Купить Тарицин таб. п/о 200мг №10
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Тарицин
таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка содержит офлоксацина 200 мг;
вспомогательные вещества: МКЦ; крахмал картофельный; поливинилпирролидон; магния стеарат;
состав оболочки: оксипропилметилцеллюлоза; твин 80; титана двуокись
10 шт.
Тарицин оказывает антибактериальное, бактерицидное действие.
Инфекционные заболевания дыхательных путей (за исключением пневмококковой инфекции), ЛОР-органов (кроме острого тонзиллита), брюшной полости и желчевыводящих путей, почек и мочевыводящих путей, предстательной железы, уретры (в т.ч. гонококковой природы), костей и суставов, кожи и мягких тканей; гинекологические инфекции
Гиперчувствительность, эпилепсия, возраст (до 18 лет), заболевания ЦНС с пониженным судорожным порогом.
Применение Тарицина противопоказано. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Тарицин принимают внутрь, не разжевывая, натощак или во время еды, запивая достаточным количеством воды. Доза и длительность лечения зависят от тяжести инфекционного заболевания, чувствительности патогенных микроорганизмов, состояния больного и функции почек. При неосложненных инфекциях, взрослым — 200 мг/сут. В случае тяжелых инфекций или пациентам с избыточной массой тела доза может быть увеличена до 600 мг/сут. Дозу до 400 мг/сут назначают однократно, предпочтительно утром.
Со стороны пищеварительной системы: гастралгия, снижение аппетита, тошнота, рвота, диарея, метеоризм, боль в животе, повышение активности “печеночных” трансаминаз, гипербилирубинемия, холестатическая желтуха, псевдомембранозный энтероколит. Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, неуверенность движений, тремор, судороги, онемение и парестезии конечностей, интенсивные сновидения, “кошмарные” сновидения, психотические реакции, тревожность, состояние возбуждения, фобии, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации, повышение внутричерепного давления. Со стороны опорно-двигательного аппарата: тендинит, миалгии, артралгии, тендосиновит, разрыв сухожилия. Со стороны органов чувств: нарушение цветовосприятия, диплопия, нарушения вкуса, обоняния, слуха и равновесия. Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, снижение артериального давления. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, аллергический пневмонит, аллергический нефрит, эозинофилия, лихорадка, ангионевротический отек, бронхоспазм; мультиформная экссудативная эритема (в т. ч. синдром Стивенса-Джонсона) и токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), фотосенсибилизация, васкулит, анафилактический шок. Со стороны кожных покровов: точечные кровоизлияния (петехии), буллезный геморрагический дерматит, папулезная сыпь с коркой, свидетельствующие о поражении сосудов (васкулит). Со стороны органов кроветворения: лейкопения, агранулоцитоз, анемия, тромбоцитопения, панцитопения, гемолитическая и апластическая анемия. Со стороны мочевыделительной системы: острый интерстициальный нефрит, нарушение функции почек, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины. Прочие: дисбактериоз кишечника, суперинфекция, гипогликемия (у больных сахарным диабетом), вагинит.
Не является препаратом выбора при пневмонии, вызываемой пневмококками. Не показан при лечении острого тонзиллита.
Не рекомендуется применять больше 2 месяцев, подвергаться воздействию солнечных лучей, облучению ультрафиолетовыми лучами (ртутно-кварцевые лампы, солярий).
В случае возникновения побочных эффектов со стороны ЦНС, аллергических реакций, псевдомембраноз-ного колита необходима отмена препарата. При псевдомембранозном колите, подтвержденном колоноскопически и/или гистологически, показано пероральное назначение ванкомицина и метронидазола.
Редко возникающий тендинит может приводить к разрыву сухожилий (преимущественно ахиллова сухожилия), особенно у пожилых пациентов. В случае возникновения признаков тендинита необходимо немедленно прекратить лечение, произвести иммобилизацию ахиллова сухожилия и проконсультироваться у ортопеда.
В период лечения нельзя употреблять этанол.
При применении препарата женщинам не рекомендуется использовать гигиенические тампоны в связи с повышенным риском развития молочницы.
На фоне лечения возможно ухудшение течения миастении, учащение приступов порфирии у предрасположенных больных.
Может приводить к ложно-отрицательным результатам при бактериологической диагностике туберкулеза (препятствует выделению Mycobacterium tuberculosis).
У больных с нарушениями функции печени или почек необходим контроль концентрации офлоксацина в плазме. При тяжелой почечной и печеночной недостаточности повышается риск развития токсических эффектов (требуется снижающая коррекция дозы).
У детей применяется только при угрозе жизни, с учетом предполагаемой клинической эффективности и потенциального риска развития побочных эффектов, когда невозможно применить другие, менее токсичные лекарственные средства. Средняя суточная доза в этом случае — 7,5 мг/кг, максимальная — 15 мг/кг.
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Снижает клиренс теофиллина на 25 % (при одновременном применении следует уменьшать дозу теофиллина).
Увеличивает концентрацию глибенкламида в плазме. Циметидин, фуросемид, метотрексат и лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, повышают концентрацию офлоксацина в плазме.
При одновременном приеме с антагонистами витамина К необходимо осуществлять контроль свертывающей системы крови.
При назначении с нестероидными противовоспалительными препаратами, производными нитроимидазола и метилксантинов повышается риск развития нейротоксических эффектов.
При одновременном назначении с глюкокортикостероидами повышается риск разрыва сухожилий, особенно у пожилых людей.
