Купить Дифлюкан капсулы 150 мг, 12 шт.

Фармакологическое действие

Фармакотерапевтическая группа:

противогрибковое средство.

Код АТХ: J02AC01

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Флуконазол, триазольное противогрибковое средство, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.

Флуконазол продемонстрировал активность in vitro и в клинических исследованиях в отношении большинства следующих микроорганизмов: Candida albicans, Candida glabrata (многие штаммы умеренно чувствительны), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.

Была показана активность флуконазола in vitro в отношении следующих микроорганизмов, однако клиническое значение этого неизвестно: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.

При приеме внутрь флуконазол проявляет активность на различных моделях грибковых инфекций у животных. Продемонстрирована активность препарата при оппортунистических микозах, в том числе вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных с подавленным иммунитетом), Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции), Microsporum spp. и Trychophyton spp. Установлена также активность флуконазола на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitides, Coccidioides immitis (включая внутричерепные инфекции) и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и подавленным иммунитетом.

Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома Р450. Терапия флуконазолом в дозе 50 мг/сут в течение до 28 дней не влияет на концентрацию тестостерона в плазме крови у мужчин или концентрацию стероидов у женщин детородного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг/сут не оказывает клинически значимого влияния на уровни эндогенных стероидов и их реакцию на стимуляцию адренокортикотропного гормона (АКТГ) у здоровых мужчин-добровольцев.

Механизмы развития резистентности к флуконазолу

Резистентность к флуконазолу может развиться в следующих случаях: качественное или количественное изменение фермента, являющегося мишенью для флуконазола (ланостерил 14-?-деметилазы), уменьшение доступа к мишени флуконазола или комбинация этих механизмов.

Точечные мутации в гене ERG11, кодирующем фермент-мишень, приводят к видоизменению мишени и снижению аффинности к азолам. Увеличение экспрессии гена ERG11 приводит к продукции высоких концентраций фермента-мишени, что создает потребность в увеличении концентрации флуконазола во внутриклеточной жидкости для подавления всех молекул фермента в клетке.

Второй значительный механизм резистентности заключается в активном выведении флуконазола из внутриклеточного пространства посредством активации двух типов транспортеров, участвующих в активном выведении (эффлюксе) препаратов из грибковой клетки. К таким транспортерам относится главный посредник, кодируемый генами MDR (множественной лекарственной устойчивости), и суперсемейство АТФ-связывающей кассеты транспортеров, кодируемое генами CDR (генами резистентности грибов Candida к азоловым антимикотикам).

Гиперэкспрессия гена MDR приводит к резистентности к флуконазолу, в то же время гиперэкспрессия генов CDR может приводить к резистентности к различным азолам.

Резистентность к Candida glabrata обычно опосредована гиперэкспрессией гена CDR, что приводит к резистентности ко многим азолам. Для тех штаммов, у которых минимальная ингибирующая концентрация (МИК) определяется как промежуточная (16-32 мкг/мл) рекомендуется применять максимальные дозы флуконазола.

Candida krusei следует рассматривать как резистентную к флуконазолу. Механизм резистентности связан со сниженной чувствительностью фермента-мишени к ингибирующему воздействию флуконазола.

Фармакокинетика

Фармакокинетика флуконазола сходна при внутривенном введении и приеме внутрь. После приема внутрь флуконазол хорошо всасывается, его концентрации в плазме крови (и общая биодоступность) превышают 90 % от таковых при внутривенном введении. Одновременный прием пищи не влияет на всасывание флуконазола. Концентрация в плазме крови пропорциональна дозе и достигает максимума (Сmax) через 0,5-1,5 ч после приема флуконазола натощак, а период полувыведения составляет около 30 ч. 90 % равновесной концентрации достигаются к 4-5-му дню после начала терапии (при многократном приеме препарата один раз в сутки). Максимальная концентрация флуконазола в слюне при приеме капсулы достигается через 4 часа.

