Купить Янумет таблетки 500 мг+50 мг, 56 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Янумет таблетки 500 мг+50 мг.
Janumet
Таблетки
Одна таблетка покрытая пленочной оболочкой содержит: Ситаглиптина фосфата моногидрат 50 мг, Метформина гидрохлорид 500 мг.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая 59,30 мг, повидон 48,23 мг, натрия стеарилфумарат 13,78 мг, натрия лаурилсульфат 3,445 мг.
Оболочка таблетки Опадрай II Розовый, 85 F 94203 (17,23 мг) содержит: поливиниловый спирт 47,800 %, титана диоксид (Е 171) 6,000 %, макрогол - 3350 23,500 %, тальк 22,590 %, железа оксид черный (Е 172) 0,005 %, железа оксид красный (Е 172) 0,105 %.
В блистере 14 таблеток. В пачке картонной 4 блистера.
Препарат Янумет представляет собой комбинацию-двух гипогликемических препаратов с взаимодополняющим (комплементарным) механизмом действия, предназначенную для улучшения контроля гликемии у больных сахарным диабетом 2 типа: ситаглиптина, ингибитора фермента дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), и метформина, представителя класса бигуанидов.
Ситаглиптин является активным при пероральном приеме, высоко селективным ингибитором ДПП-4, предназначенным для лечения сахарного диабета 2 типа. Фармакологические эффекты класса препаратов-ингибиторов ДПП-4 опосредованы активацией инкретинов. Ингибируя ДПП-4, ситаглиптин повышает концентрацию двух известных активных гормонов семейства инкретинов: глюкагоно-подобного пептида 1 (ГПП-1) и глюкозо-зависимого инсулинотропного полипептида (ГИП). Инкретины являются частью внутренней физиологической системы регуляции гомеостаза глюкозы. При нормальной или повышенной концентрации глюкозы крови ГПП-1 и ГИП способствуют увеличению синтеза и секреции инсулина бета-клетками поджелудочной железы. ГПП-1 также подавляет секрецию глюкагона альфа-клетками поджелудочной железы, снижая, т.о., синтез глюкозы в печени. Этот механизм действия отличается от механизма действия производных сульфонилмочевины, которые стимулируют высвобождение инсулина и при низких концентрациях глюкозы крови, что чревато развитием сульфонил-индуцированной гипогликемии не только у больных сахарным диабетом 2 типа, но и у здоровых лиц. Будучи высокоселективным и эффективным ингибитором фермента ДПП-4, ситаглиптин в терапевтических концентрациях не подавляет активности родственных ферментов ДПП-8 или ДПП-9. Ситаглиптин отличается по химической структуре и фармакологическому действию от аналогов ГПП-1, инсулина, производных сульфонилмочевины или меглитинидов, бигуанидов, агонистов гамма-рецепторов, активируемых пролифератором пероксисом (PPARy), ингибиторов альфа-гликозидазы и аналогов амилина.
Метформин является гипогликемическим препаратом, повышающим толерантность к глюкозе у больных сахарным диабетом 2 типа, снижая базальную и постпрандиальную концентрацию глюкозы в крови. Его фармакологические механизмы действия отличаются от механизмов действия пероральных гипогликемических препаратов других классов. Метформин снижает синтез глюкозы в печени, снижает всасывание глюкозы в кишечнике и повышает чувствительность к инсулину путем захвата и утилизации глюкозы
Янумет показан как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля гликемии у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля на фоне монотерапии метформином или ситаглиптином, или после неуспешного комбинированного лечения двумя препаратами. Янумет показан в комбинации с производными сульфонилмочевины (комбинация трех препаратов) как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля над гликемией у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля после лечения двумя из трех следующих препаратов: метформином, ситаглиптином или производными сульфонилмочевины. Янумет показан в комбинации с агонистами PPAR-? (например тиазолидиндионы) как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля над гликемией у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля после лечения двумя из трех следующих препаратов: метформином, ситаглиптином или агонистом PPAR-?. Янумет показан пациентам с сахарным диабетом II типа (комбинация трех препаратов) как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля над гликемией в комбинации с инсулином.
