Купить Урографин ампулы 76% , 20 мл , 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Урографин
Раствор для инъекций
1 мл раствора содержит: амидотризоевая кислота 597,3 мг (соответствует 370 мг йода), меглумин 129,24 мг, вода для инъекций 653,77 мг, натрия гидроксид 6,29 мг.
10 ампул по 2 мл.
Урографин оказывает рентгеноконтрастное действие. Повышает контрастность изображения за счет поглощения рентгеновских лучей стабильно связанным органическим йодом, входящим в состав амидотризоата.
— в/в и ретроградная урография;
— все виды ангиографических исследований;
— артрография;
— эндоскопическая ретроградная холангиопанкреатография;
— интраоперационная холангиография;
— сиалография;
— фистулография;
— гистеросальпингография.
Препарат нельзя применять для миелографии, вентрикулографии и цистернографии в связи с возможными нейротоксическими явлениями.
— выраженный гипертиреоз;
— декомпенсированная сердечная недостаточность.
Эндоскопическую ретроградную холангиопанкреатографию нельзя проводить при остром панкреатите.
Гистеросальпингографию нельзя проводить при беременности и острых воспалительных процессах в полости таза.
С осторожностью применяют препарат при повышенной чувствительности к йодосодержащим контрастным средствам, при тяжелых нарушениях функции печени и почек, сердечной недостаточности, эмфиземе легких, тяжелом общем состоянии пациента, атеросклерозе сосудов головного мозга, декомпенсированном сахарном диабете, спазмах мозговых сосудов, субклиническом гипертиреозе, узловом зобе и генерализованной миеломе.
Скорость введения Урографина обычно составляет 20 мл/мин. Для больных с сердечной недостаточностью, которым назначена доза 100 мл или более, рекомендуется увеличить время введения минимум до 10 мин.
Доза для взрослых: составляет 20 мл 76% раствора Урографина. Увеличение дозы 76% раствора Урографина до 50 мл существенно повышает точность диагностики. Дальнейшее увеличение дозы возможно, если это необходимо в случае особых показаний.
Доза для детей: из-за физиологически пониженной концентрационной способности еще незрелого нефрона почек требуются относительно высокие дозы Урографина 76%. Детям до 1 года — 7-10 мл, 1-2 года — 10-12 мл, 2-6 лет — 12 -15 мл, 6-12 лет — 15-20 мл, старше 12 лет — дозы для взрослых.
Побочные эффекты представлены со следующей оценкой частоты возникновения: часто - более 1%; иногда - менее 1%, но более 0.1%, редко — менее 0.1%.
Внутрисосудистое применение
Побочные эффекты, связанные с внутрисосудистым применением йодосодержащего контрастного средства, обычно носят мягкий, умеренный и преходящий характер. Однако описаны тяжелые и опасные для жизни реакции. Частота побочных реакций при использовании ионных контрастных средств составляет 12%, а неионных препаратов - 3%.
Часто: тошнота, рвота, болевые ощущения и чувство жара.
Реакции гиперчувствительности: умеренно выраженные ангионевротический отек, конъюнктивит, кашель, кожный зуд, ринит и крапивница (могут возникать независимо от дозы, метода введения и являться первыми симптомами анафилактической реакции). Возможно развитие более тяжелых реакций, сопровождающихся расширением периферических сосудов и последующей артериальной гипотензией, рефлекторной тахикардией, нарушениями дыхания, возбуждением, нарушениями сознания, цианозом, потерей сознания. Редко отмечается бронхоспазм, ларингоспазм.
Со стороны организма в целом: чувство жара и головная боль, иногда - недомогание, озноб, повышенное потоотделение, обморок; редко - изменение температуры тела, отек слюнных желез.
Со стороны дыхательной системы: часто - преходящие изменения частоты дыхания, одышка, дыхательная недостаточность и кашель; редко - остановка дыхания, отек легких.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - клинически значимые преходящие изменение ЧСС, АД, нарушения ритма; редко - опасные тромбоэмболические осложнения, приводящие к инфаркту миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: часто — тошнота, рвота; иногда — боли в животе.