Введение ударной дозы (в 1-й день), в два раза превышающей обычную суточную дозу, делает возможным достижение 90 % равновесной концентрации ко 2-му дню. Объем распределения приближается к общему содержанию воды в организме. Связывание с белками плазмы крови – низкое (11-12 %).

Флуконазол хорошо проникает во все жидкости организма. Концентрации флуконазола в слюне и мокроте сходны с его концентрациями в плазме крови. У больных грибковым менингитом концентрации флуконазола в спинномозговой жидкости составляют около 80 % от его концентраций в плазме крови.

В роговом слое, эпидермисе, дерме и потовой жидкости достигаются высокие концентрации, которые превышают сывороточные. Флуконазол накапливается в роговом слое. При приеме в дозе 50 мг один раз в сутки концентрация флуконазола через 12 дней составляет 73 мкг/г, а через 7 дней после прекращения лечения – только 5,8 мкг/г. При применении в дозе 150 мг один раз в неделю концентрация флуконазола в роговом слое на 7-й день составляет 23,4 мкг/г, а через 7 дней после приема второй дозы - 7,1 мкг/г.

Концентрация флуконазола в ногтях после 4-месячного применения в дозе 150 мг один раз в неделю составляет 4,05 мкг/г в здоровых и 1,8 мкг/г в пораженных ногтях; через 6 месяцев после завершения терапии флуконазол по-прежнему определяется в ногтях.

Препарат выводится, в основном, почками; примерно 80 % введенной дозы обнаруживается в моче в неизмененном виде. Клиренс флуконазола пропорционален клиренсу креатинина. Циркулирующие метаболиты не обнаружены.

Длительный период полувыведения из плазмы крови позволяет принимать флуконазол однократно при вагинальном кандидозе и один раз в сутки или один раз в неделю - при других показаниях.

Дифлюкан капсулы 150 мг, 12 шт. инструкция на украинском

Латинское название	Форма выпуска
Упаковка	Фармакологическое действие
Показания	Противопоказания
Применение при беременности и кормлении грудью	Особые указания
Состав	Способ применения и дозы
Побочные действия	Лекарственное взаимодействие
Передозировка	Условия хранения
Срок годности	Действующее вещество
Похожее видео

латинська назва

Diflucan

Форма випуску

капсули

упаковка

12 шт.

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група:

протигрибковий засіб.

Код АТС J02AC01

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Флуконазол, триазольного протигрибковий засіб, є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів.

Флуконазол продемонстрував активність in vitro і в клінічних дослідженнях у відношенні більшості таких мікроорганізмів: Candida albicans, Candida glabrata (багато штамів помірно чутливі), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.

Була показана активність флуконазолу in vitro відносно таких мікроорганізмів, однак клінічне значення цього невідоме: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.

При прийомі всередину флуконазол проявляє активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Продемонстровано активність препарату при опортуністичних мікозах, у тому числі викликаних Candida spp. (Включаючи генералізований кандидоз у тварин з пригніченим імунітетом), Cryptococcus neoformans (включаючи внутрішньочерепні інфекції), Microsporum spp. і Trychophyton spp. Встановлено також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, викликані Blastomyces dermatitides, Coccidioides immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції) і Histoplasma capsulatum у тварин з нормальним і пригніченим імунітетом.

Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому Р450. Терапія флуконазолом в дозі 50 мг / добу протягом до 28 днів не впливає на концентрацію тестостерону в плазмі крові у чоловіків або концентрацію стероїдів у жінок дітородного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг / сут не робить клінічно значущого впливу на рівні ендогенних стероїдів і їх реакцію на стимуляцію адренокортикотропного гормону (АКТГ) у здорових чоловіків-добровольців.

Механізми розвитку резистентності до флуконазолу

Резистентність до флуконазолу може розвинутися в наступних випадках: якісне або кількісне зміна ферменту, що є мішенню для флуконазолу (ланостеріл 14 -? - деметилази), зменшення доступу до мішені флуконазолу або комбінація цих механізмів.