- повышенная чувствительность к ситаглиптина фосфату, метформина гидрохлориду или к любому другому компоненту препарата;
- острые состояния, которые могут влиять на функцию почек: дегидратация, тяжелые инфекции, шок;
- острые или хронические заболевания, которые могут приводить к гипоксии тканей, такие как сердечная или дыхательная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт - миокарда, шок;
- умеренные или тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина
- нарушение функции печени;
- острая алкогольная интоксикация, алкоголизм;
- период кормления грудью;
- сахарный диабет I типа;
- острый или хронический метаболический ацидоз, включая диабетический кетоацидоз (с комой или без);
- радиологические исследования (внутрисосудистое введение йодсодержащих контрастных веществ).
Не проводилось адекватно контролируемых исследований препарата Янумет или его компонентов у беременных, следовательно, данных о безопасности его применения у беременных женщин нет. Препарат Янумет, как и другие пероральные гипогликемические препараты, не рекомендован к применению во время беременности. Не проводилось экспериментальных исследований комбинированного препарата Янумет для оценки его влияния на репродуктивную функцию. Приводятся только имеющиеся данные из исследований ситаглиптина и метформина.
Режим дозирования препарата Янумет должен подбираться индивидуально, исходя из текущей терапии, эффективности и переносимости, но не превышая максимальную рекомендуемую суточную дозу ситаглиптина 100 мг. Препарат Янумет обычно назначают в режиме 2 раза в день во время еды, с постепенным увеличением дозы, с целью минимизации возможных побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), характерных для метформина. Начальная доза препарата Янумет зависит от текущей гипогликемической терапии.
Применение у пожилых Янумет: поскольку основным путем выведения ситаглиптина и метформина являются почки, и поскольку с возрастом выделительная функция почек снижается, меры предосторожности при назначении препарата Янумет нарастают пропорционально возрасту. Пожилым пациентам проводят тщательный подбор дозы и регулярный контроль функции почек.
Ситаглиптин и метформин
Одновременный прием многократных доз ситаглиптина (по 50 мг 2 раза в стуки) и метформина (по 1000 мг 2 раза в сутки) не сопровождался значимыми изменениями фармакокинетических параметров ситаглиптина или метформина у больных сахарным диабетом 2 типа.
Исследований межлекарственного влияния на фармакокинетические параметры препарата Янумет не проводили, однако проведено достаточное количество подобных исследований по каждому из компонентов препарата, ситаглиптину и метформину.
Ситаглиптин
В исследованиях по взаимодействию с другими лекарственными средствами, ситаглиптин не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: метформина, росиглитазона, глибенкламида, симвастатина, варфарина, пероральных контрацептивов. Основываясь на этих данных, ситаглиптин не ингибирует изоферменты CYP системы цитохрома CYP3A4,2С8 или 2С9. Данные in vitro свидетельствуют, что ситаглиптин также не подавляет изоферменты CYP2D6,1А2,2С19 и 2В6 и не индуцирует CYP3A4. По данным популяционного фармакокинетического анализа больных сахарным диабетом 2 типа сопутствующая терапия не оказывала клинически значимого влияния на фармакокинетику ситаглиптина. В исследовании оценивали ряд препаратов, наиболее часто используемых больными сахарным диабетом 2 типа, в том числе: гипохолестеринемические препараты (статины, фибраты, эзетимиб), антиагреганты (клопидогрел), гипотензивные препараты (ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангитензина II, бета-адреноблокаторы, блокаторы «медленных» кальциевых каналов, гидрохлоротиазид, анальгетики и нестероидные противовоспалительные препараты (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепрессанты (бупропион, флуоксетин, сертралин), антигистаминные (цетиризин), ингибиторы протонной помпы (омепразол, лансопразол) и препараты для лечения эректильной дисфункции (силденафил).
Отмечали увеличение AUC (11 %), а также средней С mах (18 %) дигоксина при совместном применении с ситаглиптином. Это увеличение не считается клинически значимым, однако при одновременном приеме дигоксина рекомендуется наблюдение за пациентом. Отмечали увеличение AUC и С mах ситаглиптина на 29 % и 68 %, соответственно, при совместном однократном пероральном приеме препарата ЯНУВИЯ в дозе 100 мг и циклоспорина (мощного ингибитора р-гликопротеина) в дозе 600 мг. Указанные изменения фармакокинетических параметров ситаглиптина не являются клинически значимыми.
Метформин
Глибурид - в исследовании межлекарственного взаимодействия однократных доз метформина и глибурида у больных сахарным диабетом 2 типа не наблюдали каких-либо изменений фармакокинетических и фармакодинамических параметров метформина. Изменения значений AUC и Стах глибурида были высоковариабельны. Недостаточная информация (однократный прием) и несоответствие плазменной концентрации глибурида наблюдаемым фармакодинамическим эффектам ставят под вопрос клиническую значимость этого взаимодействия.