При назначении с лекарственными средствами, ощелачивающими мочу (ингибиторы карбоангидразы, цитраты, натрия гидрокарбонат), увеличивается риск кристаллурии и нефротоксических эффектов.
Совместим со следующими инфузионными растворами: 0,9 % раствором натрия хлорида, раствором Рингера, 5 % раствором фруктозы, 5 % раствором декстрозы.
Не смешивать с гепарином (риск преципитации).
Пищевые продукты, антациды, содержащие ионы алюминия, кальция, магния или соли железа, снижают всасывание офлоксацина, образуя нерастворимые комплексы (интервал времени между назначением этих лекарственных средств должен быть не менее 2 ч).
В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Тарицин
таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка містить офлоксацину 200 мг;
допоміжні речовини: МКЦ; крохмаль картопляний; полівінілпіролідон; магнію стеарат;
склад оболонки: оксипропилметилцеллюлоза; твін 80; титану двоокис
10 шт.
Тарицин надає антибактеріальну, бактерицидну дію.
Інфекційні захворювання дихальних шляхів (за винятком пневмококової інфекції), ЛОР-органів (крім гострого тонзиліту), черевної порожнини і жовчних шляхів, нирок і сечовивідних шляхів, передміхурової залози, уретри (у т. ч. гонококової природи), кісток і суглобів, шкіри і м'яких тканин; гінекологічні інфекції
Гіперчутливість, епілепсія, вік (до 18 років), захворювання ЦНС зі зниженим судомним порогом.
Застосування Тарицина протипоказано. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.
Тарицин приймають внутрішньо, не розжовуючи, натщесерце або під час їди, запиваючи достатньою кількістю води. Доза та тривалість лікування залежать від тяжкості інфекційного захворювання, чутливості патогенних мікроорганізмів, стану хворого та функції нирок. При неускладнених інфекціях, дорослим - 200 мг/добу. У разі тяжких інфекцій або пацієнтам з надлишковою масою тіла доза може бути збільшена до 600 мг/добу. Дозу до 400 мг/добу призначають одноразово, бажано вранці.
З боку травної системи: гастралгія, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний ентероколіт. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, невпевненість рухів, тремор, судоми, оніміння і парестезії кінцівок, інтенсивні сновидіння, “кошмарні” сновидіння, психотичні реакції, тривожність, стан збудження, фобії, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, підвищення внутрішньочерепного тиску. З боку опорно-рухового апарату: тендиніт, міалгії, артралгії, тендосиновіт, розрив сухожилля. З боку органів почуттів: порушення кольоросприйняття, диплопія, порушення смаку, нюху, слуху і рівноваги. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, алергічний пневмоніт, алергічний нефрит, еозинофілія, пропасниця, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм; мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона) та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фотосенсибілізація, васкуліт, анафілактичний шок. З боку шкірних покривів: точкові крововиливи (петехії), бульозний геморагічний дерматит, папульозний висип з кіркою, що свідчать про ураження судин (васкуліт). З боку органів кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гемолітична та апластична анемія. З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини. Інші: дисбактеріоз кишечника, суперінфекція, гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), вагініт.
Не є препаратом вибору при пневмонії, спричиненої пневмококами. Не показаний при лікуванні гострого тонзиліту.
Не рекомендується застосовувати більше 2 місяців, піддаватися впливу сонячних променів, опромінення ультрафіолетовими променями (ртутно-кварцові лампи, солярій).
У разі виникнення побічних ефектів з боку ЦНС, алергічних реакцій, псевдомембраноз-ного коліту необхідна відміна препарату. При псевдомембранозному коліті, підтвердженому колоноскопически та/або гістологічно, показано пероральне призначення ванкоміцину і метронідазолу.
Рідко виникає тендиніт може призводити до розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля), особливо у літніх пацієнтів. У разі виникнення ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля і проконсультуватися у ортопеда.
У період лікування не можна вживати етанол.
При застосуванні препарату жінкам не рекомендується використовувати гігієнічні тампони у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку молочниці.
На тлі лікування можливе погіршення перебігу міастенії, почастішання нападів порфірії у схильних хворих.
Може призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу (перешкоджає виділенню Mycobacterium tuberculosis).
У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідний контроль концентрації офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій і печінковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів (потрібна корекція знижує дози).
У дітей застосовується тільки при загрозі життя, з урахуванням передбачуваної клінічної ефективності та потенційного ризику розвитку побічних ефектів, коли неможливо застосувати інші, менш токсичні лікарські засоби. Середня добова доза у цьому випадку - 7,5 мг/кг, максимальна - 15 мг/кг.
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Знижує кліренс теофіліну на 25 % (при одночасному застосуванні слід зменшувати дозу теофіліну).
Збільшує концентрацію глібенкламіду в плазмі. Циметидин, фуросемід, метотрексат та лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію офлоксацину в плазмі.
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К необхідно здійснювати контроль згортальної системи крові.
При призначенні з нестероїдними протизапальними препаратами, похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищується ризик розвитку нейротоксичних ефектів.
При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у літніх людей.
При призначенні з лікарськими засобами, ощелачивающими сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротоксичних ефектів.
Сумісний з наступними інфузійними розчинами: 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози, 5 % розчином декстрози.
Не змішувати з гепарином (ризик преципітації).
Харчові продукти, антациди, що містять іони алюмінію, кальцію, магнію або солі заліза, знижують всмоктування офлоксацину, утворюючи нерозчинні комплекси (інтервал часу між призначенням цих лікарських засобів повинен бути не менше 2 год).
У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.