Купить Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт упак.

Фармгруппа:  АПФ ингибитор.
Фармдействие:  Ингибитор АПФ - гипотензивный препарат, механизм действия связан с уменьшением образования из ангиотензина I ангиотензина II, снижение концентрации которого ведет к прямому уменьшению секреции альдостерона. При этом понижается ОПСС, систолическое и диастолическое АД, пост- и преднагрузка на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения ЧСС не отмечается. Уменьшает деградацию брадикинина, увеличивает синтез Pg. Гипотензивный эффект более выражен при высокой концентрации ренина в плазме, чем при нормальной или сниженной.
Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного АД. Усиливает коронарный и почечный кровоток. При длительном применении уменьшается гипертрофия ЛЖ миокарда и миофибрила стенок артерий резистивного типа, предотвращает прогрессирование ХСН и замедляет развитие дилатации ЛЖ. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Снижает агрегацию тромбоцитов. Удлиняет продолжительность жизни у больных ХСН, замедляет прогрессирование дисфункции ЛЖ у больных, перенесших инфаркт миокарда, без клинических проявлений СН.
Обладает некоторым диуретическим эффектом. Уменьшает внутриклубочковую гипертензию, замедляя развитие гломерулосклероза и риск возникновения ХПН.
Эналаприл является "пролекарством": в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который и ингибирует АПФ.
Время наступления гипотензивного эффекта при пероральном приеме - 1 ч, он достигает максимума через 4-6 ч и сохраняется до 24 ч. У некоторых больных для достижения оптимального уровня АД необходима терапия на протяжении нескольких недель. При ХСН заметный клинический эффект наблюдается при длительном лечении - 6 мес и более.
Фармакокинетика:  После приема внутрь абсорбция - 60%. Прием пищи не влияет на всасывание. В печени подвергается метаболизму с образованием активного метаболита эналаприлата, который является более эффективным ингибитором АПФ, чем эналаприл. Связь с белками плазмы эналаприлата - 50-60%. TCmax эналаприла - 1 ч, эналаприлата - 3-4 ч. Эналаприлат легко проходит через гистогематические барьеры, исключая ГЭБ, небольшое количество проникает через плаценту и в грудное молоко.
T1/2 эналаприлата - 11 ч. Выводится преимущественно почками - 60% (20% - в виде эналаприла и 40% - в виде эналаприлата), через кишечник - 33% (6% - в виде эналаприла и 27% - в виде эналаприлата).
Удаляется при гемодиализе (скорость 62 мл/мин) и перитонеальном диализе.

Enalapril

таблетки

Фармакологічні: АПФ інгібітор.
Фармдействіе: Інгібітор АПФ - гіпотензивний препарат, механізм дії пов'язаний із зменшенням утворення з ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації якого веде до прямого зменшення секреції альдостерону. При цьому знижується ОПСС, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пост- і переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез Pg. Гіпотензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженою.
Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік в судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого АТ. Підсилює коронарний і нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія ЛШ міокарда і міофібрил стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресуванню ХСН і уповільнює розвиток дилатації ЛШ. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Знижує агрегацію тромбоцитів. Подовжує тривалість життя у хворих ХСН, уповільнює прогресування дисфункції ЛШ у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів СН.
Володіє деяким діуретичним ефектом. Зменшує внутрішньоклубочкову гіпертензію, сповільнюючи розвиток гломерулосклероза і ризик виникнення ХНН.
Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який і пригнічує АПФ.
Час настання гіпотензивного ефекту при пероральному прийомі - 1 ч, він досягає максимуму через 4-6 години і триває до 24 год. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів. При ХСН помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні - 6 місяців і більше.
Фармакокінетика: Після прийому всередину абсорбція - 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є більш ефективним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Зв'язок з білками плазми еналаприлату - 50-60%. TCmax еналаприлу - 1 ч, еналаприлату - 3-4 ч. Еналапрілат легко проходить крізь гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, невелика кількість проникає через плаценту і в грудне молоко.
T1 / 2 еналаприлату - 11 год. Виводиться переважно нирками - 60% (20% - у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу та 27% - у вигляді еналаприлату) .
Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл / хв) і перитонеального діалізу.

Артеріальна гіпертензія (симптоматична, реноваскулярна, в т.ч. при склеродермії і ін.), ХСН I-III ст .; профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією ЛШ, безсимптомний порушення функції ЛШ.

Гіперчутливість до еналаприлу або ін. Інгібіторів АПФ, вагітність, період лактації.
З обережністю. Ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ІХС, коронарна недостатність, важкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. ВКВ , склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, ниркова і / або печінкова недостатність, дієта з обмеженням Na +, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік, вік до 18 років (безпека і ефективність застосування не досліджені).

