Купить Эналаприл-НЛ таблетки 12,5мг + 20мг 20 шт. упак.

Фармакологическое действие

КОД АТХ: С09ВА02

Фармакологическое действие 
Фармакодинамика 
Комбинированный препарат, действие которого обусловлено свойствами компонентов, входящих в его состав. 
Эналаприл - ингибитор АПФ. Эналаприл является "пролекарством": в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который и ингибирует АПФ. 
Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик. Действует на уровне дистальных почечных канальцев, увеличивая выведение ионов натрия и хлора.

Эффект комбинации 
В начале лечения гидрохлортиазидом объем жидкости в сосудах снижается в результате повышения выведения натрия и жидкости, что приводит к снижению артериального давления (АД) и уменьшению сердечного выброса. 
Вследствие гипонатриемии и уменьшения жидкости в организме, активируется ренин-ангиотензин-альдостероновая система. Реактивное повышение концентрации ангиотензина II частично ограничивает снижение АД. При продолжении терапии гипотензивный эффект гидрохлоротиазида основывается на снижении общего периферического сосудистого сопротивления. Результатом активации ренин-ангиотензин-альдостероновой системы являются метаболические эффекты на электролитный баланс крови, мочевую кислоту, глюкозу и липиды, что частично нейтрализует эффективность антигипертензивного лечения. Несмотря на эффективное снижение АД тиазидные диуретики не уменьшают структурных изменений в сердце и сосудах. Эналаприл усиливает антигипертензивный эффект - ингибирует ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, т.е. продукцию ангиотензина II и его эффекты. Дополнительно уменьшает выработку альдостерона и усиливает действие брадикинина и высвобождение простагландинов. Так как он часто обладает собственным диуретическим эффектом, это может усиливать действие гидрохлортиазида. 
Эналаприл снижает пред- и постнагрузку, что разгружает левый желудочек, уменьшает регрессию гипертрофии и разрастание коллагена, предотвращает повреждение клеток миокарда. В результате ритм сердца замедляется и снижается нагрузка на сердце (при хронической сердечной недостаточности), улучшается коронарный кровоток и снижается потребление кислорода кардиомиоцитами. Таким образом, понижается чувствительность сердца к ишемии, а также снижается число опасных желудочковых аритмий. Обладает благоприятным эффектом на мозговой кровоток у пациентов с артериальной гипертензией и хроническими сердечно-сосудистыми заболеваниями. Предотвращает развитие гломерулосклероза, поддерживает и улучшает функцию почек и замедляет течение хронических заболеваний почек даже у тех пациентов, у которых еще не развилась артериальная гипертензия. 
Известно, что антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ выше у пациентов с гипонатриемией, гиповолемией и повышенным уровнем ренина в сыворотке крови, тогда как эффект гидрохлоротиазида не зависит от уровня ренина в сыворотке крови. Поэтому одновременное назначение эналаприла и гидрохлоротиазида обладает дополнительным антигипертензивным действием. Кроме того, эналаприл предотвращает или ослабляет метаболические эффекты диуретической терапии и обладает благоприятным эффектом на структурные изменения в сердце и сосудах. 
Одновременное назначение ингибитора АПФ и гидрохлортиазида применяется тогда, когда каждый препарат в отдельности недостаточно эффективен или монотерапия проводится с использованием максимальных доз препарата, что повышает частоту развития нежелательных эффектов. Эта комбинация позволяет получить лучший терапевтический эффект с более низкими дозами эналаприла и гидрохлортиазида и снизить развитие нежелательных эффектов. 
Антигипертензивный эффект комбинации обычно сохраняется в течение 24 часов.

