Купить Валз н таб. п/о пленоч. 80/12,5мг №28
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Валз Н
Таблетки, покрытые плёночной оболочкой
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: валсартан 80 мг + гидрохлоротиазид 12,5 мг
28 шт.
Валз Н - комбинированный препарат, обладающий гипотензивным действием, состоящий из блокатора рецепторов ангиотензина II и тиазидного диуретика. Валсартан - периферический вазодилататор, оказывает гипотензивное и диуретическое действие. Специфический блокатор рецепторов AT1 ангиотензина II, не ингибирует АПФ; не влияет на содержание общего холестерина, триглицеридов, глюкозы и мочевой кислоты, не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы. Отмечается снижение артериального давления (АД), не сопровождающееся изменением частоты пульса. Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик средней силы. Снижает реабсорбцию ионов натрия на уровне кортикального сегмента петли Генле, не влияя на ее участок, проходящий в мозговом слое почки, что определяет более слабый диуретический эффект в сравнении с фуросемидом. Блокирует карбоангидразу в проксимальном отделе извитых канальцев, усиливает выведение почками ионов калия (в дистальных канальцах ионы натрия обменивается на ионы калия), гидрокарбонатов и фосфатов. Практически не влияет на кислотно-основное состояние (ионы натрия выводятся либо вместе с ионами хлора, либо с гидрокарбонатом, поэтому при алкалозе усиливается выведение гидрокарбоната, при ацидозе - ионов хлора). Повышает выведение магния; задерживает в организме ионы кальция и ураты. Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч, продолжается 10-12 ч. Действие снижается при уменьшении скорости клубочковой фильтрации и прекращается при ее величине менее 30 мл/мин. Понижает артериальное давление (АД) за счет уменьшения объема циркулирующей крови (ОЦК), изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния эндогенных катехоламинов (адреналина и норадреналина) и усиления депрессорного влияния на ганглии.
Максимальный гипотензивный эффект наблюдается в первые 2-4 недели лечения.
Артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия)
С осторожностью: стеноз почечной артерии (односторонний или двусторонний), трансплантация почки (нет данных по безопасности при применении валсартана у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки); состояния, сопровождающиеся снижением ОЦК (в т.ч. диарея, рвота); одновременный прием с препаратами солей калия, калийсберегающими диуретиками, а также с лекарственными средствами, которые могут вызвать повышение концентрации калия в крови (например, гепарином); при одновременном приеме с тиазидными диуретиками; со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции печени при отсутствии явлений холестаза.
Внутрь, независимо от времени приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости.
Приведенные ниже дозы препарата Валз Н указаны в соотношении валсартан/ гидрохлоротиазид.
Рекомендуемая доза - по 1 таблетке Валз Н один раз в сутки дозировкой 80/12,5 мг. У пациентов, для которых суточная доза 80/12,5 мг не дает желаемого эффекта, рекомендуется увеличить суточную дозу Валз Н до 160/12,5 мг, для тех пациентов, которым показано дальнейшее снижение АД суточная доза препарата Валз Н составляет 160/25 мг соответственно.
Больным с нарушением функции почек, когда КК составляет более 30 мл/мин., а также у больных со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции печени при отсутствии явлений холестаза не требуется корректировки дозы препарата Валз Н.
Головокружение, чувство усталости, диарея, боль в животе, тошнота, кашель, ринит, фарингит, вирусные инфекции, снижение показателя гематокрита, гиперкалиемия, гиперкреатининемия, артралгия, боль в груди, аллергические реакции, ангионевротический отек, зуд, сывороточная болезнь, васкулит, кожная сыпь, нарушение функции почек.
Потенциально возможны: валсартан - отеки, бессонница, астения, снижение либидо (менее 1%); гидрохлоротиазид - расстройство водно-электролитного баланса; часто: крапивница, снижение аппетита, тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, снижение потенции; редко: фотосенсибилизация, запор или диарея, неприятные ощущения в животе, внутрипеченочный холестаз, желтуха, аритмии, головная боль, депрессия, парестезии, нарушения зрения, тромбоцитопения, иногда с пурпурой; очень редко: некротизирующий васкулит, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), кожные реакции, напоминающие СКВ, обострение кожных проявлений СКВ, панкреатит, лейкопения, агранулоцитоз, угнетение костного мозга, гемолитическая анемия, пневмонит, отек легких.
