Купить Вазапростан ампулы 20 мкг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
ВАЗАПРОСТАН
Лиофилизат для приготовления инфузионного раствора
1 ампула содержит алпростадил (в форме альфа-циклодекстрина) 20 мкг;
вспомогательные вещества: лактоза; альфадекс
10 шт.
Сосудорасширяющее, антиагрегационное.
Вазапростан - препарат простагландина Е1. Улучшает микроциркуляцию и периферическое кровообращение.
Снижает тонус артериол и посткапиллярных сфинктеров, снижает ОПСС без изменения АД, увеличивает коронарный кровоток и фракцию выброса левого желудочка.
Улучшает реологические свойства крови путем снижения адгезии и агрегации тромбоцитов, снижения агрегации и улучшения деформируемости эритроцитов, повышения фибринолитической активности и снижения вязкости крови.
Оказывает влияние на метаболизм, повышает утилизацию глюкозы и кислорода, ингибирует высвобождение свободных радикалов и лизосомальных ферментов из гранулоцитов и макрофагов, стимулирует синтез протеинов, оказывает благоприятное влияние на липидный обмен (подавление синтеза холестерина и снижение концентрации ЛПНП), тормозит пролиферацию и митоз гладкомышечных клеток.
На фоне лечения Вазапростаном уменьшается выраженность болевого синдрома в покое, ускоряется заживление трофических язв, наступает ремиссия в течении заболевания.
Лечение хронических облитерирующих заболеваний артерий III и IV стадий.
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— острый инфаркт миокарда и постинфарктный период в течение 6 мес;
— выраженные нарушения ритма сердца;
— острая недостаточность кровообращения (шок, сосудистый коллапс);
— выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
— выраженные нарушения функции печени;
— язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки;
— повышенная чувствительность к препарату.
Не рекомендуется применение препарата при беременности.
При необходимости назначения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Вазапростан можно вводить в/а и в/в.
Для получения раствора для внутриартериального введения 20 мкг (содержимое одной ампулы) следует растворить в 50 мл физиологического раствора. При проведении в/а инфузии 25 мл полученного раствора (10 мкг алпростадила) следует вводить в течение 60-120 мин при помощи специального устройства для в/а инфузии. При необходимости (особенно при некрозах) дозу можно увеличить до 50 мл (20 мкг). Если введение препарата осуществляется через установленный катетер, в/а инфузия проводится в течение 12 ч в дозе 0.1-0.6 нг/кг массы тела в мин (соответствует 12.5-25 мл раствора Вазапростана).
Для получения раствора для внутривенного введения 40 мкг (содержимое двух ампул) сухого вещества следует растворить в 50-250 мл физиологического раствора и вводить полученный раствор в/в капельно в течение 2 ч 2 раза/сут, либо растворить 60 мкг (содержимое 3 ампул) в 50-250 мл физиологического раствора и вводить в/в капельно в течение 3 ч 1 раз/сут.
У пациентов с нарушениями функции почек (концентрация креатинина более 1.5 мг/дл) в/в введение Вазапростана необходимо начинать с 10 мг 2 раза/сут, продолжительность каждой инфузии - 2 ч. При хорошей переносимости в течение 2-3 дней дозу можно увеличить до обычной. Продолжительность одного курса лечения не должна превышать 4 недели.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, артериальная гипотензия, головная боль; в единичных случаях — учащение приступов стенокардии, развитие отека легких, явлений сердечной недостаточности.
Со стороны пищеварительной системы: диспептические явления, повышение активности печеночных трансаминаз.
Прочие: лейкопения, лейкоцитоз; при длительной терапии (более 4 недель) в единичных случаях гиперостоз трубчатых костей.
Местные реакции: отек, гиперемия, боль в месте инъекции.
В период лечения Вазапростаном пациентам с признаками почечной и сердечной недостаточности объем жидкости следует ограничить до 50-100 мл/сут.
В процессе терапии следует проводить контроль АД, ЧСС, при необходимости — контроль баланса жидкости, измерение центрального венозного давления, проведение ЭхоКГ. Клиническая эффективность лечения оценивается через 3 недели терапии.
На фоне терапии Вазапростаном может наблюдаться появление С-реактивного белка при биохимическом иcследовании крови.
При одновременном применении Вазапростан может усиливать гипотензивный эффект антигипертензивных препаратов, периферических вазодилататоров, антиангинальных лекарственных средств.
При сочетанном применении Вазапростана с антикоагулянтами, антиагрегантами повышается вероятность развития геморрагического синдрома.
Симптомы: снижение АД, гиперемия кожных покровов, слабость.
Лечение: инфузию препарата следует замедлить или прекратить; при необходимости проводят симптоматическую терапию.