Фуросемид - в исследовании межлекарственного взаимодействия однократных доз метформина и фуросемида у здоровых добровольцев наблюдали изменение фармакокинетических параметров обоих препаратов. Фуросемид увеличивал значение концентрации С mах метформина в плазме и цельной крови на 22 %, значение AUC метформина в цельной крови на 15 %, не изменяя при этом почечный клиренс препарата. Значения С mах и AUC фуросемида, в свою очередь, снизились на 31 % и 12 %, соответственно, а период полувыведения снизился на 32 %, без существенных изменений почечного клиренса фуросемида. Информации о межлекарственном взаимодействии двух препаратов при длительном совместном применении нет.
Нифедипин - при исследовании межлекарственного взаимодействия нифедипина и метформина после однократного приема препаратов здоровыми добровольцами выявили увеличение плазменных С mах и AUC метформина на 20 % и 9 %, соответственно, а также увеличение количества выделяемого почками метформина. Т mах и период полувыведения метформина не изменились. В основе - увеличение абсорбции метформина в присутствии нифедипина. Влияние метформина на фармакокинетику нифедипина минимально.
Катионные препараты - катионные препараты (т.е. амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, триметоприм или ванкомицин), выделяемые путем канальцевой секреции, теоретически могут вступить во взаимодействие с метформином, конкурируя за совместно используемую почечную канальцевую транспортную систему. Подобную конкуренцию наблюдали при одновременном приеме метформина и циметидина здоровыми добровольцами в исследованиях однократных и многократных доз, с 60 % увеличением концентрации С mах метформина в плазме и цельной крови и 40 % увеличением значения AUC метформина в плазме и цельной крови. В исследовании однократных доз период полувыведения метформина не изменялся. Метформин не влиял на фармакокинетику циметидина. И хотя указанные межлекарственные взаимодействия имеют, в основном, теоретическое значение (за исключением циметидина), рекомендуется тщательное наблюдение за пациентом и коррекция дозы препарата Янумет и/или вышеуказанных катионных препаратов, экскретируемых проксимальными отделами почечных канальцев, в случаях их одновременного приема.
Некоторые препараты обладают гипергликемическим потенциалом и могут вмешаться в налаженный контроль над гликемией. К ним относятся тиазидные и другие диуретики, глюкокортикостероиды, фенотиазины, препараты щитовидной железы, эстрогены, пероральные контрацептивы, фенитоин , никотиновая кислота , симпатомиметики, блокаторы «медленных» кальциевых каналов и изониазид . При назначении перечисленных препаратов пациенту, получающему препарат Янумет, рекомендуется тщательное наблюдение за параметрами гликемического контроля. При одновременном приеме здоровыми добровольцами метформина и пропранолола или метформина и ибупрофена не наблюдали изменения фармакокинетических параметров этих препаратов.
Лишь незначительная пропорция метформина связывается с белками плазмы, следовательно, межлекарственные взаимодействия метформина с препаратами, активно связывающимися с белками плазмы (салицилатами, сульфаниламидами, хлорамфениколом и пробенецидом), маловероятны, в отличие от производных сульфонилмочевины, которые так же активно связываются с белками плазмы.
Ситаглиптин: у здоровых добровольцев разовые дозы до 800 мг, как правило, переносились хорошо. При применении в клиническом исследовании дозы 800 мг выявлено незначительное удлинение интервала Q—Tc, который не рассматривался как клинически значимый. Нет опыта применения препарата в дозах, превышающих 800 мг. В исследованиях не отмечено побочных реакций, связанных с дозой препарата, при применении 600 мг/сут в течение 10 дней и 400 мг в течение 28 дней. Ситаглиптин слабо диализируется: по данным клинических исследований, в течение 3—4-часового сеанса гемодиализа выводилось только 13,5% дозы. В случае клинической необходимости назначают пролонгированный гемодиализ. Данных об эффективности перитонеального диализа ситаглиптина нет. Метформин: отмечены случаи передозировки метформина, включая прием в количествах, превышающих 50 г. Гипогликемию выявляли примерно в 10% всех случаев передозировки, однако причинная связь с передозировкой метформина установлена не была. О развитии лактацидоза сообщалось примерно в 32% всех случаев передозировки метформина. Необходимо экстренное проведение гемодиализа (метформин диализируется со скоростью до 170 мл/мин в условиях хорошей гемодинамики) для ускоренного выведения избытка метформина при подозрении на его передозировку. В случае передозировки препарата Янумет необходимо начать стандартные поддерживающие мероприятия: удаление из ЖКТ остатка препарата, который еще не абсорбировался, контроль показателей жизнедеятельности, включая ЭКГ, гемодиализ, а также назначение поддерживающей терапии при необходимости.
