Купить Твинста таблетки 5+80 мг, 28 шт.

Твинста

Twynsta

Таблетки

1 таблетка содержит:
активные вещества: амлодипина безилат 6.935 мг, что соответствует содержанию амлодипина 5 мг, телмисартан 40 и 80 мг;
вспомогательные вещества: натрия гидроксид, повидон К25, меглюмин, сорбитол, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатизированный, крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный, смесь красителей*.
состав смеси красителей: железа оксид черный (E172) - 76%, железа оксид желтый (Е172) - 4%, FD&C синий №1 (бриллиантовый голубой FCF алюминиевый лак), алюминиевый пигмент (Е133) - 20%

28 таблеток.

Препарат Твинста представляет собой комбинированный препарат, содержащий два гипотензивных вещества с взаимодополняющим действием, позволяющими контролировать артериальное давление у пациентов с артериальной (эссенциальной) гипертензией: антагонист рецепторов ангиотензина II, телмисартан, и блокатор «медленных» кальциевых каналов, производное дигидропиридина, амлодипин. Комбинация этих веществ обладает аддитивным гипотензивным действием, снижая артериальное давление в большей степени, чем каждый отдельный компонент. Препарат, принимаемый 1 раз в день, приводит к эффективному и устойчивому снижению артериального давления в течение 24 часов.

Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладает высоким сродством к подтипу AT1 рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом AT1 рецепторов ангиотензина II. Связь носит длительный характер. Не обладает сродством к другим рецепторам, в том числе к AT2 рецептору. Снижает концентрацию альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (кининаза И) (фермент, который также разрушает брадикинин). Поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается. У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II.

Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3-х часов после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 часов и остается значимым до 48 часов. Выраженный гипотензивный эффект обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема. У пациентов с артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), не оказывая влияния на частоту сердечных сокращений (ЧСС). В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома «отмены».

Амлодипин - производное дигидропиридина, относится к классу блокаторов «медленных» кальциевых каналов. Он ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым релаксирующим эффектом на гладкомышечные клетки сосудов, что приводит к уменьшению периферического сосудистого сопротивления и снижению АД. У пациентов с артериальной гипертензией применение амлодипина 1 раз в день обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 часов. Ортостатическая артериальная гипотензия не характерна во время применения амлодипина вследствие медленного начала действия препарата.

У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводил к уменьшению сопротивления сосудов почек, повышению скорости клубочковой фильтрации и эффективному кровотоку плазмы в почках, без изменения фильтрации или протеинурии. Амлодипин не приводит к каким-либо метаболическим неблагоприятным эффектам или изменениям содержания липидов плазмы крови, и поэтому подходит для применения у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. Применение амлодипина у пациентов с сердечной недостаточностью не сопровождается отрицательным инотропным действием (не снижается толерантность к физической нагрузке, не снижается фракция выброса левого желудочка). Фармакокинетика. Фармакокинетика комбинации фиксированных доз. Скорость и степень всасывания препарата эквивалентны биодоступности телмисартана и амлодипина в случае их применения в виде отдельных таблеток.

Скорость и степень всасывания препарата Твинста эквивалентны биодоступности телмисартана и амлодипина в случае их применения в виде отдельных таблеток.

Всасывание

При приеме внутрь быстро всасывается из ЖКТ. Биодоступность - 50%. При приеме одновременно с пищей снижение AUC колеблется от 6% (при дозе 40 мг) до 19% (при дозе 160 мг). Через 3 ч после приема внутрь концентрация в плазме крови выравнивается, независимо от приема пищи.

Распределение

Связывание с белками плазмы крови - 99.5%, в основном с альбумином и альфа-1 гликопротеином. Среднее значение видимого Vd в равновесной концентрации 500 л.

Метаболизм

Метаболизируется телмисартан путем конъюгирования с глюкуроновой кислотой. Метаболиты фармакологически неактивны.

Выведение

T1/2 - более 20 ч. Cmax в плазме крови и, в меньшей степени, AUC увеличиваются непропорционально величине дозы. Данных о клинически существенном накоплении телмисартана не имеется. Выводится через кишечник в неизмененном виде, выведение почками менее 2%. Общий плазменный клиренс высокий (900 мл/мин) по сравнению с печеночным кровотоком (около 1500 мл/мин).

Всасывание

После приема амлодипина внутрь в терапевтических дозах Cmax в плазме крови достигается через 6-12 ч. Величина абсолютной биодоступности составляет от 64% до 80%. Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина.

Распределение

Vd амлодипина составляет примерно 21 л/кг. В исследованиях in vitro показано, что у пациентов с артериальной гипертензией приблизительно 97.5% циркулирующего амлодипина связывается с белками плазмы крови.

Метаболизм

Амлодипин в значительной степени (примерно на 90%) метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов.

Выведение

Выведение амлодипина из плазмы крови происходит двухфазно. T1/2 составляет, приблизительно, 30-50 ч. Устойчивые уровни в плазме крови достигаются после постоянного приема препарата в течение 7-8 дней. Амлодипин выводится почками как в неизмененном виде (10%), так и в виде метаболитов (60%).

Фармакокинетика в особых клинических случаях:

Наблюдается разница в плазменных концентрациях у мужчин и женщин. Cmax и AUC были приблизительно в 3 и 2 раза, соответственно, выше у женщин по сравнению с мужчинами без значимого влияния на эффективность.

Фармакокинетика телмисартана у пациентов пожилого возраста не отличается от молодых пациентов. Коррекции доз не требуется. У пациентов пожилого возраста отмечается тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводит к увеличению AUC и T1/2.