Точкові мутації в гені ERG11, що кодує фермент-мішень, призводять до видозміни мішені і зниження афінності до азолам. Збільшення експресії гена ERG11 призводить до продукції високих концентрацій ферменту-мішені, що створює потребу в збільшенні концентрації флуконазолу у внутрішньоклітинної рідини для придушення всіх молекул ферменту в клітині.

Другий значний механізм резистентності полягає в активному виведенні флуконазолу з внутрішньоклітинного простору за допомогою активації двох типів транспортерів, що беруть участь в активному виведенні (Еффлюкс) препаратів з грибкової клітини. До таких транспортерів відноситься головний посередник, який кодується генами MDR (множинної лікарської стійкості), і суперсімейство АТФ-зв'язує касети транспортерів, які кодуються генами CDR (генами резистентності грибів Candida до азолових антімікотікам).

Гіперекспресія гена MDR призводить до резистентності до флуконазолу, в той же час гіперекспресія генів CDR може призводити до резистентності до різних азолам.

Резистентність до Candida glabrata зазвичай опосередкована гіперекспресією гена CDR, що призводить до резистентності до багатьох азолам. Для тих штамів, у яких мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) визначається як проміжна (16-32 мкг / мл) рекомендується застосовувати максимальні дози флуконазолу.

Candida krusei слід розглядати як резистентну до флуконазолу. Механізм резистентності пов'язаний зі зниженою чутливістю ферменту-мішені до інгібуючій впливу флуконазолу.

Фармакокінетика

Фармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні і прийомі всередину. Після прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його концентрації в плазмі крові (і загальна біодоступність) перевищують 90% від таких при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування флуконазолу. Концентрація в плазмі крові пропорційна дозі і досягає максимуму (max) через 0,5-1,5 год після прийому флуконазолу натщесерце, а період напіввиведення становить близько 30 год. 90% рівноважної концентрації досягаються до 4-5-го дня після початку терапії ( при багаторазовому прийомі препарату один раз на добу). Максимальна концентрація препарату у слині при прийомі капсули визначається через 4 години.

Введення ударної дози (в 1-й день), в два рази перевищує звичайну добову дозу, робить можливим досягнення 90% рівноважної концентрації до 2-го дня. Обсяг розподілу наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми крові - низький (11-12%).

Флуконазол добре проникає в усі рідини організму. Концентрації препарату у слині та мокротинні подібні до його концентраціями в плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт концентрації флуконазолу в спинномозковій рідині становлять близько 80% від його концентрації в плазмі крові.

У роговому шарі, епідермісі, дермі і потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується в роговому шарі. При прийомі в дозі 50 мг один раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів становить 73 мкг / г, а через 7 днів після припинення лікування - лише 5,8 мкг / г. При застосуванні в дозі 150 мг один раз на тиждень концентрація флуконазолу в роговому шарі на 7-й день становить 23,4 мкг / г, а через 7 днів після прийому другої дози - 7,1 мкг / г.

Концентрація флуконазолу в нігтях після 4-місячного застосування в дозі 150 мг один раз на тиждень становить 4,05 мкг / г в здорових і 1,8 мкг / г в уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол як і раніше визначається в нігтях.

Препарат виводиться, в основному, нирками; приблизно 80% введеної дози виявляється в сечі в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Чутки, які метаболіти не виявлені.

Тривалий період напіввиведення з плазми крові дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і один раз на добу або один раз в тиждень - при інших показаннях.

показання

Вагінальний кандидоз, гострий або рецидивуючий, коли місцева терапія не може бути застосована; для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу (4 або більше епізодів на рік) .Кандідозний баланит, коли місцева терапія не може бути застосована.