Фармакокинетика 
Эналаприл быстро адсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Объем всасывания составляет 60 %. Пища не влияет на всасывание эналаприла. Максимальная концентрация достигается через 1 час. В печени эналаприл гидролизуется до активного метаболита -эналаприлата, который является носителем фармакологического эффекта. Максимальная концентрация эналаприлата в сыворотке крови достигается через 3-6 часов. Выводится эналаприл с мочой (60 %) и калом (33 %) преимущественно в виде эналаприлата. Эналаприлат проникает в большинство тканей организма, преимущественно в легкие, почки и кровеносные сосуды. Связь с белками плазмы крови - 50 - 60 %. Эналаприлат не подвергается дальнейшему метаболизму и в 100 % выводится с мочой. Экскреция - это комбинация клубочковой фильтрации и тубулярной секреции. Почечный клиренс эналаприла и эналаприлата составляют 0,005 мл/с (18 л/ч) и 0,00225 - 0,00264 мл/с (8,1 - 9,5 л/ч) соответственно. Выводится в несколько этапов. При назначении многократных доз эналаприла период полувыведения эналаприлата из сыворотки крови составляет приблизительно 11 часов. Эналаприл и эналаприлат проникают сквозь плацентарный барьер и выделяются с грудным молоком. 
Эналаприлат удаляется из кровотока при гемодиализе или перитонеальном диализе. Гемодиализный клиренс эналаприлата 0,63 - 1,03 мл/с (38 - 62 мл/мин); сывороточная концентрация эналаприлата после 4-х часового гемодиализа уменьшается на 45 - 57 %. У пациентов со сниженной почечной функцией выведение замедляется, что требует изменения дозировки в соответствии с функцией почек, в особенности у пациентов с выраженной почечной недостаточностью. 
У пациентов с печеночной недостаточностью метаболизм эналаприла может быть замедлен без повреждения его фармакодинамического эффекта. 
У пациентов с сердечной недостаточностью всасывание и метаболизм эналаприлата замедляется, также снижается объем распределения. Так как у этих пациентов возможна почечная недостаточность, у них может замедляться выведение эналаприла. Фармакокинетика эналаприла может также изменяться у пожилых пациентов, в большей степени за счет сопутствующих заболеваний, чем пожилого возраста. 
Гидрохлоротиазид всасывается главным образом в двенадцатиперстной кишке и проксимальном отделе тонкой кишки. Абсорбция составляет 70 % и увеличивается на 10 % при приеме с пищей. Уровень максимальной сывороточной концентрации достигается через 1,5 - 5 часов. Объем распределения около 3 л/кг. Связь с белками плазмы крови - 40 %. Препарат накапливается в эритроцитах, механизм аккумуляции не известен. Не метаболизируется в печени, выводится преимущественно почками: 95% в неизмененном виде и около 4% в виде гидролизата-2амино-4хлоро-т-бензенедисульфонамида. Почечный клиренс гидрохлоротиазида у здоровых добровольцев и пациентов с артериальной гипертензиеи составляет приблизительно 5,58 мл/с (335 мл/мин). Гидрохлоротиазид имеет двухфазный профиль выведения. Период полувыведения (Т1/2) в начальной фазе составляет 2 ч, в конечной фазе (через 10-12 ч после приема) - около 10 ч. Проникает через плацентарный барьер и накапливается в амниотической жидкости. Сывороточная концентрация гидрохлоротиазида в крови пупочной вены практически такая же, как и в материнской крови. Концентрация в амниотической жидкости превышает таковую в сыворотке крови из пупочной вены (в 19 раз). Уровень гидрохлоротиазида в грудном молоке очень низок. Гидрохлоротиазид не был обнаружен в сыворотке крови у грудных детей, чьи матери принимали гидрохлоротиазид во время грудного вскармливания. У пожилых пациентов гидрохлоротиазид не оказывает отрицательного влияния на фармакокинетику эналаприла, но сывороточная концентрация эналаприлата при этом выше. При назначении гидрохлоротиазида пациентам с сердечной недостаточностью установлено, что его всасывание снижается пропорционально степени заболевания - на 20 -70 %. Т1/2 гидрохлоротиазида увеличивается до 28,9 часов; почечный клиренс составляет 0,17 - 3,12 мл/с (10 -187 мл/мин) (средние значения 1,28 мл/с (77 мл/мин)). 
У пациентов, перенесших операцию кишечного шунтирования по поводу ожирения, всасывание гидрохлоротиазида может быть снижено на 30 %, а сывороточная концентрация на 50 %, чем у здоровых добровольцев. 
Одновременное назначение эналаприла и гидрохлоротиазида не оказывает влияния на фармакокинетику каждого из них.

