Купить Сонапакс драже 25 мг, 60 шт.

Сонапакс драже

Sonapax

Драже

1 драже содержит: Тиоридазина гидрохлорид - 25 мг

Вспомогательные вещества: Крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный (аэросил), лактоза, желатин, стеариновая кислота, тальк, сахароза, аравийская камедь, краситель - кошениловый красный

В блистере 30 драже. В картонной пачке 2 блистера.

Сонапакс является пиперидиновым производным фенотиазина, оказывающего влияние на центральную и периферическую нервную систему.

Оказывает антипсихотическое, транквилизирующее, антидепрессивное, противозудное и противорвотное действие.

Механизм антипсихотического действия связан с блокадой постсинаптических допаминергических рецепторов в мезолимбических структурах головного мозга.

Центральное противорвотное действие обусловлено угнетением или блокадой допаминовых D 2 рецепторов в хеморецепторной триггерной зоне мозжечка, периферическое - блокадой блуждающего нерва в ЖКТ.

Также обладает симпатолитическим и м-холиноблокирующим действием.

В малых дозах оказывает анксиолитическое действие, снижает чувство напряженности и тревоги, в более высоких дозах проявляет антипсихотические (нейролептические) свойства.

Антигистаминное и антихолинергическое действие наиболее выражено среди всех препаратов из группы нейролептиков.

В средних терапевтических дозах не вызывает экстрапирамидных нарушений и сонливости.

Оказывает альфа-адреноблокирующее действие и подавляет высвобождение гормонов гипофиза и гипоталамуса.

Однако блокада допаминовых рецепторов увеличивает выделение гипофизом пролактина.

Шизофрения.
- Маниакально-депрессивный психоз.
- Неврозы, сопровождающиеся:
- Страхом.
- Тревогой.
- Возбуждением.
- Напряжением.
- Подавленным настроением.
- Нарушением сна.
- Навязчивыми состояниями.

Агрессивностью.
- Неспособностью к длительной концентрации внимания.

Гиперчувствительность.
- Острые депрессивные состояния.
- Коматозные состояния любой этиологии.
- Черепно-мозговые травмы.
- Прогрессирующие системные заболевания головного и спинного мозга.
- Тяжелая сердечно-сосудистая недостаточность.
- Тяжелая артериальная гипотензия.
- Феохромоцитома.
- Порфирия.
- Заболевания крови (гипо- и апластические процессы).
- Беременность.
- Период лактации.
- Детский возраст до 4 лет.

С осторожностью:

При алкоголизме (предрасположенность к гепатотоксическим реакциям).
- Патологические изменения крови (нарушение кроветворения).
- Рак молочной железы (в результате индуцированной фенотиазином секреции пролактина возрастает потенциальный риск прогрессирования болезни и резистентность к лечению эндокринными и цитотоксическими препаратами).
- Закрытоугольная глаукома.
- Гиперплазия предстательной железы с клиническими проявлениями.
- Печеночная и/или почечная недостаточность.
- Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в период обострения).
- Заболевания, сопровождающиеся повышенным риском тромбоэмболических осложнений.
- Болезнь Паркинсона (усиливаются экстрапирамидные эффекты).
- Эпилепсия.
- Микседема.
- Хронические заболевания, сопровождающиеся нарушением дыхания (особенно у детей).
- Синдром Рейе (повышение риска развития гепатотоксичности у детей и подростков).
- Кахексия.
- Рвота (противорвотное действие фенотиазинов может маскировать рвоту, связанную с передозировкой других препаратов).
- Пожилой возраст.

Противопоказано применение при беременности и кормлении грудью.

Внутрь. Режим дозирования индивидуальный.

Взрослым:
- При острых психозах, мании, шизофрении и ажитационных депрессиях В амбулаторных условиях -150-400 мг в сутки; в стационаре - 250-800 мг в сутки. Лечение обычно начинают с низких доз. 25-75 мг в сутки, постепенно увеличивая до оптимальной терапевтической дозы, которая обычно достигается в течение 7 дней, а антипсихотический эффект отмечается спустя 10-14 дней. Курс лечения составляет несколько недель. Поддерживающая суточная доза: 75-200 мг однократно перед сном. Препарат следует отменять постепенно.
- При лечении лиц пожилого возраста Применяют обычно низкие дозы: 30-100 мг в сутки.

При умственных и эмоциональных расстройствах:
- При легких расстройствах - 30-75 мг в сутки.
- При среднетяжелых расстройствах - 50-200 мг в сутки.

Начинать лечение с низких доз, постепенно повышая их до оптимальной терапевтической дозы.

При психосоматических расстройствах 10-75 мг в сутки.

Для подавления сильного зуда Дозу препарата устанавливают индивидуально и она не должна превышать 200 мг.

Детям:
- От 4 до 7 лет - по 10-20 мг в сутки. Кратность приема - 2-3 раза в сутки.
- От 8 до 14 лет - 20-30 мг в сутки. Кратность приема - 3 раза в сутки.
- От 15 до 18 лет - 30-50 мг в сутки. Кратность приема - 3 раза в сутки.

