Купить Аторвастатин-СЗ таблетки покрыт.плен.об. 20 мг 60 шт. упак.

Фармакотерапевтическая группа лекарственного препарата:

Гиполипидемическое средство – ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы

Код АТХ: [С10АА05]

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Аторвастатин – селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы, ключевого фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглютарил-КоА в мевалонат – предшественник стероидов, включая холестерин; синтетическое гиполипидемическое средство.

У пациентов с гомозиготной и гетерозиготной семейной гиперхолестери-немией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной дислипидемией аторвастатин снижает концентрацию в плазме крови холестерина (ХС), холестерина липопротеидов низкой плотности (ХС-ЛПНП) и аполипопротеина В (апo-В), а также холестерина липопротеидов очень низкой плотности (ХС-ЛПОНП) и триглицеридов (TГ), вызывает неустойчивое повышение концентрации холестерина липопротеидов высокой плотности (ХС-ЛПВП). Аторвастатин снижает концентрацию холестерина и липопротеидов в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу и синтез холестерина в печени и увеличивая число «печеночных» рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ХС-ЛПНП.

Аторвастатин уменьшает образование ХС-ЛПНП и число частиц ЛПНП, вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов в сочетании с благоприятными качественными изменениями ЛПНП-частиц, а также снижает концентрацию ХС-ЛПНП у пациентов с гомозиготной наследственной семейной гиперхолестеринемией, устойчивой к терапии другими гиполипидемическими средствами.

Аторвастатин в дозах от 10 мг до 80 мг снижает концентрацию холестерина на 30 % - 46 %, ХС-ЛПНП – на 41 % - 61 %, аполипопротеи-на-В – на 34 % - 50 % и ТГ – на 14 % - 33 %. Результаты терапии сходны у пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемией, в том числе, у пациентов с сахарным диабетом 2 типа. У пациентов с изолированной гипертриглицеридемией аторвастатин снижает концентрацию холестерина, ХС-ЛПНП, ХС-ЛПОНП, апо-В и ТГ и повышает концентрацию ХС-ЛПВП. У пациентов с дисбеталипопротеинемией аторвастатин снижает концентрацию холестерина липопротеидов промежуточной плотности.

У пациентов с гиперлипопротеинемией типа IIа и IIb по классификации Фредриксона среднее значение повышения концентрации ХС-ЛПВП при лечении аторвастатином (10-80 мг) по сравнению с исходным показателем составляет 5,1 % - 8,7 % и не зависит от дозы. Имеется значительное дозозависимое снижение величины соотношений: общий холестерин/ХС-ЛПВП и ХС-ЛПНП/ХС-ЛПВП на 29 % - 44 % и 37% - 55 %, соответственно. Антисклеротический эффект аторвастатина является следствием его воздействия на стенки сосудов и компоненты крови. Аторвастатин подавляет синтез изопреноидов, являющихся факторами роста клеток внутренней оболочки сосудов. Под действием аторвастатина улучшается эндотелийзависимое расширение кровеносных сосудов, снижается конценрация ХС-ЛПНП, аполипопротеина В, ТГ, происходит повышение концентрации холестерина ХС-ЛПВП и аполипопротеина А. Аторвастатин снижает вязкость плазмы крови и активность некоторых факторов свертывания и агрегации тромбоцитов. Благодаря этому он улучшает гемодинамику и нормализует состояние свертывающей системы. Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы также оказывают действие на метаболизм макрофагов, блокируют их активацию и предупреждают разрыв атеросклеротической бляшки.

Аторвастатин-СЗ в дозе 80 мг достоверно снижает риск развития ишемических осложнений и показателя смертности на 16 % после 16-недельного курса, а риск повторной госпитализации по поводу стенокардии, сопровождающейся признаками ишемии миокарда, на 26 %. У пациентов с различными исходными концентрациями ХС-ЛПНП Аторвастатин- СЗ вызывает снижение риска ишемических осложнений и смертности (у пациентов с инфарктом миокарда без зубца Q и нестабильной стенокардией, также как у мужчин и женщин, и у пациентов в возрасте моложе и старше 65 лет). Снижение концентрации в плазме крови ХС-ЛПНП лучше коррелирует с дозой препарата, чем с его концентрацией в плазме крови. Дозу подбирают с учетом терапевтического эффекта (см. раздел «Способ применения и дозы»). Терапевтический эффект достигается через 2 недели после начала терапии, достигает максимума через 4 недели и сохраняется в течение всего периода терапии.