Со стороны ЦНС (при ангиографии головного мозга и других исследованиях, при которых контрастное вещество достигает головного мозга с артериальной кровью): иногда - головокружение, головные боли, возбуждение или нарушение сознания, амнезия, нарушение речи, зрения, слуха, судороги, тремор, парезы/параличи, светобоязнь, преходящая слепота, кома, сонливость; редко - тяжелые тромбоэмболические осложнения, приводящие к инсульту.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - нарушение функции почек вплоть до почечной недостаточности.
Дерматологические реакции: часто - покраснение лица (связанное с расширением сосудов), сыпь, зуд, эритема; редко - синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла.
Местные реакции: боли наблюдаются преимущественно при периферической ангиографии. При внесосудистом введении Урографина - боли, отек (обычно исчезают без развития дальнейших осложнений); крайне редко — воспаление, некроз тканей; иногда - тромбофлебиты и тромбозы вен.
Введение в полости тела
После введения в полости тела побочные реакции развиваются редко, чаще через несколько часов после введения вследствие медленного всасывания из области введения и распределения в организме, контролируемого процессом диффузии.
При проведении ЭРХП обычно наблюдается повышение уровня амилазы. Визуализация ацинусов при ЭРХП сопровождается увеличением риска развития последующего панкреатита. В редких случаях описан некротический панкреатит.
Реакции гиперчувствительности: системные реакции встречаются редко и выражены слабо, проявляются в основном в виде кожных реакций. Однако возможность развития тяжелых реакций гиперчувствительности полностью исключить нельзя.
В исследованиях in vivo и in vitro не выявлено онкогенного действия препарата.
Приведенные предосторожности следует соблюдать при всех видах введения, однако риск возникновения побочных явлений выше при внутривенном введении.
После введения рентгеноконтрастных средств (таких как Урографин) возможно развитие реакций гиперчувствительности, проявляющихся затрудненным дыханием, эритемой, крапивницей, зудом или отеком лица. Возможны тяжелые реакции: ангионевротический отек (в т.ч. голосовых связок), бронхоспазм и анафилактический шок. Обычно эти реакции возникают в течение одного часа после введения контрастного средства. Однако в редких случаях могут возникать отсроченные реакции (через несколько часов - дней). Пациенты с тяжелыми аллергическими реакциями или с реакциями на йодосодержащие контрастные средства в анамнезе имеют повышенный риск развития тяжелых реакций.
Частота побочных реакций выше у пациентов с отягощенным аллергологическим анамнезом (например, аллергические реакции на продукты моря, сенная лихорадка, крапивница), при повышенной чувствительности к йоду, при бронхиальной астме. В связи с этим перед введением контрастного средства следует тщательно собрать аллергологический анамнез. При указаниях на склонность к аллергии следует рассмотреть вопрос о необходимости применения в целях профилактики антигистаминных средств и/или ГКС.
У пациентов с бронхиальной астмой имеется повышенный риск развития бронхоспазма или реакций гиперчувствительности.
Реакции гиперчувствительности могут быть более выражены у пациентов, принимающих бета-адреноблокаторы. Необходимо учитывать также, что на фоне применения бета-адреноблокаторов возможно возникновение резистентности к стандартной терапии реакций гиперчувствительности.
При развитии реакции гиперчувствительности введение контрастного средства следует немедленно прекратить и, если необходимо, начать соответствующую терапию. Следовательно, в помещении для проведения исследования следует заранее приготовить лекарственные средства и все необходимое для проведения ИВЛ.
Небольшое количество неорганического йода, содержащееся в растворе йодосодержащего контрастного средства, может оказать влияние на функцию щитовидной железы. Следовательно, особенно тщательно следует оценить необходимость проведения рентгеноконтрастного исследования у больным со скрытым гипертиреозом или зобом.
Существует повышенный риск развития выраженных реакций у лиц с тяжелыми заболеваниями сердца (особенно с сердечной недостаточностью и ИБС).
У лиц пожилого возраста часто встречаются патологические изменения сосудов и неврологические расстройства, что повышает риск развития побочных реакций на йодосодержащие контрастные средства.
Необходимость проведения рентгеноконтрастного исследования следует особенно тщательно взвесить у пациентов с плохим общим состоянием.
