Купить Солу-медрол флаконы 1 г
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Солу-Медрол порошок для приготовления раствора
Solu-Medrol
Порошок для приготовления раствора
Лиофилизат для приготовления раствора для инъекций содержит: Метилпреднизолон в виде метилпреднизолона сукцината натрия 1000 мг
Вспомогательные вещества: Лактоза (только во флаконах по 40 мг), моногидрат одноосновного фосфата натрия, вторичный кислый фосфат натрия
Растворитель: Бензиловый спирт 9 мг, вода для инъекций qs 1 мл
Во флаконе с растворителем 1000 мг лиофилизата. В пачке картонной 1 флакон.
Солу-Медрол - ГКС проникают через клеточные мембраны и образуют комплексы со специфическими цитоплазматическими рецепторами. Затем эти комплексы проникают в клеточное ядро, связываются с ДНК (хроматином) и стимулируют транскрипцию мРНК и последующий синтез различных ферментов, чем и объясняется эффект ГКС при системном применении. ГКС не только оказывают существенное воздействие на воспалительный процесс и иммунный ответ, но также влияют на углеводный, белковый и жировой обмен. Большинство показаний к применению ГКС обусловлено их противовоспалительными, иммунодепрессивными и противоаллергическими свойствами. Благодаря этим свойствам достигаются следующие терапевтические эффекты:
- Уменьшение количества иммуноактивных клеток вблизи очага воспаления.
- Уменьшение вазодилатации.
- Стабилизация лизосомальных мембран.
- Ингибирование фагоцитоза.
- Уменьшение продукции простагландинов и родственных им соединений. Метилпреднизолон обладает сильным противовоспалительным действием, причем его активность превышает таковую преднизолона, а способность вызывать задержку воды и ионов натрия понижена по сравнению с преднизолоном.
Метаболизм и механизм противовоспалительного действия метилпреднизолона натрия сукцината сходны с таковыми для метилпреднизолона. При парентеральном введении эквивалентных количеств биологическая активность обоих соединений одинакова. При в/в введении соотношение активностей метилпреднизолона натрия сукцината и гидрокортизона натрия сукцината, рассчитанное по уменьшению числа эозинофилов, составляет не менее 4:1. Это хорошо коррелирует с данными по относительной активности метилпреднизолона и гидрокортизона при пероральном введении. Доза в 4 мг метилпреднизолона оказывает такое же глюкокортикостероидное (противовоспалительное) действие, как и 20 мг гидрокортизона. Метилпреднизолон обладает лишь незначительной минералокортикоидной активностью (200 мг метилпреднизолона эквивалентны 1 мг дезоксикортикостерона).
Максимальная фармакологическая активность ГКС проявляется не на пике концентрации в плазме, а уже после него, следовательно, действие ГКС обусловлено в первую очередь их влиянием на активность ферментов.
Эндокринные заболевания:
- Первичная и вторичная надпочечниковая недостаточность (при необходимости в сочетании с минералокортикоидами, особенно в педиатрической практике).
- Острая надпочечниковая недостаточность (может возникнуть необходимость в добавлении минералокортикоидов).
- Шок, являющийся следствием надпочечниковой недостаточности, или шок, который не поддается терапии обычными методами, когда возможно наличие надпочечниковой недостаточности (если минералокортикоидное действие нежелательно).
- В предоперационном периоде, в случае тяжелой травмы или тяжелого заболевания, у больных с установленной или подозреваемой надпочечниковой недостаточностью.
- Врожденная гиперплазия надпочечников.
- Подострый тиреоидит.
- Гиперкальциемия на фоне онкологического заболевания.
- Посттравматический остеоартрит.
- Синовит при остеоартрите.
- Ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит (в отдельных случаях может потребоваться поддерживающая терапия низкими дозами).
- Острый и подострый бурсит.
- Эпикондилит.
- Острый неспецифический тендосиновит.
- Острый подагрический артрит.
- Псориатический артрит.
- Анкилозирующий спондилит.
- Системная красная волчанка (и волчаночный нефрит).
- Острый ревмокардит.
- Системный дерматомиозит (полимиозит).
- Нодозный периартериит.
- Синдром Гудпасчера.
- Пузырчатка.
- Тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона).
- Эксфолиативный дерматит.
- Тяжелый псориаз.
- Герпетиформный буллезный дерматит.
- Тяжелый себорейный дерматит.
- Грибовидный микоз.
- Бронхиальная астма.
- Контактный дерматит.