Фармакокинетика

Всасывание

Аторвастатин быстро всасывается после приема внутрь: время достижения его максимальной концентрации (ТСmax) в плазме крови составляет 1-2 часа. У женщин максимальная концентрация (Сmax) аторвастатина на 20 % выше, а площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) – на 10 % ниже, чем у мужчин. Степень всасывания и концентрация в плазме крови повышаются пропорционально дозе. Абсолютная биодоступность – около 14 %, а системная биодоступность ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы – около 30 %. Низкая системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой оболочке желудочно-кишечного тракта и/или при «первичном прохождении» через печень. Прием пищи снижает скорость и степень абсорбции препарата (на 25 % и 9 %, соответственно), о чем свидетельствуют результаты определения Сmax и AUC, однако снижение ХС-ЛПНП сходно с таковым при приеме аторвастатина натощак. Несмотря на то, что после приема аторвастатина в вечернее время его концентрация в плазме крови ниже (Сmax и AUC, примерно, на 30 %), чем после приема в утреннее время, снижение концентрации ХС-ЛПНП не зависит от времени суток, в которое принимают препарат.

Распределение

Средний объем распределения аторвастатина составляет около 381 л. Связь с белками плазмы крови не менее 98 %. Отношение содержания в эритроцитах/плазме крови составляет около 0,25, т. е. аторвастатин плохо проникает в эритроциты.

Метаболизм

Аторвастатин в значительной степени метаболизируется с образованием орто- и парагидроксилированных производных и различных продуктов β-окисления. In vitroорто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие на ГМГ-КоА- редуктазу, сопоставимое с таковым аторвастатина. Примерно 70 % снижения активности ГМГ-КоА-редуктазы происходит за счет действия активных циркулирующих метаболитов. Результаты исследований invitroдают основания предположить, что изофермент СYРЗА4 печени играет важную роль в метаболизме аторвастатина. В пользу этого факта свидетельствует повышение концентрации препарата в плазме крови при одновременном приеме эритромицина, который является ингибитором этого изофермента. Исследования invitroтакже показали, что аторвастатин является слабым ингибитором изофермента СYР3А4. Аторвастатин не оказывает клинически значимого влияния на концентрацию в плазме крови терфенадина, который метаболизируется, главным образом, изоферментом СYРЗА4, поэтому его существенное влияние на фармакокинетику других субстратов изофермента СYРЗА4 маловероятно (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»).

Выведение

Аторвастатин и его метаболиты выводятся, главным образом, с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма (аторвастатин не подвергается выраженной кишечно- печеночной рециркуляции). Период полувыведения (T1/2) аторвастатина составляет около 14 ч, при этом ингибирующий эффект препарата в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно на 70 % определяется активностью циркулирующих метаболитов и сохраняется около 20 - 30 часов благодаря их наличию. После приема внутрь в моче обнаруживается менее 2 % от принятой дозы препарата.

Особые группы пациентов

Пожилые пациенты

Концентрации аторвастатина в плазме крови пациентов старше 65 лет выше (Сmax

примерно на 40 %, AUC примерно на 30 %), чем у взрослых пациентов молодого возраста. Различий в эффективности и безопасности препарата, или достижении целей гиполипидемической терапии у пожилых пациентов по сравнению с общей популяцией не выявлено.

Дети

Исследования фармакокинетики препарата у детей не проводились.

Недостаточность функции почек

Нарушение функции почек не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови или его воздействие на показатели липидного обмена, в связи с этим изменение дозы у пациентов с нарушением функции почек не требуется.

Аторвастатин не выводится в ходе гемодиализа вследствие интенсивного связывания с белками плазмы крови.

Исследований применения аторвастатина у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности не проводилось.

Недостаточность функции печени

Концентрация препарата значительно повышается (Сmax примерно в 16 раз, AUC примерно в 11 раз) у пациентов с алкогольным циррозом печени (стадия В по шкале Чайлд-Пью) (см. раздел «Противопоказания»).

ATORVASTATIN-SZ

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

60шт.

Фармакотерапевтична група лікарського препарату:

Гіполіпідемічний засіб - інгібітор ГМГ-КоА-редуктази

Код АТС [С10АА05]

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА в мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин; синтетичне гіполіпідемічний засіб.