Внутрисосудистое введение
В редких случаях возможно возникновение почечной недостаточности. Для предотвращения острой почечной недостаточности при введении контрастного средства следует соблюдать следующие меры предосторожности: выявлять пациентов с повышенным риском (например, с заболеваниями почек в анамнезе, с уже существующей почечной недостаточностью, с ранее возникшей почечной недостаточностью после введения контрастного средства, на фоне сопровождающегося нефропатией сахарного диабета, с множественной миеломой, в возрасте старше 60 лет, с прогрессирующими заболеваниями сосудов, с парапротеинемией, с тяжелой хронической артериальной гипертензией, с подагрой, или при предстоящем введении в высоких или повторных дозах). Пациентам с повышенным риском развития почечной недостаточности следует провести адекватную гидратацию до введения препарата (предпочтительнее путем внутрисосудистой инфузии до и после исследования; такую инфузию следует продолжать до полного выведения контрастного средства из почек).
До полного выведения контрастного средства следует исключить дополнительную нагрузку на почки в виде применения нефротоксических лекарственных средств, введения холецистографических пероральных препаратов, наложения артериального зажима, проведения ангиопластики артерий почек или большого хирургического вмешательства. Новое рентгеноконтрастное исследование следует отложить до полного восстановления функции почек.
У пациентов, находящихся на диализе, можно проводить рентгенодиагностическое исследование с помощью контрастного средства, т.к. йодосодержащие контрастные средства выводятся из организма посредством диализа.
При внутрисосудистом введении рентгеноконтрастного средства (выводящегося почками) возможно развитие транзиторных нарушений функции почек. В результате у пациентов, принимающих бигуаниды, может возникнуть лактацидоз (в качестве меры предосторожности прием бигуанидов следует прекратить за 48 ч до и в течение 48 ч после проведения рентгеноконтрастного исследования).
У пациентов с заболеваниями клапанов сердца и легочной гипертензией введение контрастного средства может привести к выраженным гемодинамическим изменениям. У пожилых пациентов и при заболеваниях сердца в анамнезе чаще возникают ишемические изменения ЭКГ и аритмии. При сердечной недостаточности внутрисосудистое введение контрастного средства может вызвать отек легких.
С особой осторожностью следует проводить внутрисосудистое введение контрастного средства пациентам с острым инфарктом головного мозга, с острым внутричерепным кровоизлиянием и другими заболеваниями, сопровождающимися нарушением целостности ГЭБ, отеком мозга или острой демиелинизацией. Частота возникновения судорог после введения йодосодержащего контрастного средства выше у больных с внутричерепными опухолями или метастазами и с эпилепсией в анамнезе. Введение контрастного средства может способствовать появлению неврологических симптомов при заболеваниях сосудов головного мозга, наличии внутричерепных опухолей или метастазов, дегенеративных или воспалительных заболеваниях ЦНС. Внутриартериальное введение контрастного средства может привести к явлениям спазма сосудов и последующей ишемии головного мозга. Риск неврологических осложнений выше у пациентов с заболеваниями сосудов головного мозга, с инсультом в недавнем анамнезе или частыми преходящими ишемическими атаками.
При тяжелой недостаточности функции почек сопутствующее тяжелое нарушение функции печени может заметно замедлить экскрецию контрастного средства и привести к необходимости применения гемодиализа.
Миеломная болезнь или парапротеинемия могут способствовать нарушению почек при введении контрастного средства. В этом случае следует уделить особое внимание адекватной гидратации.
Пациентам с феохромоцитомой в связи с опасностью развития сосудистого криза рекомендуется предварительное введение альфа-адреноблокаторов.
У пациентов с аутоиммунными расстройствами могут возникнуть случаи тяжелого васкулита или синдрома подобного синдрому Стивенса-Джонсона.
Введение йодосодержащего контрастного средства может усилить симптомы миастении (myasthenia gravis).
Острый или хронический алкоголизм может увеличить проницаемость ГЭБ. Это облегчает проникновение контрастного средства в ткань мозга и возможно привести к реакциям со стороны ЦНС. Особую осторожность следует проявлять у больных хроническим алкоголизмом и лиц, принимающих наркотики, вследствие возможного снижения судорожного порога.