Протипоказання

Підвищена чутливість до флуконазолу, інших компонентів препарату або азольних речовин; одночасний прийом терфенадину в дозі 400 мг / добу і більше, препаратів, що збільшують інтервал QT і метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4; непереносимість галактози, лактазная недостатність, порушення всмоктування глюкози / галактози; дитячий вік до 3 років (для капсул). З обережністю: печінкова недостатність; ниркова недостатність; поява висипу на тлі застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією і інвазивними / системними грибковими інфекціями; одночасне застосування терфенадину і флуконазолу в дозі менше 400 мг / добу; потенційно Проаритмічні стану у хворих з множинними факторами ризику. В даний час немає доказів зв'язку перерахованих вроджених аномалій із застосуванням низьких доз флуконазолу (150 мг одноразово для лікування кандидозу) у першому триместрі вагітності. При вагітності прийом флуконазолу слід уникати, за винятком випадків тяжких і потенційно загрожують життю грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плоду. У період грудного вигодовування призначення флуконазолу не рекомендується.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких і потенційно загрожують життю грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плоду.
Флуконазол виявляють у грудному молоці у таких самих концентраціях, що і в крові, тому застосовувати Дифлюкан в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендують.

особливі вказівки

У рідкісних випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними змінами печінки, в т.ч. з летальним результатом, головним чином у хворих з серйозними супутніми захворюваннями. Не відмічено явної залежності частоти розвитку гепатотоксичних ефектів флуконазолу від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай було оборотним; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш серйозного ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити.
Під час лікування флуконазолом у хворих в рідкісних випадках розвивалися ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Хворі СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у хворого, що одержує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипу, яку можна пов'язати з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними / системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати і скасувати флуконазол при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.
Слід мати на увазі, що при застосуванні препарату в окремих випадках відзначалися анафілактичні реакції.

склад

Кожна капсула містить:

активна речовина: флуконазол 150 мг;

допоміжні речовини: лактоза 149,123 мг, кукурудзяний крохмаль 49,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,352 мг, магнію стеарат 3,173 мг, натрію лаурилсульфат 0,352 мг; капсульна оболонка: титану діоксид (Е171) 1,47%, барвник синій патентований (Е 131) 0,03%, желатин до 100%.

Чорнило для нанесення маркування на капсули 50 мг, 100 мг і 150 мг: шелаковим глазур 63%, оксид заліза чорний (Е172) 25%, N-бутиловий спирт 8,995%, промисловий метильований спирт 74 ЗР 2%, соєвий лецитин 1%, протипінних компонент DC 1510 0,005%.

Спосіб застосування та дози

Всередину. При гострому вагінальному кандидозі, кандидозному баланіте препарат застосовують одноразово в дозі 150 мг. Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат можна застосовувати в дозі 150 мг через кожні три дні - всього 3 дози (в 1-й, 4-й і 7-й день), потім підтримуюча доза 150 мг один раз на тиждень. Підтримуючу дозу можна застосовувати аж до 6 місяців.

Побічні дії

Часті: головний біль, біль в животі, діарея, нудота, блювання, підвищення сироваткової активності амінотрансфераз (АСТ, АЛТ) і лужної фосфатази, висип.

лікарська взаємодія

Антикоагулянти. Як і інші протигрибкові засоби - похідні азолу, флуконазол, при одночасному застосуванні з варфарином, підвищує ПВ (на 12%), в зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа і шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати ПВ.

Азитроміцин. При одночасному застосуванні всередину флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразової дозі 1200 мг вираженого фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено.

Бензодіазепіни (короткої дії). Після прийому всередину мідазоламу, флуконазол істотно збільшує концентрацію мідазоламу і психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражено після прийому флуконазолу всередину, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, що приймають флуконазол, слід спостерігати з метою відповідного зниження дози бензодіазепіну.

Цизаприд. При одночасному застосуванні флуконазолу і цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, в т.ч. мерехтіння / тріпотіння шлуночків (torsade de pointеs). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу і цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприда і збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду і флуконазолу протипоказаний.