Хранить при температуре не выше 25 °С.
2 года
Янумет таблетки по 500 мг, 50 мг.
Janumet
Таблетки
Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: Ситаглиптина фосфату креатину 50 мг, Метформіну гідрохлорид 500 мг.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59,30 мг, повідон 48,23 мг, натрію стеарилфумарат 13,78 мг, натрію лаурилсульфат 3,445 мг.
Оболонка таблетки Опадрай II Рожевий, 85 F 94203 (17,23 мг) містить: полівініловий спирт 47,800 %, титану діоксид (Е 171) 6,000 %, макрогол - 3350 23,500 %, тальк 22,590 %, заліза оксид чорний (Е 172) 0,005 %, заліза оксид червоний (Е 172) 0,105 %.
14 таблеток у блістері. У пачці картонній 4 блістери.
Препарат Янумет являє собою комбінацію двох гіпоглікемічних препаратів з взаємодоповнюючим (комплементарним) механізмом дії, призначену для поліпшення контролю глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу: ситаглиптина, інгібітору ферменту дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), та метформіну, представника класу бигуанидов.
Ситаглиптин є активним при пероральному прийомі, високо селективним інгібітором ДПП-4, призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Фармакологічні ефекти класу препаратів-інгібіторів ДПП-4 опосередковані активацією инкретинов. Інгібуючи ДПП-4, ситаглиптин підвищує концентрацію двох відомих активних гормонів сімейства инкретинов: глюкагоно-подібний пептид 1 (ГПП-1) і глюкозо-залежного инсулинотропного поліпептиду (ГІП). Инкретины є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози крові ГПП-1 і ГІП сприяють збільшенню синтезу і секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. ГПП-1 також пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози, знижуючи, т. о., синтез глюкози в печінці. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну і при низьких концентраціях глюкози крові, що загрожує розвитком сульфоніл-індукованої гіпоглікемії не тільки у хворих на цукровий діабет 2 типу, але і у здорових осіб. Будучи високоселективним і ефективним інгібітором ферменту ДПП-4, ситаглиптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності споріднених ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситаглиптин відрізняється за хімічною структурою й фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглитинидов, бигуанидов, агоністів гамма-рецепторів, які активуються пролифератором пероксисом (PPARy), інгібіторів альфа-глікозідази і аналогів амилина.
Метформін є гіпоглікемічним препаратом, підвищує толерантність до глюкози у хворих на цукровий діабет 2 типу, знижуючи базальну і постпрандиальную концентрацію глюкози в крові. Його фармакологічні механізми дії відрізняються від механізмів дії пероральних гіпоглікемічних препаратів інших класів. Метформін знижує синтез глюкози в печінці, знижує всмоктування глюкози в кишечнику і підвищує чутливість до інсуліну шляхом захоплення та утилізації глюкози
Янумет показаний як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю на тлі монотерапії метформіном або ситаглиптином, або після неуспішного комбінованого лікування двома препаратами. Янумет показаний у комбінації з похідними сульфонілсечовини (комбінація трьох препаратів) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або похідними сульфонілсечовини. Янумет показаний у комбінації з агоністами PPAR-? (наприклад тіазолідиндіони) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або агоністом PPAR-?. Янумет показаний пацієнтам із цукровим діабетом II типу (комбінація трьох препаратів) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у комбінації з інсуліном.
- підвищена чутливість до ситаглиптина фосфату, метформіну гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента препарату;
- гострі стани, які можуть впливати на функцію нирок: дегідратація, тяжкі інфекції, шок;
- гострі або хронічні захворювання, які можуть призводити до гіпоксії тканин, такі як серцева або дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт - міокарда, шок;
- помірні або тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну
- порушення функції печінки;
- гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм;
- період годування груддю;
- цукровий діабет I типу;
- гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз (з комою або без);
- радіологічні дослідження (внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин).