- Атопический дерматит.
- Сывороточная болезнь.
- Сезонные или круглогодичные аллергические риниты.
- Реакции повышенной чувствительности к лекарственным средствам.
- Посттрансфузионные реакции типа крапивницы.
- Острый неинфекционный отек гортани.
- Глазная форма Herpes zoster.
- Ирит и иридоциклит.
- Хориоретинит.
- Диффузный задний увеит и хориоидит.
- Неврит зрительного нерва.
- Симпатическая офтальмия.
- Воспаление переднего сегмента.
- Аллергический конъюнктивит.
- Аллергические краевые язвы роговицы.
- Кератит.
- Язвенный колит.
- Регионарный энтерит.
- Симптоматический саркоидоз.
- Бериллиоз.
- Молниеносный и диссеминированный туберкулез легких в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией.
- Синдром Леффлера, не поддающийся терапии другими средствами.
- Аспирационный пневмонит.
- Приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия.
- Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых (только В/В введение; в/м введение противопоказано).
- Вторичная тромбоцитопения у взрослых.
- Эритробластопения (эритроцитарная анемия).
- Врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
- Лейкозы и лимфомы у взрослых.
- Острые лейкозы у детей.
- Для улучшения качества жизни больных с онкологическими заболеваниями в терминальной стадии.
- Для стимуляции диуреза и достижения ремиссии протеинурии у больных с нефротическим синдромом без уремии.
- Отек головного мозга, обусловленный опухолью - первичной или метастатической, и/или связанный с хирургической или лучевой терапией.
- Обострения рассеянного склероза.
- Острые травматические повреждения спинного мозга. Лечение следует начинать в первые 8 часов после происшедшей травмы.
- Туберкулезный менингит с субарахноидальным блоком или при угрозе блока (в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией).
- Трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
- Трансплантация органов.
- Профилактика тошноты и рвоты, связанных с химиотерапией по поводу онкологических заболеваний.
- Системные грибковые инфекции.
- Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата в анамнезе.
- Не рекомендуется применять препарат у больных с острым и подострым инфарктом миокарда, так как применение глюкокортикостероидов у них может привести к распространению очага некроза, замедлению формирования рубцовой ткани и, вследствие этого - к разрыву сердечной мышцы.
С осторожностью:
- У больных с поражением глаз, вызванным вирусом простого герпеса, поскольку это может привести к перфорации роговицы.
- При неспецифическом язвенном колите, если существует угроза перфорации, абсцесса или другой гнойной инфекции.
- При дивертикулите.
- При наличии свежих кишечных анастомозов.
- При активной или латентной пептической язве.
- Почечной недостаточности.
- Артериальной гипертензии.
- Остеопорозе.
- Миастении gravis.
Данный препарат содержит бензиновый спирт. Установлено, что бензиновый спирт может вызывать "синдром удушья" с летальным исходом у недоношенных новорожденных. Препарат не рекомендуется применять у новорожденных.
В ряде исследований на животных показано, что введение высоких доз ГКС самкам может приводить к возникновению уродств у плода. Однако, в ряде клинических исследований показано, что применение ГКС во время беременности, по-видимому, не вызывает врожденных аномалий. В одном ретроспективном исследовании выявлено увеличение случаев рождения младенцев с малым весом у матерей, получавших ГКС. Поскольку исследования на беременных женщинах не исключают возможного вреда ГКС, применение этих препаратов во время беременности, у кормящих матерей или женщин детородного возраста требует оценки вероятного положительного эффекта препарата в сравнении с потенциальным риском для матери, эмбриона или плода. ГКС следует назначать при беременности только по абсолютным показаниям.
ГКС легко проникают через плаценту. Хотя у младенцев, рожденных от матерей, которые получали значительные дозы ГКС во время беременности, надпочечниковая недостаточность встречается редко, такие дети должны тщательно обследоваться с целью выявления возможных симптомов гипофункции надпочечников. Влияние ГКС на течение и исход родов неизвестно.
ГКС выделяются в грудное молоко, поэтому при необходимости назначения препарата СОЛУ-МЕДРОЛ в период грудного вскармливания кормление грудью следует прекратить.
СОЛУ-МЕДРОЛ можно вводить в виде в/в или в/м инъекции или в виде в/в инфузии, но при неотложных состояниях начинать лечение предпочтительно с в/в инъекции.
Детям следует вводить более низкие дозы (но не менее 0,5 мг/кг/сутки), однако при выборе дозы в первую очередь учитывают тяжесть состояния и реакцию больного на терапию, а не возраст и массу тела.