Изменение дозы телмисартана у пациентов с почечной недостаточностью не требуется, включая пациентов, находящихся на гемодиализе. Телмисартан не удаляется с помощью гемодиализа.

Фармакокинетика амлодипина у пациентов с нарушениями функции почек существенно не изменяется.

Исследования фармакокинетики, проводившиеся у пациентов с нарушениями функции печени, показали, что абсолютная биодоступность телмисартана увеличивается почти до 100%.T1/2 у пациентов с нарушениями функции печени не изменяется. У пациентов с печеночной недостаточностью клиренс амлодипина снижался, что приводило к увеличению значения AUC примерно на 40-60%.

артериальная гипертензия (для пациентов, АД которых недостаточно контролируется телмисартаном или амлодипином в монотерапии); артериальная гипертензия (для пациентов, которым показана комбинированная терапия); пациентам с артериальной гипертензией, получающим телмисартан и амлодипин в виде отдельных таблеток, в качестве замены данной терапии. обструктивные заболевания желчевыводящих путей; тяжелая артериальная гипотензия; обструкция выходящего тракта левого желудочка (в т.ч. высокая степень аортального стеноза); гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после перенесенного острого инфаркта миокарда; тяжелая печеночная недостаточность; шок; непереносимость фруктозы и синдром нарушения всасывания глюкозы/галактозы или дефицит сахаразы/изомальтазы; беременность; период кормления грудью; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); повышенная чувствительность к активным компонентам или вспомогательным веществам; повышенная чувствительность к другим производным дигидропиридина.

Препарат Твинста следует назначать с осторожностью пациентам с:

обструктивными заболеваниями желчных путей или печеночной недостаточностью; двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки; состоянием после трансплантации почки; сниженным ОЦК и/или гипонатриемией; двойной блокадой ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС); другими состояниями, характеризующимися активацией РААС; первичным альдостеронизмом; стенозом аортального и митрального клапана, обструктивной гипертрофической кардиомиопатией; сердечной недостаточностью; гиперкалиемией; сахарным диабетом с дополнительным сердечно-сосудистым риском (т.е. сопутствующим заболеванием коронарных артерий /ИБС/); после 1 месяца после острого инфаркта миокарда и нестабильной стенокардии.

Специальных исследований препарата Твинста во время беременности и в период кормления грудью не проводились. Влияния, связанные с отдельными компонентами препарата, описаны ниже.

Беременность
Телмисартан
Применение антагонистов рецепторов ангиотензина II (АРА II) противопоказано во время беременности. При диагностировании беременности прием препарата следует немедленно прекратить. При необходимости должна назначаться альтернативная терапия.
Известно, что применение АРА II в течение II и III триместров беременности оказывает фетотоксичическое действие (снижение функции почек, олигогидрамнион, замедление оссификации черепа плода), а также наблюдается неонатальная токсичность (почечная недостаточность, артериальная гипотензия и гиперкалиемия).
Амлодипин
Имеющиеся ограниченные данные в отношении воздействия амлодипина или других антагонистов кальциевых рецепторов, не указывают на наличие отрицательных влияний на плод. Однако возможен риск замедления процесса родов.

Период кормления грудью
Специальных исследований о выделении телмисартана и/или амлодипина с грудным молоком у женщин не проводилось. В исследованиях на животных выявлено, что телмисартан выделяется с молоком лактирующих животных. Учитывая возможные неблагоприятные реакции, решение о продолжении кормления грудью или об отмене терапии должно приниматься с учетом ее значимости для матери. Исследований влияния на фертильность человека не проводились.

Препарат Твинста необходимо принимать 1 раз/сут, внутрь, вне зависимости от приема пищи.
Твинста может назначаться пациентам, получающим те же дозы телмисартана и амлодипина в виде отдельных таблеток, для удобства терапии и увеличения приверженности лечения.

Твинста может назначаться пациентам, у которых применение одного амлодипина или одного телмисартана не приводит к адекватному контролю АД. Пациенты, принимающие амлодипин в дозе 10 мг, у которых отмечаются побочные реакции, ограничивающие прием препарата, например, периферические отеки, могут перейти на прием препарата Твинста в дозе 40/5 мг 1 раз/сут, что позволит уменьшить дозу амлодипина, но не снизит общий ожидаемый антигипертензивный эффект.

Лечение артериальной гипертензии у пациента может начинаться с применением препарата Твинста в том случае, когда предполагается, что достижение контроля АД с помощью какого-либо одного препарата маловероятно. Обычная начальная доза препарата Твинста - 40/5 мг 1 раз/сут. Пациенты, у которых необходимо более значительное снижение АД, могут начинать прием препарата Твинста в дозе 80/5 мг 1 раз/сут.
Если, по крайней мере, через 2 недели лечения потребуется дополнительное снижение АД, доза препарата может быть постепенно увеличена до максимальной дозы 80/10 мг 1 раз/сут.
Твинста может применяться вместе с другими гипотензивными препаратами.

Нарушения функции почек
У пациентов с нарушениями функции почек, в том числе у пациентов, находящихся на гемодиализе, изменений дозирования препарата не требуется. Амлодипин и телмисартан не удаляются из организма при проведении гемодиализа.

Нарушения функции печени
У пациентов с легкой или умеренной степенью нарушения функции печени препарат Твинста должен применяться с осторожностью. Доза телмисартана не должна превышать 40 мг 1 раз/сут.

Пожилые пациенты
Режим дозирования не требует изменений.

Особенности действия лекарственного препарата при первом приеме или при его отмене
После первой дозы телмисартана гипотензивное действие постепенно развивается в течение первых 3-х ч и действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч.
В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома отмены.

