів обов'язково для пацієнтів з тривалою діареєю, блювотою.
У пацієнтів, що приймають препарат Енап ® Н, необхідно виявляти ознаки порушення водно-електролітного балансу, такі як, сухість у роті, спрага, слабкість, сонливість, підвищена збудливість, біль у м'язах і судороги (переважно литкових м'язів), зниження артеріального тиску, тахікардія, олігурія і шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота).
Порушення функції нирок
Препарат Енап ® Н у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 30-75 мл / хв) повинен застосовуватися тільки після попередньої титрации доз еналаприлу та гідрохлоротіазиду окремо, відповідно дозам в комбінованому препараті Енап ® Н.
Порушення функції печінки
Препарат Енап ® Н необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки гідрохлоротіазид може викликати печінкову кому навіть при мінімальних порушеннях водно-електролітних балансу. Повідомлялося про декілька випадків розвитку гострої печінкової недостатності з холестатичної жовтяницею, фульмінантні некрозом печінки і летальним результатом (рідко) під час лікування інгібіторами АПФ. При виникненні жовтяниці і підвищенні активності "печінкових" трансаміназ лікування препаратом Енап ® Н має бути негайно припинено, пацієнти повинні перебувати під наглядом.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Обережність необхідна у всіх пацієнтів, які отримують лікування гіпоглікемічними засобами для прийому всередину або інсуліном, так як гідрохлортіазид може послаблювати, а еналаприл посилювати їх дію.
Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію нирками і викликати незначне і минуще підвищення вмісту кальцію в сироватці крові.
Виражена гіперкалишемія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики необхідно скасувати.
На тлі лікування тіазиднимидіуретиками можуть підвищуватися концентрації холестерину і тригліцеридів в сироватці крові.
Терапія тіазидами у деяких пацієнтів може посилювати гиперурикемию і / або загострювати перебіг подагри. Однак еналаприл посилює виведення сечової кислоти нирками, тим самим, протидіючи гіперурикемічну ефекту гідрохлортіазиду.
Алергічні Реаком / Ангіоневротичний набряк
При виникненні ангіоневротичного набряку обличчя зазвичай буває достатньо припинити вживання терапії та призначення пацієнту антігістамінньгх засобів.
Набряк Квінке мови, глотки або гортані може виявитися летальним. При ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані, який може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно ввести адреналін (0,3-0,5 мл розчину адреналіну (адреналіну) підшкірно в співвідношенні 1: 1000) і підтримувати прохідність дихальних шляхів (інтубація або трахеостомия).
Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку вище, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі будь-якого інгібітору АПФ.
У пацієнтів, що приймають тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть розвинутися як при наявності, так і при відсутності в анамнезі алергічних реакцій. Повідомлялося про погіршення перебігу системного червоного вовчака.
Внаслідок підвищення ризику анафілактичних реакцій не слід призначати препарат Енап ® Н пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилонітрилових мембран (AN69®), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрансульфатом і безпосередньо перед процедурою десенсибілізації до осиної або бджолиної отрути.
Хірургічні втручання / загальна анестезія
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Під час хірургічних втручань або проведенні загальної анестезії з використанням засобів, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, що пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ відзначався кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення прийому інгібіторів АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю, треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібіторів АПФ.

Вплив на здатність керувати транспортним засобом та іншими механічними засобами: На початку лікування препаратом Енап® Н можуть виникати виражене зниження артеріального тиску, запаморочення і сонливість, що може знижувати здатність керувати транспортними засобами, займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторнихреакцій. Тому, на початку лікування, не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

(На 1 таблетку):
Діючі речовини:  
Гідрохлортіазид 25,00 мг
Еналаприлу малеат 10,00 мг
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат 5,10 мг, лактоза 120,02 мг, крохмаль кукурудзяний 29,60 мг, крохмаль прежелатинізований 6,00 мг, тальк 6,00 мг, магнію стеарат 2,00 мг, барвник хіноліновий жовтий, Е104 0 , 06 мг

Препарат Енап® Н слід приймати регулярно в один і той же час, переважно вранці, під час або після їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Рекомендована доза - 1 таблетка на добу.
У пацієнтів, які перебувають на терапії діуретиками, рекомендується відмінити лікування або знизити дозу діуретиків як мінімум за 3 дні до початку лікування препаратом Енап® Н для запобігання розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії.
Перед початком лікування повинна бути досліджена функція нирок.
Тривалість лікування встановлюється лікарем.
Доза при порушеній функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю з КК 30-75 мл / хв препарат Енап® Н повинен застосовуватися тільки після попередньої титрации доз еналаприлу та гідрохлоротіазиду окремо, відповідно дозам в комбінованому препараті Енап® Н.