Эналаприл-НЛ таблетки 12,5мг + 20мг 20 шт. упак. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

ENALAPRIL NL 20

Форма випуску

Пігулки круглі, білого або білого з бежевим відтінком кольору, циліндричні, двоопуклої форми, з рискою з одного боку.

упаковка

20 шт.

Фармакологічна дія

КОД АТС С09ВА02

Фармакологічна дія
Фармакодинаміка
Комбінований препарат, дія якого обумовлена ​​властивостями компонентів, що входять до його складу.
Еналаприл - інгібітор АПФ. Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який і пригнічує АПФ.
Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик. Діє на рівні дистальних ниркових канальців, збільшуючи виведення іонів натрію і хлору.

ефект комбінації
На початку лікування гідрохлортіазидом обсяг рідини в судинах знижується в результаті підвищення виведення натрію і рідини, що призводить до зниження артеріального тиску (АТ) і зменшення серцевого викиду.
Внаслідок гипонатриемии і зменшення рідини в організмі, активується ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Реактивний підвищення концентрації ангіотензину II частково обмежує зниження артеріального тиску. При продовженні терапії гіпотензивний ефект гідрохлоротіазиду грунтується на зниженні загального периферичного судинного опору. Результатом активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є метаболічні ефекти на електролітний баланс крові, сечову кислоту, глюкозу і ліпіди, що частково нейтралізує ефективність антигіпертензивного лікування. Незважаючи на ефективне зниження артеріального тиску тіазидні діуретики не зменшують структурних змін в серці та судинах. Еналаприл підсилює антигіпертензивний ефект - інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, тобто продукцію ангіотензину II і його ефекти. Додатково зменшує вироблення альдостерону і підсилює дію брадикініну і вивільнення простагландинів. Так як він часто має власний діуретичним ефектом, це може посилювати дію гидрохлортиазида.
Еналаприл знижує перед- і постнавантаження, що розвантажує лівий шлуночок, зменшує регресію гіпертрофії і розростання колагену, запобігає пошкодженню клітин міокарда. В результаті ритм серця сповільнюється і знижується навантаження на серце (при хронічній серцевій недостатності), поліпшується коронарний кровотік і знижується споживання кисню кардиомиоцитами. Таким чином, знижується чутливість серця до ішемії, а також знижується число небезпечних шлуночкових аритмій. Володіє сприятливим ефектом на мозковий кровотік у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та хронічними серцево-судинними захворюваннями. Запобігає розвитку гломерулосклероза, підтримує і покращує функцію нирок і уповільнює перебіг хронічних захворювань нирок навіть у тих пацієнтів, у яких ще не розвинулася артеріальна гіпертензія.
Відомо, що антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ вища у пацієнтів з гіпонатріємією, гіповолемією і підвищеним рівнем реніну в сироватці крові, тоді як ефект гідрохлоротіазиду не залежить від рівня реніну в сироватці крові. Тому одночасне призначення еналаприлу та гідрохлоротіазиду володіє додатковим антигіпертензивну дію. Крім того, еналаприл запобігає або послаблює метаболічні ефекти діуретичної терапії та має сприятливий ефект на структурні зміни в серці та судинах.
Одночасне призначення інгібітору АПФ і гідрохлортіазиду застосовується тоді, коли кожен препарат окремо недостатньо ефективний або монотерапія проводиться з використанням максимальних доз препарату, що підвищує частоту розвитку небажаних ефектів. Ця комбінація дозволяє отримати кращий терапевтичний ефект з більш низькими дозами еналаприлу і гідрохлортіазиду і знизити розвиток небажаних ефектів.
Антигіпертензивний ефект комбінації зазвичай зберігається протягом 24 годин.

