Купить Торендо ку-таб таб. д/рассас. 0,5 мг №30
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
ТОРЕНДО КУ-ТАБ
Таблетки для рассасывания
1 табл. содержит рисперидон 0,5 мг.
30 шт.
Торендо Ку-таб - антипсихотический препарат (нейролептик). Рисперидон является селективным моноаминергическим антагонистом с выраженным сродством к серотонинергическим 5-НТ2-рецепторам и допаминергическим D2-рецепторам, связывается также с А1-адренорецепторами и, при несколько меньшей аффинности, с H1-гистаминергическими и А2-адренергическими рецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой допаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга. Противорвотное действие обусловлено блокадой допаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра. Гипотермическое действие обусловлено блокадой допаминовых рецепторов гипоталамуса. Снижает продуктивную симптоматику (бред, галлюцинации), автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические антипсихотики (нейролептики). Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и допамину может уменьшать риск возникновения экстрапирамидной симптоматики. Рисперидон может вызывать дозозависимое увеличение концентрации пролактина в плазме.
- Острая и хроническая шизофрения и другие психотические состояния с продуктивной и/или негативной симптоматикой.
- Аффективные расстройства при различных психических заболеваниях.
- Поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), при нарушениях психической деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах.
- В качестве вспомогательной терапии при лечении маний при биполярных расстройствах.
- В качестве вспомогательной терапии расстройств поведения у подростков с 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития, в случаях, если деструктивное поведение (агрессивность, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине заболевания.
Период лактации.
- Детский и подростковый возраст до 15 лет (эффективность и безопасность не установлены).
- Повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при заболеваниях сердечно-сосудистой системы (хроническая сердечная недостаточность, перенесенный инфаркт миокарда, нарушения проводимости сердечной мышцы), обезвоживании и гиповолемии, нарушении мозгового кровообращения, болезни Паркинсона, судорогах (в т.ч. в анамнезе), почечной или печеночной недостаточности тяжелой степени, злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости, состояниях, предрасполагающих к развитию тахикардии типа "пируэт" (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал QT), опухоли мозга, кишечной непроходимости, случаях острой передозировки лекарств, синдроме Рейе (противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний).
Сублингвально. Таблетки Торендо Ку-таб для рассасывания хрупкие, их не следует выдавливать через фольгу упаковки, т.к. они могут сломаться. Упаковку вскрывают, осторожно потянув за край фольги блистера, отмеченный точкой, и извлекают таблетку, затем ее следует немедленно положить на язык. Таблетка начинает рассасываться во рту в течение секунд и может проглатываться без воды; не следует также смешивать препарат во рту с пищей, раскусывать или разжевывать таблетку.
При шизофрении взрослым и детям старше 15 лет препарат назначают 1 или 2 раза в сутки. Начальная доза — 2 мг/сут. На второй день дозу следует увеличить до 4 мг/сут. С этого момента дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать при необходимости. Обычно оптимальной дозой является 4—6 мг/сут. В ряде случаев может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: бессонница, ажитация, тревога, головная боль; иногда - сонливость, повышенная утомляемость, головокружение, нарушение концентрации внимания, неясность зрения; редко - экстрапирамидные симптомы (тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония), мания или гипомания, инсульт (у пациентов пожилого возраста с предрасполагающими факторами), а также гиперволемия (из-за полидипсии или синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона),поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения преимущественно языка и/или лица), нейролептический злокачественный синдром (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность автономных функций, нарушение сознания и повышение уровня КФК), нарушения терморегуляции и эпилептические припадки.
Со стороны пищеварительной системы: запоры, диспепсия, тошнота или рвота, боль в животе, повышение активности печеночных трансаминаз, сухость во рту, гипосаливация или гиперсаливация, анорексия и/или усиление аппетита, повышение или снижение массы тела.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - Ортостатическая гипотензия, Рефлекторная тахикардия, Повышение АД.
Со стороны эндокринной системы: галакторея, гинекомастия, нарушение менструального цикла, аменорея, увеличение массы тела, гипергликемия, обострение существовавшего ранее сахарного диабета.