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):
- дуже часто (> 1/10)
- часто (> 1/100 і - нечасто (> 1/1000 і - рідко (> 1/10000 і - дуже рідко (З боку системи кровотворення і лімфатичної системи:
- рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, пригнічення функції кісткового мозку;
Порушення метаболізму і харчування
- нечасто: подагра;
З боку центральної нервової системи:
- дуже часто: запаморочення, слабкість;
- часто: головний біль, астенія;
- нечасто: безсоння, сонливість, парестезії, підвищена збудливість;
З боку органів чуття:
- нечасто: шум у вухах;
З боку серцево-судинної системи
- часто: ортостатичнагіпотензія;
- нечасто: непритомність, виражене зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття, тахікардія, біль у грудях;
З боку дихальної системи:
- часто: кашель;
- нечасто: задишка;
З боку травної системи:
- часто: нудота;
- нечасто: діарея, блювання, диспепсія, біль у животі, метеоризм, запор, сухість у роті;
- рідко: холестатична жовтяниця, фульмінантний некроз;
Алергічні реакції:
- нечасто: синдром Стівенса-Джонсона;
- рідко: ангіоневротичний набряк;
- дуже рідко: інтестінальний ангіоневротичнийнабряк;
З боку шкірних покривів:
- нечасто: шкірний висип, свербіж, підвищене потовиділення, некроз шкіри, алопеція;
З боку сечостатевої системи:
- нечасто: нарушение функции почек, острая почечная недостаточность, импотенция, снижение либидо;
Со стороны опорно-двигательного аппарата:  
- часто: мышечные спазмы;
- нечасто: артралгия;
Лабораторні показники:
- редко: гипергликемия, гиперурикемия, гипокалиемия, гиперкалиемия, гипонатриемия, повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови, повышение активности «печеночных» трансаминаз и билирубина;
Інші:  
- описан симптомокомплекс, который может включать лихорадку, миалгию и артралгию, серозит, васкулит, повышение скорости оседания эритроцитов, лейкоцитоз и эозинофилию, кожную сыпь, положительный тест на антинуклеарные антитела.

Калий сыворотки крови  
Использование калиевых добавок, калийсберегающих средств или препаратов содержащих калий заменителей соли, особенно у пациентов с почечной недостаточностью, может привести к значительному увеличению содержания калия в сыворотке крови. Потеря калия на фоне приема тиазидных диуретиков, как правило, уменьшается под действием эналаприла. Содержание калия в сыворотке крови обычно остается в пределах нормы.
літій
При одновременном применении с препаратами лития – замедление выведения лития (усиление кардиотоксического и нейротоксического действия лития).
Недеполяризующие миорелаксанты
Тиазидные диуретики могут усиливать эффект тубокурарина хлорида.
Наркотические анальгетики/нейролептики
Одновременное применение тиазидных диуретиков, наркотических анальгетиков или производных фенотиазина может приводить к ортостатической гипотензии.
Другие антигипертензивные средства
Совместное с эналаприлом применение бета-адреноблокаторов, альфа-адреноблокаторов, ганглиоблокирующих средств, метилдопы или блокаторов «медленных» кальциевых каналов может дополнительно снижать АД.
Аллопуринол, цитостатики и иммунодепрессанты
Одновременное применение с ингибиторами АПФ может повышать риск развития лейкопении.
Глюкокортикостероиды, кальцитонин
Одновременный приём тиазидных диуретиков может приводить к развитию гипокалиемии.
циклоспорин
Одновременный приём с ингибиторами АПФ может повышать риск развития гиперкалиемии.
Нестероидные противовоспалительные препараты
Одновременное применение нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) (в т.ч. селективных ингибиторов циклоокигензы-2) могут ослаблять антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ.
НПВП и ингибиторы АПФ оказывают аддитивный эффект в отношении повышения содержания калия в сыворотке крови, что может привести к ухудшению функции почек, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек. Этот эффект обратим.
НПВП могут уменьшать диуретический и антигипертензивный эффекты диуретиков.  
антациди  
Антациды могут уменьшать биодоступность ингибиторов АПФ.
Симпатомиметики могут уменьшать антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ.
Тиазидные диуретики могут уменьшать действие адреномиметиков (эпинефрин).
Этанол усиливает гипотензивный эффект ингибиторов АПФ и тиазидных диуретиков, что может вызвать ортостатическую гипотензию.
Гипогликемические средства для приема внутрь и инсулин  
Эпидемиологические исследования дают основания предполагать, что одновременное применение ингибиторов АПФ и гипогликемических средств может приводить к гипогликемии. Чаще гипогликемия развивается в первые недели терапии у пациентов с нарушенной функцией почек. Длительные и контролируемые клинические исследования эналаприла не подтверждают эти данные и не ограничивают применение эналаприла у пациентов с сахарным диабетом. Тем не менее, такие пациенты должны находиться под регулярным медицинским наблюдением.  
Применение гипогликемических средств для приема внутрь и инсулина с тиазидными диуретиками может потребовать коррекции их доз.
Холестирамін і колестипол
Однократный приём колестирамина или колестипола уменьшает всасывание гидрохлоротиазида в желудочно-кишечном тракте на 85% и 43%, соответственно.
Препараты золота  
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота (натрия ауротиомалат) внутривенно, описан симптомокомплекс, включающий гиперемию кожи лица, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию.

Симптомы: усиленный диурез, выраженное снижение АД с брадикардией или другими нарушениями сердечного ритма, судороги, нарушения сознания (включая кому), острую почечную недостаточность, нарушение кислотно-основного состояния и водно-электролитного баланса крови.
Лечение: больного переводят в горизонтальное положение с приподнятыми ногами. В легких случаях показаны промывание желудка и прием внутрь активированного угля, в более серьезных случаях – мероприятия, направленные на стабилизацию АД -внутривенное введение плазмозаменителей, инфузия 0,9% раствора натрия хлорида. У пациента необходимо контролировать уровень АД, ЧСС, частоту дыхания, сывороточную концентрацию мочевины, креатинина, электролитов и диурез, при необходимости – внутривенное введение ангиотензина II, гемодиализ (скорость выведения эналаприлата – 62 мл/мин).

В сухом месте, при температуре не выше 25° С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

5 років

Гідрохлортіазид, Еналаприл

Энап-Н таблетки 25 мг + 10 мг 60 шт. упак. производит КРКА д.д. Ново место АО, страна производства Словения. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+10 мг, 30 шт., Эналаприл-НЛ таблетки 12,5мг + 10мг 20 шт. упак..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Энап-Н таблетки 25 мг + 10 мг 60 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!