В период лечения необходимо осуществлять контроль морфологического состава крови: воздерживаться от употребления этанола и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Влияние на способность управления автотранспортом и обслуживания машинного оборудования в движении: Сонапакс ослабляет двигательную координацию и снижает реакцию, особенно в начале лечения, поэтому в период лечения препаратом следует воздержаться от вождения транспортных средств и обслуживания движущихся механизмов.

Синергизм действия с общими анестетиками, опиатами, барбитуратами, этанолом, атропином.

Усиливает гепатотоксическое действие противодиабетических препаратов.

С амфетамином - действует антагонистически. С леводопой - уменьшает противопаркинсоническое действие.

Применение с адреналином - может привести к внезапному и выраженному снижению АД.

С гуанетидином уменьшает антигипертензивное действие последнего, но усиливает действие других антигипертензивных средств, что увеличивает риск появления значительной ортостатической гипотонии.

Уменьшает действие анти коагулянтов. Действие Сонапакса могут ослаблять противосудорожные препараты, циметидин .

Хинидин - потенцирует кардиодепрессивное действие.

Эфедрин - способствует парадоксальному снижению АД. Симпатомиметики - усиливают аритмогенное действие.

Пробукол, астемизол, цизаприд, дизопирамид, эритромицин, пимозид, прокаинамид и хинидин способствуют дополнительному удлинению интервала QT, что увеличивает риск развития желудочковой тахикардии.

Антитиреоидные препараты увеличивают риск развития агранулоцитоза.

Уменьшает эффект средств, понижающих аппетит (за исключением фенфлурамина).

Снижает эффективность рвотного действия апоморфина, усиливает его угнетающее действие на ЦНС.

Повышает концентрацию в плазме пролактина и препятствует действию бромокриптина .

При совместном применении с трициклическими антидепрессантами, мапротилином, ингибиторами МАО, антигистаминными препаратами возможно удлинение и усиление седативного и антихолинергического эффектов.

С тиазидными диуретиками - усиление гипонатриемии.

С препаратами лития - снижение всасывания в ЖКТ, увеличение скорости выведения ионов лития почками, усиление выраженности экстрапирамидных нарушений, ранние признаки интоксикации литием ( тошнота и рвота ) могут маскироваться противорвотным эффектом перфеназина.

При сочетании с бета-адреноблокаторами способствует усилению гипотензивного эффекта, повышается риск развития необратимой ретинопатии, аритмий и поздней дискинезии.

Симптомы: сонливость, спутанность сознания, задержка мочи, нарушение ориентации, кома, арефлексия, гиперрефлексия, сухость во рту, заложенность носа, постуральная гипотензия, угнетение дыхательного центра, судороги, гипотермия.
Лечение симптоматическое, направлено на снижение всасывания и ускорение выведения препарата. Промывание желудка раствором активированного угля, слабительные средства (например, магния сульфат ). Введение изотонических растворов. Контроль функции сердечно-сосудистой и дыхательной систем. При необходимости последовательно осуществляют искусственную вентиляцию легких, мониторинг функции сердечно-сосудистой системы, предотвращение развития метаболического ацидоза. Специфического антидота не существует,

Хранить в сухом месте, при температуре не выше 25°С.

4 года.

Сонапакс драже

Sonapax

Драже

1 драже містить Тіоридазину гідрохлориду - 25 мг

Допоміжні речовини: Крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), лактоза, желатин, стеаринова кислота, тальк, сахароза, аравійська камедь, барвник - кошениловый червоний

У блістері 30 драже. В картонній пачці 2 блістери.

Сонапакс є пиперидиновым похідним фенотіазину, який надає вплив на центральну і периферичну нервову систему.

Чинить антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію.

Механізм антипсихотичної дії пов'язаний з блокадою постсинаптичних допамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку.

Центральне протиблювотна дія зумовлена пригніченням або блокадою допамінових D 2 рецепторів у хеморецепторной тригерній зоні мозочка, периферичний - блокадою блукаючого нерва в ШКТ.

Також має симпатолитическим і м-холіноблокуючою дією.

У малих дозах чинить анксіолітичну дію, знижує відчуття напруженості і тривоги, в більш високих дозах проявляє антипсихотичні (нейролептичні) властивості.

Антигістамінну та антихолінергічну дію найбільш виражено серед усіх препаратів з групи нейролептиків.

У середніх терапевтичних дозах не спричиняє екстрапірамідних порушень і сонливості.

Має альфа-адреноблокуючу дію і пригнічує вивільнення гормонів гіпофіза і гіпоталамуса.

Однак блокада допамінових рецепторів збільшує виділення гіпофізом пролактину.

Шизофренія.
- Маніакально-депресивний психоз.
- Неврози, що супроводжуються:
- Страхом.
- Тривогою.
- Збудженням.
- Напругою.
- Пригніченим настроєм.
- Порушенням сну.
- Нав'язливими станами.

Агресивністю.
- Нездатністю до тривалої концентрації уваги.

