Купить Зофран таблетки лингвальные 8 мг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Зофран
Таблетки для рассасывания
1 табл. содержит ондансетрон 8 мг
10 шт.
Противорвотный препарат, селективный антагонист серотониновых 5НТ3-рецепторов. Механизм действия Зофрана связан с подавлением рвотного рефлекса путем блокады серотониновых 5НТ3-рецепторов на уровне нейронов как центральной, так и периферической нервной системы. На этом механизме действия основано предупреждение и лечение послеоперационных и вызванных цитостатической химио- и радиотерапией рвоты и тошноты, связанных с повышением уровня серотонина, который путем активации вагусных афферентных, содержащих 5НТ3-рецепторы волокон, вызывает рвотный рефлекс.
— предупреждение и устранение тошноты и рвоты, вызванных цитотоксической химио- или радиотерапией;
— предупреждение и устранение тошноты и рвоты в послеоперационном периоде (это показание не относится к суппозиториям).
Повышенная чувствительность к препарату Зофран.
Безопасность применения ондансетрона при беременности не установлена.
В экспериментальных исследованиях установлено, что ондансетрон не оказывает прямого или косвенного неблагоприятного действия на развитие эмбриона и плода, течение беременности, а также на перинатальное и постнатальное развитие. Однако, поскольку по результатам исследований у животных не всегда можно точно предсказать характер действия у человека, препарат не рекомендуют применять при беременности.
При необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Таблетка для рассасывания помещается на кончик языка, после растворения ее проглатывают.
Тошнота и рвота при цитостатической химиотерапии или радиотерапии
Выбор режима дозирования определяется эметогенностью противоопухолевой терапии.
Взрослые: суточная доза, как правило, — 8—32 мг.
Рекомендуются следующие режимы:
- при умеренной эметогенной химиотерапии и радиотерапии рекомендуемая доза — 8 мг ондансетрона за 1—2 ч до начала проведения основной терапии с последующим приемом еще 8 мг внутрь через 12 ч;
- при высокоэметогенной химиотерапии рекомендуемая доза — 24 мг ондансетрона одновременно с дексаметазоном в дозе 12 мг за 1—2 ч до начала проведения химиотерапии.
Для профилактики поздней или длительной рвоты, возникающей через 24 ч, следует продолжить прием Зофрана внутрь в дозе 8 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней.
Детям Зофран обычно вводится в виде раствора для инъекций в дозе 5 мг/м2 однократно, в/в, непосредственно перед началом химиотерапии, с последующим приемом внутрь в дозе 4 мг через 12 ч. После окончания курса химиотерапии необходимо продолжать прием Зофрана в дозе 4 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней.
Тошнота и рвота в послеоперационном периоде
Взрослым для предотвращения тошноты и рвоты в послеоперационном периоде рекомендуется 16 мг Зофрана внутрь за 1 ч до проведения наркоза.
Для купирования послеоперационной тошноты и рвоты применяется раствор Зофрана для инъекций.
Детям для предотвращения и купирования послеоперационной тошноты и рвоты Зофран назначается в виде в/в инъекции.
Пациенты пожилого возраста. Изменения дозировки не требуется.
Пациенты с почечной недостаточностью. Не требуется специальных изменений дозировки, частоты приема или способа применения.
Пациенты с нарушениями функции печени. Суточная доза ондансетрона не должна превышать 8 мг.
Пациенты с медленным метаболизмом спартеина/дебризохина. Коррекции суточной дозы или частоты приема ондансетрона не требуется.
Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия.
Со стороны пищеварительной системы: икота, сухость во рту, запор или диарея, ощущение жжения в области ануса и прямой кишки после введения суппозитория; иногда — бессимптомное преходящее повышение активности печеночных тестов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боли в грудной клетке, в ряде случаев — с депрессией сегмента ST, аритмия, брадикардия, снижение АД.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, спонтанные двигательные расстройства и судороги.
Прочие: прилив крови к лицу, чувство жара, временное нарушение остроты зрения, гипокалиемия, гиперкреатининемия.
У пациентов, получавших предшествующее лечение другими селективными антагонистами 5НТ3-рецепторов, сопровождавшееся реакциями повышенной чувствительности, при применении Зофрана также возможны реакции повышенной чувствительности.
Поскольку ондансетрон увеличивает время прохождения содержимого по толстой кишке, в случае применения Зофрана у пациентов с симптомами подострой кишечной непроходимости необходимо регулярное наблюдение.
