Купить Эксфорж таблетки 5 мг+80 мг, 28 шт.

Эксфорж  - комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий активные вещества с дополняющим друг друга механизмом контроля АД. 

Амлодипин, производное дигидропиридина, относится к классу блокаторов медленных кальциевых каналов (БМКК), валсартан - к классу антагонистов рецепторов ангиотензина II. Комбинация этих компонентов обладает взаимно дополняющим антигипертензивным действием, что приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом.
Амлодипин

Амлодипин, входящий в состав Эксфоржа, ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым расслабляющим эффектом на гладкие мышцы сосудов, вызывающим уменьшение ОПСС и снижение АД.

После приема в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией амлодипин вызывает расширение сосудов, приводящее к снижению АД (в положении больного лежа и стоя). Снижение АД не сопровождаются существенным изменением ЧСС и уровня катехоламинов при длительном применении.

Концентрации препарата в плазме крови коррелирует с клиническим эффектом как у молодых, так и у пожилых пациентов.

При артериальной гипертензии у пациентов с нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к уменьшению сопротивления почечных сосудов, повышению скорости клубочковой фильтрации и эффективного почечного кровотока плазмы без изменения фильтрационной фракции и уровня протеинурии .

Также как и при применении других БМКК, прием амлодипина у пациентов с нормальной функцией левого желудочка вызывал изменение гемодинамических показателей функции сердца в покое и при физической нагрузке: отмечалось небольшое повышение сердечного индекса без значительного влияния на максимальную скорость нарастания давления в ЛЖ, конечно-диастолическое давление и объем ЛЖ. Гемодинамические исследования у интактных животных и людей показали, что снижение АД под влиянием амлодипина в диапазоне терапевтических доз не сопровождается отрицательным инотропным действием даже при одновременном применении с бета-адреноблокаторами.

Амлодипин не изменяет функцию синоатриального узла или AV-проводимость у интактных животных и у человека. При применении амлодипина в комбинации с бета-адреноблокаторами у пациентов с артериальной гипертензией или со стенокардией снижение АД не сопровождается нежелательными изменениями параметров ЭКГ.

Доказана клиническая эффективность амлодипина у пациентов с хронической стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ангиографически подтвержденным поражением коронарных артерий.

Валсартан

Валсартан - активный и специфический антагонист рецепторов ангиотензина II, предназначенный для приема внутрь. Он действует избирательно на рецепторы подтипа AT 1 , которые ответственны за известные эффекты ангиотензина II. Увеличение плазменной концентрации свободного ангиотензина II вследствие блокады AT 1 -рецепторов под влиянием валсартана может стимулировать незаблокированные АТ 2 -рецепторы, которые противодействуют эффектам стимуляции AT 1 -рецепторов. Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT 1 -рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT 1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ 2 .

Валсартан не ингибирует АПФ, также известный как кининаза II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и вызывает разрушение брадикинина.

Т. к. при применении антагонистов ангиотензина II не происходит ингибирование АПФ и накопление брадикинина или субстанции Р, развитие сухого кашля маловероятно.

В сравнительных клинических исследованиях валсартана с ингибитором АПФ частота развития сухого кашля была достоверно ниже (р < 0.05) у больных, получавших валсартан (у 2.6% пациентов, получавших валсартан, и у 7.9% - получавших ингибитор АПФ). В клиническом исследовании, включавшем больных, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении валсартаном это осложнение было отмечено в 19.5% случаев, при лечении тиазидным диуретиком - в 19% случаев. В то же время, в группе больных, получавших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдался в 68.5% случаев (р < 0.05). Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие важное значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы.

При лечении валсартаном больных с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.