Ионные йодосодержащие контрастные средства по сравнению с неионными контрастными средствами сильнее ингибируют свертывающую систему крови in vitro. Тем не менее медицинскому персоналу при катетеризации сосудов и проведении ангиографии следует часто промывать катетер физиологическим раствором (если возможно с добавлением гепарина) и максимально уменьшить продолжительность исследования для сведения к минимуму риска тромбоза и эмболии.
По имеющимся сведениям использование пластиковых шприцов вместо стеклянных уменьшает, но не исключает полностью свертывания крови in vitro. Осторожность нужно проявлять у пациентов с гомоцистинурией поскольку у них имеется риск возникновения тромбоза и эмболии.
Введение в полости тела
При проведении гистеросальпингографии следует исключить возможную беременность. Риск возникновения побочных реакций при проведении холангиографии, ЭРХП или гистеросальпингографии повышается при наличии воспаления желчных протоков или маточных труб.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Отсроченные реакции на внутрисосудистое введение йодосодержащих контрастных средств встречаются редко. Однако вождение автомобиля или работа с движущимися механизмами нежелательны в течение первых 24 ч после проведения исследования.
Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства, выводимые через почки, снижают способность ткани щитовидной железы накапливать радиоизотопы при диагностических исследованиях щитовидной железы. Это снижение может продолжаться до 2 недель (в отдельных случаях - дольше).
У пациентов, получающих бета-адреноблокаторы, реакции гиперчувствительности более выражены.
Частота отсроченных побочных эффектов (жар, крапивница, гриппоподобные симптомы, суставная боль, зуд) при применении контрастных средств выше у пациентов, получавших нейролептики.
При случайной передозировке или при значительном нарушении функции почек Урографин может быть удален из организма методом экстракорпорального диализа.
Препарат следует хранить в защищенном от света и рентгеновских лучей, недоступном для детей месте.
5 лет.
Урографін
Розчин для ін'єкцій
1 мл розчину містить: амидотризоевая кислота 597,3 мг (відповідає 370 мг йоду), меглумин 129,24 мг, вода для ін'єкцій 653,77 мг, натрію гідроксид 6,29 мг.
10 ампул по 2 мл
Урографін надає рентгеноконтрастна дію. Підвищує контрастність зображення за рахунок поглинання рентгенівських променів стабільно пов'язаним органічним йодом, що входить до складу амидотризоата.
- в/в та ретроградна урографія;
- всі види ангиографических досліджень;
- артрографія;
- ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія;
- інтраопераційна холангіографія;
- сиалография;
- фістулографія;
- гістеросальпінгографія.
Препарат не можна застосовувати для мієлографії, вентрикулографії та цистернографії у зв'язку з можливими нейротоксическими явищами.
- виражений гіпертиреоз;
- декомпенсована серцева недостатність.
Ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію не можна проводити при гострому панкреатиті.
Не можна проводити гістеросальпінгографію при вагітності і гострих запальних процесах у порожнині таза.
З обережністю застосовують препарат при підвищеній чутливості до йодосодержащим контрастним засобів, при тяжких порушеннях функції печінки і нирок, серцевої недостатності, емфіземі легенів, важкому загальному стані пацієнта, атеросклерозі судин головного мозку, декомпенсованому цукровому діабеті, спазмів мозкових судин, субклінічному гіпертиреозі, вузловому зобі і генералізованої мієломі.
Швидкість введення Урографіну зазвичай становить 20 мл/хв. Для хворих із серцевою недостатністю, яким призначена доза 100 мл або більше, рекомендується збільшити час введення мінімум до 10 хв.
Доза для дорослих становить 20 мл 76% розчину Урографіну. Збільшення дози 76% розчину Урографіну до 50 мл суттєво підвищує точність діагностики. Подальше збільшення дози можливе, якщо це необхідно у випадку особливих показань.
Доза для дітей: через фізіологічно знижену концентраційну здатність ще незрілого нефрону нирок потрібні відносно високі дози Урографіну 76%. Дітям до 1 року - 7-10 мл, 1-2 роки - 10-12 мл, 2-6 років - 12 -15 мл, 6-12 років - 15-20 мл, старше 12 років - дози для дорослих.