Фармакокінетика
Еналаприл швидко адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Обсяг всмоктування становить 60%. Їжа не впливає на всмоктування еналаприлу. Максимальна концентрація досягається через 1 годину. У печінці еналаприл гідролізується до активного метаболіту -еналапрілата, який є носієм фармакологічного ефекту. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові досягається через 3-6 годин. Виводиться еналаприл з сечею (60%) і калом (33%) переважно у вигляді еналаприлату. Еналапрілат проникає в більшість тканин організму, переважно в легені, нирки і кровоносні судини. Зв'язок з білками плазми крові - 50 - 60%. Еналапрілат не береться подальшому метаболізму і в 100% виводиться з сечею. Екскреція - це комбінація клубочковоїфільтрації і тубулярной секреції. Нирковий кліренс еналаприлу і еналаприлату складають 0,005 мл / с (18 л / год) і 0,00225 - 0,00264 мл / с (8,1 - 9,5 л / ч) відповідно. Виводиться в кілька етапів. При призначенні багаторазових доз еналаприлу період напіввиведення еналаприлату із сироватки крові становить приблизно 11 годин. Еналаприл і еналаприлат проникають крізь плацентарний бар'єр і виділяються з грудним молоком.
Еналапрілат видаляється з кровотоку при гемодіалізі або перитонеальному діалізі. Гемодіалізний кліренс еналаприлату 0,63 - 1,03 мл / с (38 - 62 мл / хв); сироваткова концентрація еналаприлату після 4-х годинного гемодіалізу зменшується на 45 - 57%. У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією виведення сповільнюється, що вимагає зміни дозування відповідно до функції нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм еналаприлу може бути сповільнений без пошкодження його фармакодинамічної ефекту.
У пацієнтів з серцевою недостатністю всмоктування і метаболізм еналаприлату уповільнюється, також знижується обсяг розподілу. Так як у цих пацієнтів можлива ниркова недостатність, у них може сповільнюватися виведення еналаприлу. Фармакокінетика еналаприлу може також змінюватися у літніх пацієнтів, в більшій мірі за рахунок супутніх захворювань, ніж похилого віку.
Гідрохлортіазид всмоктується головним чином у дванадцятипалій кишці і проксимальному відділі тонкої кишки. Абсорбція становить 70% і збільшується на 10% при прийомі з їжею. Рівень максимальної сироваткової концентрації досягається через 1,5 - 5 годин. Обсяг розподілу близько 3 л / кг. Зв'язок з білками плазми крові - 40%. Препарат накопичується в еритроцитах, механізм акумуляції не відомий. Чи не метаболізується в печінці, виводиться переважно нирками: 95% в незміненому вигляді і близько 4% у вигляді гідролізату-2аміно-4хлоро-т-бензенедисульфонаміду. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду у здорових добровольців і пацієнтів з артеріальною гіпертензією становить приблизно 5,58 мл / с (335 мл / хв). Гідрохлортіазид має двофазний профіль виведення. Період напіввиведення (Т 1/2) у початковій фазі становить 2 год, в кінцевій фазі (через 10-12 год після прийому) - близько 10 год. Проникає через плацентарний бар'єр і накопичується в амніотичної рідини. Сироваткова концентрація гідрохлортіазиду в крові пупкової вени практично така ж, як і в материнській крові. Концентрація в амніотичної рідини перевищує таку в сироватці крові з пупкової вени (в 19 разів). Рівень гідрохлортіазиду в грудному молоці дуже низький. Гідрохлортіазид ні виявлено в сироватці крові у грудних дітей, чиї матері приймали гідрохлортіазид під час грудного вигодовування. У літніх пацієнтів гидрохлоротіазід не робить негативного впливу на фармакокінетику еналаприлу, але сироваткова концентрація еналаприлату при цьому вище. При призначенні гідрохлортіазиду пацієнтам із серцевою недостатністю встановлено, що його всмоктування знижується пропорційно ступеню захворювання - на 20 -70%. Т 1/2 гідрохлоротіазиду збільшується до 28,9 годин; нирковий кліренс становить 0,17 - 3,12 мл / с (10 -187 мл / хв) (середні значення 1,28 мл / с (77 мл / хв)).
У пацієнтів, які перенесли операцію кишкового шунтування з приводу ожиріння, всмоктування гідрохлортіазиду може бути знижено на 30%, а сироваткова концентрація на 50%, ніж у здорових добровольців.
Одночасне призначення еналаприлу та гідрохлоротіазиду не впливає на ступінь абсорбції з них.