Для профилактики и лечения тошноты и рвоты в послеоперационном периоде рекомендуется вводить Зофран парентерально.
Лингвальные таблетки Зофран содержат аспартам, поэтому их следует с осторожностью назначать пациентам с фенилкетонурией.
У пациентов пожилого возраста опыт применения Зофрана для профилактики и лечения тошноты и рвоты в послеоперационном периоде ограничен. Пациенты старше 65 лет, получающие химиотерапию, хорошо переносят Зофран; специальных изменений дозы, частоты приема или способа введения препарата не требуется.
У людей с медленным метаболизмом спартеина и дебризохина (отсутствием фермента CYP2D6) период полувыведения ондансертона не изменен. Следовательно, при повторном введении препарата таким пациентам его концентрации в плазме не будут отличаться от таковых в общей популяции. Поэтому таким пациентам коррекции суточной дозы или частоты приема онданстерона не требуется.
Пациентам с нарушением функции почек не требуется коррекции суточной дозы, частоты или способа введения Зофрана.
Ампулы с Зофраном не следует автоклавировать.
Использование в педиатрии
Не рекомендуется назначать детям препарат в форме суппозиториев.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Ондансетрон не оказывает седативного эффекта.
Нет данных о том, что ондансетрон индуцирует или ингибирует метаболизм других препаратов, часто назначаемых в комбинации с ним.
Ондансетрон метаболизируется несколькими ферментами системы цитохрома Р450 (CYP3A4, CYP2D6 и CYP1A2). Угнетение или снижение активности одного из ферментов обычно компенсируется другими, в связи с чем значимое снижение общего клиренса ондансетрона маловероятно. Тем не менее, требуется осторожность при совместном применении:
- с такими ферментативными индукторами Р450 (CYP2D6 и CYP1A2), как барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глютетимид, гризеофульвин, закись азота, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно и другие гидантоины), рифампицин, толбутамид;
- с такими ингибиторами ферментов Р450 (CYP2D6 и CYP1A2), как аллопуринол, макролидные антибиотики, антидепрессанты-ингибиторы МАО, хлорамфеникол, циметидин, пероральные контрацептивы, содержащие эстрогены, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота, вальпроат натрия, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хинидин, хинин, верапамил.
Специальные исследования показали, что ондансетрон не взаимодействует с алкоголем, темазепамом, фуросемидом, трамадолом и пропофолом (диприваном).
Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 30°С.
Зофран
Таблетки для розсмоктування
1 табл. містить ондансетрон 8 мг
10 шт.
Протиблювотний препарат, селективний антагоніст серотонінових 5НТ3-рецепторів. Механізм дії Зофрана пов'язаний з придушенням блювотного рефлексу шляхом блокади серотонінових 5НТ3-рецепторів на рівні нейронів як центральної, так і периферичної нервової системи. На цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і спричинених цитостатичною хіміо - та радіотерапією блювоти і нудоти, пов'язаних з підвищенням рівня серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних, які містять 5НТ3-рецептори волокон, викликає блювотний рефлекс.
- попередження і усунення нудоти і блювання, спричинених цитотоксичною хіміо - або радіотерапією;
- попередження і усунення нудоти та блювання в післяопераційному періоді (це значення не відноситься до супозиторіїв).
Підвищена чутливість до препарату Зофран.
Безпека застосування ондансетрону при вагітності не встановлена.
В експериментальних дослідженнях встановлено, що ондансетрон не має прямого або опосередкованого несприятливого дії на розвиток ембріона і плода, перебіг вагітності, а також на перинатальний та постнатальний розвиток. Однак, оскільки за результатами досліджень у тварин не завжди можна точно передбачити характер дії у людини, препарат не рекомендують застосовувати при вагітності.
При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Таблетка для розсмоктування поміщається на кінчик язика, після розчинення її проковтують.
Нудота і блювання при цитостатичної хіміотерапії або радіотерапії
Вибір режиму дозування визначається эметогенностью протипухлинної терапії.
Дорослі: добова доза, як правило, - 8-32 мг.
Рекомендуються такі режими:
- при помірній эметогенной хіміотерапії і радіотерапії рекомендована доза - 8 мг ондансетрону за 1-2 год до початку проведення основної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг внутрішньо через 12 год;
- при високоеметогенній хіміотерапії рекомендована доза - 24 мг ондансетрону одночасно з дексаметазоном у дозі 12 мг за 1-2 год до початку проведення хіміотерапії.