У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестері-неміей, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (ХС), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ) та аполіпопротеїну В (апo-В), а також холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ) і тригліцеридів (tг), викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину і ліпопротеїдів у плазмі крові, пригнічуючи ГМГ-КоА-редуктазу і синтез холестерину в печінці і збільшуючи число «печінкових» рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ХС-ЛПНЩ.

Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ, викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-частинок, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, стійкої до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Аторвастатин у дозах від 10 мг до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30% - 46%, ХС-ЛПНЩ - на 41% - 61%, аполіпопротеі-на-В - на 34% - 50% і ТГ - на 14% - 33 %. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією, в тому числі, у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ, апо-В і тригліцеридів і підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності.

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа і IIb за класифікацією Фредриксона середнє значення підвищення концентрації ХС-ЛПВЩ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) в порівнянні з вихідним показником становить 5,1% - 8,7% і не залежить від дози. Є значна дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин / ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ / ХС-ЛПВЩ на 29% - 44% і 37% - 55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин і компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами росту клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину поліпшується ендотелійзавісімих розширення кровоносних судин, знижується конценраций ХС-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину ХС-ЛПВЩ і аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми і активність деяких факторів згортання і агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також надають дію на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки.

Аторвастатин-СЗ в дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень і смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями ХС-ЛПНЩ Аторвастатін- СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень і смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q і нестабільною стенокардією, також як у чоловіків і жінок, і у пацієнтів у віці молодше і старше 65 років) . Зниження концентрації в плазмі крові ХС-ЛПНЩ краще корелює з дозою препарату, ніж з його концентрацією в плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»). Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні і зберігається протягом усього періоду терапії.

Фармакокінетика

всмоктування

Аторвастатин швидко всмоктується після прийому всередину: час досягнення його максимальної концентрації (ТСmax) в плазмі крові становить 1-2 години. У жінок максимальна концентрація (Сmax) аторвастатину на 20% вище, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація в плазмі крові підвищується пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність - близько 14%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і / або при «першому проходженні» через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації і AUC, проте зниження ХС-ЛПНЩ подібно з таким при прийомі аторвастатину натщесерце. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі крові нижче (Сmax і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНЩ не залежить від часу доби, в яке приймають препарат.

розподіл

Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язок з білками плазми крові не менше 98%. Ставлення змісту в еритроцитах / плазмі крові становить близько 0,25, т. Е. Аторвастатин погано проникає в еритроцити.

метаболізм

Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів β-окислення. In vitroорто- і парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА- редуктазу, що подібна з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень invitroдают підстави припустити, що ізофермент СYРЗА4 печінки відіграє важливу роль в метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі крові при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження invitroтакже показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту СYР3А4. Аторвастатин не робить клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом СYРЗА4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту СYРЗА4 малоймовірно (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).

виведення

Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та / або внепеченочного метаболізму (аторвастатин не береться вираженою кишечно- печінкової рециркуляції). Період напіввиведення (T1 / 2) аторвастатину становить близько 14 год, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20 - 30 годин завдяки їх наявності. Після прийому всередину в сечі виявляється менше 2% від прийнятої дози препарату.

Особливі групи пацієнтів

літні пацієнти

Концентрації аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вище (Сmax

приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей в ефективності і безпеки препарату, або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів у порівнянні із загальною популяцією не виявлено.

діти

Дослідження фармакокінетики препарату у дітей не проводилися.

Недостатність функції нирок

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, в зв'язку з цим зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібно.

Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу внаслідок інтенсивного зв'язування з білками плазми крові.

Досліджень застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося.

Недостатність функції печінки

Концентрація препарату значно підвищується (Сmax приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. Розділ «Протипоказання»).

• Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна і несімейна гіперхолестеринемія (IIа тип за класифікацією Фредриксона);

• Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа і IIb типи за класифікацією Фредриксона);

• дисбеталіпопротеїнемія (III тип за класифікацією Фредриксона) (в якості доповнення до дієти);

• Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за класифікацією Фредриксона), резистентна до дієти;

• Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування;

• Профілактика серцево-судинних захворювань:

- Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, в тому числі на тлі дисліпідемії ;

- Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності в реваскуляризації.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Активне захворювання печінки або підвищення активності "печінкових" трансаміназ в плазмі крові неясного генезу більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми. Вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності і безпеки препарату в цій віковій групі). Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбция. Підвищена чутливість до сої та арахісу. Вагітність і період грудного вигодовування. Застосування у жінок, які планують вагітність і не використовують надійних методів контрацепції.