ожидающиеся на основании опыта применения телмисартана ожидающиеся на основании опыта применения амлодипина ожидающиеся при одновременном применении телмисартана и амлодипина

Внутри системно-органных классов по частоте возникновения побочных эффектов используются следующие категории: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, < 1/100); редко (≥1/10 000, < 1/1000); очень редко (частота неизвестна (не может быть подсчитана по имеющимся данным).

Инфекции и инвазии Цистит3) Редко Инфекции мочевыводящих путей1) Нечасто Инфекции верхних дыхательных путей1) Нечасто Сепсис, в т.ч. с летальным исходом1) Редко Психотические нарушения Депрессия3), беспокойство3), бессонница3) Редко Лабильность настроения2), спутанное сознание2) Частота неизвестна Нарушения со стороны нервной системы Головокружение3) Часто Сонливость3), мигрень3), головная боль3), парестезии3) Нечасто Понижение чувствительности или резистентность к внешним факторам3), нарушение вкуса3), обморок3), тремор3), периферическая нейропатия3)
Редко Нарушения со стороны иммунной системы Анафилактическая реакция1) Редко Повышенная чувствительность1),2) Редко1),
Частота неизвестна1) Нарушения со стороны органов зрения Нарушение зрения3) Редко Нарушения со стороны органов слуха Вертиго3) Нечасто Шум в ушах2) Частота неизвестна Нарушения со стороны
сердечно-сосудистой
системы Брадикардия3), ощущение сердцебиения3) Нечасто Тахикардия1) Нечасто Инфаркт миокарда2) Редко Аритмия2), желудочковая тахикардия2), фибриляция предсердий2) Частота неизвестна Выраженное снижение АД3), ортостастическая гипотензия3) Нечасто Нарушения со стороны дыхательной системы Кашель3) Нечасто Одышка1),2) Нечасто1)
Частота неизвестна2) Ринит2) Частота неизвестна Нарушения со стороны
желудочно-кишечного
тракта Боль в животе3), диарея3), тошнота3), метеоризм1) Нечасто Рвота3), диспепсия3), дискомфорт в области желудка1) Редко Изменения ритма дефекации2), панкреатит2), гастрит2) Частота неизвестна Нарушения функции печени1) Редко Гепатит2), желтуха2) Частота неизвестна Повышение активности печеночных трансаминаз (главным образом отражающих холестаз)2) Частота неизвестна Повышение уровня печеночных ферментов3) Редко Нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки Экзема3), эритема3), сыпь1),3), лекарственная сыпь1), токсическая сыпь1) Редко Кожный зуд3) Нечасто Ангионевротический отек1),2) Редко1), частота неизвестна2) Гипергидроз1),2) Нечасто1), частота неизвестна2) Крапивница1),2) Редко1), частота неизвестна2) Алопеция2), пурпура2), обесцвечивание кожи2), многоформная эритема2), эксфолиативный дерматит2), синдром Стивенса-Джонсона2), реакция фотосенсибилизации2), васкулит2) Частота неизвестна Нарушения со стороны костно-мышечной системы Артралгии3), боль в спине3), спазмы мышц (судороги икроножных мышц)3), миалгии3) Нечасто Боль в нижних конечностях3), боль в сухожилиях (симптомы, напоминающие тендинит)1) Редко Нарушения со стороны мочеполовой системы Никтурия3) Редко Нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность1), нарушения мочеиспускания2), учащенное мочеиспускание2)
Частота неизвестна Эректильная дисфункция3) Нечасто Общие нарушения Периферические отеки3) Часто Астения (слабость)3), боль в грудной клетке3), повышенная утомляемость3), отеки3) Нечасто Недомогание3), гриппоподобный синдром1), чувство прилива крови к лицу3), гипертрофия десен3), сухость слизистой оболочки полости рта3) Редко Боль2), увеличение массы тела2), уменьшение массы тела2), гинекомастия2) Частота неизвестна Реакции, выявленные при
специальных
исследованиях Повышение концентрации мочевой кислоты в крови3), повышение уровня креатинина в крови1) и креатинфосфокиназы (КФК)1),
снижение гемоглобина1) (анемия, слабость), гипогликемия (у пациентов с сахарным диабетом)1), эозинофилия1) Редко Лейкопения2), гипергликемия2) Частота неизвестна Гиперкалиемия1) Нечасто Тромбоцитопения1),2) Редко1), частота неизвестна 2)

Дополнительная информация в отношении отдельных компонентов

Побочные эффекты, ранее сообщавшиеся при применении одного из компонентов препарата (амлодипина или телмисартана), могут усиливаться при применении препарата Твинста, даже если они не наблюдались в клинических исследованиях или во время постмаркетингового периода.

Дополнительная информация в отношении комбинации компонентов

Периферические отеки, дозозависимый побочный эффект амлодипина, наблюдался у пациентов, которые получали комбинацию телмисартана и амлодипина, реже, чем у пациентов, получавших только амлодипин.