показання

Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання
підвищена чутливість (в тому числі до окремих компонентів препарату або сульфонамідів) анурія, виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл / хв) ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням раніше інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк первинний гіперальдостеронізм хвороба Аддісона порфірія вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

З обережністю

двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерій єдиної нирки, порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-75 мл / хв) виражений стеноз гирла аорти або ідіопатичний гіпертрофічнийсубаортальний стеноз ішемічна хвороба серця і цереброваскулярні захворювання (в тому числі недостатність мозкового кровообігу) хронічна серцева недостатність важкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в тому числі системний червоний вовчак, склеродермія) пригнічення кістковомозкового кровотворення цукровий діабет гіперкаліємія стан після трансплантації нирок, тяжкі порушення функції печінки і / або нирок стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, діареї і блювоті) похилий вік подагра. Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний при вагітності. При настанні вагітності прийом препарату повинен бути негайно припинений. При необхідності призначення препарату в період лактації годувальниці повинні відмовитися від грудного вигодовування.

особливі вказівки

Виражене зниження артеріального тиску з усіма клінічними наслідками може спостерігатися після першого прийому таблеток Енап-НЛ у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю і гіпонатріємією, тяжкою нирковою недостатністю, артеріальною гіпертензією або дисфункцією лівого шлуночка і, особливо, у пацієнтів, що знаходяться в стані гіповолемії, в результаті терапії діуретиками, безсольової дієти, діареї, блювоти або гемодіалізу. Артеріальна гіпотензія після прийому першої дози і її більш серйозні наслідки є рідкісним і проходять явищем. Її можна уникнути скасуванням діуретиків, якщо можливо, перед початком лікування Енап-НЛ.
У разі виникнення артеріальної гіпотензії необхідно укласти пацієнта на спину на низьку подушку і при необхідності скоригувати обсяг плазми шляхом інфузії фізіологічного розчину. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування. Після нормалізації артеріального тиску і заповнення об'єму циркулюючої крові пацієнти зазвичай добре переносять наступні дози. Обережність необхідна при застосуванні у пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну від 0,5 до 1,3 мл / с). У пацієнтів, що приймають гідрохлортіазид, може розвинутися азотемія. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можуть проявлятися ознаки акумуляції препарату. При необхідності може бути використана комбінація еналаприлу з більш низькою кількістю гідрохлортіазиду або комбінована терапія еналаприлом і гідрохлортіазидом повинна бути скасована.
Необхідно уникати призначення Енап-НЛ пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки, так як це може призвести до погіршення ниркової функції або навіть до гострої ниркової недостатності (ефект еналаприлу). Тому необхідний контроль функції нирок до та під час проведення лікування препаратом.
Потрібна обережність у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, вираженими цереброваскулярні захворювання, аортальним стенозом або іншим стенозом, що перешкоджає відтоку крові з лівого шлуночка, вираженим атеросклерозом, у літніх пацієнтів в результаті ризику гіпотензії та погіршення перфузії серця, головного мозку і нирок.