З обережністю

Зловживання алкоголем, захворювання печінки в анамнезі, захворювання м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи ГМГ-КоА-редуктази інгібіторів), тяжкі порушення водно-електролітного балансу, ендокринні (гіпертиреоз) і метаболічні порушення, важкі гострі інфекції (сепсис), артеріальна гіпотензія, цукровий діабет, неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми.

Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування повинні користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку тільки в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний в період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин з грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, годування груддю необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей.

Перед початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися під час всього періоду лікування.

Дія на печінку

Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більш ніж в 3 рази в порівнянні з ВМН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT і АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (більш ніж в 3 рази в порівнянні з ВМН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату в дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг і 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% і 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасової або повної відміни препарату активність трансаміназ поверталася до вихідного рівня. Більшість пацієнтів продовжували прийом препарату Аторвастатин-СЗ в зменшеній дозі без будь-яких клінічних наслідків.

До початку терапії, через 6 тижнів і 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин-ВЗ або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також при появі клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати до тих пір, поки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж в 3 рази в порівнянні з ВМН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ.

Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значні кількості алкоголю і / або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми крові неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ.

Дія на скелетні м'язи

У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі в м'язах або м'язова слабкість в поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж в 10 разів у порівнянні з ВМН) слід припускати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м'язів і / або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, при наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу, і нікотинової кислоти в липидснижающих дозах (більше 1 г / сут ). Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ферментом CYP3A4, і / або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 основний ізофермент печінки, який бере участь в біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ в поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхицином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристин / далфопрістіном, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЛ або ліпідсніжающей дозами нікотинової кислоти, лікар повинен ретельно зважити очікувану користь лікування і можливий ризик. Слід регулярно спостерігати за пацієнтами з метою виявлення болю або слабкості в м'язах, особливо протягом перших місяців терапії і в період збільшення дози будь-якого із зазначених коштів. У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування більш низьких початкових і підтримуючих доз вищеперелічених засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.

При застосуванні препарату Аторвастатин-СЗ, як і інших статинів, описані поодинокі випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, велике хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення і неконтрольовані судоми) терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід тимчасово припинити або повністю скасувати.

Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі непояснених болів або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

З огляду на можливість розвитку запаморочення, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

аторвастатину кальцію в перерахуванні на аторвастатин - 20 мг

допоміжні речовини (ядро):

лактозимоногідрат (цукор молочний) - 124,0 мг; кальцію карбонат - 66,0 мг; повідон К 30 (полівінілпіролідон Середньомолекулярні) - 12,0 мг; кроскармелоза натрію (прімеллоза) - 13,5 мг; натрію стеарилфумарат - 3,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 1,5 мг; целлюлоза микрокристаллическая – 60,0 мг; вспомогательные вещества (оболочка): Опадрай II (спирт поливиниловый, частично гидролизованный – 3,96 мг; макрогол (полиэтиленгликоль) 3350 – 1,1115 мг; тальк – 1,8 мг; титана диоксид Е 171 – 1,7253 мг; лецитин соевый Е 322 – 0,315 мг; алюминиевый лак на основе красителя индигокармин – 0,0054 мг; алюминиевый лак на основе красителя азорубин – 0,0459 мг; алюминиевый лак на основе красителя пунцовый [Понсо 4R] – 0,0369 мг).

Всередину.

Принимать в любое время суток независимо от приема пищи. Перед началом лечения препаратом Аторвастатин-СЗ следует попытаться добиться контроля гиперхолестеринемии с помощью диеты, физических упражнений и снижения массы тела у пациентов с ожирением, а также терапией основного заболевания.

При назначении препарата пациенту необходимо рекомендовать стандартную гипохолестеринемическую диету, которой он должен придерживаться в течение всего периода терапии.

Доза препарата варьируется от 10 мг до 80 мг 1 раз в сутки и титруется с учетом исходной концентрации ХС-ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта на проводимую терапию. Максимальная суточная доза препарата для однократного приема составляет 80 мг. В начале лечения и/или во время повышения дозы препарата Аторвастатин-СЗ необходимо каждые 2 - 4 недели контролировать концентрацию липидов в плазме крови и соответствующим образом корректировать дозу препарата.

Первичная гиперхолестеринемия и комбинированная (смешанная) гиперлипидемия

Для большинства пациентов - 10 мг 1 раз в сутки; терапевтическое действие проявляется в течение 2 недель и обычно достигает максимума в течение 4-х недель. При длительном лечении эффект сохраняется.

Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия

Начальная доза подбирается индивидуально в зависимости от выраженности заболевания. В большинстве случаев оптимальный эффект наблюдается при применении препарата в дозе 80 мг 1 раз в сутки (снижение концентрации ХС-ЛПНП на 18 – 45 %).

Недостаточность функции печени

При недостаточности функции печени необходима осторожность (в связи с замедлением выведения препарата из организма). Следует тщательно контролировать клинические и лабораторные показатели (регулярный контроль активности «печеночных» трансаминаз: аспартатаминотрансферазы (АСТ) и аланинаминотрансферазы (АЛТ)). При значительном повышении «печеночных» трансаминаз доза препарата Аторвастатин-СЗ должна быть уменьшена или лечение должно быть прекращено.

Недостаточность функции почек

Нарушение функции почек не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови или степень снижения концентрации ХС-ЛПНП при терапии препаратом Аторвастатин-СЗ, поэтому коррекции дозы препарата не требуется. Пожилые пациенты Различий в эффективности, безопасности или терапевтическом эффекте препарата Аторвастатин-СЗ у пожилых пациентов по сравнению с общей популяцией не обнаружено и коррекции дозы не требуется (см. раздел «Фармакокинетика»).

Применение в комбинации с другими лекарственными средствами

При необходимости одновременного применения с циклоспорином, телапревиром или комбинацией типранавир/ритонавир доза препарата Аторвастатин-СЗ не должна превышать 10 мг/сутки. Следует соблюдать осторожность и применять самую низкую эффективную дозу аторвастатина при одновременном применении с ингибиторами протеазы ВИЧ, ингибиторами гепатита С, кларитромицином и итраконазолом. (см. раздел «Особые указания»).

Классификация частоты развития побочных эффектов Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ): очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до

Со стороны нервной системы: часто - головная боль, бессонница, головокружение, парестезия, астенический синдром; нечасто - периферическая невропатия, амнезия, гипестезия, кошмарные сновидения.

Со стороны органа слуха: нечасто - шум в ушах.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, симптомы вазодилатации, мигрень, постуральная гипотензия, повышение АД, флебит, аритмия.

Со стороны системы кроветворения: нечасто - тромбопитопения.

Со стороны дыхательной системы: редко - назофарингит, носовое кровотечение.

Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, диспепсия, тошнота, диарея, метеоризм (вздутие живота), боль в животе; нечасто - нарушение вкусового восприятия, рвота, панкреатит, отрыжка; редко - гепатит, холестатическая желтуха; очень редко - печеночная недостаточность.

Со стороны мочевыделительной системы: часто - инфекции мочевыводящих путей; нечасто - вторичная почечная недостаточность.

Со стороны половой системы и молочной железы: нечасто - снижение потенции.

Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия, артралгия, припухлость суставов; нечасто - миопатия, судороги мышц; редко - миозит, рабдомиолиз, тендопатия (в некоторых случаях с разрывом сухожилий).

Со стороны кожи подкожных тканей: часто - кожная сыпь, кожный зуд; нечасто - алопеция.

Аллергические реакции: нечасто - крапивница; очень редко - ангионевротический отек, буллезная сыпь, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, анафилаксия;

Со стороны лабораторных показателей: нечасто - повышение активности ACT, AЛT, повышение активности сывороточной КФК, лейкоцитурия; очень редко - гипергликемия, гипогликемия.

Прочие: часто - периферические отеки, боль в груди, боль в спине; нечасто - слабость, повышенная утомляемость, лихорадка, анорексия, увеличение массы тела, возникновение "пелены" перед глазами.

В постмаркетинговом применении статинов сообщалось о следующих нежелательных эффектах: потеря или снижение памяти, депрессия, сексуальная дисфункция, гинекомастия, повышение концентрации гликозилированного гемоглобина, единичные случаи интерстициального заболевания легких (особенно при длительном применении), случаи иммуноопосредованной некротической миопатии.

Причинно-следственная связь некоторых нежелательных эффектов с применением препарата Аторвастатин-СЗ, которые расценивают как "очень редко", не установлена.

При появлении тяжелых нежелательных эффектов применение препарата Аторвастатин-СЗ следует прекратить.