В качестве дополнительной терапии при угрожающих жизни состояниях 30 мг/кг массы тела. В/в в течение не менее 30 мин. Введение этой дозы можно при лечении заболеваний, при которых эффективна кортикостероидная терапия, повторять каждые 4-6 час в течение не более 48 час.
Пульс-терапия: При обострениях заболевания и/или при неэффективности стандартной терапии. Рекомендуемые схемы терапии: Ревматические заболевания: 1 г/сутки в/в в течение 1 - 4 дней или 1 г/месяц в/в в течение 6 месяцев Системная красная волчанка: 1 г/сутки в/в в течение 3 дней Рассеянный склероз: 1 г/сутки в/в в течение 3 или 5 дней Отечные состояния, например, гломерулонефрит, волчаночный нефрит: 30 мг/кг в/в через день в течение 4 дней или 1 г/сутки в/в в течение 3, 5 или 7 дней
Указанные выше дозы следует вводить в течение не менее 30 мин, и введение можно повторить, если в течение недели после проведения лечения не было достигнуто улучшения, или если этого требует состояние больного.
Онкологические заболевания в терминальной стадии: Для улучшения качества жизни - 125 мг/сутки в/в ежедневно в течение до 8 недель.
Профилактика тошноты и рвоты, связанных с химиотерапией по поводу онкологических заболеваний: При химиотерапии, характеризующейся незначительным или средневыраженным рвотным действием, вводят 250 мг в/в в течение не менее 5 мин за один час до введения химиотерапевтического препарата, в начале химиотерапии, а также после ее окончания. Для усиления эффекта с первой дозой препарата СОЛУ-МЕДРОЛ можно вводить препараты хлорфенотиазина. При химиотерапии, характеризующейся выраженным рвотным действием, вводят 250 мг в/в в течение не менее 5 мин в сочетании с соответствующими дозами метоклопрамида или бутирофенона за один час до введения химиотерапевтического препарата, затем по 250 мг в/в в начале химиотерапии и после ее окончания.
Острые травматические повреждения спинного мозга: Лечение необходимо начинать в первые 8 час после травмы. Рекомендуется в/в болюсное введение в течение 15 мин 30 мг/кг массы тела, затем сделать перерыв на 45 мин, а потом проводить непрерывную инфузию в дозе 5,4 мг/кг/час в течение 23 час (если лечение начато в первые 3 часа после травмы) или 47 час (если лечение начато в первые 3-8 час после травмы). Препарат следует вводить при помощи инфузионного насоса в изолированную вену.
При других показаниях: Начальная доза составляет 10 - 500 мг в/в в зависимости от характера заболевания. Для краткого курса при тяжелых острых состояниях могут потребоваться более высокие дозы. Начальную дозу, не превышающую 250 мг, следует вводить в/в в течение не менее 5 мин, дозы свыше 250 мг вводят в течение не менее 30 мин. Последующие дозы вводят в/в или в/м, при этом длительность интервалов между введениями зависит от реакции больного на терапию и от его клинического состояния.
Приготовление растворов: Препараты для парентерального введения по возможности следует проверять визуально на предмет изменения цвета или появления частиц.
Двухъемкостный флакон Act-0-Vial ® :
Флакон:
- С соблюдением асептики введите растворитель во флакон с лиофилизатом. Используйте только специальный растворитель.
- Приготовьте раствор, как указано выше. Препарат может быть также введен в виде разведенных растворов, полученных путем смешивания исходного раствора препарата с 5% водным раствором декстрозы, с физиологическим раствором, с 5% раствором декстрозы в 0,45% или 0,9% растворе хлорида натрия. Приготовленные растворы физически и химически стабильны в течение 48 час.
Поскольку осложнения терапии ГКС зависят от величины дозы и длительности лечения, то в каждом конкретном случае на основании анализа соотношения риск/польза принимают решение о необходимости такого лечения, а также определяют длительность лечения и частоту приема.
Эффективность препарата СОЛУ-МЕДРОЛ при септическом шоке не подтверждена. Отмечалась повышенная летальность у больных из группы высокого риска (например, при увеличении уровня креатинина свыше 2,0 мг/дл, или при вторичных инфекциях).
Больным, которые могут подвергнуться воздействию стресса на фоне терапии ГКС, показано увеличение дозы препарата до, во время и после стрессовой ситуации.