Необхідний регулярний контроль сироваткової концентрації електролітів в період лікування для виявлення можливого дисбалансу і своєчасного вжиття необхідних заходів. Визначення сироватковоїконцентрації електролітів обов'язково для пацієнтів з тривалою діареєю, блювотою і отримують внутрішньовенні інфузії. У пацієнтів, що приймають Енап-НЛ, необхідно активно виявляти ознаки електролітного дисбалансу, такі як, сухість у роті, спрага, слабкість, сонливість, млявість, порушення, м'язовий біль і судоми (переважно литкових м'язів), зниження артеріального тиску, тахікардія, олігурія та шлунково - кишкові розлади (нудота, блювота).
Енап-НЛ повинен з обережністю використовуватися у пацієнтів з печінковою недостатністю або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки гідрохлоротіазид може викликати печінкову кому навіть при мінімальних електролітних порушеннях.
Під час лікування Енап-НЛ може відзначатися гіпомагніємія і іноді гіперкальціємія, що виникають в результаті підвищення виведення магнію і уповільнення виведення кальцію з сечею під впливом гідрохлортіазиду. Значне підвищення сироваткового рівня кальцію може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. У деяких пацієнтів в результаті дії гідрохлортіазиду може відзначатися гіперурикемія або погіршення перебігу подагри. Якщо відзначається підйом концентрації сечової кислоти в сироватці крові, лікування повинно бути припинено. Воно може бути відновлено після нормалізації лабораторних показників і надалі, проводитися під їх контролем. Обережність необхідна у всіх пацієнтів, які отримують лікування пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном, так як гідрохлортіазид може послаблювати, а еналаприл посилювати їх дію. Пацієнти з цукровим діабетом повинні більш часто спостерігатися, а при необхідності може знадобитися деяка зміна дози гіпоглікемічних засобів. При виникненні ангіоневротичного набряку обличчя або шиї зазвичай буває достатньо припинити вживання терапії та призначення пацієнту антигістамінних засобів. У більш важких випадках (набряк язика, глотки і гортані) ангіоневротичний набряк лікуватися адреналіном, необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів (интубацией або ларинготомія). Антигіпертензивний ефект Енап-НЛ може посилюватися після симпатектомії. Внаслідок підвищення ризику анафілактичних реакцій не слід призначати Енап-НЛ пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрилових мембран, що піддаються аферезу з декстрансульфатом і безпосередньо перед процедурою десенсибілізації до осиної або бджолиної отрути, Під час лікування Енап-НЛ можуть відзначатися реакції підвищеної чутливості у пацієнтів без попередньої алергії або бронхіальної астми. Повідомлялося про погіршення перебігу системного червоного вовчака.
Повідомлялося про декілька випадків гострої печінкової недостатності з холестатичної жовтяницею, некрозом печінки і летальним результатом (рідко) під час лікування інгібіторами АПФ. Причина цих синдромів повністю не ясна. При виникненні жовтяниці і підвищення активності "печінкових" ферментів лікування повинно бути негайно припинено, пацієнти повинні перебувати під наглядом.
Обережність також необхідна у пацієнтів, що приймають сульфонаміди або пероральні гіпоглікемічні засоби з групи сульфонілсечовини (можлива перехресна підвищена чутливість).
Під час лікування потрібен періодичний контроль кількості лейкоцитів, особливо у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або нирок.
У пацієнтів після великих хірургічних операцій, які отримували лікарські засоби, що викликають артеріальну гіпотензію, під час загальної анестезії, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар припускає даний механізм гіпотензії, лікування може проводитися підвищенням об'єму циркулюючої крові. Під час лікування необхідний періодичний контроль сироваткової концентрації електролітів, глюкози, сечовини, креатиніну й активності "печінкових" ферментів, а також білка сечі. Лікування Енап-НЛ має бути припинено перед проведенням досліджень функції паращитовидних залоз.