Гіперчутливість.
- Гострі депресивні стани.
- Коматозні стани будь-якої етіології.
- Черепно-мозкові травми.
- Прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку.
- Важка серцево-судинна недостатність.
- Тяжка артеріальна гіпотензія.
- Феохромоцитома.
- Порфирія.
- Захворювання крові (гіпо - та апластичні процеси).
- Вагітність.
- Період лактації.
- Дитячий вік до 4 років.

З обережністю:

При алкоголізмі (схильність до гепатотоксичний реакцій).
- Патологічні зміни крові (порушення кровотворення).
- Рак молочної залози (внаслідок індукованої фенотіазином секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування ендокринними і цитотоксичними препаратами).
- Закритокутова глаукома.
- Гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами.
- Печінкова та/або ниркова недостатність.
- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у період загострення).
- Захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень.
- Хвороба Паркінсона (посилюються екстрапірамідні ефекти).
- Епілепсія.
- Мікседема.
- Хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей).
- Синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей і підлітків).
- Кахексія.
- Блювання (протиблювотну дію фенотіазинів може маскувати блювання, пов'язану з передозуванням інших препаратів).
- Літній вік.

Протипоказано застосування при вагітності і годуванні груддю.

Всередину. Режим дозування індивідуальний.

Дорослим:
- При гострих психозах, манії, шизофренії та ажитационных депресіях В амбулаторних умовах-150-400 мг на добу; в стаціонарі - 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай розпочинають з низьких доз. 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка зазвичай досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить декілька тижнів. Підтримуюча добова доза: 75-200 мг одноразово перед сном. Препарат слід відміняти поступово.
- При лікуванні осіб літнього віку зазвичай Застосовують низькі дози: 30-100 мг на добу.

При розумових та емоційних розладах:
- При легких розладах - 30-75 мг на добу.
- При середньо розладах - 50-200 мг на добу.

Починати лікування з низьких доз, поступово підвищуючи їх до оптимальної терапевтичної дози.

При психосоматичних розладах 10-75 мг на добу.

Для пригнічення сильного свербежу Дозу препарату встановлюють індивідуально і вона не повинна перевищувати 200 мг.

Дітям:
- Від 4 до 7 років - по 10-20 мг на добу. Кратність прийому - 2-3 рази на добу.
- Від 8 до 14 років - 20-30 мг на добу. Кратність прийому - 3 рази на добу.
- Від 15 до 18 років - 30-50 мг на добу. Кратність прийому - 3 рази на добу.

У період лікування необхідно здійснювати контроль морфологічного складу крові: утримуватися від вживання етанолу і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Вплив на здатність керування автотранспортом та обслуговування машинного устаткування в русі: Сонапакс послаблює рухову координацію і знижує реакцію, особливо на початку лікування, тому в період лікування препаратом слід утриматися від керування транспортними засобами і обслуговування рухомих механізмів.

Синергізм дії з загальними анестетиками, опіатами, барбітуратами, етанолом, атропіном.

Посилює гепатотоксична дія протидіабетичних препаратів.

З амфетаміном - діє антагоністично. З леводопою - зменшує противопаркинсоническое дію.

Застосування з адреналіном може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску.

З гуанетидином зменшує антигіпертензивну дію останнього, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи значної ортостатичної гіпотонії.

Зменшує дію анти коагулянтів. Дія Сонапакса можуть послаблювати протисудомні препарати, циметидин .

Хінідин - потенціює кардіодепресивну дію.

Ефедрин сприяє парадоксальному зниженню АТ. Симпатоміметики - посилює аритмогенное дію.

Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозид, прокаїнамід і хінідин сприяють додаткового подовження інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку шлуночкової тахікардії.

Антитиреоїдний препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу.

Зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну).

Знижує ефективність блювотного дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на ЦНС.

Підвищує концентрацію в плазмі пролактину і перешкоджає дії бромокриптину .

При спільному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротилином, інгібіторами МАО, антигістамінними препаратами можливо подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів.

З тіазидними діуретиками - посилення гіпонатріємії.

З препаратами літію - зниження всмоктування в ШКТ, збільшення швидкості виведення іонів літію нирками, посилення вираженості екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм ( нудота і блювання ) можуть маскуватися протиблювотну ефектом перфеназина.

При поєднанні з бета-адреноблокаторами сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищується ризик розвитку необоротної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії.

Симптоми: сонливість, сплутаність свідомості, затримка сечі, порушення орієнтації, кома, арефлексія, гіперрефлексія, сухість у роті, закладеність носа, постуральна гіпотензія, пригнічення дихального центру, судоми, гіпотермія.
Лікування симптоматичне, спрямоване на зниження всмоктування і прискорення виведення препарату. Промивання шлунка розчином активованого вугілля, послаблюючі засоби (наприклад, магнію сульфат ). Введення ізотонічних розчинів. Контроль функції серцево-судинної і дихальної систем. При необхідності послідовно здійснюють штучну вентиляцію легенів, моніторинг функції серцево-судинної системи, запобігання розвитку метаболічного ацидозу. Специфічного антидоту не існує,

Зберігати в сухому місці, при температурі не вище 25°С.

4 роки.