Не проводилося адекватно контрольованих досліджень препарату Янумет або його компонентів у вагітних, отже, даних про безпеку його застосування у вагітних жінок немає. Препарат Янумет, як і інші пероральні гіпоглікемічні препарати, не рекомендований до застосування під час вагітності. Не проводилося експериментальних досліджень комбінованого препарату Янумет для оцінки його впливу на репродуктивну функцію. Наводяться тільки наявні дані з досліджень ситаглиптина і метформіну.
Режим дозування препарату Янумет повинен підбиратися індивідуально, виходячи з поточної терапії, ефективності і переносимості, але не перевищуючи максимальну рекомендовану добову дозу ситаглиптина 100 мг. Препарат Янумет зазвичай призначають у режимі 2 рази на день під час їжі, з поступовим збільшенням дози, з метою мінімізації можливих побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), характерних для метформіну. Початкова доза препарату Янумет залежить від поточної гіпоглікемічної терапії.
Застосування у літніх Янумет: оскільки основним шляхом виведення ситаглиптина і метформіну є нирки, і оскільки з віком видільна функція нирок знижується, заходів обережності при призначенні препарату Янумет зростають пропорційно віку. Літнім пацієнтам проводять ретельний добір дози та регулярний контроль функції нирок.
Ситаглиптин і метформін
Одночасний прийом багаторазових доз ситаглиптина (по 50 мг 2 рази на добу) та метформіну (по 1000 мг 2 рази на добу) не супроводжувалось суттєвими змінами фармакокінетичних параметрів ситаглиптина або метформіну у хворих на цукровий діабет 2 типу.
Досліджень межлекарственного впливу на фармакокінетичні параметри препарату Янумет не проводили, однак проведено достатню кількість подібних досліджень по кожному з компонентів препарату, ситаглиптину і метформіну.
Ситаглиптин
У дослідженнях взаємодії з іншими лікарськими засобами, ситаглиптин не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: метформіну, росиглитазона, глібенкламіду, симвастатину, варфарину, пероральних контрацептивів. Грунтуючись на цих даних, ситаглиптин не інгібує ізоферменти CYP системи цитохрому CYP3A4,2С8 або 2С9. Дані in vitro свідчать, що ситаглиптин також не пригнічує ізоферменти CYP2D6,1А2,2С19 і 2В6 і не індукує CYP3A4. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу хворих на цукровий діабет 2 типу супутня терапія не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику ситаглиптина. У дослідженні оцінювали ряд препаратів, найбільш часто використовуваних хворими на цукровий діабет 2 типу, у тому числі: гіпохолестеринемічні препарати (статини, фібрати, езетіміб), антиагреганти (клопідогрел), гіпотензивні препарати (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангитензина II, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідрохлоротіазид, анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепресанти (бупропіон, флуоксетин, сертралін), антигістамінні (цетиризин), інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол) і препарати для лікування еректильної дисфункції (силденафіл).
Відзначали збільшення AUC (11 %), а також середньої З мах (18 %) дигоксину при одночасному застосуванні з ситаглиптином. Це збільшення не вважається клінічно значущим, однак при одночасному прийомі дигоксину рекомендується спостереження за пацієнтом. Відзначали збільшення AUC і З мах ситаглиптина на 29 % і 68 %, відповідно, при спільному одноразовому пероральному прийомі препарату ЯНУВИЯ в дозі 100 мг та циклоспорину (потужного інгібітора р-глікопротеїну) в дозі 600 мг. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів ситаглиптина не є клінічно значущими.
Метформін
Глібурид - у дослідженні межлекарственного взаємодії однократних доз метформіну і глибурида у хворих на цукровий діабет 2 типу не спостерігали будь-яких змін фармакокінетичних і фармакодинамічних параметрів метформіну. Зміни значень AUC і Стах глибурида були высоковариабельны. Недостатня інформація (одноразовий прийом) і невідповідність плазмової концентрації глибурида спостережуваним фармакодинамічним ефектів ставлять під питання клінічну значущість цієї взаємодії.