склад

1 таблетка містить діючі речовини: еналаприлу малеат 20 мг і гідрохлортіазид 12,5 мг;
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кальцію фосфат двоосновний безводний, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат.

Спосіб застосування та дози

Лікування артеріальної гіпертензії ніколи не починають з комбінації лікарських засобів. Спочатку повинні бути визначені адекватні дози окремих компонентів. Дозування завжди повинна підбиратися індивідуально для кожного пацієнта.
Обычная доза составляет 1 таблетка в сутки. Пациенты должны принимать таблетки целиком во время или после еды, запивая небольшим количеством жидкости. У них должно войти в привычку принимать препарат регулярно в одно и тоже время, предпочтительно утром. В случае пропуска приема очередной дозы препарата, ее необходимо принять как можно скорее, если до приема следующей дозы осталось достаточно большое количество времени. Если до приема последующей дозы осталось несколько часов, следует подождать и принять только ее. Никогда не следует удваивать дозу.
Если не достигается удовлетворительный терапевтический эффект, рекомендуется добавить другое лекарственное средство или изменить терапию.
У пациентов, находящихся на терапии диуретиками, рекомендуется отменить лечение или снизить дозу диуретиков как минимум за 3 дня до начала лечения Энапом-НЛ для предотвращения развития симптоматической гипотензии. Перед началом лечения должна быть исследована функция почек.
Длительность лечения не ограничена.

Дозировка при нарушенной функции почек
Пациентам с клиренсом креатинина более 0,5 мл/с или сывороточным креатинином менее 265 моль/л (3 мг/100 мл) может быть назначена обычная доза Энапа-НЛ.

Побічні дії

Общие: слабость, реакции повышенной чувствительности (ангионевротический отек, тромбоцитопеническая пурпура,) некротизирующий ангиит, лихорадка, респираторный дистресс, включая пневмонит и отек легких, анафилактические реакции.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, различные нарушения ритма сердца, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, остановка сердца, инфаркт миокарда, цереброваскулярный инсульт, стенокардия, синдром Рейно.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, глоссит, стоматит, воспаление слюнных желез, анорексия, тошнота, рвота, диарея, запор, метеоризм, боль в эпигастрии, кишечные колики, илеус, панкреатит, печеночная недостаточность, гепатит, желтуха, мелена.
Со стороны дыхательной системы: ринит, синусит, фарингит, охриплость, бронхоспазм, астма, пневмония, легочные инфильтраты, эозинофильная пневмония, эмболия легочной артерии, инфаркт легкого, отек легких.
Со стороны мочеполовой системы: олигурия, гинекомастия, снижение потенции, почечная недостаточность, нарушение функции почек, интерстициальный нефрит.
Аллергические реакции крапивница, зуд.
Со стороны кожных покровов: потливость, сыпь, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз, мультиформная эритема, синдром Стивена-Джонсона, опоясывающий лишай, алопеция, фоточувствительность.
Со стороны органов чувств: нарушение зрения, повреждение вкуса, нарушение обоняния, шум в ушах, конъюнктивит, сухость конъюнктивы, слезотечение.
Со стороны центральной нервной системы: депрессия, атаксия, сонливость, бессонница, беспокойство, нервозность, периферическая нейропатия (парестезии, дисестезия).
Лабораторные показатели: гипокалиемия, гиперкалиемия, гипомагниемия, гиперкальциемия, гипонатриемия, гипохлоремический алкалоз, гипергликемия, глюкозурия, гиперурикемия, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, повышение активности "печеночных" ферментов, гипербиллирубинемия, лейкоцитоз, эозинофилия, нейтропения, лейкопения, агранулоцитоз, анемия, гипоглобинемия, панцитопения.
Прочие: волчаночноподобный синдром, описанный в литературе (повышение температуры тела, миалгия и артралгия, серозит, васкулит, повышение скорости оседания эритроцитов, лейкоцитоз и эозинофилия, кожная сыпь, положительный тест на антинуклеарные антитела).