Препарат следует назначать с осторожностью при наличии у пациента следующих состояний:

нарушение функции печени; двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, тяжелые нарушения функции почек. У некоторых пациентов, вследствие подавления РААС, особенно при использовании комбинации средств, действующих на эту систему, нарушается функция почек (включая острую почечную недостаточность). Поэтому терапия, сопровождающаяся подобной двойной блокадой РААС, должна проводиться строго индивидуально и при тщательном контроле функции почек (в том числе периодический мониторинг содержания калия и креатинина в сыворотке крови). В случаях зависимости сосудистого тонуса и функции почек преимущественно от активности РААС (например, у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, или заболеваниями почек, в том числе, при стенозе почечных артерий, или стенозе артерии единственной почки), назначение препаратов, влияющих на эту систему, может сопровождаться развитием острой артериальной гипотензии, гиперазотемии, олигурии, и, в редких случаях, острой почечной недостаточностью; состояние после трансплантации почки (опыт применения отсутствует); снижение ОЦК и/или гипонатриемия вследствие предшествующей терапии диуретиками, ограничения приема поваренной соли, диареи или рвоты; двойная блокада РААС; другие состояния, характеризующиеся активацией РААС; первичный альдостеронизм; стеноз аортального и митрального клапана, идиопатический гипертрофический субаортальный стеноз; сердечная недостаточность; гиперкалиемия; наследственная непереносимость фруктозы; у пациентов с сахарным диабетом и дополнительным сердечно-сосудистым риском, т.е. пациентов с сахарным диабетом и сопутствующим заболеванием коронарных артерий (ИБС), риск фатального инфаркта миокарда и внезапной сердечно-сосудистой смерти могут быть увеличены при лечени гипотензивными средствами, такими как антагонисты рецептора ангиотензина II и ингибиторы АПФ. У пациентов с сахарным диабетом ИБС может протекать бессимптомно, вследствие чего не быть диагностированной. Пациенты с сахарным диабетом должны пройти соответствующую диагностику, например, пробу с физической нагрузкой, для диагностирования и лечения ИБС, соотвественно, перед началом лечения препаратом Твинста.

Другие указания
Твинста менее эффективна при лечении пациентов негроидной расы (в этой популяции обычно снижено активность ренина в крови).
Нет данных об использовании препарата Твинста у пациентов с нестабильной стенокардией, при остром инфаркте миокарда и в период одного месяца после развития инфаркта миокарда.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исследования влияния на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами не проводились. Однако следует принимать во внимание, что во время лечения могут отмечаться такие нежелательные эффекты, как обморок, сонливость или головокружение. Поэтому во время управления автотранспортом или механизмами следует соблюдать осторожность. Если пациенты испытывают эти ощущения, им следует избегать выполнения таких потенциально опасных действий, как вождение автотранспорта или управление механизмами.

Взаимодействий между двумя активными компонентами, входящими в фиксированных дозах в состав данного препарата, в клинических исследованиях не наблюдалось.
Специальных исследований лекарственных взаимодействий препарата Твинста с другими препаратами не проводилось.

Комбинация активных компонентов
При одновременном применении препарата Твинста с указанными ниже препаратами следует принимать во внимание следующую информацию.
Другие гипотензивные препараты
При одновременном использовании с другими гипотензивными препаратами гипотензивное действие препарата Твинста может усиливаться.
Препараты, способные снижать АД
Можно ожидать, что некоторые препараты, например, баклофен и амифостин, благодаря своим фармакологическим свойствам, будут усиливать гипотензивное действие всех гипотензивных средств, включая препарат Твинста. Кроме того, ортостатическая гипотензия может усиливаться этанолом, барбитуратами, наркотическими средствами или антидепрессантами.
Кортикостероиды (системное применение)
Возможно снижение гипотензивного эффекта.

Телмисартан
При одновременном применении телмисартана с:

другими гипотензивными средствами: возможно усиление гипотензивного эффекта. В одном исследовании при комбинированном применении телмисартана и рамиприла наблюдалось повышение AUC0-24 и Cmax рамиприла и рамиприлата в 2.5 раза. Клиническая значимость этого взаимодействия не установлена. дигоксином, варфарином, гидрохлоротиазидом, глибенкламидом, симвастатином и амлодипином: не выявлено клинически значимого взаимодействия. Отмечено увеличение средней концентрации дигоксина в плазме крови в среднем на 20% (в одном случае на 39%). При одновременном назначении телмисартана и дигоксина целесообразно проводить периодическое определение концентрации дигоксина в крови. препаратами лития: отмечалось обратимое увеличение концентрации лития в крови, сопровождающееся токсическими явлениями при приеме ингибиторов АПФ. В редких случаях подобные изменения зарегистрированы при назначении антагонистов рецептора ангиотензина II, в частности, телмисартана. При одновременном назначении препаратов лития и антагонистов рецептора ангиотензина II рекомендуется проводить определение содержания лития в крови. НПВП, включая ацетилсалициловую кислоту в дозах, применяемого в качестве противовоспалительного средства, ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) и неселективные НПВП, могут вызывать развитие острой почечной недостаточности у пациентов со сниженным ОЦК. Препараты, влияющие на активность системы ренин-ангиотензин, в т.ч. телмисартан, могут обладать синергическим эффектом. У пациентов, получающих НПВП и телмисартан, в начале лечения должен быть компенсирован ОЦК и проведен контроль функции почек.

При одновременном применении НПВП и гипотензивных препаратов, подобных телмисартану, сообщалось об уменьшении гипотензивного эффекта посредством ингибирования сосудорасширяющего эффекта простагландинов.