До лечения проводят коррекцию содержания ионов натрия в крови и/или ОЦК.
Необходим регулярный контроль содержания в плазме крови ионов калия, глюкозы, мочевой кислоты, липидного профиля и креатинина, так как тиазидные диуретики могут вызывать изменение толерантности к глюкозе, а также повышение концентрации холестерина, триглицеридов и мочевой кислоты в сыворотке крови.
Одновременное применение солей калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли или любых других лекарственных препаратов, которые могут вызвать повышение концентрации калия в крови (например, гепарина), требует соблюдения мер предосторожности и, в частности, частого определения концентрации калия в крови.
Может потребоваться коррекция дозы инсулина или перорального гипогликемического препарата.
Имеются сообщения о том, что тиазидные диуретики могут вызывать обострение системной красной волчанки.
Тиазидные диуретики могут вызвать такие нежелательные эффекты как гипокалиемия или гипомагниемия, которые, в свою очередь, повышают риск развития аритмии при гликозидной интоксикации.
В случае наступления беременности во время лечения препарат следует отменить.
Влияние на способность управлять автомобилем и/или другими механизмами.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Возможно усиление антигипертензивного эффекта при совместном применении с другими антигипертензивными средствами (такими как вазодилататоры, бета-адреноблокаторы и др.). Усиливает нейротоксичность салицилатов, побочные эффекты сердечных гликозидов, кардиотоксическое и нейротоксическое действие препаратов лития, эффективность курареподобных миорелаксантов.
Снижает выведение хинидина, ослабляет действие гипогликемических средств для приема внутрь, норэпинефрина, эпинефрина и противоподагрических средств.
Увеличивает частоту аллергических реакций к аллопуринолу; уменьшает выведение почками цитотоксичных средств (циклофосфамид, метотрексат) и приводит к усилению их миелосупрессивного действия.
Лекарственные средства, интенсивно связывающиеся с белками крови (непрямые антикоагулянты, клофибрат, нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)), усиливают диуретический эффект.
Гипотензивный эффект усиливают барбитураты, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, этанол.
При одновременном приеме метилдопы возможно развитие гемолиза; колестирамин уменьшает абсорбцию.
Риск развития гипокалиемии повышается при одновременном назначении салуретиков, кортикостероидов, адренокортикотропного гормона (АКТГ), амфотерицина В, карбеноксолона, пенициллина G и производных салициловой кислоты
Повышение биодоступности тиазидного диуретика наблюдается при одновременном назначении холиноблокаторов (например, атропина, биперидена), что, по-видимому, связано со снижением двигательной активности желудочно-кишечного тракта и замедлением опорожнения желудка.
При совместном применении тиазидных диуретиков с витамином D или солями кальция возможно повышение концентрации кальция в сыворотке крови.
Одновременное назначение циклоспорина может привести к повышению концентрации мочевой кислоты в крови, что повышает риск развития гиперурикемии а также может спровоцировать приступ подагры.
Симптомы: снижение артериального давления, что может привести к потере сознания и к коллапсу.
Лечение: промывание желудка, прием достаточного количества активированного угля, в/в 0.9% раствор натрия хлорида.
Валсартан не выводится при диализе в связи с активным связыванием с белками плазмы крови.
Гемодиализ эффективен в отношении гидрохлоротиазида.
При температуре не выше 30°С.
3 года.
Валз Н
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: валсартан 80 мг гідрохлоротіазид 12,5 мг
28 шт.