Препарат следует хранить при температуре не выше 25°С.
ВАЗАПРОСТАН
Ліофілізат для приготування інфузійного розчину
1 ампула містить алпростадил (у формі альфа-циклодекстрин) 20 мкг;
допоміжні речовини: лактоза; альфадекс
10 шт.
Судинорозширювальну, антиагрегаційний.
Вазапростан - препарат простагландину Е1. Покращує мікроциркуляцію і периферичний кровообіг.
Знижує тонус артеріол і посткапілярних сфінктерів, знижує ОПСС без зміни артеріального тиску, збільшує коронарний кровотік і фракцію викиду лівого шлуночка.
Покращує реологічні властивості крові шляхом зменшення адгезії та агрегації тромбоцитів, зниження агрегації і поліпшення деформованості еритроцитів, підвищення фібринолітичної активності та зниження в'язкості крові.
Чинить вплив на метаболізм, підвищує утилізацію глюкози і кисню, пригнічує вивільнення вільних радикалів і лізосомальних ферментів з гранулоцитів і макрофагів, стимулює синтез протеїнів, чинить сприятливий вплив на ліпідний обмін (пригнічення синтезу холестерину і зниження концентрації ЛПНЩ), гальмує проліферацію і мітоз гладком'язових клітин.
На тлі лікування Вазапростаном зменшується вираженість больового синдрому в спокої, прискорюється загоєння трофічних виразок, настає ремісія протягом захворювання.
Лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій III та IV стадій.
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- гострий інфаркт міокарда і постінфарктний період протягом 6 міс;
- виражені порушення ритму серця;
- гостра недостатність кровообігу (шок, судинний колапс);
- виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
- виражені порушення функції печінки;
- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
- підвищена чутливість до препарату.
Не рекомендується застосування препарату при вагітності.
При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Вазапростан можна вводити в/а і в/в.
Для отримання розчину для внутрішньоартеріального введення 20 мкг (вміст однієї ампули слід розчинити в 50 мл фізіологічного розчину. При проведенні в/а інфузії 25 мл одержаного розчину (10 мкг алпростадилу) слід вводити протягом 60-120 хв за допомогою спеціального пристрою для в/а інфузії. При необхідності (особливо при некрозах) дозу можна збільшити до 50 мл (20 мкг). Якщо введення препарату здійснюється через встановлений катетер, в/а інфузія проводиться протягом 12 год в дозі 0.1-0.6 нг/кг маси тіла в хв (відповідає 12.5-25 мл розчину Вазапростана).
Для отримання розчину для внутрішньовенного введення 40 мкг (вміст двох ампул) сухої речовини слід розчинити у 50-250 мл фізіологічного розчину і вводити отриманий розчин в/в крапельно протягом 2 ч 2 рази/добу, або розчинити 60 мкг (вміст 3 ампул) у 50-250 мл фізіологічного розчину і вводити в/в крапельно протягом 3 год 1 раз/добу.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (концентрація креатиніну більше 1.5 мг/дл) в/в введення Вазапростана необхідно починати з 10 мг 2 рази/добу, тривалість кожної інфузії - 2 ч. При гарній переносимості протягом 2-3 днів дозу можна збільшити до звичайної. Тривалість одного курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижні.
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, артеріальна гіпотензія, головний біль; у поодиноких випадках - почастішання нападів стенокардії, розвиток набряку легень, явищ серцевої недостатності.
З боку травної системи: диспептичні явища, підвищення активності печінкових трансаміназ.
Інші: лейкопенія, лейкоцитоз; при тривалій терапії (більше 4 тижнів) у поодиноких випадках гіперостоз трубчастих кісток.
Місцеві реакції: набряк, гіперемія, біль у місці ін'єкції.
У період лікування Вазапростаном пацієнтам з ознаками ниркової та серцевої недостатності об'єм рідини слід обмежити 50-100 мл/добу.
У процесі терапії слід проводити контроль АТ, ЧСС, при необхідності - контроль балансу рідини, вимірювання центрального венозного тиску, проведення Ехокг. Клінічна ефективність лікування оцінюється через 3 тижні терапії.
На тлі терапії Вазапростаном може спостерігатися поява С-реактивного білка при біохімічному дослідженні крові.
При одночасному застосуванні Вазапростан може посилювати гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів, периферичних вазодилататорів, антиангінальних лікарських засобів.
При одночасному застосуванні Вазапростана з антикоагулянтами, антиагрегантами підвищується ймовірність розвитку геморагічного синдрому.
Симптоми: зниження артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів, слабкість.
Лікування: інфузію препарату слід уповільнити або припинити; при необхідності проводять симптоматичну терапію.
Препарат слід зберігати при температурі не вище 25°С.