Антигипертензивный эффект проявляется в течении 2 ч у большинства больных после разового приема препарата. Максимальное снижение АД развивается через 4-6 ч. После приема препарата длительность гипотензивного эффекта сохраняется более 24 ч. При повторном применении максимальное снижение АД вне зависимости от принятой дозы обычно достигается в пределах 2-4 нед. и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Резкое прекращение приема валсартана не сопровождается резким повышением АД или другими нежелательными клиническими последствиями. Применение валсартана у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (II-IV класса по классификации NYHA) приводит к значительному уменьшению числа госпитализаций. Этот эффект максимально выражен у больных, не получающих ингибиторы АПФ или бета-адреноблокаторы. При приеме валсартана у пациентов с левожелудочковой недостаточностью (стабильное клиническое течение) или с нарушением функции ЛЖ после перенесенного инфаркта миокарда отмечается снижение сердечно-сосудистой смертности.

Амлодипин/Валсартан

У пациентов с артериальной гипертензией, получавших Эксфорж 1 раз/сут антигипертензивный эффект сохранялся в течение 24 ч.

Эксфорж в дозе 10/160 мг нормализует АД (снижение диастолического АД в положении сидя менее 90 мм рт. ст. в конце исследования) у 62% больных с неадекватным контролем АД на фоне монотерапии валсартаном в дозе 160 мг/сут.

Эксфорж в дозе 10/160 мг нормализует АД у 78% больных с неадекватным контролем АД на фоне монотерапии амлодипином в дозе 10 мг. У больных с артериальной гипертензией при комбинации валсартана в дозе 160 мг с амлодипином в дозе 10 мг достигается дополнительное снижение систолического и диастолического АД на 6.0 мм рт. ст. и 3.9 мм рт. ст. соответственно, по сравнению с пациентами, которые продолжали получать только валсартан в дозе 160 мг или только амлодипин в дозе 10 мг.

При титровании дозы Эксфоржа от 5/160 мг до 10/160 мг у больных с артериальной гипертензией с диастолическим АД > 110 мм рт. ст. и менее 120 мм рт. ст. наблюдается снижение АД в положении сидя на 36/29 мм рт. ст., сопоставимое со снижением АД при титровании дозы комбинации ингибитора АПФ и тиазидного диуретика.

В двух долгосрочных исследованиях с длительным периодом наблюдения эффект Эксфоржа сохранялся в течение 1 года. Внезапное прекращение приема Эксфоржа не сопровождается резким повышением АД.

У пациентов, с достигнутым адекватным контролем АД, но развившимися выраженными отеками на фоне монотерапии амлодипином, при применении комбинированной терапии достигался сопоставимый контроль АД при меньшей вероятности развития отеков.

Терапевтическая эффективность Эксфоржа не зависит от возраста, пола и расы пациента.

Таблетки.

28 шт

Ексфорж - комбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні речовини з взаємодоповнюючим механізмом контролю артеріального тиску.

Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК), валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюють антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження артеріального тиску в порівнянні з таким на тлі монотерапії кожним препаратом.
амлодипін

Амлодипін, що входить до складу Ексфоржу, пригнічує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення ОПСС і зниження артеріального тиску.

Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (в положенні хворого лежачи і стоячи). Зниження АТ не супроводжуються істотною зміною ЧСС і рівня катехоламінів при тривалому застосуванні.

Концентрації препарату в плазмі крові корелює з клінічним ефектом як у молодих, так і у літніх пацієнтів.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції і рівня протеїнурії.

Також як і при застосуванні інших БМКК, прийом амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка викликав зміна гемодинамічних показників функції серця в спокої і при фізичному навантаженні: відзначалося невелике підвищення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в ЛШ, кінцево-діастолічний тиск і обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і людей показали, що зниження артеріального тиску під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або AV-провідність у інтактних тварин і у людини. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами параметрів ЕКГ.

Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичну стенокардію і ангиографически підтвердженим ураженням коронарних артерій.

валсартан

Валсартан - активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому всередину. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT 1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації вільного ангіотензину II внаслідок блокади AT 1-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ 2-рецептори, які протидіють ефектів стимуляції AT 1-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо AT 1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT 1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ 2.

Валсартан не пригнічує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну.

Т. к. При застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається інгібування АПФ і накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірно.

