Купить Верошпирон таблетки 25 мг, 20 шт.

Верошпирон

Таблетки.

1 таблетка содержит:

Активное вещество: спиронолактон - 25 мг.

Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный - 1,2 мг, магния стеарат - 2 мг, тальк - 5,8 мг, крахмал кукурузный - 70 мг, лактозы моногидрат - 146 мг.

20 шт. по 25 мг.

Калийсберегающий диуретик, конкурентный антагонист альдостерона пролонгированного действия (минералокортикоидный гормон коры надпочечников).

В дистальных отделах нефрона спиронолактон препятствует задержке альдостероном натрия и воды и подавляет калийвыводящий эффект альдостерона, снижает синтез пермеаз в альдостеронзависимом участке собирательных трубочек и дистальных канальцев. Связываясь с рецепторами альдостерона, увеличивает экскрецию ионов натрия, хлора и воды с мочой, уменьшает выведение ионов калия и мочевины, снижает кислотность мочи.

Гипотензивный эффект обусловлен диуретическим эффектом. Диуретический эффект проявляется на 2-5 день лечения.

Эссенциальная гипертензия (в составе комбинированной терапии). Отечный синдром при хронической сердечной недостаточности (может применяться в виде монотерапии и в комбинации со стандартной терапией). Состояния, при которых может обнаруживаться вторичный гиперальдостеронизм, в т.ч. цирроз печени, сопровождающийся асцитом и/или отеками, нефротический синдром и другие состояния, сопровождающиеся отеками. Гипокалиемия/гипомагниемия (в качестве вспомогательного средства для ее профилактики во время лечения диуретиками и при невозможности применения других способов коррекции уровня калия). Первичный гиперальдостеронизм (синдром Конна) - для короткого предоперационного курса лечения. Для установления диагноза первичного гиперальдостеронизма. Болезнь Аддисона. Гиперкалиемия. Гипонатриемия. Почечная недостаточность тяжелой степени (КК менее 10 мл/мин). Анурия. Непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром нарушения всасывания глюкозы/галактозы. Беременность. Период лактации (грудное вскармливание). Детский возраст до 3 лет. Повышенная чувствительность к компонентам препарата.

С осторожностью: следует назначать препарат при гиперкальциемии, метаболическом ацидозе, AV-блокаде (гиперкалиемия способствует ее усилению), сахарном диабете (при подтвержденной или предполагаемой хронической почечной недостаточности), диабетической нефропатии, хирургических вмешательствах, приеме лекарственных средств, вызывающих гинекомастию, проведении местной и общей анестезии, нарушениях менструального цикла, увеличении молочных желез, печеночной недостаточности, циррозе печени, а также пациентам пожилого возраста.

Применение Верошпирона противопоказано при беременности и в период лактации.

При необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.

При эссенциальной гипертензии суточная доза для взрослых обычно составляет 50-100 мг однократно и может быть увеличена до 200 мг, при этом увеличивать дозу следует постепенно, 1 раз в 2 недели. Чтобы добиться адекватного ответа на терапию, препарат необходимо принимать не менее 2 недель. При необходимости проводят коррекцию дозы.

При идиопатическом гиперальдостеронизме препарат назначают в дозе 100-400 мг/сут.

При выраженном гиперальдостеронизме и гипокалиемии суточная доза составляет 300 мг (максимально 400 мг) за 2-3 приема, при улучшении состояния дозу постепенно снижают до 25 мг/сут.

При гипокалиемии и/или гипомагниемии, вызванных терапией диуретиками, Верошпирон назначают в дозе 25-100 мг/сут, однократно или в несколько приемов. Максимальная суточная доза составляет 400 мг, если пероральные препараты калия или другие методы восполнения его дефицита неэффективны.

При диагностике и лечении первичного гиперальдостеронизма в качестве диагностического средства при коротком диагностическом тесте Верошпирон назначают в течение 4 дней по 400 мг/сут, распределив суточную дозу на несколько приемов в день. При увеличении концентрации калия в крови во время приема препарата и снижении после отмены его можно предполагать наличие первичного гиперальдостеронизма. При длительном диагностическом тесте препарат назначают в той же дозе в течение 3-4 недель. При достижении коррекции гипокалиемии и артериальной гипертензии можно предполагать наличие первичного гиперальдостеронизма.

После того как диагноз гиперальдостеронизма установлен с помощью более точных диагностических методов, в качестве короткого курса предоперационной терапии первичного гиперальдостеронизма Верошпирон следует принимать в суточной дозе 100-400 мг, разделив ее на 1-4 приема в течение всего периода подготовки к хирургической операции. Если операция не показана, то Верошпирон применяется для проведения длительной поддерживающей терапии, при этом используется наименьшая эффективная доза, которая подбирается индивидуально для каждого пациента.