В связи с тем, что выявлено увеличение смертности через 2 недели после травмы головы у пациентов, получавших лечение метилпреднизолона натрия сукцинатом, по сравнению с плацебо, СОЛУ-МЕДРОЛ не следует применять при отеке головного мозга, обусловленном травмой головы. Причинная связь смертельных исходов с применением метилпреднизолона натрия сукцината не установлена.
На фоне терапии ГКС некоторые инфекции могут протекать в стертой форме, кроме того, могут развиваться новые инфекции. При применении ГКС возможно снижение устойчивости к инфекциям, а также снижается способность организма к локализации инфекционного процесса. Развитие инфекций, вызываемых различными патогенными организмами, такими как вирусы, бактерии, грибы, простейшие или гельминты, которые локализуются в различных системах организма человека, может быть связано с применением ГКС, как в качестве монотерапии, так и в сочетании с другими иммунодепрессантами, воздействующими на клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет или на функцию нейтрофилов. Эти инфекции могут протекать нетяжело, однако, в ряде случаев возможно тяжелое течение и даже летальный исход. Причем чем более высокие дозы ГКС применяются, тем выше вероятность развития инфекционных осложнений.
Больным, получающим лечение ГКС в дозах, оказывающих иммунодепрессивное действие, противопоказано введение живых или живых ослабленных вакцин, но можно вводить убитые или инактивированные вакцины, однако реакция на введение таких вакцин может быть снижена. Больным, получающим лечение ГКС в дозах, не оказывающих иммунодепрессивного действия, по соответствующим показаниям может проводиться иммунизация.
Использование препарата СОЛУ-МЕДРОЛ при активном туберкулезе следует ограничить случаями молниеносного и диссеминированного туберкулеза, когда ГКС применяются для лечения заболевания в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией.
Если препарат назначают больным с латентным туберкулезом или с положительными туберкулиновыми пробами, то лечение следует проводить под строгим врачебным контролем, поскольку возможна реактивация заболевания. Во время длительной терапии препаратом такие больные должны получать соответствующее профилактическое лечение.
Поскольку у больных, получающих парентеральную терапию ГКС, в редких случаях возможно развитие анафилактоидных реакций (например, бронхоспазм), перед введением препарата следует предпринимать соответствующие профилактические мероприятия, особенно, если у данного больного в анамнезе отмечались аллергические реакции на какие-либо лекарственные препараты.
Совместимость и стабильность растворов метилпреднизолона натрия сукцината при в/в введении с другими лекарственными средствами, входящими в состав смесей для в/в введения, зависят от р Н, концентрации, времени, температуры, а также от растворимости самого метилпреднизолона.
СОЛУ-МЕДРОЛ рекомендуется по возможности вводить отдельно от других лекарственных средств, в виде в/в болюсных инъекций, в/в капельной инфузии, или через дополнительную капельницу как второй раствор.
Приведенные ниже примеры взаимодействия лекарственных средств могут иметь важное клиническое значение.
Совместное применение метилпреднизолона и циклоспорина вызывает взаимное торможение метаболизма, поэтому вероятно, что побочные эффекты, связанные с применением каждого из этих препаратов в качестве монотерапии, при их совместном применении могут возникать чаще. При совместном применении этих препаратов были отмечены случаи возникновения судорог. Препараты, активирующие ферменты печени, такие как фенобарбитал, фенитоин и рифампицин, могут увеличивать клиренс метилпреднизолона, что может потребовать повышения дозы препарата для получения желаемого эффекта.
Ингибиторы CYP3A4 (такие как антибиотики-макролиды, противогрибковые средства из группы азолов, некоторые блокаторы кальциевых каналов) могут подавлять метаболизм метилпреднизолона и снижать его клиренс. В этом случае, чтобы избежать явлений передозировки, следует снизить дозу метилпреднизолона. Метилпреднизолон может увеличивать клиренс ацетилсалициловой кислоты, принимаемой в высоких дозах в течение длительного периода, что может привести к снижению уровня салицилатов в сыворотке или увеличить риск токсичности салицилатов при отмене метилпреднизолона. У больных с гипопротромбинемией назначать ацетилсалициловую кислоту в сочетании с ГКС следует с осторожностью. Метилпреднизолон оказывает разнообразное влияние на действие пероральных антикоагулянтов. Сообщается как об усилении, так и об уменьшении эффекта антикоагулянтов, принимаемых одновременно с метилпреднизолоном. Для поддержания необходимого эффекта анти коагулянта необходимо постоянное определение показателей коагуляции.