Амлодипин
При одновременном применении амлодипина с:

грейпфрутом и грейпфрутовым соком: одновременне применение препарата с грейпфрутом или грейпфрутовым соком не рекомендуется, т.к. у некоторых пациентов в результате повышения биодоступности амлодипина могут усиливаться его антигипертинзивные влияния. ингибиторами изофермента CYP3A4: в исследовании у пациентов пожилого возраста было показано, что дилтиазем ингибирует метаболизм амлодипина, вероятно оказывая влияние на CYP3A4 (концентрации амлодипина в плазме крови увеличиваются примерно на 50% и усиливается эффект амлодипина). Нельзя исключить, что более активные ингибиторы CYP3A4 (такие как кетоконазол, итраконазол, ритонавир) могут увеличивать концентрации амлодипина в плазме крови в большей степени, чем дилтиазем. индукторы изофермента CYP3A4 - противосудорожные препараты (например, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примидон), рифампицин, зверобой продырявленный (Hypericum perforatum): совместное применение может привести к снижению концентраций амлодипина в плазме крови. Показано регулярное медицинское наблюдение. Во время применения индукторов CYP3A4, а также после их отмены рекомендуется (по возможности) изменение дозы амлодипина. совместное применение симвастатина в дозе 80 мг с амлодипином, вне зависимости от дозы, способствует увеличению экспозиции симвастатина до 77% по сравнению с монотерапией симвастатином. Поэтому доза симвастатина не должна превышать 40 мг/сут.

При одновременном применении указанных ниже препаратов следует принимать во внимание следующую информацию
Установлена безопасность совместного применения амлодипина с тиазидными диуретиками, бета-адреноблокаторами, ингибиторами АПФ, нитратами длительного действия, нитроглицерином (применяемым сублингвально), НПВП, антибиотиками и гипогликемическими средствами для приема внутрь.
При одновременном применении амлодипина и силденафила показано, что каждый препарат оказывал независимое гипотензивное действие.
Дополнительная информация
Одновременное применение у 20 здоровых добровольцев 240 мл сока грейпфрута с однократной дозой амлодипина 10 мг, принимавшейся внутрь, не приводило к существенному влиянию на фармакокинетические свойства амлодипина.
Одновременное применение амлодипина с циметидином не оказывало существенного влияния на фармакокинетику амлодипина.
Одновременное применение амлодипина с аторвастатином, дигоксином, варфарином или циклоспорином существенно не влияло на фармакокинетику или фармакодинамику этих препаратов.
Основываясь на опыте применения других средств, влияющих на РААС, одновременное применение препарата Твинста и калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих добавок, калийсодержащей пищевой соли, других средств, повышающих содержание калия в крови (например, гепарина), может приводить к гиперкалиемии, поэтому следует контролировать этот показатель у пациентов. В связи с этим их одновременное применение с телмисартаном требует соблюдения осторожности.

Симптомы
Случаи передозировки не выявлены. Возможные симптомы передозировки складываются из симптомов со стороны отдельных компонентов препарата.
Телмисартан - выраженное снижение АД, тахикардия, возможно брадикардия, головокружение, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови, острая почечная недостаточность.
Амлодипин - чрезмерная периферическая вазодилатация и, возможно, рефлекторная тахикардия. Может наблюдаться выраженная и, вероятно, пролонгированная системная гипотензия, вплоть до развития шока со смертельным исходом.

Лечение
Гемодиализ не эффективен. Контроль за состоянием больного, терапия должна быть симптоматической и поддерживающей.
С целью противодействия блокаде кальциевых каналов может быть полезным внутривенное введение глюконата кальция.
Могут применяться методы лечения передозировки, такие как индукция рвоты, промывание желудка, применение активированного угля, перевод пациента в положение "лежа с приподнятыми ногами" и введение плазмозамещающих растворов в случае выраженного снижения АД.

Препарат следует хранить в оригинальной упаковке, в недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С

3 года.

Твинста

Twynsta

Таблетки

1 таблетка містить:
активні речовини: амлодипіну безилат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, телмисартан 40 і 80 мг;
допоміжні речовини: натрію гідроксид, повідон К25, меглюмин, сорбіт, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатизированный, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, суміш барвників*.
склад суміші барвників: заліза оксид чорний (E172) - 76%, заліза оксид жовтий (Е172) - 4%, FD&C синій №1 (діамантовий блакитний FCF алюмінієвий лак), алюмінієвий пігмент (Е133) - 20%

28 таблеток.

Препарат Твинста являє собою комбінований препарат, що містить два гіпотензивних речовини з взаємодоповнюючим дією, дозволяють контролювати артеріальний тиск у пацієнтів з артеріальною (есенціальну) гіпертензією: антагоніст рецепторів ангіотензину II, телмисартан, і блокатор «повільних» кальцієвих каналів похідні дигідропіридину, амлодипін. Комбінація цих речовин чинить адитивну гіпотензивну дію, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожний окремий компонент. Препарат, що приймається 1 раз на день призводить до ефективного і стійкого зниження артеріального тиску протягом 24 годин.

Телмисартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (тип AT1), ефективний при прийомі всередину. Володіє високою спорідненістю до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II зв'язку з рецептором, не володіючи дію агоніста відносно цього рецептора. Телмисартан пов'язується тільки з підтипом AT1 рецепторів ангіотензину II. Зв'язок носить тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, у тому числі до AT2 рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі крові і не блокує іонні канали. Телмисартан не інгібує ангіотензинперетворюючий ензим (кініназа І) (фермент, що також руйнує брадикінін). Тому посилення викликаються брадикініном побічних ефектів не очікується. У пацієнтів телмисартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ.

Початок гіпотензивної дії відмічається протягом 3-х годин після першого прийому телмисартана. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущим аж до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект звичайно розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, телмисартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У разі різкої відміни телмисартана ПЕКЛО поступово повертається до початкового рівня без розвитку синдрому «скасування».