При лечении отеков на фоне нефротического синдрома суточная доза для взрослых обычно составляет 100-200 мг. Не выявлено влияния спиронолактона на основной патологический процесс, и потому применение данного препарата рекомендуется только в тех случаях, когда другие виды терапии оказываются неэффективны.

При отечном синдроме на фоне хронической сердечной недостаточности препарат назначают ежедневно в течение 5 дней по 100-200 мг/сут в 2-3 приема, в комбинации с "петлевым" или тиазидным диуретиком. В зависимости от эффекта суточную дозу уменьшают до 25 мг. Поддерживающая доза подбирается индивидуально. Максимальная суточная доза составляет 200 мг.

При отеках на фоне цирроза печени суточная доза Верошпирона для взрослых обычно составляет 100 мг, если соотношение ионов натрия и калия (Na+/K+) в моче превышает 1,0. Если соотношение меньше 1,0, то суточная доза обычно равна 200-400 мг. Поддерживающую дозу подбирают индивидуально.

При отеках у детей начальная доза составляет 1-3,3 мг/кг массы тела или 30-90 мг/м2/сут в 1-4 приема. Через 5 дней проводят коррекцию дозы и при необходимости ее увеличивают в 3 раза по сравнению с первоначальной.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, изъязвления и кровотечения из ЖКТ, гастрит, кишечная колика, боль в животе, запор, нарушение функции печени.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: атаксия, заторможенность, головокружение, головная боль, сонливость, летаргия, спутанность сознания.

Со стороны системы органов кроветворения: агранулоцитоз, тромбоцитопения, мегалобластоз.

Со стороны обмена веществ: гиперурикемия, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины, гиперкалиемия, гипонатриемия, метаболический гиперхлоремический ацидоз или алкалоз.

Со стороны эндокринной системы: огрубение голоса, у мужчин - гинекомастия (вероятность развития зависит от дозы, длительности лечения и обычно носит обратимый характер и после отмены Верошпирона исчезает, лишь в редких случаях грудная железа остается несколько увеличенной), снижение потенции и эрекции; у женщин - нарушения менструального цикла, дисменорея, аменорея, метроррагия в климактерическом периоде, гирсутизм, боли в области молочных желез, карцинома молочной железы (наличие связи с приемом препарата не установлено).

Аллергические реакции: крапивница; редко - макуло-папулезная и эритематозная сыпь, лекарственная лихорадка, зуд.

Дерматологические реакции: алопеция, гипертрихоз.

Со стороны мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность.

Со стороны костно-мышечной системы: мышечный спазм, судороги икроножных мышц.

При применении Верошпирона возможно временное повышение уровня азота мочевины в сыворотке крови, особенно при сниженной функции почек и гиперкалиемии. Также возможно развитие обратимого гиперхлоремического метаболического ацидоза.

При назначении Верошпирона пациентам с нарушениями функции почек и печени, пациентам пожилого возраста необходим регулярный контроль электролитов сыворотки крови и функции почек.

Прием Верошпирона затрудняет определение концентрации дигоксина, кортизола и адреналина в крови.

Несмотря на отсутствие прямого воздействия на углеводный обмен, наличие сахарного диабета, особенно с диабетической нефропатией, требует особой осторожности при назначении Верошпирона из-за возможности развития гиперкалиемии.

При лечении НПВС на фоне приема Верошпирона следует контролировать функцию почек и уровень электролитов крови.

Во время лечения Верошпироном следует избегать употребления пищи, богатой калием.

Во время лечения употребление алкоголя противопоказано.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

В начальном периоде лечения запрещается управлять автомобилем и заниматься видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Длительность ограничений устанавливается в индивидуальном порядке.

Верошпирон снижает эффект антикоагулянтов, непрямых антикоагулянтов (гепарина, производных кумарина, индандиона) и токсичность сердечных гликозидов (т.к. нормализация уровня калия в крови препятствует развитию токсичности).

Усиливает метаболизм феназола.

Снижает чувствительность сосудов к норэпинефрину (требует соблюдения осторожности при проведении анестезии).

Увеличивает T1/2 дигоксина, поэтому возможна интоксикация дигоксином.

Усиливает токсическое действие лития из-за снижения его клиренса.

Ускоряет метаболизм и выведение карбеноксолона.