Клинический синдром острой передозировки препарата не описан. Сообщения о случаях острой токсичности при передозировке ГКС крайне редки. Специфического антидота не существует. Лечение симптоматическое. Метилпреднизолон выводится при диализе.
Нерастворенный препарат хранят при температуре 15–25 °С. Р?р препарата хранят при комнатной температуре (пригоден для использования на протяжении 48 ч после приготовления).
5 лет.
Солу-Медрол порошок для приготування розчину
Solu-Medrol
Порошок для приготування розчину
Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій містить: Метилпреднізолон у вигляді метилпреднізолону сукцинату натрію 1000 мг
Допоміжні речовини: Лактоза (тільки у флаконах по 40 мг), моногідрат одноосновного фосфату натрію, вторинний кислий фосфат натрію
Розчинник: Бензиловий спирт 9 мг, вода для ін'єкцій qs 1 мл
У флаконі з розчинником 1000 мг лиофилизата. У пачці картонній 1 флакон.
Солу-Медрол - ДКЗ проникають через клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект ГКС при системному застосуванні. ГКС не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий і жировий обмін. Більшість показань до застосування ГКС обумовлено їх протизапальними, імунодепресивними та протиалергійними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:
- Зменшення кількості іммуноактівних клітин поблизу осередку запалення.
- Зменшення вазодилатації.
- Стабілізація лізосомальних мембран.
- Пригнічення фагоцитозу.
- Зменшення продукції простагландинів і споріднених їм з'єднань. Метилпреднізолон має сильну протизапальну дію, причому його активність перевищує таку преднізолону, а здатність викликати затримку води та іонів натрію знижена в порівнянні з преднізолоном.
Метаболізм і механізм протизапальної дії метилпреднізолону натрію сукцинату схожі з такими для метилпреднізолону. При парентеральному введенні еквівалентних кількостей біологічна активність обох сполук однакова. При в/в введенні співвідношення активностей метилпреднізолону натрію сукцинату і гідрокортизону натрію сукцинату, розраховане по зменшенню кількості еозинофілів, становить щонайменше 4:1. Це добре корелює з даними за відносної активності метилпреднізолону і гідрокортизону при пероральному введенні. Доза 4 мг метилпреднізолону надає таке ж глюкокортикостероидное (протизапальну) дію, як і 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон має лише незначною мінералокортикоїдної активністю (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).
Максимальна фармакологічна активність ГКС проявляється не на піку концентрації у плазмі, а вже після нього, отже, дія ГКС обумовлено в першу чергу їх впливом на активність ферментів.
Ендокринні захворювання:
- Первинна і вторинна надниркова недостатність (при необхідності в поєднанні з мінералокортикоїдами, особливо у педіатричній практиці).
- Гостра надниркова недостатність (може виникнути необхідність у додаванні мінералокортикоїдів).
- Шок, що є наслідком надниркової недостатності, або шок, який не піддається терапії звичайними методами, коли можливо наявність надниркової недостатності (якщо минералокортикоидное дію небажано).
- В передопераційному періоді, у разі тяжкої травми або тяжкого захворювання, у хворих зі встановленою чи підозрюваною надниркової недостатністю.
- Вроджена гіперплазія надниркових залоз.
- Підгострий тиреоїдит.
- Гіперкальціємія на фоні онкологічного захворювання.
- Посттравматичний остеоартрит.
- Синовіт при остеоартриті.
- Ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами).
- Гострий і підгострий бурсит.
- Епікондиліт.
- Гострий неспецифічний тендосиновіт.
- Гострий подагричний артрит.
- Псоріатичний артрит.
- Анкілозуючий спондиліт.
- Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит).
- Гострий ревмокардит.
- Системний дерматоміозит (поліміозит).
- Нодозный періартеріїт.
- Синдром Гудпасчера.
- Пухирчатка.
- Тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
- Ексфоліативний дерматит.
- Тяжкий псоріаз.
- Герпетиформний бульозний дерматит.
- Тяжкий себорейний дерматит.
- Грибоподібний мікоз.
- Бронхіальна астма.
- Контактний дерматит.
- Атопічний дерматит.
- Сироваткова хвороба.
- Сезонні або цілорічні алергічні риніти.
- Реакції підвищеної чутливості до лікарських засобів.
- Посттрансфузійні реакції типу кропив'янки.
- Гострий неінфекційний набряк гортані.
- Очна форма Herpes zoster.