У порівняльних клінічних дослідженнях валсартана з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була значно нижче (р <0.05) у хворих, які отримували валсартан (у 2.6% пацієнтів, які отримували валсартан, і у 7.9% - отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, що включало хворих, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5% випадків, при лікуванні тіазидовим диуретиком - в 19% випадків. У той же час, в групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався в 68.5% випадків (р <0.05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи.

При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, не впливаючи ЧСС.

Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 год у більшості хворих після разового прийому препарату. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 год. Після прийому препарату тривалість гіпотензивного ефекту зберігається більше 24 годин. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску незалежно від прийнятої дози зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів. і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення числа госпіталізацій. Цей ефект максимально виражений у хворих, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори. При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.

Амлодипін / Валсартан

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували Ексфорж 1 раз / сут антигіпертензивний ефект зберігався протягом 24 год.

Ексфорж в дозі 10/160 мг нормалізує артеріальний тиск (зниження діастолічного АТ в положенні сидячи менше 90 мм рт. Ст. В кінці дослідження) у 62% хворих з неадекватним контролем АТ на тлі монотерапії валсартаном в дозі 160 мг / сут.

Ексфорж в дозі 10/160 мг нормалізує артеріальний тиск у 78% хворих з неадекватним контролем АТ на тлі монотерапії амлодипіном в дозі 10 мг. У хворих з артеріальною гіпертензією при комбінації валсартану в дозі 160 мг з амлодипіном в дозі 10 мг досягається додаткове зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску на 6.0 мм рт. ст. і 3.9 мм рт. ст. відповідно, в порівнянні з пацієнтами, які продовжували отримувати тільки валсартан в дозі 160 мг або тільки амлодипін в дозі 10 мг.

При титруванні дози Ексфоржу від 5/160 мг до 10/160 мг у хворих з артеріальною гіпертензією з діастолічним АТ> 110 мм рт. ст. і менше 120 мм рт. ст. спостерігається зниження артеріального тиску в положенні сидячи на 36/29 мм рт. ст., порівнянне зі зниженням артеріального тиску при титруванні дози комбінації інгібітора АПФ та гідрохлортіазиду.

У двох довгострокових дослідженнях з тривалим періодом спостереження ефект Ексфоржу зберігався протягом 1 року. Раптове припинення прийому Ексфоржу не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску.

У пацієнтів, з досягнутим адекватним контролем артеріального тиску, але розвиненими вираженими набряками на тлі монотерапії амлодипіном, при застосуванні комбінованої терапії досягався такий же контроль артеріального тиску при меншій імовірності розвитку набряків.

Терапевтична ефективність Ексфоржу не залежить від віку, статі та раси пацієнта.

Артеріальна гіпертензія (для пацієнтів, яким показана комбінована терапія).

Вагітність.
Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Безпека застосування Ексфоржу не встановлена ​​для наступних категорій:
Хворі з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Пацієнти після недавно перенесеної трансплантації нирки.
Діти і підлітки до 18 років.

З обережністю:
Порушення функції печінки (особливо при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів).
Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <10 мл / хв).
Мітральний або аортальнийстеноз.
Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.
Гіперкаліємія.
Дефіцит в організмі натрію і / або зменшенні ОЦК.

Ексфорж, як і будь-який інший препарат, який надає безпосередній вплив на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), не слід призначати при вагітності і жінкам, які бажають завагітніти. Якщо вагітність виявлена ​​під час лікування Ексфорж, препарат необхідно відмінити якомога швидше.

Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про можливий ризик для плоду, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС.

З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, не можна виключити ризик для плоду. Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним в II і III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плоду, що розвивається. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ в I триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя і порушення функції нирок у новонароджених.