Со стороны репродуктивной системы: приапизм, нарушение эрекции, нарушение эякуляции, аноргазмия.
Со стороны системы кроветворения: нейтропения, тромбоцитопения.
Дерматологические реакции: сухость кожи, гиперпигментация, зуд, себорея.
Аллергические реакции: ринит, сыпь, ангионевротический отек, фотосенсибилизация.
Прочие: артралгия, недержание мочи.
При шизофрении в начале лечения рисперидоном рекомендуется постепенно отменять предыдущую терапию, если это клинически оправдано. Если пациенты переводятся с терапии депо-формами антипсихотических препаратов, то применение рисперидона рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость продолжения терапии потивопаркинсоническими лекарственными средствами. В связи с А-адреноблокирующим действием рисперидона может возникать ортостатическая гипотония, особенно в период начального подбора дозы. При возникновении артериальной гипотонии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями сердечно сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно, согласно рекомендациям. Возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. При возникновении признаков и симптомов поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов. При возникновении нейролептического злокачественного синдрома, характеризующегося гипертонией, мышечной ригидностью, нестабильностью автономных функций, нарушением сознания и повышением уровня КФК необходимо отменить все антипсихотические лекарственные средства, включая рисперидон. При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов дозу рисперидона следует снизить. Пациентам следует воздерживаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела. Применение препарата у детей в возрасте младше 15 лет не рекомендуется. Во время лечения необходимо воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, а также от приема алкоголя (этанола).
Поскольку рисперидон оказывает действие в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия и этанолом. Рисперидон уменьшает эффективность леводопы и других агонистов допамина. Клозапин снижает клиренс рисперидона. При использовании карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при использовании других индукторов печеночных ферментов. Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые А-адреноблокаторы могут повышать концентрации рисперидона в плазме, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции. Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме, однако в меньшей степени концентрацию активной антипсихотической фракции, поэтому дозы рисперидона следует корректировать. При одновременном применении рисперидона с препаратами, в высокой степени связывающимися с белками плазмы, клинически выраженного вытеснения какого-либо препарата из белковой фракции плазмы не наблюдается. Гипотензивные лекарственные средства усиливают выраженность снижения АД на фоне рисперидона.
Симптомы: сонливость, седативный эффект, угнетение сознания, тахикардия, артериальная гипотензия, экстрапирамидные расстройства, в редких случаях удлинение интервала QT.
Лечение: необходимо обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватной оксигенации и вентиляции, промывание желудка (после интубации, если пациент без сознания) и назначение активированного угля в сочетании со слабительными средствами. Симптоматическая терапия, направленная на поддержание жизненно важных функций организма. Для своевременного диагностирования возможных нарушений ритма сердца необходимо как можно быстрее начать мониторирование ЭКГ. Тщательное медицинское наблюдение и ЭКГ-мониторирование проводят до полного исчезновения симптомов интоксикации. Специфический антидот отсутствует.
Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°C.
ТОРЕНДО КУ-ТАБ
Таблетки для розсмоктування
1 табл. містить рисперидон 0,5 мг.
30 шт.
Торендо Ку-таб - антипсихотичний засіб (нейролептик). Рисперидон є селективним моноаминергическим антагоністом з вираженою спорідненістю до серотонергічних 5-НТ2-рецепторів і допаминергическим D2-рецепторів, зв'язується також з A1-адренорецепторами і, при трохи меншій афінності, з Н1-гистаминергическими і А2-з адренергічними рецепторами. Не має тропність до холінорецепторами. Виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію. Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювотна дія зумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічну дія обумовлена блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса. Знижує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації), автоматизм. Викликає менше пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і допамину може зменшувати ризик виникнення екстрапірамідної симптоматики. Рисперидон може викликати дозозалежне збільшення концентрації пролактину в плазмі.
- Гостра і хронічна шизофренія та інші психотичні стани з продуктивною і/або негативною симптоматикою.
- Афективні розлади при різних психічних захворюваннях.