- Ірит та іридоцикліт.
- Хоріоретиніт.
- Дифузний задній увеїт та хоріоїдит.
- Неврит зорового нерва.
- Симпатична офтальмія.
- Запалення переднього сегмента.
- Алергічний кон'юнктивіт.
- Алергічні крайові виразки рогівки.
- Кератит.
- Виразковий коліт.
- Регіонарний ентерит.
- Симптоматичний саркоїдоз.
- Бериліоз.
- Блискавичний і дисемінований туберкульоз легень у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.
- Синдром Леффлера, який не піддається терапії іншими засобами.
- Аспіраційний пневмоніт.
- Набута (аутоімунна) гемолітична анемія.
- Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише У/В введення; в/м введення протипоказане).
- Вторинна тромбоцитопенія у дорослих.
- Эритробластопения (еритроцитарна анемія).
- Вроджена (эритроидная) гіпопластична анемія.
- Лейкози і лімфоми у дорослих.
- Гострі лейкози у дітей.
- Для покращення якості життя хворих з онкологічними захворюваннями в термінальній стадії.
- Для стимуляції діурезу і досягнення ремісії протеїнурії у хворих з нефротичним синдромом без уремії.
- Набряк головного мозку, обумовлений пухлиною - первинної чи метастатичної, та/або пов'язаний з хірургічною або променевою терапією.
- Загострення розсіяного склерозу.
- Гострі травматичні пошкодження спинного мозку. Лікування слід починати у перші 8 годин після трапилась травми.
- Туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі блока (у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією).
- Трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.
- Трансплантація органів.
- Профілактика нудоти та блювання, пов'язаних з хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань.
- Системні грибкові інфекції.
- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату в анамнезі.
- Не рекомендується застосовувати препарат у хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда, так як застосування глюкокортикостероїдів може призвести до поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього - до розриву серцевого м'яза.
З обережністю:
- У хворих з ураженням очей, викликаних вірусом простого герпесу, оскільки це може призвести до перфорації рогівки.
- При неспецифічному виразковому коліті, якщо існує загроза перфорації, абсцесу або іншої гнійної інфекції.
- При дивертикуліті.
- При наявності свіжих кишкових анастомозів.
- При активній або латентній пептичній виразці.
- Ниркової недостатності.
- Артеріальної гіпертензії.
- Остеопорозі.
- Міастенії gravis.
Даний препарат містить бензиновий спирт. Встановлено, що бензиновий спирт може викликати "синдром задухи" з летальним результатом у недоношених новонароджених. Препарат не рекомендується застосовувати у новонароджених.
У ряді досліджень на тваринах показано, що введення високих доз ГКС самкам може призводити до виникнення вад у плода. Однак, у ряді клінічних досліджень показано, що застосування ГКС під час вагітності, мабуть, не викликає вроджених аномалій. В одному ретроспективному дослідженні виявлено збільшення випадків народження немовлят з малою вагою у матерів, що отримували ГКС. Оскільки дослідження на вагітних жінках не виключають можливого шкоди ГКС, застосування цих препаратів під час вагітності, у годуючих матерів або жінок дітородного віку вимагає оцінки вірогідного позитивного ефекту препарату порівняно з потенційним ризиком для матері, ембріона або плода. ГКС слід призначати при вагітності тільки за абсолютними показаннями.
ГКС легко проникають через плаценту. Хоча у немовлят, народжених від матерів, які отримували значні дози ГКС під час вагітності, надниркова недостатність зустрічається рідко, такі діти повинні ретельно обстежуватися з метою виявлення можливих симптомів гіпофункції надниркових залоз. Вплив ГКС на перебіг і результат пологів невідомо.
ГКС виділяються в грудне молоко, тому при необхідності призначення препарату СОЛУ-МЕДРОЛ у період грудного вигодовування слід припинити годування груддю.
СОЛУ-МЕДРОЛ можна вводити у вигляді в/в або в/м ін'єкції або у вигляді в/в інфузії, але при невідкладних станах починати лікування переважно з в/в ін'єкції.
Дітям слід вводити більш низькі дози (але не менше 0,5 мг/кг/добу), однак при виборі дози в першу чергу враховують тяжкість стану та реакції хворого на терапію, а не вік і масу тіла.
В якості додаткової терапії при загрозливих для життя станах 30 мг/кг маси тіла. В/в протягом не менше 30 хв. Введення цієї дози можна при лікуванні захворювань, при яких ефективна кортикостероїдна терапія, повторювати кожні 4-6 год протягом не більше 48 год.