лікарська взаємодія

Одновременный прием других антигипертензивных средств, барбитуратов, трициклических антидепрессантов, фенотиазинов и наркотических средств, также как и прием алкоголя, усиливает антигипертензивное действие Энапа-НЛ.
Анальгетики и нестероидные противовоспалительные препараты, большое количество соли в диете, одновременный прием колестирамина или колестипола снижают эффект Энапа-НЛ. Одновременное использование Энапа-НЛ и препаратов лития могут приводить к литиевой интоксикации, так как эналаприл и гидрохлортиазид снижают выведение лития. Необходим контроль концентрации лития в сыворотке крови и его дозировка соответственно корригируется. По возможности следует избегать одновременного лечения Энапом-НЛ и препаратами лития.
Одновременное использование Энапа-НЛ и нестероидных противовоспалительных препаратов и анальгетиков (вследствие ингибирования синтеза простагландинов) может снижать эффективность эналаприла и повышать риск ухудшения почечной функции и/или течения сердечной недостаточности. У некоторых пациентов при одновременном лечении также может снижаться антигипертензивный эффект эналаприла, поэтому пациенты должны тщательно наблюдаться. Одновременное лечение с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, амилорид, триамтерен) или добавление калия может привести к гиперкалиемии.
Одновременное назначение с аллопуринолом, цитостатиками, иммунодепрессантами или системными кортикостероидами может стать причиной лейкопении, анемии или панцитопении, поэтому требуется периодический контроль гемограммы.
Сообщалось об острой почечной недостаточности у 2-х пациентов после трансплантации почек, одновременно получавших эналаприл и циклоспорин. Предполагается, что острая почечная недостаточность явилась результатом снижения почечного кровотока, вызванного циклоспорином, и уменьшения клубочковой фильтрации, вызванной эналаприлом. Поэтому необходима осторожность при одновременном использовании эналаприла и циклоспорина.
Одновременное назначение сульфонамидов и пероральных гипогликемических средств из группы сульфонилмочевины может стать причиной реакций повышенной чувствительности (возможна перекрестная повышенная чувствительность).
Необходима осторожность при одновременном использовании с сердечными гликозидами. Возможная гидрохлортиазидиндуцированная гиповолемия, гипокалиемия и гипомагниемия может повышать токсичность гликозидов.
Одновременное назначение с кортикостероидами повышает риск гипокалиемии.
При одновременном использовании Энапа-НЛ и теофиллина, эналаприл может снижать период полувыведения теофиллина.
При одновременном использовании Энапа-НЛ и циметидина, может увеличиваться период полувыведения эналаприла. Риск артериальной гипотензии повышается во время общей анестезии или применении недеполяризирующих миорелаксантов (например, тубокурарина).

Передозування

Если пациент принял слишком большое количество таблеток за один прием, следует немедленно вызвать врача. Симптомы передозировки: включают повышенный диурез, выраженное снижение АД с брадикардией или другими нарушениями сердечного ритма, судороги, парезы, паралитический илеус, нарушения сознания (включая кому), почечную недостаточность, нарушение кислотно-щелочного равновесия, нарушение электролитного баланса крови.
Лікування: хворого переводять в горизонтальне положення на низьку подушку. В легких случаях показаны промывание желудка и прием внутрь солевого раствора, в более серьезных случаях - мероприятия, направленные на стабилизацию АД - в/в введение физиологического раствора, плазмозаменителей. У пациента необходимо контролировать уровень АД, ЧСС, частоту дыхания, сывороточную концентрацию мочевины, креатинина, электролитов и диурез, при необходимости - в/в введение ангиотензина II, гемодиализ (скорость выведения эналаприлата - 62 мл/мин).

Умови зберігання

При температурі не вище 25 ° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки.

Діюча речовина

Гидрохлоротиазид, Эналаприл

Похожее видео

Дополнительная информация

Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+10 мг, 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Эналаприл-НЛ таблетки 12,5мг + 20мг 20 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!