Амлодипін - похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. Він інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим релаксуючим впливом на гладком'язові клітини судин, що призводить до зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Ортостатична артеріальна гіпотензія не характерна під час застосування амлодипіну внаслідок повільного початку дії препарату.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін в терапевтичних дозах приводив до зменшення опору судин нирок, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного кровотоку плазми в нирках, без зміни фільтрації або протеїнурії. Амлодипін не призводить до яких-небудь метаболічним несприятливих ефектів або змін вмісту ліпідів плазми крові, і тому підходить для застосування у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Застосування амлодипіну у пацієнтів з серцевою недостатністю не супроводжується негативною інотропною дією (не знижується толерантність до фізичного навантаження, не знижується фракція викиду лівого шлуночка). Фармакокінетика. Фармакокінетика комбінації фіксованих доз. Швидкість і ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмисартана та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток.

Швидкість і ступінь всмоктування препарату Твинста еквівалентні біодоступності телмисартана та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток.

Всмоктування

При прийомі всередину швидко всмоктується з ШКТ. Біодоступність - 50%. При прийомі одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 год після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові - 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном. Середнє значення видимого Vd в рівноважної концентрації 500 л.

Метаболізм

Метаболізується телмисартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні.

Виведення

T1/2 - більше 20 ч. Cmax у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величиною дози. Даних про клінічно суттєвому накопиченні телмисартана не є. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).

Всмоктування

Після прийому амлодипіну внутрішньо в терапевтичних дозах Cmax в плазмі крові досягається через 6-12 год. Величина абсолютної біодоступності становить від 64% до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл

Vd амлодипіну становить приблизно 21 л/кг У дослідженнях in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97.5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм

Амлодипін значною мірою (приблизно на 90%) метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.

Виведення

Виведення амлодипіну з плазми крові відбувається двофазне. T1/2 складає приблизно 30-50 ч. Стійкі рівні в плазмі крові досягаються після постійного прийому препарату протягом 7-8 днів. Амлодипін виводиться нирками як у незміненому вигляді (10%), так і у вигляді метаболітів (60%).

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках:

Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків і жінок. Cmax і AUC було приблизно в 3 і 2 рази, відповідно, вище у жінок порівняно з чоловіками без значущого впливу на ефективність.

Фармакокінетика телмисартана у пацієнтів літнього віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Коригування доз не потрібно. У пацієнтів літнього віку відзначається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC і T1/2.

Зміна дози телмисартана у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібно, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмисартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок істотно не змінюється.

Дослідження фармакокінетики, що проводилися у пацієнтів з порушеннями функції печінки, показали, що абсолютна біодоступність телмисартана збільшується майже до 100%.T1/2 у пацієнтів з порушеннями функції печінки не змінюється. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижувався, що призводило до збільшення значення AUC приблизно на 40-60%.

артеріальна гіпертензія (для пацієнтів, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється телмисартаном або амлодипіном у монотерапії); артеріальна гіпертензія (для пацієнтів, яким показана комбінована терапія); пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмисартан і амлодипін у вигляді окремих таблеток, в якості заміни даної терапії. обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (у т. ч. висока ступінь стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози і синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину.

Препарат Твинста слід призначати з обережністю пацієнтам з:

обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю; двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС); іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронизмом; стенозом аортального і мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровий діабет з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); після 1 місяця після гострого інфаркту міокарда і нестабільної стенокардії.

Спеціальних досліджень препарату Твинста під час вагітності та в період годування груддю не проводилися. Впливу, пов'язані з окремими компонентами препарату, описані нижче.

Вагітність
Телмисартан
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане під час вагітності. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. При необхідності повинна призначатися альтернативна терапія.
Відомо, що застосування АРА II протягом II та III триместрів вагітності надає фетотоксичическое дію (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа плода), а також спостерігається неонатальна токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія і гіперкаліємія).
Амлодипін
Наявні обмежені дані щодо впливу амлодипіну або інших антагоністів кальцієвих рецепторів, не вказують на наявність негативних впливів на плід. Однак можливий ризик уповільнення процесу пологів.

Період годування груддю
Спеціальних досліджень про виділення телмисартана та/або амлодипіну з грудним молоком у жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах виявлено, що телмисартан виділяється з молоком лактуючих тварин. Враховуючи можливі несприятливі реакції, рішення про продовження годування груддю або про відміну терапії повинно прийматися з урахуванням її значущості для матері. Досліджень впливу на фертильність людини не проводилися.

Препарат Твинста необхідно приймати 1 раз/добу, всередину, незалежно від прийому їжі.
Твинста може призначатися пацієнтам, які отримують ті ж дози телмисартана та амлодипіну у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії і збільшення прихильності до лікування.

Твинста може призначатися пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмисартана не призводить до адекватного контролю АТ. Пацієнти, які приймають амлодипін в дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом препарату Твинста в дозі 40/5 мг 1 раз/добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не знизить загальний очікуваний антигіпертензивний ефект.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта може починатися із застосуванням препарату Твинста в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю АТ за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату Твинста - 40/5 мг 1 раз/добу. Пацієнти, у яких необхідно більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату Твинста в дозі 80/5 мг 1 раз/добу.
Якщо, принаймні, через 2 тижні лікування буде потрібно додаткове зниження АТ, доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної дози 80/10 мг 1 раз/добу.
Твинста може застосовуватися разом з іншими гіпотензивними препаратами.

Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок, у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, змін дозування препарату не потрібна. Амлодипін і телмисартан не видаляються з організму при проведенні гемодіалізу.

Порушення функції печінки
У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат Твинста повинен застосовуватися з обережністю. Доза телмисартана не повинна перевищувати 40 мг 1 раз/добу.