Валз Н - комбінований препарат, що володіє гіпотензивною дією, що складається з блокатора рецепторів ангіотензину II та тіазидного діуретика. Валсартан - периферичний вазодилататор, надає гіпотензивну та діуретичну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II, не інгібує АПФ; не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози і сечової кислоти, не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Відзначається зниження артеріального тиску (АТ), що не супроводжується зміною частоти пульсу. Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик середньої сили. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянка, що проходить у мозковому шарі нирки, що визначає більш слабкий діуретичний ефект у порівнянні з фуросемідом. Блокує карбоангидразу в проксимальному відділі звитих канальців, підсилює виведення іонів калію нирками (в дистальних канальцях іони натрію обмінюється на іони калію, гідрокарбонатів і фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан (виводяться іони натрію або разом з іонами хлору, або з гідрокарбонатом, тому при алкалозі посилюється виведення гідрокарбонату, при ацидозі - іонів хлору). Підвищує виведення магнію; затримує в організмі іони кальцію і урати. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 год. Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації і припиняється при її величиною менше 30 мл/хв. Знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок зменшення обсягу циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) та посилення депрессорного впливу на ганглії.
Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається в перші 2-4 тижні лікування.
Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія)
З обережністю: стеноз ниркової артерії (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота); одночасний прийом з препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин); при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками; зі слабо або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу.
Внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані в співвідношенні валсартан/ гідрохлоротіазид.
Рекомендована доза - по 1 таблетці Валз Н один раз на добу дозуванням 80/12,5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12,5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12,5 мг, для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження артеріального тиску добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно.
Хворим з порушенням функції нирок, коли КК становить більше 30 мл/хв., а також у хворих зі слабо або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібно коригування дози препарату Валз Н.
Запаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції, зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, сироваткова хвороба, васкуліт, шкірний висип, порушення функції нирок.
Потенційно можливі: валсартан - набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлоротіазид - розлад водно-електролітного балансу; часто: кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко: фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, головний біль, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою; дуже рідко: некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів СЧВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт, набряк легенів.
До лікування проводять корекцію вмісту іонів натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові.
Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі крові іонів калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідного профілю та креатиніну, так як тіазидні діуретики можуть викликати зміни толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові.
Одночасне застосування солей калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі або будь-яких інших лікарських препаратів, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарину), вимагає дотримання запобіжних заходів і, зокрема, частого визначення концентрації калію в крові.
Може знадобитися корекція дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного препарату.
Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення системного червоного вовчака.
Тіазидні діуретики можуть викликати такі небажані ефекти, як гіпокаліємія або гіпомагніємія, які, в свою чергу, підвищують ризик розвитку аритмії при глікозидній інтоксикації.
У разі настання вагітності під час лікування препарат слід відмінити.
Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Можливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами (такими як вазодилататори, бета-адреноблокатори та ін). Підсилює нейротоксичність саліцилатів, побічні ефекти серцевих глікозидів, кардіотоксичну і нейротоксичну дію препаратів літію, ефективність курареподібних міорелаксантів.
Знижує виведення хінідину, послаблює дію гіпоглікемічних засобів для прийому всередину, норадреналіну, адреналіну і протиподагричних засобів.
Збільшує частоту алергічних реакцій до алопуринолу; зменшує виведення нирками цитотоксичных коштів (циклофосфамід, метотрексат) та призводить до посилення їх мієлосупресивної дії.
Лікарські засоби, інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), посилюють діуретичний ефект.
Гіпотензивний ефект посилюють барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол.
При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу; колестирамін зменшує абсорбцію.
Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному застосуванні салуретиків, кортикостероїдів, адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G і похідних саліцилової кислоти
Підвищення біодоступності тіазидного діуретика спостерігається при одночасному призначенні холіноблокаторів (наприклад атропіну, біперидену), що, мабуть, пов'язано зі зниженням рухової активності шлунково-кишкового тракту і уповільненням випорожнення шлунка.
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків з вітаміном D або солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію в сироватці крові.
Одночасне призначення циклоспорину може призвести до підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що підвищує ризик розвитку гіперурикемії а також може спровокувати напад подагри.
Симптоми: зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості та до колапсу.
Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, в/в 0.9% розчин натрію хлориду.
Валсартан не виводиться при діалізі у зв'язку з активним зв'язуванням з білками плазми крові.
Гемодіаліз ефективний відносно гідрохлоротіазиду.
При температурі не вище 30°С.
3 роки.