Побічні ефекти представлені з наступною оцінкою частоти виникнення: часто - більше 1%; іноді - менше 1%, але більше 0.1%, рідко - менше 0.1%.
Внутрішньосудинне застосування
Побічні ефекти, пов'язані з внутрішньосудинним застосуванням йодовмісних контрастного засобу, зазвичай мають м'який, помірний та минущий характер. Однак описані важкі і небезпечні для життя реакції. Частота побічних реакцій при використанні іонних контрастних засобів становить 12%, а неіонних препаратів - 3%.
Часто: нудота, блювання, больові відчуття і відчуття жару.
Реакції гіперчутливості: помірно виражені ангіоневротичний набряк, кон'юнктивіт, кашель, шкірний свербіж, риніт і кропив'янка (можуть виникати незалежно від дози, методу введення і бути першими симптомами анафілактичної реакції). Можливий розвиток важких реакцій, що супроводжуються розширенням периферичних судин і подальшої артеріальною гіпотензією, рефлекторної тахікардії, порушеннями дихання, збудженням, порушенням свідомості, ціанозом, втратою свідомості. Рідко відзначається бронхоспазм, ларингоспазм.
З боку організму в цілому: відчуття жару і головний біль, іноді - нездужання, озноб, підвищене потовиділення, непритомність; рідко - зміна температури тіла, набряк слинних залоз.
З боку дихальної системи: часто - минущі зміни частоти дихання, задишка, дихальна недостатність і кашель; рідко - зупинка дихання, набряк легенів.
З боку серцево-судинної системи: іноді - клінічно значущі минущі зміна ЧСС, артеріального тиску, порушення ритму; рідко - небезпечні тромбоемболічні ускладнення, що призводять до інфаркту міокарда.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання; іноді - біль в животі.
З боку ЦНС (при ангіографії головного мозку та інших дослідженнях, при яких контрастна речовина досягає головного мозку артеріальною кров'ю): іноді - запаморочення, головний біль, збудження або порушення свідомості, амнезія, порушення мови, зору, слуху, судоми, тремор, парези/параліч, світлобоязнь, минуща сліпота, кома, сонливість; рідко - тяжкі тромбоемболічні ускладнення, що призводять до інсульту.
З боку сечовидільної системи: рідко - порушення функції нирок аж до ниркової недостатності.
Дерматологічні реакції: часто - почервоніння обличчя (пов'язане з розширенням судин), висип, свербіж, еритема; рідко - синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
Місцеві реакції: біль спостерігаються переважно при периферичній ангіографії. При позасудинним введення Урографіну - болю, набряк (зазвичай зникають без розвитку подальших ускладнень); вкрай рідко - запалення, некроз тканин; іноді - тромбофлебіти і тромбози вен.
Введення в порожнини тіла
Після введення в порожнини тіла побічні реакції розвиваються рідко, частіше через кілька годин після введення внаслідок повільного всмоктування з області введення і розподілу в організмі, контрольованого процесом дифузії.
При проведенні ЭРХП зазвичай спостерігається підвищення рівня амілази. Візуалізація ацинусів при ЭРХП супроводжується збільшенням ризику подальшого розвитку панкреатиту. У рідкісних випадках описаний некротичний панкреатит.
Реакції гіперчутливості: системні реакції зустрічаються рідко і слабо виражені, проявляються в основному у вигляді шкірних реакцій. Однак можливість розвитку тяжких реакцій гіперчутливості повністю виключити не можна.
У дослідженнях in vivo та in vitro не виявлено онкогенного дії препарату.
Наведені обережності слід дотримуватися при всіх видах введення, однак ризик виникнення побічних явищ вище при внутрішньовенному введенні.