Риск миопатии во время лечения ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы повышается при одновременном применении циклоспорина, фибратов, антибиотиков (эритромицин, кларитромицин, хинупристин/далфопристин), нефазодона, ингибиторов ВИЧ протеазы (индинавир, ритонавир), колхицина, противогрибковых средств – производных азола, – и никотиновой кислоты в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки) (см. раздел «Особые указания»).

Ингибиторы изофермента СYРЗА4

Поскольку аторвастатин метаболизируется изоферментом СYРЗА4, совместное применение аторвастатина с ингибиторами изофермента СYРЗА4 может приводить к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови. Степень взаимодействия и эффекта потенцирования определяются вариабельностью воздействия на изофермент СYРЗА4.

Ингибиторы транспортного белка ОАТР1В1

Аторвастатин и его метаболиты являются субстратами транспортного белка ОАТР1В1. Ингибиторы ОАТР1В1 (например, циклоспорин) могут увеличивать биодоступность аторвастатина. Так, совместное применение аторвастатина в дозе 10 мг и циклоспорина в дозе 5,2 мг/кг/сут приводит к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови в 7,7 раза. При необходимости одновременного применения с циклоспорином доза препарата Аторвастатин-СЗ не должна превышать 10 мг/сутки (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Эритромицин/кларитромицин

При одновременном применении аторвастатина и эритромицина (по 500 мг 4 раза в сутки) или кларитромицина (по 500 мг 2 раза в сутки), которые ингибируют изофермент СYРЗА4, наблюдалось повышение концентрации аторвастатина в плазме крови (см. раздел «Особые указания»). Следует соблюдать осторожность и применять самую низкую эффективную дозу аторвастатина при одновременном применении с кларитромицином.

Ингибиторы протеаз

Одновременное применение аторвастатина с ингибиторами протеаз, известными как ингибиторы изофермента СYРЗА4, сопровождается увеличением концентрации аторвастатина в плазме крови (при одновременном применении с эритромицином Сmax аторвастатина увеличивается на 40 %).

Сочетание ингибиторов протеаз

Пациентам, принимающим ингибиторы протеазы ВИЧ и ингибиторы гепатита С следует соблюдать осторожность и применять самую низкую эффективную дозу аторвастатина. У пациентов, принимающих телапревир или комбинацию препаратов типранавир/ритонавир, доза препарата Аторвастатин-СЗ не должна превышать 10 мг/сутки.

Пациентам, принимающим ингибитор протеазы ВИЧ типранавир плюс ритонавир или ингибитор протеазы гепатита С телапревир, следует избегать одновременного приема препарата Аторвастатин-СЗ. Пациентам, принимающим ингибиторы протеазы ВИЧ лопинавир плюс ритонавир, следует проявлять осторожность при назначении препарата Аторвастатин-СЗ и должна быть назначена самая низкая необходимая доза. У пациентов, принимающих ингибиторы протеазы ВИЧ саквинавир плюс ритонавир, дарунавир плюс ритонавир, фосампренавир или фосампренавир плюс ритонавир, доза препарата Аторвастатин-СЗ не должна превышать 20 мг и препарат должен применяться с осторожностью. У пациентов, принимающих ингибитор протеазы ВИЧ нелфинавир или ингибитор протеазы гепатита С боцепревир, доза препарата Аторвастатин-СЗ не должна превышать 40 мг и рекомендуется тщательный клинический мониторинг.

Дилтиазем

Совместное применение аторвастатина в дозе 40 мг с дилтиаземом в дозе 240 мг, приводит к увеличению концентрации аторвастатина в плазме крови.

Кетоконазол, спиронолактон и циметидин

Следует проявлять осторожность при одновременном применении аторвастатина с препаратами, снижающими концентрацию эндогенных стероидных гормонов, такими как кетоконазол, спиронолактон и циметидин.

Итраконазол

Одновременное применение аторвастатина в дозах от 20 мг до 40 мг и итраконазола в дозе 200 мг приводило к увеличению значения AUC аторвастатина. Следует соблюдать осторожность и применять самую низкую эффективную дозу аторвастатина при одновременном применении с итраконазолом.

Грейпфрутовый сок

Поскольку грейпфрутовый сок содержит один или более компонентов, которые ингибируют изофермент СYРЗА4, его чрезмерное потребление (более 1,2 л в день) может вызвать увеличение концентрации аторвастатина в плазме крови.