Карбеноксолон способствует задержке натрия спиронолактоном.

ГКС и диуретики (производные бензотиазина, фуросемид, этакриновая кислота) усиливают и ускоряют диуретический и натрийуретический эффекты.

Усиливает действие диуретических и гипотензивных лекарственных средств.

ГКС усиливают диуретический и натриурический эффект при гипоальбуминемии и/или гипонатриемии.

Возрастает риск развития гиперкалиемии при приеме Верошпирона с препаратами калия, калиевыми добавками и калийсберегающими диуретиками, ингибиторами АПФ (ацидоз), антагонистами ангиотензина II, блокаторами альдостерона, индометацином, циклоспорином.

Салицилаты, индометацин снижают диуретический эффект.

Хлорид аммония, колестирамин способствуют развитию гиперкалиемического метаболического ацидоза.

Флудрокортизон вызывает парадоксальное усиление канальцевой секреции калия.

Снижает эффект митотана.

Усиливает эффект трипторелина, бусерелина, гонадорелина.

Симптомы: тошнота, рвота, головокружение, снижение АД, диарея, кожная сыпь, гиперкалиемия (парестезии, мышечная слабость, аритмии), гипонатриемия (сухость во рту, жажда, сонливость), гиперкальциемия, дегидратация, увеличение концентрации мочевины.

Лечение: промывание желудка, симптоматическое лечение дегидратации и артериальной гипотензии. При гиперкалиемии необходимо нормализовать водно-электролитный обмен с помощью калийвыводящих диуретиков, быстрого парентерального введения раствора декстрозы (5-20% растворы) с инсулином из расчета 0,25-0,5 ЕД на 1 г декстрозы; при необходимости возможно повторное введение декстрозы. В тяжелых случаях проводят гемодиализ.

Хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°С.

5 лет.

Верошпірон

Таблетки.

1 таблетка містить:

Активна речовина: спіронолактон - 25 мг.

Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 1,2 мг, магнію стеарат - 2 мг, тальк - 5,8 мг, крохмаль кукурудзяний - 70 мг, лактози моногідрат - 146 мг.

20 шт. по 25 мг.

Калийсберегающий діуретик, конкурентний антагоніст альдостерону пролонгованої дії (минералокортикоидный гормон кори надниркових залоз).

У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію і води і пригнічує калийвыводящий ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостеронзависимом ділянці збірних трубочок і дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору і води з сечею, зменшує виведення іонів калію і сечовини, знижує кислотність сечі.

Гіпотензивний ефект обумовлений діуретичним ефектом. Діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.

Есенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії). Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися у вигляді монотерапії і в комбінації зі стандартною терапією). Стани, при яких може виявлятися вторинний гіперальдостеронізм, в т. ч. цироз печінки, що супроводжується асцитом та/чи набряками, нефротичний синдром і інші стани, що супроводжуються набряками. Гіпокаліємія/гіпомагніємія (в якості допоміжного засобу для її профілактики під час лікування діуретиками і при неможливості застосування інших засобів корекції рівня калію). Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) - для короткого передопераційного курсу лікування. Для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму. Хвороба Аддісона. Гіперкаліємія. Гіпонатріємія. Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 10 мл/хв). Анурія. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром порушення всмоктування глюкози/галактози. Вагітність. Період лактації (грудне вигодовування). Дитячий вік до 3 років. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю: слід призначати препарат при гіперкальціємії, метаболічному ацидозі, AV-блокаді (гіперкаліємія сприяє посиленню), цукровому діабеті (при підтвердженої або передбачуваної хронічної ниркової недостатності), діабетичної нефропатії, хірургічних втручаннях, прийомі лікарських засобів, що викликають гінекомастію, проведенні місцевої та загальної анестезії, порушення менструального циклу, збільшення молочних залоз, печінкової недостатності, цирозі печінки, а також пацієнтам літнього віку.

Застосування Верошпірону протипоказано при вагітності та в період лактації.

При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

При есенціальній гіпертензії добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз в 2 тижні. Щоб домогтися адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше 2 тижнів. При необхідності проводять корекцію дози.

При ідіопатичному гіперальдостеронізмі препарат призначають у дозі 100-400 мг/добу.

При вираженому гіперальдостеронізмі і гіпокаліємії добова доза становить 300 мг (максимально 400 мг) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг/добу.

При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, викликаних терапією діуретиками, Верошпірон призначають в дозі 25-100 мг/добу, одноразово або в декілька прийомів. Максимальна добова доза становить 400 мг, якщо пероральні препарати калію або інші методи поповнення його дефіциту неефективні.