Для профілактики пізньої або тривалої блювоти, що виникає через 24 год, слід продовжити прийом Зофрана всередину в дозі 8 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.
Дітям Зофран зазвичай вводиться у вигляді розчину для ін'єкцій в дозі 5 мг/м2 одноразово, в/в, безпосередньо перед початком хіміотерапії, з наступним прийомом внутрішньо у дозі 4 мг через 12 год. Після закінчення курсу хіміотерапії необхідно продовжувати прийом Зофрана у дозі 4 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.
Нудота і блювання в післяопераційному періоді
Дорослим для запобігання нудоти і блювання в післяопераційному періоді рекомендується 16 мг Зофрана внутрішньо за 1 год до проведення наркозу.
Для усунення післяопераційної нудоти і блювоти застосовується розчин Зофрана для ін'єкцій.
Дітям для запобігання та усунення післяопераційної нудоти і блювоти Зофран призначається у вигляді в/в ін'єкції.
Пацієнти літнього віку. Зміни дозування не потрібно.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Не потрібно спеціальних змін дозування, частоти прийому або способу застосування.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Добова доза ондансетрону не має перевищувати 8 мг.
Пацієнти з повільним метаболізмом спартеина/дебризохина. Корекції добової дози або частоти прийому ондансетрону не потрібно.
Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.
З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запор або діарея, відчуття печіння в ділянці ануса і прямої кишки після введення супозиторія; іноді - безсимптомне минуще підвищення активності печінкових тестів.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у ряді випадків - з депресією сегмента ST, аритмія, брадикардія, зниження АТ.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади і судоми.
Інші: приплив крові до обличчя, відчуття жару, тимчасове порушення гостроти зору, гіпокаліємія, гіперкреатинемія.
У пацієнтів, які отримували попереднє лікування іншими селективними антагоністами 5НТ3-рецепторів, яке супроводжується реакціями підвищеної чутливості при застосуванні Зофрана також можливі реакції підвищеної чутливості.
Оскільки ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстій кишці, у разі застосування Зофрана у пацієнтів з симптомами підгострій кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження.
Для профілактики і лікування нудоти і блювання в післяопераційному періоді рекомендується вводити Зофран парентерально.
Лінгвальні таблетки Зофран містять аспартам, тому їх слід з обережністю призначати пацієнтам з фенілкетонурією.
У пацієнтів літнього віку досвід застосування Зофрана для профілактики і лікування нудоти і блювання в післяопераційному періоді обмежений. Пацієнти старше 65 років, які отримують хіміотерапію, добре переносять Зофран; спеціальних змін дози, частоти прийому або способу введення препарату не потрібно.
У людей з повільним метаболізмом спартеина і дебризохина (відсутністю ферменту CYP2D6) період напіввиведення ондансертона не змінений. Отже, при повторному введенні препарату таким пацієнтам його концентрації в плазмі не будуть відрізнятися від таких у загальній популяції. Тому таким пацієнтам корекції добової дози або частоти прийому онданстерона не потрібно.
Пацієнтам з порушенням функції нирок не потребує корекції добової дози, частоти або способу введення Зофрана.
Ампули із Зофраном не слід автоклавировать.
Використання в педіатрії
Не рекомендується призначати дітям препарат у формі супозиторіїв.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Ондансетрон не чинить седативного ефекту.
Немає даних про те, що ондансетрон індукує або інгібує метаболізм інших препаратів, часто призначаються в комбінації з них.
Ондансетрон метаболізується декількома ферментами системи цитохрому Р450 (CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2). Пригнічення або зменшення активності одного з ферментів зазвичай компенсується іншими, у зв'язку з чим значуще зниження загального кліренсу ондансетрону малоймовірно. Тим не менш, потрібна обережність при сумісному застосуванні:
- з такими ферментативними індукторами Р450 (CYP2D6 та CYP1A2), як барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимид, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (ймовірно та інші гідантоїни), рифампіцин, толбутамід;
- з такими інгібіторами ферментів Р450 (CYP2D6 та CYP1A2), як алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти, інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, пероральні контрацептиви, що містять естрогени, дилтіазем, дисульфірам, вальпроєва кислота, вальпроат натрію, еритроміцин, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл.
Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом і пропофолом (диприваном).
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30°С.