Невідомо, чи виділяються валсартан і / або амлодипін у грудне молоко. Оскільки в експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартана з грудним молоком, застосовувати Ексфорж в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Ексфоржу пацієнтам із захворюваннями печінки (особливо при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів). Валсартан виводиться головним чином у незміненому вигляді з жовчю, в той час як амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці.
Пацієнтам з початковими і помірними порушеннями функції нирок (КК 30-50 мл / хв) корекція дози Ексфоржу не потрібно. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим з тяжкими порушеннями функції нирок (ККТакже як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату пацієнтам з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
При необхідності скасування бета-блокаторів перед початком терапії Ексфорж дозу бета-блокаторів слід зменшувати поступово. Оскільки амлодипін не є бета-адреноблокатором, застосування препарату Ексфорж не запобігає розвитку синдрому відміни, що виникає при різкому припиненні лікування бета-адреноблокаторами.
У плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з неускладненій на артеріальну гіпертензію в 0.4% випадків спостерігалася виражена артеріальна гіпотензія. У хворих з активованою РААС (наприклад, при дефіциті ОЦК і / або натрію у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), при прийомі блокаторів ангіотензинових рецепторів, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування Ексфорж слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і / або об'єму циркулюючої крові або починати терапію під ретельним медичним наглядом.
У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти з піднятими ногами, при необхідності, провести в / в інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування Ексфорж може бути продовжено.
При одночасному застосуванні препарату з біологічно активними добавками, які містять калій, калійзберігаючимидіуретиками, калійвмісними замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності і проводити регулярний контроль концентрації калію в крові .
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Відсутні дані про вплив препарату на здатність керувати автотранспортом і здійснювати роботу з механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної стомлюваності слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.

Діючі речовини: амлодипін, валсартан

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000), тальк.

Препарат слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз / добу незалежно від часу прийому їжі.

Рекомендована добова доза - 1 таблетка.

При призначенні пацієнтам похилого віку, пацієнтам з початковими або помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну> 30 мл / хв), з порушеннями функції печінки або при захворюваннях печінки, з явищами холестазу, зміни режиму дозування не потрібна.

З боку дихальної системи: часто - назофарингіт, грип; іноді - кашель, біль у горлі та гортані.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, шум у вухах; іноді - запаморочення, пов'язане з порушенням функції вестибулярного апарату.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль; іноді - запаморочення, сонливість, ортостатичне запаморочення, парестезії; рідко - тривожність.
З боку серцево-судинної системи: іноді - тахікардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія; рідко - синкопальний стан, виражене зниження артеріального тиску.
З боку травної системи: іноді - діарея, нудота, біль в животі, запор, сухість у роті.
Дерматологічні реакції: іноді - шкірний висип, еритема; рідко - гіпергідроз, висип, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - набряклість суглобів, біль в спині, артралгії; рідко - м'язові спазми, відчуття важкості у всьому тілі.
З боку сечовидільної системи: рідко - поллакиурия, поліурія.
З боку статевої системи: рідко - еректильна дисфункція.
Інші: часто - набряклість, набряк обличчя, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, припливи крові до обличчя, астенія, відчуття жару.

амлодипін

При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазиднимидіуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для сублінгвального застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, маалокс (гель гідроксиду алюмінію, гідроксид магнію, симетикон), циметидином, НПЗЗ, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

валсартан

Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, які містять калій, калійзберігаючимидіуретиками, калійвмісними замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності і проводити частий контроль концентрації калію в крові.

Симптоми: дані про випадки передозування препарату на даний час відсутні. При передозуванні валсартана можна очікувати розвиток вираженого зниження артеріального тиску і запаморочення. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і можливої ​​рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженої і тривалої системної гіпотензії аж до розвитку шоку з летальним результатом.

Лікування: при випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат був прийнятий нещодавно) або провести промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або через 2 години після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При клінічно вираженою гіпотензії, викликаної Ексфорж, слід укласти хворого з піднятими ногами, вжити активних заходів з підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий контроль функції серця і дихальної системи, ОЦК і кількості сечі. При відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу і АТ можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. В / в введення кальцію глюконату може бути ефективним для усунення блокади кальцієвих каналів. Виведення валсартану і амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірно.

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 30 ° С.

2 роки.

Амлодипін, Валсартан

Эксфорж таблетки 5 мг+80 мг, 28 шт. производит Новартис, страна производства Швейцария. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Вамлосет таблетки покрыт.плен.об. 5 мг+160 мг 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Эксфорж таблетки 5 мг+80 мг, 28 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!