Пульс-терапія: При загостреннях захворювання і/або при неефективності стандартної терапії. Рекомендовані схеми терапії: Ревматичні захворювання: 1 р/добу в/в протягом 1 - 4 днів або 1 г/місяць в/в протягом 6 місяців Системний червоний вовчак: 1 р/добу в/в протягом 3 днів Розсіяний склероз: 1 р/добу в/в протягом 3 або 5 днів Набряклі стану, наприклад, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит: 30 мг/кг в/в через день протягом 4 днів або 1 г/добу в/в протягом 3, 5 або 7 днів
Зазначені вище дози слід вводити протягом не менше 30 хв, і введення можна повторити, якщо протягом тижня після проведення лікування не було досягнуто покращання, або якщо цього потребує стан хворого.
Онкологічні захворювання в термінальній стадії: Для поліпшення якості життя - 125 мг/добу в/в щоденно протягом 8 тижнів.
Профілактика нудоти та блювання, пов'язаних з хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань: При хіміотерапії, яка характеризується незначною або средневыраженным блювотною дією, вводять 250 мг в/в протягом не менше 5 хв за одну годину до введення хіміотерапевтичного препарату, на початку хіміотерапії, а також після її закінчення. Для посилення ефекту з першою дозою препарату СОЛУ-МЕДРОЛ можна вводити препарати хлорфенотиазина. При хіміотерапії, яка характеризується вираженою блювотною дією, вводять 250 мг в/в протягом не менше 5 хв у поєднанні з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до введення хіміотерапевтичного препарату, потім по 250 мг в/в на початку хіміотерапії та після її закінчення.
Гострі травматичні пошкодження спинного мозку: Лікування необхідно починати у перші 8 годин після травми. Рекомендується в/в болюсне введення протягом 15 хв 30 мг/кг маси тіла, потім зробити перерву на 45 хв, а потім проводити безперервну інфузію в дозі 5,4 мг/кг/годину протягом 23 год (якщо лікування розпочато в перші 3 години після травми) або 47 годину (якщо лікування розпочато в перші 3-8 годин після травми). Препарат слід вводити за допомогою інфузійного насосу в ізольовану вену.
При інших показаннях: Початкова доза становить 10 - 500 мг в/в, залежно від характеру захворювання. Для короткого курсу при важких гострих станах можуть знадобитися більш високі дози. Початкову дозу, що не перевищує 250 мг, необхідно вводити в/в протягом не менше 5 хв, дози понад 250 мг вводять протягом не менше 30 хв. Наступні дози вводять в/в або в/м, при цьому тривалість інтервалів між введеннями препарату залежить від реакції хворого на терапію і від його клінічного стану.
Приготування розчинів: Препарати для парентерального введення по можливості слід перевіряти візуально щодо зміни кольору або появи часток.
Двухъемкостный флакон Act-0-Vial ® :
Флакон:
- З дотриманням асептики введіть розчинник у флакон з лиофилизатом. Використовуйте лише спеціальний розчинник.
- Приготуйте розчин, як вказано вище. Препарат може бути введений у вигляді розведених розчинів, отриманих шляхом змішування вихідного розчину препарату з 5% водним розчином декстрози, з фізіологічним розчином, 5% розчином декстрози на 0,45% або 0,9% розчині хлориду натрію. Приготовані розчини фізично і хімічно стабільними протягом 48 год.
Оскільки ускладнення терапії ГКС залежать від величини дози і тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку на підставі аналізу співвідношення ризик/користь приймають рішення про необхідність такого лікування, а також визначають тривалість лікування та частоту прийому.
Ефективність препарату СОЛУ-МЕДРОЛ при септичному шоці не підтверджена. Відзначалася підвищена летальність у хворих з групи високого ризику (наприклад, при збільшенні рівня креатиніну понад 2,0 мг/дл, або при вторинних інфекціях).
Хворим, які можуть зазнати впливу стресу на тлі терапії ГКС, показано збільшення дози препарату до, під час і після стресової ситуації.
У зв'язку з тим, що виявлено збільшення смертності через 2 тижні після травми голови у пацієнтів, які отримували лікування метилпреднізолону натрію сукцинатом, порівняно з плацебо, СОЛУ-МЕДРОЛ не слід застосовувати при набряку головного мозку, зумовлене травмою голови. Причинний зв'язок смертельних випадків із застосуванням метилпреднізолону натрію сукцинату не встановлена.