Літні пацієнти
Режим дозування не вимагає змін.

Особливості дії лікарського препарату при першому прийомі або при його скасування
Після першої дози телмисартана гіпотензивну дію поступово розвивається протягом перших 3-х ч і дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущим аж до 48 год.
У разі різкої відміни телмисартана ПЕКЛО поступово повертається до початкового рівня без розвитку синдрому відміни.

очікуються на підставі досвіду застосування телмисартана очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну очікуються при одночасному застосуванні телмисартана та амлодипіну

Всередині системно-органних класів по частоті виникнення побічних ефектів використовуються наступні категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10 000, < 1/1000); дуже рідко (частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними).

Інфекції та інвазії Цистит3) Рідко Інфекції сечовивідних путей1) Нечасто Інфекції верхніх дихальних путей1) Нечасто Сепсис, в т. ч. з летальним исходом1) Рідко Психотичні порушення Депрессия3), беспокойство3), бессонница3) Рідко Лабільність настроения2), сплутана сознание2) Частота невідома Порушення з боку нервової системи Головокружение3) Часто Сонливость3), мигрень3), головний боль3), парестезии3) Нечасто Зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторам3), порушення вкуса3), обморок3), тремор3), периферична нейропатия3)
Рідко Порушення з боку імунної системи Анафілактична реакция1) Рідко Підвищена чувствительность1),2) Редко1),
Частота неизвестна1) Порушення з боку органів зору Порушення зрения3) Рідко Порушення з боку органів слуху Вертиго3) Нечасто Шум у ушах2) Частота невідома Порушення з боку
серцево-судинної
системи Брадикардия3), відчуття сердцебиения3) Нечасто Тахикардия1) Нечасто Інфаркт миокарда2) Рідко Аритмия2), шлуночкова тахикардия2), фібриляція предсердий2) Частота невідома Виражене зниження АД3), ортостастическая гипотензия3) Нечасто Порушення з боку дихальної системи Кашель3) Нечасто Одышка1),2) Нечасто1)
Частота неизвестна2) Ринит2) Частота невідома Порушення з боку
шлунково-кишкового
тракту Біль у животе3), диарея3), тошнота3), метеоризм1) Нечасто Рвота3), диспепсия3), дискомфорт в області желудка1) Рідко Зміни ритму дефекации2), панкреатит2), гастрит2) Частота невідома Порушення функції печени1) Рідко Гепатит2), желтуха2) Частота невідома Підвищення активності печінкових трансаміназ (головним чином відображають холестаз)2) Частота невідома Підвищення рівня печінкових ферментов3) Рідко Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини Экзема3), эритема3), сыпь1),3), лікарська сыпь1), токсична сыпь1) Рідко Шкірний зуд3) Нечасто Ангіоневротичний отек1),2) Редко1), частота неизвестна2) Гипергидроз1),2) Нечасто1), частота неизвестна2) Крапивница1),2) Редко1), частота неизвестна2) Алопеция2), пурпура2), знебарвлення кожи2), багатоформна эритема2), ексфоліативний дерматит2), синдром Стівенса-Джонсона2), реакція фотосенсибилизации2), васкулит2) Частота невідома Порушення з боку кістково-м'язової системи Артралгии3), біль у спине3), спазми м'язів (судоми литкових м'язів)3), миалгии3) Нечасто Біль у нижніх конечностях3), біль в сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт)1) Рідко Порушення з боку сечостатевої системи Никтурия3) Рідко Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостаточность1), порушення мочеиспускания2), прискорене мочеиспускание2)
Частота невідома Еректильна дисфункция3) Нечасто Загальні порушення Периферичні отеки3) Часто Астенія (слабкість)3), біль у грудній клетке3), підвищена утомляемость3), отеки3) Нечасто Недомогание3), грипоподібний синдром1), відчуття припливу крові до лицу3), гіпертрофія десен3), сухість слизової оболонки порожнини рта3) Рідко Боль2), збільшення маси тела2), зменшення маси тела2), гинекомастия2) Частота невідома Реакції, виявлені при
спеціальних
дослідженнях Підвищення концентрації сечової кислоти в крови3), підвищення рівня креатиніну в крови1) та креатинфосфокінази (КФК)1),
зниження гемоглобина1) (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом)1), эозинофилия1) Рідко Лейкопения2), гипергликемия2) Частота невідома Гиперкалиемия1) Нечасто Тромбоцитопения1),2) Редко1), частота невідома 2)

Додаткова інформація щодо окремих компонентів

Побічні ефекти, раніше повідомлялися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмисартана), можуть посилюватися при застосуванні препарату Твинста, навіть якщо вони не спостерігались у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду.

Додаткова інформація щодо комбінації компонентів

Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігався у пацієнтів, які отримували комбінацію телмисартана і амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували тільки амлодипін.

Препарат слід призначати з обережністю при наявності у пацієнта таких станів:

порушення функції печінки; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, тяжкі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів, внаслідок придушення РААС, особливо при використанні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібної подвійної блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально і при ретельному контролі функції нирок (в тому числі періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну в сироватці крові). У випадках залежно судинного тонусу і функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю чи захворюваннями нирок, в тому числі, при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, у рідкісних випадках, гострою нирковою недостатністю; стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); зниження ОЦК та/або гіпонатріємія внаслідок попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому повареної солі, діареї або блювання; подвійна блокада РААС; інші стани, що характеризуються активацією РААС; первинний альдостеронизм; стеноз аортального і мітрального клапана, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; серцева недостатність; гіперкаліємія; спадкова непереносимість фруктози; у пацієнтів з цукровим діабетом і додатковим серцево-судинним ризиком, тобто пацієнтів з цукровим діабетом та супутнім захворюванням коронарних артерій (ІХС), ризик фатального інфаркту міокарда і раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні гіпотензивними засобами, такими як антагоністи рецептора ангіотензину II та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ІХС може протікати безсимптомно, внаслідок чого не бути діагностованою. Пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику, наприклад, пробу з фізичним навантаженням, для діагностування і лікування ІХС, відповідно, перед початком лікування препаратом Твинста.