Циклоспорин. У пацієнтів з трансплантованою ниркою застосування флуконазолу в дозі 200 мг / добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг / сут зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу і циклоспорину рекомендується проводити моніторинг концентрації циклоспорину в крові.

Гідрохлортіазид. Багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу в плазмі на 40%. Ефект такого ступеня вираженості не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, однак лікаря слід це враховувати.

Оральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом в дозі 50 мг істотного впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 і 24% відповідно, а при прийомі 300 мг флуконазолу раз в тиждень - AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24 і 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу в зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованих пероральних протизаплідних засобів.

Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу і фенітоїну може супроводжуватися клінічно значимим підвищенням концентрації фенітоїну. У разі необхідності одночасного застосування обох препаратів слід контролювати концентрацію фенітоїну і відповідним чином скорегувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації в сироватці.

Рифабутин. Одночасне застосування флуконазолу і рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу і рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати.

Рифампіцин. Одночасне застосування флуконазолу і рифампіцину призводить до зниження AUCна 25% і тривалості T 1/2 флуконазолу на 20%. У хворих, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу.

Препарати сульфонілсечовини. Флуконазол, при одночасному прийомі, призводить до увеліченіюT 1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільне застосування флуконазолу і пероральних препаратів сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії.

Такролімус. Одночасне застосування флуконазолу і такролімусу призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього. Описані випадки нефротоксичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус і флуконазол, слід ретельно спостерігати.

Терфенадин. При одночасному застосуванні азольного протигрибкових засобів і терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій у результаті збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг / сут збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг / сут і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом Флуконазолу в дозах 400 мг / добу і більше з терфенадином протипоказаний (див. Розділ «Протипоказання»). Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг / добу в поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем.

Теофілін. При одночасному застосуванні з флуконазолом в дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і при необхідності скоригувати терапію відповідним чином.

Зидовудин. При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, обумовлено зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До і після терапії із застосуванням препарату у дозі 200 мг / добу протягом 15 днів хворих на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне увеліченіеAUC зидовудину (20%).

При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину в дозі 200 мг кожні 8 год протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом в дозі 400 мг / добу або без нього з інтервалом в 21 день між двома схемами встановлено значне підвищення AUC зидовудину (74%) при одночасному застосуванні з флуконазолом. Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину.

Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватися підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. При одночасному призначенні флуконазолу, в разі відсутності достовірної інформації, необхідно дотримуватися обережності. Хворих слід ретельно спостерігати.

Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці чинники не роблять клінічно значимого впливу на всмоктування флуконазолу.

Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флуконазолу; взаємодії з лікарськими засобами в результаті одноразового прийому флуконазолу не відомі.

Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими ЛЗ спеціально не вивчалась, але вона можлива.

Передозування

Симптоми: є повідомлення про передозування флуконазолу, і в одному випадку у 42-річного ВІЛ-інфікованого хворого після прийому 8200 мг препарату з'явилися галюцинації і параноїдальна поведінка. Хворий був госпіталізований; його стан нормалізувався протягом 48 год.

Лікування: симптоматичне лікування (в т.ч. підтримуючі заходи і промивання шлунка).

Флуконазол виводиться в основному з сечею, тому форсований діурез, ймовірно, може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 год знижує рівень флуконазолу в плазмі приблизно на 50%.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 ° С, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки

Діюча речовина

флуконазол

Похожее видео

Дополнительная информация

Дифлюкан капсулы 150 мг, 12 шт. производит Пфайзер, страна производства США. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Микосист капсулы 50 мг, 7 шт., Флуконазол капсулы 50 мг 7 шт., Флуконазол капсулы 150 мг, 1 шт., Флуконазол капсулы 50 мг 7 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Дифлюкан капсулы 150 мг, 12 шт. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!