Фуросемід - у дослідженні межлекарственного взаємодії однократних доз метформіну та фуросеміду у здорових добровольців спостерігали зміна фармакокінетичних параметрів обох препаратів. Фуросемід збільшував значення концентрації З мах метформіну в плазмі та цільній крові на 22 %, значення AUC метформіну в цільній крові на 15 %, не змінюючи при цьому нирковий кліренс препарату. Значення З мах і AUC фуросеміду, в свою чергу, знизилися на 31 % і 12 %, відповідно, а період напіввиведення знизився на 32 %, без суттєвих змін ниркового кліренсу фуросеміду. Інформації про межлекарственном взаємодії двох препаратів при тривалому спільному застосуванні немає.
Ніфедипін - при дослідженні межлекарственного взаємодії ніфедипіну та метформіну після одноразового прийому препаратів здоровими добровольцями виявили збільшення плазмових З мах і AUC метформіну на 20 % та 9% відповідно, а також збільшення кількості виділяється нирками метформіну. Т мах і період напіввиведення метформіну не змінилися. В основі - збільшення абсорбції метформіну в присутності ніфедипіну. Вплив метформіну на фармакокінетику ніфедипіну мінімально.
Катіонні препарати - катіонні препарати (тобто амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм або ванкоміцин), що виділяються шляхом канальцевої секреції, теоретично можуть вступити у взаємодію з метформіном, конкуруючи за спільно використовувану ниркову канальцеву транспортну систему. Подібну конкуренцію спостерігали при одночасному прийомі метформіну та циметидину здоровими добровольцями в дослідженнях одноразових та багаторазових доз, з 60 % збільшенням концентрації З мах метформіну в плазмі та цільній крові і 40 % збільшенням значення AUC метформіну в плазмі та цільній крові. У дослідженні однократних доз період напіввиведення метформіну не змінювався. Метформін не впливав на фармакокінетику циметидину. І хоча зазначені межлекарственные взаємодії мають, в основному, теоретичне значення (за винятком циметидину), рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом і корекція дози препарату Янумет та/або вищезазначених катіонних препаратів, экскретируемых проксимальними відділами ниркових канальців, у випадках їх одночасного застосування.
Деякі препарати мають гипергликемическим потенціалом і можуть втрутитися в налагоджений контроль над гликемией. До них відносяться тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн , нікотинова кислота , симпатоміметики, блокатори «повільних» кальцієвих каналів та ізоніазид . При призначенні перерахованих препаратів пацієнту, який отримує препарат Янумет, рекомендується ретельне спостереження за параметрами глікемічного контролю. При одночасному прийомі здоровими добровольцями метформіну та пропранололу або метформіну та ібупрофену не спостерігали зміни фармакокінетичних параметрів цих препаратів.
Лише незначна пропорція метформіну зв'язується з білками плазми, отже, межлекарственные взаємодії метформіну з препаратами, які активно зв'язуються з білками плазми (саліцилатами, сульфаніламідами, хлорамфеніколом і пробенецидом), малоймовірні, на відміну від похідних сульфонілсечовини, які так само активно зв'язуються з білками плазми.
Ситаглиптин: у здорових добровольців разові дози до 800 мг, як правило, добре переносилися. При застосуванні у клінічному дослідженні дози 800 мг виявлено незначне подовження інтервалу Q-Tc, який не розглядалось як клінічно значуще. Немає досвіду застосування препарату у дозах, що перевищують 800 мг. У дослідженнях не відмічено побічних реакцій, пов'язаних з дозою препарату, при застосуванні 600 мг/добу протягом 10 днів і 400 мг протягом 28 днів. Ситаглиптин слабо диализируется: за даними клінічних досліджень, протягом 3-4-годинного сеансу гемодіалізу виводилося тільки 13,5% дози. У разі клінічної необхідності призначають пролонгований гемодіаліз. Даних про ефективність перитонеального діалізу ситаглиптина немає. Метформін: відзначені випадки передозування метформіну, включаючи прийом в кількостях, що перевищують 50 р. Гіпоглікемію виявляли приблизно в 10% всіх випадків передозування, однак причинний зв'язок з передозуванням метформіну встановлена не була. Про розвиток лактацидоза повідомлялося приблизно у 32% всіх випадків передозування метформіну. Необхідно екстрене проведення гемодіалізу (метформін диализируется зі швидкістю до 170 мл/хв в умовах гарної гемодинаміки) для прискореного виведення надлишку метформіну при підозрі на його передозування. У разі передозування препарату Янумет необхідно розпочати стандартні підтримуючі заходи: видалення з ШКТ залишку препарату, який ще не абсорбировался, контроль показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, гемодіаліз, а також призначення підтримуючої терапії при необхідності.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
2 роки