- Поведінкові розлади в пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), при порушеннях психічної діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах.
- В якості допоміжної терапії при лікуванні маній при біполярних розладах.
- В якості допоміжної терапії розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині захворювання.
Період лактації.
- Дитячий та підлітковий вік до 15 років (ефективність і безпека не встановлені).
- Підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при захворюваннях серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), зневодненні і гіповолемії, порушення мозкового кровообігу, хвороби Паркінсона, судомах (у т. ч. в анамнезі), ниркової або печінкової недостатності тяжкого ступеня, зловживання лікарськими засобами або лікарської залежності, станах, що привертають до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT), пухлини мозку, кишкової непрохідності, випадках гострого передозування ліків, синдромі Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів).
Сублінгвально. Таблетки Торендо Ку-таб для розсмоктування тендітні, їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, т. к. вони можуть зламатися. Паковання розкривають, обережно потягнувши за край фольги блістера, зазначений точкою, і витягують таблетку, потім її слід негайно покласти на язик. Таблетка починає розсмоктуватися в роті протягом секунд і може проковтуватися без води; не слід також змішувати препарат в роті з їжею, розкушувати або розжовувати таблетку.
При шизофренії дорослим і дітям старше 15 років препарат призначають 1 або 2 рази на добу. Початкова доза - 2 мг/добу. На другий день дозу слід збільшити до 4 мг/добу. З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг/добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: безсоння, ажитація, тривога, головний біль; іноді - сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, нечіткість зору; рідко - екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія), манія або гипомания, інсульт (у пацієнтів літнього віку з сприятливими факторами), а також гіперволемія (через полідипсії або синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону),пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язика і/або обличчя), нейролептичний злоякісний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, нестабільність автономних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня КФК), порушення терморегуляції та епілептичні напади.
З боку травної системи: запори, диспепсія, нудота або блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ, сухість у роті, гіпосалівація або гіперсалівація, анорексія та/або посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.
З боку серцево-судинної системи: іноді - Ортостатична гіпотензія, Рефлекторна тахікардія, Підвищення артеріального тиску.
З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея, збільшення маси тіла, гіперглікемія, загострення цукрового діабету, що існував раніше.
З боку репродуктивної системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.
Дерматологічні реакції: сухість шкіри, гіперпігментація, свербіж, себорея.
Алергічні реакції: риніт, висипи, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація.
Інші: артралгія, нетримання сечі.
При шизофренії на початку лікування рисперидоном рекомендується поступово відміняти попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. Якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то застосування рисперидону рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження терапії потивопаркинсоническими лікарськими засобами. У зв'язку з А-адреноблокирующим дією рисперидону може виникати ортостатична гіпотонія, особливо в період початкового підбору дози. При виникненні артеріальної гіпотонії слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями серцево судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. При виникненні ознак і симптомів пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів. При виникненні нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертонією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК необхідно відмінити усі антипсихотичні лікарські засоби, включаючи рисперидон. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу рисперидону слід знизити. Пацієнтам слід утримуватись від переїдання в зв'язку з можливістю збільшення маси тіла. Застосування препарату у дітей віком до 15 років не рекомендується. Під час лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, а також від прийому алкоголю (етанолу).
Оскільки рисперидон чинить дію в першу чергу на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю в поєднанні з іншими препаратами центральної дії і етанолом. Рисперидон зменшує ефективність леводопи та інших агоністів допаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі А-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної фракції, тому дози рисперидону слід коригувати. При одночасному застосуванні рисперидону з препаратами, що великою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витиснення якого-небудь препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні лікарські засоби посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні рисперидону.
Симптоми: сонливість, седативний ефект, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках-подовження інтервалу QT.
Лікування: необхідно забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт без свідомості) і призначення активованого вугілля у поєднанні з проносними засобами. Симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій організму. Для своєчасного виявлення можливих порушень ритму серця необхідно як можна швидше почати моніторування ЕКГ. Ретельне медичне спостереження та ЕКГ-моніторування проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації. Специфічний антидот відсутній.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.