При діагностиці і лікуванні первинного гіперальдостеронізму в якості діагностичного засобу при короткому діагностичному тесті Верошпірон призначають протягом 4 днів по 400 мг/добу, розподіливши добову дозу на декілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниження після скасування його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті препарат призначають у тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму.

Після того як діагноз гіперальдостеронізму встановлений з допомогою більш точних діагностичних методів, в якості короткого курсу передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Верошпірон слід приймати в добовій дозі 100-400 мг, розділивши її на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то Верошпірон застосовується для проведення тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта.

При лікуванні набряків на тлі нефротичного синдрому добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, і тому застосування даного препарату рекомендується лише у тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними.

При набряковому синдромі на тлі хронічної серцевої недостатності препарат призначають щодня протягом 5 днів по 100-200 мг/добу в 2-3 прийоми, в комбінації з "петлевим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна добова доза становить 200 мг.

При набряках на фоні цирозу печінки добова доза Верошпірону для дорослих зазвичай становить 100 мг, якщо співвідношення іонів натрію і калію (Na /K ) в сечі перевищує 1,0. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза зазвичай дорівнює 200-400 мг. Підтримуючу дозу підбирають індивідуально.

При набряках у дітей початкова доза становить 1-3,3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/добу у 1-4 прийоми. Через 5 днів проводять корекцію дози і за необхідності її збільшують в 3 рази в порівнянні з початковою.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, гастрит, кишкова коліка, біль у животі, запор, порушення функції печінки.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості.

З боку системи органів кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз.

З боку обміну речовин: гіперурикемія, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз або алкалоз.

З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер після відміни Верошпірону зникає, лише в рідкісних випадках грудна залоза залишається дещо збільшеної), зниження потенції і ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, болі в області молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено).

Алергічні реакції: кропив'янка; рідко - макуло-папульозний та еритематозні висипання, медикаментозна гарячка, свербіж.

Дерматологічні реакції: алопеція, гіпертрихоз.

З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність.

З боку кістково-м'язової системи: м'язовий спазм, судоми литкових м'язів.

При застосуванні Верошпірону можливо тимчасове підвищення рівня азоту сечовини в сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок і гіперкаліємії. Також можливий розвиток оборотного гіперхлоремічного метаболічного ацидозу.

При призначенні Верошпірону пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки, пацієнтам літнього віку необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок.

Прийом Верошпірону ускладнює визначення концентрації дигоксину, кортизолу й адреналіну у крові.

Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, вимагає особливої обережності при призначенні Верошпірону через можливість розвитку гіперкаліємії.

При лікуванні НПЗЗ на тлі прийому Верошпірону слід контролювати функцію нирок і рівень електролітів крові.

Під час лікування Верошпироном слід уникати вживання їжі, багатої калієм.

Під час лікування вживання алкоголю протипоказане.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами

У початковому періоді лікування забороняється керувати автомобілем і займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється в індивідуальному порядку.

Верошпірон знижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) і токсичність серцевих глікозидів (т. к. нормалізація рівня калію в крові перешкоджає розвитку токсичності).

Підсилює метаболізм феназола.

Знижує чутливість судин до норэпинефрину (вимагає дотримання обережності при проведенні анестезії).

Збільшує T1/2 дигоксину, тому можлива інтоксикація дигоксином.

Підсилює токсичну дію літію через зниження його кліренсу.

Прискорює метаболізм і виведення карбеноксолону.

Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном.

ГКС і діуретики (похідні бензотиазина, фуросемід, етакринова кислота) посилюють і прискорюють діуретичний і натрийуретический ефекти.

Підсилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів.

ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ посилюють діуретичний і натриурический ефект при гіпоальбумінемії і/або гіпонатріємії.

Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі Верошпірону з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацином, циклоспорином.

Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект.

Хлорид амонію, колестирамін сприяють розвитку гиперкалиемического метаболічного ацидозу.

Флудрокортизон викликає парадоксальне посилення канальцевої секреції калію.

Знижує ефект митотана.

Посилює ефект трипторелина, бусерелина, гонадорелина.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, зниження артеріального тиску, діарея, шкірний висип, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість), гіперкальціємія, дегідратація, підвищення концентрації сечовини.

Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації і артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний обмін з допомогою калийвыводящих діуретиків, швидкого парентерального введення розчину декстрози (5-20% розчини) з інсуліном з розрахунку 0,25-0,5 ОД на 1 г декстрози; при необхідності можливе повторне введення декстрози. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

5 років.