Після введення рентгеноконтрастних засобів (таких як Урографін) можливий розвиток реакцій гіперчутливості, що проявляються утрудненим диханням, еритемою, кропив'янкою, свербежем або набряком обличчя. Можливі тяжкі реакції: ангіоневротичний набряк (у т. ч. голосових зв'язок), бронхоспазм і анафілактичний шок. Зазвичай ці реакції виникають протягом однієї години після введення контрастного засобу. Однак в окремих випадках можуть виникати відстрочені реакції (через кілька годин, днів). Пацієнти з тяжкими алергічними реакціями або з реакціями на йодовмісні контрастні засоби в анамнезі мають підвищений ризик розвитку тяжких реакцій.
Частота побічних реакцій збільшується у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом (наприклад, алергічні реакції на продукти моря, сінна лихоманка, кропив'янка), при підвищеній чутливості до йоду, при бронхіальній астмі. У зв'язку з цим перед введенням контрастного засобу слід ретельно зібрати алергологічний анамнез. При вказівках на схильність до алергії слід розглянути питання про необхідність застосування в цілях профілактики антигістамінних засобів та/або ГКС.
У пацієнтів з бронхіальною астмою є підвищений ризик розвитку бронхоспазму або реакцій гіперчутливості.
Реакції гіперчутливості можуть бути більш виражені у пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори. Необхідно враховувати також, що на тлі застосування бета-адреноблокаторів можливе виникнення резистентності до стандартної терапії реакцій гіперчутливості.
При розвитку реакції гіперчутливості введення контрастного засобу слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати відповідну терапію. Отже, в приміщенні для проведення дослідження слід заздалегідь приготувати лікарські засоби та все необхідне для проведення ШВЛ.
Невелика кількість неорганічного йоду, що міститься в розчині йодовмісних контрастного засобу, що може вплинути на функцію щитовидної залози. Отже, особливо ретельно слід оцінити необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження у хворих з прихованим гіпертиреозом або зобом.
Існує підвищений ризик розвитку виражених реакцій у осіб з тяжкими захворюваннями серця (особливо із серцевою недостатністю і ІХС).
В осіб похилого віку часто зустрічаються патологічні зміни судин та неврологічні розлади, що підвищує ризик розвитку побічних реакцій на йодовмісні контрастні засоби.
Необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження слід особливо ретельно зважити у пацієнтів з поганим загальним станом.
Внутрішньосудинне введення
У рідкісних випадках можливе виникнення ниркової недостатності. Для запобігання гострої ниркової недостатності при введенні контрастного засобу слід дотримуватися наступних заходів безпеки: виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком (наприклад, із захворюваннями нирок в анамнезі, з вже існуючою нирковою недостатністю, з раніше виниклої нирковою недостатністю після введення контрастного засобу, на тлі супроводжується нефропатією цукрового діабету, з множинною миеломой, у віці старше 60 років, з прогресуючими захворюваннями судин, з парапротеинемией, з тяжкою хронічною артеріальною гіпертензією, подагрою, або при наступному введенні у високих або повторних дозах). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку ниркової недостатності слід провести адекватну гідратацію до введення препарату (переважно шляхом внутрішньосудинної інфузії до і після дослідження; таку інфузію слід продовжувати до повного виведення контрастного засобу з нирок).
До повного виведення контрастного засобу слід виключити додаткове навантаження на нирки у вигляді застосування нефротоксичних лікарських засобів, введення холецистографических пероральних препаратів, накладання артеріального затиску, проведення ангіопластики артерій нирок або великого хірургічного втручання. Нове рентгеноконтрастне дослідження слід відкласти до повного відновлення функції нирок.
У пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна проводити рентгенодіагностичне дослідження з допомогою контрастного засобу, оскільки йодовмісні контрастні засоби виводяться з організму за допомогою діалізу.
При внутрішньосудинному введенні рентгеноконтрастного засобу (выводящегося нирками) можливий розвиток транзиторних порушень функції нирок. В результаті у пацієнтів, які приймають бігуаніди, може виникнути лактацидоз (в якості запобіжного заходу прийом бигуанидов слід припинити за 48 годин до і протягом 48 год після проведення рентгеноконтрастного дослідження).
У пацієнтів із захворюваннями клапанів серця і легеневою гіпертензією введення контрастного засобу може призвести до виражених гемодинамічних змін. У літніх пацієнтів та при захворюваннях серця в анамнезі частіше виникають ішемічні зміни на ЕКГ та аритмії. При серцевій недостатності внутрішньосудинне введення контрастного засобу може викликати набряк легенів.