На тлі терапії ГКС деякі інфекції можуть протікати в стертій формі, крім того, можуть розвиватися нові інфекції. При застосуванні ГКС можливе зниження стійкості до інфекцій, а також знижується здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Розвиток інфекцій, що викликаються різними патогенними організмами, такими як віруси, бактерії, гриби, найпростіші або гельмінти, які локалізуються в різних системах організму людини, що може бути пов'язано із застосуванням ГКС, як у якості монотерапії, так і в поєднанні з іншими імунодепресантами, що впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет, або на функцію нейтрофілів. Ці інфекції можуть протікати важко, однак, у ряді випадків можливо тяжкий перебіг і навіть летальний результат. Причому чим більш високі дози ГКС застосовуються, тим вище ймовірність розвитку інфекційних ускладнень.
Хворим, які отримують лікування ГКС у дозах, що чинять імунодепресивну дію, протипоказано введення живих або живих ослаблених вакцин, але можна вводити убиті або інактивовані вакцини, проте реакція на введення таких вакцин може бути знижена. Хворим, які отримують лікування ГКС у дозах, що не чинять імунодепресивної дії, за відповідними показниками може проводитися імунізація.
Використання препарату СОЛУ-МЕДРОЛ при активному туберкульозі слід обмежити випадками блискавичного і дисемінованого туберкульозу, коли ГКС застосовуються для лікування захворювання у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.
Якщо препарат призначають хворим з латентним туберкульозом або з позитивними туберкулиновыми пробами, то лікування слід проводити під суворим лікарським контролем, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії препаратом такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування.
Оскільки у хворих, які отримують парентеральную терапію ГКС, у рідкісних випадках можливий розвиток анафілактоїдних реакцій (наприклад, бронхоспазм), перед введенням препарату слід вживати відповідні профілактичні заходи, особливо, якщо у хворого в анамнезі відмічались алергічні реакції на будь-які лікарські препарати.
Сумісність та стабільність розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату при в/в введенні з іншими лікарськими засобами, що входять до складу сумішей для в/в введення, залежать від р Н, концентрації, часу, температури, а також від розчинності самого метилпреднізолону.
СОЛУ-МЕДРОЛ рекомендується по можливості вводити окремо від інших лікарських засобів, у вигляді в/в болюсных ін'єкцій, в/в крапельної інфузії, або через додаткову крапельницю як другий розчин.
Наведені нижче приклади взаємодії лікарських засобів можуть мати важливе клінічне значення.
Одночасне застосування метилпреднізолону і циклоспорину викликає взаємне гальмування метаболізму, тому імовірно, що побічні ефекти, пов'язані із застосуванням кожного з цих препаратів як монотерапії, при їх сумісному застосуванні можуть виникати частіше. При сумісному застосуванні цих препаратів були відмічені випадки виникнення судом. Препарати, що активують ферменти печінки, такі як фенобарбітал, фенітоїн і рифампіцин, можуть збільшувати кліренс метилпреднізолону, що може потребувати підвищення дози препарату для отримання бажаного ефекту.
Інгібітори CYP3A4 (наприклад, антибіотики-макроліди, протигрибкові засоби з групи азолів, деякі блокатори кальцієвих каналів) можуть пригнічувати метаболізм метилпреднізолону і знижувати його кліренс. У цьому випадку, щоб уникнути явищ передозування, слід знизити дозу метилпреднізолону. Метилпреднізолон може збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, прийнятої у високих дозах протягом тривалого періоду, що може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці або збільшити ризик токсичності саліцилатів при скасуванні метилпреднізолону. У хворих з гипопротромбинемией призначати ацетилсаліцилову кислоту в поєднанні з ГКС слід з обережністю. Метилпреднізолон виявляє різноманітний вплив на дію пероральних антикоагулянтів. Як повідомляється про посилення, так і про зменшення ефекту антикоагулянтів, що приймаються одночасно з метилпреднізолоном. Для підтримки необхідного ефекту анти коагулянту необхідно постійне визначення показників коагуляції.
Клінічний синдром гострого передозування препарату не описано. Повідомлення про випадки гострої токсичності при передозуванні ГКС вкрай рідкісні. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне. Метилпреднізолон виводиться при діалізі.
Нерозчинений препарат зберігають при температурі 15-25 °С. Р?р препарату зберігають при кімнатній температурі (придатний для використання протягом 48 год після приготування).
5 років.