Индукторы изофермента СYРЗА4

Совместное применение аторвастатина с индукторами изофермента СYРЗА4 (например, эфавирензом, фенитоином или рифампицином) может приводить к снижению концентрации аторвастатина в плазме крови. Вследствие двойственного механизма взаимодействия с рифампицином (индуктором изофермента СYРЗА4 и ингибитором транспортного белка гепатоцитов ОАТР1В1), рекомендуется одновременное применение аторвастатина и рифампицина, поскольку отсроченный прием аторвастатина после приема рифампицина приводит к существенному снижению концентрации аторвастатина в плазме крови.

антациди

Одновременный прием внутрь суспензии, содержащей магния гидроксид и алюминия гидроксид, снижал концентрацию аторвастатина в плазме крови примерно на 35 %, однако степень снижения концентрации ХС-ЛПНП при этом не изменялась.

Феназон

Аторвастатин не влияет на фармакокинетику феназона, поэтому взаимодействие с другими препаратами, метаболизирующимися теми же изоферментами цитохрома, не ожидается.

Колестипол

При одновременном применении колестипола концентрация аторвастатина в плазме крови снижалась примерно на 25 %; однако гиполипидемический эффект комбинации аторвастатина и колестипола превосходил таковой каждого препарата в отдельности.

дигоксин

При повторном приеме дигоксина и аторвастатина в дозе 10 мг равновесные концентрации дигоксина в плазме крови не менялись. Однако при применении дигоксина в комбинации с аторвастатином в дозе 80 мг/сут. концентрация дигоксина увеличивалась примерно на 20 %.

Пациенты, получающие дигоксин в сочетании с аторвастатином, требуют соответствующего наблюдения.

Азитромицин

При одновременном применении аторвастатина в дозе 10 мг 1 раз в сутки и азитромицина в дозе 500 мг 1 раз в сутки концентрация аторвастатина в плазме крови не изменялась.

Пероральные контрацептивы

При одновременном применении аторвастатина и перорального контрацептива, содержащего норэтистерон и этинилэстрадиол, наблюдалось значительное повышение AUC норэтистерона и этинилэстрадиола примерно на 30 % и 20 %, соответственно. Этот эффект следует учитывать при выборе перорального контрацептива для женщины, принимающей аторвастатин.

Терфенадин

При одновременном применении аторвастатина и терфенадина клинически значимых изменений фармакокинетики терфенадина не выявлено.

Варфарин

Одновременное применение аторвастатина с варфарином может в первые дни увеличивать воздействие варфарина на показатели свертывания крови (уменьшение протромбинового времени). Этот эффект исчезает после 15 дней одновременного применения указанных препаратов.

Амлодипин

При одновременном применении аторвастатина в дозе 80 мг и амлодипина в дозе 10 мг фармакокинетика аторвастатина в равновесном состоянии не изменялась.

Другая сопутствующая терапия

В клинических исследованиях аторвастатин применяли в сочетании с гипотензивными средствами и эстрогенами в рамках заместительной терапии; признаков клинически значимого нежелательного взаимодействия не отмечено; исследования взаимодействия со специфическими препаратами не проводились.

В случае передозировки необходимы следующие общие мероприятия: мониторинг и поддержание жизненных функций организма, а также предупреждение дальнейшего всасывания препарата (промывание желудка, прием активированного угля или слабительных средств). При развитии миопатии с последующим рабдомиолизом и острой почечной недостаточностью (редкий, но тяжелый побочный эффект) препарат необходимо немедленно отменить и начать инфузию диуретика и натрия бикарбоната. При необходимости следует провести гемодиализ. Рабдомиолиз может приводить к гиперкалиемии, для устранения которой требуется внутривенное введение раствора кальция хлорида или раствора кальция глюконата, инфузия 5% раствора декстрозы (глюкозы) с инсулином, применение калийобменных смол. Поскольку препарат активно связывается с белками плазмы крови, гемодиализ неэффективен.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

3 роки.

аторвастатин

Аторвастатин-СЗ таблетки покрыт.плен.об. 20 мг 60 шт. упак. производит Северная Звезда, страна производства Россия. Если Вы заинтересовались эти товаром, обязательно посмотрите его аналоги: Тулип таблетки 20 мг, 30 шт..
Только у нас Вы всегда сможете заказать и купить (с оплатой при получении) Аторвастатин-СЗ таблетки покрыт.плен.об. 20 мг 60 шт. упак. в любой город Украины (Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр (Днепропетровск), Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Симферополь, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и другие города). Мы отправляем нашу продукцию день-в-день или на следующий рабочий день. Будьте здоровы!