З особливою обережністю слід проводити внутрішньосудинне введення контрастного засобу пацієнтам з гострим інфарктом головного мозку, з гострим внутрішньочерепним крововиливом та іншими захворюваннями, що супроводжуються порушенням цілісності ГЕБ, набряком мозку чи гострої демієлінізації. Частота виникнення судом після введення йодовмісних контрастного засобу вище у хворих з внутрішньочерепними пухлинами або метастазами і з епілепсією в анамнезі. Введення контрастного засобу може сприяти появі неврологічних симптомів при захворюваннях судин головного мозку, наявності внутрішньочерепних пухлин або метастазів, дегенеративних або запальних захворюваннях ЦНС. Внутрішньоартеріальне введення контрастного засобу може призвести до явищ спазму судин і подальшої ішемії головного мозку. Ризик неврологічних ускладнень вище у пацієнтів із захворюваннями судин головного мозку, з інсультом в недавньому анамнезі або частими минущими ішемічними атаками.
При тяжкій недостатності функції нирок, супутнє тяжке порушення функції печінки може помітно сповільнити екскрецію контрастної кошти і привести до необхідності застосування гемодіалізу.
Мієломна хвороба або парапротеинемия можуть сприяти порушенню нирок при введенні контрастного засобу. В цьому випадку слід приділити особливу увагу адекватної гідратації.
Пацієнтам з феохромоцитомою у зв'язку з небезпекою розвитку судинного кризу рекомендується попереднє введення альфа-адреноблокаторів.
У пацієнтів з аутоімунними розладами можуть виникнути випадки важкого васкуліту або синдрому подібного синдрому Стівенса-Джонсона.
Введення йодовмісних контрастного засобу може посилити симптоми міастенії (myasthenia gravis).
Гострий або хронічний алкоголізм можуть збільшити проникність ГЕБ. Це полегшує проникнення контрастного засобу в тканину мозку і можливо призвести до реакцій з боку ЦНС. Особливу обережність слід проявляти у хворих хронічним алкоголізмом і осіб, що приймають наркотики, внаслідок можливого зниження судомного порогу.
Іонні йодовмісні контрастні засоби порівняно з неионными контрастними засобами сильніше інгібують згортальну систему крові in vitro. Тим не менш медичному персоналу при катетеризації судин та проведенні ангіографії слід часто промивати катетер фізіологічним розчином (якщо можливо, з додаванням гепарину) та максимально зменшити тривалість дослідження для зведення до мінімуму ризику тромбозу та емболії.
За наявними відомостями використання пластикових шприців замість скляних зменшує, але не виключає повністю згортання крові in vitro. Обережність потрібно виявляти у пацієнтів з гомоцистинурией оскільки у них є ризик виникнення тромбозу та емболії.
Введення в порожнини тіла
При проведенні гістеросальпінгографії слід виключити можливу вагітність. Ризик виникнення побічних реакцій при проведенні холангіографії, ЭРХП або гістеросальпінгографії підвищується за наявності запалення жовчних проток або маткових труб.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Відстрочені реакції на внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів зустрічаються рідко. Однак керування автомобілем або робота з механізмами, що рухаються небажані протягом перших 24 год після проведення дослідження.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби, що виводяться через нирки, знижують здатність тканини щитовидної залози накопичувати радіоізотопи при діагностичних дослідженнях щитовидної залози. Це зниження може тривати до 2 тижнів (в окремих випадках - довше).
У пацієнтів, які одержують бета-адреноблокатори, реакції гіперчутливості більш виражені.
Частота відстрочених побічних ефектів (жар, кропив'янка, грипоподібні симптоми, суглобовий біль, свербіж) при застосуванні контрастних засобів вище у пацієнтів, які отримували нейролептики.
При випадковому передозуванні або при значному порушенні функції нирок Урографін може бути видалений з організму методом екстракорпорального діалізу.
Препарат слід зберігати в захищеному від світла і рентгенівських променів, недоступному для дітей місці.
5 років.