Інші вказівки
Твинста менш ефективна при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижена активність реніну в крові).
Немає даних про використання препарату Твинста у пацієнтів з нестабільною стенокардією, при гострому інфаркті міокарда і в період одного місяця після розвитку інфаркту міокарда.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Дослідження впливу на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами не проводилися. Проте слід брати до уваги, що під час лікування можуть спостерігатися такі небажані ефекти, як запаморочення, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід дотримуватися обережності. Якщо пацієнти відчувають ці відчуття, їм слід уникати виконання потенційно небезпечних дій, як керування автотранспортом або управління механізмами.

Взаємодій між двома активними компонентами, що входять у фіксованих дозах до складу даного препарату, у клінічних дослідженнях не спостерігалося.
Спеціальних досліджень лікарських взаємодій препарату Твинста з іншими препаратами не проводилося.

Комбінація активних компонентів
При одночасному застосуванні препарату Твинста із зазначеними нижче препаратами слід брати до уваги наступну інформацію.
Інші гіпотензивні препарати
При одночасному використанні з іншими гіпотензивними препаратами гіпотензивну дію препарату Твинста може посилюватися.
Препарати, здатні знижувати АТ
Можна очікувати, що деякі препарати, наприклад, баклофен і аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, будуть посилювати гіпотензивну дію всіх гіпотензивних засобів, включаючи препарат Твинста. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами.
Кортикостероїди (системне застосування)
Можливе зниження гіпотензивного ефекту.

Телмисартан
При одночасному застосуванні телмисартана з:

іншими гіпотензивними засобами: можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмисартана і раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 і Cmax раміприлу і раміприлату в 2.5 рази. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлено. дигоксином, варфарином, гідрохлоротіазидом, глібенкламідом, симвастатином та амлодипіном: не виявлено клінічно значущої взаємодії. Відзначено збільшення середньої концентрації дигоксину в плазмі крові в середньому на 20% (у одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмисартана і дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. препаратами літію: відзначалося оборотне збільшення концентрації літію у крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В поодиноких випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецептора ангіотензину II, зокрема, телмисартана. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію в крові. НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі, що застосовується як протизапальний засоби, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ, можуть викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на активність системи ренін-ангіотензин, в т. ч. телмисартан, можуть володіти синергічним ефектом. У пацієнтів, які отримували НПЗП і телмисартан, на початку лікування повинен бути компенсований ОЦК та проведений контроль функції нирок.

При одночасному застосуванні НПЗП і гіпотензивних препаратів, подібних телмисартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судинорозширювального ефекту простагландинів.

Амлодипін
При одночасному застосуванні амлодипіну з:

грейпфрутом і грейпфрутовим соком: одновременне застосування препарату з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну можуть посилюватися його антигипертинзивные впливу. інгібіторами ізоферменту CYP3A4: в дослідженні у пацієнтів літнього віку було показано, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, ймовірно надаючи вплив на CYP3A4 (концентрації амлодипіну у плазмі крові збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що більш активні інгібітори CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. індуктори ізоферменту CYP3A4 - протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum): сумісне застосування може призвести до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі крові. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% у порівнянні з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг/добу.

При одночасному застосуванні зазначених нижче препаратів слід брати до уваги наступну інформацію
Встановлена безпека спільного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином (застосовується сублінгвально), НПЗП, антибіотиками і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо.
При одночасному застосуванні амлодипіну і силденафілу показано, що кожен препарат надавав незалежне гіпотензивну дію.
Додаткова інформація
Одночасне застосування у 20 здорових добровольців 240 мл соку грейпфрута з одноразовою дозою амлодипіну 10 мг, принимавшейся всередину, не призводило до суттєвого впливу на фармакокінетичні властивості амлодипіну.
Одночасне застосування амлодипіну з циметидином не робило істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Одночасне застосування амлодипіну з аторвастатином, дигоксином, варфарином або циклоспорином суттєво не впливало на фармакокінетику або фармакодинаміку цих препаратів.
Базуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування препарату Твинста і калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калийсодержащей харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому необхідно контролювати цей показник у пацієнтів. У зв'язку з цим їх одночасне застосування з телмисартаном вимагає дотримання обережності.

Симптоми
Випадки передозування не виявлені. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату.
Телмисартан - виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, можлива брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність.
Амлодипін - надмірна периферична вазодилатація і, можливо, рефлекторна тахікардія. Може спостерігатися виражена і, ймовірно, пролонгована системна гіпотензія, аж до розвитку шоку зі смертельним результатом.

Лікування
Гемодіаліз не ефективний. Контроль за станом хворого, терапія повинна бути симптоматичною та підтримуючою.
З метою протидії блокади кальцієвих каналів може бути корисним внутрішньовенне введення глюконату кальцію.
Можуть застосовуватися методи лікування передозування, такі як викликання блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля, переведення пацієнта в положення "лежачи з піднятими ногами" і введення плазмозамінних розчинів у разі вираженого зниження АТ.

Препарат слід зберігати в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°

3 роки.