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам зі зниженим ОЦК (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї і блювоті) - підвищено ризик раптового і вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітору АПФ. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
При розвитку надмірного зниження артеріального тиску хворого переводять в горизонтальне положення на низьку подушку, за необхідності вводять 0.9% розчин NaCl і плазмозамещающие ЛЗ.
Застосування високопроточних діалізних мембран (в т.ч. AN69) підвищує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від АТ.
До і під час лікування інгібіторами АПФ необхідний контроль артеріального тиску, показників крові (Hb, концентрації K +, креатиніну, сечовини, активності "печінкових" ферментів), білка в сечі.
Слід ретельно спостерігати за хворими з декомпенсованою ХСН, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому "відміни" (різкого підйому артеріального тиску).
У хворих із зазначенням на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.
За новонародженими і грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних ЛЗ.
У хворих зі зниженою функцією нирок слід зменшити разову дозу або збільшити інтервали між прийомами.
Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз еналаприл слід скасувати.
Слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ або при жаркій погоді (ризик розвитку дегідратації і надмірного зниження артеріального тиску через зниження ОЦК).
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга / анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
В період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті ін. Потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (можливо запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні ЛЗ).

Еналаприл 20 мг.

Всередину, незалежно від прийому їжі.
При монотерапії артеріальної гіпертензії - початкова доза 5 мг 1 раз на добу. При відсутності ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 год і додатково 1 ч, поки не стабілізується артеріальний тиск. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг / сут за 1-2 прийоми. Через 2-3 тижнів переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг / сут, розділену на 1-2 прийоми. При помірній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг. Максимальна добова доза препарату - 40 мг.
У разі призначення пацієнтам, одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення еналаприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза еналаприлу повинна становити 2,5 мг / сут.
Хворим з гіпонатріємією (концентрація Na + в сироватці крові менше 130 ммоль / л) або концентрацією креатиніну в сироватці крові більше 0.14 ммоль / л початкова доза - 2.5 мг 1 раз на добу.
Реноваскулярна гіпертензія: початкова доза - 2.5-5 мг / сут. Максимальна добова доза - 20 мг.
При важкій формі артеріальної гіпертензії можливо в / в введення (див. Еналапрілат), що проводиться тільки в умовах стаціонару.
При ХСН початкова доза - 2.5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2.5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакцією до максимально переносимих доз (залежно від АТ), але не вище 40 мг / добу, одноразово, або в 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним тиском (менш 110 мм рт.ст.) терапію слід починати з дози 1.25 мг. Підбір дози має проводитися протягом 2-4 тижнів або в коротші терміни. Середня підтримуюча доза - 5-20 мг / сут за 1-2 прийоми.
У літніх частіше спостерігаються більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому рекомендована початкова доза літнім - 1.25 мг.
При безсимптомному порушенні функції ЛШ - по 2.5 мг 2 рази на добу. Дозу підбираючи з урахуванням переносимості до 20 мг / сут, розділену на 2 прийоми.
При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше 10 мл / хв. При КК 80-30 мл / хв доза зазвичай становить 5-10 мг / сут, КК 30-10 мл / хв - 2.5-5 мг / сут, менше 10 мл / хв - 1.25-2.5 мг / сут тільки в дні діалізу.
Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При занадто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують.

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко - загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради- або тахікардія, фібриляція передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії.
З боку нервової системи: запаморочення, непритомність, головний біль, слабкість, безсоння, тривожність, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні в високих дозах - нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху і зору, шум у вухах.
З боку травної системи: сухість слизової оболонки порожнини рота, зниження апетиту, диспепсичні розлади (нудота, діарея або запори, блювання, біль у ділянці живота), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки і жовчовиділення, гепатит, жовтяниця.
З боку дихальної системи: непродуктивний "сухий" кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, тонкого кишечника (дуже рідко), кінцівок, губ, язика, голосової щілини і / або гортані, дисфонія, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пухирчатка (пемфігус), свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, зниження Hb та гематокриту, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, "припливи" крові до обличчя. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймали інсулін і пероральні гіпоглікемічні ЛС.

Підсилює дію етанолу, уповільнює виведення Li +.
Послаблює дію ЛЗ, що містять теофілін.
Гіпотензивну дію знижують НПЗП, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2, естрогени; підсилюють - діуретики, ін. гіпотензивні ЛЗ (бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, БМКК, гідралазин, празозин), ЛЗ для загальної анестезії, етанол.
Калійзберігаючі діуретики і калийсодержащие ЛЗ збільшують ризик розвитку гіперкаліємії.
ЛЗ, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та / або агранулоцитозу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і препаратів золота для парентерального застосування (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемія обличчя, нудоту, блювоту і зниження артеріального тиску.
Одночасний прийом з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними ЛС підвищує ризик розвитку гіпоглікемії.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичность.

Симптоми: надмірне зниження артеріального тиску, аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень; судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять в горизонтальне положення на низьку подушку. У легких випадках показані промивання шлунка і прийом всередину сольового розчину, в більш серйозних випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: в / в введення 0,9% розчину NaCl, плазмозаменителей, при необхідності - в / в введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату - 62 мл / хв).

еналаприл

Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт упак. производит Изварино Фарма, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Эналаприл Н таблетки 25 мг + 10 мг, 20 шт, Эналаприл-ФПО таблетки 20 мг 20 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!